CC BY
19
рубань за люом, продажу сшьськогосподарсько! продукци, реашзаци продукци побiчного користування люом, тощо.
Вступ краш Центрально! i схщно!' Свропи до Свропейського союзу приведе до бшьш повного залучення коштiв рiзних iноземних iнституцiй в природоохоронну дiяльнiсть на прикордонних територiях. Такi заходи спри-ятимуть розвитку господарсько!, рекреащйно: та туристично! дiяльностi на природно-заповiдних територiях Заходу Украши.
Розробка механiзмiв покращення фiнансування природоохоронних те-риторiй вимагае проведення подальшого аналiзу економiчноl дiяльностi об'екпв природно-заповщного фонду Украши. Реалiзацiя програм мiжнарод-но!' спiвпрацi, залучення iноземних швестицш, удосконалення оргашзацшно-економiчного забезпечення природно-заповщних об'ектiв сприятиме розвит-ковi мережi ПЗФ регiону, покращенню економiчного забезпечення функщ-онування природоохоронних об'ектiв, посиленню уваги до питань сталого розвитку природно-заповщно! справи на теренах Заходу Украши.
Лггература
1. Закон Украши "Про природно-заповщний фонд Украши". - К.: Вщомосп ВР Украши, 1992. - С. 1130-1155.
2. Довюлля Украши. Статистичний зб1рник за 2002 р1к. - К.: Стат. управл., 2003. - 310 с.
3. Статистичний бюлетень. Про об'екти природно-заповщного фонду Украши в 2002 рощ (Форма 1 - заповщники). - К.: Стат. управл., 2003. - 171 с.
УДК 630*905.2 Викл. Н. С. Дворяшина, канд. екон. наук -
Свропейський умверситет, м. Кит
АНАЛ1З СУЧАСНОГО СТАНУ Л1СОВИХ РЕСУРС1В У КОНТЕКСТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
У статп подасться аналiз динамiки обсягiв люокористування у pi3Hi роки, тд-шмаються iснуючi проблеми у лiсовiй галузi та надаються пропозицп щодо усунення недолшв.
Ключов1 слова: розрахункова люоака, доглядове рубання, лiсокористування.
Teacher N.I. Dvoryashyna - European university of Kiev Analysis of present state of forest resources in context sustainable develop
The article contains a more that one year impact analysis of forest exploitation data, a survey of the existing forestry issues, and proposals to eliminate defects
Key words: accounting cutting area, thinning, forest utilizations.
З розвитком цившзаци та науково-техшчного прогресу, швидким зростанням чисельност населення земл1, збшьшенням обсяпв виробництва та його вщход1в, актуальною постае проблема у стосунках м1ж суспшьством i природою. Шкода, але iсторiя знае чимало трагiчних для окремих регюшв наслiдкiв природокористування, якi вiдбулися в минулому або мають мюце в наш час i продовжують дивувати нас своiми масштабами.
Так, ще донедавна освоюючи новi землi, новi природнi ресурси, люди-на почувала себе "переможцем" не усвiдомлюючи, що це далеко не "перемо-
га" над природою, а навпаки, поразка. Людина школи не може перемогти природу, бо вона частинка природи, а тшьки повинна жити в злагодi з нею або навпаки, порушуючи и гармонiю, створюе при цьому вщповщний дисбаланс. За кожну таку "перемогу" природа мстить людиш. У 70-80 роки XX столггтя стан окремих регюшв Азй, Африки, Швтчно1 Америки, Свропи, в т.ч. i Украши визнано критичним. В Укршш загинули сотнi малих рiчок, дег-радують Чорне i Азовське моря, спотворений забрудненими водосховищами Днiпро, винищено значну частину лiсiв Карпат, еродовано бiльшу частину хлiбноl ниви, руйнiвнi повенi в Карпатах. А таю еколопчш катастрофи, як аварiя Чорнобильсько! АЕС, пожежi нафтових скважин у Перськш затоцi та десятки шших свiдчать, що забруднення довкшля господарською дiяльнiстю не мае меж. Це явище глобальне, яке нажаль, не припиняеться. Непродуманi дй людей призвели до того, що природнi ресурси багатьох регiонiв стали не-поправно виснаженi. [1, с.45; 2, с.32; 3, с.61; 4, с.67].
Конституцiею Украши передбачено декшька статей, [8, с.29-31] прис-вячених проблемам екологй. Зокрема, в статтi 16 зазначено: "Забезпечення еколопчно1 безпеки i пiдтримання еколопчно1 рiвноваги на територй Украши, подолання наслiдкiв Чорнобильсько! катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Украшського народу е обов'язком держави" [8, с.41]. Як свщчить аналiз лiтературних джерел [1, с.63; 7, с.31] однiею з причин негативних еколопчних наслщюв е те, що автори значних проекпв керу-валися тiльки економiчними мiркуваннями i не врахували еколопчних.
Постае питання щодо уникнення негативного впливу виробничо! дь яльностi (економiчноl системи) на природу. Як вважають провiднi дослщни-ки в цш галузi науки [9, с.81; 10, с.65], що цього можна досягти двома шляхами. Перший полягае у зменшенш обсяпв виробництва, а отже у скороченш використання природних ресурЫв. Другий шлях полягае у перебудовi всiеl системи взаемовiдносин мiж людиною, точнiше И дiяльнiстю з одного боку i природою - з шшого. Безперечно, що перший шлях е нереальний через рют чисельностi населення i розвиток цившзацй. Суспiльство його прийняти не може. Тому залишаеться другий шлях, що побудований на ращональному, науково-обгрунтованому використанш природних ресурсiв, !х охороною i вiдтворенням. 1дучи цим шляхом суспшьство повинно визначити розумнi ме-жi використання i забруднення природи.
Звщси випливае висновок, що тiльки цшеспрямована i виважена дi-яльнiсть суспшьства з рацiонального використання i охорони природних ре-сурсiв може забезпечити гармоншний розвиток як економiчноl, так i еколо-гiчноl системи i дотримуватись принципiв сталого розвитку, задекларованих на мiжнароднiй конференцil в Рю-де-Жанейро (Рiо-92) з питань розвитку i охорони навколишнього середовища, де ключовим було створення переду-мов для збалансування потреб людства й можливостей природи, стану навко-лишнього природного середовища i соцiально-економiчного розвитку сус-пiльства. Як вщомо, що пiд термiном сталого розвитку - вбачаеться процес гармошзацй продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення не-обхщних потреб всiх членiв суспшьства за умови збереження й поетапного
вiдтворення цшсносп навколишнього природного середовища, створення можливостей для рiвноваги мiж його потенщалом i вимогами людей Bcix по-колiнь [11, с.16]. У сталому розвитку закладено iдею максимального використання потенцшних економiчних можливостей i збалансованост суспiль-ного розвитку з можливостями природи за рахунок людських, природних i геополiтичних ресурсiв, активiзацiï ролi людини в суспiльствi.
Однак, проблематичним е питання виникнення суперечностей при не-ефективнiй економiчнiй системi в еколого-економiчному станi тiеï чи шшо1* краïни, породжуючи таким чином дисбаланс самого процесу сталого розвитку. Це, зокрема, надмiрна мштаризащя суспшьства i, в першу чергу - про-мисловост^ в якш повнiстю iгноруються природоохороннi вимоги, вщсутня цiлiснiсть екологiчноï полiтики держави, низький рiвень екологiчноï свщо-мостi суспшьства. Не менш важливим е економiчний i оргашзацшно-техно-логiчний фактор. Перший базуеться на ефективно-затратному розвитку еко-номжи, другий характеризуеться вiдсутнiстю належно1' екологiчноï шфрас-труктури, технологiчною вщсталютю очисного обладнання та iн.
Наведене вище, значною мiрою характерне i для розвитку економ^ нашого суспшьства, де протягом довгих роюв домшувала помилкова стратегiя стосовно охорони навколишнього середовища, де кашталовкладення спрямо-вувались на подолання наслiдкiв забруднення й неращонального ресурсоспо-живання, а не на усунення 1'х причин. Внаслщок цього стали наявними нега-тивш екологiчнi результати, якi спричинили втрати бiля десяти вiдсоткiв валового внутршнього продукту через зниження продуктивной! працi, передчас-ну втрату природних, людських i матерiальних ресурсiв, а ресурсомютюсть кiнцевого нацiонально продукту в три рази перевищила свiтовi стандарти.
Поняття мсталiстьм, яке використовуеться як до люових екосистем, так i шших природних ресуршв, не необхщно розумiти як щось не змшне у масi, просторi i чаЫ. Сталий розвиток це однаковий, рiвномiрний розвиток як еко-номiчноï, так i еколопчно1" системи, коли досягнутий економiчний результат спiвставляеться з супутшм йому екологiчним (позитивним або негативним) результатом [4, с.64; 5, с.93-95].
Поглиблення суперечностей мiж зростаючими потребами у природних ресурсах i обмеженими ix запасами, погiршення якост середовища про-живання людства збшьшили iнтерес вчених до проблем взаемоди суспiльства i природи. Суспiльство, яке турбуеться про умови життя сучасного i наступ-них поколiнь, повинно знаходити вихщ iз загрози екологiчноï кризи.
Процес використання природних ресурЫв пов'язаний з 1'х виснажен-ням. Так, наприклад, щорiчно у свт вирубуеться близько 300 тис. км2 люу, що дорiвнюе площi Ггали. Вiд ерози щорiчно пошкоджуеться 700 млн. га рш-лi. Наведет приклади е свiдченням того, що назрша доцiльнiсть встановити науково обгрунтоваш норми лiсокористування. Прикладом таких норм е роз-рахункова лiсосiка, яка встановлюе розумнi межi лiсокористування як в Ук-раïнi, так i в шших державах свггу [10, с.25.].
Цiлком очевидно, що вс галузi матерiального виробництва, якi вико-ристовують природнi ресурси повиннi брати участь в 1'х оxоронi i вщтворенш.
Особливо це стосуеться природоексплуатуючих галузей i виробництв, до яких належить i лiсозаготiвельне виробництво, тому всi природоохоронш заходи здiйснюються переважно з державного бюджету. В економiчнiй лггера-турi, ще понад 20 роюв тому, були виконаннi дослiдження, за допомогою яких можна було вирiшувати деяк екологiчнi проблеми завчасно [9, с.17-23; 10, с.69]. Зокрема теоретично було обгрунтовано доцiльнiсть включення в структуру затрат рiзних галузей матерiального виробництва ново!' статтi i елементу витрат, тобто витрат на охорону природи, або так званих "еколопч-них витрат" [11, с.72], як сукупност витрат i збиткiв у сферi природокористу-вання на охорону, вщтворення i рацiональне використання природних ресур-сiв та умов навколишнього середовища. До екологiчних витрат виробничо! i невиробничо! сфери вiдносяться: прямi безпосереднi витрати на охорону природи, очистку повггряного i водного басейшв, земель та iнших компонента природного життевого середовища; витрати на своечасне вщтворення якостi порушеного деструктивними змiнами природного середовища; збитки, пов'язаш з незворотними негативними змiнами природного середовища у кшькост та якост природних ресурсiв; збитки (втрати), пов'язаш з необхщ-нiстю резервування для природних цшей тих об'ектiв природи, як могли б експлуатуватися сьогоднц додатковi витрати у зв'язку з освоенням природних ресурЫв у щораз гiрших умовах; пiдвищенi витрати на переробку вто-ринних i низькоякiсних природних ресурсiв i вiдходiв у товарнiй продукци з метою економи кондицiйноi сировини; витрати на розширення вiдтворення вiдновних ресурсiв, а також на пошуки або створення замшниюв невщнов-них природних ресуршв; загальнi витрати на фундаментальнi i прикладнi на-уково-дослiднi i проектно-конструкторськ роботи в галузi природокористу-вання, а також на формальну чи неформальну екологiчну освiту i виховання.
1з збiльшенням обсягiв виробництва зростае забруднення атмосферного повггря, водних ресурЫв, земель сiльськогосподарського призначення. Насе-лення мимоволi змушене пити не чисту воду, споживати еколопчно забрудне-т продукти харчування. В результатi попршуеться здоров'я людей, змен-шуеться продуктившсть працi, збiльшуються суспiльнi витрати на лжування.
Значнi втрати несе суспшьство через лiсовi пожежi, незадовiльний стан лiсiв планети i неповне використання рiзних видiв природних ресурсiв. Так, у 1995 р. лiсовi шдприемства Украши використовували тiльки 53,4 % де-ревно! маси одержано! вщ доглядових рубань у молодняках, 90,5 % деревини, заготовлено! на прорщжуваннях, 93,6 деревини, одержувано! вiд прохщних рубань. На попередження екологiчноi шкоди, охорону природних об'ектiв i лжвщащю нерацiонального природокористування суспiльство витрачае знач-нi кошти, величина яких щорiчно зростае. При цьому iснуе стшкий внутрш-нiй зв'язок мiж штенсившстю освоення природних ресурсiв i сумами асигну-вань на !х охорону, вщтворення i пiдтримування оптимально! рiвноваги в бь осферi. [6, с.206].
В зв'язку з тим, що всi економiчнi закони постiйно перебувають у едност i протирiччi, тенденщя росту природоохоронних витрат знаходиться у певному протирiччi з законом росту продуктивност працi, законом економи
часу, законом зниження затрат виробництва та ш. Тенденщю зростання при-родоохоронних витрат неможливо змiнити, ïï неможливо позбутися. Можли-во тiльки обмежити ïï вплив в штересах суспiльства шляхом рацюнального використання вiдтворення i охорони природних ресуршв. Тому тенденцiя зростання еколопчних витрат суспшьства фактично перетворилася в закон. При розробленш перспективних i поточних плашв необхщно врахувати не тшьки закони економiчного розвитку, але й вимоги субпiдрядниx 1'м законiв, в тому числi, закону зростання екологiчниx витрат суспiльства. Закон зростання еколопчних витрат суспшьного виробництва вщображае об,ективнi причинно-наслiдковi зв'язки мiж рiвнем iнтенсивностi використання природних ресурЫв на тiй чи шшш територи, а також рiвнем забруднення - з одного боку i, необхщшстю адекватних компенсацiйниx витрат на вщтворення чи пошук замшниюв використаних ресурсiв i вiдтворення доброяюсних умов, -з iншого боку.
Дiя закону зростання екологiчниx витрат суспшьства обумовлена тим, що жодне виробництво не може функщонувати без використання природних ресурЫв i без значного чи незначного забруднення довкшля. В процес розвитку суспшьства об'ективно виникла необхщшсть пропорцiйного щораз бiльшого витрачання коштiв на еколопчш цiлi. 1гнорування ди даного закону призводить до попршення якостi довкшля, виснаження природних ресуршв, а отже нових еколопчних видатюв i ймовiрностi зростання економiчниx збиткiв i, в кшцевому пiдсумку, до соцiально-економiчного зубожшня.
Свiдоме використання закону зростання еколопчних витрат суспшьства дасть змогу шдтримувати належний баланс мiж економiчними i еколо-гiчними системами i забезпечити довготривалий соцiально-економiчний розвиток суспшьства [11, с.34]. Освоення кош^в чи асигнувань на охорону природи е таким самим виробничим процесом, як i дiяльнiсть людей у шших сферах матерiального виробництва. Визначаючи природоохоронну дiяльнiсть виробничим процесом, лопчно вважати працю, що затрачена у цш галузi ви-робничою працею.
З огляду на зазначене, як i у будь-якш виробничiй даяльносп виникае не-обxiднiсть визначення економiчноï доцiльностi або ефективностi затрат на охорону природи. 1ншими словами на порядку денному стопъ проблема визначення еколопчного ефекту, який вщображае змiни у просторi i чаш умов довкшля i природних ресуршв тд впливом рiзниx факторiв, що можуть мати як позитив-ний, так i негативний характер - покращання або погiршення життевих умов людини, збiльшення або зменшення кшькосп (якостi) природних ресурсiв [10, с.66]. Пiд екологiчним ефектом доцшьно розумiти так1 змiни в довкшш, як1 впливають сьогоднi або можуть вплинути в майбутньому на економiчнi резуль-тати виробництва. Цей ефект здебiльшого е завуальований, тобто прихований. У грошовому виразi його можна вiдобразити тiльки через певний час тсля за-вершення виробничого процесу, тобто тсля вкладення коштiв. Суспшьству найвигiднiше асигнувати кошти на ri заходи, як1 забезпечують максимальний еколого-економiчний ефект i е однаково доцшьними як з точки зору економ^, так i охорони природи. При цьому, крш^ем ефективностi використання при-
родних ресуршв i природоохоронно! дiяльностi повинна бути мiнiмiзацiя стойкого в чаш еколого-економiчного ефекту, який одержить нацюнальна еко-номiка за довготривалий перюд. Водночас критерiй максимiзацii стiйкого в чаш еколого-економiчного ефекту, який одержуе нацiональна економiка за дов-готермшовий перiод орiентуе на безперервнiсть процесу виробництва i полш-шення якост роботи у всiх ланках, оскшьки високояюсна продукцiя водночас iз тдвищенням економiчного ефекту призводить до зростання еколопчного ефекту. Отже запропонований критерш мае унiверсальний характер i може бути ви-користаний для оцшки: заходов щодо використання, охорони i вiдтворення ок-ремих видiв природних ресурсiв; технологи i оргашзаци природокористування i охорони природи в широкому розумшт; суспiльного виробництва загалом на всiх рiвнях управлiння у вшх галузях економiки.
Як висновок, доцшьно зазначити, що одна iз найважливiших проблем сталого розвитку - проблема збшьшення площi лiсiв Украши потребуе невщ-кладного вирiшення. 1з свiтового досвiду вiдомо, що там де люистють висока, природнi ландшафти менш деградованi, в результатi чого створюеться бшьш надiйна система збереження сшьськогосподарських земель i водних ресурЫв. I чим бiльша територiя люу, тим повнiше використовуються продуктивнi си-ли не тiльки даного регюну, а й само! природи. Тому, структура люу повинна удосконалюватись i на цiй основi найбiльш повно повинш використовува-тись природнi економiчнi фактори з метою вiдтворення люових ресурсiв, !х природозахисних i сощальних функцiй. Структура лiсу повинна бути такою, при якш створювалися б максимальш можливостi для задоволення потреб народного господарства в деревиш, недеревнш рослинностi, екологiчних i соцiальних функщях лiсових насадженнях, при мiнiмальних затратах на !х використання, вiдновлення та охорону.
Лггература
1. Екологическая альтернатива/ Под общ. ред. МЯ. Лемешева. - М.: Наука. - 1990. - 80 с.
2. Неверов А.В. Системные основы природопользования. - М.: Мысль, 1982. - 160 с.
3. Лемешев М.Я. Благосостояние общества и охрана окружающей среды. - М.: Мысль, 1984. - 164 с.
4. Тупыця Ю.Ю. Экологические факторы в издержках производства// Вопроси экономики, 1977, № 7. - С. 116-124.
5. Генарук С.А. Репональне природокористування. - Льв1в: Свгт. - 1992. - 336 с.
6. Коробиевский Л. А. К вопросу о стоимостной оценке лесных насаджений// В кн: Вопросы экономики лесного х-ва. - Воронеж., 1968. - С. 206-213.
7. Касаткин С. Человек в XXI веке. Проблемы экологии. - К.: Знания, 1997. - 145 с.
8. Конститущя Украши. Прийнята на пятш сеси ВР Украши 28 червня 1996 р. "Дер-жавнють", № 129-130. 13.07.1996.
9. Петров А.П. Система показателей для оценки эфективности использования и воспроизводства лесных ресурсов. (На примере комплексных лесных предприятий)// Лесной журнал, 1978, № 4. - С. 127-131.
10. Паламарчук М.М, Паламарчук О.М. Економ1чна 1 сощальна географ1я Украши з основами теори: Поабник для викладач1в географ1чних факультет1в/ М.М. Паламарчук. -К.: Знання, 1998. - С. 406-412.
11. Реймерс Н.Ф. Экономическое равновесие как основа социально-економического развития// Экологические проблеми сельского хозяйства: Материалы I Всесоюзной методологической школы симпозиума. - М., 1978. - С. 47-49.
