CC BY
22
УДК: 631.6.02
во. мллеев, в.м. безпальченко
Херсонський нацюнальний технiчний ушверситет
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧН1 ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРС1В - БАЗОВО1 СКЛАДОВО1 ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ ХЕРСОНСЬКО1 ОБЛАСТ1
У данш роботi зроблено анализ основних проблем використання земельних ресурав Херсонщини, а саме: формування ринку земель; розвитку ргзних форм господарювання; деградаци Трунmie та i'x пiдmоплення; нормування водокористування. Зазначено негативы тенденци щодо структури по^вних площ, екологiчного стану земель, ефекmивносmi використання земельних ресурав Обтрунтовано першочерговi заходи по оптимгзаци використання головно'1 складово'1 природно-ресурсного поmенцiалу Херсонсько'1 обласmi, як базуються на системному пiдходi.
Ключовi слова: природно-ресурсний поmенцiал, земельм ресурси, соцiалiзацiя землi, структура поавних площ, пiдmоплення земель, деградащя Трунmiв, нормування водокористування.
V.A. MALIEIEV, V.M. BEZPALCHENKO
Kherson National Technical University
ECOLOGICAL AND ECONOMIC USE OF LAND RESOURCES IS A BASIC COMPONENT OF NATURAL-RESOURCE POTENTIAL OF KHERSON REGION
Abstract
In this work is an analysis of the main problems of land use in the Kherson region, namely the formation of the land market; the development of different forms of management; soil degradation and flooding; rationing of water use. Negative trends on the structure of sown areas, the ecological condition of the land, efficient use of land resources is justified priority measures to optimize the use of the main component of natural resource potential of Kherson region, based on a systemic approach.
Keywords: natural resources, land resources, socialization of the land, the structure of sown areas, flooding of land, soil degradation, regulation of water use.
Постановка проблеми
Напружена сощально-економ1чна ситуацш обумовлюе необхщшсть розробки науково-обгрунтовано! системи рацюнального використання природно-ресурсного потенщалу (ПРП) територи. Як показник, що вщображае всю сукупнють природних ресурав, ПРП територи е базою ращонально! територ1ально! оргашзацп природокористування та продуктивних сил в цшому.
Економ1чш макрорайони Украши суттево р1зняться м1ж собою за сшввщношенням окремих вид1в природних ресурав. Провщне м1сце у склад1 ПРП Украши належить земельним ресурсам. Вони е головною природною продуктивною силою Швденного (57,4 %) i Захвдного (56,2 %) райошв, у Сходному район на них припадае 30,3 % сумарного ПРП. Серед природно-господарських репошв кра!ни особливо великим е значення земельних упдь в областях Подшля (Вшницька - 79,1 %, Тернопшьська - 75,0 %, Хмельницька - 72,6 %) та Причорномор'я (Одеська - 71,8 %, Юровоградська - 70,3 %, Херсонська -67,1 %, Микола!вська - 66,7 %). Це максимальш показники по Украхш. До реч^ у цих областях сшьськогосподарсьш угщдя мають визначальну роль у формуванш внутршньо! i м1ждержавно! народногосподарсько! спецiалiзацil регiонiв. Пропульсивним видом природно-ресурсного потенщалу Херсонсько! областi е земельш ресурси, як1 складають 67,1 % ПРП територи. Ниншня ситуащя щодо використання земельних ресурсiв е недостатньо науково обгрунтованою, а еколопчно, соцiально та економiчно маловиправданою.
Основш проблеми сьогодення щодо використання земельних ресурав Херсонсько! обласп вмiщують питання: формування ринку земель; розвитку рiзних форм господарювання; деградацИ' грунтiв та !х пiдтоплення; нормування водокористування.
ah^í3 останшх досл1джень i публiкацiй Проблеми щодо ошташзаци використання земельних ресурав вивчали представники рiзних галузей сучасно! науки: фiлософи (£. Гiрусов, Г. Платонов), географи (Л. Руденко, П. Шищенко), економiсти (П. Борщевський, С. Дорогунцов, Б. Данилишин, М. Долшний, В. Трегобчук, Л. Чернюк) та аграрп (П. Саблук, В. Ушкаренко, А. Созiнов, О. Тарарiко, О. Царенко, Л.Новаковський та iн.) [1-3]. Незважаючи на високий рiвень i мiждисциплiнарний характер iснуючих розробок, теорiя, методологiя та практика реалiзацi! щодо ошгашзацп використання земельних ресурсiв потребують поглибленого обгрунтування з позицiй аграрно!, еколопчно! та економiчно! наук. Вимагають подальшо! розробки
моделi збалансованого використання земельних pecypciB регюшв на соцюеколопчних засадах. Складнiй пpoблeматицi щодо тдтоплення тepитopiй пpисвячeнi пpацi ввдомих вчених: В.О. Ушкаренка, П.1. Коваленка, М.1. Ромащенка, Д.П. Савчука, О.1. Жовтоног, В.В. Морозова, М.1. Клименка, В.О. Малеева та ш. [4-6]. Причини, яш викликали тдтоплення на швдш Украни, можна пoдiлити на дш групи: пpиpoднi та тeхнoгeннi. Основними природними чинниками щдтоплення е: ктматичш (пoгipшeння пдрометеоролопчних умов i випадання атмосферних oпадiв, як1 перевищували середт дeкаднi значення у 2-5 pазiв); практична бeзстiчнiсть бiльшoстi зрошуваних ландшафпв пiвдня Украни; дуже слабка природна дpeнoванiсть територп при наявнoстi нашрного живлення щдгрунтових вод. До техногенних чинник1в тдтоплення ввдносяться причини, пов'язаш iз водогосподарською дiяльнiстю людини.
Рiзнi аспекти фyнкцioнyвання особистих селянських господарств дослвджували таки yкpаiнськi вчен1, як: П.Т. Саблук, З.1. Калyгiна, О.А. Богуцький, О.М. Шпичак, О. Онищенко, В. Островський,
0. Пoгpiбний, Ю. Юрчишин, В.С. Ддесперов, О.О. Кoмлiчeнкo та iн. Тим не менше, на сьoгoднiшнiй день нeвиpiшeним залишаеться цiлий ряд питань щодо подальшого розвитку особистих селянських господарств, яш е проввдними виробниками сiльськoгoспoдаpськoi продукци.
Формулювання мети дослiдження
Метою дослвджень е розробка тeopeтикo-мeтoдoлoгiчних засад щодо ошгашзацп землекористування та впровадження eкoлoгo-eкoнoмiчних моделей використання земельних peсypсiв i практичних peкoмeндацiй по удосконаленню управлшня тepитopiальними господарськими системами.
Об'ект дослщження: процеси збалансування peгioнальних систем землекористування в умовах трансформування eкoнoмiки.
Предмет дослщження: тeopeтикo-мeтoдoлoгiчнi, opганiзацiйнo-eкoнoмiчнi, eкoлoгiчнi, виробничо-peсypснi, мeтoдичнi i пpикладнi проблеми, що виникають при yдoскoналeннi систем землекористування.
Основними методами дослщження були: мoнoгpафiчний, статистичний, системно-структурний аналiз, районування, типологи, метод eкoнoмiчнol oцiнки природно-ресурсного пoтeнцiалy територп.
Викладення основного матер1алу дослiдження
Земля - мiсткe та широке поняття. Вона - нацюнальне багатство сyспiльства, основний засiб виробницгва у сiльськoмy гoспoдаpствi, просторова складова, де poзмiщyються майже всi галyзi народного господарства, а для селян - це мюце пpацi та основа буття. У той же час проведення земельно' реформи характеризуется спрощеним poзyмiнням земельних ввдносин, як системи, що заснована на приватнш власносп та вiльнiй кyпiвлi-пpoдажi зeмлi з виключенням комплексного державного регулювання.
На думку О.В. Чаянова, <даяльшсть сiльськoгo господарства мае настiльки iндивiдyальний, мiсцeвий характер, наск1льки обумовлена особливостями кожного клаптика експлуатовано' пoвepхнi, що шяка кepiвна ззoвнi воля не зможе здшснювати господарювання, якщо воно сшльки-небудь iнтeнсивнe. Усе мистецтво сшьського тpyдiвника саме i полягае в умшш використовувати часткoвoстi. Тiльки господар, вивчивши свое господарство, може устшно його вести, а тим б№ше - реформувати».
Зазначимо, що в Укрш'ш близько 7,5 млн. селян е приватними власниками зeмлi. Яка з форм власносп на землю е найб№ш прийнятою для сучасного суспшьства, поки що остаточно не виршено. Серед пoлiтикiв та вчених вщокремлюються так1 двi oснoвнi наyкoвi течи: прихильники сoцiалiзацii зeмлi та прихильники приватно! власносп на землю. За визначенням О.В. Чаянова, сoцiалiзацiя зeмлi означае, що шхто не може бути власником землг Власшсть заважае землекористуванню, а тому власшсть на землю повинна бути лшвщована. «За власнiсть мiцнo тримаються переважно тi, в кого зeмлi багато; тi, хто здавав землю в оренду, хто торгував нею; п, хто завдяки власнoстi на землю, одержував ренту, забирав частину доходу у пращвнишв i таким чином порушував !х право власнoстi. Однак це захисники приватно! власнoстi замовчують» [7]. «Для народу важлива не власшсть на землю, а важливо, щоб вiн одержував доступ до земл^ i щоб йому не заважали працювати на нiй. Йому важливо також, щоб земля не зосереджувалася у руках нових багатих. Однак при приватнш власносп земля досить легко вислизае з рук бщшших зeмлepoбiв i нагромаджуеться у руках багатих, яш починають наживати на зeмлi нeтpyдoвi доходи. При трудовому користуванш землею цього бути не може, не може бути оренд, i власники не можуть привласнювати ренту» [7]. У той же час, на погляд Л.Ю. Мельника та
1.Г. Кириленка, питання про переваги чи нeдoлiки сoцiалiзацii зeмлi не слiд oцiнювати однозначно. З позици сoцiальнoi спpавeдливoстi, сoцiалiзацiя зeмлi не мае сoбi piвних. Вона виключае нeтpyдoвi доходи, пов'язаш iз землею. Землю пoвиннi використовувати лише п, хто може i бажае Ii обробляти. Треба уникати оренди зeмлi i дpiбнol Ii паpцeлiзацil.
Безумовно, приватна власнiсть на землю сприяе opганiзацil пiдпpиемництва б№шою мipoю, н1ж державна. Водночас також е правильним положення, що приватна власшсть на землю не е обов'язковою умовою для переходу до ринково-тдприемницьких вщносин у альському господарства Оpганiзацiя бiзнeсy (п1дприемництва) вимагае oднiеi умови - забезпечення eкoнoмiчнoгo i юридичного сyвepeнiтeтy yсiм об'ектам eкoнoмiки, а це можливо i при державнш власнoстi на землю та ii сoцiалiзацil. Треба в1дзначити, що трудова приватна власнiсть, маючи перевагу пopiвнянo з iншими формами з позицш збереження i пiдвищeння родючосп грунту, не завжди забезпечуе даний процес. Навiть у розвинутий
ринковш економщ сприятлива кон'юнктура ринку на певш види продукци у той чи шший перiод спонукае фермерiв до штенсивного використання свое! (а тим б№ше орендовано!) землi, i, як наслщок, родючiсть належним чином не ввдтворюеться. З iншого боку, несприятлива ринкова кон'юнктура аграрного ринку зниження щн на сiльськогосподарську продукцiю змушують багатьох виробникiв економити на витратах, яш необхiднi для пвдтримання родючосп землг Це можна пiдтвердити на приклащ аналiзу посiвних площ (табл.1). Аналiз структури посiвних площ свiдчить, що кон'юнктура европейського аграрного ринку, призвела до значного шдвищення в Укрэдш (1990-2013 рр.) використання сiльськогосподарських площ тд технiчнi культури, насамперед, соняшник. Зростання склало майже 250 % [8], що у свою чергу дуже негативно позначаеться на родючосп грунпв. Аналогiчна ситуацiя спостерiгаеться на Херсонщиш: пiд технiчними культурами у 2013 рощ було защяно 32,6 % поавних площ. У той же час, з позицш науково обгрунтовано! системи землекористування, у ивозшт площi соняшнику повиннi займати не б№ше 12-14 %. Збiр врожаю соняшнику збiльшився майже у 4 рази i досяг в 2013 рощ 361 тис.т. У той же час, у 2013 рощ площi кормових культур, як основно! бази розвитку тваринництва, зменшились в обласп у 5 разiв i склали всього - 4,5 % поавних площ. Це пов'язано, насамперед, з низькою рентабельшстю галузi тваринництва. За 2012 рж рентабельнiсть галузi тваринництва на Херсонщинi склала всього 1,5 %.
Таблиця 1
Змши у структурi мосчвних площ Укра'ми_
Роки Структура поавних площ, %
Зерновi Техшчш Картопля + овочi Кормовi
1990 45 11,6 6,4 37
2013 57,2 27,8 6,9 8,1
Практика приватизаци земл1 в Херсонськш областi свщчить, що чимало фермерiв, одержавши землю у приватну власнiсть, не посшшають турбуватися про збереження и родючосп. Таким чином, приватизащя земл1 сама по собi не забезпечуе нi ефективного бiзнесу на земл1, нi збереження и родючосп.
Стосовно екологiчного аспекту, то жодна з форм власносп на землю не мае якихось явних переваг або недол1к1в. У цьому випадку, саме державна система гарантування еколопчно! безпеки повинна ввдгравати виршальну роль. В Украíнi розоранiсть земель складае 56 %, а в окремих районах Херсонсько! областi сягае 90 %. Як приклад, розглянемо процеси попршення якостi грунтiв в Каховському районi. У результатi дослвджень виявлено змiни фiзичних, фiзико-хiмiчних та хiмiчних властивостей чорноземiв пiвденних. Щд впливом зрошення днiпровською водою ввдбуваються змiни гранулометричного складу чорнозему твденного. У зрошувальних грунтах спостерiгаеться зменшення кiлькостi водостiйких агрегатiв, зниження водопроникносп. Щогiршення агрофiзичних властивостей грунту проявляеться у знеструктуренi орного шару, ущшьненш профiлю та зниженнi пористостi. Анал1з iонного складу водно! витяжки сввдчить про погiршення екологiчного стану зрошувальних чорноземiв пiвденних.
Таблиця 2
Склад увiбрами\ каткнив чормоземiв мiвдемми\_
Шар грунту Вмют увiбраних катiонiв, мг-екв/100 г Сума катюшв Процент вщ суми катюшв
Са Мм2+ Са Мм2+
Незрошуваний грунт
0-10 10-20 20-30 0-30 19,6 20,0 20,4 20,0 6,0 5,6 5,6 5,73 0,18 0,21 0,16 0,18 25,78 25,81 26,16 25,91 76,0 77,5 78,8 77,2 23,3 21,7 21,6 22,1 0,7 0,8 0,6 0,7
Зрошуваний грунт
0-10 10-20 20-30 0-30 18,8 19,2 19,2 19,7 6,4 6,0 6,0 6,13 0,25 0,20 0,21 0,22 25,45 25.40 25.41 25.42 73,9 75,6 75,6 75,0 25,1 23,6 23,6 24,1 1,0 0,8 0,8 0,9
Виявленi процеси декальцинацií та осолонцювання. У дослвджуваному грунтi встановленi втрати гумусу, яю у метровому шарi становили 0,16 %. Найбшьше зниження його було у шарах грунту 20-40 та 40-60 ^ вщповщно, становило 11,2 - 12,0 ввдносних %. Таким чином, наведеш данi свiдчать про регюнальний процес погiршення екологiчного стану чорноземiв пiвденних.
Стратегiчний напрямок: зменшення ршл1 при одночасному iнтенсивнiшому використанш чорнозему пiвденного, що залишився, не призведе до зменшення обсягiв виробництва сiльськогосподарськоí продукцii, але забезпечить умови щодо сталого розвитку.
Сучасна господарська дiяльнiсть створила антропогенш навантаження, яш у багатьох репонах Укра!ни перевищили здатшсть до самоввдтворення геосистем рiзного походження (ландшафтно-територiальних комплексiв, соцiоекосистем тощо). Як наочний приклад - проблема шдгоплення зрошуваних агроландшафтiв Херсонщини. Незважаючи на суттеве зменшення споживання води з 2161 тис.м3 (1990 рж) до 1074 тис.м3 (2013 рж) (див. рис.1), к1льк1сть площ тдтоплених земель в Херсонськ1й областi зростае. На зрошення земель витрачаеться 75-85 % загально! кiлькостi води. Станом на 2012 рж найбiльше потерпають вiд екзогенного геологiчного процесу Каланчацький, Скадовський, Голопристанський та Високопiльський райони, на територи яких площi шдгоплення сягають 50 %. Найменшого шюдливого впливу зазнають Нижньосiрогозький, Iванiвський, Великолепетиський та Горноста!вський райони, у яких шдтоплеш площi коливаються вiд 2 до 6 %. Зона постшного широкомасштабного тдтоплення техногенного характеру - швшчно-захвдна частина Херсонсько! областi (18 % у Високопшьському та 13 % у Великоолександрiвському районах) - безстiчна вододшьна частина плато, що прилягае до правого берегового схилу р. 1нгулець. З природних чинник1в слiд вщзначити: низьку дренованiсть територi!, високе залягання важких суглинков i глин, наявшсть подових утворень. На вододiльнiй частит плато мiж р. 1нгулець i Каховським водосховищем твденно-схiднiше р. 1нгулець в межах Високопiльського, Великоолександрiвського та в захiднiй половинi Нововоронцовського райошв видшяеться зона суцiльного потенцшного пiдтоплення.
Рис.1. Використання пркноТ води в Херсонськш областi (1990 - 2013 рр.)
Швденно-захщна частина Херсонсько! област (дельта Днiпра) з середшм ступенем дренованостi, заболочена, перерiзана численними рукавами i старицями, е зоною суцшьного пiдтоплення (пiдтопленi 42 % територи Бшозерського, 63,5 % - Голопристанського i 30 % - Цюрупинського районiв). Лiва приплотинна частина Каховського водосховища, для яко! характерш сприятливi для розвитку пiдтоплення природно-техногенш умови, отримуе постiйно зростаюче техногенне навантаження. На щй територi!, а також швденно-захвдшше - уздовж Швшчно-Кримського каналу - спостерiгаеться площинне тдтоплення, внаслвдок значного техногенного навантаження. Для Скадовського i Каланчацького районiв характерне посилення юнуючих ранiше природно-техногенних факторiв розвитку процесу пiдтоплення, внаслiдок потужного водогосподарського навантаження - значно! шлькосл каналiв зрошення (Пiвнiчно-Кримський, Краснознам'янський). На решп територi! спостерiгаеться лiнiйне тдтоплення уздовж iригацiйних каналiв, з утворенням шдземних куполiв з розтiканням у сторони. Слад ввдзначити, що у зош зрошення Херсонсько! областi майже всi траси каналiв проходять в широтному напрямку, перетинаючи основний потж пiдземних вод, що спричиняе штенсивний пiдйом !х рiвня.
Аналiзуючи вплив зрошення на процеси пхдтоплення, треба ввдзначити, що сп1вв1дношення об'емiв води атмосферних опащв та водоподачi на зрошення протягом 1990-2010 рок1в суттево коливалось. К1льк1сть зрошувально! води складало залежно в1д року 2-14 % вщ надходжень атмосферних опадiв. У цшому, по Херсонськш обласп шдтоплеш територи складають 30 % ввд загально! площг
Виникае нагальна потреба щодо удосконалення методологи нормування водокористування з позици ландшафтного землеробства та сталого розвитку територи. Першим кроком до визначення стшкосл ландшафпв (у тому чи^ зрошуваних) повинна бути репональна класифiкацiя за показником прояву сучасних негативних iнженерно-геологiчних процесiв. Треба ввдмовитися вiд традицiйного класичного визначення норм подачi води на окрему зрошувану дiлянку, або територi!. Настав час системного подходу до нормування водокористування з урахуванням особливостей ландшафту та сталого (збалансованого) розвитку територи. Це передбачае, насамперед, необхвдшсть подальшого розвитку теорi! стiйкостi геосистем. Особливютю стiйкостi геосистем е те, що у певний вiдрiзок часу !х величина
не залишаеться постшною. Вiрогiдно, що юнують перiоди максимального i мiнiмального значения стiйкостi. Для умов Херсонсько! обласп зимовий перюд пов'язаний, на нашу думку, з мшмальними значеннями стiйкостi. Тому стшшсть геосистем визначаеться у бiльшiй мiрi не потенцiалом саморегулювання, а пею його часткою, котра приймае участь у його стабшзацп. Треба зазначити, що стшшсть ландшафту до антропогенних навантажень залежить також вiд здшснення конкретних форм природокористування.
Наступна методична проблема полягае у необхвдносп визначення: протягом якого часу геосистема зрошуваного ландшафту повинна збертати межу свое! стшкосп. На жаль, методика одержання таких даних розроблена недостатньо. Виникае нагальна потреба щодо встановлення критерiю, який би характеризував стутнь стiйкостi. Для виршення багатьох завдань щодо нормування водокористування в умовах ландшафтного землеробства необхвдно знати оцшку середнього часу функцюнування геосистеми до виникнення вщмови. З цiею оцiнкою пов'язане визначення безпечно! тривалосп певного антропогенного впливу (наприклад, зрошення) та перiодичностi проведення профшактичних заходiв (промивок зрошуваних агроландшафтв ввд солей, плантажно! оранки, будавництва дренажу тощо). Не менш важливим е питання про механiзми стшкосп геосистем та окремих його компонента. Сьогоднi воно вивчене недостатньо, але деяк1 механiзми стiйкостi вже вщомт Усi механiзми стiйкостi подляють на чотири групи: механiзми, що збертають (стабiлiзують) стани систем; тип функцюнування; структуру; спрямування (траекторш) руху систем.
З позицп сучасно! екологi! важливим напрямом оптимiзацi! геосистем е створення моза!чного ландшафту, який включае чергування природних i антропогенно перетворених дшянок. Перший етап вирiшення проблеми включае зниження розораностi земель на Херсонщиш до 40-45 %. Другий етап -досягнення оптимально! розораностi земель в обласп на рiвнi 28-32 %.
Отже, переведення агропромислового виробництва на модель сталого розвитку е одним з фундаментальних i прюритетних завдань. Однак, упродовж усього кризового перюду екологiчнi проблеми землекористування практично залишалися поза увагою не лише оргашв державного управлiння, а й безпосередшх природокористувачiв.
Аналiз свiдчить про наявшсть недолЫв i в оргашзацп ефективного землекористування, що виникли у процес реформування земельних вiдносин. Так, якщо в 1990 роцi врожайшсть зернових культур складала в Херсонськш обласп 35 ц/га, то в 2013 рош - лише 22,2 ц/га. Зниження врожайносп зернових культур за 20 рошв - 30 %. У переробних галузях зменшилися темпи оновлення основних засобiв, характерний постшний дефiцит обiгових коштiв. Одним iз факторiв змiцнення економiчно! стаб№носп кожного с.-г. падприемства виступае рацюнальна органiзацiя його виробництва, яка адаптована до наявного природно-ресурсного i виробничого потенцiалу та специфiчних умов ринково! економiки. Виникае нагальна потреба обгрунтування принципiв поеднання розвитку господарських структур рiзних розмiрiв - дрiбних, середшх, великих з урахуванням регiональних особливостей аграрного виробництва.
Саме тому пошуки можливих "ядер" стабiлiзацi!, тобто галузей i виробництв, прискорений розвиток яких а з допомогою яких) надасть ймовiрне подолання хоча би часткових труднощiв i негараздiв у сшьському господарствi в цiлому i окремих !! регiонiв, е актуальним завданням. Однiею з таких стабiлiзуючих форм господарювання сьогодення е особисп селянсьш (пiдсобнi) господарства. Статистичнi данi сввдчать, що в сучасних умовах вони гальмують спад виробництва сiльськогосподарсько! продукцп практично у всiх категор1ях господарств, ^ за умов наявного безробптя, стримують вiд рiзкого зниження рiвня життя сiльського населення. Саме це зумовлюе необхiднiсть дослiдження дано! форми господарювання з метою визначення як !х основних особливостей, так i виявлення проблем та перспектив подальшого розвитку.
На пiдставi вивчення фактичного стану особистих господарств населення Херсонсько! обласп треба вщзначити, що ведення господарства поодинцi знижуе рентабельнiсть виробництва, що негативно позначаеться на розвитку господарства. Залишаються практично невиршеними проблеми еколопчно! складово! господарсько! дiяльностi особистих селянських господарств. Це стосуеться питань i щодо можливостей запровадження системи оргашчного землеробства. Об'ективно особистi селянсько! (пiдсобнi) господарства е тiею ланкою аграрного сектору економши, що виявила багато позитивних рис i за нормальних економiчних умов практично всюди е прибутковою. У той же час, створення дрiбних с.-г. шдприемств не може вважатися стратегiчним напрямом формування в Укра!ш прогресивно! оргашзацшно! структури сiльського господарства ринкового типу; разом з тим, особисп селянсьш господарства виробляють на сьогоднi значну частку с.-г. продукцi!.
Для удосконалення органiзацiйно-економiчного механiзму функцiонування особистих господарств населення наголошуемо на необхiдностi виршення першочергових проблем щодо збуту продукцп, "усунення" посередник1в, розвитку кооперацi! та втшення екологiчних iмперативiв господарсько! дiяльностi. Одним з головних напрямк1в управлшсько! дiяльностi щодо пiдвищення ефективностi агровиробництва е вiдновлення та захист юнуючо! брендово! продукцi!. Наприклад,
створення потужно! державно! акцюнерно! компани «Херсонсьш кавуни», безперечно, надасть можливiсть виходу на европейський ринок.
I останне. При вивченш розмiщення i територiальноï органiзацiï галузей агропромислового виробництва, невиробничоï сфери, проблеми природокористування, утворення i руху катталу важливе значения мають питання структури населения i його розселення. Як вщомо, Украша i украшський етнос юторично щiльно пов'язанi i3 землею. Структура населенна i структура його розселення е категорiею якостi. Тому можна говорити про ступiнь гармоншносп агровиробничо! структури, рацiональностi, оптимальностi пропорцш мiж структурними блоками як про найважливший критерiй якостi територiальноï агроландшафтноï економiко-соцiальноï системи. Зрозумiло, що в сучасних умовах характерною рисою оптишзаци землекористування повинно бути, насамперед, цшеспрямоване формування якостi життя людей у 1'х конкретних територiальних спiльнотах.
Висновки
1. Рацiоналiзацiя використання земельних ресурав - базово1' складово1' ПРП Херсонщини -вимагае системного подходу, що включае економiчнi та соцiальнi, еколопчш та загальнобiосфернi аспекти вирiшения дано1' проблематики.
2. Формування ринку землi вимагае обов'язкового прогнозування i вивчення можливих сощально-економiчних результатiв його функцюнування. Необхiдна розробка комплексно!' системи заходiв щодо обмеження спекулятивно-тiньових угод земельними дшянками.
3. Створення дрiбних с.-г. пiдприемств не може вважатися стратепчним напрямом формування в Укршш прогресивноï органiзацiйноï структури сiльського господарства. Разом з тим особисп селянсьш господарства виробляють за окремими видами бшьше половини с.-г. продукци. Ми пропонуемо концепцш "двох векторiв" розвитку нацюнального АПК.
4. Сучаснi методолопчш проблеми нормування водокористування з позицп ландшафтного землеробства вимагають подальшоï розробки теорiï стiйкостi та надiйностi геосистем, оргашзацп мозаïчного ландшафту, застосування ландшафтно-економiчних принципiв проектування мелiоративних природно-технiчних комплекав.
5. Одним iз головних напрямшв управлiнськоï дiяльностi щодо падвищення ефективносп агровиробництва е вадновлення та захист iсиуючоï брендовоï продукцiï. Наприклад, створення потужиоï державноï акцiонерноï компанiï «Херсонсьш кавуни».
6. Екологiзацiею сiльськогосподарського виробництва Херсонська область безперечно посилить не тшьки загальнодержавну, але й европейську позицiю у виробництвi продукцiï як рослинного так i тваринного походження.
7. У сучасних умовах характерною рисою ошгашзаци землекористування повинно бути цшеспрямоване формування якосп життя людей у 1х конкретних територiальних спiльнотах.
Список використано'1 лiтератури
1. Мельник, Л.Ю. Економiчна теорiя на меж1 тисячолiть: навч. поабник. / Л.Ю. Мельник, П.М. Макаренко 1.Г. Кириленко - К. : 1АЕ УААН. - 2003. - 748 с.
2. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. / П.Г. Шищенко - К.: Фитосоциоцентр, 1999. - 284 с.
3. Реформування та розвиток шдприемств агропромислового виробництва / за ред.акад. УААН П.Т. Саблука. - К.: 1АЕ, 1999. - 532 с.
4. Ушкаренко В.О. Оцiнка процесiв щдтоплення геосистем Херсонськоï областi / В.О. Ушкаренко, В.В. Морозов., В.О. Малеев. // ТНВ: науковий журнал. Вип. 69. - Херсон: Айлант, 2010. - С.131-143.
5. 1гнатенко М.Г.До проблеми: земля як особливий природний каттал - еколого-економiчний шдхвд / М.Г. 1гнатенко В. О. Малеев // Теорiя i практика оцшювання, оптимiзацiï використання та вiдтворення земельних ресурав: матер. м1жн.наук.конф. - К.: РВПС Украши НАН Украши, 2002. - С. 195-199.
6. Малеев В.А. Оценка состояния водохозяйственного комплекса Херсонской области/ В.А. Малеев // Проблемы развития мелиорации и водного хозяйства и пути их решения: матер. междун. науч.-практ. конф. - Ч. 2. «Комплексное обустройство ландшафтов» - М.: ФГБОУ МГУП, 2011. - С. 50-65.
7. Чаянов А.В. Избранные произведения: сборник / Сост. Е.В. Серова, М.: Моск.рабочий, 1989. -368 с.
8. Статистичний щорiчник Украши за 2013 ргк / за ред. О.Г. Осауленка. - К.: Державна служба статистики Украши, 2014.- 533 с.
