CC BY
14
УДК 347.12
А. Романова
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. юрид. наук, доц. кафедри теори та фшософи права
О. Козак
ВНЗ Львiвський кооперативний коледж економiки i права, викл. циклово'' комiсii правознавчих дисциплш
ПРИРОДНО-ПРАВОВА ГАРМОН1Я 1СНУВАННЯ ЛЮДИНИ
У ПРОСТОР1
© Романова А., Козак О., 2016
Висвгглено фшософсько-правовий п1дх1д до розумшня природно-правово! гармони 1снування людини у просторi в контекстi пршритету принципу людинолюбства над принципом законности що мiстить прогресивш ще'1 природно-правово! цiнностi життя, честi й гщност людини як основи онтологiчного простору. Увагу зосереджено на поведшково^яльнкнш сутност людини у природно-правовому просторi, що е результатом пiзнання й усвщомлення власних iнтересiв, iнтересiв суспiльних груп i людсько! спiльноти загалом.
Ключов1 слова: природне право, природно-правовий мрост1р, гармошя, гщнкть, сусшльство, людина, правова поведшка.
А. Романова, О. Козак
ЕСТЕСТВЕННО-ПРАВОВАЯ ГАРМОНИЯ СУЩЕСТВОВАНИЯ ЧЕЛОВЕКА В ПРОСТРАНСТВЕ
Отслеживается философско-правовой подход к пониманию естественно-правовой гармонии существования человека в пространстве в контексте приоритета принципа человеколюбия над принципом законности, который содержит в себе прогрессивные идеи естественно-правовой ценности жизни, чести и достоинства человека как основы онтологического пространства. Акцентировано внимание на поведенческо-деятельной сущности человека в естественно-правовом пространстве, которая является результатом познания и осознания личностных интересов общественных групп и человечества в целом.
Ключевые слова: естественное право, естественно-правовое пространство, гармония, достоинство, общество, человек, правовое поведение.
A. Romanova, O. Kozak
NATURAL AND LEGAL THE HARMONY OF HUMAN EXISTENCE IN SPASE
The article deals with the philosophical and legal approach to understanding of the natural law of harmony of human existence in space in the context of the principle of humanity priority over the principle of legality, that brings progressive ideas of natural law values life, honor and dignity as the basis of ontological space. A great attention is paid to behavioral and
activity in human nature naturally and legal space, which is the result of knowledge and understanding of their own interests, the interests of social groups and human communities in general.
Key words: natural law, natural and legal space, harmony, dignity, society, man, legal behavior.
Постановка проблеми. В природно-правовому npocropi постшно ввдтворюються стосунки мiж людьми, що проявляються у психолопчному та моральному ставлент людини до людини, до об'ектш li iнтересiв i потреб. Тут вдеться i про тзнавальну, i про цiннiсно-оцiнну поведiнку людини. Така поведшково-дмльшсна сутнiсть людини заторкуе духовно-культурну, морально-оцiнну, психоемоцiйну i навiть суспiльно-економiчну, полiтичну та iншi сфери життедiяльностi людини, а також е результатом тзнання й усввдомлення власних iнтересiв, iнтересiв суспшьних груп людей i людсько! спшьноти загалом.
Сьогодення доводить, що немае шчого стабшьного, що стосуеться життедiяльностi людини, навпъ iдеал е змiнною категорiею i залежить вiд етапiв розвитку того чи шшого суспшьства. Не можна витворити певну модель юнування людини у природно-правовому просторi i вважати ii iдеалом, адже плин часу вимагае змши буття людини.
Ан^з досл1дження проблеми. Природно-правову гармотю iснування людини у просторi дослвджували у сво!х роботах науковцi рiзних iсторичних епох i наукових напрямiв. Можна виокремити значний обсяг напрацювань з питань природно-правового простору, природного права, аксюлоги юнування людини у правовому простора
Вагомий концептуальний матерiал щодо природно-правово! гармонii життедiяльностi людини метиться у працях таких ввдомих учених, як В. Бачинiн, Т. Гарасимiв, В. Лозовой, С. Максимов, В. Петрушенко, С. Сливка С. Явоненко та шш1
Сьогоднi важливо ввдстежити розвиток гармонiйних процесiв, що залежать, зокрема, ввд рiвня людинолюбства, правово! культури i передбачають збереження у правi народно!, нащонально! культури, традицiй, мають сприяти тому, щоб, модифiкуючись, iз плином часу вони не втрачалися, бо iз !х втратою зникне сам дух права, без якого право не може кнувати, адже його дух - у природа Всесвт, законах, - ввдображае змiст природного права.
У контексл природно-правово! гармони iснування та життедмльносл людини ученi розглядають усввдомлення людьми щнностей природного права, прав i свобод людини, оцiнку чинного права з погляду ввдповвдносл загальнолюдським щнностям.
Дещо менше уваги учеш-правознавщ, фшософи та соцiологи права придшяли особливостям вiдстеження розвитку гармонiйних процешв, що залежать, зокрема, вiд рiвня людинолюбства, правово! культури i передбачають збереження у правi народно!, нащонально! культури, традицiй, покликанi сприяти тому, щоб, модифшуючись, iз плином часу вони не втратилися, бо iз !х втратою зникне сам дух права, без якого право не може юнувати, адже його дух - у природа Всесвт, законах, - ввдображае змют природного права.
Мета стати зумовлюе необхвдшсть фшософсько-правового аналiзу широкого кола питань, що стосуються природно-правово! гармонi! iснування людини у простора
Виклад основного матерiалу. Експлiкацiя людини у природно-правовому просторi повинна вiдбуватися з розумiння людського юнування в онтологiчному просторi й через нього, адже процес особислсного буття ввдбуваеться як постiйна боротьба протилежностей мiж зовнiшнiм та внутршшм у самореалiзацi! та життедiяльностi людини.
Категорм "простiр" характеризуе всi основш форми руху матерi! - мехашчну, фiзичну, хiмiчну, бiологiчну i сощальну. Найскладнiшою серед них е сощальна, тому що матерiальний носiй -це найскладшший вид матерi!. Головна ввдмшшсть соцiоприродного простору як форми суспшьного буття вiд усiх шших рiзновидiв в тому, що його виникнення i розвиток повнiстю пов'язаш з дiяльнiстю громадського суб'екта (шдиввда, соцiально! групи, суспшьства загалом), специфiчною формою яко! i е сощоприродний простiр.
Сощальш системи ввд усiх iнших вiдрiзняе передовсiм соцiальна взаемодм, дiяльнiсть людей, суспшьш вiдносини (зокрема правовiдносини як рiзновид соцiальних вiдносин). Соцiоприродний просттр як фшософська категорш виражае ствюнування i взаемодпо рiзних аспектiв i моментiв соцiального буття, характеризуе протяжшсть, обсяг i структуру суспшьно' форми руху матерii.
Соцiоприродний простiр е специфiчною формою руху матерii, в межах яко' реалiзуеться природна сощальна взаемодм, що виникае в процеш еволюцй форм взаемодй як його вища форма. Як слушно зауважив В. Орлов, форма матери' - це матерм на певному щаблi свого розвитку [1, с. 36]. Отже, сощоприродний простiр мiстить в чистому виглядi всi зазначенi вище форми простору.
Домiнування принципу людинолюбства над принципом законностi несе в собi прогресивнi iдеi природно-правово' цшносп життя, честi й гiдностi людини як основи онтологiчного простору. У межах антрополопчно' iнтерпретацii права формуеться принципово новий пвдхвд до конструювання сучасних правових норм, де враховано психолопчш й бiологiчнi стани людини, й морально-етичнi, духовно-моральнi цiнностi, конкретш умови, у межах яких перебувае людина, що вступае у правоввдносини.
Грунтуючись на iнтелiгiбельному вимiрi (умоосяжне пiзнання) i сенсибельному вимiрi (чуттеве пiзнання), методологiчний алгоритм пiзнання природно-правового юнування людини визначено як множину онтолопчно обгрунтованих метаантропологiчних, антропологiчних, еволюцшних, iнтелiгiбельних i сенсибельних методологiчних атитюдiв з iндивiдуальними методами й методиками реалiзацii, якi спрямованi на дослщження правово' поведiнки людини у простора
Дослiджувати природу i сутнiсть людини дощльно вiдповiдно до двох основних пiдходiв: природного (людина е результатом розвитку природи, через що и розумтоть i пояснюють як природну, зважаючи на всi наслiдки такого розумшня) i надприродного (людина е породженням певно' нематерiальноi духовно'' першооснови, що визначае надприродну природу людини) [2, с. 88].
Поведшково-дмльшсна сутнiсть людини у природно-правовому простора зокрема, пiзнавальна i цiннiсно-оцiнна, заторкуе духовно-культурну, морально-оцiнну, психоемоцшну i навiть суспiльно-економiчну, полiтичну та iншi сфери життедiяльностi людини, а також е результатом тзнання й усввдомлення власних iнтересiв, iнтересiв суспшьних груп людей i усiеi людсько' спшьноти.
Природно-правову сутнiсть людини у просторi розкривае те, що людина школи не сформуеться як особиспсть i не розкриеться для свпу без стiйкого вiдчуття внутрiшньоi свободи, тобто тако' свободи, що припускае свободу ввд будь-яких iдеологiчних догм та чи не найбшьше впливае на вибiр i на право вибору особливостей власно' поведiнки.
Право здшснюе розумово-моральне регулювання суспшьного життя, тобто за допомогою розуму, орiентованого на принципи моралi, а тому можна зробити висновок, що будь-яке вчення щодо належного стану суспшьства i механiзмiв його регулювання буде цшком релевантним щодо праворозумiння.
У контекст означено' проблематики гармонм (ствзвуччя, злагода, протилежнiсть хаосу) -фшософсько-естетична категорм, що означае високий рiвень впорядкованостi рiзноманiтного, оптимальну взаемовiдповiднiсть рiзного у складi цшого, його елеменлв, структури, функцiй тощо [3, с. 101].
Платон зазначав, що "немае досконалосл нi в чому без гармони". Мислителi Стародавньо' Грецii в гармони видшяли два важливi моменти: едтсть у рiзностi та едтсть у протилежностi. Безпосередне осмислення ще' категорii мае довгу iсторiю, що сввдчить про й складний комплексний i багатогранний характер.
Гармотя охоплюе таю складов^ як упорядкованiсть, узгоджешсть (еднiсть) рiзного i рiзноманiтного, пропорцшшсть, симетрiю, повторюванiсть тощо.
Це далеко не формальна ознака Иснування людини у природно-правовому просторi, вона завжди змИстова. За змiстом вона може бути природним чи суспИльним (матерiальним чи духовним) явищем, бути вИдношенням мiж природою й окремою людиною, природою i суспИльством загалом; в окремiй людинi вона може бути виражена у специфiчному взаемозв'язку бiологiчного i соцiального, суспИльного та Индивидуального, духовного i тИлесного, думок i почуттiв, слова i ди; у самiй дiяльностi людини - гармонii цИлей, мотивiв, засобiв i результатiв тощо.
Отже, гармонiя е загальною i унiверсальною, що проявляеться у природi, суспiльствi, людинi, мистецтвИ, поведiнцi людини. Однак що вищий рiвень органiзацii матерii, то складнИшою i багатшою е гармонИя предмета i явищ. ГармонИя об'ективна: вона е результатом ди матерiальних закономiрностей, проявом едностi й узгодженостi в рiзноманiтностi форм буття.
Кожна людина е представником тiеi' чи iншоi соцiально-культурноi спИльностИ. Утвердженi в спИльнотИ конкретнИ цИнностИ, уподобання, менталитет дають змогу людинИ визначити свою самобутнИсть, залишатися самою собою, що, в пИдсумку, веде до прояву И збереження ИндивИдуальностИ, а то й до формування власного бачення природно-правового простору як набору моральних, релИгИйних И духовних цИнностей.
Якщо говорити про гармонИю Иснування людини в загальносоцИальному аспектИ, то доводиться визнати, що думка про не' (гармонИю) незмИнно пов'язуеться з внутрИшнИм И зовнИшнИм вИдторгненням всього того, що збИднюе самооцИнку особистостИ. ГармонИю, отже, розумИють як специфИчний стан, який И сама людина, И те суспИльство, у якому вона живе, визнають таким, що заслуговуе на повагу. Коли говорять про гармонИйне Иснування людини як мету соцiальноi держави, йдеться про забезпечення гИдного рИвня життя кожно' окремо взято!' особистостИ. Для соцИально' держави значущим стае передусИм те, що вИдрИзняе людину вИд Инших людей, а не те, що об'еднуе и з Иншими ИндивИдами, роблячи и частиною соцИуму загалом, членом тiеi чи Иншо' соцiальноi групи.
Не потрИбно змушувати людину визнати конкретнИ природно-правовИ установки саме в такому вигляди як хочеться нам, адже в конкретноi спИльноти людей, з однаковими ознаками (територИя проживання, вИк, стать, освИта, культурнИ традици, релИгИйнИ переконання) однИ й тИ самИ природно-правовИ цИнностИ, хоча й визнаються та сприймаються по-рИзному, а отже, поведИнковИ аспекти, пов'язанИ з 'х дотриманням, також рИзняться. Це, до прикладу, як вИра в Бога: у рИзних релИгИйних течИях навИть Им'я Всевишнього звучить по-рИзному, рИзниться й обрядово-традицИйна компонента, але суть незмИнна - вИра у Вищу силу. Тому не потрИбно людину "перекроювати" на власний лад, якщо и переконання не спричиняють зла И не порушують прав Инших людей.
Однак людина самою природою орИентована на спИлкування в межах тИе' чи Иншо' соцИально' групи Из притаманним 'й цИннИсним свИтосприйняттям, але вона не замикаеться лише в однИй групИ, а постИйно стикаеться з рИзноманИтними спИльнотами, це стосуеться И дИлового аспекту, И суто особистого. Тому людина в суспИльствИ одночасно вИдИграе декИлька ролей, вИдповИдно, вИд кожно' очИкують певних, уже запрограмованих дИй. ЦИ ди дають змогу людинИ проявити свою ИндивИдуальнИсть, але важливо, щоб людина не "злилася" Из суспИльною масою И не втратила сво'х природних особливостей.
Як стИйкий стереотип поведИнки в певних суспИльних ситуацИях, соцИальна роль уже сама собою е поведИнкою [4]. Але в будь-якому випадку соцИальна роль - це об'ективнИ й суб'ективнИ очИкування, якИ, з одного боку, визначаються Интересами людини, а з Иншого - е похИдними вИд структури суспИльства (економИчно', соцИокультурно', политично', ИнформацИйно' тощо). Головне, щоб людина не забувала, що Иснують позитивнИ та негативнИ поведИнковИ ролИ, й потрИбно керуватися внутрИшнИми переконаннями та природно-правовими законами свИтобудови. ВИдповИдно до законИв суспИльного розвитку, людину треба розглядати як суб'ект, що взаемодИе И спИлкуеться з Иншими людьми, тому що людина не е раз И назавжди даною субстанцИею.
У процесИ суспИльного розвитку людина набувае ознак, що визначають и неповторнИсть, а саме: розумнИсть, вИдповИдальнИсть у сво'х дИях перед суспИльством, певний ступИнь свободи
(власного волевиявлення людини), особиста пдшсть, шдивщуальшсть (особисл властивостi поведiнки, iнтереси, здiбностi, цiлi тощо) [5, с. 48].
Людина повинна виховувати i розвивати в собi моральнi якостi. Цей процес охоплюе сукупшсть цшеспрямованих, планомiрних, активних, соцiально i природно оргашзованих впливiв на свiдомiсть i поведшку людини, якi поряд iз самовихованням формують iндивiдуальну та колективну систему твердих етичних понять, моральних переконань, схильностей, почутв, рис характеру i звичок поведiнки, що вiдповiдають вдеалам i принципам моралi та природного права [6]. Тому, дослвджуючи проблему життедмльносп людини у природно-правовому простора не можна вiдволiкатися вiд тих конкретних умов, у яких живуть i формуються люди, вiд наявних суспшьних вiдносин та уявлень про моральне й аморальне, про моральний вдеал загалом. Також i розумшня iдеального обмежуеться певною епохою [7, с. 420]. У процесi морального i духовного становлення людини на основi норм природного права повинно вироблятися розумшня належно' поведiнки, природно-правових принцитв, а в колi мiжособистiсного спшкування людей мае панувати моральний кшмат. Завдяки такому пiдходу норми природного права стають стрижнем поведшкових акпв у всiх сферах життедмльносл людини. А роль регулятора поведшки виконують, як правило, лише и принципи i норми, якi людина не тшьки засвоша, а й перетворила на елементи шдивщуально' сввдомосл, на особистi переконання, на практичш навички i звички.
Поведiнцi людини зi знаком мiнус значну увагу придшяють у всiх напрямах наукових пошукiв та дослiджень, а щодо ктинного критерiю в поведiнцi людини чомусь вважають, що коли вона не мютить жодного негативу, то й проблемних питань для дослщження немае, а якщо i е, то дуже мало. Спробуймо заперечити, адже морально-психолопчний потенщал людини настшьки великий, що виокремити, сформувати i розвинути в ньому до стшко' установки природно-правову iстину вчинкiв, а саме правомiрну поведiнку, окресливши й ознаки i межi, як правило, значно складшше, нiж "помiтити" протиправш поведiнковi iмпульси, вiдреагувати на них i припинити.
Правомiрна поведiнка людини е взагал метою дii природного i позитивного права, а тому доцшьно розглядати задекларовану проблему комплексно, з позицй усiх наявних концепцш, адже фшософсько-правове вирiшення проблеми передбачае необмежений науковий "iнструментарiй".
Правомiрна поведшка людини сприяе не лише втшенню в життя режиму законностi, а й природно-правовш гармонiзацii суспшьства, адже це наймасовше суспшьне явище. Навпъ якщо припустити, що воно е простим i чiтким, то детальний його розгляд виявиться доволi складним i неоднозначним. Чимало аспектiв поняття правомiрноi поведiнки людини потребують глибокого осмислення.
Водночас важливо пам'ятати, що людина, вдосконалюючись, утверджуючи свою пдшсть, не повинна робити цього на шкоду оточенню i зобов'язана враховувати штереси всiх людей та норми онтолопчного простору. Якщо цього не дотримано, виникае питання про природно-правову ввдповщальшсть за свою поведшку. Ввд правильного трактування ще' проблеми залежить можливють полiпшення якостi морально-правового становлення людини, оскшьки кiнцевою метою цього процесу е формування людини, яка усввдомлюе вiдповiдальнiсть за свою поведшку, що не суперечить основоположним принципам i нормам природного права. Невщдшьною частиною активно' природно-правово' життево' позицй людини е усввдомлення вiдповiдальностi за сво' вчинки перед рiдними, близькими, шм'ею, колективом, сусп1льством, державою, що виступае метою формування духовно i морально багато' людини.
Висновки. Розумшсть, толерантнiсть, комунiкативнiсть - визначальнi атрибути будь-яко' форми сусп1пьно1' свiдомостi сучасносл як прояву духовностi, постаючи нагальним антрополого-гуманiстичним запитом сучасностi, що загалом i е напередвизначальною умовою для iснування людини у природно-правовому простора Право як явище, що надшене аксiологiчним потенцiалом, за змютом та покликанням - гармонiйне цше, причому його гармонiйнiсть може бути представлена
у таких аспектах: право як справедливють, право як зразок-довершешсть, право як координацм i правова технологи.
1. Орлов В. В. Какой должна стать теория развития? / В. В. Орлов // Философские науки. -1987. - № 12. 2. Задорожний Г. В. Сощальне партнерство - реальний шлях до вгдкритого сустльства /Г. В. Задорожний, О. В. Коврига, В. В. Смоловик. -Х. : Х1БМ, 2000. - 192 с. 3. Раз Дж. Моральт засади свободи / Джозеф Раз; пер. з англ. В. Василюка та О. Тереха. - К. : Веселка, 2001. - 430 с. 4. Явоненко С. О. Аксюлоггя практичного розуму / С. О. Явоненко. - К. : Укр. центр дух. к-ри, 2000. - 180 с. 5. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени / К. Г. Юнг. - М. : Прогресс, 1993. - 330 с. 6. Человек. Философско-энциклопедический словарь / под общ. ред. И. Т. Фролова. -М. : Наука, 2000. -516 с. 7. Сливка С. С. ФЫософгя права : навч. посгб. / С. С. Сливка. - К. : Атгка, 2012. - 256 с.
REFERENCES
1. Orlov V. V. Kakoy dolzhna stat' teorija razvitija? [What should be the theory of evolution] / V. V. Orlov // Filosofs'kie nauki. - 1987. - № 12. 2. Zadorozhnyj H. V. Sotsialne partnerstvo - real'nyj shljah do vidkrytoho suspil'stva [Social partnership - the real path to an open society] / H. V. Zadorozhnyj, O. V. Kovryha, V. V. Smolovyk. - Kh. : KhIBM, 2000. - 192 p. 3. Raz Dzh. Moral'ni zasady svobody [Moral principles of freedom] / Dzhosef Raz ; per. z anhl. V Vasyljuka ta O. Tereha. - K. : Veselka, 2001. - 430p. 4. Javonenko S. O. Aksiolohijapraktychnoho rosumu [Axiology practical reason] / S. O. Javonenko. - K. : Ukr. zentr duch. k-ry, 2000. - 180 p. 5. Junh K. H. Problemy dushi nasheho vrjemeni [The problems of our time soul] / K. H. Junh. - M. : Prohress, 1993. - 330 p. 6. Chelovek. Fylosofsko-jenciklopedicheskij slovar' [Philosophical Encyclopedic Dictionary] /pod red. I. T. Frolova. -M. : Nauka, 2000. - 516p. 7. Slyvka S. S. Filosofija prava [Filosofiya rights] : navch. posib. / S. S. Slyvka. -K. : Atika, 2012. - 256p.
