CC BY
21
УДК 340:12
Т. З. Tapa^MiB
заступник директора 1НПП, декан повно1 вищо1 освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фiлософii права
I. Л. Матвшчук
старший офщер вiддiлу пiдготовки персоналу ЗхРУ Держприкордонслужби Украши, пiдполковник
СУБСТАНЦ1ЙНИЙ П1ДХ1Д ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЛЮДИНИ
© Гарасимгв Т. З., Матвшчук I. Л., 2016
У статт на основ! субстанцшного пщходу проаналiзовано проблему формування людини. Визначено основн1 сощальш та природнi детермшанти формування людини, а вщтак доведено нерозривнiсть 'х взаемозв'язтв i саму умовнiсть подiлу. 11роанал1зовано сшввщношення понять "сощальне", "сусшльство", "культура", зроблено на основi аналiзу значно'' кiлькостi лiтератури аргументованi висновки щодо теоретичних суперечностей вщносно наукових тлумачень означених понять.
Ключовi слова: людина, особа, особистiсть, субстанцiйний пiдхiд, детермшанта, сощальне, суспiльство, культура.
Т. З. Гарасымив, И. Л. Матвийчук
СУБСТАНЦИОНАЛЬНЫЙ ПОДХОД К ПРОБЛЕМЕ ФОРМИРОВАНИЯ ЧЕЛОВЕКА
В статье на основе субстанционального подхода анализируется проблема формирования человека. Определены основные социальные и природные детерминанты формирования человека, а затем доказано неразрывность их взаимосвязей и саму условность деления. Проанализировано соотношение понятий "социальное", "общество", "культура", сделано на основе анализа большого количества литературы аргументированные выводы по теоретических противоречий относительно научных толкований указанных понятий.
Ключевые слова: человек, личность, личность, субстанциальный подход, детерминанта, социальное, общество, культура.
T. Z. Harasymiv, I. L. Matviychuk
SUBSTANTIAL APPROACH TO THE PROBLEM OF HUMAN FORMATION
On the basis of substantial approach analyzes the problem of formation of the person. The basic social and environmental determinants of human formation and thus proved the continuity of their relationships and the very convention division. Analyzed the relationship between the concepts of "social", "society", "culture", done by analyzing a large amount of literature reasoned conclusions on theoretical controversies regarding scientific interpretations of the aforementioned concepts.
Key words: people, person, person, substantive approach determinant, social, society, culture.
Постановка проблеми. На перший погляд здаеться, що проблему природноi i соцiальноi детермшаци процесу формування особистосп дослвджено досить глибоко й усебiчно. Однак, якщо
розглянути 11 ретельнiше, та з'ясовуеться, що насправдi це не так. По-перше, в ходi аналiзу неправомiрно превалюе однобiчне тлумачення природно-географiчних i суспшьно-виробничих чинникiв. По-друге, найчастiше розглядаються детермшанти формування не власне особистостi, а людини як родового щодо не! феномена. I, нарештi, по-трете, аналiз цiеi проблеми здiйснюеться без належного врахування умовностi подшу природних i соцiальних чинникiв.
Аналiз досл1дження проблеми. У процесi аналiзу проблеми формування людини вико-ристано субстанцiйний дослвдницький пiдхiд, обгрунтування якого основане на концептуальних положеннях, як запропонували Панов Е. Н., Бистрицький Е. К., Козловский В. П., Пролеев С. В., Плюснин Ю. М., Кутирьов В. А., Руткевич М. Н., Ионин Л. Г., Манхейм К., Малиновський Б., Гарасимiв Т. З. та ш. У цьому контексп, щоб розкрити рiзнi вияви формування людини через численш опосередкованi фактори, в дослвдженш враховувались узагальненi висновки, положення наукових праць таких ввдомих учених, як Арендта X., Вебера М., Мiда М., Франка С. Л., Парсон-са Т., Дюркгейма Е., Ерасова Б. С., Бердяева Н. А., Кагане М. С. та шших видатних мислш^в.
Мета статт - проаналiзувати на основi субстанцiйного пiдходу еволюцiю становлення i розвитку соцiоприродних та правових детермшант формування людини як особистостi.
Виклад основного матерiалу. 1з фшософських позицш природнi i соцiальнi детермiнанти формування особистосп можна класифiкувати як загальш, особливi та одиничнi. Першi стосуються i особистостi, i людини як ширшого родового поняття. Особливi зумовлюють формування рiзноманiтних iсторичних, етнонацiональних i цивiлiзацiйних типiв особистостей. Одиничнi визначають ушкальшсть становлення кожно! окремо! особистосп в онтогенезi [1, с. 82-87].
Серед загальних природних детермшант можна вирiзнити двi великi групи: внутршш i зовнiшнi. Перша пов'язана зi структурою i механiзмами функцiонування людини як одного з видiв бюлопчних iстот на Землi. "Людина як живий оргашзм повинна iснувати в умовах, що не просто дають змогу вижити, а й забезпечують нормальне здшснення процесiв обмiну речовин, - зазначав видатний британський антрополог, творець сучасного функцiоналiзму Б. Малиновський. - Отже, пвд людською природою ми маемо на увазi бюлопчний детермiнiзм, який на будь-яку культуру i на всiх iндивiдiв у середиш не! накладае необхiднiсть реалiзовувати такi тiлеснi функцii, як дихання, сон, ввдпочинок, харчування, випорожнення та розмноження. Ми можемо визначити базовi потреби як бюлопчш умови та умови навколишнього середовища, що мають бути виконаш для iндивiда та групи. Адже для виживання i групи, й iндивiда потрiбнi тдтримання мiнiмуму здоров'я та життево! енергй, необхiдних для виконання культурних завдань, i наявнiсть мiнiмальноi кiлькостi члешв групи, щоб запобiгти й поступовому вимиранню" [2, с. 76-77].
Отже, життя людини пiдпорядковане комплексу природних закономiрностей i саме виступае одтею iз незлiченних ланок !х дй. Тому з повною пiдставою можна твердити, що природна сутшсть людини i особистостi вiдiграе роль неодмшно! передумови та iстотноi детермiнанти як й формування, так i всього й життевого шляху. 1накше кажучи, дiяльнiсть людини, яка б вона не була, е, по суп, не що шше, як вияв сил природи взагал1
У сучаснш науковiй думцi нема однозначних тлумачень понять "сощальне", "суспшьство" та "культура". Бшьшють фiлософiв i соцiологiв доводять, що поняття "сощальне" охоплюе культуру як один iз елементiв. А бшьшкть iсторикiв культури i сощальних антропологiв уважають навпаки. Теоретичнi суперечносп в цьому питаннi так загострилися, що об'ективно викликали появу синтетично! науково! дисциплiни - "сощологй культури" (К. Манхейм [3], Л. Г. 1онш [4], В. С. Сра-сов [5] та ш.).
Позаяк аналiз спiввiдношення понять "соцiальне", "суспшьство", "культура" i охоплюваних ними фенометв не е метою нашого дослвдження, то ми докладно не розглядатимемо рiзнi пiдходи, що iснують у цьому плат, а обмежимося лише викладом свое! позицй. Пiд "сощальним" маемо на увазi все те, що вiдрiзняе людину i суспшьство ввд природи. 1ншими словами, це поняття ширше вiд двох шших, включаючи !х у себе як оргашчш компоненти.
1з поняттям "суспшьство" справи складшш1 Як вiдомо, до його визначення юнуе дек1лька пiдходiв, що принципово вiдрiзняються один ввд одного. Е. Дюркгейм, наприклад, убачав у ньому
надшдиввдуальну духовну реальнiсть, засновану на колективних уявленнях [6, с. 75-84], М. О. Бердяев - реальнИсть, що породжена ввдомим спрямуванням духу й Иснуе не об'ективно, а як ИлюзИя свiдомостi, "об'ективИзащя" людських ввдносин [7, с. 305-309], С. Л. Франк - таке духовно-моральне утворення, що пов'язане з пвдпорядкуванням людсько!' волi "належному" [8, с. 395-431]. За урахуванням матерiалiстичного пвдходу М. Вебера, суспiльство - це взаемодiя людей, яка е продуктом сощальних, тобто таких, що орiентованi на iнших людей, д1й [9, с. 49-51]. Для Т. Парсонса - це така система ввдносин мiж людьми, пов'язуючим началом яко1 е норми й цИнностИ [10, с. 20-22]. Прибiчники марксистсько!' фшософи визначають суспИльство як таку сукупнИсть об'ективних суспИльних вiдносин, що Иснуе в iсторично певних формах i складаеться у процесi сп1льно1 практично!' дИяльностИ людей. Отже, суспИльство постае як ансамбль суспИльних вiдносин, в яких живе i дiе людина [11, с. 8-16].
ОкрИм наведених, Иснуе й низка iнших визначень цього феномена, що даються залежно вИд застосування до його аналiзу того або Иншого наукового методу (системного, структурного, функ-цiонального, iсторико-генетичного, соцИокультурного, субстратно-подiевого та !х рiзноманiтних комбИнацИй) [12, с. 53-124]. Згiдно з нашим пвдходом, заснованим на структурно-функцИональному аналiзi, суспИльство - це система взаемозв'язкИв i взаемодiй людини з рiзного рiвня спИльнотами людей i соцiальними iнститутами. Перша (структурна) з двох названих компонент суспшьства включае в себе такi спшьноти: родину, навчальний (трудовий) колектив, народнИсть, конфесИю -клас (касту, стан, страту), нацИю, народ, людство. Друга (функциональна) - родину, школу, населений пункт (село, селище, мИсто), церкву, науковИ, виробничi i комерцiйнi заклади, суспшьш органiзацii, засоби масово!' iнформацii, державу.
Кожний iз названих структурних i функцiональних елементiв е детермiнантою формування i людини загалом, i особистостИ зокрема. Спшьним у !'х впливi на iндивiда е нав'язування !'м рiзноманiтних ролей поведiнки. З цього приводу Х. Арендт зазначала: "... суспшьство на всИх сво'х стадИях розвитку... виключае дii' в сенсi вшьного вчинку. Його мiсце займае поведИнка, яка в рiзноманiтних за обставинами формах суспшьства очИкуеться ввд усiх його членiв, для яких воно визначае незлiченнi правила, котрi все зводять до того, щоб соцiально нормувати iндивiдiв, зробити !'х соцiабельними i перешкодити спонтанним дИям, так само як видатним досягненням" [13, с. 54].
Американськi суспшьствознавщ Ч. Кулi та М. Мвд е засновниками рольово'' теори. Вони твердять, що роль можна визначити як типову реакцИю на типове очИкування. Спочатку дитина засвоюе в грИ ролИ, пов'язанi лише з конкретними рiзновидами дiяльностi. На думку М. Мвд, дити немовби вдягають на себе маски рiзних сощальних ролей i вiдкривають значення тих iз них, що приписуються !'м [14, с. 214-225]. Це навчання ввдбуваеться у взаемодii з Иншими людьми - чи то батьки, чи ще хтось, хто виховуе дитину. Згодом вона починае розумити ролИ, якi вона грае, на-скшьки важливi вони не тшьки для й близьких, а й ствввдносяться з очiкуваннями ширшого социального кола людей. Це осягнення сощально'' реакцii вищого рiвня абстракцii М. Мвд назвала ввдкриттям "узагальненого шшого", в рамки якого вписуються i рiвень навчального колективу, i народности, i конфесй, i класу, i наци, i народу.
У 90-тИ роки минулого столиття, коли вчеш-суспшьствознавщ пострадянських краш визволилися ввд вдеолопчних "кайдашв" марксизму-ленiнiзму, завдяки широкому розвитку культурологИчних дослвджень И розрИзненню понять "суспИльство" та "культура" стало зрозумИло, що перетворення шдиввда в носИя суспИльних ввдносин, втшених у виконуваних ним "сощальних ролях", И його залучення до культури - процеси рИзнИ, хоча перетинаються И опосередковують один одного. З цього приводу вИдомий росИйський философ М. С. Каган зазначае: "Чи потрИбно, наприклад, доводити, що навчання дитини прямоходження, володИння мовою, вмИння оперувати ложкою И виделкою, голкою И молотком, таблицею множення И телевИзором, носИння одягу И гри в шахи е не сощалИзащею..., тобто не засвоенням певних сощальних ролей, а засвоенням культури, якою ми оволодИли ранИше, нИж стаемо носИями суспИльних ввдносин, И незалежно вИд того, якИ саме суспшьш вИдносини будуть нами в подальшому штерюризоваш ... " [15, с. 178].
1з позицИй гносеологii поняття "культура" е не менше, а навить бИльше багатозначним, анИж "суспшьство". Ще в серединИ XX столИття американськИ вченИ А. Кребер И К. Клакхон зИбрали в хрестоматй всИ визначення поняття "культура", опублИкованИ в суспшьствознавчш лИтературИ на той час (х виявилося понад 170). ПИсля формування нових галузей науки И появи нових ракурсИв у
поглядах на цей феномен, !хня кшьюсть значно збшьшилася. Автори монографй "Сощокультурна генеза особистосл" видшили 12 груп таких визначень поняття "культура" за науковим спрямуванням: соцюлоггчна, антропологгчна, аксюлоггчна, гсторична, нормативна, психологгчна, гносеологгчна, праксеологгчна, метрологгчна, семютична, тформацшна, кгбернетична.
Якщо з методолопчних позицш проанал1зувати перел1чеш групи визначень, то зауважимо, що спшьним для них е матер1ально-вдеальний (об'ектно-суб'ектний) характер будь-яко!' проекцй явища культури, що розробляеться. Напевно, це дало можлив1сть грут украшських фшософ1в (В. П. 1ванов, В. П. Козловський, С. К. Бистрицький, С. П. Пролеев, В. А. Малахов) розглядати культуру як субстанщю ввдтворення людства загалом i кожного окремого шдиввда зокрема [16].
Звертаючись до розгляду проблеми ствввдношення природних i сощальних детермшант формування людини як особистосп, не можна не проанашзувати нерозрившсть !'х взаемозв'язюв i саму умовшсть подшу.
По-перше, сощальшсть, принаймш з боку свое!' суспшьно! складово!', не е винаходом homo sapiens. Як ввдомо, у сво'х найпростших формах вона юнуе у термтв, бджш, багатьох вид1в птах1в, ссавщв, практично у вс1х вид1в примат1в. 1ншими словами, як досить переконливо доводять це у сво'х наукових працях Ю. М. Плюстн [17] i С. Н. Панов [18], й можна вважати лише вищою формою оргашзацй дмльносп природних сил. Найбшьш наочно це виявилося в установленш в XX столгт на тривалий перюд панування в кра'нах 1з сощал1стичними i фашистськими режимами колектив1стсько! вдеологй, психолопчною основою яко!', незважаючи на вс1 й модифшацй, е стадш шстинкти. По-друге, природа е джерелом засоб1в життя. Вона поставляе людиш !жу, забезпечуе й водою, постачае матер1али для буд1вництва житла, забезпечуе ввдповвдний тепловий режим тощо; водночас вона е джерелом засоб1в пращ, м1стить потр1бний людиш метал, вугшля, електроенергто тощо.
По-трете, неввд'емною складовою людського сощального е свгг матер1альних речей, систем; це - знаряддя та засоби пращ, оброблет предмета пращ, виготовлеш матер1альш продукти, житло та виробнич1 примщення, транспортш артерй, оброблеш лани тощо; одне слово, нескшченно р1зномаштний матер1альний свгг, створений людиною в ход1 й трудово!' життед1яльност1 протягом багатьох поколшь.
Висновки. Оскшьки людина - природна ютота, то й увесь св1т матер1альних спшьностей, що охоплюе ввдносини, контакти, зв'язки людей, не може не мати на соб1 ввдбитюв природного. Зокрема, одтею з характеристик, що подшяють людей i водночас об'еднують !'х у велик групи, е й расова приналежшсть. Вона не мае суспшьних тдстав, жодним чином 1з законом1рностями суспшьного життя не пов'язана, а ввдтворюеться i функщонуе силою природних мехашзм1в. Можна сказати, що расовий подш суспшьства немовби пронизуе все людство, виступаючи природним тлом суспшьно! життед1яльност1 людей.
Природт i сощальш детермшанти формування людини, кожна з яких е абсолютною властив1стю людського буття, зовс1м не е взаемно байдужими, нейтральними субстанцмми, весь зв'язок яких зводиться лише до того, що вони впливають на один суб'ект - людину, взаемо-проникнетсть природного i сощального становлення шдиввда. Це - живий i плвдний взаемозв'язок, в якому сторони в реальнш взаемодй спираються одна на одну, взаеморозвиваються завдяки своему взаемовпливу.
1. Гарасимгв Т. З. Особистгсть як об'ект рефлекси фтософськог науковог думки / Т. З. Гарасимгв // Митна справа. - 2010. - № 1. - Ч. 2. - С. 82-87. 2. Малиновский Б. Научная теория культури / Бронислав Малиновский. - М., 1999. - C. 7. 3. Манхейм К. Избранное: Социология культуры / Карл Манхейм. - М.; СПб.: Университетская книга, 2000. - 501 с. 4. Ионин Л. Г. Социология культуры: учебное пособие / Леонид Григорьевич Ионин; [Текст]; Ин-т "Открытое общество". - Новосибирск; М.: ИНФРА-М, 1998. - 311 с. 5. Ерасов Б. С. Социальная культурология: [пособие для студентов высших учебных заведений] / Борис Сергеевич Ерасов. - М., 1997. - 591 с. 6. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Эмиль Дюркгейм. - М., 1991. - С. 75-84. 7. Бердяев Н. А. Царство духа и царство Кесаря / Николай Александрович Бердяев. - М., 1995. - C. 305-309. 8. Франк С. Л. Реальность и человек / Семен
Людвигович Франк. - М., 1997. - C. 395-431. 9. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер. -М., 1990. - С. 511-521; див. також: Давыдов Ю. Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология: актуальные проблемы веберовского социологического учения / Ю. Н. Давыдов. - М., 1998. - С. 49-51. 10. Парсонс Т. Система современных обществ / Толкотт Парсонс. - М., 1997. -С. 20-22. 11. Общественные отношения (социально-философский анализ). - К., 1991. - С. 7-53; Руткевич М. Н. Общество как система. Социологические очерки / М. Н. Руткевич. - СПб., 2001. -С. 8-16. 12. Кутырев В. А. Современное социальное познание: общенаучные методы и их взаимодействие / В. А. Кутырев. - М., 1988. - С. 53-124. 13. Арендт X. Vita activa, или О деятельной жизни / Ханна Арендт. - СПб., 2000. - C. 54. 14. Мид М. Культура и мир детства / Маргарет Мид. - М., 1988. - C. 214-225. 15. Каган М. С. Философская теория ценности / Моисей Самойлович Каган. - СПб.: Петрополис, 1997. - C. 178. 16. Бытие человека в культуре: (опыт онтологического подхода) [Е. К. Быстрицкий, В. П. Козловский, С. В. Пролеев и др.]; АН Украины. Ин-т философии; отв. ред. Е. К. Быстрицкий. - К.: Наук. думка, 1992. - 173 с.17. Плюснин Ю. М. Проблема биосоциальной эволюции: теоретико-методологический анализ / Юрий Михайлович Плюснин. - Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние., 1990. - 240 с. 18. Панов Е. Н. Бегство от одиночества. Индивидуальное и коллективное в природе и в человеческом обществе / Евгений Николаевич Панов. - М., 2001. - 640 с.
REFERENCES
1. Harasymiv T. Z. Osobystist' yak ob"yekt refleksiyi filosofs'koyi naukovoyi dumky [Osobystist'yakob"yektrefleksiyifilosofs'koyinaukovoyidumky] / T. Z. Harasymiv // Mytna sprava [Mytna sprava]. 2010. Vol.1. T. 2. pp. 82-87. 2.Malinovskii B. Nauchnaya teoriya kul'turi [Nauchnaya teoriya kul'turi] / Bronislav Malinovskii. Moscow, 1999. pp. 7. 3. Mankheim K. Izbrannoe: Sotsiologiya kul'tury [Izbrannoe:Sotsiologiyakul'tury] /Karl Mankheim. Moscow.: Universitetskaya kniga, Publ., 2000. 501 p. 4.Yonyn L. H. Sotsyolohyya kul'tuni: uchebnoe posobye [Sotsyolohyya kul'tury: uchebnoe posobye] / Leonyd Hryhor'evych Yonyn; [Tekst]; Yn-t "Otkrbitoe obshchestvo ". Novosybyrsk; Moscow,: YNFRA M, 1998. 311 p. 5. Erasov B. S. Sotsyal'naya kul'turolohyya: posobye dlya studentov vbisshykh uchebnbikh zavedenyy [Sotsyal'naya kul'turolohyya: posobye dlya studentov vysshykhuchebnbikhzavedenyy] / Borys Serheevych Erasov. Moscow, 1997.591 p. 6. Dyurk-heym Э. O razdelenyy obshchestvennoho truda. Metod sotsyolohyy [Orazdelenyy obshchestvennoho truda Metod sotsyolohyy] / Эmyl' Dyurk-heym. Moscow, 1991. pp. 75-84. 7.Berdyaev N. A. Tsarstvo dukha y tsarstvo Kesarya[TsarstvodukhaytsarstvoKesarya]. Moscow,1995. pp. 305-309. 8. Frank S. L. Real'nost' y chelovek [Real'nost' y chelovek] Moscow, 1997. pp. 395-431. 9. Veber M. Yzbrannыe proyzvedenyya [Yzbrannye proyzvedenyya] / Maks Veber.Moscow, 1990. pp. 511-521; Davydov Yu. N. Maks Veber y sovremennaya teoretycheskaya sotsyolohyya: a^ual'mie problemы veberovskoho sotsyolohycheskoho uchenyya [Maks Veber y sovremennaya teoretycheskaya sotsyolohyya: aktual'nye problemy veberovskoho sotsyolohycheskoho uchenyya] / Yu. N. Da-vыdov. Moscow, 1998. pp. 49-51. 10. Parsons T. Systema sovremenmikh obshchestv[Systema sovremennykh obshchestv]. Moscow, 1997. pp. 20-22. 11. Obshchestvenmie otnoshenyya (sotsyal'no-fylosofskyy analyz). [Obshchestvennye otnoshenyya sotsyal'no-fylosofskyy analyz]. Kiev, 1991. pp. 7-53; Rutkevych M. N. Obshchestvo kak systema. Sotsyolohycheskye ocherky [Obshchestvo kak systema. Sotsyolohycheskye ocherky] / M. N. Rutkevych. SPb., 2001. pp. 8-16. 12. Kutyrev V. A. Sovremennoe sotsyal'noe poznanye: obshchenauchmie metody y ykh vzaymodeystvye [Sovremennoe sotsyalnoe poznanye: obshchenauchnыemetodыyykhvzaymodeystvye]. Moscow, 1988. pp. 53-124. 13. Arendt X. Vita activa, yly O deyatel'noy zhyzny[Vita activa yly O deyatelnoy zhyzny]. SPb., 2000. pp. 54. 14. Myd M. Kul'turay myr det-stva[Kulturaymyrdetstva]. Moscow, 1988. pp. 214-225. 15. Kahan M. S. Fylosofskaya teoryya tsennosty[Fylosofskayateoryyatsennosty] SPb.: Petropolys, 1997. pp. 178. 16. Bыtye cheloveka v kul'ture: ^ыи ontolohycheskoho podkhoda) [Bytye cheloveka v kul'ture:opyt ontolohycheskoho podkhoda)] / [E. K. Bыstrytskyy, V. P. Kozlovskyy, S. V. Proleev y dr.]; AN Ukrayny. Yn-t fylosofyy; otv. red. E. K. Bыstrytskyy. Kiev: Nauk. dumka, 1992. 173 p. 17. Plyusnyn Yu. M. Problema byosotsyal'noy эvolyutsyy: teoretyko-metodolohycheskyy analyz [Problema byosotsyal'noy evolyutsyy: teoretyko-metodolohycheskyy analyz] / Yuryy Mykhaylovych Plyusnyn. Novosybyrsk: Nauka. Syb. otd-nye., 1990. 240 p. 18. Panov E. N. Behstvo ot odynochestva. Yndyvydual'noe y kollektyvnoe v pryrode y v chelovecheskom obshchestve[ Behstvo ot odynochestva. Yndyvydualnoe ykollektyvnoevpryrode y v chelovecheskom obshchestve]. Moscow, 2001. 640 p.
