CC BY
16
На основании маршрутных исследований с использованием методов ландшафтной таксации установлен таксономический состав представителей семейства Salicaceae Mirbel. и определена их роль в урбоэкосистеме города Белая Церковь. Дана оценка жизнеспособности ивово-тополевых насаждений и предложены пути их улучшения.
Ключевые слова: Salicaceae, Salix, Populus, урбоэкосистема, парк, сквер, бульвар.
Ishchuk L.P. The role of the representatives of Salicaceae Mirbel. in urbanized ecosystem of Bila Tserkva
Taxonomic structure of the representatives of Salicaceae Mirbel. and their role in urbanized ecosystem of Bila Tserkva are determined on the basis of route survey with using of landscape evaluation methods. A viability of willow-poplar plantations is evaluated. The ways of their improvement are given bellow.
Keywords: Salicaceae, Salix, Populus, urbanized ecosystem, park, square, boulevard.
УДК 504.3:632.51(477.64-37) Асист. Ю.Л. Бредхна1
ЕКОЛОГО-Б1ОМОРФОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОНТАННО1 ФЛОРИ МЕЛ1ТОПОЛЬСЬКОГО РЕГ1ОНУ
Вперше здшснено еколого-бюморфолопчний аналiз спонтанно! флори Мел^о-польського регюну. Бюморфолопчна характеристика свщчить про переважання те-рофтв як життево! форми видiв. Переважають види iз стрижневою кореневою системою, що е характерним для степових ф^оцежтав. За типами вегетативного роз-множення перше мюце належить вегетативно-нерухливим видам. Еколопчний аналiз щодо ставлення до св^ла виявив дом^вання гелюфтв, щодо адаптаци до бюге-оценозу загалом переважають рудеранти i степанти, щодо Грунтового багатства - ме-зотрофи, а щодо вологост - ксеромезофiти i мезоксерофiти.
Ключовг слова: спонтанна флора, еколого-бюморфолопчний аналiз, фiтоценоз.
Одним 1з важливих напрям1в флористичних дослщжень е вивчення спонтанно! флори великих 1 малих мют Укра!ни, що пов'язано з1 швидкими темпами розвитку сустльства та посиленням впливу людини на рослинний покрив. Як наслщок, вщбуваеться порушення природних екототв, створення нових, штучних, яю заселяються спонтанною флорою. Оптим1защя, раць ональне використання, моделювання розвитку рослинного покриву мют не-можлив1 без всеб1чного вивчення та анал1зу рослинносп в межах окремих ре-гюшв. Тому мета наших дослщжень - на тдстав1 кшьюсного стввщношення екоморф спонтанних вид1в визначити специф1ку, пристосувальш риси та за-коном1рносп формування рослинного покриву внаслщок впливу урбашза-цшних процешв.
Матерiали та методи досл1джень. Дослщження здшснювали протя-гом 2009-2011 рр. Щд час дослщжень використовували традицшш геобота-шчш методи - маршрутний та рекогносцирувальний. Для опишв закладали пробш дшянки зпдно 1з загальноприйнятими подходами - до 100 м2.
Номенклатуру вид1в наведено за "Определителем высших растений Украины" [4]. В основу анал1зу бюморфолопчно! структури покладено ль ншну систему життевих форм В.М. Голубева [2, 3], в якш окрем1 ознаки роз-
1 Меттопольський державний педагопчний унiверситет iм. Богдана Хмельницького
Наукрвий вicник НЛТУ УкраУни. - 2G13. - Вип. 23.6
глядаються незалежно одна вiд одно". Екологiчнi групи рослин встановлюва-ли за О. Л. Бельгардом [1].
Всього за перюд дослщження в Мелiтопольському регiонi було зiбрa-но 309 видiв рослин, серед яких 170 (55 %) e синантропними.
Результати дocлiджeння. На рис. 1 представлено структуру розподь лу ценоморф спонтанно1' флори Мелггопольського регiону. Перше мiсце за кшьюстю видiв займають рудеранти - 98 видiв. Наприклад Atriplex nit ens Schkuhr, Cannabis ruderalis Janisch., Cardaria draba (L.) Desv., Convolvulus ar-vensis L., Onopordum acanthium L. Другим за чисельшстю e степанти - 25 ви-дiв. Це Limonium sareptanum (A. Beck.) Gams., Bromus squarrosus L., Eryngium campestre L., Falkaria vulgaris Bernh., Verbascum phlomoides L. Сильванти предстaвленi в кiлькостi 17 видiв. Прикладом e Cotinus coggigria Scop., Robinia pseudoacacia L., Syringa vulgaris L. Пратанти представлет 9 видами, a псaмофiти - 7 видами. Значно меншою кшьюстю видiв предстaвленi галофь ти, види, що культивуються, петрофiти - по 4 види, палюданти - один вид.
Рис. 1. Розподт eudie спонтанно '1 флори за ценоморфами: Ru - рудеранти, St - степанти, Sil - сильванти, Pr - пратанти, Ps - псамофти, Hal - галофти, Cul - види, що культивуються, Ptr - петрофти, Pal - гелофти
Розподш видiв спонтанно1 флори за типом коренево1 системи [2] показано на рис. 2. Серед видiв перше мюце займають стрижньокореневi (145 ви-дiв), друге - мичкокореневi (15 видiв). Менше пучкокореневих рослин (8 ви-дiв), бульбокореневих i невкоршених (по 1 виду). Переважають види Í3 стрижневою кореневою системою, що е характерним для степових фггоцено-зiв. За типами вегетативного розмноження [6] у складi флори репону пред-ставленi вегетативно-нерухливi види - 127, вегетативно-малорухливi - 22 види i вегетативно-рухливi - 21 вид.
Ст/к Мич/к Пуч/к Бул/к Нев/к Рис. 2. Розподт eudie спонтанног флори за типом кореневог системи
За кшмаморфами спонтанна флора Мелггопольського регюну нале-жить до шютьох основних життевих форм рослин за Раунюером [7] (рис. 3). Найчисельшшою е група терофтв, яка становить 52,9 % вщ загально! кшь-костi видiв. Прикладом рослин цього типу е Atriplex nitens Schkuhr, Bromus mollis L., Cannabis ruderalis Janisch. Гемжриптофгш становлять 34,7 %.
Пoглиблeнi бioлoгiчнi дocлiджeння
257
Прикладом е Arctium minus (Hill) Bernh., Cirsium polonicum (Petrak) Iljin, Ge-um urbanum L. Геофгги складають 7,6 %. До них вiдносять Elytrigia repens (L.) Nevski, Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey., Sonchus arvensis L. До групи фане-рофтв належить кiлька видiв, що становлять 2,9 % та один вид з нанофане-рофтв (Acer negundo L.), що становить 0,6 %о. Частка хамефiтiв становить 1,3 % вщ загально! кiлькостi видiв. Типовим прикладом хамефтв е Artemisia austriaca Jacq.
Т HKr G Ph Ch nPh Рис. 3. Розподт спонтанно'1 poenuHHoemiрегюну за клiмамopфамu
(життев1 форми за Раунтером)
Розподш рослин за трофоморфами - адаптаци рослин до живлення, показано на рис. 4. У складi флори регюну мезотрофи становлять 69 % (119 видiв), мегатрофи 24 % (41 вид), ол^отрофи 3 % (6 видiв), рослини засо-лених грунлв 2 % (3 види). До паразит1в вiднесено один вид (1 % вщ загаль-но! кiлькостi видiв).
70 60 50 40 30 20 10 0
69
24 [7~7
£
* 3 2 1 Ц-Л Г—ГЛ
MsTr - мезотрофи,
MgTr - мегатрофи,
OgTr - ол1готрофи,
AlkTr - рослини засолених грунтов,
Par - паразит
MsTr MgTr OgTr AlkTr Par Рис. 4. Розподт спонтанно'1 рослинност1 регюну за трофоморфами
Для багатьох видiв характерною е бгльш або менш широка амплгтуда пристосування до водного середовища й зволоження грунту, що е пгдставою для видглення в межах груп екоелементгв окремих пiдгруп (рис. 5). До групи мезофгтгв належать двi пгдгрупи з такою кiлькiстю видiв: мезофгти (24 види) та ксеромезофiти (65 видiв). До мезофiтiв належать Arctium minus (Hill) Bernh., Artemisia vulgaris L., Chelidonium majus L., Chenopodium hybridum L, Lepidium latifolium L. Ксеромезофгти - це види сухих схилiв, якi пристосованi як до помiрного, так i недостатнього зволоження. 1х прикладом е Lolium perenne L., Medicago lupulina L., Melandrium album (Mill.) Garcke, Polygonum convolvulus L., Setaria viridis (L.) Beauv. Ксерофгти подiляють на двi пiдгрупи: мезоксерофiти (65 видiв) i ксерофгги (13 видiв). У груш пгрофтв також ви-дiлено двг пгдгрупи: гггромезофгти (2 види) i мезогггрофгти (1 вид). Прикла-
Науковий вкник НЛТУ УкраТни. - 2013. - Вип. 23.6
дом пгромезофтв е Melilotus albus Medik., Vicia cracca L. i мезогiгрофiтiв -Echinochloa crusgalli (L.) Beauv.
KsMs MsKs Ms Ks HgMsMsHg Рис. 5. Розподт спонтанно'1 pomuHHocmiрегюну за гкроморфами
За ступенем пристосування до штенсивност освгглення найчисельш-шими е гелiофiти, що становлять 62,4 % вщ загально! кiлькостi видiв (рис. 6). 1х прикладом е Artemisia absinthium L., Atriplex patula L., Bromus mollis L., Cardus acanthoides L., Eragrostis minor Host. Другим за чисельшстю е сщоге-лiофiти, якi складають 34,7 %. Це Arctium minus (Hill) Bernh., Bromus squarro-sus L., Cannabis ruderalis Janisch., Chenopodium album L., Erodium cicutarium (L.) L'Her. Значно меншою кiлькiстю видiв представленi гелюсщофгги, що становлять 2,9 %. Прикладом гелюсциофтв е Glechoma hederacea L., Lapsa-na communis L., Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm.
Не Бс НеБс
Рис. 6. Розподт спонтанно'1 рослинностiрегюну за гелюморфами
Таким чином, бюморфолопчна характеристика спонтанно! флори свщчить про переважання терофтв, як життево! форми видiв, чим вона рiзко вiдрiзняеться вiд аборигенно! флори [5]. У регюш переважають види iз стрижневою кореневою системою, що е характерним для степових фггоцено-зiв. За типами вегетативного розмноження перше мюце займають вегетатив-но-нерухливi види. З екологiчних аналiзiв спонтанно! флори видно, що в !! складi переважають гелiофiти. Що пояснюеться тим, що серед антропогенних екототв переважають вiдкритi дiлянки. За рiвнем адаптацi! до бiогеоценозу загадом у регют переважають рудеранти i степанти, щодо Грунтового багат-ства - мезотрофи, а щодо до вологост - ксеромезофiти i мезоксерофiти. Результата наших дослщжень свiдчать про високу адаптацш спонтанно! флори до умов антропогенних екототв.
Лггература
1. Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востока УССР / А. Л. Бельгард. - К. : Изд-во КГУ, 1950. - 264 с.
2. Голубев В.Н. Методические рекомендации к составлению системы жизненных форм региональных биологических флор / В.Н. Голубев. - Ялта : Изд-во ГНБС, 1981. - 27 с.
3. Голубев В.Н. Принцип построения и содержание линейной системы жизненных форм покрытосеменных растений / В.Н. Голубев // Бюллетень МОИП. Отд. биол. - 1972. - Т. 77, вып. 6. - С. 72-80.
4. Доброчаева Д.Н. Определитель высших растений Украины. / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. - К. : Изд-во "Фитосоциоцентр", 1999. - 548 с.
5. Протопопова В.В. Спонтанная флора Украины и пути ее развития / В.В. Протопопова. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1991. - 204 с.
6. Раменский Л.Г. Проблемы и методы изучения растительного покрова : избр. работы / Л.Г. Раменский. - Л. : Изд-во "Наука", 1971. - 334 с.
7. Raunkiaer C. Life formals of plants and statistical plant geography / C. Raunkiaer. - New York; London, 1934. - 352 p.
Бредихина Ю.Л. Эколого-биоморфологическая характеристика спонтанной флоры Мелитопольского региона
Впервые осуществлен эколого-биоморфологический анализ спонтанной флоры Мелитопольского региона. Биоморфологическая характеристика свидетельствует о преобладании терофитов как жизненной формы видов. Преобладают виды со стержневой корневой системой, что характерно для степных фитоценозов. По типам вегетативного размножения первое место занимают вегетативно-неподвижные виды. Экологический анализ по отношению к свету выявил доминирование гелиофитов, по адаптации к биогеоценозу в целом преобладают рудеранты и степанты, по отношению к плодородию почв - мезотрофы, а по отношению к влажности - ксеромезофи-ты и мезоксерофиты.
Ключевые слова: спонтанная флора, эколого-биоморфологический анализ, фитоценоз.
Bredikkina Yu.L. Ekological-biomorphological description of spontaneous flora of Melitopol region
The spontaneous flora ecological-biomorphological analysis of Melitopol region is first carried out. Biomorfological description testifies to predominance of terophytes, as a species vital form. Species prevail with the bar root system, that characteristically for steppe phytocenosis. On the types of vegetative reproduction the first place is occupied by vegetative-immobile species. An ecological analysis in relation to light exposed prevailing of heliophytes, on adaptation to biogeocenosis ruderates and stepanties prevail on the whole, in relation to fertility of soils - mesotrophies, and in relation to humidity - xeromesophytes and mesoxerophytes.
Keywords: spontaneous flora, ecological-biomorphological analysis, phytocenosis.
УДК 632.7:581.[19+144] Наук. ствроб. I.B. Броун -
Державний дендропарк "Олександрш " НАН Украти
ЗЕЛЕНА ЯБЛУНЕВА ПОПЕЛИЦЯ (APHIS POMI DEG.) ТА II ВПЛИВ НА Ф1ЗЮЛОГО-БЮХ1М1ЧН1 ПОКАЗНИКИ КОРМОВИХ РОСЛИН
Дослщжено вплив ступеня заселеност зеленою яблуневою попелицею кормо-вих рослин на вмют первинно! та пгроскошчно! вологи, а також хлорофшу a i b та каротинодав в !х листг Встановлено, що вс щ показники у пошкоджених рослинах значно знижувались поряд iз шдвищенням рiвня !х заселеност ф^офагом.
Ключовг слова: ф™фаг, стушнь заселеност^ кормова рослина, волога, хлоро-фш a i b, каротино!ди.
На територп кра!н СНД вщомо близько 800 видiв попелиць [1], а усьо-го на планет !х нараховуеться близько трьох тисяч [4]. За даними В.В. Жу-равльова [5], видовий склад дендрофшьних попелиць Укра!ни охоплюе
