CC BY
20
HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro HamoHaibHoro ymBepcnreTy BeTepHHapHoi' MegnuUHH
Ta 6i0TexH0iroriH iMeHi C.3. f^H^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj
doi: 10.15421/nvlvet7745
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
http://nvlvet.com.ua/
УДК 619:578:579.62:636.4:577.2
Експериментальне зараження поросят в1русом еп1дем1чно1 Д1аре1 свинеи
Було проведено зараження неонатальних безмолозивних поросят у першу добу 'ix життя суспензieю eipycy ЕДС, отри-маного рашше eid поросят, хворих на ЕДС. Дiагноз на ЕДС у пороcят-донорiв вiруcу ЕДС був вставлений комплексним методом за клiнiко-епiзоотологiчними показниками i тдтверджений iдентифiкацieю PEDVметодом PCR-RT за допомо-гою тест-системи «EZ-RED / TGE /PDCoVMPX 1.0 Real time RT-PCR» фiрми Tetracore (США) на амплiфiкаторi CFX 96 Real-Time System фiрми BIO RAD (США). Гомогенат тонкого кишечнику пороcят-донорiв PEDV, готували на блендерi для PCR у виглядi густого cмузi вiд 18 трутв тварин, заморожували при -18 °С без додавання крiоконcервантiв i зберкали 359 дiб. Перед зараженням поросят cмузi розморожували i методом PCR-RT визначили концентращю вiруcу в геном-е^валентах (Г.Е.) без кыьюсного встановлення життездатних вiрiонiв збудника. Для бiопроби вiдбирали 20 аналогових неонатальних безмолозивних поросят, роздыяли ''х на 3 до^дш групи (1 група - 5 поросят, 2 група - 5 поросят i 3 група - 7 поросят) та одну контрольну (3 поросяти). До^дних поросят per os заражали вiруcвмicною cуcпензiею, з концентращею PEDV 1,03 х 106 Г.Е./см3. Доза для зараження першоi групи склала 6 см3 (6,18 х 106 Г.Е./см3), для другоi - 5 см3 (5,15 х 106 Г.Е./см3), для третьоi - 4 см3 (4,12 х 106 Г.Е ./см3) гомогенату. Четверта група - контрольна (не заражали). Bci поросята перебували в iдентичниx умовах, яю повтстю вiдповiдають фiзiологiчним потребам оргашзму. З 17 заражених поросят лише 2 поросят заразилися PEDV. ЕДС було тдтверджено лабораторними методами. При бактерiологiчному до^дженю внутрштх оргатв поросят, що вийшли з експерименту як до^дних, так i контрольноi груп, був дiагноcтований колiбак-терюз. У контрольнш гр^ була iзольована з серця i кишечнику непатогенна для быих мишей E. coli. Вiд поросят 1 i 2 до^дних груп була видыена непатогенна для быих мишей E. coli, тобто встановлений колiбактерiоз; у 2 до^дтй грут у одного поросяти виявили гемолтичну кишкову паличку; у 3 до^днт груш з внутрштх оргатв поросят спыьно з непатогенною для колиштх мишей кишковоi палички iзолювали Klesiella spp., тобто дiагноcтували мжс-тфекщю - колiбактерiоз i клебаельоз. З кишечнику вЫх до^дних i контрольних поросят не видыили фiзiологiчно корисноi iндигенноi мжрофлори -аерокоюв, молочно-кислих- i бiфiдобактерiй, а виЫяли гнильну факультативно-анаеробну спорову i неспорову мжрофлору.
K.mnoei слова: ЕДС, неонатальн поросята, зараження PEDV, водяниста дiарея, патогенез, PCR-RT, кыьюсна характеристика PEDV, кишкова мжрофлора.
Экспериментальное заражение поросят вирусом эпидемической диареи
свинеи
Было проведено заражение неонатальних безмолозивних поросят в первые сутки их жизни суспензией вируса ЭДС, полученного ранее от поросят больных ЭДС. Диагноз ЭДС у поросят-доноров вируса ЭДС был установлен комплексным методом по клинико-эпизоотологическим показателями и подтвержден идентификацией РЕБУметодом РСЯ-ЯТ с помощью
Citation:
Masiuk, D., Sosnitskiy, A., Kokarev, A., Koliada, S. (2017). Experimental infection of pigs porcine epidemic diarrhea virus. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 19(77), 208-213.
Д.М. Масюк, O.I. Сосницький, А.В. Кокарев, С.Г. Коляда [email protected]
Днтропетровський державний аграрно-економ1чний утверситет, вул. Ворошилова, 25, м. Днгпро, 49600, Украша;
Д.Н. Масюк, А.И. Сосницкий, А.В. Кокарев, С.Г. Коляда [email protected]
Днепропетровский государственный аграрно-экономический университет, ул. Ворошилова, 25, г. Днепр, 49600, Украина
тест-системы «EZ-RED/TGE/PDCoVMPX 1.0 Real time RT-PCR» фирмы Tetracore (США) в амплификаторе CFX 96 RealTime System фирмы BIO RAD (США). Гомогенат тонкого кишечника поросят-доноров PEDV, готовили на блендере для PCR в виде густого смузи от 18 трупов животных, замораживали при -18 °С без добавления криоконсервантов и хранили 359 суток. Перед заражением поросят смузи размораживали и методом PCR-RT определяли концентрацию вируса в геном-эквивалентах (Г.Е.) без количественного установления жизнеспособных вирионов возбудителя. Для биопробы отбирали 20 аналоговых неонатальных безмолозивних поросят, делили их на 3 опытные группы (1 группа - 5 поросят, 2 группа - 5 поросят и 3 группа - 7 поросят) и одну контрольную (3 поросенка). Опытных поросят per os заражали вирусосодержащей суспензией, с концентрацией PEDV 1,03x10 Г.Е./см3. Доза для заражения первой группы составила 6 см3 (6,18x106 Г.Е./см3), для второй - 5 см3 (5,15x106 Г.Е./см3), для третьей - 4 см3 (4,12x106 Г.Е./см3) гомогената. Четвертая группа -контрольная (не заражали). Все поросята находились в идентичных условиях, которые полностью соответствуют физиологическим потребностям организма. Из 17 зараженных поросят только 2 поросенка заразились PEDV, что было подтверждено лабораторными методами. При бактериологическом исследовании внутренних органов поросят, вышедших из эксперимента как опытных, так и контрольной групп, был диагностирован колибактериоз. В контрольной группе была изолирована из сердца и кишечника непатогенная для белых мышей E. coli. От поросят 1 и 2 опытных групп была выделена непатогенная для белых мышей E. coli, то есть установлен колибактериоз; во 2 опытной группе у одного поросенка обнаружили гемолитическую кишечную палочку; в 3 опытной группе из внутренних органов поросят совместно с непатогенной для белых мышей кишечной палочкой изолировали Klesiella spp., то есть диагностировали микс-инфекцию - колибактерио-за и клебсиеллеза. Из кишечника всех опытных и контрольных поросят не выделили физиологически полезной индигенной микрофлоры - аэрококков, молочно кислых- и бифидобактерий, а высеяли гнилостную факультативно-анаэробную споровую и неспоровую микрофлору.
Ключевые слова: ЭДС, неонатальные поросята, заражение PEDV, водянистая диарея, патогенез, PCR-RT, количественная характеристика PEDV, кишечная микрофлора.
Experimental infection of pigs porcine epidemic diarrhea virus
D. Masiuk, A. Sosnitskiy, A. Kokarev, S. Koliada [email protected]
Dnipropetrovsk state agrarian-economic university, Voroshilov Str., 25, Dnepr, 49600, Ukraine;
There were infected neonatal piglets in the first days of their lives PED virus suspension derived from pigs previously PED patients. Diagnosis for PED in piglets donor virus PED was inserted complex method for clinical and epizootic performance and confirmed the identification PEDV by PCR-RT using the test system «EZ-RED/TGE/PDCoVMPX 1.0 Real time RT-PCR» company Tetracore (USA) Thermocyclers CFX 96 Real-Time System company BIO RAD (USA). Homogenate small intestine of pigs PEDV donor, prepared in a blender for PCR in a thick band of 18 animal carcasses, frozen at -18 °C without cryopreservation and kept 359 days. Before infecting pigs and strip defrost by RT-PCR identified the concentration of the virus genome equivalents (GE) without establishing viable virions quantitative pathogen. For Sample 20 selected analog neonatal piglets, divided them into 3 experimental groups (group 1 - 5 piglets, group 2 - 5 piglets and group 3 - 7 piglets) and one control (3 piglets). Research pigs infected per os virus-containing suspension with a concentration PEDV 1.03x106 GE/cm3. The dose for infection first group was 6 cm3 (6.18x106 GE/cm3), for the second - 5 cm3 (5,15 x 106 GE/cm3), for the third - 4 cm3 (4.12 GEx106/cm3) homogenate. The fourth group -control (not infected). All the pigs were in identical conditions that fully meet the physiological needs of the body. Of the 17 infected pigs only 2 was infected PEDV. PED was confirmed by laboratory methods. In bacteriological examination of internal organs of pigs that came out of a research experiment and control group were diagnosed colibacteriosis. In the control group was isolated from heart and intestinal non-pathogenic for white mice E. coli. From pigs 1 and 2 research groups has been allocated to white mice nonpathogenic E. coli, is set colibacteriosis; 2 experimental group found in one pig hemolytic E. coli; 3 experimental group from the internal organs ofpigs in conjunction with non-pathogenic for mice intestinal former cane isolated Klesiella spp., is diagnosed with mixed infection (E. coli, Klesiella spp.). From the intestine of experimental and control pigs do not identified beneficial microflora -aerococcus, lactobacteria, bifidobacteria and cultured putrefactive anaerobic spore facultative and non spore microflora.
Key words: PED, neonatal piglets infected PEDV, watery diarrhea, pathogenesis, PCR-RT, quantitative characterization PEDV, intestinal microflora.
Вступ
En№Mi4Ha (етзоотична) дiарея свиней (ЕДС, ЕДП, ТГС-подiбне захворювання, PEDV) - контагюз-не, гостропереб^аюче захворювання свиней, перева-жно неонатальних поросят з синдромом дiареï та па-тогномошчним симптомом - водянистий пронос з масовою загибеллю поросят до тижневого в^ (Sait Mizhnarodnoho Epizootychnoho Biuro).
Вперше ЕДС як окрему нозолопчну одиницю описали в Англи в 1971 р. i з того часу збудник поширив-ся на £вропейському континент^ швденно-схщнш Ази i швшчнш Америщ. Вiрусну природу хвороби
встановили Pensaert M.B. i Dobouck в 1989 р. Збудник викликае емерджентну шфекцшну патолопю у свиней з великомасштабними спалахами летально1 дiареï у неонатальних поросят, при цьому уражаються свиш рiзного вшу, але в основному 3i сприятливим прогнозом щодо життя (Carvajal et al., 2015).
Заходи боротьби з ЕДС засноваш на недопущенш занесення та iрадикацiï вiрусу, саштарно-етзоотичних заходах з санаци навколишнього сере-довища i ранньо1 щдикацд джерела шфекцд. Найваж-лившим превентивним прийомом е суворе дотриман-ня принципу «все зайнято - все пусто» i проведення ретельноï та ефективно! дезшфекци. Засоби специфь
чно1 профшактики представленi численними препаратами на ринку бюпрепарапв, але багато хто з них мае сумшвну репутацiю, недостатньо апробованi та доведет ïx протективнi якосп й бiобезпека. Найбiльш радикальний i примггивний метод профiлактики -створення лактогенного iмунiтету у неонатальних поросят шляхом зворотного згодовування вiрусу в формi гомогенату тонкого кишечнику поросят, загиб-лих ввд ЕДС, свиноматкам перед опоросом, але це створюе ешзоотичну напружешсть i вносить молеку-лярно-генетичнi ризики (Song and Park, 2012; Dastjerdi et al., 2015).
Збудник ЕДС - РНК^рус з оболонкою амейства Coronaviridae, рщ - Alphacoronavirus, вид - PEDV. Розрiзняють два типи вiрусу: перший тип вiрусу ви-кликае дiарею у свиней на вiдгодiвлi та дорослих свиней, а другий - тiльки у поросят-сисунiв. Вiрус не створюе перехресний iмунiтет з шшими кишковими коронавiрусами, вражае тшьки домашнix свиней. Основне джерело шфекцп - xворi та переxворiлi сви-нi, видiлення вiрусу вiдбуваеться в основному з фека-лiями, зараження здшснюеться фекально-оральним шляхом у результат прямого або непрямого контакту (фактори передач^ зi збудником та з молозивом, у виглад iмунниx комплекав (Stevenson et al., 2013).
Мета роботи: встановити особливосп патогенезу ЕДС у бiопробi на безмолозивних неонатальних поросятах, визначити кiлькiсний вмют збудника в Г.Е. у бюлопчному матерiалi вiд iнфiкованиx поросят, а також встановити вплив кишковоï мжрофлори на прояв синдрому дiареï.
MaTepi&ft i методи дослiдження
Бiологiчне дослщження вiрусу ЕДС на безмолозивних поросятах проводилося у вiварiï ФВМ Дншропе-тровського ДАЕУ i лаборатори iмуноxiмiчниx та мо-лекулярно-генетичних дослвджень НДЦ бiобезпеки та екологiчного контролю ресурав АПК Дншропетров-ського ДАЕУ зпдно з темою «Визначення теоретич-них аспектiв епiзоотичного процесу з урахуванням генетичних варiантiв штамiв вiрусу епiдемiчноï дiареï свиней» (№ державно1' реестрацп 0117U004293).
Для бiопроби за принципом аналопв методом ви-падковоï безповторноï вибiрки пiдiбрали 20 безмолозивних неонатальних поросят бшо1" украшсько1' породи вiд клiнiчно здорових свиноматок з господарства, неблагополучного щодо ЕДС.
Перший спалах ЕДС на тдприемстш був зареест-рований в жовтш 2015 року, в результата чого загину-ло 98% новонародженого молодняку поросят. Надалi спалахи коронаырусних ентеритiв у поросят на тдп-риемствi рееструються з перiодичнiстю вщ 1 до 7 мiсяцiв.
Поросят помщали у бокси, окремими групами в опалювальному примiщеннi з оптимальною температурою повпря ~ 30 °С, без протягiв i рiзкиx перепадiв температур. Для стабiльноï тдтримки температури використовували iнфрачервонi лампи.
Годiвля здiйснювалася за розробленою нами схемою: ввдразу пiсля доставки поросят у вiварiй 1'м пе-рорально ввели по 2 см3 енергетика «Шгсейвер». Про-
тягом експерименту поросят годували розведеним сухим молоком з штервалом в 1-2 години.
Для ентерального зараження поросят використовували гомогенат кишечнику хворих поросят, який у вигляд1 смуз1, отриманого за допомогою блендера для PCR, зберпався 12 мсящв при -18 °С в замороженому вигляд1 без додавання кр1опротектор1в. Ex tempore зараженням поросят, смуз1 розморожували i в RT-PCR визначили концентрацш PEDV у вихщному гомоге-натi, яка складала ~ 1,03 х 106 Г.Е. / см3 в бiоматерiа-лi.
Вихщну суспензiю в спадаючих к1лькостях згоду-вали поросятам першо! групи - 6 см3, друго! групи -5 см3, третьо! групи - 4 см3. Свиней четверто! групи не заражали, вони залишалися чистими, штактними.
За поросятами проводили постшне клiнiчне спо-стереження протягом 36 годин тсля зараження.
Протягом експерименту ввд поросят вiдбирали кров i фекалй' через 1, 4, 8, 12, 24 i 36 годин тсля зараження. Зразки кровi вщбирали iз орбiтального венозного синуса (sinus venosus orbitalis)
По зашнченш експерименту було проведено конт-рольний забш тварин для проведення патоморфолоп-чного, пстолопчного, ПЛР та бактерiологiчного дос-лвджень.
Для гiстологiчного дослвдження використовували фрагмент тонкого кишечнику вщ поросят, що загину-ли, який фжсували у 10% розчинi формалiну. Пстоло-гiчнi зрiзи проводили на санному мжротом^ пiсля чого !х забарвлювали гематоксилiном та еозином. Дослiдження пстолопчних об'ектiв проводили за допомогою апаратно-програмного комплексу з мжро-скопу «Leica DM 1000», цифрово! камери «Leica DFC 295» та програмного забезпечення «Leica Qwin 3.0» На пстолопчних препаратах дослвджували стан тонко! кишки за ураження вiрусом ЕДС.
У зразках кров^ фекалiях, фрагментах кишечнику i в матерiалi для зараження проводили шдикацш PEDV i його к1льк1сну характеристику здiйснювали методом PCR-RT за допомогою тест-системи «EZ-RED / TGE / PDCoV MPX 1.0 Real time RT-PCR» фiрми Tetracore (США) на амплiфiкаторi CFX 96 Real-Time System фiрми BIO RAD (США).
Бактерюлопчне дослiдження вмюту шлунково-кишково! трубки дослiджуваних поросят включало шдикацш та щентифжацш мжробюнпв рiзного так-сономiчного пiдпорядкування. Для видшення аероб-них бактерiй використовували прост та збагаченi поживнi середовища, а саме: МПБ i МПА в нативно-му виглядi та з додаванням 10% сироватки кров^ а також на переварьХотшгера (БПХ), серцево-мозковому бульйонi, агарi Ендо, XLD агарi. Анаероби iзолювали поавом матерiалу в бульйон Кiта-Тароцi i на кров'яний 5% агар, плюняву та дрiжджi - на агар Сабуро. Для iндикацi! пробiотично! мжрофлори використовували поави на просп середовища з додаванням крейди i гiдролiзованого казе!ну.
Морфо-тинкторiальнi i бiохiмiчнi властивостi польових культур вивчали рутинними методами. Па-тогеннiсть iдентифiкованих добових культур мжроор-ганiзмiв визначали в бiопробi на бiлих мишах. Буль-йонну культуру дослiджуваного мiкроорганiзму в
обсяз1 0,3 см3 вводили шдшшрно 4 бшим мишам живою масою 18-20 г.
Результати та Тх обговорення
В результат! проведеного експерименту було вщ-значено розвиток д1арейного синдрому у двох поросят з першо! i одного поросяти з друго! дослщно! груп. Шсля проведения PCR-RT аналiзу бiологiчного мате-рiалу було пiдтверджено наявнiсть РНК вiрусу ЕДС у поросят з дiарейним синдромом першо! групи. Киш-чнi прояви розладу шлунково-кишкового тракту у поросяти друго! групи було обумовлено патогенним впливом ентеропатогенно! ß-гемолггично!' E. coli.
За тдсумками клшчного спостереження за досл> дними поросятами було встановлено, що через першi 18 годин пiсля зараження у одного поросяти з першо! дослвдно! групи було зареестровано дiарею. На 24
годину тсля зараження в першш дослiднiй групi дiа-рея рееструвалася у двох поросят, а на 36 годину тсля шф^вання дiарейний синдром був зареестрова-ний у одного поросяти з друго! дослвдно! групи, при цьому залишилися 3 поросят з першо! групи, 4 з друго! групи i ва тварини третьо! i контрольно! груп були клшчно здоровими.
Отже, першi прояви дiарейного синдрому пiсля зараження поросят вiрусовмiсним бiологiчним матерiа-лом були зареестроваш через 18 годин.
За результатами патологоанатомiчного розтину поросят з проявами дiарейного синдрому першо! дослано! групи (рис. 1) виявлеш мiкроскопiчнi змiни у тонкий кишщ характернi для гострого катарально-геморапчного десквамацiйного гастроентериту, серо-зно-катаральнi запалення брижових лiмфатiчнiх вуз-л1в, яскраво виражене зневоднення та виснаження.
Рис. 1. Патоморфолопчш змши у неонатальних безмолозивних поросят з проявами .liapciinoi o синдрому
першоТ дослщноТ групи
У тварини друго! дослiдно!' групи, у яко! реестру-вався синдрому дiаре!, виявлено виснаження, ознаки гострого катарально-геморапчного запалення тонко! кишки та гостре серозне запалення мезентерiальних лiмфовузлiв.
За мшроскошчного аиалiзу тонко! кишки ввд поросят з проявами дiарейного синдрому першо! дослiдно! групи (рис. 2) виявлено атрофш слизово! оболонки, !! набряклiсть та iнфiльтрацiю лейкоцитами.
Рис. 2. Результати патопстолопчного дослщження
тонко"! кишки у неонатальних безмолозивних поросят з проявами д1арейного синдрому першоТ дослiдноl групи. Х20
Поверхневий та залозистий епiтелiй у сташ дис-трофй' та некрозу. Десквамацiя кишкових епiтелiоци-тiв. Набряк шдслизово! основи. Фрагментацiя, розпад та вакуолiзацiя клiтин м'язово! оболонки. Пiкиоз та рекас ядер. Kрiм цього, було виявлено шфшьтрацш лiмфоцитами i макрофагами, мжрокрововиливи у власнiй пластинцi слизово! оболонки ворсинок i пiдс-лизового шару. Таш ураження характернi для бактерь ально! колйнфекц^, що узгоджуеться з результатами бактерiологiчного дослiдження i пiдтверджуе асоцi-йований перебiг мжс-шфекцп - PEDV + E. coli.
Отже, патолопчш змiни тонко! кишки вщ неонатальних поросят з проявами дiарейного синдрому першо! дослвдно! групи на макро- та мжроскошчному рiвнi мають характернi ознаки гострого катарально-десквамативного ентериту, що на rai лейкоцитарно! iнфiльтрацi! та мiкровиливiв у слизовiй оболонцi та ворсинках е типовою ознакою д^ мжс-шфекцп вiрус-них гастроентеритiв свиней та колпнфекци.
Як видно з таблищ 1, РНК вiрусу ЕДС виявлено лише у матерiалi вiд двох поросят з проявами дiарей-ного синдрому першо! дослщно! групи. Bri iншi дос-лiджуваиi зразки мали негативний результат, що свiд-чить про вщсутшсть у них цшьово! послiдовностi РНК характерно! для коронавiрусу.
Слiд вiдзначити, що вiрус ЕДС рееструеться у фе-калiях поросят на 24 та 36 години шсля зараження, а у кровi - на 36 годину тсля шфшування. Це сввдчить про реплшацш вiрусу ЕДС у кишечних ентероцитах
Примпка: Ct - значения порогового циклу реакци, яке мае прямо пропорцшну залежтсть i3 кiлькiстю цшьово! иослвдо-вност1 кДНК Bipycy PEDV.
поросят, що спричиняе порушення кишково! проник-иоcтi та розвиток дiарейного синдрому.
Отже, iнфекцiйний процес за ЕДС характеризуеть-ся екcкрецiею вiруcу з фекалiями з 24 години шсля iнфiкувания та вiремiею з 36 години тсля зараження.
При бактерюлопчному доcлiдженнi внутрiшнiх органiв поросят, що вийшли з дослвду дослщних i контрольно! груп, був дiагноcтований колiбактерiоз. У контрольнiй групi була iзольована iз серця i кишеч-
нику непатогенна для бших мишей E. coli. Ввд поросят 1 i 2 дослвдних груп була видшена непатогенна для бших мишей E. coli, тобто встановлено колiбакте-рiоз; у 2 дослвднш групi в одного поросяти в пробi з серця виявили ще й гемолiтичну кишкову паличку; в 3 дослщтй групi iз внутршшх органiв поросят спшь-но з непатогенною для колишшх мишей кишковою паличкою iзолювали Klesiella spp., тобто дiагноcтува-ли мiкc-iнфекцiю - колiбактерiоз i клебciельоз.
Таблиця 1
Результата PCR-RT дослвдження бiологiчного матерiалу ввд неонатальних безмолозивних
група № тв. Прояви дiареl Години тсля зараження Тонка кишка
1 | 4 | 8 | 12 | 24 | 36 1 | 4 | 8 | 12 | 24 | 36
Кров Фекали
К 1 - - - - - - - - - - - - - -
2 - - - - - - - - - - - - - -
3 - - - - - - - - - - - - - -
1 4 + 31,18 - - - - 18,41 17,66 16,07
5 - - - - - - - - - - - - - -
6 - - - - - - - - - - - - - -
7 + 37,64 - - - - 30,33 24,38 20,59
8 - - - - - - - - - - - - - -
2 9 - - - - - - - - - - - - - -
10 + - - - - - - - - - - - - -
11 - - - - - - - - - - - - - -
12 - - - - - - - - - - - - - -
13 - - - - - - - - - - - - - -
3 14 - - - - - - - - - - - - - -
15 - - - - - - - - - - - - - -
16 - - - - - - - - - - - - - -
17 - - - - - - - - - - - - - -
18 - - - - - - - - - - - - - -
19 - - - - - - - - - - - - - -
20 - - - - - - - - - - - - - -
Отже, синдром дiаре! у неонатальних поросят першо! дослщно! групи був iндукований мжс-шфекщею, яка складаеться з аcоцiацi! альфакоронавь руса i E. coli, а у поросяти друго! групи ентеральний розлад був обумовлений моноiнфекцiею ß-гемолггично!' E. coli на тлi вщсутносп PEDV.
З кишечнику вciх дослщних i контрольних поросят не видшили фiзiологiчно корисно! iндигенной мжро-флори - аерокошв, молочно-кислих- i бiфiдобактерiй, а виciяли гнильну факультативно-анаеробну спорову i неспорову мiкрофлору.
Iнфекцiйна патолопя з синдромом дiаре!' альфако-ронавiруcно!' етiологi! е емерджентним i високо кон-тагiозним летальним захворюванням неонатальних поросят (Dastjerdi et al., 2015). Bci етапи боротьби i профшактики цiе! iнфекцi! пов'язаиi з серйозними методолопчними труднощами, незважаючи на досить глибош знання бiологi! збудника. Основна проблема полягае в тому, що хворшть неонатальш поросята, абсолютно беззахисш перед iнфектопатогеном, а за-соби cпецифiчно!' профiлактики недостатньо ефектив-ш. Своечасна iндикацiя вiруcу ЕДС в навколишньому cередовищi ускладнена i часто бувае зашзншим заходом боротьби (Song and Park, 2012). Неонатальш поросята е бшндикаторами присутносп вiруcу в навко-
лишньому середовищ^ i спалах ентеральних розладiв роблять лабораторну дiагноcтику PEDV - «fenomen post factum». Патогенез ентерально! патологи включае екcпоненцiальну репродукцiю PEDV в ентероцитах, !х загибель i десквамацш з подальшими елементами дiарейного синдрому - водянистий профузний пронос, депдратащя, iнтокcикацiя, мiкробiальна експан-ая гнильно! i глiколiтично! мiкробiоти з посилюван-ням токсичного впливу, нейрогуморальна загальноор-гаиiзмова cупреciя, метаболiчний ацидоз, анорек^, i як наслвдок сумарного впливу патофiзiологiчних чин-ник1в - летальний результат (Carvajal et al., 2015).
У cкладi вiрiона вiруcу ЕДС е чотири види бшшв: S, E, М i N. Spike- i Envelope-протеши забезпечують адгезш i злиття (сплав) лiпопроте!дних оболонок вiрiона i ентероциту, а матриксш i нуклеотиднi бiлки, cпiльно зi структурним бiлком забезпечують розпако-вування i репродукцiю вiруcу в ентероцитах (Song and Park, 2012). Порушення структури цих бiлкiв, яке може бути наслщком тривалого зберiгання без крюп-ротекторiв вище евтектично! зони негативних температур, призводить до деградаци структури вiрiона, що обумовлюе зниження рiвня адгезп, проникнення i репродукцй' вiруcу i, як наслщок, зниження вiрулент-ноcтi збудника.
На секцшнш картинi патогномонiчною ознакою е дегенеративнi змiни в ентероцитах, перш за все поро-жньо! кишки, з розвитком атрофи та укорочениям ворсинок i мiкроворсинок. Десквамацга ентероцитiв мiкроворсинок призводить до зменшення всмоктува-льно! функцп поверхнi тонкого кишечнику, що в су-купносп з функцiональними порушеннями i злущу-ванням значно! кiлькостi ентероцитiв призводить до зниженого всмоктування i основного симптому шфе-ктопатологii - профузно! водянисто! дiаре! (Stevenson et al., 2013). Загибель поросят настае ввд сукупного впливу iнтоксикацi!, ацидозу i дегiдратацi! (Carvajal et al., 2015).
Щдсумовуючи вищенаведене, треба вiдзначити, що на тепершнш час не розроблеш засоби специфiч-но! терапi! проти ЕДС, загибель неiмунних поросят настае неввдворотно, внаслвдок швидкоплинностi, незворотностi i несумiсного з життям лавиноподiбно-го наростання шкодливого впливу емерджентного збудника на новонароджений органiзм пiд час постна-тального переходу ввд внутршньоутробного розвитку до iснуваиня у зовшшньому середовищi бiологiчно агресивного мiкробного свггу.
Висновки
1. Пероральне зараження неонатальних безмолозивних поросят смузi з тонко! кишки тварин, хворих на ЕДС, призводить до розвитку типово! шфекцшно! патологi!, пiдтверджено! комплексним дослщженням, включаючи iдентифiкацiю PEDV методом PCR-RT. При цьому клiнiчна картина ЕДС виникла у 2 з 17 заражених поросят, що пов'язане з шактиващею PEDV при тривалому збер^анш вище евтектично! зони негативних температур i дефростацi!. Шфшуван-ня вщбувалося на тлi колiбактерiозно! iнфекцi! з по-рушенням фiзiологiчного балансу кишково! мгкробю-ти i превалюванням гнильних мiкробiальних процесiв.
2. Зберiгання вiрусу ЕДС у складi гомогенату з тонкого кишечнику загиблих вiд ЕДС поросят в нати-вному виглядi без крiопротекторiв при -18 °С до 359 дiб е крайшм критичним термiном, оск1льки к1льк1сть неушкодженого життездатного вiрусу ЕДС знижуеть-ся до рiвня мiнiмально! заражаючо! дози i застосуван-ня гомогенату для зворотного згодовування стае ма-лоефективним.
3. Кишкова мжрофлора неонатальних поросят, ш-фiковаиих PEDV, у процес розвитку дiарейного синдрому зазнае яшсних i к1льк1сних змiн порiвняно з нативним мiкробiоценозом кишечнику здорових тварин. 1ндигенна нормофлора випсняеться транзитор-
hom ôaHa^bHOM yMoBHo-naroreHHoro MÍKpo6ioTOM 3 bhcokom ^epMeHTaTHBHOM aKTHBHÍc™ npoTeomTHHHO-ro i raíkoflíthhhoro npo^inro 3 HaKonuneHHaM tokchh-HHx rHH^bHHx npogyKTiB npoMÍ®Horo po3nagy. npo6io-THHHa MÍKpo^nopa - aepoKOKH, moïïohho-khcïïî- i 6i$i-goôaKTepi! He Í3onboBam.
nepcneKmueu nodanbwux docmdwenb. noganbme noran6^eHe BHBHeHHa eTionaToreHe3y giapeHHoro CHHg-poMy b HeoHaTa^bHHx nopocaT 3 Ma®opHHM ÍH^eKTona-ToreHoM PEDV. BroHaneHHa bcíx cnÍB^nemB napa3HTa-pHoro мiкpo6ioцeнoзy KHmKoBoï Tpy6KH i 3'acyBaHHa eTionaToreHeTHHHoï poni 36ygHHKÍB ÎH^eKmHHoï naro-noriï KumKoBHx aсoцiaнтiв y B3aeMo3B'a3Ky mí® co6oro. ,3y®e Ba®nHBHM e BHBHeHHa 6ionoriHHoi' aKTHBHocTÍ Ta eKcnepHMerna^bHe BH3HaneHHa KinbKicHoï xapaKTepuc-thkh BipyneHTHocri, a TaKo® BCTaHoBneHHa Kopenamn-Horo aKÍCHoro B3aeMo3B'a3Ky mí® BÍpyneHTHHMH Ta ÍMy-HoreHHHMH BnacTHBocTaMH enÍ3ooTHHHoro BapiaHTy BÍpycy. 3 ornagy Ha Te, mo bcí 6ionoriHHÍ aBHma geTep-MÍHoBaHÍ reHeTHHHo, пpннцнпoвo Ba®nHBHM 6yge bh-3HaneHHa HyKneoTHgHoro CKnagy reHoMa - ceKBeHyBaH-Ha, i Ha noro ochobí 3'acyBaHHa 6ionoriHHoi' poni Mone-KynapHHx KoMnoHeHTÍB BÍpycy b ÎHgyKmï naroreHeTHH-hhx 3míh y HyTnHBÍH KnÍTHHHÍH CHCTeMÍ opraHÍ3My He-oHaTanbHHx nopocaT aK 6ionoriHHoï MÍmeHÍ gna PEDV.
Eiô.iorpa^ÏHm iIOCII. lanim
Carvajal, A., Argüello, H., Martínez-Lobo, F.J.,Costillas, S., Miranda, R., de Nova, P.J.G., Rubio, P. (2015). Porcine epidemic diarrhoea: new insights into an old disease. Porcine Health Management. http://porcinehealthmanagement.biomedcentral.com/ar ticles/10. 1186/s40813-015-0007-9 Dastjerdi, A., Carr, J., Richard, J. (2015). Porcine Epidemic Diarrehea Virus among Farmed Pigs, Ukraine. Emerging Infectious Disease. 21(12), 22352237. www.cdc.gov/eid. Song, D., Park, B. (2012). Porcine Epidemic Diarrhea Virus, a comprehensive review of molecular epidemiology, diagnosis and vaccines. Virus Genes. 44, 167-175
Stevenson, G.W., Hoang, H., Schwartz, K.J. (2013). Emergence of Porcine epidemic diarrhea virus in the United States: clinical signs, lesions and viral genomic sequences. J. Vet Diagn. Invest. 25, 649-654. http://dx.doi. org/10.1177/1040638713501675 Sait Mizhnarodnoho Epizootychnoho Biuro. Rezhym dostupu: http://www.oie.int/en (in Ukrainian).
Cmammn nadiurnm do peda^iï 31.03.2017
