Научная статья на тему 'Репродуктивно-респираторный синдром свиней'

Репродуктивно-респираторный синдром свиней Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

CC BY
1440
116
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
РРСС / СИНє ВУХО / СВИНі / LELYSTAD / VR2332 / АЛЬВЕОЛЯРНі МАКРОФАГИ / ALVEOLAR MACROPHAGES / ІФА / ЗТ-ПЛР / СИНЕЕ УХО / BLUE EAR / СВИНЬИ / PIGS / АЛЬВЕОЛЯРНЫЕ МАКРОФАГИ / ИФА / ELISA / ОТ-ПЦР / RT-PCR / RRSS

Аннотация научной статьи по ветеринарным наукам, автор научной работы — Ксёнз И.М., Грубич П.Ю.

Статья посвящена обзору современного состояния изучения одной из наиболее актуальных проблем свиноводства репродуктивно-респираторного синдрома свиней (РРСС). Данное вирусное заболевание появилось достаточно недавно (первые сообщения о нем датируются 1983 годом). РРСС вызывается вирусом из семейства Arteriviridae порядка Nidovirales, что имеет два основных генотипа европейский и североамериканский. Референтные штаммы вируса представлены штаммами «Lelystad» и «VR2332». Основным признаком патогенеза заболевания есть то, что клетками-мишенями вируса являются альвеолярные макрофаги. Соответственно, вирус РРСС обладает выраженным иммуносупрессивным влиянием на макроорганизм. Клинические проявления репродуктивно-респираторного синдрома свиней имеют различный характер в зависимости от вирулентности возбудителя, штамма вируса, иммунореактивности организма-хозяина, дозы заражения, а также зависят от возраста и пола животного. Преимущественно заболевание характеризуется абортами, рождением мертвых, нежизнеспособных или поросят с уродствами, гибелью новорожденных на 2-8 сутки жизни, прохолостами свиноматок и поражением органов дыхания у молодняка. В 1-5% особей отмечается цианоз кожи ушей, пятачка, вульвы и хвоста, что послужило основанием для названия «синее ухо». Типичным патологоанатомическим признаком РРСС является интерстициальная пневмония. Диагноз на эту инфекцию устанавливается по результатам лабораторных исследований, включающих выделение вируса в культуре клеток, выявление вирусных антител с помощью иммуноферментного анализа, выявления вирусного генома методом ОТ-ПЦР. Специфических средств лечения РРСС не существует. С целью предотвращения развития вторичной микрофлоры применяются антибиотики широкого спектра действия, фторхинолоновые и сульфаниламидные препараты. Для профилактики проводится вакцинация.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Похожие темы научных работ по ветеринарным наукам , автор научной работы — Ксёнз И.М., Грубич П.Ю.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

РЕПРОДУКТИВНО-РЕСПІРАТОРНИЙ СИНДРОМ СВИНЕЙ

The article provides an overview of the current studies on one of the most pressing problems of pig breeding the reproductive and respiratory syndrome in swine (RRSS). This viral disease has appeared quite recently (the first notice of it dating since 1983). RRSS is caused by the virus of the Arteriviridae family, order Nidovirales, possessing two main genotypes: European and North American, the reference strains of which are «Lelystad» and «VR2332». The main feature of the disease pathogenesis is that the target cells of the virus are alveolar macrophages. Consequently, RRSS virus demonstrates pronounced immunosuppressive effect on the macroorganism. Clinical manifestations of the swine reproductive and respiratory syndrome are of different nature, depending on the agent’s virulence, strain of the virus, immunoreactivity of the host organism, dose of infection, as well as an animal’s age and gender. In most cases, the disease is characterized by abortions, stillbirths, nonviable or possessing hereditory deformities piglets, neonatal death on the 2nd 8th days of life, fertilization failures in sows and respiratory lesions in growing animals. In 1-5% specimens, cyanosis of ears skin, snout, vulva and tail is detected, which has afforded ground for the name "blue ear". A typical pathoanatomical feature of RRSS is interstitial pneumonia. The diagnosis of the said infection is made according to the results of laboratory tests, including the virus isolation in cell culture, detection of viral antibodies by means of ELISA test, detection of viral genome by means of RT-PCR method. Any specific treatment of RRSS does not exist. In order to prevent the secondary microflora development, pluripotential antibiotics are used, as well as fluoroquinolones and sulfanilamide preparations. To prevent the disease, vaccination is performed.

Текст научной работы на тему «Репродуктивно-респираторный синдром свиней»

УДК 619:616:636

Ксьонз I.M., д.вет.н., с.н.с. (E-mail: igor.ksyonz@ukr.net) Груб1ч П.Ю., к.вет.н., с.н.с. (E-mail: gruba@i.ua) © Incmumym свинарства i агропромислового виробництва НААН, м. Полтава,

Украгна

РЕПРОДУКТИВНО-РЕСП1РАТОРНИЙ СИНДРОМ СВИНЕЙ

Стаття присвячена огляду сучасного стану вивчення odmei гз найбглъш актуальных проблем свинарства - репродуктивно-рестраторному синдрому свиней (РРСС). Дане eipycne захворювання з'явилось доситъ недавно (neprni пов1домлення про нъого датуютъся 1983 роком). РРСС викликаетъся eipycoM гз родини Arteriviridae порядку Nidovirales, що мае два основт генотипи: европейсъкий та твшчноамерикансъкий референтними штамами яких е «Lelystad» та «VR2332». Основною ознакою патогенезу захворювання е те, що клтинами-мШенями eipycy е алъвеолярш макрофаги. Bidnoeidno, eipyc РРСС мае виражений iмуносупресивний вплив на макрооргашзм. Клшчш прояви репродуктивно-рестраторного синдрому свиней маютъ р1зний характер в залежно eid в1рулентност1 збудника, штаму eipycy, iмунореактивност1 оргатзму-господаря, дози заражения, а також eid eiKy та cmami тварини. Переважно захворювання характеризуется абортами, народженням мертвих, нежиттездатних або i3 вадами поросят, загибеллю новонароджених на 2-8 добу життя, прохолостами свиноматок та ураженням оргатв дихання у молодняку. У1-5 % особин вiдмiчaemъcя щаноз шюри вух, п'ятачка, вулъви й хвоста, що дало nidcmaey для назви «сине вухо». Типовою namoлoгoaнamoмiчнoю ознакою РРСС е ттерстищалъна пневмотя. Дiaгнoз на дану тфекщю встановлюетъся за результатами лабораторних до^дженъ, що включають видыення eipycy в кyлъmypi клтин, виявлення eipycnux антиты за допомогою iмyнoфepмeнmнoгo aнaлiзy, виявлення eipycH020 генома методом ЗТ-ПЛР. Cneцuфiчнux 3aco6ie л^вання РРСС не icnye. 3 метою 3ano6i2anm розвитку вторинног мтрофлори застосовуютъся антибютики широкого спектру dii, фmopxiнoлoнoвi та cyлъфaнiлaмiднi препарати. Для профыактики проводиться щеплення.

Ключов1 слова: РРСС, сине вухо, свит, Lelystad, VR2332, алъвеолярш макрофаги, 1ФА, ЗТ-ПЛР.

УДК 619:616:636

Ксёнз И.М., д.вет.н., с.н.с., Грубич П.Ю., к.вет.н., с.н.с.

Институт свиноводства и агропромышленного производства НААН, г. Полтава, Украина

РЕПРОДУКТИВНО-РЕСПИРАТОРНЫЙ СИНДРОМ СВИНЕЙ

Статья посвящена обзору современного состояния изучения одной из наиболее актуальных проблем свиноводства - репродуктивно-респираторного синдрома свиней (РРСС). Данное вирусное заболевание появилось достаточно

© Ксьонз I.M., Груб1ч П.Ю., 2014

176

недавно (первые сообщения о нем датируются 1983 годом). РРСС вызывается вирусом из семейства Arteriviridae порядка Nidovirales, что имеет два основных генотипа европейский и североамериканский. Референтные штаммы вируса представлены штаммами «Lelystad» и «VR2332». Основным признаком патогенеза заболевания есть то, что клетками-мишенями вируса являются альвеолярные макрофаги. Соответственно, вирус РРСС обладает выраженным иммуносупрессивным влиянием на макроорганизм. Клинические проявления репродуктивно-респираторного синдрома свиней имеют различный характер в зависимости от вирулентности возбудителя, штамма вируса, иммунореактивности организма-хозяина, дозы заражения, а также зависят от возраста и пола животного. Преимущественно заболевание характеризуется абортами, рождением мертвых, нежизнеспособных или поросят с уродствами, гибелью новорожденных на 2-8 сутки жизни, прохолостами свиноматок и поражением органов дыхания у молодняка. В 15% особей отмечается цианоз кожи ушей, пятачка, вульвы и хвоста, что послужило основанием для названия «синее ухо». Типичным патологоанатомическим признаком РРСС является интерстициалъная пневмония. Диагноз на эту инфекцию устанавливается по результатам лабораторных исследований, включающих выделение вируса в культуре клеток, выявление вирусных антител с помощью иммуноферментного анализа, выявления вирусного генома методом ОТ-ПЦР. Специфических средств лечения РРСС не существует. С целью предотвращения развития вторичной микрофлоры применяются антибиотики широкого спектра действия, фторхинолоновые и сульфаниламидные препараты. Для профилактики проводится вакцинация.

Ключевые слова: РРСС, синее ухо, свиньи, Lelystad, VR2332, альвеолярные макрофаги, ИФА, ОТ-ПЦР.

UDC 619:616:636

Ksyonz I.M., Doctor of Veterinary Medicine, ScD, senior researcher Grubich P.Y., PhD in Veterinary Medicine, senior researcher Institute of Pig Breeding and Agro-Industrial Production, NAAS of Ukraine, Poltava,

Ukraine

REPRODUCTIVE AND RESPIRATORY SYNDROME IN SWINE

The article provides an overview of the current studies on one of the most pressing problems of pig breeding - the reproductive and respiratory syndrome in swine (RRSS). This viral disease has appeared quite recently (the first notice of it dating since 1983). RRSS is caused by the virus of the Arteriviridae family, order Nidovirales, possessing two main genotypes: European and North American, the reference strains of which are «Lelystad» and «VR2332». The main feature of the disease pathogenesis is that the target cells of the virus are alveolar macrophages. Consequently, RRSS virus demonstrates pronounced immunosuppressive effect on the macroorganism. Clinical manifestations of the swine reproductive and respiratory syndrome are of different nature, depending on the agent's virulence, strain of the virus, immunoreactivity of the host organism, dose of infection, as well as an animal's age and gender. In most cases, the disease is characterized by abortions, stillbirths,

177

nonviable or possessing hereditory deformities piglets, neonatal death on the 2nd -8th days of life, fertilization failures in sows and respiratory lesions in growing animals. In 1-5% specimens, cyanosis of ears skin, snout, vulva and tail is detected, which has afforded ground for the name "blue ear". A typical pathoanatomical feature of RRSS is interstitial pneumonia. The diagnosis of the said infection is made according to the results of laboratory tests, including the virus isolation in cell culture, detection of viral antibodies by means of ELISA test, detection of viral genome by means of RT-PCR method. Any specific treatment of RRSS does not exist. In order to prevent the secondary microflora development, pluripotential antibiotics are used, as well as fluoroquinolones and sulfanilamide preparations. To prevent the disease, vaccination is performed.

Key words: RRSS, blue ear, pigs, Lelystad, VR2332, alveolar macrophages, ELISA, RT-PCR..

Вступ. Репродуктивно-ресшраторний синдром свиней (РРСС) е пор1вняно новим захворюванням. Хвороба вражае репродуктивш i ресшраторш органи, мае симптоматику, притаманну багатьом шшим шфекцшним i незаразним хворобам, i становить на сучасному еташ значну економ1чну загрозу для свинарсько! галузг

nepmi згадування про дану шфекщю датуються 1983 роком, хоча офщшно репродуктивно-ресшраторний синдром свиней був зареестрований лише у 1987 рощ у США . Згщно з результатами лабораторних дослщжень сироваток кров! свиней, хвороба набула особливого поширення в штат1 Мичиган, де нею було уражено до 83 % вщ усього свинопогол1в'я штату [1]. Восени 1987 хвороба з аналопчними ознаками була зареестрована i в Канадг

У GBponi захворювання було встановлено у 1990 рощ в Имеччиш, у 1991 рощ - у Нщерландах, Бельгп, 1спани, Великобританп та Франци, у 1992 рощ - у Дани. У 1993-1994 роках, в сироватках кров1 свиней з 1тали та Польщ1 були видшеш антитшадо Bipycy РРСС [2- 8].

У 1991 року голландський вчений Wensvoort G. I 3i ствавторами повщомили про факт видшення Bipycy з використанням культури альвеолярних макрофаг1в, присво!вши йому ¿м'я «Lelistad». П1сля експериментального ¿нтразальноого введения означено! культури восьми поросним свиноматкам було виявлено п1двищення р1вня специф1чних антител проти Bipycy РРСС в кров!, а також кл1н1чн1 прояви хвороби [9]. На думку багатьох досл1дник1в, причиною РРСС в Сврот е саме Bipyc «Lelistad» i серолог1чно под1бн1 штами.

За даними доктора Менгел1нга [10], репродуктивно-респ1раторний синдром в даний час е найактуальшшою проблемою свиней в США. РРСС лише у 1989 рощ завдав економ1чних збитк1в свинарськ1й галуз1 США близько 1 м1льярда долар1в, причому р1вень летальност1 серед новонароджених сягав до 80-100 % [10-12]. Збитки складаються з недоотримання та загибел1 поросят, раннього вимушеного забою свиней на вщгод1вл1, отриманн1 недостатньо! кшькост1 м'яса i його низько! саштарно! якост1. Плем1нн1 стада, де спостер1гали спалахи РРСС, недоотримують в середньому 10-13 % приплоду [1, 10, 13].

178

У результат! р1зномашття клмчних прояв1в i недостатньо! вивченост1 хвороба мае pi3Hi назви. У США вона вщома як безплщдя i ресшраторний синдром свиней (SIRS), а в Сврот як репродуктивно-рестраторний синдром (RRS), ешзоотичний аборт свиней i ресшраторний синдром (DEARS). Pi3Hi дослщники при описанш хвороби вказують таю назви, як: «загадкова хвороба свиней», «сине вухо», «тзнш ешзоотичний аборт свиней» [7, 9, 14-16].

Мжнародний симпоз1ум 1992 року в Мшессота затвердив остаточну назву хвороби репродуктивно-рестраторний синдром свиней (РРСС) [17].

Збудником РРСС за останшми молекулярно-бюлопчними дослщженнями е Bipyc, що належить до родини Arteriviridae, яка разом i3 родиною Coronaviridae входить до порядку Nidovirales [18]. Ця родина входить до числа простих Bipyciß тварин, д1аметром 45-65 нм, яю мають зовшшню оболонку. 1х геном складаеться з позитивного ланцюга РНК, укладеного в бшковий капсид, що складаеться з однакових молекул, упакованих в ¿косаедричнш конф1гурацп. Нуклеокапсид мае д1аметр 25-35 нм, укладений в лшщний бюшар, що походить з мембрани кл1тини-господаря [19].

РНК Bipycy мае довжину приблизно i3 15 тис. основ i мютить 8 вщкритих рамок зчитування (ORF). ORF1a i ORF1b складають 75-80 % генома Bipycy i кодують 14 неструктурних бшюв (nsp1-nsp14), що беруть участь в реплжаци, включаючи чотири протеази (nsp1a, nsp1ß, nsp2, nsp4), РНК-залежну РНК пол1меразу (nsp9), хелкази (nsp10) i ендонуклеази (nsp11) [20]. ORF1a i ORF1b транслюються в один полшротеш, який пот1м процесуе в бшьш др1бш неструктурш бшки (nonstructural protein, nsp). Nsp2 e найбшьш вар1абельним неструктурним бшком (гомолопя м1ж субтипами становить лише 32 %) [21]. ORF2-ORF7 розташовуються на 3' юнщ генома i кодують структурш BipycHi бшки. ORF2-ORF5 кодують глкозильоваш мембранш бшки GP2-GP5, ORF6 -неглжозильований М бшок, ORF7 - нуклеокапсщний N бшок [20]. Бшки GP5 i M е головними бшками BipycHOi оболонки. Бшок GP5 бере участь у взаемоди Bipycy з кл1тинною мембраною на еташ проникнення Bipycy в кл1тину-господаря, шдукуе вироблення нейтрал1зуючих антитш, може викликати апоптоз шфжованих кл1тин [20, 22]. Гщрофобний, неглжозильований М-бшок (membrane), як i GP5, грае важливу роль в укладанш i брунькуванш в1русних частинок. N-бiлoк (nucleocapside) експресуеться у найбшьшш кшькостс в шфжованих кл1тинах, становить 20-40 % ycix бшюв BipioHy i формуе його ядро [23]. Нуклеокапсидний бшок також виявляеться в ядр1 i ядерщ шфжованих кл1тин i, можливо, змшюе експресш бшюв господаря [24]. KpiM М i N бшюв, складають приблизно 90-95 % бшюв, у BipioHi також виявляються «мшорш» бшки, яю е продуктами трансляцп гешв ORF2-4 [23-24].

Bipyc РРСС вщр1зняеться високою вар1абельшстю: розр1зняють европейський i твшчноамериканський генотипи. Референтним штамом европейського генотипу, як вже зазначалось, е Bipyc «Lelystad», видшений в 1991р. у Нщерландах [9]. Референтним штамом твшчноамериканського генотипу вважаеться видшений на юлька м1сящв ni3Hime Bipyc «VR2332» [25].

179

Вщмшносп м1ж европейським i твшчноамериканським генотипами досить icTOTHi. Так, под1бшсть м1ж ¿золятом «VR2332» i «Lelystad» для гешв ORF 5, 6 i 7 на бшковому pißHi становить 54 %, 78 % i 58 % вщповщно [26]. Пор1вняння Bipyciß американського i европейського генотишв показали, що вони мали спшьного попередника (LDV), але значш вщмшност1 в послщовност1 геном1в свщчать, що щ два генотипи розшшлися до ix першого клмчного прояву в кшщ 1980-х роюв [27].

Bipyc РРСС 3Öepirae шфекцшшсть впродовж мкяця за температури +4 °С i 4 м1сящв за температури - 70 °С. 1нактивуеться збудник через 48 год. за температури +37 °С i за 45 хв. за +56 °С. Bipyc шактивуеться неполярними розчинниками, наприклад, хлороформом, i е нестабшьним нав1ть у слабких розчинахдетергешгв [28].

Патогенез. За повщомленнями багатьох дослщниюв встановлено, що Bipyc РРСС мае ¿муно-супресивш властивосп [29]. Це пов'язано з тим, що кл1тинами-м1шенями Bipycy е альвеолярш макрофаги. У кров1 теля шфжування знижуеться кшьккть л1мфоцит1в i моноцит1в, що в свою чергу, створюе суттев1 передумови для виникнення вторинних шфекцш. Альвеолярш макрофаги е мкцем первинно! локал1заци та воротами для проникнення Bipycy в оргашзм евин! [30]. Свиш заражаються збудником контактним, ал1ментарним або аерогенним шляхами. Природними переносниками Bipycy в тваринницьких примщеннях е мишопод1бш гризуни. Bipyc може циркулювати серед рашше заражених популяцш i викликати постшш спалахи як серед поросят на дорощуванш, так i серед племшних свиней. Поширення шфекци з одше! ферми на шшу може здшснюватися при завезенш BipycoHoeii'B та шфжованих свиней в шкубацшний перюд. Найнебезпечшшим у цьому вщношенш е дорожнш транспорт. Перемщення свиней на тривал1 вщеташ може привести до непом1чених контакт1в. При потраплянш збудника в благополучие стадо хвороба набувае стащонарного характеру, що зумовлено циркулящею i персистенщею Bipycy в оргашзм1 сприйнятливих тварин з латентним nepeöiroM [31]. У крупних свинарських господарствах i3 замкнутим циклом вщтворення персистенщя Bipycy РРСС встановлена впродовж 9 мкящв [32]. Одним i3 основних шлях1в передач! Bipycy е вертикальний (вщ матер1 до плоду). При цьому Bipyc проникае через плаценту, на що вказуе виявлення антител в безмолозивнш кров1 i асцитнш рщиш у мертвонароджених i ослаблених поросят. Накопичуються даш, що пщтверджують i можливкть поширення РРСС через сперму. 1снують ешзоотолопчш даш щодо факту розповсюдження хвороби на територп Великобритани при штучному оЫменшш [1].

3 метою з'ясування патогенезу репродуктивно-респ1раторного синдрому свиней було проведено два дослщи з експериментального заражения свиноматок на р1зних стад1ях поросност1.

У першому доелвд 8 основних свиноматок вщ 45 до 50 д1б поросност1 заражали штраназально в1русовмютним матер1алом (¿золят АТСС VR-2332). У Bcix дослщних свиноматок вщзначалась втрата апетиту, лейкопешя, л1мфопешя, а у трьох тварин також шдвищення температури тша до 39,8 °С на 4-ту добу

180

теля заражения. Специф1чш антитша були виявлеш вже на 9-11 добу теля заражения. Шсля забою свиней на 7, 14, 21 добу теля заражения, 69 плод1в з 71 виявилися живими, двое з явищами аутол1зу. В1рус був видшений з кров1, плаценти, носового секрету \ кишкового вмкту. На пщстав1 цього автори зробили висновок, що у заражених свиноматок був стан в1русеми [33-34].

У другому дослщ1 5-ти свиноматкам 40-45-добово! поросност1 проводили лапаротомш \ в1русовмютний матер1ал вводили безпосередньо в оргашзм плод1в, а шшим - шфекцшний матер1ал з сироваткою кров1, що мктила антитша до в1русу РРСС. Дослщження показали, що реплкащя в1русу вщбувалась в обох випадках, але в1рус не був видшений вщ поросят на 7, 14 \ 21 добу теля заражения, з чого автори зробили висновок, що свиноматки стшю до в1русу в середин! поросност1, але в1рус може долати трансплацентарний бар'ер в бшьш шзш перюди поросност1 [30].

Найбшьш детально патогенез репродуктивно-ресшраторного синдрому свиней вивчався групою американських вчених, як1 штраназально заражали в1русом 32 поросят-гнотобют1в. Поросята пщлягали забою, починаючи з 12 години теля заражения \ закшчуючи 21 добою [35]. При цьому найбшьш характерними клмчними ознаками були: набряк кл1тковини в дшянщ очей, млявкть, прискорене дихання \ задишка. Мехашзм ресшраторного синдрому полягав у наступи ому: спочатку в ¿рус розвивався в альвеолярних макрофагах, руйнував частину з них, порушуючи !х функцюнальний стан, вщкривав ворота для секундарно! мжрофлори, яка \ обумовлювала ресшраторний синдром вже теля розмноження в1русу в альвеолярних макрофагах та порушував ¿мунну систему легень [30, 35-37].

Незважаючи на р1зш форми прояву захворювання, патогенез при репродуктивних { ресшраторних порушеннях не вщр1зняеться. Шсля заражения в1рус розмножуеться в макрофагах у дшянщ вор1т шфекци. Так теля штраназального заражения поросят-гнотобюив в1рус РРСС первинно репл1куеться в макрофагах верхшх дихальних шлях1в, мигдалин { легешв. [38]. Розмноження в1русу вщбуваеться в добре диференцшованих макрофагах, на поверхш яких представлений 210 кДа бшок, з яким зв'язуеться в1рус I проникае в кл1тину шляхом ендоцитозу за низьких значень рН [39]. Реплжащя в1русу вщбуваеться в цитоплазм!, складання та дозр1вання в1русних частинок - в гладкому ендоплазматичному ретикулум1 (ЕПР) [40]. Сформован! в1рюни накопичуються в ЕПР I комплекс! Гольдж1 та звшьняються з кл1тини шляхом екзоцитозу. Через 16-18 годин теля проникнення в1русу в кл1тину спостер1гаеться формування повноцшних в1рюшв. Шсля первинно! реплжацп в1рус з током кров1 розноситься по вЫх органах I тканинах оргашзму [40-42] I розмножуеться в мононуклеарних кл1тинах I макрофагах [42]. В1рем1я рееструеться вже через 12 годин теля штраназального заражения поросят-гнотобют1в [35]. На цьому еташ в ¿рус здатний долати трансплацентарний бар'ер I призводити до розвитку внутршньоутробно! шфекцп [42]. В1русш антигени I РНК виявляються в макрофагах I дендритних кл1тинах селезшки, мигдалин, л1мфатичних вузл1в I тимуса; в макрофагах печшки, серця I легешв, а

181

також в кардюмюцитах i ендотел1альних кл1тинах серця у абортованих i мертвонароджених плод1в [43]. На 14-21 добу теля заражения методом пбридизаци in situ було показано наявшсть шфшованих BipycoM РРСС кл1тин ештелш носових ход1в, ротово! порожнини, тонкого i товстого кишечника, кл1тин серця, аорти, нирок, мозку, тимуса, легень, селезшки, мигдалин i л1мфатичних вузл1в поросят-гнотобют1в [35, 43]. Bipyc виявлявся в ендотел1альних кл1тинах, моноцитах i макрофагах (штерстищальних, альвеолярних, штраваскулярних) [35]. У сироватщ кров1 збудник виявляеться до 210 доби теля заражения, в cnepMi до 92 доби [44], в слит до 42 доби [45], у фекал1ях до 38 доби, в ceni до 28 доби, назальних змивах до 21 доби, в носоглоткових змивах i зюкр1бках до 84 доби [45]. Розмноження Bipycy РРСС в оргатзм1 призводить до зниження значень ycix лейкоцитарних фракцш (загальна кшькють кл1тин, CD4 +, CD8 +, В-л1мфоцити i лейкоцити), що сприяе розвитку змшаних шфекцш. Найбшьш часто при захворюванш РРСС рееструвалися P. multocida, M. hyopneumoniae, A. pleuropneumonia i H. parasuis [28]. С протилежш дат, що Bipyc РРСС не викликае ¿муносупреси, а розвиток змшаних респ1раторних шфекцш вщбуваеться через мкцев1 порушення в дшянщ BopiT шфекцп [46].

Ешзоотолопчш дань До збудника РРСС сприйнятливими е yci статевов1ков1 групи свиней.

Вщ шфшованих тварин Bipyc видшяеться 3i слиною, носовими витжаннями, молоком, сечею, спермою та фекал1ями [44-45, 47-48]. Заражения тварин у стад1 може вщбуватися контактним та аерогенним шляхами, а також через предмета догляду [49]. Найбшьш поширеним е прямий шлях заражения при безпосередньому контакт! сприйнятливого погол1в'я з шфжованими тваринами або спермою [47]. Статевий шлях передач! Bipycy пов'язаний в основному ¿з закушвлею племшних свиней (зокрема i3 закордону) i широким застосуванням штучного оаменшня, оскшьки доведена роль шфжовано! сперми у зараженш свиноматок [48, 50]. При цьому ефективтеть заплщнення не знижуеться, але призводить до внутршньоутробного заражения плод1в. Bipyc передаеться плодам трансплацентарно на середшх i ni3Hix термшах поросност1 [42, 51]. Можливою е передача Bipycy через кров при масових обробках тварин. Аерогенне поширення Bipycy в основному вщбуваеться в холодну пору року, тому що за низьких температур навколишнього середовища, високо! вологоси i нестач1 сонячного св1тла (ультрафюлету) Bipyc тривалий час 36epirae свою шфекцшшеть [47, 49]. Також OKpeMi автори повщомляють про можливють трансм1сивного шляху передач! Bipycy [52].

Шсля завезення племшних свиней з неблагополучних господарств захворювання проявляеться через 3-5 мюящв. Репродуктивна патолопя зустр1чаеться в 2-93 % випадюв. У гтздах хворих свиноматок нал1чують близько 30-40 % мертвонароджених, 30 % слабких i 30 % клЫчно здорових поросят. Зазвичай хвороба протжае у вигляд1 ешзоотш в будь-яку пору року з найбшьш вираженим проявом в перюд onopociB [53-54]. РРСС досить часто прот1кае в асощаци з шшими шфекщями (парво-, рота-, корона- i

182

ентеров1русних шфекщях; хворобою Ауесю, хламщюзом та ш.). На тл1 в1русно! патологи виникають ускладнення бактер1альною флорою з розвитком кол1бактерюзу, сальмонельозу, пастерельозу та шших факторно-шфекцшних \ внутршшх незаразних хвороб [53].

1муштет захворювання вивчений недостатньо. Шсля хвороби бшьша частина свиноматок стае ¿мунною до повторного заражения. Антитша до в1русу РРСС, яю виявляються в 1ФА, можуть персистувати в оргашзм1 протягом року [54-55].

Клш1чш прояви за репродуктивно-ресшраторного синдрому свиней мають р1зний характер. Це залежить, в першу чергу, вщ в1рулентност1 збудника, штаму в1русу, ¿мунореактивност1 оргашзму-господаря { дози заражения [21, 5659]. У свиней розр1зняють субклмчну, гостру \ хрошчну форми хвороби. За даного захворювання у першу чергу вражаються репродуктивш органи \ дихальна система. Клш1чний прояв е досить вар1абельним ¿з переважанням тих чи шших симптом1в.

1нкубацшний перюд хвороби варше в пром1жку 10-37 д1б. 1нфекщя за скупченого утримання свиней поширюеться за калька д1б. Пот1м впродовж 1-3 мюящв характеризуемся вираженими клмчними ознаками [35].

Хвороба характеризуемся масовими абортами, народженням мертвих або нежиттездатних поросят, потворствами \ загибеллю новонароджених на 2-8 добу життя, прохолостами свиноматок \ ураженням оргашв дихання у поросят при вщлученш. У поросних свиноматок вщзначаеться значне зниження штенсивност1 родових перейм1в \ потуг, у зв'язку з чим тривалють опороЫв збшьшуеться до двох-трьох д1б, що пщвищуе кшьккть свиноматок з тсляродовими ускладненнями. Нерщко так1 ускладнення мають летальш наслщки або спонукають до вимушеного забою тварин [31].

Головним синдромом хвороби е порушення репродуктивно! функци, що супроводжуеться абортами, передчасним народженням слабких поросят, мум1ф1кованих плод1в у свиноматок. При цьому можуть бути вщсутш будь-яю шш1 клмчш прояви захворювання. Ресшраторний синдром характеризуеться прискоренням дихання \ кашлем [60]. В уражених стадах свиней рееструють ришт, запалення легешв, плевропневмошю, меншпт. Ресшраторний синдром проявляемся в ус1х вжових групах свиней, але найбшьш виражений у поросят 3-тижневого в1ку [16]. При передчасних пологах з'являються слабю поросята з кон'юнктив1тами, затрудненим диханням, посиншням вух, тремором м'яз1в. Загибель таких поросят досягае 80 % у перш1 10 д1б життя. У хворих свиноматок опорос зазвичай вщбуваеться на 107-112 добу поросностг У гшздах збшьшуеться кшьюсть недорозвинених, мертвонароджених поросят \ мум1ф1кованихплод1в [17, 56, 61].

У канадськш провшцп Онтарю вщзначали хворобу, що супроводжуеться ураженням неонатальних поросят, розладом репродуктивно! функци у свиноматок \ кнур1в, смертшстю серед свиноматок. До кшця 1998 року реестрували загасання спалах1в хвороби, з наступною И появою через 5-р1чний термш. Зазначене захворювання вщр1знялось вщ шших шфекцш тривалктю

183

переб1гу (бшьше трьох м1сящв), високою летальшстю серед поросят \ тим, що вона вражала ус1 статевов1ков1 групп свиней [30]. У провшци Квебек, т1е! ж Канади, у хворих свиней незалежно вщ вжу спостер1гали порушення дихання, затримку росту молодняка та шш1 ускладнення. Гострий переб1г вщм1чався у 2-12-тижневих поросят. У вщлучених поросят ¿з трьох ферм виявили прол1феративну або некротичну пневмотю [62]. Смертшсть плод1в вщзначалася на 2-4 тижш неонатального перюду [60]. Ю.Г.Анакша [29], описуючи прояв хвороби у Великобританп повщомляла, що на першш стад и хвороби в уражених свиней з'являються таю ознаки як вщмова вщ корму, лихоманка та затруднене дихання. Шшра черевно! стшки, вух, слизово! оболонки вульви набувають блакитно-червоного забарвлення з переходом у синш кол1р, що дало пщставу для назви ще! хвороби «сине вухо». Вщм1чають ураження очей. Однак щ симптоми не мають постшного характеру \ лише декшька тварин у стад1 можуть мати класичну кшшку захворювання. Пщвищений р1вень аборт1в, мертвонароджень, летальност1 поросят вище 25 % у перш1 три тижт життя без видимих причин е характерними для РРСС [63].

Росшсью вчет пишуть про те, що симптоми гостро! форми хвороби у близько 50 % дорослого погол1в'я проявляються вщмовою вщ корму, незначною лихоманкою (пщвищення температури тша до 40-41,5 °С), важким диханням, кашлем. Шзтше у 1-5 % тварин з'являеться блакитно-червоне забарвлення шюри вух, п'ятачка, вульви й хвоста. У окремих особин спостер1гаеться хитка хода, парал1ч1, агресившсть. Суттевою ознакою захворювання свиноматок у останнш перюд поросност1 е аборти \ передчасш опороси, що виникають через 2-3 тижш теля виявлення перших симптом1в хвороби. Дана патолопя, за спостереженнями автор1в, вщзначаеться майже у 40 % свиноматок на 100-112 добу поросност1, причому кшьккть мертвонароджених поросят в гшзд1 коливаеться вщ 10 до 100 %. При опоросах спостер1гаеться значне зниження штенсивност1 родових перейм1в { потуг, шод1 опороси тривають 2-3 доби. У новонароджених поросят спостер1гаеться слабюсть, лихоманка, набряк пов1к \ нижньо! частини тша. У поросят, що вижили, нерщко рееструють порушення функцш центрально! нервово! системи (парал1ч1, тремор м'яз1в), гемофшш, кон'юнктивп; втрату зору, важке дихання. У кнур1в вщм1чаеться пригшчення, ураження оргашв дихання, зниження л1бщо 1 якост1 сперми [16, 56, 64].

1снують повщомлення щодо можливого переходу хвороби у хротчну форму I решфекцш через кшька мюящв або нав1ть роюв теля первинного спалаху, внаслщок тривало! персистенцп в1русу в оргашзм1 таких свиней [65].

Також мають м1сце повщомлення про атиповий переб1г РРСС, за якого аборти вщбуваються на уЫх стад1ях поросностг При цьому в аборт-плодах в1рус не виявляеться, що пояснюеться системною шфекщею оргатзму свиноматки [62].

За персистентно! шфекцп захворювання не мае клЫчних прояв1в, але свиш-в1русоносп е джерелами заражения при потраплянш в рашше благополучт стада [42, 66]. При цьому шфекщя може збер1гатися до декшькох

184

мюящв. Так, D. Benfield 3i ствавторами показали, що при штраназальному зараженш свиноматок на 90 добу поросност1 у частини поросят, отриманих вщ ще! свиноматки, Bipyc не виявляеться в нел1мфо!дних органах, але збер1гаеться в мигдалинах i л1мфатичних вузлах до 132 доби теля народження [42]. R. W. Wills 3i ствавторами повщомляють про видшення Bipycy РРСС з носоглоткових зюкребюв на 157 добу теля заражения, що на 134 доби довше вщ останнього виявлення Bipycy в сироватщ кров1 Tie! ж тварини [67].

Патологоанатом1чш змши за спонтанного репродуктивно-pecnipaTopHoro синдрому свиней до сьогодш вивчет недостатньо [35].

На розтинах аборт-плод1в та трутв мертвонароджених поросят вщм1чаеться велика кшькють ексудату в груднш i черевнш порожнинах, набряк i крововиливи в пщшюршй кл1тковит, гшерем1я легень, дистроф1чш змши в серщ та печшщ. У окремих мертвонароджених поросят описана куполопод1бна форма голови. Пстолопчно рееструеться штерстищальна пневмотя у неонатальних поросят i геморапчно-некротична пневмотя у свиноматок, як1 загинули в перюд перших cnanaxiß хвороби. В уражених плацентах вщм1чаються запальш, альтеративт i дегенеративш змши [19, 32, 60]. У поросят на дорощуванш спостер1гаеться дифузна штерстищальна пневмошя з вогнищевими дшянками катарально! пневмони [68].

У бшьшост1 випадюв у свиноматок, окр1м ураження матки в перюд аборт1в, будь-яких характерних патологоанатом1чних змш не спостер1гаеться. G. Wensvoort 3i ствавторами за експериментального заражения свиноматок BipycoM «Lelistad» вже через дв1 доби вщм1чали розвиток штерстищально! пневмони. Також рееструвались дшянки некрозу в плацент^ причому секундарна мжрофлора посилювала та нав1ть видозмшювала патологоанатом1чну картину [19, 69].

K.D. Rossow 3i ствавторами за експериментального заражения поросят (¿золят АТСС VR-2332) 1-, 4- i 10-тижневого вшу, у Bcix вжових груп патоморфолопчно вщм1чали штерстищальну пневмонш, незначну гшерплазш перибронх1ально1 л1мфо1дно1 тканини, пщгострий штерстищальний мюкардит, некроз л1мфо1дно1 тканини в пеерових бляшках кишечника. У окремих поросят вщм1чалися периваскулярш шфшьтрати з моноцитарних кл1тин в головному мозку. 3 7 доби теля заражения Bipyc видшявся з легень, л1мфатичних вузл1в, селезшки i мигдалин [5, 56].

На думку A.B. Кузьмша за дано! шфекци характерш патологоанатом1чш змши е слабковираженими або взагал1 вщеутт. При дослщжент 20 свиней у Мордовськш республщ з метою диференцшвання хламщюзу вщ РРСС автор вщм1чав змши исток черепа й кшщвок (синдактилш, куполопод1бну форму голови), однотипш пстолопчт змши з явищами альтерацш в легенях, селезенщ, печшщ, нирках, регюнарних л1мфовузлах i в головному мозку [69].

Взагал1, нараз1 не ¿снуе единого опису найбшьш характерних патологоанатом1чних змш за спонтанного заражения BipycoM РРСС.

Д1агноз встановлюють за результатами лабораторних дослщжень ¿з урахуванням етзоотолопчних, клмчних та патологоанатом1чних даних.

185

Д1агностичш лабораторш дослщження на РРСС включають: видшення Bipycy на культур! кл1тин, виявлення специф1чних антитш за допомогою 1ФА [57] та виявлення в1русного генома за методом ЗТ-ПЛР. Для видшення Bipycy на культур! кл1тин використовують свиняч1 альвеолярш макрофаги (РАМ) або сублши (CL-2621, MARC-145) перещеплювано! культури кл1тин плоду зелено! африкансько! мавпи МА-104 [70]. Культура кл1тин свинячих альвеолярних макрофапв (РАМ) застосовуеться ширше, шж rnmi кл1тинш лшп, оскшьки окрем1 ¿золяти Bipycy ростуть лише на PAM. Метод усшшно використовуеться для виявлення Bipycy з сироватки кров!, легень, л1мфатичних вузл1в i мигдалиюв [71], але малоефективний при видшенш Bipycy з мум1фшованих або мертвонароджених плод1в. В шфжованш культур! кл1тин спостер1гаються оболонков1 BipycHi частинки, що розташовуються в цитоплазматичних кульках, але не пов'язаш з кл1тинною мембраною [19].

Для рутинно! лабораторно! д1агностики зазвичай застосовуються серолопчш (виявлення антитш) i молекулярно-генетичш (виявлення BipycHOi РНК) методи. В даний час i3 серолопчних метод1в частше застосовуеться метод 1ФА. BiH мае як переваги (вщносна легкють отримання бюматер1алу, простота постановки реакци, швидкють отримання результату, можливкть визначення генотипу Bipycy), так i ряд недолтв [57, 72-73]. Вадою методу е неможливкть отримання в1рогщних результат дослщження в nepmi дш теля заражения, оскшьки потр1бен час на вироблення специф1чних антитш. Так, антитша класу М з'являються не рашше 5 доби i виявляються до 21-28 доби шсля заражения, а антитша класу G з'являються на 9-14 добу, досягаючи максимально! концентраци на 30-50 добу [72]. Важливим фактором, що обмежуе застосування даного методу, е неможливють диференщювати постшфекцшш антитша вщ поствакцинальних [38]. KpiM того, у пщсисних поросят можливе виявлення колостральних антитш, що можуть збер1гатися до 4-10-тижневого в1ку [73]. У хрошчно шфшованих тварин Bipyc не виявляеться в сироватщ кров1, але збер1гаеться тривалий час у л1мфощних органах (мигдалини, л1мфатичш вузли) i носоглотщ, що ускладнюе д1агностику серолопчними методами [67, 7375]. Рядом автор!в показана вщсутшсть в1рогщних вщмшностей титр1в антитш м1ж здоровими тваринами i тваринами-в1русонос1ями [74].

Пкля «розшифрування» нуклеотидно! послщовносп генома Bipycy РРСС стала можливою розробка молекулярних метод1в д1агностики. В даний час для виявлення BipycHOi РНК в р1зному бюлопчному MaTepiani усшшно застосовуються методи ЗТ-ПЛР [76-77] i 3T-LAMP, а для простеження шлях1в занесения Bipycy в рашше благополучш стада або еволюци штаму всередиш стада протягом певного часу використовуеться метод секвенування [38].

Метод ЗТ-ПЛР мае найвищу чутливкть i анал1тичну специф1чшсть пор1вняно з шшими (видшення на культур! кл1тин, пбридизащя in situ, 1ФА). Розробка мультиплексного вар1анта ЗТ-ПЛР дозволила одночасно не лише виявляти РНК збудника, але i визначати генотип Bipycy, що викликав захворювання [76-77]. Для виявлення BipycHOi' РНК методом ЗТ-ПЛР можна використовувати суспензи паренх1матозних оргашв, сироватку кров1, сперму,

186

Hocoßi змиви i зюкребки [77]. Перевагою методу також е можливкть виявляти збудник на будь-якш стади шфекцшного процееу [42].

Одним ¿з найважливших д1агностичних завдань е виявлення Bipyey у enepMi, оскшьки можливе заражения благоиолучних стад при штучному заплщненш шфжованою спермою [50, 48, 57]. Тривалють видшення Bipyey РРСС 3i спермою може варшвати вщ 4 до 92 д1б теля заражения [44, 57]. Доведено, що Bipyc видшяеться з несперматозощной кл1тинно! фракци, ймов1рно, з моноцитами або макрофагами. За експериментального заражения кнур1в BipycoM, РНК Bipyey РРСС виявлялася в enepMi методом ПЛР на 2-10 дш ран1ше, шж виявлялися в1русоспециф1чш антитша в сироватщ кров1 методом 1ФА [44], i збер1галася теля зникнення РНК Bipyey i3 еироватки [57]. KpiM того, було показано, що видшення Bipyey з еперми вщбуваеться спорадично i не корелюе з виявленням Bipyey в сироватщ кров! [57]. Найбшьш часто мшенню для ампл1ф1каци методом ПЛР е гени ORFlb i ORF 7 як найбшьш консервативш дшянки геному [76]. На даний момент метод ПЛР розроблений в р1зних форматах: класична ПЛР, гшздова ПЛР, ПЛР в реальному 4aci [76-77].

Метод ПЛР у бшьшоси випадюв не може диференщювати вакцинш та польов1 ¿золяти. Для виршення цього завдання використовуеться RFLP або секвенування. Секвенування дозволяе простежити еволюцшш змши Bipyey на певних територ1ях (м1ж господарствами, всередиш одного господарства тощо) протягом тривалого часу, а також виявити найбшьш ймов1рний шлях занесения Bipyey в господарство, диференщювати вакцинш та польов1 ¿золяти [38]. Визначено, що ген ORF5 е найбшьш вар1абельною, а ген ORF6 - найбшьш консервативною дшянками генома Bipyey. На пщстав1 цих даних було запропоновано використовувати для секвенування саме гени ORF5 i ORF6. Проте секвенування гена ORF7 е не менш шформативним, шж секвенування гена ORF5, але оскшьки ген ORF7 бшьш консервативний знижуеться ймов1ршсть появи замш в дшянщ посадки праймер1в, в результат! чого зростае ймов1ршсть отримання амплжону для секвенування.

Диференщальний д1агноз. Рестраторно-репродуктивний синдром свиней слщ диференщювати вщ хламщюзу, бруцельозу, лептострозу, лютерюзу, сальмонельозу, класично! чуми свиней, ентеро- та парвов1русних шфекцш, хвороби AyecKi, гшов1тамшоз1в А i Е, а також вщ аборт1в ал1ментарно1 етюлогп [19, 78].

Оздоровч1 заходи. При встановленш д1агнозу на РРСС вводять карантинш обмеження: м'ясо забитих свиней використовують для харчування лише теля 3-годинного проварювання (переробляють на варет сорти ковбас або консерви); юстки, кров i субпродукти друго! категори (ноги, шлунки, кишки), а також боенсью вщходи переробляють на м'ясо-кюткове борошно; аборт-плоди, загиблий приплщ, плаценти спалюють; проводять дезшфекщю i дератизащю згщно з чинною шетрукщею. Обмеження зшмають через 2 мюящ теля припинення видшення хворих тварин i проведения заключних ветеринарно-саштарних заход1в. Завезення здорових тварин на оздоровлену ферму дозволяеться через 6 мюящв [79].

187

Специф1чних засоб1в лжування нараз1 не icHye. Для запоб1гання вторинно! бактер1ально1 шфекцп використовують антибютики широкого спектру дп, фторхшолонов1 i сульфаншамщш препарати.

Профшактика РРСС передбачае ч1тке дотримання ветеринарно-саштарних та зооппешчних правил пщ час комплектування та розведення свиней. Особливу увагу слщ придшяти захисту господарства вщ занесения збудника хвороби ззовш. У цьому вщношенш особливо небезпечними е стацюнарно неблагополучш щодо дано! шфекцп об'екти племшно! справи [79].

Для специф1чно1 профшактики застосовуються жив1 та шактивоваш вакцини [53-54]. Оскшьки ¿муштет до Bipycy РРСС значною м1рою е генотипоспещф1чним, для проведения адекватно! вакцинацп необхщно не лише виявлення, а й визначення генотипу Bipycy, що циркулюе в господарствг Оскшьки польов1¿золяти можуть генетично в1др1знятися вщ вакцинних штам1в, можливе проникнення у вакциноваш стада польових 1золят1в. С даш про одночасне сп1в1снування на ферм1 вакцинного штаму i польового 1золяту або генетично р1зних польових 1золят1в Bipycy [56, 79].

Л1тература

1. Meredith M.J. Review of porcine reproductive and respiratory syndrome / M. J. Meredith. - Pig Disease Information Centre, Univers. of Cambridge, 1992. - p. 35.

2. Mise au point dun test ELISA pour la detection des anticorps diriges contre le virus responsable du Syndrome Dysgenesique et Respiratoire du Port (SDRP) / E. Albina, Y. Leforban, T. Baron et al. // Bull Acad Vet Fr. - 1992.- № 65. - P. 125-134.

3. Characterization of swine infertility and respiratory syndrome (SIRS) virus (isolate ATCC VR-23 32) / D A. Benfield, E. Nelson, J.E. Collins et al. // J. Vet. Diagn. Invest. - 1992. - № 4. - P. 127-133.

4. Experimental reproduction of swine infertility and respiratory syndrome in pregnant sows / W.T. Christianson, J.E. Collins, D.A. Benfield et al. // Am. J. Vet. Res. - 1992. - № 53. - P. 485-488.

5. The effect of pig age on clinical disease and immunopathogenesis of SIRS virus infection / K. Rossow, E.M. Bautista, S.M. Goyal et al. // Am. Assoc. Swine Pract. Newsl. - 1992. - № 4. - P. 26.

6. Бусол В.О. Репродуктивний i рестраторний синдром свиней загроза свинарству Украши / В.О. Бусол, М.В. Бабкш, В.О. Мщенко // Збережетсть молодняка с/г тварин - запорука розвитку тваринництва Украши: зб. стат. наук.-практ. конф.-Харюв, 1994. - С. 102-104.

7. Wensvoort G. «Blue ear» disease of pigs. / G. Wensvoort, C. Terpstra, J. Pol, M. White // Vet. Rec. - 1991. - V.128. - P.574.

8. Keffaber K.K. Reproductive failure of unknown etiology / K.K. Keffaber // Am. Assoc. Swine Pratt. Newsletter - 1989. - Vol.1. - P. 1-9.

9. Mystery swine disease in The Netherlands: the isolation of Lelystad virus / G. Wensvoort, C. Terpstra, J.M. Pol et al. // Vet. Q. - 1991. - Vol.13(3). - P.121-130.

10. Менгелинг В. Проблемы репродуктивного и респираторного синдрома свиней — взгляд из США / В. Менгелинг // Пробл. инфекц. патологии свиней: матер. XIV Московского между нар. вет. конгр.-М., 2006.- С. 12-17.

188

11. Porcine reproductive and respiratory syndrome: In: Diseases of swine / Benfield D.A., Collins J.E., Jenny A.L., Loula T.J.:(ed. Leman A.D., Straw B.W., Mengeling W.L., A'Allaire S., Taylor D.J.: 7th ed.). - Iowa State University Press,

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

1992. - pp. 756-762.

12. A current assessment of the role of porcine parvovirus as a cause of fetal porcine death / W.L. Mengeling, K.M. Lager, J.J. Zimmerman, N. Samarikermani, G.W. Beran // J. Vet. Diagn. Invest. - 1991. - Vol.3. - P.33-35.

13. Груздев K.H. Мониторинг экономически значимых инфекционных болезней свиней в России / К.Н. Груздев, Т.З. Байбиков, С.А. Кукушкин // Пробл. иифекц. патологии свиней: матер. XIV Московского междунар. вет. конгр.-М.,2006.-С.29-34.

14. Lelystad virus, the causative agent of porcine epidemic abortion and respiratory syndrome (PEARS), is related to LDV and EAV / Meulenberg J.J.M., Hulst M.M., de Meuer E.J. et al. // Virology. -1993. - V. 192. - P. 62-72.

15. Endemic porcine reproductive and respiratory syndrome virus infection of nursery pigs in two swineherds without current reproductive failure / G.W. Stevenson, W.G. Van Alstine, C.L. Kanitz, K.K. Keffaber // J. Vet. Diagn. Invest. -

1993. - Vol.5(3). - P.432-434.

16. К вопросу абортов свиноматок невыясненной этиологии в Российской Федерации / Э.В. Рудобельский, A.JI. Семенихин, А.А. Коломыцев и др. // Тез. докл. 4 межгосуд. конф. по науч. и приклад, пробл. паразнтоценологии.-Киев, 1993. - С. 90.

17. Collins J.E. International symposium on SIRS/ RRS / J.E. Collins // American Assoc. Swine Pract. Newslet. - 1992.- Vol.4.- P. l.

18. Cavanagh, D. Nidovirales: a new order comprising Coronaviridae and Arteriviridae / D. Cavanagh // Arch. Virol. - 1997. - Vol.142. - P. 629-633.

19. Бородавкин И.В. Патоморфология и дифференциальная диагностика репродуктивно респираторного синдрома свиней: автореф. дис. канд. вет. наук: 16.00.02 / Бородавкин И. В.// Саратов. 2000. - 28 с.

20. Dokland, T. The structural biology of PRRSV / T. Dokland // Virus Res. -2010. - Vol.154. - P.86-97.

21. Pathogenesis and antigenic characterization of a new East European subtype 3 porcine reproductive and respiratory syndrome virus isolate / U. Karniychuk, M. Geldhof, M. Vanhee et al. // BMC Vet. Res- 2010.-Vol.6. - P.30-39.

22. Open reading frame 5 of porcine reproductive and respiratory syndrome virus as a cause of virus-induced apoptosis / P. Suárez, M. Díaz-Guerra, C. Prieto et al. // J. Virol. - 1996. - Vol. 70(5). - P. 2876-2882.

23. Cryo-electron tomography of porcine reproductive and respiratory syndrome virus: organization of thenucleocapsid / M.S. Spilman, C. Welbon, E. Nelson, T. Dokland // J. Gen. Virol. - 2009. - Vol. 90. - P. 527-535.

24. Functional mapping of the porcine reproductive and respiratory syndrome virus capsid protein nuclearlocalization signal and its pathogenic association / Y. Pei, D C. Hodgins, C. Lee et al. // Virus Res. - 2008. - Vol. 135(1). - P. 107-114.

189

25. Characterization of swine infertility and respiratory syndrome (SIRS) virus (isolate ATCC VR-2332) / DA. Benfield, E.A. Nelson, J.E. Collins et al. // J. Vet. Diagn. Invest. - 1992. - Vol 4, №2. - P. 127-133.

26. Meng, X.J. Molecular cloning and nucleotide sequencing of the 3'-terminal genomic RNA of the porcine reproductiveand respiratory syndrome virus / X.J. Meng, P.S. Paul, P.G. Halbur // J. Gen. Virol. - 1994. - Vol. 75. - P. 1795-1801.

27. Plagemann, P.G. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus: origin hypothesis / P.G. Plagemann // Emerg. Infect. Dis.- 2003.- Vol.9.- P. 903-908.

28. Choi Y.K. Retrospective analysis of etiologic agents associated with respiratory diseases in pigs / Y.K. Choi, S.M. Goyal, H.S. Joo // Can. Vet. J. - 2003.-Vol. 44. - P. 735-737.

29. Анакина Ю.Г. Зарубежный опыт использования лечебно-стимулирующих препаратов пролонгированного действия / Ю.Г. Анакина. - М-во с.-х. и прод. РФ, М.: Б.и., 1994. - 47 с.

30. Comparative infection efficiency of porcine reproductive and respiratory syndrome virus field isolates on MA104 cells and porcine alveolarmacrophages / M.F. de Abin, G. Spronk, M. Wagner et al. // Can. J. Vet. Res. - 2009. - Vol.73(3). -P.200-204.

31. Изучение персистенции вируса репродукгивно-респираторного синдрома свиней: Развитие ветеринарной науки на Украине. (Харьков 1997г.) / О.В. Суханова, Е.А. Балашова, В.В. Куриннов, И.Ф. Вишняков // Сборник материалов международной научно-практической конференции. - с. 127.

32. Течение репродуктивно-реепираторного синдрома свиней в специализированных хозяйствах / А.Г. Шахов, А.И. Ануфриев, А.В. Голубцов и др. // Эколог, пробл. патологии, фармакологии и терапии жив-х.- Воронеж, 1997. - С. 154-155.

33. Pathogenesis of porcine reproductive and respiratory syndrome virus infection in mid-gestation sows and fetuses / W.T. Christianson, C.S. Choi, J.E. Collins et al. / Can J Vet Res. - 1993. - V. 57(4). - P. 262-268.

34. Lager K.M. Pathogenesis of in utero infection in porcine fetuses with porcine reproductive and respiratory syndrome virus / K.M. Lager, W.L. Mengeling / Can J Vet Res. - 1995. - V. 59(3). - P. 187-192.

35. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus infection of gnotobiotic pigs: sites of virusreplication and co-localization with MAC-387 staining at 21 days post-infection / S.R. Lawson, K.D. Rossow, J.E. Collins et al. // Virus Res. - 1997. - Vol.51(2). - P. 105-113.

36. Кузьмин А.В. Патоморфологические изменения органов у поросят при репродуктивпо-респираторном синдроме свиней / А.В. Кузьмин // Матер. Всерос. пауч.-метод. конф. патологоанатомов вет. медицины:сб. науч. тр.-0мск,2000. - С. 99-100.

37. Клинико-анатомическое проявление репродуктивно-реепираторного синдрома свиней / A.M. Рахманов, Т.З. Бапбиков, B.JI. Гаврилова и др. //Матер. Всерос. на-уч.-метод. конф. патологоанатомов вет. медицины:сб. науч. тр.-0мск,2000. - С. 127-128.

190

38. Porcine reproductive and respiratory syndrome (PRRS) diagnostics: Interpretation and limitations / J. Christopher-Hennings, K.S. Faaberg, M.P. Murtaugh et al. // Swine Health. Prod. - 2002. - Vol. 10, №5. - P. 213-218.

39. ICTVdB Index of Viruses: [Электронный ресурс].- URL: http://ictvdb.bio-mirror.cn/Ictv/fs_parvo.htm

40. Magar R. Immunohistochemical detection of porcine reproductive and respiratory syndrome virus using colloidal gold / R. Magar, R. Larochelle, Y. Robinson // Can. J. Vet. Res. - 1993. - Vol. 57(4). - P. 300-304.

41. Larochelle R. Detection of porcine reproductive and respiratory syndrome virus in parafin-embedded tissues: comparison of immunohistochemistry and in situ hybridization / R. Larochelle, R. Magar // J.Virol.Methods.-1997.-Vol.63.-P.227-235.

42. Diagnosis of persistent or prolonged porcine reproductive and respiratory syndrome virus infections / D. Benfield, J. Nelson, K. Rossow et al. // Vet. Res. -2000. - Vol. 31. - P. 71-71.

43. Chronological immunohistochemical detection and localization of porcine reproductive and respiratory syndrome virus in gnotobiotic pigs / K.D. Rossow, D.A. Benfield, S.M. Goyal et al. // Vet. Pathol. - 1996. - Vol.33(5). - P. 551-556.

44. Persistence of porcine reproductive and respiratory syndrome virus in serum and semen of adult boars / J. Christopher-Hennings, E.A. Nelson, R.J. Hines et al. // J. Vet. Diagn. Invest. - 1995. - Vol.7(4). - P. 456-464.

45. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus: routes of excretion / R.W. Wills, J. Zimmerman, K. Yoon et al. // Vet. Microbiol.-1997.-Vol.57.-P.69-81.

46. Immune responses in pigs infected with porcine reproductive and respiratory syndrome virus (PRRSV) / E. Albina, L. Piriou, E. Hutet et al. // Vet. Immunol. Immunopathol. - 1998. - Vol.61 - P. 49-66.

47. Albina E. Epidemiology of porcine reproductive and respiratory syndrome (PRRS): an overview / E. Albina // Vet. Microbiol. - 1997. - Vol.55. - P. 309-316.

48. Yaeger M.J. Evidence for the transmission of porcine reproductive and respiratory syndrome (PRRS) virus in boar semen / M.J. Yaeger, T. Prieve, J. Collins, et al. // Vet. Rec. - 1996. - Vol.138(21). - P. 521-522.

49. Cho J.G. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus / J.G. Cho, S.A.Dee // Theriogenology. - 2006. - Vol.66. - P. 655-662.

50. Gradil C. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus: seminal transmission / C. Gradil, C. Dubuc, M.D. Eaglesome // Vet. Rec. - 1996. -Vol.138(21). - P. 521-522.

51. Insemination of susceptible and preimmunized gilts with boar semen containing porcine reproductive and respiratory syndrome virus / C. Prieto, P. Suarez, I. Simarro et al. // Theriogenology. - 1997. - Vol.47. - P. 647-654.

52. Mechanical transmission of porcine reproductive and respiratory syndrome virus by mosquitoes, Aedes vexans (Meigen) / S. Otake, S.A. Dee, K.D Rossow et al. // Can. J. Vet. Res. - 2002. - Vol.66(3). - P. 191-195.

53. Голубцов A.B. Клинико-эпизоотологическая характеристика и профилактика репродуктивно-респираторного синдрома свиней: автореф. дис.канд. вет. наук / Голубцов АндрейВасильевич.-Воронеж,2000. - 21 с.

191

54. Кукушкин С.А. Особенности течения и вакцинопрофилактика репродуктивно респираторного синдрома свиней в Российской Федерации: автореф. дис. канд. вет. наук: 16.00.03 / Кукушкин С.А. - Владимир. 2000. -26 с.

55. Comparative study of immunobiological properties of different strains of PRRS virus / T.Z. Baibikov, S.A. Kukushkin, N.S. Dudnikova, E.K. Dolganova // 3rd Int. Symp. on PRRS and Aujeszky's Dis.-Ploufragan,France,1999.- P. 125.

56. Rossow K.D. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus / K.D. Rossow // Vet. Pathol. - 1998. - Vol.35(1) - P.1-20.

57. Detection and duration of porcine reproductive and respiratory syndrome virus in semen, serum, peripheral blood mononuclear cells, and tissues from Yorkshire, Hampshire, and Landrace boars / J. Christopher-Hennings, L.D. Holler, D A. Benfield, E.A. Nelson // J. Vet. Diagn. Invest. - 2001. - Vol.13(2). - P.133-142.

58. Differences in susceptibility of Duroc, Hampshire and Meishan pigs to infection with a high virulence strain (VR2385) of porcine reproductive and respiratory syndrome virus (PRRSV) / P.G. Halbur, M.F. Rothschild, B.J. Thacker et al. // J. Anim. Breed. Gene. - 1998. - Vol.115. - P. 181-189.

59. Probability of porcine reproductive and respiratory syndrome (PRRS) virus infection as a function ofexposure route and dose / J.R. Hermann, C.A. Munoz-Zanzi, M.B. Roof et al. // Vet. Microbiol. - 2005. - Vol.110. - P. 7-16.

60. Панин A.H. Новое заболевание свиней, характеризующееся репродуктивно-респираторным синдромом / А.Н. Панин, Р.В. Душук // Ветеринария. - 1994. - №6. - С. 56-59.

61. Done S.H. Porcine reproductive and respiratory syndrome (PRRS): a review, with emphasis on pathological, virological and diagnostic aspects / S.H. Done, D.J. Paton, M.E. White / Br. Vet. J. - 1996. - Vol.152(2). - P. 153-174.

62. Mengeling W.L. The effect of porcine parvovirus and porcine reproductive and respiratory syndrome virus on porcine reproductive performance / W.L. Mengeling, K M. Lager, A.C. Vorwald // Anim. Reprod. Sci. - 2000. - Vol. 60. -P.199-210.

63. Проявление репродуктивно респираторного синдрома свиней / В.H. Выдрин, В.А. Мищенко, А.И. Дудников и др. //Ветеринария.-1995.-№8.-С.12-14.

64. Prieto C. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus infection in the boar: a review / C. Prieto, J.M. Castro // Theriogenology.-2005.- Vol.63.- P.1-16.

65. Terpstra C. Persistence of Leiystad virus in herds affected by porcine epidemic abortion and respiratory syndrome / C. Terpstra et al. // 12th Int. Pig Vet. Soc. The Hague, 1992. - P. 118.

66. Persistence of porcine reproductive and respiratory syndrome virus infection in a swine operation / R. Bilodeau, D. Archambault, S.A Vézina et al. // Can. J. Vet. Res. - 1994. - Vol.58(4). - P. 291-298.

67. Porcine reproductive and respiratory syndrome virus: a persistent infection / R.W. Wills, J.J. Zimmerman, K.J. Yoon et al. // Vet. Microbiol. - 1997. - Vol.55. -P. 231-240.

68. SIRS virus infection in nursery/grower pigs / K. Keffaber, G. Stevenson, W. Van Alstine et al. //American Assoc. Swine Pract. Newslet.-1992.-Vol.4.-P.38-39.

192

69. Кузьмин A.B. Патоморфология и патогенез хламидиоза свиней . автореф. канд. в. наук / Кузьмин АлександрВладимирович.-Саранск, 1999.-18с.

70. OIE terrestrial manual: [Электронный ресурс]. - URL: http://www.oie.int/fileadmin/Home/eng/Health_standards/tahm/2.08.07_PRRS.pdf

71. Comparative infection efficiency of porcine reproductive and respiratory syndrome virus field isolates on MA104 cells and porcine alveolarmacrophages / M.F. de Abin, G. Spronk, M. Wagner, et al. // Can. J. Vet. Res. - 2009. - Vol.73(3). - P. 200-204.

72. Indirect fluorescent IgM antibody response of pigs infected with porcine reproductive and respiratory syndrome syndrome virus / H.S. Joo, B.K. Park, S.A. Dee, C. Pijoan // Vet. Microbiol. - 1997. - Vol.55. - P. 303-307.

73. Диагностика и специфическая профилактика РРСС / Б.Г. Орлянкин, Е.А. Непоклонов, Т.Н. Алипер идр. // Ветеринария. -2 000.- №10.-С. 16-19.

74. Characterization of the carrier state in porcine reproductive and respiratory syndrome virus infection / D.C. Horter, R.M. Pogranichniy, C.C. Chang et al. // Vet. Microbiol. - 2002. - Vol.86(3). - P. 213-228.

75. Diagnosis of persistent or prolonged porcine reproductive and respiratory syndrome virus infections / D. Benfield, J. Nelson, K. Rossow et al. // Vet. Res. -

2000. - Vol.31. - P. 71.

76. Quantitative TaqMan RT-PCR for the detection and differentiation of European and North American strainsof porcine reproductive and respiratory syndrome virus / C. Egli, B. Thür, L. Liu, M.A. Hofmann // J. Virol. Methods. -

2001. - Vol.98(1). - P. 63-75.

77. Detection and differentiation of North American and European genotypes of porcine reproductive andrespiratory syndrome virus in formalin-fixed, paraffin-embedded tissues by multiplex reverse transcription-nested polymerase chain reaction / H.K. Chung, C. Choi, J. Kim, C. Chae // J. Vet. Diagn. Invest. - 2002. - Vol.14(1).-P.56-60.

78. Ксьонз I. M. Хламщюзи тварин: [монограф1я] / Ксьонз Irop Миколайович. - Полтава : Ор1яна, 2012. - 318 с.

79. 1нструкщя з профшактики та лжвщацп репродуктивно-рестраторного синдрому свиней. (Нормативний документ Державного Департаменту ветеринарно! медицини МЫстерства АПК Украши, № 77 вщ 31.07.2007

Рецензент - д.вет.н., професор Сл1вшська Л.Г.

193

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.