CC BY
17
УДК 111:504.7
Костенко В. Г., доктор фшософи, професор ® Федишин Я. I., доктор фшософи, професор Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡м. С. З. Гжицького
ЕКОЛОГ1ЧНА ЕТИКА
Важлиее м1сце е систем1 сучасних наукоеих знань належить еколог1чтй етищ, яка займаеться стеоренням настаное, ям еизначають стаелення, поеедгнку, дИ людини, що спрямоеат на доектля. Екологгчна етика мае стати предметом еикладання у наечальних закладах, а сучасний кризоеий стан доектля поеинен турбуеати кожного се\домого мешканця нашог планети.
Ключовi слова: еколог1чна етика, наукоеа рацюнальтсть е екологп, утеерсальш людськ цшност1, глобальна еколог1чна криза.
Серйозшсть еколопчно! ситуацп, що склалася в даний час у свт, залишае ильки сподiватися на те, що людство осмислигь свш кризовий стан i знайде шляхи виходу з цих обставин. Важливу роль у цьому ввдграватимуть гумашстичт принципи, адже гумашстичний змют екологп полягае саме в тому, щоб сформувати адекватне свiгосприйняггя сучасно! людини, сприяти переосмисленню И мiсця у природ^ виховати почуття вiдповiдальносгi за сво!
д11.
Оскiльки засади класичного рацiоналiзму призвели до глобально! кризовосгi людського iснування, сучасна людина не вiрить в надiйнiсгь iснування, заснованого на абстрактному мисленш. Вихiд з кризового стану потребуе як пошуку нових засад i гехнологiй, так i переосмислення ролi само! людини.
Продуктивною для розв'язання еколопчних проблем така настанова може бути, якщо мати на увазi не просто "юторичну складову" людського iснування, а глобальну налаштовашсть людського буття на рух вщ осмислення минулого до намагань i спроб передбачити майбутне, що вочевидь пов'язано з вiдповiдальнiсгю людини за пройдений шлях, отже - i за екологiчнi наслiдки свого юнування. Тому логiчним е рух думки вщ квалiфiкування нового типу науково! рацiональносгi в екологi!' до постановки проблеми етично! вiдповiдальносгi людини за сучасний стан довкшля. Дiйсно, людина вщповщае за те, що зробила з природою i власне з собою i вона мусить змшитися, щоб врятуватися самiй i врятувати природу.
Це означае i змши градицiйно! системи цшностей, коли етичш засади розумного ставлення до природи мають врахувати екологiчну складову. Необхщним для вчених е усвiдомиги важливють унiверсальних людських цiнносгей. Водночас, "Фшософи моралГ' мають бути компетентними в реальних питаннях, що виникають в практищ наукового дослiдження. Однiею з
® Костенко В. Г., Федишин Я. I., 2008
350
центральних етичних проблем сучасно! науки е проблема вщповщальност за наслщки втшення результат науки. Деякi вченi вважають, що якби наукове спiвтовариство вiдмовилось вщ шкiдливих застосувань результатiв науки, то таке використання стало б неможливим [1]. На жаль, таю вподобання просто утошчш. Нав^ь якщо наукове ствтовариство прикладае значнi зусилля, щоб покласти мораторiй на певнi небезпечш для людства науковi дослiдження, сощотехнолопчш i вузько-прагматичнi потреби в нових наукових досягненнях все одно перемагають. Так що вирiшують "долю людства" зовам не вчеш, а пол^ики i бiзнесмени. I тому, зрозумшо, що потрiбно взяти до уваги сощотехнолопчш i полiтичнi фактори, що зумовлюють використання наукових надбань в певному руслi. Крiм того, св^оглядш та етичнi засади певно! системи культури спрацьовують як суттевi орiентири самоусвiдомлення наукою результатiв дослiджень як добра чи зла.
Вим, бшьш широкий погляд не заперечуе етичного аспекту проблеми. К. О. Апель, ощнюючи еколопчну кризу як наслщок техшчно! цившзаци констатуе, що результати науки постають сьогоднi для людства "моральним викликом". Оскiльки екологiчна криза впливае на людство глобальним чином, то "люди опинилися перед завданням прийняття солщарно! вщповщальност за наслщки 1хшх дiй у планетарному масштабi [2]. справдi, вiдповiдальнiсть мае бути солщарною, тобто спiльною, взаемною, але вона також мае бути структурованою. I не лише вiдповiдно до штелектуально - пiзнавальних можливостей (наука), але й до владних можливостей щодо практичного впливу на суспшьство i його змiни.
Проблема етичних засад i вiдповiдальностi науки розроблялась такими вщомими дослiдниками, як А. Мамзш, С. Пастушний, Р. Карпшська, В. Енгельгард. В умовах конструювання свiту природи на основi нов^шх технологiй, таких як генна iнженерiя, комп'ютерна технологiя, дослiджувалась проблема створення нових парадигм науки (I. Фролов, Б. Юдш). Сучасна наука глибоко втручаеться в природу речей, в людську природу, що потребуе вщповщей про мiру такого впливу, про формулювання тих етичних орiентирiв, яю дозволяють або забороняють людинi, вченому XXI ст. конструювати св^ у вщповщност "зi сво!м бажанням", спираючись на науку. Тим бшьше, що постнекласична наука iнакше, нiж класична розглядае постать людини, яка тзнае, вченого. Психологоiндивiдуальнi особливостi i особистюш риси дослiдника тепер не вважаються тим, що вщводить вiд ютини, а розглядаються як необхiдний момент адекватного тзнання об'екта.
Сучасний захщний психолог А. Маслоу пiдкреслюе, що творець, дослщник - це людина, яка самотньо бореться зi сво!ми внутрiшнiми конфлiктами, страхами. Вiн повинен не втрачати мужноси, не боятися "висовуватися" i робити помилки, добре усвщомлюючи, що вiн, за виразом М. Полаш, азартний гравець, що висувае твердження у вщсутност факив i потiм витрачае роки, з'ясовуючи, чи були вiрними його передчуття. Саме зважаючи на означеш особливост дiй вченого, А. Маслоу пропонуе свiй погляд на iснуючий в науковому тзнанш зв'язок пiзнання i цiнностей. Констатуючи, що
351
вщ фiзики, х1мп, астрономи ми отримали таку модель пiзнання, яка не торкаеться питання про цiнностi i тому е непристосованою для вивчення проблем, пов'язаних з живим, з життям людини, А. Маслоу обгрунтовуе важливють особливостей наукових пiдходiв бюлогп, врахування яких дозволяе розробити гуманiстичну фшософш бюлогп. Так, данi науки свщчать на користь саморегуляцп, самоуправлiння, автономного вибору оргашзму - вибору здоров'я, росту, бюлопчного успiху. Людина також прагне здоров'я i вiдсутностi страждань, в чому може покладатися на мудрють свого органiзму. Отже, виходить, що в сучасному науковому тзнанш потрiбно акцентувати на врахуваннi спонтанност i автономи бiльше, нiж на передбаченш i зовнiшньому управлiннi. По вщношенню до пiзнання людини це стосуеться ще й суб'ективного вщчуття свободи, яке мае осмислити наука. [3]
З думками Маслоу перекликаються дослщження М. Рьюза i Ед. Ушсона, якi вважають, що людиш притаманна вроджена схильнiсть розглядати певний споаб дiй як справедливий, а шший - як несправедливий. Ц якостi заданi людям бiологiчно. Але мова не йде про повну детермшовашсть морально гумашстично1 поведiнки генетичними структурами, а скорш, про бюлопчш засади добра i зла. Якщо людський рщ мае вижити i скористатися тими великими досягненнями, яю е в його розпорядженнi, то вш може це зробити тшьки при певному усвiдомленнi нашого еволюцшного минулого i спiввiднести сво! дп з ним - але не шляхом бездумного або фаталiстичного сприймання. "Шлях до майбутнього лежить в розумшш нашо1 бюлопчно1 природи, в визнанш И обмеженостi, И потенщальних можливостей П в використаннi ще1 природи для повернення до не1 - для створення кращого свПту - морально кращого для вЫх нас". [4]
Зрозумшо, що морально кращий свПт - це свПт незабруднено1 природи, де немае еколопчних криз П катастроф. Iнакше, чи може людина вважатися моральною, бути спокшною, впевненою, якщо вона юнуе як руйшвник, як завойовник, тобто всупереч мудростП живого? Очевидно, що таке ставлення, до природи примушуе пщдати сумнПву моральнПсть людини. Отже в умовах техногенно1 цивПлПзацП1 моральний закон в нас, на якому наголошував I.Кант, мае бути узгоджений з моральним ставленням до природи, до бюсфери, бо це П е умовою морального ставлення людини до само1 себе. Така, бшьш широко зрозумша моральнПсть, е умовою виходу з екологПчно1 кризи П, взагалП, розв'язання глобальних проблем людства.
Постае питання про нову систему моральних цПнностей сучасного людства. ВтПм, можливо, для виходу з еколопчно1 кризи не потрПбно шукати абсолютно ново1 моралП, нових щнностей, а доцПльно вПдродити такП вПчно! цПнностП як благорозумнПсть, справедливПсть, стшкють П помПрнПсть.
Пошук етичних засад ставлення людини до природи репрезентований розробкою екологПчно1 етики. На початку 70-х рокПв роздши з екологПчно1 етики з'явились в курсах фшософи в вищих навчальних закладах на ЗаходП, а з середини 70-х еколопчна етика була вщокремлена як самостПйна фПлософська дисциплша.
352
Еколопчна етика, як етика еколопчно! вщповщальноси, мае розроблятися на засадах едност бюлопчно! еволюцн i сощального прогресу. А тому коректшше розглядати екологiчну етику як етику, що звернена до еколопчних проблем. Порушувати екологiчний закон означае ^норувати зв'язок з моральними вимогами. Отже, передумовою для поеднання еколопчного змiсту з вихiдними засадами етики е класичний етичний принцип - дiяти на благо людиш.
Можливий i бшьш органiчний зв'язок еколопчного i морального. Етика стае еколопчною за сутшстю, якщо моральшсть виводиться з цiлiсностi екосистеми. Слiдування екологiчнiй сутностi речей при такому пiдходi до екологiчноï етики стае фундаментальною цшлю. Сама еднiсть людини з ïï оточенням визначае основу для людських цiнностей. Зрозумiло, що створюючи своï цiнностi людина виходить за межi екологiчних настанов. Але вона мае узгоджувати своï щнносп з екологiчними законами. Не впливати на природу деструктивним чином в умовах еколопчнох' кризи е моральним обов'язком людини.
Екологiчна етика мае вщповюти на три питання: якою е природа, що е сутшстю людини i яким чином людина повинна ставитися до природи? Вона е науковим пошуком реальних альтернатив i навт метафiзичних принципiв, що вщповщають сучаснiй екологiчнiй ситуацп'. Фiлософська проблематика еколопчнох' етики полягае у конструюванш системи нормативних настанов, що визначають ставлення, поведшку, дiï людини, нацшеш на довкiлля.
Не дивлячись на конкретш розбiжностi в поглядах на шлях побудови екологiчноï етики, вс дослiдники единi у впевненостi, що потрiбно екологiчно переосмислити самi метафiзичнi засади нашого мислення i поширити принципи етичноï теорiï на вс живi iстоти, загалом на природу.
Якщо засади нового св^огляду мають виходити з самощнност живого, то вони мають вщноситися i до людини. Очевидно, що людина, як будь-яка жива штота намагаеться розвиватися у вщповщност зi своею природою. Але в умовах технолопзацп людськоï життедiяльностi вона повинна вiдмовитися вщ бiльшостi сво1х дiйсних бажань, волi i сприймати свiт та дiяти у вiдповiдностi iз стандартами техногенного суспшьства. За таких умов внутршш особистiснi потреби не знаходять реалiзацiï i замiнюються iншими типами стосунюв, неадекватними природi i орiентацiям духовного св^ людини.
Оптимальне управлiння сучасною еколопчною ситуащею на засадах еколопчного св^огляду передбачае регулюючi впливи людини на природу на науково-теоретичному, пол^ико-практичному i технологiчному рiвнях [6]. Багатомаштшсть ракурсiв осмислення сучасноï екологiчноï ситуаци, якi виходять за межi власне науки, потреба узгодити метанауков^ етичш i свiтогляднi аспекти екологiчноï проблематики обумовлюють потребу створення загальноï фшософи екологп. Особливий статус фшософи екологп -метаекологп, пов'язаний з штегральним характером проблем,
трансдисциплшарними тенденцiями, поеднанням рiзноманiтних стилей, методiв
353
та штерпретацш, що роблять ïï, "постмодершстським" науковим напрямом, де долаються недолжи класичноï науки.
Прiорiтет в мiркуваннях щодо практичного спрямування фiлософiï екологiï включае в спектр ïï проблем не лише етичш, а й пол^ико-фшософсью. Необхiднiсть практичноï орiентованостi фiлософiï екологи пiдкреслюеться в сучасних дослiдженнях. Так, шляхами виходу з екологiчноï кризи вважаються цiлеспрямованi змiни соцiоекономiчних i полiтичних вимiрiв людського буття, суттевi змiни людського буття в природ^ а саме - гармонiзацiя взаемовщносин суспiльства з природою на пiдставi включення всiх продуктiв промисловоï дiяльностi людини в природний колообiг речовин. Отже, розумне, осмислене ставлення до природи квалiфiкуеться в межах нового типу науковоï i технологiчноï ращональноси.
Л1тература
1. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. М., 1998.
2. Апель К.-О. До проблеми ращонального обгрунтування етики за доби науки // Сучасна зарубiжна фiлософiя. К., 1996.
3. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М., 1999.
4. Рьюз М., Уильсон Э.О. Дарвинизм и этика // Вопр.филос., 1987, №1,
с.108.
5. Толстоухов А.В. Проблеми засад оптимального управлiння сучасною екологiчною ситуащею // Studia methologica. 1988. Вип..5, с.79-81.
6. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. М. 1998.
Summary Kostenko V. G., Fedyshyn Y.I.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named
after S. Z. Gzhytskyj Ecological ethics
Ecological ethics, which is engaged with directives formation, which define an attitude, behaviour, human action than are aimed at the environment takes an important place in the system of modern scientific knowledge. Ecological ethics has to be the subject of teaching in higher schools, and a modern crisis state of the environment have to be anxious of each conscious man of our planet.
Стаття надшшла до редакцИ' 22.08.2008
354
