CC BY
23Практичні аспекти навчання в початкових школах Східноукраїнського регіону (друга половина XIX - початок XX ст.)
Белозьорова Н. О.
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотації:
Проаналізовані питання вивчення практики початкової освіти. Визначено особливості навчально-виховного процесу народних шкіл, методи початкової освіти, прогресивні методики навчання читанню у земських школах. Наведено основні чинники, що сприяли розвитку освіти. Показано значення майстерності вчителя в успішності початкової освіти. Виділено якісне поліпшення методів роботи початкових шкіл. Цьому сприяло поширення звукового методу навчання грамоті, популяризація досвіду передових педагогів.
Ключові слова:
початкова освіта, Східноукраїнський регіон, метод, М. Корф.
Белозёрова Н.А. Практические аспекты обучения в начальной школе Восточноукраинском регионе (вторая половина XIX - начало XX в.). Проанализированы вопросы изучения практики начального образования. Определены особенности учебновоспитательного процесса народных школ, методы начального образования, прогрессивные методики обучения чтению в земских школах. Приведены основные факторы, которые оказывали содействие развитию образования. Показано значения мастерства учителя в успешности начального образования. Выделено качественное улучшение методов работы начальных школ. Этому оказывало содействие распространение звукового метода обучения грамоте, популяризация опыта передовых педагогов.
начальное образование, Восточноукраинский регион, метод, Н. Корф.
Belozorova N. A. Practical aspects of teaching in an elementary school East-region (second half of XIX - beginning of XX century). The questions of study of practice of primary education are analysed. The features of an educational educate process of folk schools, methods of primary education, progressive methods of teaching reading in national schools, are certain. Basic factors which rendered assistance to development of education are resulted. The values of trade of teacher are rotined in success of primary education. The high-quality improvement of methods of work of initial schools is selected. Distribution of voice method of teaching a deed, popularization of experience of front-rank teachers, rendered assistance it.
elementary education, method, N. Korf.
Eastern-region
Вступ.
Основні напрямки розвитку освіти в Україні, яку визначає Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття», передбачають ґрунтовне реформування всієї освітньої системи і, зокрема, виняткової актуальності сьогодні набуває проблема розвитку початкової освіти в Україні - важливої ланки системи освіти, у якій успішність навчання та виховання учнів є основою для подальшого позитивного розгортання процесів розвитку, освіти, культурного становлення особистості та громадянина.
У період другої половини XIX - початку XX ст. відбулися визначні для розвитку освіти у Східноукраїнському регіоні, події: вдосконалення засобів земле-обробки та розвиток сільського господарства; активна розробка природних запасів регіону, що зумовила поступ нової української промисловості; розповсюдження залізничного і водного транспорту, засобів комунікації; впровадження у виробництво та сільське господарство машин і механізмів, які все наполегливіше вимагали від людей відповідних знань. Все це, а також пожвавлення громадської думки та посилення ролі земств у початковій освіті, сприяло значній активізації освітніх процесів саме у досліджуваний період, накопиченню значного практичного досвіду діяльності початкових шкіл, який досі залишається не повністю опрацьованим.
Аналіз сучасних наукових досліджень, з огляду на проблему, дозволив з'ясувати, що різні аспекти становлення і розвитку початкової освіти досліджуваного періоду у Східноукраїнському регіоні та територіально й історично близьких до нього областях України викликають науковий інтерес вчених. У зв’язку з цим, відзначимо праці: «Розвиток початкової освіти на Харківщині в другій половині XIX - на початку XX ст.» (Т. Кравченко, 1999), «Освіта та педагогічна думка
© Белозьорова Н.О., 2010
Східноукраїнського регіону у XX столітті» (В. Курило, 2000), «Теорія та практика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини (друга половина XIX - початок XX ст.)» (В. Ворожбіт, 2001), «Теорія і практика навчання співу у початкових школах Слобожанщини (друга половина XIX - початок XX ст.)» (Н. Рудічєва, 2007), та ін.
У наведених вище наукових працях відтворено еволюцію теорії та практики початкової освіти України та навчання окремим предметам у вітчизняних початкових школах у другій половині XIX - на початку XX ст., виявлено і схарактеризовано провідні методи й організаційні форми навчання в початкових школах в досліджуваний період. Однак, проведений аналіз наукових праць дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодні в педагогічній науці недостатньо повно розкрито практичний досвід навчання молодших школярів у початкових школах Східноукраїнського регіону у другій половині XIX - на початку XX ст.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - дослідити практику навчання у початкових школах Східноукраїнського регіону другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
Результати дослідження.
Розглядаючи практичні питання навчання у початковій школі Східноукраїнського регіону другої половини ХІХ - початку ХХ ст., звернемося до розгляду особливостей навчально-виховного процесу народних шкіл, а також методів початкової освіти.
Як правило, початкова школа складалася з трьох відділень: молодшого (І), середнього (ІІ) та старшого (ІІІ), які за кількістю учнів мали бути рівноцінними. Але на практиці протягом усього досліджуваного періоду спостерігаємо таку тенденцію - близько по-
Педагогіка, психологія та медико-біологічні
ловини всіх учнів навчалось на першому відділенні, і тільки п’ята-шоста їх частина продовжувала відвідувати старше відділення. Ця ситуація була поширеною в усіх губерніях України, у тому числі і у Східноукраїнському регіоні. Так, у 1902 р. 50 % хлопчиків і 60% дівчаток початкових шкіл було сконцентровано на молодшому відділенні. Серед учнів випускного відділення хлопці становили 17,4 %, дівчата - 11,5 % [3, 161-167]. Така ситуація пояснювалася у сільській місцевості необхідністю залучення дітей до господарських справ, у зв’язку з чим багато учнів достроково залишали школу. Дослідники підкреслюють, що головною причиною того, що значна кількість учнів залишала початкові навчальні заклади до закінчення курсу навчання, був низький рівень життя основної частини населення України, добробут якої пов’язувався з сільськогосподарським виробництвом [2, 137]. Саме тому в сільських початкових школах відсоток вибулих до закінчення повного навчального курсу вищий, ніж у міських, хоча і у міських початкових школах подібна тенденція також спостерігалася. Особливо це стосується промислових районів, зокрема і Східноукраїнського, де ще до початку ХХ ст. активно використовувалася дитяча праця [1].
Викладене вище дає нам підстави визначити одну з особливостей навчально-виховного процесу початкової школи - неповний навчальний період для багатьох учнів.
Характерною рисою початкової школи була її одно-комплектність - один учитель повинен був одночасно навчати учнів трьох відділень, які за рівнем розвитку та засвоєння знань мали істотні відмінності. Одно-комплектність великої кількості народних училищ, їх переповненість спричиняли значне навантаження на вчителів. На кожне однокласне народне училище передбачався один учитель, який проводив заняття в трьох відділеннях одночасно.
За нормами Міністерства освіти на кожного учителя в початкових школах планувалось не більше 60 учнів, в міністерських училищах - 50. У реальному житті встановлені норми не завжди виконувались. Наприкінці ХІХ ст. у початкових школах Катеринославської губернії на одного вчителя припадало 60 учнів, зокрема, у земських школах число учнів на одного вчителя сягало 76 [8, 109]. З цього випливає ще одна особливість роботи початковій школи - переповненість існуючих початкових шкіл і, як наслідок, надмірне навантаження на вчителів.
Інтенсивність учительської праці залежала не тільки від чисельності учнів у школі, а й від кількості годин, які планувались на вивчення головних і додаткових предметів на тиждень. У школах Східноукраїнського регіону в 1904 - 1905 навчальних роках в земських школах класна робота вчителя становила 34 години на тиждень [10]. Окрім цього, вчителі витрачали певний час на підготовку до занять, перевірку учнівських зошитів і видачу навчальних посібників з бібліотеки. За підрахунками Катеринославської земської управи ця робота займала 9 годин на тиждень, що разом із класною діяльністю вчителя складало 43 години на тиждень (7 годин на добу) [11].
Учитель розподіляв учнів на певні групи за відділеннями залежно від обсягу знань дітей і рівня їх
розвитку, а іноді - довільно. На уроці вчитель займався поясненням нового матеріалу чи перевіркою завдань одного відділення, у той час як інші два були залучені до самостійної роботи з метою підтримання тиші в класі. У книзі «Історія Української культури» (1937 рік видання) вказано: «Був звичай, що в нижчих класах учнів перепитували з заданої лекції старші студенти, так звані аудитори. Вони записували нотатки у своїх каталогах - нотатах. Учитель питав тільки деяких учнів та перевіряв, чи аудитор справедливо оцінив їхню працю».
Задля допомоги вчителю початкової школи в організації самостійної роботи учнів були підготовлені навчальні рекомендації провідних педагогів: О. Баранова, В. Євтушевського, Г. Телегінського, Ф. Павленкова, П. Гдешинського, які містили докладні поради щодо доцільності самостійних завдань учнів, їх тривалості та ступеня складності, визначали порядок роботи з класом, що складався з таких елементів: постановка питань, перевірка засвоєного матеріалу, попередження та виправлення помилок; надавали відповідні повчання недосвідченим учителям щодо застосування наочно-звукового методу при навчанні дітей, що неодночасно вступили до школи.
Як бачимо, уроки у початковій школі проводилися у такій формі, що успішність їх організації багато у чому залежала саме від майстерності вчителя, від його здатності підтримувати дисципліну і порядок в класі, організувати самостійні заняття учнів, від володіння ним методиками навчання.
Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. стали у Східноукраїнському регіоні періодом пошуку та апробації нових методів викладання різних предметів шкільного циклу, особливо - російської мови. Зазначимо, що вивчення російської мови в початкових школах включало: засвоєння грамоти, пояснювальне читання, письмові роботи, граматику [6].
Розуміння складних умов роботи вчителя, організації ним навчально-виховного процесу початкових шкіл України, особливо сільських шкіл другої половини-кінця ХІХ ст., пояснює той факт, що часто такі школи давали тільки навички механічного читання і письма. У багатьох архівних джерелах відзначається, що у другій половині ХІХ ст. у більшості вітчизняних шкіл, особливо церковнопарафіяльних, навчали застарілим буквоскладовим методом за церковнослов’янськими книгами. Міністр народної освіти у звіті за 1871 р. констатував, що, за винятком невеликої кількості початкових училищ, всі інші стояли на рівні простих шкіл механічної грамоти [13, 46]. Як головні загальні недоліки навчального процесу у початкових школах указувались невміле використання нового звукового методу, відсутність системності в поданні матеріалу й ігнорування окремих уроків чистописання. Цим пояснювалось те, що селянська дитина, навчаючись три-чотири роки, зовсім не каліграфічно писала [9, 55.].
Підкреслимо, що на відміну від більшості вітчизняних початкових шкіл, у школах Східноукраїнського регіону протягом досліджуваного періоду спостерігалися значні позитивні зрушення у організації навчально-виховного процесу народних училищ. Це, зокрема, пов’язано з економічним зростанням регіону, посиленням ролі земств в освіті, а також з актив-
ною прогресивною діяльністю окремих персоналій. Земські школи виявилися сприятливим ґрунтом для проникнення в шкільну практику нових педагогічних методів, розроблених передовими педагогами епохи.
Серед діячів, які створили умови для запровадження прогресивних методів початкової освіти у Східноукраїнському регіоні та Україні, у цілому, слід передусім назвати барона М. Корфа. Саме ним був створений тип земської трирічної школи, заняття в якій велися одним учителем одночасно з учнями трьох класів. Написані видатним методистом «Звіти Олександрівсько-го повіту училищної ради», методичні книги, статті, посібник для класного читання «Наш друг» здійснили позитивний вплив на організацію навчально-виховного процесу земських шкіл Східноукраїнського регіону та інших губерній [4].
В Олександрівському повіті Катеринославської губернії було створено «нову школу» на чолі з М. Кор-фом, яка використовувала прогресивний звуковий метод для навчання грамоті. Сутність навчання грамоті за цим методом полягала в тому, що дітей знайомили зі звуками (в словах і окремо) та їх зображенням (буквами) усно та письмово, починаючи з найлегших за вимовою та найпростіших за написанням [12, 107]. Педагоги довели, що легкість оволодіння грамотою обумовлювалась правильним розвиваючим методом навчання [5, 97.]. Зважаючи на ефективність нового методу, представники шкільної адміністрації скеровували учителів на його неодмінне використання в навчальному процесі. Так, директор народних училищ Катеринославської губернії рекомендував обирати ті навчальні методи, які полегшують шкільну справу, а саме: звуковий і рекомендації до нього [14, 5].
Досвід початкових шкіл Східноукраїнського регіону швидко поширювався в усіх регіонах України. Земська комісія з народної освіти Ніжинського повіту Чернігівської губернії ще у 1869 р. указувала на обов’язковість упровадження звукової методики М. Корфа у школах [7, 45.].
На початку ХХ ст. великого значення у навально-виховному процесі початкової школи набувають і методи наочного навчання. Серед таких методів: застосування арифметичної скриньки, показ зоологічних і ботанічних картин, демонстрація географічних карт, тварин, рослин, мінералів. Використання наочності при вивченні російської мови сприяло як збагаченню дітей знаннями, так і розвитку їх творчих здібностей. Основними засобами цього ставало проведення навчальних екскурсій і прогулянок, під час яких діти безпосередньо знайомились із навколишнім середовищем, а також вивчення явищ і предметів за допомогою навчальних картин, педагогічного малюнка вчителя, різних моделей і схем, шкільного театру. Наочність, що застосовувалась на уроках із Закону Божого, включала картини священно-історичних подій, географічні карти, зображення місцевостей і священних.
Висновки.
Таким чином, у цілому, можемо робити висновок, що навчання учнів у початкові школі Східноукраїнського регіону у другій половині XIX - на початку XX ст. відбувалося у досить складних умовах, що визначалися такими особливостями практики шкільної освіти: неповний навчальний період для багатьох
учнів (на старших відділеннях учні не могли продовжувати навчання, оскільки залучалися до трудової діяльності); учитель проводив заняття одночасно в трьох відділеннях, які складали учні різного ступеня підготовки; переповненість існуючих початкових шкіл і, як наслідок, надмірне навантаження на вчителів; велике значення організації самостійної роботи учнів та взаємонавчання та ін.
Як бачимо, на практиці успішність початкової освіти залежала саме від майстерності вчителя, від його здатності підтримувати дисципліну і порядок в класі, організувати самостійні заняття учнів, від володіння ним методиками навчання.
Для досліджуваного періоду характерне якісне поліпшення методів роботи початкових шкіл, особливо земських. Цьому сприяло поширення звукового методу навчання грамоті, популяризація досвіду передових педагогів, небайдужих вчителів-практиків, активне застосування наочності в навчальному процесі.
Дослідження процесу вдосконалення кваліфікації вчителів Східноукраїнського регіону щодо оволодіння новими методами навчання у початковій школі (звуковим, наочним та ін.) складає перспективний напрям подальших наукових розвідок.
Література:
1. Герман Н. В. Безпека життєдіяльності людини в педагогічній спадщині українських просвітителів (кінця ХІХ - початку ХХ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Герман Наталія Володимирівна; Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2000. - 20 с.: іл.., табл.. - Бібліогр.: с. 17-18.
2. Драч О. О. Розвиток початкової освіти в Україні (18б1-1917 рр.): дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 «Історія України» / Драч Оксана Олександрівна; Харківський держ. педагогічний ун-т імені Г. С. Сковороди. - Х., 2001. - 280 арк. -Бібліогр.: арк. 22б-271.
3. Иванов В. Земство и церковная школа // Русское богатство. -1903. - № 7. - С. 1б1-1б7.
4. Константинов Н. А. История педагогики: Учебник для студентов пед. ин-тов / Н. А. Константинов, Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева. - 5-е изд., доп. и перераб. - М.: Просвещение, 1982 - 447 с.
5. Миропольський С. И. План и основы устройства нашей народной школы. - Санкт-Петербург: тип. Котомина, 1875. - С. 97.
6. Мукалов Н. Народная школа в Юго-Западном крае: Историкостатистический очерк. - К.: Губерн. тип., 1892. - б0 с.
7. Народное образование в Нежинском уезде // Земский сборник. -1885. - № 1. - С. 45.
8. Освіта на Миколаївщині у ХІХ - ХХ століттях: Історичні нариси. - Миколаїв: Вид-во УДМТУ, 1997. - 175 с.
9. Отчет директора народных училищ Харьковской губернии о состоянии учебных заведений за 1887 год. - Харьков, 1888. -С. 55.
10. Отчет Екатеринославской губернской земской управы за 1905 г.
(Одесский учебный округ). - Екатеринослав, 190б. - 21 с. -Режим доступу до журн.: http://dlib.rsl.ru/view.php?path=/
rsl01003000000/rsl01003847000/rsl01003847880/rsl01003847880. pdf. - Назва з екрана.
11. Отчет попечителя Одесского Учебного Округа о состоянии средних и низших учебных заведений Одесского Учебного Округа за 1913 г. - Одесса: Типография общества «Русская речь», 1914. - б0 с.
12. Рощин П. Очерк главнейших практических положений педагогики, дидактики и методики, примененной к учебным предметам начального образования. - М., 1878. - С. 107.
13. Фальборк Г. А. Народное образование в России / Г. А. Фаль-борк, В. И. Чарнолуский; с. прил. ст. В. Скалона «Нар. образование в Финляндии». - СПб.: Изд. О. Н. Поповой, [190-?] (Тип. Т-ва «Нар. Польза»).- 2б3 с.: табл., [2] л. цв. табл. - Библиогр.: с. 223-228.
14. Циркулярные предложения директора народных училищ Екате-ринославской губернии Н. Богатинова подведомых ему инспекторам народных училищ. - Б.м. и г. - С. 5. - (Препринт / Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина).
Надійшла до редакції 23.04.2010р.
Белозерова Наталия [email protected]
