CC BY
11
нокультурна традицiя е сакралiзованим середовищем збереження iнформацií про досвiд позитивно! коммментарносп у взаемодií шформацшно-енергетичного мжропроцесуального циклу працi та речовинно-енергетичного макропроцесуального циклу працi з метою досягнення стiйкоí антрополан-шафтно! р1вноваги як умови психоемощйно!' та бiологiчноí безпеки кожного шдивда - що е ключовим завданням функцiонування кожно! соцiоекономiч-но! системи.
Лiтература
1. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. - М.: ООО "Издательство АСТ", 2001.
- 560 с.
2. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. - 480 с.
3. Дергачев В.А. Геоэкономика (Современная геополитика). - К.: ВИРА-Р, 2002. -
512 с.
4. Норт, Даглас. 1нституцц, шституцшна змша i функцюнування економши. - К.: Ос-нови, 2000. - 198 с.
5. Скаленко О. Глобальш резерви поступу. - К.: Основи, 2000. - 394 с.
6. Фщшенко А.С. Цившзацшш вимiри економiчного розвитку. - К.: Знания Укра-ши, 2002. - 190 с.
УДК: 330.34 С.М. Панчишин, А.В. Стасишин, Н.М. Холод -
ЛНУ т. 1вана Франка
ЕКОНОМ1ЧН1 СУБ'еКТИ В ТОВАРН1Й ФОРМ1 ВИРОБНИЦТВА
Аналiзуються роль та функци основних економiчних суб'ektîb в товарнiй формi виробництва - домогосподарств, фiрм i держави.
S. Panchyshyn, A. Stashyshyn, N. Kholod - Ivan Franko National University of Lviv
Economic agents in the commodity form of production
The role and functions of economic agents are analyzed in the commodity form of production - households, firms and government.
Основними суб'ектами товарних ввдносин е домогосподарства, фiрми ^mobî тдприемства) та держава. У радянськш економiчшй лiтературi понят-тя " домогосподарство" практично не використовувалось. Воно почало активно застосовуватись украшськими економiстами з середини 90-х рокш. У ви-чизнянш лiтературi нинi здебiльшого пiд домогосподарством розумдать еко-номiчну одиницю, що " складаеться з однiеï або бiльше осiб, якi ведуть сшль-не господарство, дбають про сшейний добробут, виконуючи такi функцiï: за-безпечення чинниками виробництва економiки краши; використання власних коштш для поточного споживання товарiв i послуг, заощадження з метою за-доволення власних потреб" [2].
У товарнш формi виробництва з приватною власшстю домогосподарства е власниками рiзних видав ресурсiв. В ïхнiй власносп повнiстю перебу-вае найцiннiший економiчний ресурс - праця, а також шдприемницький хист. Кр1м того, домогосподарства володають землею, капiталом, крамницями,
транспортними засобами, щнними паперами та 1ншими активами. У сучасшй ринковш економщ домогосподарства постачають ц1 ресурси шдприемствам, отримуючи доходи у вигляд1 зароб1тно'' плати, ренти, процента 1 прибутку. Грошов1 доходи в1д продажу ресурсiв домогосподарства спрямовують на ку-швлю споживчих благ. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виявляють попит на товари 1 послуги.
В економ1чнш науц бшьше двох столиь точиться гостра полем1ка на-вколо питания про продаж робочо'' сили шдприемницькому секторов1 домо-господарствами, або шакше кажучи, про товарш ввдносини м1ж працею 1 ка-шталом. В1дношення найму робочо'' сили мало мкце та у системах натурально!' економ1ки. Проте товарних ввдносин м1ж найманими пращвниками 1 най-мачами там не виникало. Р1зш дотоварш форми найму робочо'' сили (наприк-лад, робота за наймом особистих слуг) пов'язаш з1 споживчим використанням частини доходу наймача. Товарш в1дносини м1ж особами виникають тшьки тод1, коли робочу силу використовують для виробництва певно!' товарно'' продукцп 1 для цього авансують каттал. За товарного найму робочо'' сили мають мкце кашталовкладення, а не споживання доходу.
Товарш в1дносини з приводу робочо'' сили поширилися з епохи первк-ного нагромадження кашталу. Ц1 в1дносини формуються тод1, коли особисто вшьш люди втрачають засоби виробництва (землю 1 знаряддя пращ) 1 змушеш найматися до тих, хто зумiв зосередити грошов1 багатства 1 каштальш блага.
Прихильники марксистського шдходу вважають, що товарш ввдноси-ни прац 1 кашталу постають у спотвореному, замаскованому вигляд1. Вони твердять, що на поверхш сусшльства створюеться враження, що об'ектом товарних вщносин найманого роб1тника 1 тдприемця е праця роб1тника. Проте, на думку прихильнитв марксизму, об'ектом товарних вщносин найманого пращвника 1 тдприемця е не праця, а тшьки здатнкть до пращ. Хоча шд-приемець защкавлений саме у пращ найманих роб1тник1в, але придбати ц вш може тшьки через товар робочу силу. К. Маркс, характеризуючи варткш в1д-носини, акт кушвльпродажу робочо'' сили, зазначав, що "... фактично тут ку-пуеться праця, хоч це й опосереднено обмшом на робочу силу, а не прямо на працю..." [3].
В1дпов1дно до марксистського погляду у товарних ввдносинах прац 1 кашталу в1дображаються процеси формування часток найманих пращвнитв 1 власник1в засоб1в виробництва у новостворешй вартост1. Частка власника ре-сурс1в визначаеться масою додатково'' вартост1, а найманого пращвника - ва-ртктю робочо'' сили. Варткть робочо'' сили визначаеться розм1ром видатюв на пiдтримания життя 1 працездатносп найманого роб1тника, утримання його сiм'í, одержання необхадно'' квал1ф1кацц. Додаткова варткть виступае як над-лишок вартост1 над варт1стю робочо'' сили, який створюеться найманими пра-ц1вниками 1 привласнюеться власниками засоб1в виробництва.
Формування товарних в1дносин м1ж найманими пращвниками 1 власниками засоб1в виробництва, на думку прихильниюв марксизму, означае зм1-ну фундаментальних принцип1в цих в1дносин. У в1дносинах м1ж дшовими п1дприемствами, виробниками 1 споживачами життевих благ збер1гаеться за-
галом еквгвалентний характер обмшу. У його основ! лежить одв!чний принцип товарних вщносин - затрати пращ на виробництво обмшюваних товар!в; марксисти, як вщомо, виходять з теорц трудово! вартосп. З виникненням ку-швльпродажу робочо! сили у мшових вщносинах найманого пращвника 1 шдприемця дае шший принцип товарного обм1ну. Власники каштальних благ повертають не всю варткть, що створена найманим прац1вником, а тальки ту частину, що необидна для ввдтворення робочо!' сили. Вщносини власника каштальних благ 1 найманого пращвника, на думку прихильникш марксизму, це заперечення власне товарних ввдносин. Принцип еквгвалентноста е глибо-ко порушеним. На думку прихильниюв марксизму, шд оболонкою товарних тут приховуються вщносини нершносп й експлуатацп.
Товарш в1дносини з приводу кушвльпродажу робочо! сили безперер-вно розширюються, про що св1дчить як тенденцк до збшьшення чисельноста наймано! робочо! сили, так 1 !! частки в економ1чно активному населенш роз-винутих кра!н. У середин! Х1Х ст. прац1вники за наймом становили ще зовс1м незначну частку самод1яльного населения. Загальна чисельнкть зайнятих у промисловост1 найманих пращвнитв пров1дних розвинутих кра!н не переви-щувала 9 млн. чол. На початку ХХ1 ст. таких прац1вник1в у св1т1 б1льше 1 млрд. ос1б. Питома вага найманих пращвнитв в економ1чно активному на-селенш розвинутих кра!н зб1льшилась з 53 % у 1990 р. до 84 % у 1975 р. ! майже 90 % напришнщ 90-х рок1в. В окремих кра!нах, наприклад, у США, частка найманих пращвнитв ще вища.
Ще одним суб'ектом товарних вщносин е ф1рма, або д1лове тдприем-ство, яка е оргашзацшно-економ1чною ! правовою структурою шдприемниць-ко! д1яльност1. У сучасшй св1тов1й економ1ц1 !снуе близько 40 млн. ф1рм, !з яких приблизно половина припадае на США [4]. Виникнення ф1рм стало важ-ливим чинником прискорення економ1чного ! сощального прогресу.
Упродовж тисячол1ть виробництво ! споживання нав1ть за наявноста товарних зв'язк1в в1дбувалось у межах домогосподарства. Проте з поглиблен-ням под1лу прац1, розвитком ! захистом приватно! власност1 та свободи особи виокремлюеться ф1рма, яка е незалежним економ1чним суб'ектом. За кшька останшх стол1ть розвинулось багато р1зновиддв правового статусу ф1рм, який визначае !! стосунки з !ншими економ1чними суб'ектами. Основними право-вими формами ф1рми е однооабне волод1ння, партнерство та корпорация. Кожна з форм мае як переваги, так 1 недолжи [1].
У дшовому п1дприемств1 поеднуються економ1чн1 ресурси - земля, ка-п1тал, праця 1 п1дприемницький хист. Ф1рми виготовляють товари 1 надають послуги та формують !х пропозицда. Водночас ф1рми !ндукують значну час-тину попиту, оскшьки купують в шших ф1рм кап1тальн1 блага. Використову-ючи обмежен1 ресурси, ф1рми у товарнш економ1ц1 намагаються задовольни-ти безмежш потреби людей 1 сусшльства. У ц1й економ1ц1 ф1рми, яким вда-еться рац1онально витрачати ресурси, виживають 1 процв1тають, 1нш1 - бан-кротують; безперервно виникають нов1 ф1рми 1 зникають стар1.
Основним !нструментом, що дае змогу узгодити дц д1лових шдприем-ств м1ж собою, а також !хн1 зв'язки з домогосподарствами е система щн, або
ринковий мехашзм. Цей механ1зм визначае м1сце 1 значення кожно'' дшово'' одиниц1 у виробнищш певного блага. Д1яльн1сть далових одиниць у приват-н1й товарн1й економ1ц1 великою м1рою залежить в1д структури ринку. Ринко-вий мехашзм найкраще працюе за досконало' конкуренцп. Проте парадокс ринкового механ1зму полягае в тому, що його функц1онування стимулюе ви-никнення недосконалих ринкових структур, в яких д1лов1 одиниц1 можуть впливати на ринков1 ц1ни. Ф1рми намагаються усунути конкуренц1ю, щоб привласнювати висок1 прибутки. Вони, наприклад, можуть укладати таемн1 угоди. Ще А. См1т писав: "Представники одше'' галуз1 р1дко зустр1чаються один з одним, але коли така зустр1ч в1дбуваеться, розмова м1ж ними завер-шуеться . якимось маневром з метою шдвищення цш".
Економ1чний розвиток 1 техшчний прогрес стимулюють концентрац1ю виробництва. Ефективш нов1 технологи дають змогу кшьком великим ф1р-мам задовольняти потреби кра'ни у певному продукт1, що може призвести до монопол1зацп економ1ки. Монопол1я проявляеться як зосередження у руках найбшьших ф1рм значно'' частини каштальних благ 1 в1дпов1дно випуску про-дукцц в одн1й чи декшькох галузях економ1ки та найбшьш передових факто-р1в виробництва - висококвал1ф1ковано'' робочо'' сили, винаход1в, науково-техшчних новинок тощо. Монопол1я забезпечуе соб1 значн1 переваги пор1вня-но з 1ншими дшовими одиницями майже у вс1х сферах д1яльност1. Й величез-на продукуюча сила як економ1чного суб'екта дозволяе 'й у певних межах ма-н1пулювати щнами, завищувати 'х, забезпечуючи соб1 висок1 прибутки.
Велик1 корпорацп ведуть ретельний обл1к витрат матер1альних, трудо-вих та 1нших вид1в ресурс1в на вироблювану продукц1ю, враховують м1с-тк1сть ринку, намагаються розширити '' через рекламу 1 регулювати сп1вв1д-ношення попиту 1 пропозицц; вони можуть заглушувати 1мпульси, що йдуть в1д попиту 1 деформувати галузеву структуру национально'' економ1ки. Отже, монополп мають змогу вибирати оптимальний з точки зору вилучення прибут-ку вар1ант економ1чно'' поведанки 1 прогнозувати суспшьно необхщш витрати ресурс1в. Для регулювання проблем, пов'язаних 1з монопол1стичною поведш-кою д1лових п1дприемств, держава запроваджуе спец1альне законодавство.
Важливим суб'ектом товарних в1дносин е держава. Уже у добу рабов-ласництва держава створюе правову базу економ1ки, тобто визначае права власност1, установлюе "правила гри", що регулюють в1дносини кредитор1в 1 позичальник1в, продавце 1 покупц1в, забезпечуе виконання угод. У цей пер1-од держава запроваджуе систему податк1в, нер1дко виступае продавцем на ринку, тобто безпосередньо вступае у товарш в1дносини. В епоху раннього феодал1зму товарн1 в1дносини пом1рно звузились, що зменшило роль держа-ви як суб'екта товарних в1дносин.
Однак у ХУ-ХУШ ст. розширюеться обм1н 1 пожвавлюються товарш в1дносини. Держава закр1плюе за собою зд1йснення низки важливих функц1й передовс1м карбування монет 1 орган1зац1ю грошового об1гу, що виступають передумовою здшснення товарних в1дносин. У цей пер1од панували вде1 мер-кантил1зму, зг1дно з якими державна влада мае забезпечувати привше1 для в1-тчизняних п1дприемц1в 1 комерсант1в на внутр1шньому 1 зовн1шньому ринках.
1накше кажучи, держава своею полiтикою повинна була створювати переваги для вичизняних пiдприемцiв у товарних вiдносинах, зокрема сприяти ек-спорту готово! продукцп, сприяти iмпорту дешево! сировини i пiдтримувати национального виробника, обмежувати iмпорт промислових товарДв та ек-спорт сировини тощо.
У кiнцi XVIII ст. в умовах формування ринково! системи на змiну мер-кантилiзму приходять iдеï економiчного лiбералiзму, mi заперечували необ-хiднiсть участi чи втручання держави у товарнi вДдносини. Згiдно з цими пог-лядами, товарна економДка здатна до саморегулювання; вона функцюнуватиме ефективнiше, якщо держава не втручатиметься у товарнi вДдносини. Основним принципом економiчного лiбералiзму був принцип "laissez faire". ЦД погляди подДляли А. Смгг, Д. РДкардо, Дж.С. МДль, А. Маршал та ДншД економДсти.
В умовах формування ринково! системи держава не стДльки втручала-ся у товарнД вДдносини, скшьки сприяла змДцненню цих вДдносин. У цей перД-од держава ввдграла першорядну роль у формуваннД товарних вДдносин, нап-риклад, утверджуючи нову дисциплДну пращ, впливаючи на варткш вДдноси-ни найманих пращвникДв i шдприемщв. ПДсля Промислового перевороту та утвердження системи вшьного шдприемництва втручання держави у сферу вартДсних вДдносин пращ i кашталу дещо ослабло. ВитДснення робггнитв машинами та утворення безробитя, зростання пропозицп пращ з боку дрДбних виробникДв, що розорилися, дали шдприемцям змогу i без допомоги з боку держави впливати на варткш вДдносини пращ i кашталу, забезпечуючи !х формування на свою користь. Однак було б неправильно думати, що у цей перДод держава взагалД не втручалася у товарнД вДдносини. Держава зосереди-ла емДсДю банкнот у центральному банку i виступала регулятором i гарантом цДе! емки. В останнш третинД XIX ст. простежувалось одержавлення певно! частини каштальних благ i держава дедалД бДльше перетворювалась у суб'екта товарних вДдносин безпосередньо у сферД виробництва.
У першДй третинД XX ст. ринкова економДка шдшшла до межД, за якою економДчне вДдтворення вже не могло здшснюватися без активного втручання держави. З особливою силою це проявилось в роки "Велико! депресп". Для стабшзацп нащонально! економДки держава розвивае свш власний ви-робничий сектор, привласнюе через систему оподаткування значну частку нащонального доходу i перетворюеться у велику економДчну силу. Держава стае власником i виробником, продавцем i покупцем, позичальником i кредитором i т.д., а отже, постшним суб'ектом товарних вДдносин. У 50-70-тД роки у розвинутих кра!нах простежувалось посилення втручання держави у вартДс-ш вДдносини найманих пращвникДв i шдприемщв.
Держава не тДльки стала суб'ектом товарних вДдносин, !! економДчна сила дае змогу впливати на всю !х систему, у тому числД i на !х ключовД еле-менти i форми - формування сусшльно необхДдних витрат ресурсДв i грошовД вДдносини. За останнД кДлька десятилиъ значно розширився арсенал знарядь, за допомогою яких держава впливае на товарш вДдносини. КрДм таких тради-цшних як зовшшньоекономДчний протекщошзм чи податки, ниш широко ви-
користовують регулювання зайнятостi i тривалостi робочого дня, монетарш iнструменти тощо.
Держава прагне впливати на товарнi вiдносини не тшьки всерединi краши, а й на свггових ринках. З щею метою вона регулюе курс валюти та об-лiкову ставку, щоб активно впливати на рух товарiв i капiталу мiж крашами, використовуе рiзнi методи заохочення експорту та обмеження iмпорту, нама-гаеться впливати на сшввщношення попиту i пропозицп певних благ i т.д. Важливим напрямом дiяльностi вiдповiдних державних шститупв стало про-гнозування товарних вщносин з приводу рiзних благ. Це дае змогу нащональ-ним фiрмам вибрати рацiональну з точки зору вилучення прибутку ринкову поведiнку, прогнозувати змiну потреб тощо.
Лiтература
1. McConnell Campbell K., Brue Stanley R. Economics. Principles, problems and policies. - 1996.-P.78-80.
2. О.М. Ковалюк, Г.А. Лех, С.К. Реверчук. Сшейш господарства Украши. - К.: Атжа, 2002. - С. 25.
3. К. Маркс, Ф. Енгельс. Твори. Т.26.Ч.1. - С. 58.
4. Екоиомпчиа теорш: макро- i мшроекономжа. За ред. З. Ватаманюка та С. Панчи-шина. - К.: Альтернативи, 2001. - С. 105.
УДК339.18:65.011.46 Н.М. Рущишин -ЛКА
ПРО ДЕЯК1 ПОКАЗНИКИ ТЕХН1КО-ЕКОНОМ1ЧНО1 ОЦ1НКИ ЕФЕКТИВНОСТ1 ФУНКЦ1ОНУВАННЯ КОМЕРЦ1ЙНО1
СИСТЕМИ
Характеризуются показники техшко-економ1чно! ощнки д1яльност1 комер-цшно! системи. Розкриваеться суть метод1в пор1вняння, яю дозволяють провести оцшку реального стану дано! ефективносй. Даеться роз'яснення щодо об'екпв техш-ко-економ1чно! оцшки та розглядаються показники оцшки ефективност використан-ня основних фонд1в.
N.M. Ruschyshyn - Commercial Academy of Lviv
About some indicators of technical and economical appreciation of commercial system functioning
This article discovered the indicators of technical and economical appreciation function of commercial system. We are considered the substance of comparing methods, which will give an opportunity to appreciate the real stage of this effectiveness. The explanation is given about technical and economical appreciation and discovering the effects indicators using the main funds.
Бшьшкть комерцшних систем (за винятком незначно! кшькосп моно-полкпв) функщонують за умов рiзних моделей ринку. Переважно у певну галузь комерцшно! даяльносп можуть вшьно входити будь-ят комерцшш структури, що посилюе конкурентну боротьбу на певному сегмент! ринку. У ринковому середовишд перемагають такi комерцiйнi системи, що спроможш вести свою дiяльнiсть бшьш ефективно, тобто досягти бшьших результатiв з
