CC BY
12
58. (UNPD) United Nations, Population Division. 2007. World Population Prospects: The 2006 Revision. Available online at http://www.un.org/esa/population/publications/wpp2006/wpp2006.htm.
59. Committee of Scientists. 1999. Sustaining the People's Lands: Recommendations for Stewardship of the National Forests and Grasslands into the Next Century. United States Department of Agriculture, Washington, DC.
60. Ward, J. V., K. Tockner, D.B. Arscott and C. Claret. 2002. Riverine landscape diversity. Freshwater Biology 47: 517-539.
61. White, A., X. Sun, K. Canby, J. Xu, C. Barr, E. Katsigris, G. Bull, C. Cossalter, and S. Nilsson. 2006. China and the Global Market for Forest Products: Transforming Trade to Benefit Forests and Livelihoods. Forest Trends, CIFOR. Seattle, WA.
62. World Conservation Monitoring Center. 2007. Data available online at http://www.unep-wcmc.org/wdpa/.
63. WWF (World Wide Fund for Nature). 2002. Forests for Life: Working to Protect, Manage, and Restore the World's Forest. World Wide Fund for Nature, Gland, Switzerland.
64. Yaffee, S.L. 2002. Experiences in ecosystem management: ecosystem management in policy and practice. Pages 89-94 in: Ecosystem Management: Adaptive, Community-Based Conservation, G.K Meffee, L.A. Nielsen, R.L. Knight, and Dennis A. Schenborn (eds.). Island Press, Washington, DC.
65. Yaffee, S.L. 1994. The Wisdom of the Spotted Owl: Policy Lessons for a New Century. Island Press, Washington, D.C.
УДК 336.2 Доц. Г. С. Гулик - НЛТУ Украти, м. Львiв
EKOTOMKO-nPABOBE ПOЛЕ QPГAИIЗAЦIÏ ИAЦIQИAЛЬИQÏ СИСТЕМИ ПPИPQДQKQPИСТУBAИИЯ У KQOTEKCTI n^rOTOBKH EKQЛQГIЧИQÏ KQИСТИТУЦIÏ ЗЕМЛ1
PosnranyTO склaдoвi елементи системи oprarnsa^ï ^o^cy пpиpoдoкopиcтyвaн-ня в Украшу Pегyлювaння пpиpoдoкopиcтyвaння зyмoвлене неoбхiднicтю збережен-ня життя i пpиpoднoï спадщини для мaйбyтнiх шк^лть та забезпечення cтaлoгo œ-цiaльнo-екoнoмiчнoгo poзвиткy cycпiльcтвa.
Kлючoвi слова: пpиpoдoкopиcтyвaння, сталий poзвитoк, навшлишне пpиpoдне cеpедoвище, екoлoгiчне пpaвo.
Assist. prof. H.S. Gulyk-NUFWTof Ukraine, L'viv Nature management background in Ukraine
Key elements of Ukrainian nature management system have been considered in the paper. Regulation of nature management is stipulated by necessity to safe life and nature heritage with sustainable development for next generations.
Keywords: nature management, sustainable development, natural environment, environmental law.
1дея Екoлoгiчнoï Koнcтитyцiï Землi передбачае штеграцда в цьoмy глoбaльнoмy пpaвoвoмy aктi нaйбiльш пpoгpеcивних iдей, мехaнiзмiв та iнcтpyментiв pегyлювaння пpиpoдoкopиcтyвaння, закладених y нaцioнaльнo-My екoлoгiчнoмy пpaвi yciх кpaïн cвiтy.
У пpaвoвoмy пoлi Укpaïни cyчacнi ocнoви зaкoнoдaвчoгo pегyлювaння та opгaнiзaцiï пpиpoдoкopиcтyвaння 6ули зaклaденi Веpхoвнoю Paдoю Укра-ши y зaкoнi Укpaïни "npo oxopo^ нaвкoлишньoгo пpиpoднoгo cеpедoвищaм вiд 25 червня 1991 p. №1264-XII [1]. Цей за^н yвiбpaв y себе набутий зару-бiжний та вггчизняний дocвiд щoдo забезпечення фyнкцioнyвaння екoнoмiч-нoгo меxaнiзмy пpиpoдoкopиcтyвaння i став ocнoвoю для пoдaльшoгo poзвит-ку екoлoгo-екoнoмiчнoï системи yпpaвлiння пpиpoдooxopoннoю дiяльнicтю
[2]. Пщвалини для регулювання процесу охорони, вщтворення та викорис-тання природних ресурЫв згодом знайшли свое логiчне вщображення в Основному Законi Украши - Конституцп Украши, зокрема у ст. 16 передбаче-ний обов'язок держави провадити екологiчну полiтику, яка б гарантувала еко-логiчну безпеку i пiдтримувала екологiчну рiвновагу на територп Украши, подолала б наслщки Чорнобильсько! катастрофи та сприяла збереженню генофонду украшського народу [3].
Протягом 90-х роюв ХХ ст. в Укршш разом iз офщшним визнанням основних положень сталого розвитку було прийнято цшу низку документ нормативно-правового характеру, якi сьогоднi визначають порядок оргашза-цп природокористування. На цьому етат набули чинностi понад десять клю-чових для сучасно! нащонально! еколопчно! полiтики законiв Украши внас-лiдок пiдписання кiлькох десятюв двостороннiх мiжнародних угод та приеднання до 20 конвенцш глобального i регiонального характеру [2]. Так, земельш, лiсовi, воднi та гiрничi вiдносини регулюються вiдповiдно до Земельного кодексу, Люового кодексу, Водного кодексу та Кодексу "Про над-ра" [4- 7]. Серед закошв, крiм вже згаданого вище Закону Украши "Про охо-рону навколишнього природного середовища", у 1992 р. були прийнят зако-ни "Про природно-заповщний фонд", "Про охорону атмосферного повпря", у 1993 р. - закон "Про тваринний свгт", у 1995 р. - закони "Про еколопчну ек-спертизу", "Про використання ядерно! енерги та радiацiйну безпеку", "Про поводження з радюактивними вiдходами", у 1998 р. - закон "Про вщходи", у 1999 р. - закон "Про рослинний свгг", у 2000 р. - закони "Про мисливське господарство та полювання", "Про зону надзвичайно! еколопчно! ситуаци", "Про захист населення i територш вiд надзвичайних ситуацiй природного i техногенного характеру", "Про об'екти шдвищено! небезпеки" [2].
Змiст зазначених вище нормативно-правових документов свiдчить про юнування в Укра1ш екологiчного права, яке сформоване такими шдгалузями: земельна, люова, водна, надрова, флористична, фаунiстична, пов^оохоронна, заповiдна та право еколопчно! безпеки. Варто зазначити, що всi пiдгалузi еко-логiчного права утворенi в Укра1ш завдяки прийняттю окремих галузевих зако-нiв, як не мають мiцних зв,язкiв мiж собою, оскшьки об'ектом кожного з них е лише регулювання взаемовщносин щодо використання одше! складово! навколишнього середовища, тодi як у природ! вс екосистеми е взаемопов'язаними. Право природокористування становить ту частину екологiчного права, яке призначене забезпечити ращональне використання, охорону i вiдновлення природних ресуршв, а також задоволення в цьому процес багатостороннiх штере-шв та прав суспiльства загалом, i окремих прав та обов,язкiв громадян зокрема.
Правове забезпечення оргашзаци процесу природокористування поля-гае у створенш умов для використання всiх видiв природних ресурсiв на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економiчних умов, цшьово-го призначення та функцш, якi вони виконують, запобiгання i лжвщаци негативного впливу господарсько! та шшо! дiяльностi на довкiлля, охорону i вщ-творення природних ресурсiв, збереження генетичного фонду живо! природи, ландшафта та шших природних комплексiв, ушкальних територiй та природних об'екпв, пов'язаних з iсторико-культурною спадщиною. Змют оргашзаци
природокористування та охорони навколишнього природного середовища, який зображено на рис. 1, охоплюе таю основш елементи: 1) розроблення i зат-вердження органами управлшня в галузi охорони навколишнього природного середовища законодавчих та шших нормативно-правових акта, що регулюють вщносини в галузi забезпечення екологiчноï (в тому чист радiацiйноï) безпе-ки, охорони навколишнього природного середовища i використання природних ресуршв, дiяльностi, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; 2) розроблення, затвердження еколопчних стандарта, нормативiв та лiмiтiв використання природних ресуршв пiд час здiйснення господарсько1' дiяльностi та контроль за ïx обов'язковим додержанням; 3) вжиття заxодiв щодо збереження просторовоï та видовоï рiзноманiтностi i щ-лiсностi природних об'еклв i комплексiв; 4) проведення екологiчноï експерти-зи об'ектiв, реашзащя i дiя яких може негативно впливати або впливае на стан навколишнього природного середовища; 5) розподш прав мiж суб'ектами щодо володшня, використання та розпорядження природними ресурсами; 6) ве-дення облжу природних ресурсiв i природноресурсових кадастрiв, прогнозу-вання, монiторинг (спостереження) стану використання, вщновлення й охорони навколишнього природного середовища з метою шформування в галузi природокористування; 7) забезпечення функщонування економiчного мехашз-му, який передбачае систему платежiв за спещальне використання природних ресурсiв, збори за забруднення навколишнього природного середовища та по-гiршення якост природних ресуршв, компенсацiю шкоди, заподiяноï пору-шенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та систему фшансування природоохоронних заxодiв; 8) вжиття заxодiв стимулю-вання i вщповщальност у галузi природокористування; 9) виршення проблем, пов'язаних з охороною, вiдтворенням i використанням природних ресуршв, на основi широкого мiждержавного сшвроб^ництва; 10) здiйснення iншиx орга-шзацшно-техшчних заxодiв згiдно з основними вимогами щодо природоко-ристування, визначеними законодавством [1].
Розроблення i затвердження законодавчих та шших нормативно-право-вих акта щодо використання природних ресуршв торкаеться комплексу яюсних та кшьюсних показникiв, параметрiв, порядку та вимог, як прямо або опосеред-ковано регулюють дiяльнiсть суб'ектiв господарювання у певнш галузi природокористування. Так, у галузi лiсокористування нормативно-правовими актами з ведення лiсового господарства регулюються: 1) подiл лiсiв на категори залеж-но вiд значення та основних виконуваних ними функцiй; 2) проведення рубань головного користування; 3) оргашзащя лiсовпорядкування; 4) ведення державного люового кадастру, облiку i мониторингу лiсiв; 5) органiзацiя та проведення люово1" сертифiкацiï; 6) заготаля другорядних лiсовиx матерiалiв i здшснення побiчниx лiсовиx користувань; 7) використання корисних властивостей лiсiв для культурно-оздоровчих, рекреацшних, спортивних, туристичних i освгтньо-виховних цiлей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дос-лiдниx робщ 8) вiдновлення лiсiв i люорозведення; 9) здшснення заxодiв щодо тдвищення продуктивности, полiпшення яюсного складу лiсiв; 10) здiйснення охорони лiсiв вщ пожеж; 11) здiйснення захисту лiсiв вiд шкiдникiв i хвороб [5].
Рис. 1. ОрганЬащя процесу природокористування
Система державних еколопчних стандартiв спрямована на вщновлен-ня i збереження природних ресурЫв, забезпечення гармони мiж розвитком продуктивних сил та довкшлям. Процес еколопчно! стандартизацн спрямова-ний на розроблення та впровадження сукупност понять, термшв, правил, вимог, норм i нормативiв використання природних ресурсiв, вимог щодо охо-рони навколишнього природного середовища вiд забруднення та запоб^ання шкiдливому впливу забруднення на здоров'я людей, екологiчне убезпечення. Зазвичай, стандарти якост довкiлля враховують наявнi технологи у промис-ловостi i передбачають встановлення обов'язкових гранично допустимих ви-кидiв (скидiв) забруднювальних речовин у навколишне середовище, гранично допустимих концентрацш шкiдливих речовин у природних середовищах, рiвнiв допустимого шкiдливого впливу на нього, фiзичних та бюлопчних чинникiв, правил i методiв природокористування.
Серед розроблених в Укра1ш стандарта варто видшити екологiчний паспорт промислового шдприемства, в якому наводяться дат про використання ресурЫв i визначення впливу виробництва на навколишне середовище. У цьому нормативно-технiчному документ представлено таку iнформацiю: за-гальш данi про пiдприемство, опис технолопчних процесiв та характеристики продукцн, дат про споживання сировини, енергетичних та шших використо-вуваних ресурсiв, викиди в навколишне середовище та вдаоди виробництва. Глибоко розроблеш також еколопчш стандарти в галузi охорони i ращональ-ного використання грунпв, атмосферного пов^я i вод. Iншi види природних ресурЫв недостатньою мiрою охоплеш екологiчними стандартами [8].
Лiмiтування використання природних ресурЫв е для оргашв законо-давчо! та виконавчо! влади рiзних рiвнiв iнструментом, призначеним запобь гати виснаженню та вичерпанню природних ресурЫв, не допускати надмiр-ного забруднення навколишнього середовища та утворення вiдходiв. Так, наприклад, ст. 71 Люового кодексу Укра!ни передбачае для лiсокористувачiв у ходi лiсозаготiвель обов'язкового дотримання лiмiтiв заготiвлi деревини у порядку рубань головного користування. У цьому випадку лiмiтом заготiвлi деревини у порядку рубань головного користування е затверджена в установ-леному порядку розрахункова люоЫка. Здшснювати заготалю деревини у порядку рубань головного користування в розмiрах, що перевищують розра-хункову лiсосiку, заборонено [5].
Збереження просторово! та видово! рiзноманiтностi i цiлiсностi природних об'екпв i комплексiв здiйснюеться в Укра!ш через регулювання суспшь-них вщносин щодо оргашзацн, охорони i використання територш та об,ектiв природно-заповiдного фонду, вщтворення !х природних комплексiв. Згщно зi статтею 61 Закону Укра!ни "Про природно-заповiдний фонд Украши", до при-родно-заповiдного фонду Укра!ни належать д^нки сушi та водного простору, природш комплекси та об'екти, як мають особливу екологiчну, наукову, есте-тичну i народногосподарську цiннiсть i призначенi для збереження природно! рiзноманiтностi, генофонду видiв тварин i рослин, шдтримання загального екологiчного балансу та фонового мошторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повшстю або частково
i оголошуються територiею чи об'ектом природно-заповiдного фонду Украши. Порядок оргашзаци, використання i охорони територш та об'еклв природно-заповiдного фонду, додатковi ïx категори визначаються Законом Украши "Про природно-заповщний фонд" та iншими нормативно-правовими актами Украши та Автономно1' Республши Крим [1, 9].
Вагомiсть еколопчно1" експертизи в органiзацiï процесу природокористування полягае в реалiзацiï принципу превентивност заxодiв щодо охорони навколишнього природного середовища. Ïï роль як виду науково-практично1' дiяльностi, що здшснюеться вiдповiдно до Закону Украши "Про еколопчну експертизу" спецiально уповноваженими державними органами, еколого-ек-спертними формуваннями та об'еднаннями громадян, зводиться до аналiзу проеклв та об'ектiв, реалiзацiя та дiя яких може негативно впливати або впливае на стан довкшля з обов'язковою шдготовкою висновку про ïx вщпо-вiднiсть нормам i вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, ращональне використання i вщтворення природних ре-сурЫв, екологiчне убезпечення [10]. Передбачене Законом Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" рiзноманiття форм екологiчноï експертизи, яке включае державну, громадську та спецiалiзовану екологiчну експертизи, покликане захистити екологiчнi права та штереси громадян та держави загалом завдяки поеднанню гласности демократизму, соцiальноï справедливост у процесi ïï здiйснення.
Регулювання використання природних ресурЫв вiдбуваеться через правовий шститут пiд назвою право природокористування, який складаеться з правових норм, що спрямоваш на забезпечення реалiзацiï суспiльниx вщно-син щодо ефективного використання, вщтворення та охорони природних об'еклв, а також рiзноманiтниx i законних прав суб'ектiв природокористування. Розвиток права природокористування здшснюеться в об'ективному та суб'ективному напрямах. Об'ективне право реалiзуеться завдяки правовому мехашзму природокористування, а суб'ективне - юнуванню сукупност прав, обов'язюв та повноважень суб'еклв прав природокористування [11, 12]. Так, зокрема право кожного громадянина на користування природними об'ектами, вщповщно до закону, яке передбачене у ст. 13 Конституци Украши, найбшьш виразно знаходить свою реалiзацiю у правi загального використання природних ресурЫв [3]. Вiдповiдно до ст. 38 Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища", право загального використання природних ресурЫв надаеться кожному громадянину безоплатно для задово-лення винятково життево необхщних потреб, як визначаються законами щодо конкретного природного об'екта, без закршлення цих ресурЫв за окреми-ми особами i надання вщповщних дозволiв. Отримання частини виключних прав вщ ïx носiïв (державних оргашв влади та органiв мiсцевого самовряду-вання) окремим суб'ектом на шдив^ально визначенi частини природних ресурЫв здiйснюеться завдяки праву спецiального використання природних ре-сурсiв за плату для ведення виробничоï та iншоï дiяльностi [1]. Право спещ-ального використання е характерною особливiстю оргашзаци природокористування в Украш, яка обумовлена спадщиною, отриманою вiд СРСР, - домь
нуванням суспiльноï власностi на Bei види природних ресурЫв. Проте розви-ток еколопчного права та ринкових вщносин за останне десятирiччя спону-кав появу рiзноманiтних суб,ектiв i, як наслщок, - трьох форм власност на окремi природнi ресурси (державно", комунальноï i приватноï) для задоволен-ня ïx рiзноманiтних потреб щодо природокористування.
Прийняття виважених управлiнськиx ршень щодо органiзацiï природокористування та охорони довкшля вимагае наявностi всебiчноï та об'екгивно1' iнформацiï про стан навколишнього природного середовища. Тому ст. 22 Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" з метою забезпечення збору, обробки, збереження та анашзу шформаци про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змш та розробки на-уково обгрунтованих рекомендацш для прийняття ефективних управлшських ршень в Украш передбачено функцiонування системи державного мониторингу навколишнього природного середовища [1]. Процес створення цшсно1" системи державного мошторингу ще не завершився. Концепцiя ïï створення як об'ективно необxiдноï передумови здiйснення екологiчноï политики Украши викладена у п. 24 постанови Верховно1' Ради Украши вщ 05.03.1998 р. № 188/98-ВР [13]. Сьогодш ж функцiонують лише окремi недостатньою мiрою пов,язанi мiж собою елементи - державш вiдомчi еколопчш мошторинги (мо-нiторинг у T^^i охорони атмосферного повiгря, монiторинг вод, мониторинг, земель, грунтiв та ландшафта тощо), порядок створення i функщонування яких визначений вiдповiдними постановами Кабшету Мшю^в Украши [1112]. Подальший розвиток iнформацiйного забезпечення суб,ектiв мошторингу пов'язаний з ix iнтеграцiею в едину цшсну систему - Державну систему мош-торингу довкiлля, для чого уряд своею постановою вщ 17.11.2001 р. № 1551 утворив Мiжвiдомчу комiсiю з питань мошторингу довкшля [14]. Важли-вiсть функщонування цшсно1" державно1' системи екологiчного мошторингу пояснюеться необхщшстю отримання iнформацiï про початковий та змшений стан системи, аналiзу та оцiнки фактичного i прогнозованого сташв, врахову-ючи взаемопов'язашсть окремих компонентiв довкiлля. Така шформащя допо-магае вчасно вживати заходи щодо регулювання антропогенно:' дiяльностi. За-лежно вiд призначення, в Укра1ш здiйснюються загальний (стандартний), опе-ративний (кризовий) та фоновий (науковий) мониторинг навколишнього природного середовища [13]. Щодо масштабу охоплення територи можна видши-ти глобальний, нацiональний i локальний монiторинг [2].
Роль державних кадас^в природних ресурсiв у системi органiзацiï процесу природокористування полягае у забезпеченш необxiдною шформа-щею органiв державноï влади та оргашв мiсцевого самоврядування, защкав-лених тдприемств, установ i органiзацiй, а також громадян з метою здшснення ефективного управлшня в галузi використання, охорони та вщ-творення природних ресурЫв. Враховуючи яскраво виражений характер га-лузевого подшу екологiчного права, в Укра1ш законодавчими актами передбачено ведення таких державних кадас^в природних ресурЫв: земельного, люового, водного, родовищ i проявiв корисних копалин, рослинного i тварин-ного свiту [2, 11, 12]. Тому, як i у випадку системи державного мониторингу,
в Укра"ш вщсутня цiлiсна система державного кадастру природних ресурЫв. Статтею 23 Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" навгть не передбачено едино1' системи державного кадастру природних ресурЫв [1]. Завдяки просторовому розмщенню природних ресурЫв на базиЫ землi державний земельний кадастр е основою для ведення кадастрiв шших природних ресурЫв. Тобто сукупшсть вщомостей i документа про мюце розташування та правовий режим земельних дшянок, ïx ощнку, класи-фiкацiю земель, кшьюсну та якiсну характеристику, розподш серед власникiв землi та землекористувачiв дае змогу вести державнi кадастри шших природних ресурЫв, що створюе передумови для ефективноï оргашзаци ïx охорони, захисту, ращонального використання, здшснення систематичного контролю за яюсними i кшьюсними змiнами в еколопчних системах.
В основi функцiонування економiчного меxанiзму забезпечення охорони навколишнього природного середовища в Укра"ш покладено концепцiю платного природокористування, основнi елементи я^ окресленi у Х роздш Закону Украïни "Про охорону навколишнього природного середовища" [1]. Мета цiеï концепци полягае в економiчному стимулюванш суб'ектiв природокористування до ефективного використання природних ресурЫв, мiнiмiзацiï впливу негативноï антропогенноï дiяльностi на довкшля за допомогою засто-сування еколого-економiчниx iнструментiв. Економiчний меxанiзм природокористування визначаеться насамперед системою прав власност на природш ресурси та державним апаратом управлшня в галузi охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурЫв, а також наяв-шстю правових засад здшснення дiяльностi економiчними суб'ектами, фун-кцiонування економiчниx iнструментiв та суспiльниx iнституцiй [15].
Як було вже зазначено вище, домшування в Укра"ш суспiльноï влас-ностi на бiльшiсть природних ресурЫв визначило два види права природокористування - загальне i спещальне. Концепщя платного природокористування стосуеться саме спещального використання природних ресурЫв. В основi управлiння економiчним мехашзмом природокористування лежить подiл усix природних ресурЫв на природш ресурси загальнодержавного i мюцевого зна-чення, що дае змогу визначити рiвнi спрямування грошових потоюв та дже-рела фшансування заxодiв щодо охорони та вщтворення навколишнього природного середовища. Сучасний меxанiзм природокористування в Украш представлений двома групами економiчниx iнструментiв: 1) системою зборiв за спещальне використання природних ресурЫв, забруднення навколишнього природного середовища, попршення якост природних ресурЫв, вщшкоду-вання втрат сiльськогосподарського i лiсогосподарського виробництва, пов'язаних зi змiною цiльового використання земельних дшянок; 2) фшансо-ва система нагромадження i витрачання кошта на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища та вщтворення його компонента. Систему зборiв визначають таю елементи: 1) дозволи, лiмiти, нормативи використання природних ресурЫв; 2) розмiри та ставки зборiв; 3) порядок сплати зборiв. Фшансова система характеризуеться мехашзмом нагромадження та витрачання кошта для цшьового фшансування рiзноманiтниx природоохо-ронних та ресурсозбершаючих заxодiв.
Економiчне стимулювання заходiв щодо рацiонального використання природних ресурЫв та охорони навколишнього природного середовища е не-вщ'емною складовою економiчного механiзму природокористування. Проте в Укршш ця складова вщокремлена вiд системи еколого-економiчних шстру-мент1в. Так, сукупнiсть стимулiв, передбачених ст. 48 Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачае: 1) отримання податкових пшьг; 2) пшьгове кредитування; 3) можливють застосування шд-вищених норм амортизаци основних фондiв; 4) звiльнення вiд оподаткування фондiв охорони навколишнього природного середовища; 5) фшансування фондами охорони навколишнього природного середовища на договiрних умовах суб'екпв, якi реалiзують заходи охорони навколишнього природного середовища [1]. Основними галузевими нормативно-правовими актами еколопчного права також вщповщно передбачаються економiчнi стимули для ращонального природокористування. Наприклад, у ст. 99 Люового кодексу Украши зазначено, що економiчне стимулювання заходiв щодо розширеного вiдтворення лiсiв здшснюеться шляхом: компенсацп витрат власникам лiсiв i лiсокористувачам за умови впровадження ними заходiв щодо розширеного вщтворення лiсiв; застосування пришвидшено1 амортизаци основних фондiв землеохоронного, лiсоохоронного та природоохоронного призначення [5]. Вь докремлення економiчного стимулювання рацiонального природокористування вщ механiзму еколого-економiчних iнструментiв i в галузевих шдроз-дiлах екологiчного права стае одшею з причин нагромадження цшого ряду проблем. Це, зокрема, визнано у п. II Концепци реформування та розвитку ль сового господарства, яка схвалена розпорядженням Кабшету Мiшстрiв Украши вiд 18 квггня 2006 р. №208-р.
З метою гарантування громадянам Украши еколопчно1 безпеки - стану навколишнього природного середовища, за якого забезпечуеться попере-дження попршення еколопчно1 ситуаци та виникнення небезпеки для здо-ров'я людей (ст. 50 Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища"), для суб'екпв природокористування, як вчинили еколопчш правопорушення, передбачена дисциплшарна, адмшютративна, цивiльна i кримiнальна вiдповiдальнiсть [1]. Наявнiсть такого елемента в механiзмi при-родокористування мае винятково примусово-забезпечувальний характер по-передження прояву протиправних еколопчно небезпечних дш, суть яких по-лягае у порушенш: встановленого законодавством порядку використання природних ресурЫв, охорони навколишнього природного середовища, еколо-пчних та пов'язаних шших прав людини, вимог еколопчно1 безпеки [2].
Участь Укра1ни у мiжнародному спiвробiтництвi в галузi охорони навколишнього природного середовища може здшснюватися на державному i громадському рiвнях та повинна узгоджуватися iз законодавством Укра1ни та мiжнародного права. Основними формами зовшшньо1 спiвпрацi е договори та мiжнароднi конференцil. Серед договорiв видiляють договори комплексного й поресурсного змюту. Комплекснi договори спрямоваш на вирiшення екологiчних проблем планетарного масштабу, розв'язання яких е неможли-вим у межах окремо взято1 краши. Подолання екологiчних проблем регюналь-
ного характеру здшснюеться завдяки мiжнародно-правовим угодам, укладе-ним державами вщповщного регiону. Серед конференцш, присвячених мiж-народнiй охорош навколишнього середовища, безперечно, найбiльш вагомою е Конференщя ООН з навколишнього середовища й розвитку, яка вщбулася у Рю-де-Жанейро (1992 р.). Зазвичай, шд час проведення таких визначних свь тових форумiв формуються пропозицп щодо укладення та пiдписання рiзно-манiтниx декларацiй, конвенцiй тощо. Так, у 1992 р. у Рю було шдписано державами-учасницями конференцiï такий визначний документ як "Порядок денний на XXI столптя" i подано вщкрип для шдписання Конвенцiï "Про змши клiмату" та "Про бюлопчне рiзноманiття". Загалом за перiод своеï не-залежностi Украша пiдписала i ратифжувала 29 мiжнародниx конвенцiй та 44 двостороншх мiжнародниx угод i договорiв щодо охорони навколишнього середовища [11]. Варто наголосити, що сьогодш значна кшьюсть екологiчниx проблем (парниковий ефект, виснаження озонового шару, забруднення свгто-вого океану тощо) вийшли за межi кордошв окремих держав i набули глобального характеру. У контекст необхщносп ïx негайного виршення серед першочергових заxодiв ключове мiсце, як справедливо зазначае академж Ю.Ю. Туниця, повинне належати Всесвгтньому договору з проблем еколопч-но" безпеки планети (Екологiчна Конституцiя Земл^, як документа, чиï норми е юридично обов'язковими для вЫх без винятку краш свiту. У ньому повинш отримати свiй подальший розвиток мiжнародна правова охорона довкiлля, яка за минуле столбя отримала вагомi здобутки. Врятувати свiтову природ-ну спадщину для людства може лише акт, чш юридичш норми щодо використання природних ресурЫв та охорони довкшля будуть виконуватися в уЫх куточках планети [16].
Таким чином, у правовому полi процес оргашзаци природокористування покликаний регулювати суспшьш вщносини з метою обмеження нега-тивних проявiв антропогенноï дiяльностi людини i забезпечити вiдновлення, охорону та ращональне використання природних ресурЫв.
Лггература
1. Закон Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" вщ 25 червня 1991 року № 1264-ХШ/ www.rada.kiev.ua.
2. Шманд1й В.М., Солошич 1.О. Управл1ння природоохоронною д1яльнютю: Навч. пос. -К.: Центр навч. лгт-ри, 2004. - 296 с.
3. Основний Закон Украши "Конститущя Украши" вщ 28 червня 1996 року № 254 к/96-ВР// www.rada.kiev.ua.
4. Земельний кодекс Украши// Вщомосп Верxовноï Ради Укра1ни. - 1992, № 12. - 156 с.
5. Люовий кодекс Украши// Вщомосп Верховно1 Ради Украши. - 1994, № 17. - 190 с.
6. Водний кодекс Украши// Вщомосп Верховно1 Ради Украши. - 1995, № 24. - 99 с.
7. Кодекс "Про надра"// Вщомосп Верховно1 Ради Украши. - 1994, № 36. - 341 с.
8. Синякевич 1.М. Економша природокористування. - К.: 1ЗМН, 1996. - 156 с.
9. Закон Украши "Про природно-заповщний фонд Украши"// Вщомосп Верховно1 Ради Украши. - 1992, № 34. - 502 с.
10. Закон Украши "Про еколопчну експертизу"// Вщомосп Верховно1 Ради Украши. -1995, № 8. - 54 с.
11. Основи екологн та еколопчного права: Навч. пос./ Бойчук Ю.Д., Шульга М.В., Ца-лш Д.С., Дем'яненко В.1.; За заг. ред. Ю.Д. Бойчука i М.В. Шульги. - Суми: ВТД "Ушверси-тетська книга", 2004. - 352 с.
12. Баб'як О.С., Бшенчук П.Д., Чирва Ю.О. Еколопчне право Украши: Навч. пос. -К.: Атака, 2001. - 216 с.
13. Постанова ВерховноТ Ради Украши "Про Основш напрями державноЛ пол1тики Украши у галуз1 охорони довкшля, використання природних ресурав та забезпечення еколопч-но! безпеки" ввд 05.03.98 р. N 188/98-ВР// www.rada.kiev.ua.
14. Постанова Каб1мету М1м1стр1в Украiни "Про утворення мгжв1домчо'1 комюп з пи-тань мошторингу довкшля" вщ 17.11.01 р. № 1551// www.rada.kiev.ua.
15. Мельник Л.Г. Еколопчна економша: Пщручник. - 2-ге вид., випр. 1 доп. - Суми: ВТД "Ушверситетська книга", 2003. - 348 с.
16. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Землг 1дея. Концепщя. Проблеми. - Льв1в: Вид. центр ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2002. - 298 с._
УДК330.15:504.06 Проф. Л.С. Гришв1, д-р екон. наук -
nbeîecbK^ НУ M. 1вана Франка
НОВ1 ФУНКЦП ТА МОДЕЛ1 EKmOri4HOÏ ЕКОНОМ1КИ У СИСТЕМ1 ФОРМУВАННЯ ЕКOЛOГIЧHOÏ КOHСТИТУЦIÏ ЗЕМЛ1
Дослiджено теоретико-методологiчнi проблеми ЕКЗ та оцшки послуг екосис-тем як природного капiталу. Визначено змют основних категорiй та тотожностей eKOHOMi4HOï теорп. Розглянуто теоретичнi аспекти яюсно ново'1 моделi екологiчно збалансованого розвитку економши та ïï функцш.
Ключов1 слова: оцiнка екосистемних послуг, функщя негентропп природного капiталу, нова модель еколопчно збалансованого розвитку економши, функцп еко-логiчно збалансовано'1' економши, екологiчна пропозицiя екосоцiосистем, теорiя збалансованого розвитку природогосподарських систем.
Prof. L.S. Hryniv - L'viv NU named after Ivan Franko
New functions and models of ecological economics in the system of forming the Ecological Constitution Woods
Theoretical-methodological problems of estimation of ecosystem services have been researched. Analysis of domestic and foreign theories of ecologically sustainable development of economics was carried out. A content of the basic categories of space-economic analysis of sustainability nature utilization was determined. Theoretical aspects of a new model of ecological sustainable development and its functions in economics were considered.
Keywords: estimation of functions of ecosystem services, new model of the ecologically sustainable development of economics, function of the ecologically sustainability of economics, ecological consumption of ecosociosystem, theory of sustainable development of natural-economic systems.
Сьогодш еколопчш наслщки процеЫв глобашзаци економжи вихо-дять за меж1 нацюнальних кордошв, отже зростають трудношд щодо шдтри-мання принаймш якогось стабшьного зв'язку та вщповщност м1ж прийнят-тям економ1чних ршень урядами держав та вимогами екологiчноï безпеки населення планети. З огляду на це надзвичайно"' актуальност набувае питан -ня формування та реалiзацiï Екологiчноï Конституци Землi (ЕКЗ) як Основного Закону еколопчного убезпечення та добробуту населення планети. Як глобальний мiжнародно-правовий акт, ЕКЗ покликана гарантувати дотриман-ня вимог та норм еколопчного благополуччя життедiяльностi населення вЫх
