CC BY
21
Нащональний лкотехшчний унiверситет Украши
УДК 330.342 Проф. М.А. Голубець, академж НАН Украти -
1нститут екологи Карпат НАН Украти, м. nbsîs
ЕКОЛОГ1ЧНА КОНСТИТУЦ1Я ЗЕМЛ1 В КОНТЕКСТ1 ГЛОБАЛВАЦП I СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Проаналiзовано спонтанш чинники, якi спричиняють до глибоких еколопчних, соцiально-економiчних, демографiчних i подлинных змiн на планетi, до перебудови св^оглядних засад i до пошуку нових теорiй i парадигм у вир1шенш складних гло-бальних проблем.
Prof. М.А. Holubets - Institute of Ecology of the Carpathians, National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv
The world ecological constitution in context of globalization and sustainable development
Spontaneous factors which are causing the substantial ecological, social, economic, demographical and political changes at the globe as well as the reestablishment of philosophical perception and new concepts and paradigms towards global problems resolving have been analyzed.
Фундаментальш основи анал1зу глобальних процеЫв заклав знамени-тий украшський геох1мж i фшософ, перший президент Bceукpaïнськоï акаде-ми наук, академж В.1. Вернадський.
Починаючи вщ 1922 р., вш читав лекци з геох1ми у Сорбонш, проводив експериментальш дослщження в Мшералопчнш лаборатори Музею при-родноï iсторiï у Парижу у 1925 р. опублжував свою працю "Автотрофшсть людства", а у 1929 р. - французькою мовою монографш "Бюсфера" (росшсь-кою вона вийшла у свiт у 1926 р.). У цих працях уперше було визначено пла-нетну роль живоï речовини як органiзацiйноï й енергетичноï сили бiосфери. Нема сумшву, що пiд впливом бюсферолопчних iдей В.1. Вернадського французький математик i фшософ Е. Ле Руа разом зi сво1м другом палеонтологом П. Тейяр де Шарденом сформулювали поняття "ноосфера" i в 1927 р. використали його шд час читання лекцiй у Паризькому Коллеж де Франс для означення ново1' стади геологiчноï iсторiï бюсфери. Так само, пiд впливом згаданих французьких учених через дев'ять роюв В.1. Вернадський розпочав розробку свого неперевершеного вчення про ноосферу, основш положення якого було опублжовано в 1944 р. у статт "Декшька слiв про ноосферу" й аж у 1977 р. - у знаменитш пращ "Роздуми натуралiста. Наукова думка як пла-нетне явище".
Таким чином, саме В.1. Вернадського маемо шдставу вважати тим ученим, котрий заклав теоретичнi основи шзнання глобально:' перетворю-вально1' сили на поверхш Землi живоï речовини (усiеï сукупностi рослинних, тваринних i мжробних iстот), робота якоï протягом мiльярдiв рокiв спричи-нилася до формування сучасноï бiосфери. Завдяки йому маемо змогу зрозумь ти сенс "вселенськост " людства, "геологiчноï сили людського розуму i керо-ваноï ним пращ". Ще у 40-х роках минулого столггтя вiн вiдзначав, що "лю-дина вперше реально зрозумша, що вона мешканець планети i може - повинна - думати та дiяти в новому аспект^ не тiльки в аспект окремоï особистос-
Науковий вкник, 2006, вип. 16.8
Ti, родини чи роду, держав чи !х союзiв, але й у планетному аспеки", i що "наука i наукова робота, взятi загалом, не е результатом тiльки роботи окре-мих учених, !х свщомого пошуку науково! ютини... Вона е проявом ди в людському суспiльствi сукупностi людсько!' думки... Ми живемо на злам^ у надзвичайно важливу, по сутi нову епоху юнування людства, його iсторii на нашш планетi" [2, ст. 23, 24, 38].
На пiдставi численних прикладiв можемо стверджувати, що не лише глобашзащя людського мислення i науково!' думки, але й шших сфер людсь-ко!' дiяльностi (зв'язку, шформаци, капiталу, виробництва, торгiвлi, забруд-нень, полiтики, культури тощо) виявилися тим спонтанним чинником, який спричинився до глибоких еколопчних, соцiально-економiчниx, демографiч-них i полiтичниx змiн на всш планетi, до перебудови свггоглядних засад i до пошуку нових теорш, нових парадигм у виршенш складних глобальних проблем. Урештi-решт, освоення протягом останшх сорока рокiв Космосу i виxiд виробничо!' дiяльностi за межi бiосфери - колиски Ното sapiens та единого середовища природного iснування людини - е св^енням якiсно нового стану речей на планет^ вивчити й описати як традицiйними засобами кла-сичних наук неможливо. Теорш, за Т. Куном, треба унормувати зпдно з но-вими даними, замшюючи стару парадигму новою.
Розумова й виробнича дiяльнiсть людства спричинила новггне стввщ-ношення бiотичниx i соцiальниx сил на планет^ виникнення якiсно ново!' глобально!' надсистеми - сощосфери, до складу яко!' увiйшли бюсфера, iншi, оxопленi господарською дiяльнiстю геосфери та навколишнш Космос, i людське суспiльство з усiма наслiдками його штелектуально! та виробничо! дiяльностi [3]. На вщмшу вiд бiосфери, центральним органiзатором яко!' е жива речовина, i роль кiбернетичноi пам'ят та регулятора яко!' виконуе геноп-ласт (функцiональна сукупнiсть генетичного матерiалу цiеi речовини), центральним оргашзатором соцiосфери е всесвiтне людство, а функщю И пам'ятi й регулятора виконуе штегральний iнтелект. I це найважливше. Бо саме вiд штелектуального регулювання залежать як теперiшнiй стан сощосфери й уЫх ii складових блокiв - бiотичного (екологiчного, бюсфери), соцiального, еко-номiчного, демографiчного, технолопчного, полiтичного та iншиx, так i пара-метри ii структурно-функцiональноi оргашзацп в майбутньому.
Ця кардинальна глобальна трансформащя вiдбулася вiдносно недавно -фактично протягом тривалост життя людини (для порiвняння постнеолiтична епоха тривала тисячi рокiв, а теxнiчна револющя - кiлька столiть). Тому й не дивно, що, якщо цього вибуху глобальних змш не спромоглися (або не хочуть) усвщомити науковi голови, то чи можна цього вимагати вщ загалу?
А майбутне людства залежить саме вiд розумшня сучасного стану довкiлля, вiд розумно! поведiнки людей i розумного керування геосощосис-темними процесами [3].
Саме тому мав ращю видатний американський учений у галузi системно! динамжи, член Римського клубу Деншс Медоуз, котрий, аналiзуючи найважливiшi риси людсько! дiяльностi, сказав: "Природа майбутнього глобального устрою... вимагае сильного керiвництва i широко! макроосвiченостi,
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
оскiльки тод^ коли проблема стане очевидною для кожного, починати будь-якi дй буде вже надто пiзном. Дуже своечасними е рiшення Конференцй ООН з довкшля i розвитку 1992 р. в Рю-де-Жанейро, оформленi шд назвою "Прог-рама дiй. Порядок денний на ХХ1 столггтя" [5].
1дея розумного, збалансованого, бережливого використання природних ресурсiв, охорони довкiлля, бютичного й ландшафтного рiзноманiття, сфери життя i працi людей хвилюе вчених i свiтову громадськiсть уже сотш рокiв. Пiдходи комплексного, системного виршення тiсно взаемопов'язаних еконо-мiчних, сощальних та екологiчних проблем з метою "збереження високо! якос-тi довкшля i здорово! економiки для всiх народiв свiту" i тепер, i на далеке майбутне сформованi Колективним Розумом, залишаються неперевершеними.
Досягнення мети сталого розвитку можливе тодi, коли виконання його програми буде усвщомлене громадсьюстю кожно! кра!ни, кожним громадя-нином всесв^ньо! спiльноти - вщ дитини й домашньо! господинi до керiвни-кiв мiсцевих i державних оргашв влади. I якщо в Укршш й за 15 роюв пiсля Конференцй ООН в Рю-де-Жанейро нема схвалених Верховною Радою кон-цепцй, стратегй i державно! програми сталого розвитку, це свщчить про не-достатню увагу до ще! надзвичайно! за актуальнiстю глобально! проблеми i про перспективу опинитися поза межами свгтового цивiлiзацiйного процесу.
Програма сталого розвитку, тдтримана главами 179 держав, е ря^в-ною для людства, але, на жаль, переважно декларативною. У нш не передба-чено розв'язання найскладнiших i найважливших питань - органiв управлш-ня i механiзмiв керування геосоцiосистемними (екологiчними, сощально-еко-номiчними, демографiчними, гуманiтарними та шшими) процесами. А таке керування не можливе, якщо не визначено структурних i функцюнальних па-раметрiв глобально! соцiосфери i пiдпорядкованих !й мiждержавних, нащ-ональних, регiональних, обласних i нижчих рангiв геосоцiосистем на перспективу й не вироблено способiв реалiзацй управлiнських рiшень.
Соцюсфера - це спонтанна, самоорганiзована й саморегульована кь бернетична система. Для забезпечення ефекту саморегуляцй, окрiм еталонно! системи, в !! структурi обов'язково мусить бути центральний керiвний орган i постiйний зворотний зв'язок мiж ним i керованою системою, за допомогою якого до центру управлшня надходить iнформацiя про стан керовано! системи та результативнiсть реалiзацй управлiнських впливiв. М1жнародним органом керування структурно-функцюнальною органiзацiею соцiосфери та !! ге-осоцiосистем мiг би бути Мiжнародний центр управлтня глобальными процесами при Оргашзацй Об'еднаних Нацш, а функцiю зворотного зв'язку повинен виконувати комплексний глобальний монiторинг, керований Мiж-народним центром мотторингу при ООН [4].
Якщо ж "природа майбутнього глобального устрою вимагае сильного керiвництва" (за Д. Медоузом), то це не означае, що таке керiвництво повинен виконувати потужний автократичний, тотал^арний чи диктаторський режим. Так само, управлшсью ршення !! керiвного (регуляторного) органу не можуть базуватися тшьки на наукових знаннях еколопчного чи економiчного плану, не тшьки на розумних концепщях i декларащях, наприклад, сталого
Науковий вкчшк, 2006, вип. 16.8
розвитку, але й обов'язково на фундаментальних, твердих i незаперечних юридичних нормах. Тому, поряд з науково обгрунтованими, розумними, гу-манiтарними, екологiчними, сощальними, економiчними й технiчними параметрами в еталоннш системi мають бути закладеш правовi параметри, юри-дичш норми, на якi у сво1й дiяльностi постiйно повинен орiентуватися регулятор - керiвний орган.
Як слушно зазначив президент 1нституту Всесв^нього Спостережен-ня, директор проекту "Стан св^у 2000" (США) Лестер Р. Браун (2000) у до-повад про прогрес до сталого суспшьства: "Настав час того, що юторик науки Томас Кун описуе, як змiну парадигми. У свош класичнш працi "Структура науково! революци" вiн зауважуе, що коли наукове розумшня реальнос-тi у певнш галузi розвиваючись досягае стану, де наявна теорiя бiльше не по-яснюе адекватно цю реальшсть, тодi теорiю треба мiняти. К треба узгодити з новими даними, замшюючи стару парадигму новою" [1, ст. 9].
Тобто настала потреба формування нових наукових пiдходiв до тз-нання та ощнки глобальних подiй, нових наукових концепцiй i галузей знань, якi допомогли б усвщомити сучасний стан нашо! планети й визначити спосо-би забезпечення нормальних умов iснування людства на близьку й далеку перспективу. Зрештою, мусимо збагнути й тi чинники, як спричинилися до появи низки глобальних еколопчних i соцiально-економiчних проблем й до активного пошуку розумного попередження грядущих св^ових криз.
У глобальному масштабi цьому повинна служити ЕколоНчна Ком-ституцiя Землi [6]. I як би декому щея тако! конституци не видавалася пе-редчасною, численнi факти мiжнародних договорiв, нормативних актiв та й сама "Програма дiй. Порядок денний на XXI сташття" свiдчать про и акту-альнiсть. Давно функцiонуе низка мiжнародних структур, якi набули багато-рiчного досвiду розв'язання глобальних проблем, це, насамперед, Оргашзащя пiвнiчного Атлантичного договору, Оргашзащя солщарност кра!н Азй та Африки, Органiзацiя економiчноl спiвпрацi та розвитку, Рада Свропи, Свро-пейський Союз, Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я, Мiжнародний союз охорони природи i розвитку, Мiжнародний астрономiчний союз i багато ш-ших. Найвагомшу роль у регулюваннi мiждержавних вщносин i виконаннi глобальних програм вщграе Органiзацiя Об'еднаних Нацiй, створена швсто-лiття тому для пiдтримання миру й безпеки, мiжнародноl спiвпрацi з питань економжи, культури, науки, освгги, прав людини та iн. К структурнi тдроздь ли - Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економiчна i Соцiальна Ради, Мiж-народний суд, ЮНЕСКО, МАГАТЕ та iншi спричинилися до виршення чис-ленних глобальних i регiональних проблем екологiчного, сощального, поль тичного, гуманiтарного, наукового та освггнього характеру. До них належать Мiжнародна Бiологiчна Програма, програма "Людина i бiосфера", подолання голоду, мiжетнiчних i мiлiтарних конфлiктiв, урештi-решт - "Програма дш". Порядок денний на XXI столггтя".
Зрозумiло, що Еколопчна Конституцiя Землi (ЕКЗ) може виконувати функщю мiжнародного правового акта тшьки тодi, коли 11 норми будуть пристосоваш до нацiональних конституцiй бшьшоси держав, коли 11 ратифь
Нащональний лiсотехнiчний yHiBepcrneT Укра'1'ми
кують парламенти цих держав, якщо дотримання !! норм буде забезпечене вiдповiдними структурними перебудовами Оргашзаци Об'еднаних Нацiй i, передусiм, створенням в ii складi уже згаданого ранiше М1жнародного центру мониторингу, моделювання та прогнозування сощосферних процесiв й опрацювання управлшських рiшень.
З метою реалiзацii вимог Еколопчно! Конституцii Землi Ю.Ю. Туниця [6] вважае за потрiбне прийняти концепщю реформування органiв Оргашзаци Об'еднаних Нацiй i передбачити створення в ii рамках "вщповщних орга-нiзацiйниx структур - Ради Еколопчно! Безпеки, Мiжнародноi Екологiчноi Органiзацii, Мiжнародного Екологiчного Суду, Мiжнародноi Екологiчноi По-лiцii, Мiжнародного Екологiчного Банку" (с. 275). Поряд з цим, пропонуеться обгрунтувати випдшсть господарсько! дiяльностi на принципах сталого розвитку. Цьому найбшьше вщповщае концепцiя еколопчноТ' економи, в якiй органiчно поеднанi взаемозалежностi та суперечностi мiж природною (еколо-гiчною) та господарською (економiчною) системами. Завданням ще! ново!' дисциплiни мае бути "вивчення шляxiв вибору ращональних способiв виго-товлення матерiальниx благ в умовах обмежених природних ресурЫв, необ-межених потреб та нестабшьних (динамiчниx) умов природного життевого середовища" (с. 83).
На нашу думку, можна дискутувати з приводу назви, структури чи на-повнення ЕКЗ. Може, доречшше ii назвати "Глобальна Конститущя Сталого Розвитку", "Глобальна Конституцiя виживання", чи просто - "Глобальна Конститущя" або "Конститущя ЗемлГ', одним iз роздiлiв яко! була б ЕКЗ. А-дже потрiбнi також економiчна, соцiальна, демографiчна, гуманiтарна, поль тична конституци, чи, вiрнiше, вiдповiднi роздши зведено! "Конституцii Зем-лi". Але найменшого сумнiву щодо iдеi ЕКЗ, ii актуальност i своечасностi не повинно бути. Без тако! Конституци i вiдповiдниx мiжнародниx структур, створених для втшення ii норм у життя, охорони та дотримання, виконання "Agenda-21 " реалiзацiя програми сталого розвитку залишиться декларацiею, свiтове суспшьство сповзатиме в епоху нових глобальних криз i мiжнародниx конфлiктiв.
Лггература
1. Браун Л.Р., Флав1м К., Френч Г. та iH. Стан св1ту 2000. Допов1дь 1н-ту Всесв1тнього Спостереження про прогрес до сталого суспшьства. - К.: 1нтелсфера, 2000. - 285 с.
2. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетное явление. - М.: Наука, 1977. - 192 с.
3. Голубець М.А. Вщ бюсфери до сощосфери. - Льв1в: Полл1, 1997 а. - 256 с.
4. Голубець М.А. ППшвка життя. - Льв1в: Полл1, 1997. - 186 с.
5. Програма дш. "Порядок денний на XXI сгашття" (Agenda - 21). - К.: 1нтелсфера, 2000. - 359 с.
6. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Земл1. - Льв1в: Вид. центр ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2002. - 298 с. _
