CC BY
19
УДК 347.12
А. С. Романова
Навчально-науковий шститут права та психологи Национального ушверситету "Льв1вська полгтехшка",
канд. юрид. наук, доц. доц. кафедри теори та фшософи права
ПОЗИТИВНА ПРАВОВА АКТИВН1СТЬ ЛЮДИНИ У ПРИРОДНО-ПРАВОВОМУ ПРОСТОР1
© Романова А. С., 2016
Висв!тлено ф!лософсько-правовий пщх!д до розум!ння позитивно! правово! активност! людини у природно-правовому простор!, на основ! свобвдно! вол!, ц!нн!сних атитюд!в, св!домост!, що пов'язан! з внутр!шн!м переживаниям, !з самооц!нкою людини! впливають на и правом!рне !снування.
Ключов! слова: право, людина, атитюд, свобода, свобщна воля, правом!рна пове-д!нка, праволомна повед!нка.
А. С. Романова
ПОЛОЖИТЕЛЬНАЯ ПРАВОВАЯ АКТИВНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА В ПРИРОДНО-ПРАВОВОМ ПРОСТРАНСТВЕ
Изложено философски-правовой подход к пониманию положительной правовой активности человека в естественно-правовом пространстве, на основе свободной воли, ценностных аттитюдов, сознания, связанных с внутренним переживанием, с самооценкой человека, влияющих на его правомерное существование.
Ключевые слова: право, человек, аттитюды, свобода, свободная воля, правомерное поведение, праволомное поведение.
А. S. Romanova
POSITIVE LEGAL HUMAN ACTIVITY IN NATURAL AND LEGAL SPACE
The article deals with the philosophical and legal approach to understanding of positive legal human activity in natural and legal space, based on free will, valuable attitudes, and consciousness which are connected with moral experience, self-esteem and impact on lawful human existence.
Key words: law, man, attitude, freedom, free will, lawful behaviour, illegal behaviour.
Постановка проблеми. 3 огляду на те, що у реальносп людина не е 1зольованою i багато залежить вщ й оточення, виникають запитання: як визначити правову позищю людини в конкретний момент, коли вона виявляеться у сферi суспшьних вщносин, урегульованих правом.
Людина у сво'й дiяльностi повинна спиратися не тшьки на наявш соцiально-економiчнi та полгтичш умови, а й мати необхвдт цiннiсно-правовi пiдстави свого становища в сусшльств! Тому однiею з найважливших цiлей аналiзу правово' активносп людини е проблема свободи кнування людини у природно-правовому просторi.
Дослщження правово! активност людини як найважлившого показника ii кнування у природно-правовому простор! особливо актуальне для розумшня i стимулювання сввдомо!, вольово! д1яльносп, а також утворення нових цшшсно-правових атитюд!в на основ! рашше сформованих.
Необхвдно виробити едину концепщю розумшня чиннигав, що впливають на позитивну актившсть, а зввдси - на правом!рне кнування людини у природно-правовому простор! на основ! свобвдно! вол! та цшшсних атитюд!в.
Анал1з дослщжень щеТ проблеми. Позитивна актившсть людини в науковш думщ розгля-даеться, як правило, в контекст! правом!рно! та неправом!рно! поведшки, а також на основ! анашзу стосунк!в м!ж людьми, що проявляються у психолог!чному та моральному ставленн! людини до людини, до об'екпв ii шгерешв! потреб. Ц!е! проблематики стосуються пращ таких ввдомих учених, як: Т. Гарасим!в, В. Лозовой, А. Маковецький, С. Сливка, О. Хеффе, В. Ядов та шшт
Дещо менше уваги учеш-правознавщ, фшософи права придшяли особливостям впливу свобвдно! вол! й ц!нн!сних правових атитюд!в на позитивну активн!сть людини у природно-правовому простор!.
Загалом, попри значну юльюсть науково-дослвдницько! лггератури !з ще! тематики, вважаемо, що доц!льно анал!зувати природу ! сутн!сть людини, беручи за основу проблеми ii самооц!нки, системи цшностей, цшшсних ор!ентацш та свобвдно! вол!.
Мета CTaTTi зумовлюе необхвдшсть фшософсько-правового анашзу широкого кола питань, що стосуються позитивно!' правово!' активносп людини у природно-правовому простор!.
Виклад основного матерiалy. Позитивна правова актившсть е результатом засвоення людиною правових вимог, перетворення !х на звичку ! потребу дотримуватися закону. Для з' ясування внутр!шн!х процес!в, що впливають на повед!нку людини, мае важливе значення вивчення мехашзм!в формування правового атитюду.
Атитюд (англ. attitude - ставлення, установка) - це внутршнш стан готовносп людини до ди, що передуе!! поведшщ [1]. Атитюд формуеться на пвдстав! попереднього сощально-психолопчного досв!ду, на усв!домленому ! неусв!домленому р!внях та регулюе повед!нку людини.
Атитюди людини можуть бути правов! (правом!рш й неправом!рт). Обгрунтованим е пвдвищений шгерес не тшьки фшософи права, а й низки шших галузевих наук до особливостей правового виховання людини, формування !! активно! життево! позици. Одним з основних регулятор!в поведшки людей е !хш атитюди.
До найзагальн!ших фактор!в, що впливають на формування правового атитюду, можна зарахувати: р!вень розвитку суспшьно! правосввдомосп, систему духовних цшностей сустльства, наявну правову систему ! низку шших, адже неможливо достеменно передбачити, що саме вплине на людину за тих чи шших умов.
Розвиток юридично! психолог!!, сощологи права, кримшологи сприяе дослвдженню атитюд!в людини у природно-правовому простор!. Спираючись на доробки згаданих науковщв, можна зробити висновок, що атитюди у природно-правовому простор! е частиною соцюприродних установок ! мають сп!льн! ознаки. Наука давно встановила, що вир!шальний вплив на повед!нку людини мають сусп!льн! умови, в яких розвиваеться людина ! проявляеться соц!альна спрямо-вашсть й сввдомост [2, с. 226]. Як система потреб, штерешв, погляд!в, вдеал!в, спрямовашсть е одн!ею !з центральних характеристик атитюду на вс!х р!внях.
На основ! усв!домлення навколишньо! д!йсност!, зокрема природно-правового простору, ! свое! повед!нки в сусп!льств! у людини формуеться ставлення до навколишньо! д!йсност!, що е визначальною ланкою у вибор! атитюду на той чи !нший вид активност! в сусп!льств!. Р!зне ставлення людини до умов д!йсност!, до буттевого простору загалом е головною ознакою, за допомогою яко! можна визначити атитюди людини, !! спрямован!сть ! повед!нкову готовн!сть [3, с. 75]. Зввдси ставлення характеризуеться певною ушверсальшстю, оскшьки воно може розглядатися ! як ознака атитюду людини, ! як причина виникнення в!дпов!дного атитюду, а також в!дношення в певному сенс! е й частиною зм!сту атитюду.
Коли говоримо про атитюди людини в природно-правовому npocTopi, то насамперед йдеться про суспшьт цiннocтi людини (мораль, право, культура тощо), як основу класифшаци атитюдiв, якi й визначають 1'хню cпpямoванicть i е 1'хтми важливими ознаками. Cкажiмo, одтею з головних цiннocтей суспшьства е право, яке, з одного боку, слугуе штересам народу, виступае в poлi потужного iнcтpументу в пoбудoвi правового суспшьства та захисту прав i свобод людини та громадянина, а з шшого - е цштстю само по co6i, як сукуптсть природно-правових норм.
У кoнтекcтi розгляду особливостей пpавoмipнoï активнocтi людини у природно-правовому просторГ важливо звернути увагу на проблеми, що стосуються можливост вибору нею того чи шшого виду влаcнoï пoведiнки, а також на проблеми самооцшки, системи цшностей, цiннicних opiентацiй та свободи.
Безперечно, людина у вибopi влаcнoï мoделi пoведiнки у природно-правовому пpocтopi керуеться найперше свщомктю та cвoбiднoю волею. Щодо зв'язку cвiдoмocтi людини i ïï свободи деякi наукoвцi зазначають, що процес мислення, а як наслщок, осмислення людиною влаcнoï поведшки, зароджуеться з моменту, коли вона починае внутршньо "обдумувати" свою життедiяльнicть. Очевидно, що здiйcнення вибору передбачае оцшку, вiдпoвiдь на запитання, що добре, а що погано, зокрема i в поведшщ людини. Кардинально змшити поведшку людини може тшьки cамooцiнка. Cвiдoмicть породжуе вибip, людську свободу. Вщтак, ocкiльки людина надшена cвiдoмicтю, то й мае "право" вибору. Свобода - це i е здаттсть дiяти вiдпoвiднo до заздалегiдь ухвалених piшень. Звичайно, безглуздо говорити про свободу, якщо не кнуе об'ективних можливостей вибору [4, с. 184]. У наведеному мipкуваннi свщомкть пов'язано з внутрштм переживанням, iз самооцшкою людини. 1нше poзумiння cвiдoмocтi: людина надшена дашстю ïï уявлень, цшнкних установок, а також здатнicтю предметно сприймати свгт.
Для дocлiдження позитивно!' активност людини у природно-правовому просторГ важливо обгрунтувати мoжливicть i необхщшсть цiннicнoгo самовизначення людини. Слушно зауважено, що свщомкть людини породжуе ситуащю вибору, у якiй людина керуеться цштсними кpитеpiями. Зазвичай навколо себе i в coбi cамiй людина знаходить безлiч piзних цiннicних opiентацiй, iнoдi недосконало узгоджених мiж собою, i безлiч думок про свгт, природно-правовий пpocтip, oднi з яких чомусь вважаються ктинними, а ппш - хибними.
Людина, будучи ктотою суспшьною, coцiальнoю, залежить ввд суспшьства, i на формування ïï пpавoвoï активнocтi впливае суспшьне середовище. По суп, сама людина е безпосередньо джерелом появи права, яке, удосконалюючись, активно впливае на ïï формування i розвиток. Ми погоджуемося з твердженням, що людина вшьна у cвoïх вчинках тшьки тодГ, коли спрямовуе свою волю на досягнення суспшьно значущих i суспшьно цшних цшей, а не миттевих штерешв i бажань [5, с. 165]. Ди, що суперечать iнтеpеcам кнування i розвитку людства, не можуть бути свобвдними, вони в будь-якому випадку так чи шакше е результатом неправильного, помилкового вибору, неправильного або неповного усввдомлення неoбхiднocтi. Впевненкть людини в правильному розумГннГ сво1х iнтеpеciв ще не гарантуе правильносп такого розумГння. Для д1й людей велике значення мае уcвiдoмлення сво1х основоположних iнтеpеciв в нерозривному зв'язку з комплексом штерешв оточення. Важливо, щоб ця правова активнicть була позитивною, зГ знаком плюс щодо ïï оточення.
Саме прагнення людини до свободи зумовлюе необхГднГсть кнування в сустльстш i coцiальнoï (зокрема юридично1), i пpиpoднo-пpавoвoï вГдповГдальностГ. Визнання свободи волГ людини покладено в основу обгрунтування можливостГ регулювати поведшку людей i встановлювати вщповвдальнкть людини за свою поведшку, адже свобода волГ людини ткно пов'язана з ввдповщальнктю [6, с. 103]. Необхщтсть пpиpoднo-пpавoвoï вГдповГдальностГ в природно-правовому просторГ для Гснування свободи людини, що "виливаеться" у позитивну правову активнкть, пояснюеться об'ективними i суб'ективними причинами. Суб'ективною передумовою е свобода волГ людини, а об'ективною - наявнкть в людини свободи вибору.
Варто зазначити, що держава передовшм повинна забезпечити захист природних прав людини, адже якщо людина вщчуватиме цей захист i тдтримку, в неï з'явиться стимул до пoзитивнoï пpавoвoï активности За умови Гснування природних прав людини, i того, що вони гарантуються природним правом, щлком очевидно, що тшьки певна "досконала" форма державного
сустльства, що здатна поставите людину на п'едестал у процес розвитку цившзаци, може гарантувати людиш щ права. I навиъ бшьше, держава мусить витворити власну правову систему на основ! таких природних (ктинно досконалих) прав. Безперечно, на цьому етат кнування людсько! цившзаци таку державу можна вважати правовою. Звичайно, ми не можемо впевнено назвати жодно! краши свиу, правовою, ми лише можемо сказати, що е низка держав, як максимально наближет до правових i докладають реальних зусиль для побудови громадянського сустльства. Але це питання знову ж таки дуже вщносне i "хитке", адже i правова держава, i громадянське сустльство як доконаний факт - це вдеал, а досягти щеалу неможливо, до нього можна лише максимально наблизитися. Та й, зрештою, якби людство, припустимо, i досягнуло щеалу в процеш власного розвитку й кнування, то до чого б воно мало прагнути? Мабуть, як неможливо досягти досконалост людини, так i неможливо створити щеального ïï iснування, а отже, можна лише наблизитися до певноï гармони людсь^' життедiяльностi в державi.
Дискусшним е питання, зокрема у фшософи права, з приводу того, що розумпи тд ц!нн!стю, ц!нн!сними установками. Не вдаватимемось в аргументащю прихильниюв того чи !ншого п!дходу до визначення ц!нност!, проте зазначимо, що усвщомлювану ц!нн!сть суб'ект сприймае як вказ!вку на певний спос!6 д!яльност!, iнакше кажучи, як регулятор правомiрноï поведiнки [7; 8].
Суспшьна свщомкть м!стить складну iерархiчну систему щнтсних регуляторiв. Серед них особливе мкце займае сукупн!сть соцiальних цiнностей, або, як 1х часто називають, загально-людських цiнностей. Хоча кожна !з цих цiнностей надiлена i моральним, i пол!тичним, i правовим змктом, загальнолюдська ц!нн!сть не тотожна !з сукупн!стю конкретних iдей, вона мае своï властивостi, оскшьки характеризуе стан суспшьно!' свщомосп як единого цшого. Тому про стан сусп!льно!' свщомост конкретного соцiального органiзму можна робити висновки за змктом панiвних в ньому сощальних (загальнолюдських) цiнностей. Разом з тим, щ ц!нност! обгрунтовано називають загальнолюдськими, адже в 1х зм!ст! м!ститься iнварiант, який поеднуе не т!льки окремi конкретнi кторичт стани суспiльноï св!домост!, а й кторто людськоï св!домост! загалом.
Моральт оц!нки е унiверсальнiшими, ширшими i багатшими за зм!стом, а 1хтми критерiями е унiверсальнi категорiï морал! - добро i зло. Вони визначають специфшу моральноï св!домост!, виступаючи такими оц!нними критерiями. Найзагальнiшi категори добра i зла е реакщею на суперечливi зв'язки м!ж суспшьством i людиною, а також м!ж людьми. Пот!м з'являеться необхiднiсть ощнки вс!х соцiально значущих д!й, що сприяють подоланню виниклих протир!ч, оргатзаци д!яльност! в iнтересах певноï соцiальноï сп!льност!. Кр!зь призму категорiй добра i зла оцшюються й rnmi моральнi поняття. Вони виступають, отже, рушшним механiзмом розвитку моральних норм i моральних в!дносин, з-пом!ж конкретних моральних регуляторiв: орiентирiв, вимог, заборон, припишв тощо.
З виникненням у сощоприродному простор! держави i позитивного права щ оц!нки поширилися i на сферу державно-правових явищ. У сферi полггики, держави, права фактично немае вщносин, як! були б за межами ощнок добра i зла, хоча позитивктсью уявлення про щ !нститути нерiдко в!дкидають таке твердження. Розглядаючи сшввщношення моральноï та правовоï св!домост!, можна зазначити, що вш правов! явища i категори тдлягають моральним оц!нкам i, насамперед, класифшаци в категор!ях добра i зла. Зокрема, правом!рнкть повед!нки визначаеться i кр!зь призму моральноï свщомости "добра" це повед!нка чи "погана". Людина, на чию !нди-вщуальну св!дом!сть впливали глибок! юридичн! знання, передовшм у повсякденному житт!, керуеться моральними категор!ями для класифiкацiï своеï або чужоï повед!нки [9, с. 83].
Отже, правосввдомкть людини шдивщуальна, формуеться на основ! зовн!шн!х i внутрштх чинник!в, а також сприяе виробленню власноï повед!нки у природно-правовому простор!, через духовно-моральне усв!домлення i переконання щодо належного !снування i необхщнкть позитивноï правовоï активност!.
Правом!рна повед!нка людини е взагал! метою ди природного i позитивного права, а тому сприяе не лише втшенню в життя режиму законност!, а й природно-правов!й гармонiзацiï сустльства, адже це наймасовше сусп!льне явище. Навиъ якщо припустити, що воно е простим i чггким, то детальний його розгляд виявиться довол! складним i неоднозначним. Чимало аспекпв поняття правомiрноï повед!нки людини потребують глибокого осмислення i оч!кують виршення.
У реальнш життевш cитуацiï може трапитися й так, що людина з високим ршнем штелек-туального розвитку, полгтичних i моральных переконань здшснюе неправомГрний вчинок, дмння через ввдсутшсть знань про дотримання пpавoвoï норми або через неприйняття розпорядження норм як належного, необхвдного, оскшьки ïï потреби й штереси не збкаються з вимогами природного права. Тобто ïï правова актившсть буде негативною. Можливе й зворотне явище. Наявшсть правових знань i переконань може i не реашзовуватися у виглядГ пoзитивнoï суспшьно активнoï поведшки людини через низький рГвень ïï свгтогляду, щдиввдуального досвщу, ввдсутнкть духовних i моральних переконань. Тут також зростае небезпека появи в людини помилкових поглядГв, хибних переконань, вона може потрапити тд антисуспшьний й аморальний вплив i, як наслвдок, - вибирати рГзш варГанти анти-cуcпiльнoï та cуcпiльнo-пpавoлoмнoï поведшки [10, с. 223].
Отже, позитивна правова актившсть людини полягае у глибокому засвоенш правових знань, моделювант стшких правомГрних переконань, сощально активнш поведшщ людини. Позитивна правова актившсть людини залежить вГд наукoвoï обгрунтованостГ, достовГрност й глибини набу-тих людиною знань про право й сустльно-правовГ явища з подальшим практичним застосуванням цих знань, а також вГд ступеня сформованого цшнкного ставлення у виглядГ почутпв поваги, довГри щодо права. Важливим моментом е стутнь впливу на людину сощоприродного простору i цшшсних переконань та морального виховання.
Висновок. Отож, людина активно вступае в контакт з навколиштм свгтом: анашзуе навколишню дшснкть, тзнае моральт та правовГ правила поведшки, сусшльш та культурнГ цГнностГ, сформованГ в цьому сусшльств! Знаючи закономГрностГ сустльного розвитку, людина впливае на навколишню дшстсть. СуспГльство i людина - взаемозумовлет явища, що Гснують лише в нерозривнш едностГ. Статус людини в суспшьствГ зумовлений ïï активтстю, ïï здГбностями, а також характером сустльних явищ.
Люди, володГючи свщомГстю i волею, ставлять перед собою певш цГлГ, вступаючи в рГзт суспГльнГ вГдносини, що закономГрно. Важливо, щоб людина пам'ятала, що кнування у природно-правовому просторГ "вимагае" вГд неï пpавoвoï активностГ на основГ цГннГсних атитюдГв. Саме таке кнування i поведшка повиннГ стати для людини самощллю.
1. Великий тлумачний словник сучасног украгнсъког моей / В. М. БЫоножко [та in.] ; 1н-т укр. мови HAH Украгни, 1н-т мовознав. HAH Украти, Всеукр. т-ео "Просета" iM. Тараса Шееченка. - К. : Днтро, 2009. - 1332 с. 2. Цимбалюк I. М. Псиxологiя / I. М. Цимбалюк. - К. : Професюнал, 2004. - 304 с. 3. Ядов В. A. Личностъ как субъект социалъной активности / В. A. Ядов // Активностъ личности в социалистическом обществе. - М. ; Варшава, 1974. 4. Керимов Д. A. Философские проблемы права / Д. A. Керимов. - М. : Мыслъ, 1972. - 476 с. 5. Хеффе О. Политика. Право. Справедливостъ. Основоположения критической философии, права и государства / О. Хеффе ; пер. с нем. В. C. Малахова. - М. : Гнозис, 1994. - 328 с. 6. УилсонР. A. Квантовая психология / Р. A. Уилсон ; пер. с англ. ; под ред. Я. Невструева. - Киев : ЯНУС, 1988. - 224 с. 7. Кушерецъ В. I. Aнтропологiя права : навч. поЫб. / В. I. Кушерецъ, В. М. Кравецъ, С. О. Мосъондз; за ред. В. I. Кушерця. - К. : Знання Украти, 2011. - 224 с. 8. Маковецъкий A. М. Формування моралъного свту особистостi та и цттсних орieнтацiй в кризовий перюд життя сустлъства : автореф. дис. ... д-ра соцюл. наук : 22.00.04 / A. М. Маковецъкий. - К., 1994. - 36 с. 9. Кругов H. Н. Моралъ в действии (О закономерностях влияния морали на поведение личности) / Н. Н. Кругов. -М. : Политиздат, 1977. - 256 с. 10. ЧестновИ. Л. Постклассическая теория права : моногр. / И. Л. Честнов. - СПб. : Aлеф-Пресс, 2012. - 650 с.
