CC BY
63
Т.М. Юр'ян
академк АЕН Украти
М.С. Шаповал
академк АЕН Украти, м. Кшв
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО СОЦ1АЛЬНО1 ОРГАШЗАЦП ПРАЦ1
Постановка проблеми. За сучасних умов сощально-економiчного розвитку Укра!на приступила до побудови сощально! держави, що концептуально проголошено у статп 1 Конституций. Це обумовило прюритетну спрямо-ванiсть та змiстове наповнення державно! полггики на захист прав i свобод громадян, забезпечення одного рiвня
якостi життя шляхом вшьного розвитку людини. Тому сучасна концепщя сощально! держави тiсно пов'язана з поняттям «сощально орieнтована економша». Тут треба пщкреслити, що поняття «сощально орieнтовано! еконо-мши» або «сощально! економши» вже е достатньо прий-нятими в економiчнiй термшологй. Що стосуеться дефи-
нищ! «сощально орieнтовано! пращ», то вперше и тлума-чення було зроблено авторами дано! роботи i потребуе подальшого уточнення [1, с. 30], [2, с. 7].
Метою стати е визначення сутност та змкту i си-стеми мотиваторiв сощально! оргащзаци працi.
Виклад основного матерiалу дослщжень.
Соцiальна орieнтацiя притаманна будь-якiй еко-номiцi й працi, оскiльки сощальна спрямованiсть ос-таннiх вiдбуваeться в задоволенн iнтересiв певних соц-iальних груп, страт, верств, класiв та (або) полггичних сил. Тобто теза про побудову сощально! держави на пщГрунп сощально орieнтовано! економiки не е новою. Про це свщчить модель сощалютично! економiки в ко-лишньому СРСР, реалiзацiя яко! показала неефек-тивнiсть втручання держави у виробничi вiдносини. Справа в тому, що практична реалiзацiя ще! сощально орieнтовано! економiки була неможливою через хибшсть загальнотеоретичних i методологiчних поло-жень у сферi працi. Треба зауважити, що багато хто з економкпв i полiтологiв, якi стоять сьогодн на марк-систських позищях досi вважають, якщо економiка спрямована на задоволення щтереав окремих сощаль-них страт, то вона апрiорi e соцiально орieнтованою. Приблизно тако! логiки i дотепер пiдтримуються т економiсти, якi вважають, що будь-яка праця та И органiзацiя апрiорi e соцiальною. Проте об'eктивно назрша необхiднiсть ствердження не тiльки ново! тер-мiнологií, але й ново! парадигми оргащзаци працi, що обумовлено вщповщними обставинами. Сутнiсть цих обставин базуeться на поняттях, що випкають з про-голошення Укра!ни демократичною, сощальною, правовою державою. Тому в основу оновлено! парадигми оргащзаци пращ повинн бути покладенi основн по-няття сощально! спрямованостi про економку, працю та и оргащзащю [3, с. 3—8].
Звертаючись до ретроспективи, слiд нагадати, що юторично держава з ринковою економiкою, якою сьо-годнi e Укра!на, здшснк^ функци пiдтримки ринкових вiдносин у формi захисту приватно! власностi, регулю-вання процесiв торгiвлi, обмiну й шше. Але виконання державою сощальних функцiй з часом породило не-обхiднiсть обмеження вiльних ринкових вщносин i при-дання економiцi сощально! орieнтацií. Тому продуктом сощально! держави хоча i безумовно e економiчне зро-стання, однак воно спрямоване на виршення задач соцiального розвитку суспiльства. Адже «сощальщсть» ринкового господарства притаманна як iндустрiально розвинутим державам, так i постiндустрiальному сусп-шьству. Соцiальна спрямованiсть виявляeться в прюри-тетах соцiальних стандартiв, якi задаються в державi iнституцiонально. В такш соцiальнiй державi, окрiм нормативно-законодавчих (з боку держави), а також неформальних ринкових норм i правил поведiнки парт-нерiв ринку, рiвноправним фактором «сощал1заци» стаe соцiально спрямована суспiльна свщомкть. Вона, спи-раючись на принцип справедливости повинна визнача-ти сощальну вiдповiдальнiсть бiзнесу. Тобто, окрiм шсти-тущональних (державних i ринкових) регуляторiв, все бiльше значення в регулюванн соцiально-економiчних вiдносин набувають суспiльнi шститути, так званi шсти-туцiональнi сощальш стандарти. Наприклад, розвиток спiввiдношень мш партнерами ринку у формуваннi !х
намiрiв базуeться на почуттi неформальних суспшьних правил поведiнки: довiри, симпати, емпатГ!, утилiтариз-му iнтерпретативноí' ращональноста та iнше.
ФункцГ! соцiальноí' держави, ринку i суспiльства, взаeмодiючи мш собою, перетворюються у притаманнi сощально орieнтованiй ринковiй економiцi постулати. Такими постулатами e: «регулювання», в його сполученш з постулатами «соцiального захисту», «сощалiзащí' вiльного ринку» та «сощально! справедливости», якi по-кладенi в основу оновлено! парадигми сощально! держави i соцiально орieнтовано! економши. Наведене доз-воляe схематично представити шститущональну модель регуляторного впливу вшх соцiальних iнститутiв (держави, ринку, суспшьства) на основнi компоненти ринко-во! економiки у напрямку забезпечення и соцiально! спрямованостi. У кiнцевому рахунку ця модель характе-ризуe iнституцiональну взаeмодiю основних компо-нентав «соцiалiзацi!» суспiльства в напрямку сощально! орieнтацi! економiки i побудови сощально! держави. Регулюючий вплив сощальних щститупв на основщ компоненти ринково! економки, орieнтуючи !! на соц-iальнi потреби суспiльства, здiйснюeться з боку:
— держави — шляхом сощально спрямованого регулювання та захисту ринково! економши вщ стихи ринку в напрямку його соцiалiзацi! через законодавчi норми права (постулати регулювання i сощального захисту);
— ринку — за допомогою об^ктивних закощв вiльно! конкуренцГ! в умовах соцiалiзацi! ринково! еко-номiки (постулати регулювання i соцiалiзацi! ринкових вщносин);
— суспшьства — через неформальш норми i правила суспшьних взаeмовiдносин (постулати регулювання i сощально! справедливости.
Соцiальна держава сприяe соцiалiзацi! ринково! еко-номiки завдяки здшсненню функцiй створення конкурен-тних умов, запобтання економiчних криз i сощальних конфлштав. Тобто вiдбуваeться суспiльний розвиток на користь сощальних детермшанпв. При цьому вкладання в людину стають загальновизнаними як найбiльш ефек-тивщ. Але рiвнi розвитку людського капталу i технiко-технологiчно! бази повинщ бути взаeмообусловленими. 1накше iнвестицiйна полиика буде неефективною.
Для визначення мюця i ролi соцiально орieнтова-но! працi, И органiзацi! та !х взаeмозв'язку з соцiально орieнтованою економшою скористаeмось методом iнституцiонально-логiчного аналiзу вичизняних i мiжна-родних нормативно-законодавчих акпв.
1. Головне мiсце серед них займаe Конституцiя Укра!ни, якою проголошений статус соцiально! держави, що потребуe вiд не! реалiзацi! сощально орieнтова-но! економiки.
2. Концепщя ООН сталого розвитку (1992 р.), що визначаe необхiднiсть дотримання Укра!ною сощально! технолопчно! полiтики.
3. Концепцiя ООН людського розвитку (1994 р.), яка висуваe вимоги щодо соцiально! технологiчно! та сощально! економiчно1 полiтики.
4. Стратепя МОП на пiдтримку пiдприeмств (1996 р.), що рекомендуe виконання стандарт сощально! трудово! полiтики та сощально! економiчно1 полiтики.
5. бвропейська сощальна харпя (переглянута в 1999 р.), яка рекомендуe реалiзацiю прав людини та ос-
новних свобод i визначае окремi стандарти у сощальнш трудовiй полiтицi.
Виходячи з наведених нормативно-законодавчих акпв, розглянемо основш концептуальнi положення (програмнi цiлi та установи), що формують сощально-технолопчну, соцiально-економiчну i сощально-трудо-ву политику сощально! держави. Такий аналiз необхщ-ний для цiлiсного уявлення про мюце, роль i взаемозв-'язки понять соцiально орieнтована економiка, сощаль-но орieнтована праця та Г! сощальна органiзацiя в побу-довi сощально! держави УкраГна.
Звiсно, що ршенням М1жнародно! конференци кра'Гн-члешв ООН була прийнята Концепщя сталого роз-витку, яка проголосила необхiднiсть збалансованого ршення соцiально-економiчних проблем, збереження природно-ресурсного потенщалу i сприятливого навко-лишнього середовища з урахуванням вимог майбутньо-го. Ця концепщя спрямована на реалiзацiю сощотехно-лопчно! полiтики, що включае на макрорiвнi впроваджен-ня рацюнальних економiко-екологiчних систем i сощально-шститущональних iндикаторiв. Соцiальнi технологи визначають вплив соцiально-економiчних факторiв на екологiю i здоров'я людей та методи !х запобiгання при негативнiй спрямованостi, що досягаеться сощальною орieнтацieю виробництва (мiкрорiвень).
Розроблена експертами ООН на противагу поширено-му в суспiльнiй свщомосл ставленню до економiчного зро-стання як до цш, Концепцiя людського розвитку (далi — ЛР), дала змогу посилити концептуальнi положення стосов-но людських вщносин, остаточно сформулювати якiсно новий методологiчний пщхщ до розумшня людини як го-ловно! цiнностi у цiлiснiй системi соцiально-економiчного розвитку сучасного суспiльства. Тому Концепщя людського розвитку е першоосновою формування цшсно! системи соцiально-економiчного розвитку кра!ни. Вона спираеться на дiйснi людсью цiнностi, якi е прiоритетами, досягнення котрих стае реальним завдяки економiчному зростанню. Концепцiя людського розвитку сприяе розв'язанню важли-вих проблем у сощально-трудовш сферi в умовах становления соцiально-орieнтованоl економiки при активiзацil про-цесiв глобалiзацi!. Вона передбачае подолання бщноста, покращення здоров'я, справедливий розподiл дохода i ви-робничих активiв, рiвний доступ до освгёи, демократизацiю всiх сторiн суспiльного життя. Втiления ще! концепцй за-безпечуеться, перш за все, через шдекс людського розвитку на пiдставi едино! шкали соцiальних iндикаторiв. Це дозво-ляе обГрушувати реальнi напрямки щдвищення рiвия ЛР в масштабi кра!ни та регюну
Конкретнi ще! соцiалiзацi! економiки та працi мютять-ся в стратег!! МОП на пщтримку пщприемств, а також у бшьш загальнiй постановцi — у бвропейськш соцiальнiй харти. Головний змют цих докуменлв в!дбуваеться у спiвпрацi МОП i 6С у таких ключових областях:
— формування програм стабшзаци пiдприeмств 1з включенням в них коротко-, середньо- i довгостроко-вих плашв розвитку (розд1л «Соцiальний розвиток»);
— здiйснення пол1тики зайнятостi, запобщання соцiального вiдчуження персоналу за допомогою стиму-лювання iнвестицiй у людський каштал;
— сприяння створенню i зросту малих п!дприемств, звiльнення малого 61зжсу вщ зайвого законодавчого тяга-ря, заохочення зв'язк!в м1ж ними та великими компаниями;
— поширення досв1ду великих пiдприeмств, що швестують кошти в робочу силу, як1 здатнi брати участь у пщготовщ висококвалiфiкованих кадрiв;
— стимулювання розвитку середнього класу;
— сприяння поступовому входженню неформального сектора в легальну економ^;
— забезпечення сощального захисту працюючих вс1х форм власноста, включаючи пiдприeмства неформального сектора;
— пщвищення «соцiалiзацi!» трудових в1дносин, погодженостi в них штереав роботодавцiв та найманих робггаиюв;
— iнiцiювання заходiв, спрямованих на стимулювання еколопчно орieнтовано! д1яльност1 пiдприeмств;
— виявлення основних перешкод в обласп поширення нових технологш та методiв управлшня, пошук стимул1в, як1 прискорюють !х впровадження.
Узагальнюючи ц1льов1 настанови, як1 м1стяться у наведених основополагаючих концепциях, можна зроби-ти висновок, що вони доповнюють одна одну, формую-чи структуру цшсно! системи сощально орieнтовано! економiки i соцiально орieнтовано! працi. Одразу ж треба вщмггати, що вс1 складовi дано! цшсно! системи взаемозалежш за сво!м змютом, переходячи одна в одну. Наприклад, соцiотехнологiчна полiтика, вир1шуючи проблеми екологп та продуктивност1 працi, з часом посилюе соцiалiзацiю працi i людини, поступово пщво-дить органiзацiю виробництва i управлiння до менеджменту оргашзацш, до соцiалiзацi! трудових вщносин.
Матерiальна виробнича та соцiально-трудова сфери, будучи основою ринку, визначають взаемозалежшсть сощально орieнтовано! економiки i сощально орieнтова-но! працi, як1 крокують поруч. Але така термiнологiя, яка пропонована i вже неодноразово застосована авторами даного теоретичного аналiзу, не е загальноприйнятною серед науковцiв, хоча i мае п1д собою достатню сутньоз-м1стовну пiдставу. Неприйняття нових термИв найбiльш стосуеться поняття сощально орieнтовано! працi, яке викликае бшьше питань н1ж вiдповiдей на нього. Для того, щоб це поняття за достатньою пщставою було по-кладено в сучасну парадигму сощально! держави, як Гг складова, необидно навести деяю докази.
Нагадаемо, що вже на прикшщ Х1Х стор1ччя Ем1ль Дюркгейм (1858—1917 р. р.) у своему науковому твор1 «Про розподт сусп1льно! працi» дов1в всупереч переважаючим на той час поглядам, що розпод1л сусп1льно! працi забезпечуе виконання iнтегруючо! фуикцi! соцiалiзацi! та об'еднання суспльства, завдяки поеднанню в цле форми органiзацi! працi й типи суспльного виробництва, що нагадуе живий органiзм. Але само поняття сощально орieнтовано! ринко-во! економкп введено у науковiй о61г А. Мюллер-Армаком та представниками нiмецько! економiчно! школи. Воно визначало державне регулювання ринку в соцiальних ц1лях, що з'являлося компромюом на випадок сощальних конфл1кт1в. В США i Англи аналогiчнi !де! розвивались в теорй «економiчного добробуту» (С. Браун, Р Джексон, Дж. Стиглиць й шш^. За словами Л. Ерхарда сутнють соцiаль-но! економiки в!дбуваеться тод1, коли одночасно 1з зростан-ням продуктивносп прап! знижуються ц1ни, забезпечуючи зр1ст реально! заробiтно! плати [4, с. 112—116].
Отже, сутшсть сощально орieнтовано! економiки заключна в забезпеченш економiчного зростання кра!-
ни на 0CH0Bi шдпорядкування економши завданням сощального розвитку суспшьства. I хоча деяю автори, виходячи 3i спрямованостi будь яко! економiки на задо-волення потреб, бачать у термшах сощально орГентова-на економiка i сощальна орieнтована праця тавтологiю, але достатшх пiдстав для цього немае. Щ поняття взае-мообумовлюють i доповнюють один одного. Тому думка окремих авторiв про похщну роль сощально орГенто-вано! працi вщносно сощально! економiки не може бути конструктивною, так як суперечить юторичному розвитку економiчних теорiй i концепцiй людських вiдносин та людського розвитку. Бiльш того, найвидатнiшi еко-номiчнi теори мають у сво!й основi економiчну людину, ii мотивовану поведшку, ефективну зайнятiсть, стабш-зацш ринку працi й шшГ категори працi. Тшьки на таких пщставах — економiчне зростання, будучи результатом усшхГв у сощально-трудовш сферi, забезпечуе реалiзацiю соцiальних програм. Така позищя притаман-на прихильникам як трудово! теори вартостi (В. Петл, А. Смл, Д. Ршардо, К. Маркс та шшГ), так i теори фак-торГв виробництва (Ж. Б. Сей, Й. Шумпетер та шшГ). Заслуговуе на увагу позищя засновника «неокласично-го синтезу», лауреата НобелГвсько! преми Пола Е. Саму-ельсона, який об'еднав основн економiчнi теори та покладенi в !х основу категори працi. Це дозволяе на пiдставi принципу «доповнюваносл» сформувати мето-долопчну базу евристично! спрямованостi для дослГд-жень проблем сощально орГентовано! працi.
На особливу увагу заслуговуе теор1я тституцюна-лгзму. Засновниками та найбшьш стшкими послщовни-ками економГчно! теори iнституцiоналiзму е А. Аман, Р. Боудон, В. Гамшьтон, Р. Коуз, У. Мерлинг, Д. Норт, Р. Портер, О. Ушьямсон та шшГ науковцi. До прихиль-ниюв u застосування у сощальнш економiцi слщ вщне-сти таких сучасних укра!нських вчених-економiстiв як О. I. Амошу, Д. Богиню, О. Гршнову, Е. Лiбанову, М. Юма, А. Колота, О. Новшову й шших. I хоча вона сформувалася як самостшний напрямок науково! думки на самому початку ХХ сторГччя, в оновленому виг-лядГ зростаючий iнтерес до шститущонально! теори виникае саме сьогодщ. Це пояснюеться тим, що у роз-винених кра!нах помГрну регулятивну функцш ниш успшно виконуе сукупшсть вшх сощальних шститулв. 1нтерес сучасних дослщниюв до неошститущоналГзму пов'язаний з тим, що його методолопя i методи дають можливють подолати обмежешсть традицшних пщходГв до аналГзу дшчих мехашзмГв сучасних економГчних систем. В основГ шституцюнатзму лежить рГвне право у формуванн мотивацшно! поведшки людини, вшьне прийняття нею ршень тд впливом шдивщуальних мо-тивГв i стимушв до пращ.
Треба вщмггити, що в рамках ще! теори юнують рГзн тдходи до вивчення впливу шститулв на виробничГ та суспшьш процеси, що взаемодшть м1ж собою. Так, можна видшити трансакцшний пщхщ (лат. transaction — угода), який Грунтуеться на щеях Р. Коуза [5, с. 112.]. Вш супроводжуеться взаемними вщхиленнями шституцш-них норм при оптимГзаци дГяльност економГчних орган-Гзацш. ТеорГя агентських вГдносин придшяе увагу вщно-синам м1ж власником i найманим менеджером з приводу власност i контролю (представники У. Мерлинг, М. Дженсен, Ю. Фама). Згщно з О. Ушьямсом вводить-
ся поняття регулятивних структур для ощнки поведiнки учасниюв контрактних вiдносин, вирiшення спорiв, адаптаци до змiн, застосування санкцiй до порушниюв. При цьому кожному класу угод вiдповiдаe особливий тип регулятивних структур, яю забезпечують !хнe виконан-ня з найнижчими трансакцiйними (договiрними) вит-ратами (витрати, що виникають в процес взаeмодi! партнерiв) [6, с. 357].
Серед укра!нських прибiчникiв iнституцiоналiзму все бiльше опанування знаходить розгорнуте поняття сощальних iнститутiв. Така точка зору об'eднуe в цшсну систему як функцiональнi органи управлшня та регулю-вання, так i соцiальнi нормативно-цiннiснi пiдсистеми (формальнi та неформальш норми та еталони сощально! поведшки i соцiальних зв'язюв людей). Тому сучас-на шституцшна теорiя базуeться на вирiшеннi двох ос-новних проблем:
— з'ясування сутностi й природи виникнення но-вих шститулв i особливостей !х функцiонування;
— ощнка ролi та характеру шституцшних змiн.
1нституцшт змши в трансформацшних системах
можна визначити як процес виникнення розвитку та закршлення норм, правил i стереотипiв економiчно! поведiнки, адекватних ринковш системi господарюван-ня. Д. Норт найважлившим джерелом удосконалення iнститутiв вважаe фундаментальнi змiни у сшввщно-шенш цiн (пропорцiях м1ж цiнами факторiв виробництва, вартiстю iнформацi!, змшами в технологiях та iн.). Вш видiляe такi фактори iнституцiйних змш як регуля-тивна роль держави, вплив груп зi специфiчними ште-ресами, залежнiсть iнститутiв вiд ранше обрано! стратеги [7, с. 124].
Тобто, шституцшш змши — це трансформаций перетворення формальних i неформальних шститулв, якi проходять у виглядi змiни та перерозподiлу функцш м1ж дiючими iнститутами та утворенням нових. Подiбнi iнституцiйнi змiни здшснюються в Укра!нi з початку 90-х рокiв ХХ сторiччя по тепершнш час. Позитивним явищем цих перетворень було виникнення вщкритого ринку пращ, конкуренщя м1ж пiдприeмцями, поява нових форм ведення бiзнесу, приватно! власносп, змiни в соцiально-трудовiй сферi (трудовi договори, соцiаль-ний захист вiд безробiття), в структурi доходiв населен-ня i таке шше. ^е негативнi наслiдки у виглядi руйну-вання старих формальних шстшупв та неповноцiнного функцiонування нових призвели до втрати довiри до державних шститулв i розчарування в обраному кура економiчних реформ з боку населення, значному роз-шаруванню за доходами. З роками населення стаe бшьш адаптованим до нових реалш життя, формуються новi моделi поведшки, якi потребують i нових формальних шститулв регулятивного типу.
Сучасний iнституцiоналiзм основну увагу придiляe мотивацГ! пращ, як важлившо! складово! людського капталу. Тому можна погодитись в принципових моментах з точкою зору А. Колота, який стверджуe, що «сучасний iнституцiоналiзм як напрямок економiчно1 думки орieнтований на людину, и вiльну економiчну дiяльнiсть на основi залучення мотивацiйного потенп-алу» [8, с. 278]. Але тут виникаe питання: як вирiшуeть-ся проблема мотивацi! в умовах, коли нова управлiнсь-ка елла (технократiя) стаe в професiйному вщношенш
сильшшою за гумаштарну елпу, коли на змшу гумаш-тарнiй органiзацiйнiй культур1 приходить технократич-на оргкультура? Тим бшьше, що у захiдному сусп1льств1 управлшська елiта поступово бере верх над традицшною фiнансовою олiгархieю i становиться правлячим класом. I така точка зору не е випадковою [9, с. 103]. Адже саме гумаштарна бшьшють сьогодн1 диктуе правила гри в силу складених традицiй, що порушуе принцип сощально! справедливостi при ви6ор1 управлiнських рiшень.
Виходячи з позицш iнституцiонально! теорп, еко-номiко-правовi аспекти у трудових вiдносинах набува-ють все 61льшого значення, особливо при заключенш трудових договор1в, як1 тепер не можуть бути «формальною угодою». Колективш й шш1 форми трудових дого-вор1в повинш мати спрямованiсть на розвиток людсь-кого капiталу, виходячи з прюрителв у мотивацй працi. Тобто, iнституцiоналiзм, спираючись, з одного боку, на формальш та неформальнi норми та еталони сощально! поведшки, зокрема роботодавця i найманого робггаи-ка, потребуе досконалих соцiально-трудових в1дносин. З другого боку, iнституцiоналiзм з1 свое! природи, базу-ючись на нормах, не може йти проти бiзнес-процесiв, як1 повинн1 бути покладенi в основу сощально-трудо-вих в1дносин i трудових договор1в. Зв1дси зм1нюються акценти в мотивацй' пращ. В умовах трудового договору необхщно передбачити таю стимули до пращ, як1 можуть бути дшсними зовшшшми мотиваторами, забезпе-чуючи мотивовану поведiнку в трудовш д1яльност1 як найманого працiвника, так i роботодавця.
Отже, на вщмшу в1д класично!, неокласично! i ре-гульовано! економiчно! теорiй в центрi iнституцiоналiз-му перебувае мотива^я, що е основою поведшки лю-дини та пщставою у прийнятт1 мотивованого ршення п1д впливом стимул1в до пращ. Тобто, обГрунтовано стверджувати, що сучасний iнституцiоналiзм завдяки розвинутим державним, ринковим, громадським шсти-тутам, законодавчим i неформальним нормам, орieнто-ваний на людину, на використання !! мотивацшного потенцiалу, як основно! складово! людського капiталу.
У контекстi нового поняття, а саме «соцiально ор-ieнтована праця», у постiндустрiальному сусшльств1 т1льки та полiтика держави, що спрямована на задово-лення сощальних потреб людини, обумовлюе формуван-ня справжшх мотив1в i стимул1в до високоефективно! трудово! д1яльност1. Як1сть трудового життя, як1сть життя всього населення, творчий розвиток людини, Г! сощаль-на захищенiсть, середовище проживання — ус1 ц1 вста-новленi державою сощальш iндикатори завдяки сощаль-но орieнтованiй працi стають особистими щнностями. Тобто виникае сим61оз пол1тики, економки i працi, в якому основною продуктивною силою е людина пращ. Тому ефектившсть економши нин1 залежить вщ ГГ орie-нтацi! на людину пращ, на людсью взаемини.
Сощальна спрямованiсть державно! пол1тики на по-будову соцiально орieнтовано! економши i працi повн1стю вiдповiдаe свгговш Концепцй людського розвитку, дае змогу кожному членовi суспiльства реалiзувати, перш за все, сво! найважливiшi соцiально-економiчнi права, на-самперед, на яюсть життя. Тому серед основних прин-цип1в соцiальною економiкою проголошений принцип загального добробуту, критерieм якого е досягнення одного р1вня та якосл життя. Саме пiдвищення якосл життя
обумовлюе нормальне вщтворення i розвиток особислс-них здiбностей кожно! людини. Тобто пщвищення якосл життя е тieю обов'язковою передумовою i водночас результатом людського розвитку, як найважлившо! складово! ново! парадигми соцiально-економiчного розвитку ук-раГнського суспiльства та побудови сощально! держави. Через це категорiя якосл життя населення (ЯЖН) i ме-ханiзми пщвищення Г! р1вня мають бути в цен^ сощаль-но орieнтовано! працi. Тому сучаснi соцiально-економiчнi проблеми у сферi працi слщ розглядати кр1зь призму формування яюсного життя як результат розвитку ЛР i мету соцiально орieнтовано! пращ. Про це свщчать концепцй сощальних держав краГн бвросоюзу. У цих кранах серед критерйв ощнювання ступеню соцiалiзацй держави перше мюце пос!дають «гарантованi державнi швес-тицй' в людину», а сощальна полггака будуеться не т1льки на сощальному захистi, домiнування якого може з часом призвести до перевищення витратних обмежень. Серед основних прюрителв виршення головних соцiальних завдань ефективна зайнялсть та полiтика доход1в розг-лядаються як основа пiдвищення ЯЖН.
Соцiально-економiчна категорiя ЯЖН характеризуе об'eктивнi концептуальш зм1ни, що вiдбуваються в су-часнiй соцiальнiй пол1тиц1 в УкраГш у проце^ активно! трансформацй економки в ринкову за типом сощально захищеного господарювання, але на умовах пом1рного !! державного регулювання (так звана змшана економ-iчна модель). Усе це зобов'язуе у стратегй розвитку соц-iально! пол1тики УкраГни дотримуватися синтезу сусп-1льного прогресу, як у його економiчному, так i гуманi-тарному (людському) вимiрах з посл!довною орieнтацieю на пщвищення ЯЖН загалом та якост1 трудового життя на виробницт з використанням вщповщних механiзмiв реалiзацй тако! полггаки. Власне категорiя «як1сть життя», на вщмшу вщ розповсюджено! ниш, особливо в краГнах, що розвиваються, категори «рiвень життя», доповнюеться поняттям «умови життя». Вона е об'ектив-но-суб'ективною категорieю. Тому в аналiзi р1вня якост1 життя однакову роль виконують як об'ективш економ-шо-статистичш оц1нки, так i соц1олог1чн1 оцшки респондентами характеристик життeдiяльностi та трудово! д1яльносл. У мiжнароднiй практищ агрегованi показни-ки ЯЖН вим1рюються за допомогою двох iндексiв:
— шдексу 61дност1 населення (1БН) для краГн, що почали розвиватися;
— iндексу людського розвитку (1ЛР) — для розви-нутих кра!н.
Проголосивши себе сощально спрямованим струк-турно-функщональним утворенням i мiжнародною оргашзащею, бвропейський Союз узяв курс на людину, у результап чого було ухвалено низку конвенцiй та дек-ларацiй щодо захисту прав i свобод iндивiдуума. У кон-тексп 6С соцiальною державою е правова демократична держава, що проголошуе вищою щншстю людину й створюе для не! гщний рiвень якосп життя й добробуту, умови для вщьного розвитку й самореалiзацй трудового та творчого потенщалу осо6истост1. УкраГна, обравши шлях приеднання до 6С, робить поступальнi кроки з метою наближення державних соцiальних стандартiв до р1вня европейських. Орieнтиром при цьому е структура сощального iндикатора, що прийнятий для вимiрюван-ня р1вня ЯЖН у розвинутих краГнах 6С. Структура аг-
регованого шдексу ЯЖН, а саме i 1ЛР, представлена чотирма штегральними соцiальними шдикаторами, що мають якiсну i кшьюсну оцiнки:
— очiкувана тривалiсть життя з дня народження;
— рiвний доступ до освiти та И рiвень;
— рiвень матерiального добробуту (заробiтна плата, усi види доходiв);
— рiвень демократизаций суспшьства.
Четвертий з iндикаторiв (рiвень демократизаций сус-
пiльства), якiй характеризуe, наприклад, можливост вiльно! участi громадян у законотворчосп, для кра!н — члешв 6С не e характерним, оскшьки проблема його додержання бiльш притаманна кра!нам, що розвивають-ся. Водночас цей шдикатор у транскрипци «демократична держава» виступаe як принцип, додержання якого при встут кра!ни у 6С e обов'язковим. Але найбiльшi труднощi викликаe оцiнка цього шдикатору для агрего-вано! оцшки iндексу подолання бiдностi кра!н, що роз-виваються. Проте слiд зауважити, що його актуальнiсть зростаe за наявносл порушень прав людини i в розви-нутих кра!нах тому, що у загальну структуру цього шдексу входить низка яюсних i кiлькiсних показникiв, зок-рема:
— право трудящих на захист в!д бщносл та сощаль-ного вщторгнення, свобода висловлення своe! думки, заборона будь-яко! дискримшаци та обмеження поллич-но! дiяльностi, право на справедливий судовий розгляд i таке iнше;
— гаранти соцiального забезпечення, сощальний захист маргiнальних верств населення та !хня соцiальна адаптацiя, гендерна рiвнiсть;
— право працiвникiв на шформацш, консультаци з ними та !хня участь в управлiннi виробництвом, а та-кож при прийняттi ршень у частинi розподiлу доходу;
право пращвниюв брати участь у визначенш й пол-iпшеннi органiзацiйно! культури пращ та виробничого середовища, дотримання вимог охорони i безпеки пращ, И умов, гiгieни тощо.
Проведен дослiдження свiдчать про дещо шшу ieрархiю соцiальних iндикаторiв в Укра!ш, що характе-ризують ЯЖН. За рейтингом на макрорiвнi вони (за даними сощолопчних дослiджень) мають таку по-слiдовнiсть [10, с. 113—117]:
— можливкть одержання гiдно! оплати пращ, до-ходiв (для працюючого населення);
— можливкть працевлаштування та ефективно! зайнятостi вiдповiдно до наявно! професй та квалiфiкацi! (для безроблних);
— р!вний доступ до безплатно! освли й безперерв-ного навчання;
— безкоштовне лiкування та пiдвищення якост медичних послуг.
Тривалють життя з дня народження корелкю з мож-ливютю безплатного лшування та одержання медичних послуг. Але в Укра!ш цей сощальний шдикатор — на четвертому мкщ, тод! як в кра!нах 6С вш посiдаe перше мюце. Як показали соцюлопчш опитування, на пер-шому мющ у респонденлв, як! e безроблними та мають професш (фах), сто!ть можливють працевлаштування вщповщно до р!вня освли та професй. Але респонден-ти, як! вже працюють, на перш! мюця ставлять р!вень зароблно! плати та сощально психолопчний ктмат.
Отже, кр!м традицшних nоглядiв на працю з позицш власно трудового процесу сощально орieнтована праця е такою, що спрямована на розвиток людськог особистостi, внутрштх спонукань людини, на П саморозвиток i само-зростання вартостi людського капталу, що обумовлюе тдвищення якостi життя людини та, в кнцевому тдсум-ку, — економiчне зростання крати. При цьому не тльки наявшсть вiдповiдноi потреби, а й сподiвання на досягнен-ня щлей у трудовш дiяльностi формують мотиващю людини до пращ. З точки зору психологп пращ — на мiкрорiвнi вiдбуваeться взаeмодiя трiади щльових настанов: витра-ти пращ — результати трудовоi дiяльностi — задоволен-ня якстю трудового життя. Сформульоване поняття «сощально орieнтована праця» e початковим у наукових пошуках, яке визначаe взаeмодiю ! змют державних та ринкових мехашзм!в вщтворення й розвитку людських ресуршв кра!ни за умов гармошзаци штереав людини та економ!чного зростання держави. Звкно, що в умо-вах сощально орieнтовано1 економки сощально орieн-тована праця виконуe так! важлив! для розвитку ринку функци, як формування споживчого попиту, забезпечення прямого й опосередкованого держзамовлення, а головне — створення конкурентного ринкового середови-ща, запобтання кризам ! сощальним конфлштам. Разом з тим сощальна спрямовашсть гумашзаци виробництва пов'язана передуам з трудовою природою проблем еко-ном!чно! д!яльносп, об'eктивним зростанням рол! оргашзаци людсько! пращ.
Згщно структурним взаeмозв'язкам сощально ор-ieнтована праця розповсюджуeться на сощально-тру-дову сферу та людський каштал. Але мехашзмом до-сягнення стандарпв сощально орieнтовано1 пращ e сощальна оргашзащя пращ (СОП). Саме сощальна оргашзащя пращ знаходить своe прикладання у соц-!ально-трудовш сфер! та у вах фазах в!дтворення людського кашталу. Отже, сощально орieнтована праця встановлкю сощальш стандарти у сощально трудовш сфер! та у розвитку людського кашталу. Досягнення цих стандарлв e метою сощально! оргашзаци пращ, яка посул e мехашзмом актив!заци процеав наближення сощальних стандарпв до eвропейських у !х вим!рюванш стосовно розвитку людського кашталу. Тобто сощально орieнтована праця створка вщповщш стимули для розвитку людського кашталу. Але це, апрюр! вислов-лене припущення, потребуe бшьш докладного обГрун-тування.
1сторично склалося так, що будь-яка економ!чна система прагне до пщвищення продуктивносл пращ, що первюно формуeться на мшрор!вш завдяки високоефек-тивнш оргашзаци пращ. Але уявлення про сутшсть, змют ! методи високоефективно! оргашзаци пращ були р!зш. Наведемо окрем! з них в ракурс! юторичного розвитку в ХХ ! ХХ1 стор!ччях. Як вже було сказане, розвиток поняття сощально орieнтовано1 пращ пов'язано з посту-повим посиленням акценлв на пщвищенш рол! «людсько! пращ», яке почалося вже на початку ХХ ст. Наприклад, роботи Ф. Тейлора (1856—1915 рр.), який e заснов-ником школи «науково! оргашзаци пращ», та його учня Г. Ганта (1861—1919 рр.)присвячеш людському фактору як головнш проблем! менеджменту. Штабний принцип управл!ння кадрами обГрунтовано Г. Емерсоном (1853— 1931 рр.), а науков! основи взаeмозв'язку оргашзаци
пращ i виробництва розробили Е. Мейо, А. Файоль (1841—1925 рр). Першими застосували техшчш засоби для вивчення напруженост1 трудових рух1в подружжя Ф. Плберт i Л. Плберт.
В радянсью часи, починаючи з 20-х роив минуло-го стол1ття, йшла постшна боротьба м1ж прихильника-ми вузького i розширеного трактування науково! орган-iзацi! працi (НОП). В1дпов1дно — це школи О. К. Гасте-ва i П. М. Керженцева. Перша школа п1д НОП розумша рацiоналiзацiю живо! працi. Друга — мала на увазi будь-яку корисну оргашзацшну д1яльн1сть на пщприемствь Однак вихiдна позиц1я залишалась одна — яким чином техшчний прогрес впливае на оргашзацш виробництва i як ц1 обставини врахувати у трудов1й сферi? Боротьба цих двох методолопчних п1дход1в i наукових шюл завер-шилася забуттям обох. На змшу !м прийшла пол1тизо-вана формула: догнати та перегнати ус1х завдяки зросту продуктивноста працi. I хоча офщшна пропаганда вщки-нула «Тейлор 1вськую систему вижимання поту», на-справдi в основу сутност1 рацiоналiзацi! трудових про-цес1в були закладеш тейлорiстськi методи «науково! оргашзаци пращ». Ними передбачалося дроблення опе-рацш i конвеерне виробництво, строге планування вс1х стадiй виробничого процесу, заохочення переробки норм вироб1тку з наступним !х збiльшенням та зниженням розщнок, тверда регламентацiя трудового порядку при погодиннш оплатi працi, встановлення твердих обме-жень в оплатi пращ та авторитарний стиль управлшня.
Проте, не дивлячись на застарш методи оргашзаци працi, як1 до того ж на Заходi вже почали ставить пщ сумн1в, СРСР в рамках щеолопчного протистояння де-монстрував до 20—25 % щор1чного зростання продуктив-ност1 працi. Але як тшьки адмiнiстративний тиск ослаб-нув в перюд «хрущовсько! в1длиги» й наступш роки, темпи росту продуктивносп працi почали р1зко падати, складаючи у к1нц1 80-их рок1в бшя 3 %. I це однозначно було обумовлено зм1ною застарiлих iдеологiчних наста-нов, як1 себе вже н!як не виправдовували в економiцi.
У пошуку шлях!в ефектив1заци виробництва у 60-1 роки, при достатньо застарших методах управлiння i технiко-технологiчнiй базi було зроблено якби оновлен-ня оргашзаци пращ з поверненням назви «наукова оргашзащя працi». Але основш недолiки, так званого нового методолопчного п1дходу до органiзацi! працi залишились дотеперiшнiми. Так, групова мотивацiя до пращ за вщсутносп механiзмiв, стимулюючих високоп-родуктивну, творчу працю виявилась марною. Хоча при цьому окремi технологш мотиваци до працi за рахунок iдейно-психологiчного фактора (соцiалiстичне змаган-ня, застосування передового досв1ду, ентузiазм п'ятир1-чок, проведення су6отник1в i т. п.) було занадто. Але економ1ка, яка будувалася на загальнонароднш власностi на засоби виробництва, заздалегщь обумовлювала працю кожного члена суспшьства як сусп1льно корисну: дешева робоча сила включалась у колективну працю, не набуваючи товарно! форми; заробггаа плата жорстко обмежувалася; сощальне партнерство було суто фор-мальним i запрограмованим тощо. На цих теоретичних засадах конструювалася методологiя економiчно! дхяль-ност1 i оргашзаци пращ, що втшювалась у таку ieрархiю економiчних iнтересiв: державнi, колективнi, шдивщу-альнi. Тому форми, методи, засоби оргашзаци пращ, яю
використовувалися для визначення спiввiдношення м1ри пращ та Г! оплати, не вщповщали економiчним штере-сам працiвникiв. Зрештою, така методология економ1ч-но! д1яльност1 у сферi працi та практика Г! оргашзаци виявилися нежиттездатними. Але до чест1 апологепв «НОТ» 60-70-х рок1в сл1д вiднести обГрунтування i визначення ними основних Г! напрямюв, як1 по-сут1 торка-ються лише власно трудового процесу, коли розглядати останнш умовно незмiнним у продовж певного часу. до них вщнесеш наступш: розподш i кооперация працi; органiзацiя i обслуговування робочого м1сця; трудов1 прийоми i методи пращ; нормування пращ; умови i режими пращ та вщпочинку; професшне навчання на виро6ництв1; трудова дисциплша.
Проте така регламентацiя сфери прикладання НОП не дала очiкуваних результат. Взаемозв'язки м1ж пра-цею та виробництвом i управлiнням залишилися за межами методологи НОП. Тому практики почали знову розушти НОП за сво!м розсудом: або дуже вузько, або широко. З одного боку, умови пращ й матерiальне сти-мулювання почали видшятися як осо6лив1 напрямки, вiднесенi 61льш до управлшня та вщрваш в1д нормування й оргашзаци пращ. З другого боку, впровадження нових технологш почали вщносити до НОП. Найчастше таю технологи не вщповщали ергономiчним i психоф1з1о-лог1чним умовам пращ. В результата, практика все бшьше вщшшла в1д сутн1сного розум1ння НОП як системи впровадження досягнень науки в сощально-трудову сферу з метою розвитку людини та пщвищення ефективносп виробництва. Така тенденци стала найбшьш характерною для СРСР в 80^ роки минулого стор1ччя. Саме в цей час, коли радянська економша будувалась на тейлористських методах оргашзаци пращ, не дозволяючи створити шди-вiдуальнi стимули до пращ, передове свиове господарство йшло вже шшими шляхами. Стало зрозум1ло, що усшх у конкурентнiй 6ороть61 на свгтових ринках залежить в1д використання принципово нових наукових пщход1в до оргашзаци пращ робггаиюв.
Науково-технiчний прогрес розвинутих краГн, який потягнув за собою яюсш зм1ни технiко-техиологiчних параметрiв виробництва, його комп'ютеризацiю й шфор-матизацiю, 1стотно вплинув на професiйно-квалiфiкацiй-ну структуру робочо! сили. Вш сприяв появ1 нових ме-тод1в органiзацi! працi, як1 базуються на сучасних теорiях мотивацх!, що виходять з1 складно! й рiзноманiтно! струк-тури людських потреб. Цим методам властивий систем-ний пхдххд до факи^в, що визначають ефективнiсть пращ робггаика. В1дпов1дно такi методи мютять рацiональнi елементи, як1 вiдображають, з одного боку, об'ективш потреби сучасного виробництва, а з Хншого боку — до-сягнення соцХолог!!, психолог!! й шших наук. Органiза-щя працi переходить в русло дшсно! науковостi.
Криза тейлористсько! системи, що виявилась в 6070-Х роки минулого стор1ччя в Сполучених Штатах, Япон!! й краГнах Захiдно! бвропи, вiдобразилась насам-перед у невiдповiдностi м1ж рутинним, мехашчним зм1стом трудових проце^в Х зростаючою потребою роб-Хтник1в у Гхньому творчому характер!. Це протир1ччя привело до таких негативних явищ, як збшьшення плин-ност1 кадр1в, невиходи на роботу, страйки, що послужило одшею з причин зменшення темшв росту продуктив-ност1 прац1: в 1967-1977 рр. у США середньор1чш тем-
пи його росту знизилися до 2,2 % у пор!внянш з 3,2 % за попередш пiслявоeннi роки [11, с. 10]. Визначеш яви-ща стали свщченням того, що тейлоризм вступив у про-тир!ччя (особливо в передових у техшчному вщношенш галузях виробництва: електроннш, електротехшчнш, автомобшьнобуд!внш, суднобуд!внш й ш.). щ протирь ччя зростали загальним ростом культурного ! освгтнь-ого р!вня, а також з пщвищенням р!вня потреб самого робггаика, защкавленого у змютовнш пращ й особистш участ в ршенш питань, близьких до його штереав. Дан! не тшьки у деяких заруб1жних сощолопв й психолопв, але й виконавщв цього дослщження, наводять до вис-новку, зпдно якому монотонна, з! збщненим змктом праця стаe однieю серйозних причин стрешв ! захво-рювань пращвниюв як ф!зично!, так й штелектуально! пращ. Оскшьки тейлористська система викликаe нега-тивш психоемоцшш реакци робггаиюв, були потр!бш принципово шш! пщходи до оргащзаци пращ. Це спо-нукало науковщв, менеджер!в виробничих корпорацш, економюпв, сощолопв ! психолопв шукати нов! шляхи удосконалення оргащзаци пращ. В цих пошуках найб-шьший штерес викликають: р!вень задоволеност пра-цею; стушнь шщативносп пращвниюв у виконанш виробничих завдань; роль професшного навчання ! ос-вии; характер вщносин м1ж менеджментом ! виконав-чим персоналом; психоф!зюлопчш умови пращ; моти-ви поведшки робггаика тощо.
Радикальна спроба знайти вихщ кризи тейлорис-тсько! модел! оргащзаци пращ привела до використання метод!в «гумашзаци пращ «як! переросли у концепци людських вщносин. У 1хнш основ! лежать експеримен-тально перев!реш розробки фах!вщв психолог!! й соц-юлоги (Е. Мейо, А. Маслоу, Д. Мак-Грегора, Ф. Герцбер-га й ш.), як! показали, що полшшення умов пращ, по-слабляючи незадоволенють працею, — все ще недостатнш стимул для створення у робггаика защкавленого й твор-чого вщношення до пращ. Для цього необидно врахову-вати так! орieнтацi1 робггаиюв: змют пращ, пщвищення вщповщальност й самостшност робггаика, оцшка його досягнень ! виконання конкретного завдання, можливють для кар^рного росту й т. д. Тобто, з точки зору сощаль-них технологш найбшьшо! актуальност набули теори людських вщносин, виниклих ще у 30 роки ХХ стор!ччя у ход! «Хоторнських експер!менлв» (завод «^стерн Елек-трик, м. Хоторн, США»). Щ експерименти доказали ви-году створення сприятливого сощально-психолопчного ктмату в робочих колективах, встановлення демократичного стилю кер!вництва, сшвучасп пращвниюв в уп-равлшш виробництвом.
Засновник теори людських вщносин Е. Мейо об-Грунтував вщому тезу, згщно яюй проблема продуктив-ност пращ визначалась вщношенням до не! шдивщу-ального пращвника. Е. Мейо стверджував, що сутшсть людських вщносин вiдбуваeться в покращенш умов пращ ради одержання максимальних доход!в. На вщмшу в!д засновника «науково! оргащзаци пращ» Ф. Тейлора вш рахував, що кр!м вигоди вщ сучасних технологш \ чпхо! оргащзаци трудового процесу, необхщна оргашзащя пращ, як сощальна система, котра створюe соц-!ально-економ!чш умови для максимально! прояви зд!бностей ноая робочо! сили до активно! трудово! д!яльность [12, с. 130]
Отже, теорГя людських вщносин, спираючись на сучасн технологи, виходить з можливост зросту продуктивной пращ завдяки виявленню та використанню вГртуально-чутливого характеру в понятл пращвником сощальних щнностей пращ. Тобто виявлення сощаль-но! складово! в пращ, а саме —застосування сощальних технологш у виробництв^ стае предметом наукових пошуюв i практичних рГшень в методологи сучасно! органГзацГ! працГ. У даному контексп йде наближення теори людських вщносин до сучасно! концепци людсь-кого розвитку, яка орГентуе суспшьне виробництво на зростання в ньому ролГ таких соцГально-економГчних категорш, як людськГ вГдносини, людськГ ресурси, людський каштал, тобто на зростання значущоста людсь-ко! працГ та и органГзацГ!. При цьому людина пращ стае не тшьки головним фактором виробництва, але i його цшлю. I ця теза була видшена як головна у вах новгтшх економГчних теорГях стосовно людських вщносин, авторами яких е А. Шопенгауер, Т. Шульц i Г. С. Беккер. СлГд також визнати, що помггаий внесок у напрямку соцГа-лГзацГ! в оргащзаци пращ зробили Ян Зеленевський, Б. -М. Ьумнов, 6. I. Капустш, Т. Котарбинський, А. Н. Леонтьев, Г. Е. Слезшгер, С. Г. Струмилш, П. Ф. Пет-роченко, Г. А. Пруденський, 6. I. Шерман i багато шших видатних вчених.
Варто пГдкреслити, що ниш чимало вГтчизняних на-уковцГв роблять спроби прив'язати теоретичш положен-ня сучасних концепцш людських вГдносин, до практики укра!нсько! економГки (В. Ф. Амоша, Д. П. Богиня, В. М. Данюк, Г. А. Дмитренко, А. Колот, Е. М. ЛГбанова, О. Ф. Новкова, В. В. Оншенко, М. В. Семиына, М. Г. Чу-маченко i багато Гнших). Проте в !хшх наукових публГ-кацГях не ф^уруе термГн «соцГально орГентована праця» та «сощальна оргашзащя працГ» як економ1чш поняття.
Виходячи з наведених теоретичних припущень, людина працГ знаходить свое вщбиття у виглядГ людсь-кого кашталу, а по-сутГ перетворюються на людський каштал, стае цшлю як сутшсних, так i трудових вщносин. При цьому вщповщш сощальш параметри задають-ся як сощальною економГкою, так i соцГальною працею. А вщтворення людського капГталу вщбуваеться одночас-но в матерГально-виробничГй i соцГально-трудових сферах шляхом сощально! органГзацГ! працГ (СОП). У такому разГ соцГально орГентована праця визначае вщповщш сощальш стандарти у цих сферах, а СОП створюе умо-ви для !х досягнення.
Досягненню вщповщних сощальних стандарпв сприяе тюний взаемозв'язок оргащзаци трудового процесу з оргашзащею виробництва i управлшня. Дана теза у сучасному розумшш соцГально! органГзацГ! пращ вит-Гкае зГ смислового навантаження на термш «органГзацГя». Поняття «оргашзащя» було звюне вже у середньовшовш латинГ. ЕтимологГчно (гр. etymon — ютина) i семантич-но (гр. semantikos — смисл), тобто ютинне значення термГну органГзацГя пов'язане з грецьким словом «органон» (лат. — «органум»). Первюно воно визначало «шструмент, знаряддя», а потГм як наявшсть сукупностГ складових, функцГонально спещал1зованих i пристосо-ваних до потреб цшого. Додержанням цГе! тези дося-гаеться гуманГзацГя працГ, охоплюючи техшку, технологГ!, управлГння i органГзацГю трудового процесу. Тобто перша теза визначае необх1дшсть еднання оргатзацп власно
трудового процесу з оргатзащею виробництва i управлт-ня.
Друга теза базуеться на загальнш сутност1 поняття термшу «соц1альний» (лат. зоааШ) — пов'язаний з в!дно-синами людей у сусшльствь У такому його розум1нн1 у суспшьних 1 трудових в1дносинах посилюеться роль людини, перетворюючи !х у людськ1 в1дносини. Що сто-суеться виробництва, то в ньому також посилюеться роль людини, перетворюючись на людськ1 вщносини, а носш цих вщносин — на людський каштал. Дана теза п1дкреслюе, що людина стае найефектившшим кашта-лом. В цих обставинах кашталют враховуе, що технолог!' виробництва, методи менеджменту 1 умови прац1 не повинн1 наносити шкоди людиш, а б1знес мае бути соц-Хально спрямованим. Тому потр1бно розвиток постшду-стр1ального виробництва спрямувати на соц1ально ор1-ентоваш технолог!!, економ1ку 1 працю. Отже, друга теза стверджуе необхiднiсть еднання сощально-трудових вiдносин з оргатзащею власно трудового процесу в загаль-не поняття сощально! оргашзаци пращ. Тут необх!дно шдкреслити, що дос1 Хснуе точка зору, яка роз'еднуе поняття оргашзащя прац1 та соц1ально-трудов1 вщноси-ни. 1х прихильники враховують СТВ поняттям бшьш широким, окремим в!д орган1зац1! прац1.
Третя теза пов'язана з поняттям «соц1ал1зац!!» людини (прац1вника) з використанням !х зд1бностей у штеграц!! в сусп1льство (макрор1вень), або адаптац!! до конкретних умов виробництва. У даному сенс1 сощаль зац1я людини (прац1вника) представляе виб1ркове освое-ння ним тако! оргашзацшно! культури, яка його зустр-Хчае у колектив1, куди в1н прийшов працювати. Результатом соц1ал1зац!! виступають засвоення знань, умшь 1 норм, прийняття цшностей та вироблення власних цшшсних ор1ентац1й. I якщо з боку «соц1ал1зуемого» немае в1дпов1дного «вщгуку» на вплив, наданий середо-вищем, то навряд чи можна говорити про нормальне засвоення навпъ мшмуму необхщно! частки культурного досвщу колективу, у якому в1н працюе. Наприклад, сутшсть сощалХзаци прац1вника обумовлюеться як у раз1 його високо! розвинутост1, так 1 в раз1 адаптованост1 до нових умов прац1. На п1дприемствах транспорту, де в умовах приватизац!! (автоп1дприемства) чи змши фор-ми власност1 (морськ1 порти), йде процес ресоц1ал1зац!! у вщповщност1 з новими ц1нностями (наприклад, змша колектив1стських 1нтерес1в персоналу всього шдприем-ства на Хнтереси окремо! групи пращвниюв). При цьо-му соц1ал1зац1я прац1вника (точн1ше Г! результат) залеж-но в1д особливостей групи може виступити основою як для адаптованост1, так 1 для дезадаптованост1. До реч1, якщо в колектив1 гумашстичш загальнолюдськ1 ц1нност1 служать засобом маскування хижацьких прагнень. Тоб-то, якщо переважною соц1альною «тактикою» окремо! групи людей кер1вницького складу е лицем1рство й лукавство, то соц1ал1зац1я особистост1 не буде зд1йснена шляхом прийняття таких загальнолюдських цшностей, як шляхетшсть, великодушшсть, справедлив1сть, виз-нання прав та повага достоГнства шших людей. Така ситуац1я стае причиною дезадаптованост1 прац1вника 1 соц1альних конфл1кт1в. Отже, третя теза обумовлюе необхiднiсть створення таких стимулiв до пращ, як враховують мотиви поведтки людини, сприяють використан-ню i розвитку людського капталу, визнаючи потенцшт
можливостi та результати адаптованостi пращвника до високо! оргашзацшно! (корпоративно!) культури.
Вс1 три тези, що характеризують сучасне уявлення пор оргашзацш прац1, в сукупност1 складають Г! сутш-сне поняття, тобто сутшсть соц1ально! оргашзац!! прац1.
Узагальнюючи наведене можна зробити деяк1 вис-новки.
1. Сутн1сть соц1ально ор1ентовано! прац1 необх1дно бачити у розумшш нев1дворотност1 та об'ективност1 процес1в сощал1заци всхх сфер сусп1льного життя (мак-рор1вень) та вс1х сфер постшдустршного виробництва (м1крор1вень). Зг1дно цьому повинна бути посилена роль держави у створенш сприятливих умов для людського розвитку, покращення якост1 формування та шдвищен-ня р1вня використання людського катталу в Хнтересах економ1чного зростання краГни. Держава призвана ство-рювати умови для мотивовано! прац1 та зростання до-ход1в громадян, шдвищення якост1 життя населення та якост1 трудового життя й соц1ального захисту.
2. Сутн1сть соц1альн1й оргашзац!! прац1 складають: едн1сть оргашзац!! трудового процесу з оргашзащею виробництва 1 управлшня; еднання орган1зац1! трудового процесу з1 соц1ально-трудовими в1дносинами; створення умов щодо мотивовано! прац1. Соц1альна орган-1зац1я прац1 е мехашзмом досягнення мхжнародних соц-Хальних стандарт1в, як1 визначен1 соц1ально ор1ентова-ною працею.
3. Назрша необх1дн1сть розробка ново! Концепцп сощально! оргашзаци пращ. В основу тако! концепц!! мае бути покладений мехашзм досягнення м1жнародних соц1альних стандарт1в шляхом соц1альн1й орган1зац1! прац1, яка базуеться на посиленн1 рол1 держави у ство-ренн1 умов для мотивац!! високоефективно! прац1 та Г! оргашзац!! сошально! спрямованост1
4. Зм1ст соц1ально! органХзац!! прац1 пов'язаний не тшьки з необх1дн1стю розширення !! функц1й у сфер1 власно трудового процесу, але й з формуванням цшсних соц1ально-трудових систем. Так1 системи охоплюють матер1ально-виробничу та соц1ально-трудову сфери (в едност1 органХзац!! прац1 з орган1зац1ею виробництва 1 управлшня), а також враховують умови соц1ально-тру-дових в!дносин 1 створюють стимули до прац1, виходячи з шдивщуальних мотив1в прац1вника. Вони повинн1 ста-вити матер1альне 1 моральне стимулювання прац1вника в залежн1сть в1д результат1в д1яльност1 п1дприемства, в1д реального попиту на його продукцш 1 реальш можли-вост1 трудових, матер1альних 1 фшансових ресурс1в. Тому соц1ально-трудов1 системи не обмежуються оцшкою 1 використанням внутршшх чинник1в, а ор1ентуються на всеб1чний анал1з зовн1шн1х фактор1в 1 стану ринк1в то-вар1в, прац1 та кап1талу.
На р1вн1 суспшьства у формуванн1 сучасно! Концепц!! соц1ально! орган1зац!! прац1 вих!дною позишею е Програма соц!ально-економ1чного розвитку краГни, з урахуванням '!! ново! парадигми. Сощально-трудов1 системи макрор1вня повинш враховувати !нституц1ональн! зм1ни в економщ, а також взаемозалежн1сть з1 вс1ма ринками, забезпечуючи:
— регулювання процес1в у сощальнш сфер1 сусп1ль-
ства;
— задоволення матер1альних ! культурних потреб його члешв;
— управлшня сощальною диференцiацieю суспшь-ства перш за все — розподшом доход!в як економ!чно активного населення, так ! непрацездатних громадян.
5. На мшрор!вш, сощальна оргашзащя пращ кр!м власно трудового процесу, покликана забезпечувати мотивовану д1яльшсть, продуктивну зайнятють, гуман-!зацш умов пращ, рют р!вня 11 оплати, цившзоваш соц-!ально-трудов! вщносини та сощальний захист. Питан-ня сощально! оргашзаци пращ важливо ставити й вир-шувати, починаючи з робочого мюця, структурного пщроздшу й пiдприeмства.
6. Сощальна оргашзащя пращ за сво!м змктом вирiшуe як мшмум т задач!, що визначеш були ран-ше й перел!чеш, як основш напрямки НОП. Проте такий пщхщ не даe цшсного системного уявлення про сощальну оргашзацш пращ на пiдприeмствi, так як об-межуeться лише власно трудовим процесом у вщрив! в!д виробництва, а головне — недостатньо враховуe особливост сощально-трудових в!дносин, шдивщу-альш потреби людини, 1! мотиви ! стимули до високоп-родуктивно! пращ. Тому сощальна оргашзащя пращ повинна вщтворювати не тшьки вс функцп оргашзаци трудового процесу, але мати чгтке визначення суб'eктiв, предмепв ! засоб!в пращ та взаeмодiю м!ж ними. У цьому зв'язку функцюнально СОП виконуe все, що маe в!дношення до основних напрямюв удосконалення трудового процесу, але шдГрунтям тут e оргашзащя виробництва ! управлшня. Тому досл!дженню власно оргашзаци трудового процесу передуe вивчення (на р!вш анал!зу ! ощнки) оргащзацп виробництва, технологи ! управлшня на 1х вщповщшсть вимогам соцютех-нолопям, соцюекономщ ! соцюпращ. I хоча дана теза первинно маe методолопчне значення, !! практичне розумшня визначаe загальну оцшку менеджменту транспортного виробництва (дшчи технолог!! та стан основних засоб!в, структура управлшня, штатний роз-клад, досягнут! показники основно! д!яльност й соц-!ально! сфери). Така оцшка робиться на шдстав! анал-!зу динамши звиних даних у 1х пор!внянш з аналопч-ним об'eктом, еталоном, передовим вгтчизняним або свгтовим досв!дом тощо.
7. В ринкових умовах СОП повинна орieнтуватися на всеб!чний анал!з зовшшшх фактор!в, !хню сощальну спрямовашсть. Тобто сощально-трудов! системи повинш враховувати не тшьки взаeмодiю пращвника з техшкою ! технологieю, з предметами ! засобами пращ, але й з продуктами пращ через маркетингову складову. Безпо-середньо сферою СОП стаe управлшський персонал. В сощально трудових системах значно зростаe роль людсь-кого ресурсу, його властивють перетворюватись у людсь-кий каштал, розвиток якого стаe цшою СОП. 1нструмен-тарieм досягнення тако! цш e мотивована праця персоналу завдяки и сощальнш оргашзаци. Орieнтиром соц-!ально! спрямованост в таких системах стають внутри-корпоративш, галузев!, регюнальш, державш, м!жна-родш сощальш стандарти та норми.
Отже, сощальна оргашзащя пращ на мшрор!вш маe на пiдприeмствах транспорту якби два р!вня:
— перший р!вень обмежуeться органiзацieю власно трудового процесу, в тому числ! умовами пращ, здшснюючись зг!дно загальновизнаним на-прямкам. До них в!дносяться: розподш ! кооперащя
пращ, в тому числ! форми оргашзаци пращ (шдив-!дуальш, колективш); оргашзащя, обслуговування та атестащя робочого мкця; прийоми ! методи пращ; подготовка та шдвищення квал!фшаци кадр!в; нор-мування пращ; !! матер!альне стимулювання. Особ-ливе мкце сьогодш займаe такий напрямок СОП як умови пращ. Вони охоплюють санiтарно-гiгieнiчнi \ психоф!зюлопчш !! складов!, а також сощально-пси-холопчний кл!мат;
— другий р!вень пов'язаний створенням сощаль-но-трудових систем. Це потребуe системного уявлення про спшьну оргашзацш виробництва, управлшня та пращ в 1х взаeмозв'язку сощально-трудовими вщно-синами, культурою особистоста, культурою виробництва та !мщжем пiдприeмства. Цей р!вень наближаe соц-!альну орган!зац!ю пращ до поняття орган!зац!йно! куль-тури ! зобов'язуe враховувати окрем! аспекти останньо! у своeму зм!ст!.
Сл!д нагадати, що мотивована праця e не т!льки механ!змом реал!зац!1 сощально орieнтовано! прац! але й потенцшно маe ознаки результату в досягненш соц-!альних стандарт!в. Тому соцюлопчне виявлення р!вня мотивованост! персоналу за показником задоволеносп працею (за сукупшстю стимул!в) дозволяe зробити вис-новок не тшьки про р!вень оргашзаци прац!, але й сто-совно д1яльносп пiдприeмства в ц!лому та стану його окремих виробничо-господарських складових. Форму-вання мотивац!йно! прац! — це завжди результат комплексного впливу на пращвника суб'ективних (внутрштх) та об'ективних (зовнштх) чинник1в. Так! чинники в даному дослщженш називаються «мотиваторами». Завдяки 1х впливу та взаeмодi1 виникаe мотива-цшна повед!нка персоналу певно! спрямованост! на ефективну працю.
Внутршш мотиватори — це суб^ктивш чинники трудово! мотивац!!, як! визначаються потребами, ште-ресами, ц!нн!сними та професшними орieнтацiями конкретно! особи у сфер! пращ, пов'язаш з особистюними характеристиками прац!вника (стать, вш, осв!та, с!мей-ний стан, профеая, трудовий стаж, особистий досв!д, загальна ! профес!йна культура, спрямован!сть штерешв), рисами трудового ментал!тету. Базуються внутршш мотиватори, передуам, на потребах, п!д якими розум!-ють необх!дн! матер1альш ! духовн! блага, як! пращвник бажаe та прагне мати, споживати, використовувати. Осмислення пращвником сво!х потреб породжуe певн! !нтереси у сфер! пращ. 1нтереси можна трактувати як усв!домлення актуальних потреб, що стаe джерелом д!яльност!, м!стить у соб! внутр!шню необх!дн!сть вико-нання певних суспшьних функц!й (вчинк!в) для 1х задо-волення.
В залежност! в!д виду потреб прийнято виокремлю-вати штереси економ!чн! (грошов!, майнов! та шш1 ма-тер!альн! !нтереси), а також духовш й соц!альн!. В!д р!вня розгляду вид!ляють !нтереси людини, ам'1, соц!ально! групи, колективу, ф!рми, корпорацй, !х об'eднань, галуз!, рег!ону, держави. 1нтереси у сфер! прац! завжди мають певну спрямовашсть, що в^ображ^ т! чи ц!нн!сн! орieнтацi1. П!д ц!нн!сними орieнтацiями ми розумшть-ся ст!йке в!дношення до сукупносп матер!альних та духовних ц!нностей, щеал1в, що формуються прагнення для 1хнього досягнення. Що стосуeться прац!вник!в
пщприемств транспорту, то в них повинна бути не т!льки свщома спрямовашсть штерешв, головн1 пр1оритети у задоволеност1 ними, але й реальне оч1кування, виходя-чи з1 специф1ки галуз1.
На вщмшу в1д внутр!шн1х мотиватор1в, зовншшми мотиваторами (стимулами до пращ) вважаються об-'ективш чинники, як1 зовш впливають на конкретного прац1вника. Вони створюються завдяки сощальнш орган!зац1! пращ й спроможш посилити або послабити мотиви до трудово! д1яльност1, ефективно! прац1. На п1дприемствах транспорту стимули до пращ обумовлю-ють: пщвищення профес1йно! майстерност1, засвоення нових знань, сприятлив1 умови прац1 та сощально-пси-холог1чний кл1мат, справедливу оплату пращ, можли-вост1 соц1ального захисту, професшного та кар'ерного зростання тощо.
В даному дослщжент п1д стимулами до пращ маеть-ся на уваз1 сукупн1сть зовн!шн1х чинник1в, як1 реально сприяють на формування стшких мотив1в до ефективно! трудово! д1яльност1. Тобто розмова йде про утворен-ня на п1дприемствах транспорту мотив1в-стимул1в. У протилежному випадку, коли стимули втрачають свое пряме призначення — говорять про дш антистимул1в, котр1, по сут1, гальмують економ1чний розвиток.
Мотиващя — це сукупнють внутршшх ! зовн!шн1х руш1йних сил, як1 спонукають людину до д!яльноста, виз-начають повед1нку, форми д!яльноста, надають ц1й д!яль-ност1 спрямованост1, ор1ентовано! на досягнення особис-тих ц!лей ! ц!лей органХзац!!. Тобто, мотивацхя — це су-купн1сть ус!х мотив1в, як1 впливають на поведшку люди-ни. Виходячи з такого розумшня, конкретн1 стимули до пращ, що створюються сощальною орган!зац1ею пращ сл!д розглядати як складов! зовншньо орган1зовано! мотивац!!.
Система мотив1в ! стимул1в до прац1 мае Грунтува-тись на певн1й нормативно-правов1й баз1. Прац1вник мае знати, як1 вимоги ставляться до нього, яка буде винаго-рода при !х отриманш ! як1 санкц!! будуть застосоваш у випадку невиконання вимог. Як показали попередш досл1дження, стимулювання пращ ефективне тшьки у тому випадку, коли менеджер п!дприемства транспорту вм1е добиватися ! п1дтримувати той р1вень роботи, за яку платять. Тому стимулювання пращ стае реальним, якщо не взагал1 спонукати людину працювати, а защкавити працювати краще, продуктивнее завдяки органХзац!! прац1 соц1ально! спрямованоста.
На п1дстав1 попередн1х теоретичних висновюв сто-совно СОП та !х перев1рки серед експерт1в (фах1вц1в транспорту) систему мотиватор1в, що утворюються соц-Хальною орган1зац1ею прац1 на п!дприемствах транспорту, покладено в основу формування в!дпов!дно! анкети. Ця анкета призначаеться для ощнки стимул1в, що створюються сощальною оргашзащею пращ, як1 сприяють розвитку людського кашталу.
Згрупован1 матер1али Хнтерв'ю, як1 одержан! при доопрацюванш ц1е! анкети та !! апробац!! в морських портах ! на товарних станц1ях Одесько! зал1зниц! св1дчать про так1 загальш особливост1 формування внутр!шн1х ! зовшшшх мотиватор1в щодо мотивац1! персоналу пщприемств транспорту.
На р1вн1 !ндив1да в якост1 внутр!шн1х мотиватор1в спрацьовують перш за все т1, що знаходяться у тасному зв'язку з отриманими освггою, профес1ею, трудовим
досв1дом ! творчими схильностями, а також з особливо-стями ментал1тету транспортника, його гордютю за свою транспортну д!яльшсть.
Зовн!шн1ми мотиваторами д1йсно служать т1, що представлен! в анкет!. Послщовшсть ! зм1ст зовн!шн1х мотиватор1в представлен! в анкет! таким чином, що вони в!дображають поетапшсть формування ! використання людського кап1талу в!д прийому на роботу (вщповщнють робочого м1сця зд1бностям прац1вника) до оц1нки сту-пеня ефективно! зайнятост1. Питання анкети умовно подшеш на дв1 групи:
— так1, що характеризують безпосередш напрямки органХзац!! прац1 у !! класичному, але на сьогодн1 недо-статньо повному понятт1;
— т1, що е опосередненими напрямками органХзац!! пращ, так як базуються на використанш даних шфор-мац!! стосовно сощально-трудових в1дносин та органХзац!! виробництва ! управл1ння, враховуючи !! в сощаль-но-трудов1й сфер1 ! вносячи в1дпов1дн! корективи у ма-тер1ально-виробничу сферу з позиц1й вимог виконання сощальних трудових стандарт1в.
Додатково привернуто уваги не тальки до матер1ально-го стимулювання прац1 взагал1, але й справедливо! !!' ощнки ! оплати; стаб1льно! гарантовано! зайнятоста; самост1йност1 та в1дпов!дальност1 в робота; кадрово! пол1тики та стилю кер1вництва; взаемов1дносин в колектив1, причетност1 в справах п!дприемства; перспектив кар'ери; пщвищення р1вня осв1ти 1 квал1ф!кац!!. Тобто, у цьому перел1ку мотива-тори т1сно пов'язан1 з соц1альною оргашзащею пращ
Вагоме значення для сприйняття пращ як цшноста мае безпосередньо добробут пращвника та його с1м'Г, можливост1 його зм1цнення саме за рахунок пращ на даному п!дприемств1. Результати Хнтерв'ю показують, що головне значення в систем! мотивацшного мехашзму мае оплата пращ, як перша умова забезпечення нормально! життед!яльност1 людини. Але окрем1 фаххвщ настоюють на тому, що мае м1сце безп!дставне 1 безпричинне п!дви-щення р1вня зароб1тно! плати, що не сприяе зростанню трудово! активност1 та продуктивност1 прац1. Кр1м того, можлив1сть п!дприемства пост1йно безп1дставно п!дви-щувати р1вень зароб1тно! плати обмежена. Тому повинш розроблятися спец1альн1 компенсатори, як1 шдтримува-ли б мотивован1сть прац1вник1в на високому р1вш. У зв'язку з цим п!дкреслюеться важлива роль внутр1шнь-овиробничих п1льг 1 засоб1в сощального захисту.
Висновки. Теор1я 1 практика реал1зац!! основних на-прямк1в оргашзац!! прац1 соц1ально! спрямованост1 по-казуе, що кр1м орган1зац!! власно трудового процесу СОП, створюючи 1 пос!даючи в!дпов!дш стимули до прац1, ви-користовуе при цьому знання оргашзац!! виробництва 1 управлшня, зм1ст сощально-трудових в!дносин та окрем1 аспекти оргкультури. Це дозволяе п1двисити мотиво-вашсть прац1 та !! ефективн1сть. Сьогодш усп1х п1дприемств транспорту б1льшою м1рою залежить в1д р1вня орган1зац!! пращ, !! соц1ально! спрямованост1, н!ж в!д багатьох Хнших фактор1в. Високий р1вень СОП е одним з найбшьш стаб1льних цементуючих елемент1в п!дприемства транспорту. Високор1внева, соц1ально ор1-ентована праця полегшуе циркуляц1ю Хнформац!! та про-цес прийняття р1шень, спрощуе сшвробггаицтво на основ! дов1ри. Найб1льш важливим чинником СОП е !! неформальний вплив на молодих прац1вник1в, розвиток
1х особистих О професшних якостей завдяки чинним правилам та нормам, котр! несе персонал, провщш спещал-юти О кадров! пращвники, як! мають найбшьший досвщ роботи на пiдприeмствi. Все це позитивно впливаe на формування належного ставлення до трудово! дОяльноста.
Проте на практищ майже неможливо розмежувати вплив тшьки внутршшх чи тшьки зовшшшх мотивОв. В одних випадках дГ1 людини можуть бути породжеш пе-реважно внутршньою мотивацieю, а в шших — переваж-но зовшшньою. Може бути О так, що спонукальш дГ1 одночасно породжуватимуться обома подсистемами мо-тиваци. Вщсутшсть чгткого розмежування внутршньо! О зовшшньо! мотивацш не знижуe, а, навпаки, пiдвищуe значення 1хнього аналОзу, мониторингу в практищ орган-Озаци пращ. Адже в тепершшх ринкових умовах, що перебувають под впливом глобалОзаци, змшити поведш-ку людини, активОзувати 11 ди, сощальна оргашзаци пращ може, спираючись на мотивовану дОяльшсть персоналу.
Що стосуeться практики дослщження проблем СОП та И умов, то апрюр! воно повинно спиратися на дшсшсть, яка свщчить про вщсутшсть цшеспрямовано! роботи у напрямку оргашзаци власно трудового процесу. Тому докладному вивченню пщлягають так! найважливМ на-прямки СОП, як професшне навчання, використання робочого часу О зайнятють на виробнищга у контекст! формування та використання людських ресурав; умови пращ та 11 оплата, а також сощально-трудов! вщносини.
Лiтература
1. Проблеми пращ на пiдприeмствах водного транспорту в контекст! сощальних стандартов eвропейського союзу. — Науково-дослщний шститут пращ О зайнятост населення. — Шифр 6. — УДК 330.59:349.3. — 2005. — 223 с.
2. Формування та використання людського кашталу на пiдприeмствах морського транспорту — Науково-дос-
лщний шститут пращ i зайнятост населення. — Шифр 6. — УДК 331.101.262. — 2006. — 199 с.
3. Юр'ян Т. М. «Теоретичш основи та прикладш ас-пекти сощально орГентовано! пращ в Укра!ш (проблеми пращ на пщприемствах морського транспорту)» / Т. М. Юр'ян. — Укра!на: аспекти пращ. — 2006. — № 2. — С. 3-8.
4. Ехард Л. Благосостояние для всех / Л. Ехард. — М. : Начало-Пресс, 1992.— 119 с.
5. Коуз Р. Фирма, рынок и право: бумажное русско-язичное издание / Р. Коуз. — М. : «Дело. ЛТД» при участии из-ва «Cstsllsxy», 1993. — 192 с.
6. Уильямсон О. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки и «отношенческая» контракция / О. Уильямсон ; Перевод англ. ; под ред. В. С. Каталь-ко — СПб. : Лениздат., 1996. — 702 с.
7. Норт Д. Институт, институциональные изменения и функциональные экономики / Д. Норт. — М. : Начало, 1997. — 198 с.
8. Формування ринково! економши: Зб. наук. праць. Спец. вип. Управлшня людськими ресурсами: проблеми теорп та практики. Т.3 Регулювання сощально-тру-дових вщносин на ринку пращ. — К. : КНЕУ, 2005. — 648 с.
9. Рубцов С. Технократическая культура организации / Рубцов С. // Проблемы теории и практики управления. — 2003, № 4. — С. 103.
10. Кушков Ю. М., Котенко Т. М. ЯкГсть життя як вди-катор удосконалост регюнальних програм сощально-еко-номГчного розвитку / Кушков Ю. М., Котенко Т. М.// Вюник сощально-економГчних дослщжень, Вип. 16. — Одеса : ОДЕУ, 2004. — С. 113-117.
11. Monthly Laber Review, №11. P. 10.
12. Теория и методы в социальных науках / Под ред. С. Ларсена ; пер. с англ. — М .: МИМО. — Российская политическая энциклопедия. — 2004. — С. 130.
