CC BY
29
Практикующему эндокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
ГОРОБЕЙКО М.Б., ЛАР1Н О.С., ТАРАН С.В.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!xipypnl трансплантат'! ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
ЕФЕКТИВНЮТЬ ПОВТОРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ АКТОВЕПНУ ЗА НЕКРИТИЧНО! ПЕРИФЕРИЧНО! АНГЮПАТП У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ^АБЕТ
Резюме. У роботi вивчалася ефектившсть використання Актовепну при периферичн':й анпопатп разного ступеня у хворих на цукровий ^абет. О^нку проводили за принципами доказовоi медицини, з викорис-танням стратифiкацiйноí класифiкацií синдрому PEDIS. Вивчалися р'1вн'1 ТсРО2 у хворих i3 критичною ше-мieю, некритичною iшемieю й у контрольнiй груп'1, а також динамiка загоення виразок на нижнiх юн^вках у па^енлв до початку лiкування, через 10, 45 дн<в, через 3 i 6 мюя^в псля початку, а також псля повторного курсу лiкування. Препарат призначався в/в краплинно 2000 мг 1 раз на день протягом 12 днiв, потм у таблетках по 600 мг на добу до 45 дн<в. У досл'1дження були включенi 39 па^енлв, яким проведено 2 курси лiкування, та група контролю — 11 па^енлв. Лiкування Актовепном показало свою ефективнсть у па^енлв iз синдромом д'абетичноi стопи з некритичною iшемiею нижнiх юн^вок: вiрогiдно збльшився парцальний тиск кисню в тканинах нижнiх ю'нц/'вок як при першому, так i при повторному курсi лiкування: з 35,70 ± 4,31 мм рт.ст. до 39,77± 8,22мм рт.ст. угрупiконтролю; з 35,58 ± 6,91 мм рт.ст. до 42,37± 6,22мм рт.ст. псля першого курсулiкування й з 36,28 ± 5,23 мм рт.ст. до 47,11 ± 6,21 мм рт.ст. пюля повторного курсу, що, у свою чергу, привело до б'1льш швидкого загоення виразок порiвняно з групою контролю (р < 0,05 мж групою контролю й групами досл^ення). Повторний курс Актовепну значно збльшив кль-юсть виразок, що заголися (псля першого курсу було стйке загоення в 19 (48,7 %) па^ен~пв, псля другого курсу ще додатково заголися виразки у 8 па^ен~пв, а активна епiтелiзацiя спостергалася в 6 па^енпв, тобто ефект повторного курсу стосовно загоення становить 84,6 %). Навть псля зменшення р<вня пар-цального тиску кисню в тканинах у групi, у яюй використовувався Актовепн, зберiгався його позитивний ефект стосовно загоення рани та зменшення клькост рецидивiв.
Визначене вiрогiдне пщвищення ТсРО2 у па^ен~пв, як отримували Актовепн, у групi некритично'1' iшемií вже з 10-iдоби в'щ початку лiкування з< збереженням статистично вiрогiдного ефектудо 3 мс. Доведено пролонгований ефект (до 6 мс.) для загоення ран. Установлено ефективнсть Актовепну в комбiновано-му лiкуваннi па^енлв iз критичною iшемiею нижньо '1' юн^вки.
Вступ
Лiкування ускладнень цукрового дiабету (ЦД), особливо периферично! ангюпати, потребуе багатократно-го призначення препаратав, що впливають на реологш кров^ прохщшсть судин тощо. Тому вивчення ефектив-ност повторного призначення препарату спричинене саме практичними потребами.
У розвитку дiабетичноí ангюпати нижнгх кшщвок бере участь каскад патолопчних процеив: регюнарний ангюспазм, патолопчш змши реолопчних властивостей кров^ збшьшення и в'язкоста, гшерлшщем1я, гшерфь бриногенемiя, патолопчна агрегащя тромбоцитав. Усл вони сприяють прогресуванню шеми, розладiв пери-феричного кровооб^у та розвитку гншно-некротичних ускладнень.
Дiабетична полшейропатая е найбшьш раншм i най-частшим ускладненням ЦД i разом з ангюпатаею нижн1х кшщвок, пошкодженням цшсност шюри та м'яких
тканин, исток i суглобiв призводить до розвитку синдрому дiабетично! стопи (СДС) — формування вираз-кових дефекта, юстково-суглобових уражень i гншно-некротичних процеав. Понад 50 % хворих на ЦД мають дiабетичну полшейропатш, факторами ризику розвитку яко! е тривалють i тип дiабету, частота i тривалють гшер-глжеми, наявшсть проблем iз мжроциркулящею, ожи-рiння, малорухливий спосiб життя, надмiрне вживання жирiв i вуглеводiв, алкогольна iнтоксикацiя, куршня, генетична схильнiсть [4].
Принципи комплексно! терапи СДС визнача-ються етюлопею та патогенезом. Головною умовою профшактики та успiшного лiкування ускладнень е компенсащя гiперглiкемií. Поруч iз цим сучасною тен-денцiею е включення до комплексно! терапи ЦД не лише ефективних цукрознижувальних засобiв, але й препарапв, що зменшують оксидативний стрес, шсуль норезистентнiсть i гшоксш, полiпшують реологiчнi
Таблиця 1. Розподл пац1ент1в за класиф1кац1ею PEDIS (абсолютна кльксть)
Групи Е1 Е2 Е3 D1 D2 D3 11 12 13 S1 S2
КГ 3 6 2 2 7 2 2 7 2 3 8
1ГД 7 19 13 11 24 4 6 26 7 5 34
2ГД 8 10 5 15 5 3 12 9 2 1 22
властивост KpoBi, мають фiбринолiтичну актившсть, забезпечують оргашзм необхщними мiкроелементами, амiнокислотами, глiколiпiдами [6, 8, 9, 11]. До таких 3aco6iB належить Актовегiн [10]. Актовегш впливае на процеси внутрiшньоклiтинного метаболiзму. Пiд дiею Актовегiну полiпшуються транспорт глюкози та поглинання тканинами кисню, що призводить до ак-тиваци процесiв аеробного окислення та збшьшення енергетичного потенцiалу клiтини. У клпинах пщви-щуеться обмiн фосфатiв, збшьшуеться лiзосомальна активнiсть, прискорюеться синтез вуглеводiв i бiлкiв, зростае надходження калш, внаслiдок чого активу-ються калш-залежш ферменти, прискорюеться розпад продуктiв анаеробного глiколiзу. Актовегiн справляе iнсулiноподiбну дш, але не впливае на рецептори ш-сулiну у клiтинах. Активуеться лiполiз за рахунок мо-дуляци внутршньо! активностi носив глюкози. Крiм того, Актовегiн сприяе вiдновленню кровопостачання у зош шемп, що пов'язано з прискоренням васкуля-ризаци та розвитком колатерального кровообiгу, змен-шенням вторинно! негативно! ди киснево! недостатно-стi на стiнку судин, надто на ендотелш. За умов гшокси тканин цей препарат сприяе вщновленню капшярно! сiтки за рахунок новоутворених судин [7]. Шсля вве-дення Актовепну активуеться мiсцевий фiбринолiз, пщвищуються лужнi резерви кровi, внаслiдок чого зменшуеться и щiльнiсть. Крiм того, Актовегш стиму-люе еритропоез, транспортну функцш еритроцитiв, сприяе збiльшенню тривалоста !х життя.
MaiepiaA i методи
До дослщження загалом було залучено 50 пащентав, хворих на ЦД 2-го типу. Базове лiкування в уах склада-лося з нормалiзацii рiвня глюкози у кровi — 29 хворих в уах групах отримували iнсулiн вiдповiдно до призначень ендокринолопв, iншi — пероральнi цукрознижувальш препарати. Дослiдна група (39 пащентав) як патогене-тичну терапiю повторно отримувала Актовегiн (через 8—13 мю. пiсля перш ого призначення), група контролю (КГ), 11 пащентав, — базове лiкування без засто-сування Актовепну. Ус пацiенти були стратифжоваш вiдповiдно до класифжаци PEDIS [5], а саме за рiвнем парщального тиску кисню у тканинах нижн1х кiнцiвок. Пацiенти групи контролю не мали ознак критично! ше-ми: парцiальний тиск кисню у тканинах нижньо! кшщв-ки (ТсРО2) у них був у межах 28—39 мм рт.ст., середнiй показник становив 34,2 ± 3,7 мм рт.ст. У першш групi дослiдження (1ГД) було 39 пащентав, у яких вивчали
ефективнiсть Актовегiну пiсля первинного призначення, з ознаками шеми, проте без Г! критичних показниюв. ТсРО2 у них був у межах 27—42 мм рт.ст. (35,21 ± 7,10 мм рт.ст.), середнш вж — 53,8 ± 7,49 року. Середня три-валiсть шсля виявлення ЦД становила у контрольнш групi 6,89 ± 3,44 року, у 1ГД — 6,45 ± 3,57 року; рiвень глiкованого гемоглобшу (HbA1c) у пацiентiв контрольно! групи — 9,20 ± 2,89 %, 1ГД — 9,01 ± 2,96 %. Пар-цiальний тиск кисню у тканинах нижн1х кшщвок ви-значали на 8-му, 20-ту, 45-ту добу лiкування та через 10 i 20 днiв шсля повторного введення. Друга група дослщження (2ГД) — це та ж самi хвор^ яким було призначе-но повторний курс Актовепну через 8—13 мю. Проте ТсРО2 у них був у межах 24—48 мм рт.ст. (33,33 ± 9,30 мм рт.ст.), рiвень HbA1c у пацiентiв 2-! контрольно! групи — 8,87 ± 3,01 %.
Розподш пацiентiв на пiдгрупи за класифжащею PEDIS наведено в табл. 1. Розмiр виразки визначали за цифровою методикою за запатентованою програмою, з використанням цифрово! фотокамери. У нашому варiантi Е1 — розмiр виразки до 2 см, Е2 — до 4 см, Е3 — бшьшого розмiрy
Звертае на себе увагу той факт, що в табл. 1 у 2ГД 23 пащенти. Це пояснюеться тим, що тшьки у них був виразковий дефект, у 16 хворих — виразки заго!лись на момент повторного введення Актовепну.
Слщ зазначити, що до дослщження не включали па-щенлв з ознаками генералiзацi! шфекцшного проце-су. Практично в ус1х хворих спостерiгалися та або iншi ознаки нейропатй. Дослщш групи були порiвнянними з контрольною як за вжом пацiентiв, рiвнем компенсац1! ЦД, так i за тривалютю i стадiйнiстю процесу.
Черезшюрне визначення парцiального тиску кисню в тканинах нижньо! кшщвки проводили на апарата ТСМ 400 виробництва датсько! фiрми «Радiометр» за стандар-тними методиками.
Пащентам як контрольно!, так i дослщних груп було призначено низькомолекулярнi гепарини. 9 па-цiентiв iз КГ, 25 пащентав iз ГД отримували антибю-тики через наявнiсть шфекцшного процесу у виразщ. Топiчне (мюцеве) лiкування проводили усiм хворим, i полягало воно в етапнiй некректоми, дренуваннi рани та застосуваннi протимжробних засобiв (немiсцева антибiотикотерапiя).
Хворим iз ГД призначали Актовегiн за схемою: вну-трiшньовенно краплинно 2000 мг 1 раз на день протягом 12 дшв iз подальшим пероральним прийманням Актове-гiну 200 мг (1 таблетка) тричi на день до 45 дшв.
Результати та Тх обговорення
Результати л^вання ощнювали шляхом визначення динамiки парщального тиску кисню у тканинах нижшх кiнцiвок. Поруч iз цим спостертали динамiку загоення виразки та лжування iнфекцiйного процесу та визнача-ли можливу непереносимiсть препарату.
Важливим е той факт, що на момент повторного введения Актовегшу у 16 пащенпв були вiдсутнi виразки. Проте i ця цифра потребуе пояснення — пiсля першого курсу лжування Актовегiном ми спостерiгали загоення у 19 пащенпв (48 %), ще у 7 (18 %) спостерталась активна епiтелiзацiя. Таким чином, практичне загоення вщмча-лось у 66 % випадюв. Перед початком повторного курсу у 6 з 7 хворих з активною ештешащею на кшець першого курсу лiкування не виявлено виразок. З 19 хворих, у яких пiсля першого курсу спостерталось загоення, у чотирьох хворих виникли виразки на старому мющ, у трьох — новi виразки, у двох випадках — на контралатеральнш кiнцiвцi. У 10 хворих iз ще! когорти виразок не спостерталось.
У групi контролю початковий рiвень ТсРО2 стано-вив 35,70 ± 4,31 мм рт.ст. Проте тсля призначення па-тогенетичного лiкування вже через 8 днiв ТсРО2 зрiс до 38,53 ± 5,32 мм рт.ст. Через 20 дшв тсля початку лжування середне значення парщального тиску було 39,77 ± 8,22 мм рт.ст. У цей промжок часу практично в ус1х хворих було лжвщовано гнiйне запалення виразки i спостерiгалося Г! поступове загоення. Через 45 днiв ТсРО2 у хворих був 38,36 ± 7,43 мм рт.ст. Через 3 мюящ ТсРО2 знизився до 33,67 ± 6,67 мм рт.ст., в одного хворого виник новий виразковий дефект. В одного хворого зафжсоване загоення, у двох — активна епп^защя. У двох хворих, не-зважаючи на суб'ективне покращення, виразки «застигли».
У першш дослiднiй груш (тсля першого курсу лжуван-ня) показники ТсРО2 змiнювалися найб1льш однородно: пiсля 8 днiв лiкування рiвень ТсРО2 зрiс iз 35,58 ± 6,91 мм рт.ст. до 46,77 ± 5,58 мм рт.ст. Середш показники через 20 i 45 дшв були 42,37 ± 6,22 мм рт.ст. i 41,85 ± 7,96 мм рт.ст. вщповщно (на 45-й день лжування було обстежено 14 пащенпв). У вс1х хворих спостерiгався позитивний ефект лжування — вщзначено стiйку динамiку загоення виразок iз нормалiзацiею загального стану кшщвки: зникнення набряку, нормалiзацiя кольору та вологосп, вщчуття по-теплшня тощо. На 45-й день у 16 хворих виразки заго!-лись, в шших — активно епп^зувалися. Через 3 мiсяцi пiсля початку лжування середнiй рiвень ТсРО2 становив 38,75 ± 5,43 мм рт.ст., що було порiвнянним iз показником перед початком лжування, проте повне загоення вщбуло-ся у 19 випадках, в шших 7 — активна епп^защя. Жод-них нових виразок на нижшх кiнцiвках у хворих не було зафжсовано. Через 6 мюящв середнiй рiвень ТсРО2 становив 34,36 ± 7,21 мм рт.ст. В одного хворого розвинулася повторна виразка на старому мгсщ, в одного — поверхневий дефект на контралатеральнш стот, який мав перетвори-тися на виразку, але цьому запобiгли.
У другш дослiднiй групi (пiсля другого курсу лiкуван-ня) показники ТсРО2 були аналогiчнi за динамiкою, як i при першому призначеннi препарату. Тобто показники з 36,28 ± 5,23 мм рт.ст. зросли тсля 8 дшв лжування до 47,11 ± 6,21 мм рт.ст. Середш показники через 20 i 45 дшв становили 44,12 ± 5,96 мм рт.ст. i 39,23 ± 8,13 мм рт.ст. вщповщно. Жодних нових виразок у хворих не виникло. Через 3 мюящ тсля початку повторного лжування се-реднш рiвень ТсРО2 становив 36,87 ± 8,13 мм рт.ст. у 23 хворих iз виразками, загоення на 45-й день спостерна-лось у 8 (35 %), активна епп^защя — у 6 (26 %) хворих. Тобто якщо враховувати, що стшке загоення тсля першого курсу лжування спостерналось у 19 (49 %) пащен-тiв, то подальше загоення тсля другого курсу та активна епп^защя складае позитивний ефект у 33 пащенпв (84,6 %). Отримаш результати свщчать про необхщшсть подбору схеми лiкування пацiентiв iз СДС вiдповiдно до його стади. Незважаючи на незначне, на перший по-гляд, зростання парцiального тиску кисню у тканинах нижньо! кшщвки, спостерналися суттеве суб'ективне полiпшення стану та позитивний ефект у виглядi по-мiрно швидкого загоення виразки. Зазначеш данi е результатом як покращення засвоення кисню тканинами нижн1х кiнцiвок, так i впливу Актовегшу на нейропатш. Це проявлялося вщновленням кровопостачання в зонi iшемií, що пов'язано з прискоренням васкуляризацп та розвитком колатерального кровообну, зменшенням вторинно! негативно! дИ киснево! недостатностi на стшку судин, надто на ендотелш. За умов гiпоксií тканин Актовегш, можливо, сприяе вiдновленню капшяр-но! сiтки за рахунок стимуляци новоутворення судин. Як уже зазначалося, пiсля введення препарату акти-вуеться мюцевий фiбринолiз, пiдвищуються лужнi ре-зерви кровi, внаслiдок чого зменшуеться И щшьшсть. З цим фактом, мабуть, пов'язаний пролонгований ефект щодо загоення виразок. Незважаючи на вщсутшсть вiрогiдноí' рiзницi у парцiальному тиску через 6 мю., спостерiгаеться ефективне загоення ран i виражене вiрогiдне зменшення частоти рецидивiв виразкових процеив.
Жодних проявiв гiперчутливостi до препарату серед пащенпв не було зафжсовано.
Висновки
1. Лжування Актовегiном показало свою ефективтсть у хворих iз синдромом дiабетичноl стопи iз некритичною iшемiею нижиiх кiнцiвок: вiрогiдно збшьшився парцiаль-ний тиск кисню у тканинах нижнiх кiнцiвок як при першому, так i при другому кура лжування: з 35,7 ± 4,31 мм рт.ст. до 39,77 ± 8,22 мм рт.ст. у груш контролю; з 35,58 ± ± 6,91 мм рт.ст. до 42,37 ± 6,22 мм рт.ст. тсля першого курсу лшування та з 36,28 ± 5,23 мм рт.ст. до 47,11 ± 6,21 мм рт.ст. тсля другого курсу, що, у свою чергу, призвело до швидшо-го загоення виразок порiвняно з групою контролю.
2. Повторний курс Актовепну значно збiльшив кшь-кiсть загоених виразок у пащенлв (пiсля першого курсу стшке загоення спостерiгалось у 19 (48,7 %) хворих, тсля другого курсу виразки заго!лись ще у 8 хворих, а активна епп^защя була у 6 хворих, тобто 27 (69,2 %) хворих були вилжуваш вщ виразки, а у 15,4 % хворих вщбувалось активне загоення, таким чином, ефект повторного курсу стосовно загоення становить 84,6 %.
3. Нашть тсля зменшення рiвня парцiального тиску кисню у тканинах у груш, де застосовувався Актовегш, збертався його позитивний ефект щодо загоення рани iз меншою кiлькiстю рецидивiв.
Список AiIepaIуpи
1. Saint Vincent Declaration: A meeting organized by WHO and IDF in Europe. — Italy: Saint Vicent, 1989, October, 10—12.
2. Практичт рекомендаци злжування та профиактики синдрому дшбетичног стопи — тдготовлено Мiжнародною робочою групою з проблеми дiабетичноí стопи. — Кию, 2004. — 16с.
3. Мiжнародна угода з проблеми дiабетичноíстопи. — Кшв, 2004. — 96 с.
4. Consensus Development Conference on Diabetic Foot Wound Care — American Diabetes Association //Diabetes Care. — 1999. — Vol. 22, № 8. — Р. 1354-1360.
5. Горобейко М.Б., Гирявенко О.Я. Класифжацш dia6emm-ног стопи, затверджена МИжнародною робочою групою з dia-бетичног стопи IDF та ВООЗ // Клтчна ендoкринoлoгiя та ендокринна хiрургiя. — 2004. — № 1 (6). — С. 83-87.
6. Ефимов А., Болгарская С. Синдром диабетической стопы. Эпидемиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение трофических поражений нижних конечностей у больных сахарным диабетом //Лжи Украгни. — 2005. — № 5. — С. 45-52.
7. Котов С.В., Калинин А.Л, Рудакова И.Г. Диабетическая нейропатия. — М., 2000. — 39 с.
8. Goodman G.R., Tersigni S., Ke Li, Lawrence P.F. Trombolytic therapy in an isolated limb//Annals of Vascular Surgery. — 1993. — Vol. 7. — P. 512-520.
9. Bohme H. Die konservative therapie derchronischen peripheren arteriellen Verschlusskrankheit// Chirurgische Gastroenterologie. — 1992.. — Vol. 8 (Suppl. 1). — Р. 76-80.
10. Компендиум 2003 — лекарственные препараты/Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. — K..: Морион, 2003. — 1388 с.
11. Diagnostik und Therapie des diabetischen Fusses / M. Weck. — Kreischa, 2002. — 67p.
Отримано 26.03.12 D
Горобейко М.Б., Ларин А.С., Таран Е.В. Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
ЭФФЕКТИВНОСТЬ АКТОВЕГИНА ПРИ ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ АНГИОПАТИИ РАЗЛИЧНОЙ
СТЕПЕНИ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ Резюме. В работе изучалась эффективность использования Актовегина при периферической ангиопатии различной степени у больных сахарным диабетом. Оценку проводили по принципам доказательной медицины, с использованием стратификационной классификации синдрома PEDIS. Изучались уровни ТсРО2 у больных с критической ишемией, некритической ишемией и в контрольной группе, а также динамика заживления язв на нижних конечностях у пациентов до начала лечения, через 10, 45 дней, через 3 и 6 месяцев после начала, а также после повторного курса лечения. Препарат назначался в/в капельно 2000 мг 1 раз в день на протяжении 12 дней, затем в таблетках по 600 мг в сутки до 45 дней. В исследование были включены 39 пациентов, которым проведено 2 курса лечения, и группа контроля — 11 пациентов. Лечение Актовегином показало свою эффективность у пациентов с синдромом диабетической стопы с некритической ишемией нижних конечностей: достоверно увеличилось парциальное давление кислорода в тканях нижних конечностей как при первом, так и при повторном курсе лечения: с 35,7 ± 4,31 мм рт.ст. до 39,77 ± 8,22 мм рт.ст. в группе контроля; с 35,58 ± 6,91 мм рт.ст. до 42,37 ± 6,22 мм рт.ст. после первого курса лечения и с 36,28 ± 5,23 мм рт.ст. до 47,11 ± 6,21 мм рт.ст. после повторного курса, что, в свою очередь, привело к более быстрому заживлению язв по сравнению с группой контроля (р < 0,05 между группой контроля и группами исследования). Повторный курс Актовегина значительно увеличил количество заживших язв (после первого курса стойкое заживление у 19 (48,7 %) пациентов, после второго курса еще дополнительно зажили язвы у 8 пациентов, а активная эпителизация наблюдалась у 6 пациентов, т.е. эффект повторного курса по отношению к заживлению составляет 84,6 %). Даже после уменьшения уровня парциального давления кислорода в тканях в группе, в которой использовался Актовегин, сохранялся его положительный эффект по отношению к заживлению раны и уменьшению количества рецидивов.
Определено достоверное повышение ТсРО2 у пациентов, получавших Актовегин, в группе некритической ишемии уже с 10 суток от начала лечения с сохранением статистически достоверного эффекта до 3 мес. Доказан пролонгированный эффект (до 6 мес.) для заживления ран. Установлена эффективность Актовегина в комбинированном лечении пациентов с критической ишемией нижней конечности.
Gorobeiko M.B., Larin O.S., Taran Ye.V. Ukrainian Scientific and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, Ukraine
EFFECTIVENESS OF ACTOVEGIN AT PERIPHERAL ANGIOPATHY OF DIFFERENT STAGES IN PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS
Summary. There was assessed the effectiveness of Actovegin use at peripheral angiopathy of different stages in patients with diabetes mellitus. The assessment was carried out on principles of evidence-based medicine, using PEDIS classification. Levels of TcP02 were studied in patients with critical, non-critical ischemia and in control group, as well as dynamics of lower-extremity ulcers repair in patients before treatment, in 10, 45 days, 3 and 6 months and after second course of treatment. Actovegin was prescribed intravenously 2000 mg once daily during 12 days, then orally 600 mg daily up to 45 days. 39 patients were enrolled in the study, they received 2 courses of treatment, and control group — 11 patients. Treatment with Actovegin have shown efficacy in patients with diabetic foot syndrome with non-critical lower-limb ischemia: oxygen partial pressure significantly increased in lower-limb tissues both at first and second course of treatment: 35.70 ± 4,31 mmHg to 39.77 ± 8,22 mmHg in controls; 35.58 ± ± 6.91 mmHg to 42.37±6.22 mmHg after first course of treatment and from 36.28 ± 5.23 mmHg to 47.11 ± 6.21 mmHg after second course of treatment. This leads by-turn to more fast ulcer repair as compared to control group (p < 0.05 between controls and investigation groups). Secondary course of treatment with Actovegin significantly increased the number of repaired ulcers (after first course of treatment constant regeneration was observed in 19 (48.7 %) patients, after second course of treatment ulcers repaired in 8 patients, active epithelialization was observed in 6 patients, it means that effect of refresher course of treatment in relation to regeneration is 84.6 %). Even after decrease of oxygen partial pressure in tissues in Actovegin group there was remained positive effect in relation to wound healing and reduction of relapses number.
There was defined the significant increase of TcP02 in patients managed with Actovegin in group of non-critical ischemia from 10th day from initiation of treatment with retention of statistically significant effect within 3 months. Long-term effect (up 6 months) for wound healing had been proved. The efficacy of Actovegin in combined treatment of patients with critical lower-limb ischemia was defined.
