CC BY
79организма в целом.
2. Воздействие инновационной технологии способствовало снижению уровня энтропии, обеспечивая, при этом, повышение способности к сопротивлению и уменьшение времени реакции системы на внешнее раздражение.
Дальнейшие исследования предполагается
провести в направлении изучения других проблем
оценки психосоматического здоровья школьников,
обучающихся по инновационной технологии.
Литература.
1. Базарный В.Ф. Методология и методика раскрепощения нейрофизиологической основы психического и физического развития учащихся в структурах учебного процесса.
- Сергиев Посад, 1995. - 31 с.
2. Вайнер Э. Н. Образовательная среда и здоровье учащихся // Валеология. - 2003. - № 2. - С. 35-39.
3. Евстифеева О., Кучменко Н. Деятельность школы и здоровье // Народное образование. - 2001. - № 2. - С. 167169.
4. Зайцев Г. К. Школьная валеология: педагогические основы обеспечения здоровья учащихся и учителей. - 3-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Детство - Пресс, 2001. - 160 с.
5. Козупица Г.С., Ратис Ю.Л., Ратис Е.В. Информационноэнтропийный подход к определению здоровья //Вестник Балтийской академии. 1999, вып. 25. - С. 38-43.
6. Куинджи Н. Н. Валеология: Пути формирования здоровья школьников: Методическое пособие. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 139 с.
7. Кураев Г. А., Леднова М. И., Морозова Г. И., Иваницкая Л.
Н. Исследование механизмов формирования, развития и сохранения психофизиологического здоровья в динамике обучения // Валеология - 2002. - № 3 - С. 60-65.
8. Опритов В. А. Энтропия биосистем // СОЖ. - 1999. - № 6
- С. 33-38.
9. Расторгуев С.П. Информационная война. - М.: Радио и связь, 1998. - 416с.
10. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающие технологии в современной школе. - М.: АПКиПРО, 2002. - 212с.
11. Стратонович Р. Л. Теория информации. // М., Сов. радио, 1975. - 424 с.
12. Шеннон К.Э. Работы по теории информации и кибернетики. М.,1963.- 827с.
13. Юшковская О.Г. Новый подход к оценке эффективности санаторно-курортной реабилитации больных ишемической болезнью сердца // Физкультура в профилактике, лечении и реабилитации.- 2004.- № 3(7).- С.22-25.
Поступила в редакцию 11.03.2007г.
ЕКСКУРСІЇ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПРИРОДОЗНАВСТВУ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Собченко Т. М.
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди
Анотація. На основі аналізу архівних матеріалів другої половини ХІХ -початку ХХ століття висвітлено умови проведення і зміст екскурсій на уроках природознавства у початковій школі. У ході дослідження з’ясовано умови розвитку екскурсій, а також узагальнено перспективи використання досвіду шкільної практики досліджуваного періоду в сучасній школі.
Ключові слова: школяр, природа, екскурсія, історія. Аннотация. Собченко Т.М. Экскурсии как составляющая процесса обучения младшим школьникам природоведению: исторический аспект. На основе анализа
архивных материалов второй половины ХІХ - начала ХХ столетия выявлены условия проведения и содержание экскурсий на уроках природоведения в начальной школе. В ходе исследования раскрыты условия развития экскурсий, а также обособлены перспективы использования опыта школьной практики исследуемого периода в современной школе.
Ключевые слова: школьник, природа, экскурсия, история.
Annotation. Sobchenko T.M. Excursions as a component of process of training to younger schoolboys to natural study: historical aspect. On the basis of the archive materials of the second half of the 19th - the beginning of the 20th century analysis the conducting conditions and the contents of excursions at the natural since lessons are indicated. In the investigation the excursions development conditions are analyzed and school practice usage of the investigated period in modern school perspectives are generalized.
Key words: schoolboy, nature, excursion, history.
Вступ.
Останнім часом зростає роль природничих наук. Сьогодні перед початковою школою стоїть завдання не лише домогтися, щоб діти засвоїли природничі знання, а й могли вільно оперувати ними, застосовувати ці знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду. Тому формування нових підходів до викладання природознавства має величезне значення.
Педагогічна наука і шкільна практика сьогодні, перебуваючи у пошуках оптимальних шляхів демократизації, гуманізації, індивідуалізації якісної освіти, закономірно звертається до вивчення і використання спадщини вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури минулого. Цінний досвід щодо організації викладання природознавчих дисциплін, застосування різноманітних форм і методів навчання накопичено вітчизняною педагогікою другої половини ХІХ - початку ХХ століття.
Як свідчить аналіз наукових джерел, в історичному аспекті питанням організації екскурсій та практичних занять приділяли велику увагу такі вчені, як В.Половцев, К.Ягодовський, Б.Райков, В.Герд, Л.Никонов, І.Полянський та ін.; організація та проведенням фенологічних спостережень - Д. Кайгоро-дов, Б.Райков, І. Полянський, М. Смирнов, Б.Всехс-вятський, М.Щербиновський та ін. [1; 32].
Однак сутність питання проведення екскурсій як складової частини навчально-виховного процесу на уроках природознавства у другій половині ХІХ - початку ХХ століття залишаються ще не до кінця з’ясованими.
Недостатня розробленість цих питань обумовила вибір теми статті: “Екскурсії як складова процесу навчання молодших школярів природознавству: історичний аспект”.
Робота виконана згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки ХНПУ «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах» (РК №1200199004104).
Формулювання цілей роботи.
На основі аналізу архівних матеріалів другої половини ХІХ -початку ХХ століття висвітлити умови проведення і зміст екскурсій на уроках природознавства у початковій школі, а також з ’ясувати умови розвитку екскурсій та узагальнити перспективи використання досвіду шкільної практики досліджуваного періоду в сучасній школі.
Результати дослідження.
Аналіз літературно - педагогічних та архівних джерел дозволяє зробити висновок, що в досліджуваний період великого значення приділялося саме екскурсіям, що являється однією з сучасних форм навчання.
Екскурсії стали проникати у школу у другій половині ХІХ століття. Щоправда тоді ще дивились на екскурсії як на корисний спорт. Але вже на початку ХХ століття екскурсіям було надано значення як одній із форм викладання.
Узагалі останні роки ХІХ століття були роками бурхливого розвитку пропаганди не лише поглядів про потребу запровадження в шкільну програму природничих наук, а й активізації методів та форм їх викладання. Особливо обстоювався спосіб проведення уроків за допомогою екскурсій. У посильній праці, у грі і забавах учні молодшого шкільного віку, стикаючись з природою, виховували матеріалістичний світогляд.
Перед педагогами 90-х років постало питання, якими ж засобами школа може і повинна розкривати і закріпляти почуття любові дітей до природи і як спрямовувати його до діяльно-розумового життя. Цій меті, відповідає педагогічна преса того часу, може служити лише один засіб - екскурсія в природу під керівництвом учителя; інакше кажучи, - уроки, які іноді треба організовувати серед тієї обстановки, що була первісною і природною школою для дітей. Справді, якщо в дошкільний період життя діти навчались у величезному класі природи несвідомо, відвідували цей клас без певної мети, без намічених питань, то тепер такі відвідування повинні відповідати певній меті за заздалегідь накресленим планом.
Великого навчального значення екскурсіям у природу надавав О.Герд. Ще у 1866 році він писав, що екскурсії повинні служити доповненням до уроку. Він критикував учителів, котрі проводили навчальні екскурсії у природу без раніше наміченої мети та плану та перетворювали їх цим безкорисні прогулянки. Він говорив: “Такі екскурсії завершуються звичайно нічим не обґрунтованим збором гербарного та колекційного матеріалу, який у кращому випадку оброблюється учнями, але частіше всього викидається”. О.Герд вважав, що будь - яка екскурсія повинна сприяти формуванню правильного погляду на природу, мати визначену навчально - виховну мету, проходити за чітким продуманим планом. Вона повинна передбачати самостійну роботу учнів і в кінцевому результаті поглиблювати та розширювати знання, отриманні учнями на класних
уроках. “Екскурсії повинні служити доповненням до уроків, - писав О.Герд, - увага дітей повинна бути направлена головним чином на те, що не може спостерігатися у школі. Екскурсії повинні показати дітям взаємні відносини царств природи та пов’язати набуті дітьми відомості по природничим наукам у єдине ціле.. ,”[4;161].
За думкою О.Герда, без екскурсій у природу неможливо у повній мірі розкрити взаємозв’язок, який існує у природі, неможливо довести перевтілення організмів під впливом зовнішнього середовища та з’ясувати їх індивідуальний розвиток. Великого значення надавав О.Герд методиці проведення екскурсій. У методиці “Перші уроки мінералогії” О.Герд дав конкретні зразки правильно проведених екскурсій [4;190].
У методичних статтях відомого ідеаліста А.Любена знаходимо методичну вказівку про необхідність вивчення учнями рослин і тварин не лише на класних заняттях, але і на екскурсіях у природу. Однак ця цінна методична рекомендація була чисто декларативною. Великий обсяг навчального матеріалу у підручниках А.Любена, котрий мало відповідав віку учнів, завантажував дітей настільки, що для проведення екскурсій не залишалося часу [4;132].
Відомий послідовник методики А.Любена К.Сент - Ілер наполягав на необхідності проведення екскурсій, у яких, за його думкою, потрібно навчати дітей спостерігати за умовами життя організмів, за поведінкою комах, птахів та інших істот тваринного світу, а також збирати за вказівкою вчителя рослини, тварини, мінерали для гербарію та колекцій. Нескладна робота, яка проводиться у процесі екскурсій, повинна розвивати у дітей спостережливість, пам’ять та увагу. У той же час ця робота є першою самостійною працею дітей, яка дає їм визначене задоволення. Діти “починають осмислювати, що в роботі та в навчанні можна знаходити задоволення”. Окрім того, екскурсії в природу виховують у дітей естетичні почуття, діти не лише пізнають красоту лісів, полів, але непомітно відвикають “від усього сентиментального та видуманого” [4;138].
З багатьма об’ єктами та явищами природи можна ознайомити учнів в класі на лабораторних уроках з роздатковим матеріалом, на уроках з демонстрацією дослідів і наочного приладдя, але в тих випадках, коли предмети і явища мають бути розглянуті в природних умовах, потрібні екскурсії. Такі екскурсії вказані на початку ХХ століття у програмі початкової школи з природознавства для кожного класу: для І класу екскурсії в природу восени, взимку і навесні; для II класу —на город, в ліс, у плодовий сад; для ІІІ класу—у поле, на город, на скотний двір; для IV класу — на ґрунтове відслонення.
Перед екскурсією ставилося завдання збагатити свідомість дітей чуттєвими сприйманнями і на основі їх дати конкретне уявлення про об’єкти і явища природи. Знання, отримані на екскурсіях,
виявлялися міцними і надовго запам’ятовувалися дітьми.
У програмі початкової школи був ряд питань, які легко можна було пов’язати з екскурсіями в сільське господарство і на промислові підприємства (гончарна майстерня, цегельний завод, скляний завод, прядильна фабрика).
Більшість екскурсій на виробництво проводились у порядку закріплення раніше вивченого матеріалу.
Проте в деяких випадках виробничі екскурсії бували не заключним, а вихідним моментом у роботі вчителя, бо підготовка до них не пов’язана з попереднім вивченням виробничих процесів. Сюди відносились екскурсії на скотний двір і крільчатник, екскурсії на розробки корисних копалин тощо.
Як було зазначено вище вивчення природознавчого матеріалу в школі широко використовували з виховною метою.
Для того, щоб виконати це завдання, природознавство в початковій школі повинно було насамперед давати конкретні знання про об’єкти та явища природи та на основі їх розкривати найпростіші, доступні розумінню дітей зв’язки між окремими явищами природи, показувати, як людина опановує сили і багатства природи. У початковій школі діти повинні насамперед здобути уявлення про звичайні предмети й явища навколишньої природи. Чим більше чітких уявлень набудуть діти в початковій школі, тим успішніше вони зможуть опанувати основи наук про природу в наступних класах. Уявлення про предмети і явища природи необхідні і для успішного вивчення мови: вони дають багатий, живий зміст слову і матеріал для різних вправ дітей для висловлювання своїх думок.
Запровадження у навчальні заклади екскурсій тісно пов’язане з ім’ям професора Д.Кайго-родова, який був палким їх прихильником. Д.Кайго-родов вважав найідеальнішим таке навчання, коли учням показують усе у натурі, серед самої природи. Без широкого розвитку системи екскурсій, писав Д.Кайгородов у пояснювальній записці до своєї програми, не можна як слід навчитись відати природу. Програма Д.Кайгородова в основу проходження курсу клала екскурсії.
Отже, у поглядах на екскурсії, на початку ХХ століття було два напрями: екскурсія як випадкова прогулянка і екскурсія як основа викладання, як метод, якому приурочено все інше в навчанні. Обидва ці погляди свідчать про бурхливий розвиток ідей щодо змісту і методів викладання природознавства у шкільних закладах кінця ХІХ і початку ХХ століття, але жоден з них у наш час неприйня-тий. Екскурсія як прогулянка завжди залишається тільки прогулянкою, тому власне вона і не може мати будь - якого навчального значення. Погляд Д.Кай-городова на екскурсію як єдину основу викладання приваблює, але лише своєю зовнішністю, бо ж найкраще організована екскурсія, хоч би й неодноразова, не може бути єдиною формою викладання, бо не
все те, що слід вивчити у школі, можна показати під час екскурсії [4;203].
Так, аналіз педагогічної літератури та архівних матеріалів дозволяє дійти висновку, що у практиці викладання природознавства досліджуваного періоду в початковій школі велике значення приділялося екскурсіям. Екскурсії на природу завжди використовувались тоді, коли предмет або явище необхідно було розглянути в їх природній обстановці (залягання ґрунту і підґрунтя, розсівання плодів і насіння, життя тварин і ін.). Також екскурсії були потрібні для того, щоб простежити сезонні зміни в природі. Особлива увага приділялася виховній цінності екскурсій, їхня спрямованість розвиткові спостережливості, інтересу до вивчення природи, зміцненню свідомої дисципліни, виховання бережливого ставлення до природи, свідомого ставлення до цінності людської праці. Це обумовлено тим, що екскурсії відкривають великі можливості для розвитку естетичного почуття, виховують любов і живий інтерес до природи. Екскурсії на природу пов’язані з перебуванням на свіжому повітрі й з рухами, що сприяє зміцненню здоров’ я учнів. Крім цього, екскурсії дають можливість зібрати різноманітний природний матеріал для наступного вивчення у класі й для виготовлення різноманітного наочного приладдя - гербаріїв, колекцій, таблиць і т. д.
Висновок.
Аналіз проведення екскурсій у навчально-виховному процесі початкової школи (кінець ХІХ-поч. ХХ ст.) дозволяє дістати висновку про те, що екскурсіям у цей період приділялося велике значення, адже вони збагачували свідомість дітей чуттєвими сприйманнями, давали конкретне уявлення про об’єкти і явища природи. Досвід викладання природничих дисциплін у минулому має велике значення для сучасної школи. Багато основних положень не втратили актуальності до сьогодні.
Перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Усе те, що перевірено шкільною практикою, необхідно врахувати у подальшому удосконалені змісту навчальних предметів, а також звернути увагу на розробку нових засобів навчання та посилити контакти учнів з живою природою.
Література
1. Методика преподования естествознания: Учебный пособник/Под ред.. П.И.Боровицкого.- Ленинград:1955.-667 с.
2. Скаткін М.Н. Методика природознавства в початковій школі.- Рад.Школа.К.:1948г. 135 с.
3. Смирнов Н.П. Календарь природы и руководство к ведению фенологических наблюдений.-Гос.Изд.Ленинг-рад:1925 г.-128 с.
4. Федорова В.Н. Развитие методики естествознания в доре-волюционой России /Под ред. В.П. Герасимова.- М.: 1958 г.-431 с.
5. Шульга І.К. Нариси з історії шкільного природознавства в Росії.-К.: Рад.школа.-1955.-290 с.
Надійшла до редакції 21.03.2007р.
