CC BY
16
Менеджмент персоналу
УДК 658.3
Г. О. Крашвша,
кандидат наук з державного управлтня, Донецький iнститут ринку i соцгально! полгтики
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ ДОБРОВОЛЬЧЕСТВА: ПРОБЛЕМИ СОЦ1АЛЬНО-ТРУДОВИХ В1ДНОСИН ТА РИНКУ ПРАЦ1
Постановка проблеми в загальному виглядк
Досл1дження та диференщащя сощально-трудових вщносин та риншв пращ показують доцшьнють !х кла-сифшацл та визначення титв моделей та сегменпв ринку пращ. Особливо це важливо для кра!н, еконо-мша яких перебувае на етат трансформацл.
У добровольчесга метою моделювання е визначення можливост диференщацн сощально-трудових вщносини та ринку пращ щодо полггики держави, а метою класифшаци—можливють диференщащ! iiei ж сукупност за р1зними ознаками, виявлення ди на не! певних чиннишв. Сегментащя ж в добровольчесга мае за мету визначення впливу комплексу чинниюв на соц-1ально-трудов1 в1дносини та ринок пращ добровольчества за допомоги способ1в включення до процесу ви-робництва, координащю та ощнки робочо! сили, а та-кож, завдяки запровадженню теоретико-методолопч-ному тдходу, та е складовою державно! стратеги регу-лювання сощально-трудових в1дносин та ринку пращ.
Необхвднють запровадження цих понять щодо добровольчества зумовлено об'ективною потребою поглиблено! диференщащ! його сощально-трудових ввдносин та ринку пращ як взагал^ так по складових. Поглиблення диференщащ! добровольчества можли-во i за рахунок визначення нових ознак диференщацп i внаслiдок ускладнення вiдмiнностей в межах кожно! складово!; так i потреби щодо визначення полiтики держави у створенш сощально-трудових вiдносин i ринкку працi добровольчества.
При цьому комплекснiсть дИ чиннишв диференщащ! зумовлюе як схожi змiни в рiзних групах доб-ровольщв, так i виникнення нових якостей складових сощально-трудових вiдносин та ринку пращ через вплив багатьох чиннишв.
Актуальшсть. Необхiднiсть створення сощаль-но-трудових вщносин та ринкку працi добровольчества визначаеться появою перших цивтьних iнiцiатив iз про-ведення окремих добровольчих акцш та наукових крошв iз !х осмислення, систематизащ! та висування на !х досвiдi пропозицiй зi створення технологш добровольчих дiй. У цих умовах дослiдження методоло-пчних аспекпв проблем сощально-трудових вiдносин та ринкку пращ добровольчества, особливо напередодш
СВРО-2012 та СОЧ1-2014, набувае особливо! актуальность
Анал1з останн1х дослщжень i публ1кац1й. Ос-
нови добровольчества закладено закордонними вчени-ми: англшцем Т. Мором, французом А. Дюнаном та iн. Сучаснi особливостi сощально-трудових вщносин у добровольчествi дослвджували вчеш рiзних кра!н: М. Бо-станджогло, I. Городецька, G. Климов, С. Кружкова, М. Мацiула, I. Межлаук, Н. Моiна, А. Толмасова, М. Фурлан, К. Хаджи-Мщева, Г. Чейнен, О. Щекова, Д. Еберлi. Першi кроки в узагальненi укра!нського дос-вiду добровольчества зробили О. Главник, О. Голiчен-ко, О. Данильченко, Т. Дружченко, М. Земба, Н. Ла-гоцька, Н. Романова, К. Скутович та iн., а у створенш методики оргамзащ! та технологи добровольчих дш — вченi Нащонального педагогiчного унiверситету iм. М. I. Драгоманова: О. Безпалько, Р. Вайнола, Т. Го -ворун, Н. Заверико, О. Капська, О. Карпенко, Н. Комарова, Ж. Петрочко, I. Шнчук, С. Хоружий та iн.
Проблемами суспiльних сощально-трудових ввдносин ще у стародавнi часи займалися Ксенофонт, Платон, Арiстотель, Ф. Аквшський, а в новий час — А. Смгг, К. Маркс та ш. В Укра!нi, в новггнш час, щ проблеми та проблеми створення i функщонування риншв детально дослiджували Д. Богиня, О. Грша-нова, М. Долiшнiй, Г. Завшовська, С. Злупко, Н. Ссшо-ва, А. Колот, О. Крушельницька, Г. Осовська, В. Пе-люх, Л. Петрова, Ю. Привалов, Ю. Саенко, В. Сум-цов, I. Тимош, С. Укра!нцев, О. Уманський та ш.
Невирiшенi рашше частини загальноТ проблеми. В Укра!ш, на жаль, добровольчество як загально-сусшльний рух вiдсутне, бо немае системи ввдповщ-них сощально-трудових вiдносин та ринку пращ у зв 'яз-ку iз браком науково-систематизованого теоретичного та практичного !х шдгрунтя з урахуванням впчизняно-го та закордонного досвiду !х створення в державi.
Метою статт е дослiдження методологiчних аспекпв проблем сощально-трудових вiдносин та ринку пращ добровольчества.
Вiдповiдно до поставлено! мети статп сформуль-овано так завдання:
— запропонувати визначення та досл^ити спiввiдношення понять „добровольщ", „сощально-тру-
довi вiдносини добровольчества", „трудовi ресурси добровольчества" та „ринок пращ добровольчества" та визначити мотиваци вступу рiзних шарiв сустль-ства до добровольчества;
— сформулювати вимоги до визначення сощаль-но-трудових вщносин та ринку працi добровольчества та обгрушувати вибiр наукових пiдходiв щодо 1х дос-л1дження;
— визначити мету створення, складовi, основнi риси та класиф^вати ринок працi добровольчества.
Методи дослвдження — дiалектичний та функ-щональний аналiз, моделювання, класифшащя та ди-ференщащя.
Виклад основного матерiалу. Соцiальнi ввдно-сини — це ввдносини мiж соцiальними грушами та ок-ремими iндивiдами з приводу 1х сустльного становища, способу й укладу життя, iз приводу умов форму-вання й розвитку особистостей i соцiальних спшьнос-тей. Вони проявляються у становищ окремих груп, працюючих у трудовому процес^ комунiкацiйних зв'язках мiж ними, тобто у взаемному обмiнi шфор-мацieю для впливу на поведiнку та результати дiяль-ност iнших, а також для оцiнки власного стану, що впливае на формування iнтересiв й поведанки цих груп.
Ц вiдносини нерозривно зв'язано з трудовими вiдносинами. А об'ективною основою взаемодп людей е стльнють або розбiжнiсть 1х iнтересiв, близьюсть або вiддаленiсть цiлей та поглядiв. Посередниками взаемоди людей у сферi працi, промiжними И ланками робочi мiсця та блага.
У сучасних умовах розвитку свiтового ринку пращ за особливютю ознак, мотиваци та ре^зацп вилучаеться добровольчество як окрема форма со-щально-трудових вiдносин та окремий ринок працi, яю поширено в багатьох кра1нах свiту Праця добровольцiв з кожним роком стае все бшьш значимим ресурсом розвитку нащональних ринков. У багатьох крашах Свропи, Азп та Америки добровольчество е звичай-ним явищем. У цих крашах у добровольчести беруть участь до 15-20 % населення, чому держави надають всiляку тдтримку за допомоги органiзацiй третього сектору (добровольч^. Так, напередоднi фшансово! кризи 2008 р. в США 60,8 млн добровольщв пожерт-вували сустльству 8,1 млрд годин свого особистого вшьного часу. Лише у штат! 1ллшойс 2,7 млн добровольщв вiдпрацювали 302,9 млн годин, що ощнено в 5,9 млрд доларiв. Кожен резидент штату витратив 35,5 години особистого часу на добровольчество.
Зрозумшо, люди добровiльно беруться лише до роботи, яка ввдповвдала б 1х iнтересам [1]. Взагалi, у свт прийнято, що доброволець самостийно вибирае добровольчу роботу з чималого перелiку, куди вхо-дять рiзнi види сустльних робiт (будiвництво дорщ
прибирання територш), оргашзащя сустльно корис-них заход1в (доброд1йних концертов, збору засоб1в на тдтримку тих, що мають потребу), 1ндив1дуальна не-матер1альна допомога окремим особам або оргашза-щям ^нвалвдам, дгтям-сиротам, ветеранам в1йни, не-комерщйним структурам) та ш., який пропонуеться сустльством через створен бшьш нж за столгття розвитку добровольчества ринок пращ та систему фор-мування та регулювання добровольчого руху.
Проте добровольмсть пращ не передбачае хаотичного характеру цих сощально-трудових в1дносин, бо вони тдпадаютъ тд д1ю державних регулятор1в. Перш за все, стосунки м1ж добровольцем i добровольчими орган1зац1ями як оргашзаторами добровольчого руху регулюються договорами з суворим визначенням умов пращ: обсягу робiт, прав, обов'язкiв. Бшьш того, у США, наприклад, добровольчество враховуеться тд час визначення трудового стажу. У Шмеччиш досввд добро-вольчо1 роботи враховуеться тд час працевлаштуван-ня. Добровольцям також надаються рiзнi пiльги на про-дукцiю органiзацiï. Вони можуть отримувати безкош-товнi освiтнi та культурш послуги [2].
Для розвитку громадського сощуму в Украïнi традидiйнi соцiально-трудовi вiдношення потребують поширення через створення ринку пращ добровольчества, основними засадами якого е наявтсть незад-iяного сустльством втьного часу населення та об 'екпв посиленоï уваги, недосягнення частиною населення морального задоволення вiд обов'язковоï працi на робочому мiсцi, наявнiсть у бiльшостi особистостей бшьш значного iнтелектуального, професiйного, пси-хологiчного потенцiалу нж потреби обов'язковоï прац на робочому мiсцi, психолопчна потреба частини населення допомагати людям, бажання частини населення брати безпосередню участь в розвитку соцуму, тдви-щена самосвiдомiсть частини населення та ш.
В Украïнi добровольчество почало набирати фор-ми порiвняно недавно, та впровадити сощально-тру-довi вiдносини в повсякденну роботу сустльства i створити хоча б нескладну модель ринку прац добровольчества вдаеться слабо. У проект! закону „Про волонтерський рух в УкрашТ', каталiзатором розроб-ки якого стало наближення СВРО-2012, держава оприлюднила намiр регулювати роботу лише 30 тис. волот^в (фр. volontaire — доброволець), яких до ще1' акци буде залучено в чотирьох мiстах Украши.
Для цього проектом передбачалося оформлення договору волонтера iз волонтерською оргашзащею (органiзатором добровольчого руху), що його залучае, отримання статусу i посвiдчення волонтера. Якщо ж особа не мае бажання входити у волонтерську оргаш-защю, то все одно вона мае звернутися до не1' iз клопо-танням про зарахування ïï до участ в волонтерськш акци,
а посвГдчення волонтера 1й видадуть лише на термш акц11. Проектом також передбачалося створення вГдпо-вiдного державного координуючого органу.
Недолжами цього проекту е не передбаченшсть системи пiдбору i подготовки волонтерiв, а також не вирГшеннють низки 1х проблем. Наприклад, вГдшко -дування витрат волонтеру (на про'зд, придбання мате-рiалiв та ш.) у багатьох випадках може оподатковува -тися як його дохГд. Не визначено, хто мае забезпечу-вати волонтерiв вакцинацiею, медичним оглядом та ш. А державна роль в розвитку волонтерсько!' дiяльностi зводиться лише до шформащйно!' тдтримки [3].
Але в сьогодення закону немае, а дн оргашза-торiв добровольчества i державних органiв обмежеш дiючим механiзмом управлiння в державь
Не дивлячись на добровольнiсть, волонтерство, загалом, передбачае вiдповiдальнiсть за виконання норм i вимог, за збереження матерiальних цiнностей, за
дiяльнiсть, що п1дривае 1м1дж добровольчо'1 органiзацГí та ш. Тобто, добровольчество е особливою системою соц-Гально-трудових вгдносин, яю включають певнГ мехашз-ми стимулювання, хай Г нематерГального характеру.
СвГтовий добровольчий рух використовуе прак-тичне, шформацшне та привГлейоване нематерГальне стимулювання: надання добровольцям можливостГ придбання додаткових знань, навичок, досвГду робо-ти в рГзних сферах; забезпечення вГльного доступу до ГнформацГйних джерел Г матерГалГв та надання права безкоштовного користування послугами оргашзащ!', участГ в урочистих та ювшейних заходах; здобуття тдтримки з боку державних оргатв, некомерцГйних органГзацГй та Гн.
В умовах сучасних трансформацшних змГн в сощально-трудових вГдносинах в Укра'т [4] добровольчество мае зайняти мюце значного ресурсу сус-пГльного життя, що вГдповГдае свГтовГй практицГ.
Пд добровольчеством розучмють систему взаемода людини з сощальним середовищем, яке характеризуешься специф1чною формою трудових ввдносин. Взаемодя добровольщв i суспш>ства створюеться на основ1 вилучення суб'ектного шару суспiльства, з яким вiдбуваетъся взае-модiя. У разi великих спортивних змагань — це вболь вальники, журналюти, футбольм команди [5].
Добровольчество визначаеться, по-перше, iерар-хiчнiстю, яку обумовлено ввдм1ншстю рiвнiв взаемодiï iз певними сусшльними шарами; по-друге, суб'ектним складом ввдповвдного шару; по-трете, мiрою узагаль-неност дiй добровольцiв [6].
Щодо ринку пращ добровольчества, то в економщ поширено, що загальними умовами виникнення ринку працi [7] е юридична свобода i здатшсть власника робочоï сили на свiй розсуд розпоряджатись своïми здiбностями до працi, ввдсутшсть у нього необхiдного джерела одержання всiх потрiбних для життя засобiв iснування та наявшсть покупця, який виходить на ри-нок пращ, щоб купити запропоновану для продажу здатшстъ до працi потрiбних йому працiвникiв.
Але у сьогодення потреба в продажу своеï робо-чоï сили часто виникае у раз^ коли iндивiд мае нематерiальний i нтерес до наймано1' працi, що i е умо-вою виникнення ринку працi добровольчества.
Узагалi до складових ринку пращ в^носять носив, виконавщв та виразнишв соцiально-трудових ввдносин. На ринку працi добровольчества нолями соцiально-трудових вiдносин е власники робочо1' сили (добровольцi) та органiзаторiв добровольчого руху (добровольчi органiзацiï). Кожна з цих груп мае сво1' штереси, зумовлен 1хшм соцiально-економiчним становищем, а також належшстю до того чи шшого регiону, виду дiяльностi та iн. Звертаючись iндивiдуально до добровольчих оргашзацш, що рееструються державою, окремi представники цих груп формують одну з лiнiй зв'язшв у механiзмi фун-кцiонування ринку пращ добровольчества (рис. 1).
Складовою добровольчого ринку пращ е й ри-нок робочих мюць добровольчества, що характеризуемся наявшстю реального i поспйного попиту на них та 1'хньо1' пропозицiï, об'еднанням працi багатьох добровольщв та закрiпленням кожного за певним ро-бочим мiсцем, а також пов'язашстю робочих мiсць мiж собою технологiею та внутрiшньою кооперащею дальност добровольчо1' органiзацiï.
Цщком природно, що вплив добровольчих оргашзацш як носiïв соцiально-трудових вiдносин на державш структури та один на одного залежить вiд масштабiв ïхньоï дiяльностi, здатносп консолiдуватись та ш. Бо державний апарат з бшьшою увагою поста-виться, наприклад, до клопотання або вимоги сшлки добровольчих оргашзацш, шж до окремо^ незначно!' за
обсягом дiяльностi, доброволъчоï оргашзаци. Тому доб-ровольчi органiзацiï, як носи сощально-трудових вiдно-син, об'еднуються в асоцiацiï, як е виразниками со-цiально-трудових вiдносин добровольчества, взаемодють на ринку прац добровольчества, реалiзу-ючи власн концепцiï соцiально-економiчноï политики розвитку добровольчого руху, прагнучи максимально вплинути на державн структури та один на одного. Для цього вони використовують своï друковам видання, центри шдготовки кадрiв i зв'язшв з громадсьюстю. Консультацiï, поради, рекомендаций меморандуми та iншi рiзномаштш засоби впливу на державн органи ство-рюють другу лiнiю зв'язшв у механiзмi функщонуван-ня ринку пращ добровольчества.
Третьою складовою ринку пращ добровольчества е державш органи уах гшок влади як виразники соц-iально-трудових вiдносин, що покликан запроваджу-вати в життя програми державноï економiчноï полiтики (третя лшя зв'язшв у механiзмi функцiонування ринку пращ добровольчества).
Державш органи влади використовують лши зв 'язку м1ж складовими ринку прац добровольчества як засоби адмштстративного та економчного впливу на добровольщв i добровольчi органiзацiï: трудове та господарсь-ке законодавство, оподаткування, пенсшне законодав-ство, пльгове кредитування, санкци та штрафи тощо.
Здiйснюючи свш вплив, державн органи потре-бують iнформацiï про результати своеï дiяльностi як свiдчення про успiхи або невдачi державного регулю-вання ринку пращ добровольчества, що може надхо -дити рiзними каналами i в рiзноманiтних формах, наприклад, в ощнки впливу держави на ринок пращ добровольчества засобами масовоï шформацп. Успiхи чи невдачi дiй державних оргашв можуть ввдбиватися у реакцiï добровольцiв i добровольчих оргашзацш.
Об'ектами державного регулювання ринку пращ добровольчества е ситуаци, явища та умови сощально-економiчного життя, фази процесу вiдтворення доб-ровольчоï робочоï сили, де виникають або можуть виникати труднощi, проблеми, як не розв'язуються автоматично, тодi як 1х розв 'язання термiново потрiбне для шдтримки соцiальноï стабiльностi.
Головним об'ектом державного регулювання ринку пращ добровольчества е соцiально-трудовi вщносини мiж добровольцями та добровольчими оргашзащями, включаючи охорону пращ, реестрацто добровольщв та ш. Крiм цього, слад видокремити соцiальнi вiдносини м1ж добровольцями i добровольчими оргашзащями, включаючи сощальне забезпечення; регулювання пропозици робочоï сили та робочих мюць добровольчества; шдготовку та перешдготовку добровольцiв; розподш та перерозподш робочоï сили добровольщв.
У спрощеному виглядi мехашзм функщонуван-
Рис. 2. Основш потреби населення в добровольчш пращ
Рис. 3. Мотиващя учасп в добровольчес™ дiтей i пiдлiткiв
ня ринку пращ добровольчества можна подшити на дв1 частини: механ1зм регулювання сощально-трудо-вих в1дносин м1ж добровольцями та добровольчими оргашзащями та мехашзм соц1ального захисту доб-ровольцГв.
Структуру потреб добровольцГв пГд час добро-вольчо!' працГ важко визначити однозначно (рис.2).
Вона мае рГзш типи та рГвш. НайпростГше видГлити двГ якюно рГзнГ групи потреб: елементарнГ (фГзичш потреби збереження Г продовження людського роду та здоров'я сустльства, складовою яко!' е догляд за його окремими особами) та фГзичш, штелектуальш, со-щальш потреби бГльш високого рГвня. Серед них потреби у всшяких видах дГяльносл до бажання впливу
Рис. 4. Мотива^ участ в добровольчествi студентiв
Рис. 5. Мотивацiя участi в добровольчесга спецiалiстiв
на iнших тощо; у спшкуванш за допомогою входжен-ня до стльноти добровольцiв, формування доброзич-ливого ставлення до iнших спшьнот, пошук друзiв i спiлкування з ними, можливо, на взаемовипднш основц пiзнаннi проблем громади, ам'1 та друзiв; са-морозвитку через урiзноманiтнення особистого сусп-iльного становища, тдвищення якостi життя, усклад-нення його укладу та умов формування особистосп.
УЙ потреби визначають мотивацш складових ринку працi добровольчества до учаси в добровольчествi.
Мотиващя участi дiтей i пiдлiткiв досить проста (рис. 3). Це самоутвердження в очах однолггюв, батьюв i вчителiв, пошук нових друзiв, спiлкування, набуття нових навичок i знань та проведення дозвшля.
Мотивацiя участ студентiв бiльш складна, бо вони шукають в добровольчествi виртаення як про-фесiйних, так i комунiкацiйних проблем (рис. 4).
Комушкацшш проблеми, якi вирiшують студенти в добровольчеству е багатоплановими. Це й особисте спшкування з фахiвцiми в обранiй спецiальностi, й знайомство з новими методиками i технолопями. Тоб-то все, що може допомогти стати висококвалiфiкова-ними фахiвцями та працевлаштуватися.
Реатзащею особистих фахових можливостей мо-тивуеться участь в добровольчш працi спещашсив, яких приваблюе можливiсть розширення кола штерейв та особистого й професшного самоутвердження (рис. 5).
Таким чином, палггра загальних мотивацiй всту-пу до добровольчества достатньо широка (рис. 6). Це й отримання знань iз проблем суспшьства; й при-четнють до 1х виртаення; й цiкаве проведення вшьно-го часу та розваги; й новi знайомства i спiлкування з старими друзям; й новi навички i досвiд та дiловi кон-такти; й входження в престижну групу; й кориснють
со се
рр
-а н
Я се к о л д
со 'В
о
Я
К о
се а>
К Ч
Он ю
н о
О а с
Добровольщ
о
ей р
к Я К
о ^
о рр о
Он
с
о ра
ее ^
се рр
н
о §
о
ЗК се я
м о X
Я
к &
н о
к я
Я
се
рр «
д
'5
и
к и
рр
се Я
'и о
К
£ к к
о к л
о «
ю а> о
в
Сг
ч: 2
к *
к н о 0) Он
С рр
§
Я *
££ О X РР
о
о с
о >Я К ра о К
к
к
рр со О Рн
о
и
о
я
о
у
се
я со Я РР о г?
се
Я я н о
се
*
Он
КС
О
Рис. 6. Загальна мотива^ вступу в добровольщ
суспiльству; й одержання визначеного статусу i но-вий спосiб життя.
Отже, доброволець i добровольча оргашзащя однаковою м1рою виступають на ринку пращ добровольчества як власники: доброволець як власник ро-бочо1 сили, а добровольча оргашзащя — як власник робочих мюць добровольчества. Отже, ринок пращ добровольчества охоплюе ринок робочо1 сили добровольщв та ринок робочих м1сць добровольчества.
Щодо ринку робочих мiсць добровольчества, то труднощГ виникають лише при визначенш 1х ринково1 ц1ни, бо складаеться враження, що на практиц 1 робоч1 м1сця добровольчества безкоштовно надаються добровольцям.
Робоч1 м1сця добровольчества як засоби вироб-ництва е товарами на ринку засоб1в виробництва, але на ринку прац1 добровольчества вони явних ознак товару не мають.
Отже, ринок робочих м1сць добровольчества е в1дносно уособленим типом ринку, частиною ринково-го господарства краши, т1сно пов'язаною з 1ншими типами ринк1в, зокрема з ринком пращ добровольчества.
Тобто, видокремлюються наступш аспекти ринку пращ добровольчества: узгодження попиту 1 пропозицп робочо1 сили добровольщв; характер вГдносин i механГзм взаемодп мГж добровольцями та доброволь-чими оргашзащями; державне регулювання ринку пращ добровольчества; участь рiзних шарiв населення в доб-ровольчествi; механГзми функщонування ринку працГ добровольчества; ступГнь i ланка ринку працi добровольчества у суспГльному виробництвi.
У подальшому ринок працГ добровольчества виз-начаеться як механГзм, у якому добровольщ та добро-вольчi оргашзаци вступають у соцiально-трудовi вГдносини. При визначеннГ поняття „ ринок працГ добровольчества" багато уваги придГляеться сощально-трудовим вiдносинам, бо ця сфера вГдГграе значну роль у свгговш системГ суспГльного виробництва.
Наразь, коли ринок працi змГнився у зв'язку з переходом капГталГзму до монополистично!' стад 11 та усклад-нення соцiально-трудових вГдносин, а також через по-ширення умов найму, якГ тепер включають не лише заробГтну плату та робочий час, а й гаранта зайнятостГ, оплачений, але не вГдпрацьований час, соцГальнГ вип-лати та Гн., склалися умови виникнення ринку працi добровольчества у зв'язку iз змГною ставлення до робочо1 сили Г в роботодавщв, зокрема, стосовно якостГ робо-чо1 сили: квалГфГкацп, професГйно1 та загальноосвГтньо1 пГдготовки, творчого ставлення до працГ, високо1 якостГ роботи, а також стосовно сощальних гарантш тощо. Тобто, механГзм ринку пращ вийшов за межi процесу обмшу робочо1 сили, пронизуючи й iншi форми вико -ристання цього специфiчного товару.
ОднГею з особливостей ринку працГ добровольчества е те, що в сьогодення вГн пронизуе лише вико -ристання робочо1 сили добровольщв. До цього варто додати, що соцiально-трудовi вщносини в доброволь-чес™ безперервнГ вГд моменту реестращ1 добровольцiв аж до 1хнього виходу з добровольчого руху.
Тобто ринок працГ добровольчества Гснуе як за межами добровольчо1 оргашзащ1, так в 11 внутртаньо-му середовищь
Тобто, добровольцi, зайнятГ на робочих мГсцях добровольчо1 оргашзацц, все одно перебувають у станГ пропозицп свого товару. I добровольча оргашзащя придивляеться до зареестрованих добровольщв, з яки-ми вже укладено договГр, пропонуючи 1м бшьш при-вабливi умови добровольчо1 працi, коли шукае необх -щних йому добровольщв на новГ або на вакантнГ робочГ мГсця. Водночас серед зайнятих добровольщв е таю, яю шукають собi застосування з бГльш привабливими умовами добровольчо1 працi. Знайшовши таю, вони переходять до Г нших добровольчих оргашзацш.
Тобто, у визначенш ринку працГ добровольчества шдствою е ринок працГ вГльно1 конкуренц н, де голов-
ною е фаза обм!ну робочо! сили добровольця на фонд життевих благ, а його регулювання е державним ре-гулюванням.
Кр1м того, простежуються два методолопчних шдходи до анал1зу сутносп ринку пращ добровольчества — д1алектичний метод сощально-економ1чного анал1зу явищ та функщональний метод.
З погляду д1алектичного методу ринок прац добровольчества розглядаеться як сукупнють сощально-трудових ввдносин добровольчества в сусшльств!.
Функщональний шдхвд, запроваджений захвдною економ1чною теор1ею, при анал1з1 сутносп ринку пращ добровольчества виходить з функщонально-економ!-чних зв'язшв [ „технологИ" руху робочо! сили добро-вольщв в умовах ринку. За таким шдходом ринок пращ добровольчества розглядаеться як форма функщону-вання особистого чинника виробництва I як форма розвитку людського кашталу.
Оргашчно доповнюючи один одного, обидва шдходи дають змогу р1знопланово анал1зувати сутшсть ринку прац добровольчества як оргашзацшно-еконо-м1чну форму функщонування робочо! сили добро-вольщв в ринковш економщ. Досл1дження сощаль-но-трудових ввдносин, з одного боку, допомагають глибше зрозумгги функщональну залежнють м1ж яви-щами [ процесами на ринку пращ добровольчества, вивчити [ шзнати множину його глибинних ¿нтереав, потреб I ввдносин. Функщональний анал1з, з ¿ншого боку, доповнюе отриману шформащю знаннями кон-кретних мехашзм1в на ринку правд добровольчества, дае кшьшсну овднку ситуацп, що е основою для проведення державно! полггики.
Узагальнюкт наведене, можна зробити концеп-туальний висновок, що, визначаючи поняття „ринок правд добровольчества", необхвдно виходити з вимог комплексного та системного шдход1в. Комплексний п!дх!д до визначення цього поняття полягае в урахуванн! оргашзац!йно-економ!чних, соц!ально-психолог!чних, правових, техн!чних, педагог!чних та !нших аспекпв у !хн!й сукупносп та взаемозв'язку при дом!нуюч!й рол! соц!ально-трудових аспекпв добровольчества. Системний п!дх!д в!дбивае врахування зв'язшв м!ж окремими аспектами, мехашзмами ринку правд добровольчества та !хшми елементами [ полягае в розробщ шнцевих щлей, визначенн! напрямшв !хнього досягнення.
Отже, визначаючи поняття „ринок правд добровольчества" як частину ринкового господарства кра!-ни, треба визнати, що це, по-перше, категория, яка характеризуе систему соц!ально-трудових ввдносин добровольчества, що пронизують фази в!дтворення !ндив!дуально! робочо! сили добровольця (виробниц-тво, розпод!л, обм!н [ використання), вс! ланки та
ступен! сусшльного виробництва, ! регулюються рин-ковою кон'юнктурою, системою сощального партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та нащональними традициями. А по-друге — система мехашзм1в оргашзац!! сощального страхуван-ня; забезпечення умов прац! та техшки безпеки добровольчества; забезпечення зайнятосп добровольчою працею як частина мехашзму забезпечення зайнятосп всього населення; сощального захисту добровольвдв як частини мехашзму сощального захисту всього населення; формування та розвитку добровольчо! фор-ми використання робочо! сили; узгодження попиту та пропозиц!! робочо! сили добровольвдв тощо.
Трудов! ресурси добровольчества як економ!чна категория виражають сощально-трудов! в!дносини в суспшьспв, де населення мае ф!зичну та !нтелектуальну здатн!сть до правд в!дпов!дно до вста-новлених державою умов в!дтворення !ндив!дуально! робочо! сили. Останне шдкреслюе залежний ввд суб-екта державного управл1ння характер трудових ре-сурс1в добровольчесва.
Отже, ц!лком очевидно, що наведений методолог!чний шдх!д до анал!зу трудових ресурс!в добровольчества, який розглядае склад ! сп!вв!дношення елемент!в !хньо! структури, е дуже важливим для управл!ння !х в!дтворенням.
Без сумшву, структурно-функщональний шдх!д до анал!зу трудових ресурс!в добровольчества дае змогу конкретизувати сусп!льне значення ц!е! економ!чно! категор!!, що сприяе б!льш глибокому в!дображенню !! суп. I якщо врахувати, що трудов! ресурси добровольчества функщонують ! розвивають-ся т!льки у форм! виробничих в!дносин добровольчества, то на еташ ринково! трансформащ! економ!ки Укра!ни методолог!чно доцшьним буде використання в р!зних ситуациях такого складу трудових ресурив добровольчества за структурно-функцюнальним п!дходом, у якому чггко проявляеться !х суб'ективна характеристика:
— „члени добровольчо! оргашзавд!" До них належать шдприемвд; особи, зайнят! творчою д!яльшстю; особи, як живуть на доходи в!д власност! (див!денди, проценти, спадок); деяк !нш! категор!! громадян;
— „добровольвд", тобто особи, як1 пропонують свою робочу силу на ринкку прац! добровольчества.
Поняття „трудов! ресурси добровольчества" в еко-номчнш л!тератур! сто!ть в одному ряду з такими понят-тями, як ^.працездатне населення", „трудовий потенц1ал", „сукупн!сть нос!!в !ндив!дуально! робочо! сили".
У свою чергу, ! трудовий потенщал добровольчества кра!ни, на думку В. Костакова та А. Попова, — це також трудов! ресурси добровольчества, як! розгляда-ються в аспект! едност! !хньо! юльюсно! та як!сно! харак-
теристик. Вони вважають, що з к!льк!сного боку основу трудового потенщалу добровольчества складае населення працездатного в!ку. А з як!сного боку важливими вис-тупають так! характеристики трудових ресурс!в добровольчества, як !хня статева та в!кова структура, р!вень осв!ти, профес!йна шдготовка, мобтьшсть [8].
Анал!зуючи дал! поняття „трудов! ресурси добровольчества", слад ввдмггити, що вони, за винятком незайнятих, у к!льк!сному в!дношенн! являють собою зайнятих у вс!х сферах економ!ки незалежно в!д фор-ми власност!. Уся сукупн!сть зайнятого населення в!дпов!дае поняттю „сукупний доброволець". Це поняття використовуеться для характеристики складу та ступеня використання задаяних у добровольчества Воно характеризуе ефективнють сукупно! сусп!льно! прац! добровольчества, нос!ем яко! е сукупний прац!вник.
Пор1внюючи два згадуваних поняття — „трудов! ресурси добровольчества" та „добровольщ", можна зробити висновок, що останне е бшьш щкавим по-казником, який ввдбивае бажання населення до добровольно! прац!. Але це не означае, що треба повнютю ввдмовитись ввд показника „трудов! ресурси добровольчества", якщо брати до уваги визначення обсягу потенц1йно! пропозиц!! на ринку прац! добровольчества з метою подальшо! розробки державно! пол!тики з регулювання добровольчого руху.
Загальнов!домо, що ефективне функц!онування ринку прац! добровольчества в будь-як!й кра!н! мож-ливе в раз! дотримання ряду умов, а саме:
— повна самостшнють ! незалежн!сть добровольця ! добровольчо! орган!зац!! в поеднанн! з !хньою економ!чною в!дпов!дальн!стю;
— в!дносини складових на ринку прац! добровольчества — це в!дносини договор!в та угод м!ж р!вноправними партнерами, яким притаманний висо-кий ступ!нь потенцшно! мобтьюстц
— ! снування балансу м!ж робочими м!сцями добровольчества та сукупною пропозиц!ею робочо! сили добровольщв;
— добровольч! орган!зац!! для захисту сво!х !нтерес!в можуть об'еднуватись у сп!лки;
— активна проява ринков! мотивац!! повед!нки складових на ринку пращ добровольчества.
Розглянут методолопчш аспекти ринку прац! добровольчества взмоз! забезпечити створення меха-н!зму його функцюнування, подальшого розвитку та виконання функц!й, притаманних модел! соц1ально ор!ентовано! економ!ки:
— сустлъного подту працг. Ринок прац! добровольчества розмежовуе добровольця та добровольчу оргашзащю, розпод!ляе добровольц!в за профес!ями та квал!ф!кац1ею, галузями виробництва й рег!онами;
— ¡нформацгйну. В умовах ринку попит !
пропозиц!я пост!йно зм!нюються, що позначаеться на стан! ринкку прац! добровольчества. Ринок дае складо-вим добровольчого руху шформацю з пропозиц!! ро-бочих м!сць добровольчества ! робочо! сили добро-вольц!в, як!сть останньо! тощо. Ринок прац! добровольчества реагуе на будь-як! зм!ни в соц!ально-трудових в!дносинах, виявляе середньостатистичш витрати на робочу силу добровольщв, дисбаланс м!ж !! попитом ! пропозищею та ! нформуе защкавлеш складов! ринкку;
— посередницъку. Ринок прац! добровольчества встановлюе зв'язок м!ж добровольцями ! доброволь-чими оргашзащями, як! виходять на ринок для задо-волення взаемних !нтерес!в ! потреб. У нормально розвинен!й економ!ц! доброволець мае змогу вибрати оптимальне для нього робоче м!сце (залежно вщ умов прац!, профес!йно! спрямованост!, р!вня квал!ф!кац!! та ш.). В!н виконуе важливу соц!альну функц!ю — сприяе виконанню соц!ально значущо! роботи залежно в!д розвиткку особистих зд!бностей ! д!лових якос-тей, професшно! майстерност!;
— вгдтворювалъну. Це основна функц!я ринкку прац! добровольчества, який встановлюе р!вновагу м!ж попитом ! пропозищею робочо! сили добровольщв. При цьому задоволення попиту досягаеться за рахунок по-ширення пропозиц!! та шдвищення якост! робочо! сили добровольщв, як! постшно рухаються й ур!вноважують одне одного. Лише на ринку виявляються сусп!льно необх!дн! умови в!дтворення робочо! сили добровольц!в;
— стимулюючу. Ця функц!я полягае в тому, що ринок прац! добровольчества розвертае економ!ку лицем до потреб сусшльства, робить ус!х учасник!в добровольчого руху зац!кавленими в задоволенн! цих потреб. З одного боку, завдяки механ!зму конкуренц!! ринок прац! добровольчества стимулюе краще вико-ристання трудових ресурс!в добровольчества з метою забезпечення розвиткку ! прибутковост! сусшльного виробництва. З !ншого боку, в!н висувае вимоги до робочо! сили добровольщв, стимулюючи !х пол!пшувати !! як!сн! характеристики, що значною м!рою залежить в!д !! конкурентоспроможност!;
— оздоровлюючу. Ринок прац! добровольчества — це демократичний механ!зм економчного п!двищення ефективност! д!ючих добровольчих оргашзацш. Досв!д заруб!жних держав св!дчить, що результагившсть д!! рин-кового мехашзму добровольчества як стимулятора знач-но вища, н!ж функц!! в!дпов!дних оргашв управл!ння. Адже саме ринок створюе таку мотивац!ю прац!, яка зац!кавлюе, стимулюе !н!ц!ативн!сть, компетентшсть, квал!ф!кован!сть добровольц!в;
—регулюючу. Ринок прац! добровольщв впли-вае на вс! сфери економ!ки ! передуем на виробниц-тво. Певною м!рою в!н впливае ! на формування пропорц!й сусп!льного виробництва, розвиток
perioHÎB, сприяючи переливанию робочо1 сили добровольщв з одних perioHiB, господарств в rnmi, як прюритетно розвиваються.
Тобто, ринок пращ добровольчества регулюе надлишки трудових peсуpсiв сустльства за раху-нок добровольчества, ïx оптимальне poзмiщeння, а також ефективне використання. Вш, зокрема, регулюе рух трудових ресур^в добровольчества у народному господарств^ спонукаючи добровольч1 opганiзацiï зад1яти саме ту кшькють добровольщв i такoï квалiфiкацiï, якi забезпечують його при-буткoвiсть для суспiльства.
Висновки. У процеа дoслiджeння представлено методолопчн аспекти теоретичного узагальнення i виршено науково-практичне завдання дoслiджeння сoцiальнo-трудових ввдносин та ринку пpацi добровольчества на mдставi впровадження комплексного i системного mдxoдiв до дифepeнцiацiï,класифiкацiï та моделювання розвитку добровольчества в кршш.
Оснoвнi висновки та результати до^джень зво-дяться до наступного:
1. Визначено, що сoцiальнo-тpудoвi вiднoсини ввдграють значну роль у свiтoвiй ^CT^i доброволь-чого руху. Запропоновано визначення ринку пpацi добровольчества як мехашзму, у якому дoбpoвoльцi, доб-poвoльчi та дepжавнi opганiзацiï вступають у сощаль-нo-тpудoвi вiднoсини. Пopiвнeнo поняття „добровольщ" i „тpудoвi ресурси добровольчества" та визначено, що перше ввдбивае бажання населення до добровольно!' пращ. Поняття „тpудoвi ресурси добровольчества" виз-начае обсяг пoтeнцiйнoï пропозицп на ринку пращ добровольчества, придатний для розробки дepжавнoï политики з регулювання добровольчого руху. Визначено i структуровано мoтивацiï вступу piзниx шаpiв сустльства в добровольчество.
2. Запропоновано визначення поняття „ринок пращ добровольчества", виходячи з вимог комплексного та системного пiдxoдiв, де комплексний тдхвд вимагае враховувати opганiзацiйнo-eкoнoмiчнi, сoцiальнo-псиxoлoгiчнi, пpавoвi, тexнiчниx, педа-гoгiчнi та iншi аспекти в ïx сукупност та взаемозв-'язку при дoмiнуючiй poлi сoцiальнo-трудових ввдно-син добровольчества. Системний пiдxiд ввдбивае врахування зв'язкiв мiж окремими сощально-тру-довими вiднoсинами та мexанiзмами ринку пращ добровольчества та ïx складовими i полягае в виз-начеш кiнцeвиx цiлeй та напpямкiв ïx досягнення. Запpoпoнoванi пiдxoди вимагають розробки ме-xанiзмiв узгодження попиту i пропозицп poбoчoï сили дoбpoвoльцiв; врахування характеру сощаль-но-трудових вiднoсин i наявшсть мexанiзмiв взаемoдiï' дoбpoвoльцiв i добровольчих оргашзацш та державного регулювання ринку пращ доброволь-
чества; створення мотивацш участ piзниx щаpiв населення в дoбpoвoльчeствi та мexанiзмiв функщ-онування ринку пpацi добровольчества; визначення мюця i poлi ринку пращ добровольчества у сустль-ному виробництва
3. Встановлено, що доброволець i добровольча оргашзащя однаковою мipoю виступають на ринку пращ добровольчества як власники: доброволець — poбoчoï сили, а добровольча оргашзащя — робочих мюць добровольчества. Що ринок пращ добровольчества охоплюе ринки poбoчoï сили добровольщв, робочих мюць добровольчества та ш., як ввдносно уoсoблeнi, е частиною ринкового госпо-дарства краши та тiснo пoв'язанi мiж собою. Що ринок пращ добровольчества юнуе у зовшшньому i внутpiшньoму сepeдoвищi дoбpoвoльчoï opганiзацiï, а добровольщ, зайнят на ïï робочих мюцях, все одно пропонують свiй товар. Що ринок пращ добровольчества е ринком пращ вiльнoï конкуренцп, де го-ловним е обмш poбoчoï сили добровольця на життевi блага, якi задовольняють його потреби, а його регулювання е державним. Визначення поняття „ринок пращ добровольчества" як частини ринкового господарства краши визнае, що це, по-пер-ше, катeгopiя, яка характеризуе систему сощально-трудових ввдносин добровольчества, що пронизу-ють фази ввдтворення iндивiдуальнoï poбoчoï сили добровольця (виробництво, розподш, oбмiн i вико -ристання), вс ланки та ступеш суспiльнoгo виробництва, i регулюються ринковою кон'юнктурою, системою сoцiальнoгo партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та нащональними тpадицiями. А по-друге — система мexанiзмiв opганiзацiï сoцiальнoгo страхування; за-безпечення умов пpацi та техшки безпеки добровольчества; забезпечення зайнятoстi добровольчою працею як частина мехашзму забезпечення зайня-тoстi всього населення; сощального захисту добровольщв як частини мexанiзму сoцiальнoгo захисту всього населення; формування та розвитку доб-poвoльчoï форми використання poбoчoï сили; узгодження попиту та пропозицп poбoчoï сили добровольщв тощо. Тобто, ринок пращ добровольчества регулюе надлишки трудових ресурив сустльства за допомогою добровольчества, ïx оптимальне роз-мiщeння та ефективне використання.
Перспективи подальших розробок. Правильнее нiж „ринок пpацi добровольчества" було б вжи-вати термш „ сoцiальнo-тpудoвi вiднoсини добровольчого руху" або „сoцiальнo-тpудoвi вiднoсини у сфepi зайнятосп населення дoбpoвiльнoю працею". Бо ринок пращ добровольчества е спeцифiчним, що не мае единого визначеного товару (хоча здебшьшого вва-
жаеться, що товаром на ринку пращ добровольчества е робоча сила добровольщв). У впчизнянш економчнш лiтературi це питання розглянуто досить слабо, бо по-лем1ки з цього приводу ще немае, як немае i спшьно! думки про те, що можна вважати об'ективним яви-щем ринку пращ добровольчества, яке й буде дослвд-жено в подальшому.
Лiтература
1. Стуль Я. Я — волонтер. А Вы? / Я. Стуль / www.geocitis.com. 2. Щекова Е. Добровольческие трудове отношения: основные определения / Е. Щекова // Человек и труд. — 2003. — №4. — С. 32 — 33. 3. Гладких Е. Власть намерена контролировать волонтерское движение / Е. Гладких / www.delo.ua. 4. Ку-ценко О. Украина в трансформационных процессах: Quo vadis? / О. Куценко / Социология: теория, методы, маркетинг. — 2007. — №1. — С.18 — 32. 5. Бу-рега В. В. Социально-адекватный менеджмент / В. В. Бурега / Монография. — К. : Институт социологии НАН Украины, 2000. — 379 с. 6. Бурега В. В. Управленческая деятельность: теория и практика про-фессиографического исследования / В. В. Бурега. — Донецк, ИЭП НАН Украины, 2000. — 96 с. 7. Пе-люх В. М. Ринок пращ: навч. поабник / В. М. Пелюх.
— К. : КНЕУ, 1999. — 288 с. 8. Костаков В. Интенсификация использования трудового потенциала / В. Костаков, А. Попов // Соц. труд. — 1980. — № 7.
— С. 61.
Крашвша Г. О. Методолопчш аспекти добровольчества: проблеми сощально-трудових вщносин та ринку пращ
У межах до^дження методолопчних аспекпв проблем сощально-трудових ввдносин та ринку пращ добровольчества з позацш комплексного i системного шдхода та даалектичного i функцюнального метода розглядаються основш складовi проблем у взаемо-зв'язку, теоретичш засади сощально -трудових ввдно-син та ринку пращ добровольчества та показано, що отримаш результата взмозi забезпечити функцюнувн-ня механiзмiв створення сощально-трудових ввдносин та ринку пращ добровольчества в сустльстта, подаль-шого розвитку та виконання функцiй, притаманних моделi соцiально орiентованоi економiки.
Ключов1 слова: добровольчество, методолопчш аспекти добровольчества, сощально-трудовi вщноси-ни добровольчества, ринок пращ добровольчества, складов^ мехашзми.
Крапивина Г. О. Методологические аспекты добровольчества: проблемы социально-трудовых отношений рынка и труда
В рамках исследования методологических аспектов проблем социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества с позиций комплесно-го и системного подходов и диалектического и функционального методов рассматриваются основные составляющие проблем во взаимосвязи, теоретические основы социально -трудовых отношений и рынка труда добровольчества и показано, что полученные результаты в состоянии обеспечить функционирование механизмов создания социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества в обществе, дальнейшего развития и выполнения их функций, характерных для модели социально ориентированной экономики.
Ключевые слова: добровольчество, методологические аспекты добровольчества, социально-трудовые отношения добровольчества, рынок труда добровольчества, составляющие, механизмы.
Krapivina G. O. Metodological aspects of volunteering: problems of socially labour relations and labor-market
In the framework of research of methodological aspects of problems of social labour relations and volunteering labour market applying complex and sysmem approach and dialectical and functional methods the article covers main components of the problems in their interconnection, theoretical basis of social labour relations and volunteering labour market and it is shown that the results can ensure functioning of mechanisms of creation of social labour relations and volunteering labour market in the society, of further development and fulfilment of their functions peculiar to the model of socially oriented economy.
Key words: volunteering, methodological aspects of volunteering, socially labour relations of volunteering, volunteering labour-market, constituents, mechanisms.
Стаття надiйшла до редакцл 24.12.2010
Прийнято до друку 15.03.2011
