Научная статья на тему 'Двобічні ітераційні методи чисельного аналізу першої крайової задачі для напівлінійного еліптичного рівняння'

Двобічні ітераційні методи чисельного аналізу першої крайової задачі для напівлінійного еліптичного рівняння Текст научной статьи по специальности «Математика»

CC BY
52
65
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
додатний розв’язок / напівлінійне еліптичне рівняння / перша крайова задача / функція Гріна / квазіфункція Гріна-Рвачова / гетеротонний оператор / двобічні наближення. / positive solution / semilinear elliptic equation / first boundary value problem / Green’s function / Green-Rvachev’s quasi-function / heterotone operator / two-sided approach.

Аннотация научной статьи по математике, автор научной работы — Сидоров Максим Вікторович

Розглядається проблема побудови ітераційних методів розв’язання першої крайової задачі для напівлінійного еліптичного рівняння. За допомогою функції Гріна чи квазіфункції Гріна-Рвачова розглядувана крайова задача зводиться до еквівалентного нелінійного інтегрального рівняння, яке досліджується методами нелінійного аналізу у напівупорядкованих просторах. При цьому будується послідовність двобічних наближень, яка збігається до єдиного додатного розв’язку відповідної крайової задачі.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Two-sided iterative methods of numerical analysis for the first boundary value problem for a semilinear elliptic equation

The problem of constructing iterative methods with a two-sided character of convergence of the solution of the first boundary value problem for a semilinear elliptic equation is considered. Using the Green function or the Green-Rvachov quasi-function, the original boundary value problem is replaced by an equivalent nonlinear integral equation. The study of this equation was carried out by nonlinear analysis methods in semi-ordered spaces, which allowed not only to construct a two-way iterative method, but also to obtain the conditions for the existence of a unique positive solution of the considered boundary value problem.

Текст научной работы на тему «Двобічні ітераційні методи чисельного аналізу першої крайової задачі для напівлінійного еліптичного рівняння»

СИСТЕМЫ И ПРОЦЕССЫ УПРАВЛЕНИЯ_

УДК 517.988 : 519.632 ДВОБ1ЧН1 1ТЕРАЦ1ЙН1 МЕТОДИ ЧИСЕЛЬНОГО АНАЛ1ЗУ ПЕРШО1 КРАЙОВО1 ЗАДАЧ1 ДЛЯ НАП1ВЛ1Н1ЙНОГО ЕЛ1ПТИЧНОГО Р1ВНЯННЯ

СИДОРОВ М.В._

Розглядаеться проблема побудови iтерацiйних мето-дiв розв'язання першо! крайово! задачi для нашвль нiйного елiптичного р!вняння. За допомогою функцп Гpiна чи кваз!функцп Грша-Рвачова розглядувана крайова задача зводиться до екивалентного нелшш-ного iнтегpального piвняння, яке дослiджуеться методами нелшшного аналiзу у напiвупоpядкованих просторах. При цьому будуеться послiдовнiсть двобiчних наближень, яка збiгаеться до единого додатного розв'язку вщповщно! крайово! задача Ключовi слова: додатний розв'язок; нашвлшшне елiптичне piвняння; перша крайова задача; функщя Гpiна; квазiфункцiя Гpiна-Рвачова; гетеротонний оператор; двобiчнi наближення.

Key words: positive solution; semilinear elliptic equation; first boundary value problem; Green's function; Green-Rvachev's quasi-function; heterotone operator; two-sided approach.

Вступ. Розв'язання задач математичного моде-лювання процес!в у х!м!!, ф!зиц! плазми, теор!! гор!ння, б!олог!! тощо [7] приводить до необх!д-ност! досл!дження першо! крайово! задач! для нап!вл!н!йного ел!птичного р!вняння. Точн! розв'язки таких крайових задач в!дом! лише у поодиноких випадках. До певних складнощ!в та-кож приводить досл!дження питання !снування та единост! розв'язку ! його чисельне знахо-дження, особливо у областях некласично! геометр!!'. У зв'язку з цим актуальною науковою проблемою е розробка нових та вдосконалення !с-нуючих метод!в конструктивного досл!дження нел!н!йних крайових задач, як! б не т!льки дозволяли з'ясувати питання !снування розв'язку, але й пропонували чисельний алгоритм його знахо-дження. Серед таких метод!в особливе м!сце на-лежить двоб!чним методам, як! дозволяють оц!-нити нев!домий розв'язок знизу та зверху, а от-же, надають зручну апостер!орну оц!нку похибки наближеного розв'язку.

Розробц! двоб!чних !терац!йних метод!в присвя-чен! роботи [1-3, 5], але в них в основному розг-лядалися двовим!рн! крайов! задач! для оператора Лапласа. Дана робота продовжуе та узагаль-нюе розпочат! в них досл!дження на випадок ел!-птичного р!вняння б!льш загального вигляду.

1. Постановка задачи Метою роботи е розробка нових метод!в конструктивного досл!дження крайово!задач!

-div(p(x)Vu) + q(x)u = f(x,u), xeQ, (1) u(x) > 0, x eQ, (2)

u| 5Q= 0, (3)

де Q - вим!рна за Жорданом область з К2 чи К3 з кусково-гладкою межею dQ (Q = Qu5Q);

x = (xi, X2), якщо Qc! , ! x = (xi, X2, X3), якщо

Qc!3.

Вважатимемо, що

p(x) > 0 у Q , q(x) > 0 у Q , p(x) неперервно диференц!йована у Q , q(x) неперервна у Q , f(x,u) неперервна ! додатна при x eQ, u > 0. Задача Д!р!хле (1)-(3) часто зустр!чаеться у мате-матичному моделюванн! нел!н!йних стац!онарних процес!в. При цьому умова додатност! (2) приро-дно випливае з сенсу функц!! u у т!й чи !нш!й прикладн!й галуз!.

2. Побудова екв1валентного штегрального pi-вняння. Досл!дження задач! (1)-(3) зручно про-водити методами теор!! нел!н!йних оператор!в у нап!вупорядкованих просторах [4]. Для цього в!д задач! (1)-(3) треба перейти до операторного р!в-няння вигляду u = T(u), зам!нивши крайову задачу екв!валентним !нтегральним р!внянням. Це можна зробити двома основними способами -методом функц!й Гр!на ! методом кваз!функц!й Гр!на-Рвачова.

Означення 1. Функц!ею Гр!на G(x,s) задач! (1)-(3) називатимемо розв'язок задач!

- div(p(x)VG) + q(x)G = S(x, s), x eQ (s eQ),

_ gI5Q= 0,

неперервний у Q всюди, окр!м точки x = s . Тут S(x, s) - 5 -функц!я Д!рака з особлив!стю у точц! x = s .

Умови !снування функц!! Гр!на наведено, напри-клад, у [6].

Якщо G(x,s) - функщя Гр!на задач! (1)-(3), то ця задача екв!валентна !нтегральному р!внянню Гаммерштейна

u(x) = J G(x, s)f (s, u(s))ds . (4)

Q

Розглядатимемо р!вняння (4) у банаховому простор! C(Q) функц!й, неперервних у Q . Норма у C(Q) вводиться за правилом ||u|| = max|u(x)|. У

xeQ

простор! C(Q) вид!лимо конус

K + = {u e C(Q): u(x) > 0, x e Q} нев!д'емних функ-ц!й. Конус K + у C(Q) е нормальним (! нав!ть гострим). За допомогою конуса K + у простор!

С(П) введемо нашвупорядковашсть за правилом:

для и, V е С(П) и < V , якщо V - и е К +,

тобто

и< V , якщо и(х)<v(x) для всiх хеП. Наразi iснування класичного розв'язку задачi (1)-(3), тобто тако! функцл и : е С2(П) п С(П), яка за-довольняе рiвняння (1) i умови (2), (3), ця функцiя також задовольняе i рiвняння (4). Якщо ж класичного розв'язку немае, то штегральне рiвняння (4) можна взяти за основу означення узагальненого розв'язку задачi (1)-(3).

Означення 2. Розв'язком (узагальненим) крайово! задачi (1)-(3) називатимемо функщю и* е К +, яка е розв'язком штегрального рiвняння (4). З рiвнянням (4) пов'яжемо нелшшний штеграль-ний оператор Т , що дiе у С(П) за правилом

Т(и)(х) = | в(х,s)f(s,и(8)^8 . (5)

П

Властивостi оператор Т вигляду (5) викладеш у наступнiй лемь

Лема 1. Оператор Т вигляду (5), де в(х,8) - фу-нкцiя Грiна задачi (1)-(3), розглядуваний у прос-торi С(П), натвупорядкованому конусом К+ невiд'емних функщй, мае такi властивостi:

а) е додатним оператором, тобто Т(и) е К+ , якщо и е К +;

б) е и0-додатним оператором, тобто для вах хеП матиме мюце подвшна нерiвнiсть

аи0 (х) < | в(х, s)f(s, и(8)^8 < Ри0 (х),

П

де а = а(и) > 0 , р = Р(и) >0, а функщя и0 (х) ви-значаеться рiвнiстю

и0(х) =| 0(х, 8^8; (6)

П

в) е гетеротонним оператором, для якого оператор Т вигляду

Т^, w)(x) = | в(х, 8^(8, v(s), — (8)^8 (7)

П

е супровiдним, якщо функщя Дх,и) дозволяе дia-гональне подання f(x,u) = 1(х,и,и), де неперервна за сукупшстю змшних х, V, — функщя 1(х^,—) монотонно зростае за V i монотонно спадае за — для вшх х еП;

г) якщо для будь-яких додатних чисел V, — при будь-якому те (0, 1)

1^х, ту, |>т?(х, V, —), хеП, (8)

е псевдоув^нутим i навiть и0 -псевдоувiгнутим оператором, де функцiя и0(х) мае вигляд (6). Позначимо через К(и0) пiдмножину функцiй и з

К+, для яких юнують числа а, р > 0 тaкi, що аи0 < и < Ри0 . Тодi гетеротонний оператор Т на-зиваеться псевдоувiгнутим, якщо для будь-яких ненульових елементiв V, — з К + маемо, що

—)еК(и0), i для всiх V, — еК(и0) та будь-якого те (0; 1) виконуеться нерiвнiсть

Умова u0 -псевдоув^-

Т^ту, 1—^ > тТ^, —) .

нутосп для псевдоувiгнутого оператора е бшьш жорсткою, нiж умова просто псевдоув^нутостк для всiх V, — е К(и0) та будь-якого те(0; 1) iснуе П = пС^, т) >0 таке, що мае мiсце нерiвнiсть

Т^ту, 1—| > т(1 + п)Т^, —) .

Якщо функцiя Дх,и) монотонно зростае за и

для всiх х еП, то можна обрати 1(х^, —) = 1 (x,v),

i супровiдний оператор визначиться рiвнiстю

Т(у, —)(х) = | в(х, 8)1(8, v(s))ds . П

Для монотонно спадно! за и функщ! 1(х,и) можна покласти 1(х^,—) = 1(х,—) i тодi супровiд-ний оператор матиме вигляд

—)(х) = | в(х, 8)1(8, W(8))d8 . П

Недолiком практичного застосування розгляну-того пiдходу е те, що анал^ичний вираз для функщ! Грiнa може бути побудований у замкнено-му виглядi лише для обмежено! кiлькостi областей П .

Розглянемо шший пiдхiд до замши зaдaчi (1)-(3) е^валентним iнтегрaльним рiвнянням, який ви-магае лише знання фундаментального розв'язку рiвняння.

Позначимо диференщальний оператор у лiвiй чaстинi рiвняння (1) через А :

Аи =-<1ту(р(х^и) + д(х)и. (9)

Областю визначення цього оператора вважати-мемо множину функцiй Ба , яка складаеться з

функцiй и е С2(П) п С(П) таких, що и яо = 0 i Аи е Ь2(П).

Нехай §(х, 8) - фундаментальний розв'язок рiв-няння (1). 1снування фундаментального розв'язку доведено у роботах [6], ^м того, доведено, що юнують фундаментальш розв'язки, симетричш вiдносно х i 8 . Дaлi вважатимемо, що фундаментальний розв'язок е симетричним: Я(х, 8) = ё(8, х) .

Означення 3. Квaзiфункцiею Грiнa-Рвaчовa пер-шо! крайово! зaдaчi для оператора А вигляду (9) назвемо функщю

J quasi

(x, s) = g(x, s) - g (x, s),

(10)

де х = (хь х2), «= я2) у випадку К 1

х = (хь х2, х3), в = 82, я3) у випадку К ; §§ (х, в) - симетрична (§§ (х, в) = §§ (в, х)) дв1ч1 дифе-ренцшована у Ох О функщя така, що §§(х, в) = §(х, в), якщо х е дО чи в е дО . Безпосередньо з цього випливае симетричнють кваз!функщ! Грша-Рвачова: &чиа8;(х, в) = х)

та те, що вчиа§; (х, в) = 0 на дО.

Кр1м того, кваз1функщя при х = в мае таку ж особливють, що 1 звичайна функщя Грша, а за-вдяки вибору функщ! §§ (х, в) можна досягти того, що кваз1функщя Грша-Рвачова буде додатною в обласп О.

Отже, матиме мюце таке твердження.

Лема 2. Кваз1функщя Грша-Рвачова (10) мае таю

властивостк

а) сяиа81(х, 8) = 0 на дО;

б) е симетричною: 0Чиа81 (х, в) = 0Чиа81 (в, х);

в) мае таку ж особливють при х = в , що 1 звичайна функщя Грша;

г) додатна в област О : вчиа§; (х, в) > 0, х, в еО, х Ф в .

Для функщ! и е

С2 (О) П С1 (О) тако!, що Аи е Ь2 (О), мае мюце штегральне подання [6]

и(х) = | р(8)

дО

Л(х, в) -и(в) д§(х, в)

dsст +

дпв дпв

+1 л(х, s)Asu(s)ds, х еО, (11)

О

а для функцш и, § е С2(О) мае мюце друга формула Грша

| [§ (в) А и(в) - и(в)А8 § (s)]ds =

О

= | Р(8)

дО

䧧(в) _ чди(в)

dsст .

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

(12)

дпв дпв

У формулах (11), (12) п8 - зовшшня до дО нормаль у змшних в , dsст означае, що штегрування за в ведеться вздовж дО,

Ави = ^1у(р(в)Уи) + q(s)u .

Нехай и - класичний розв'язок задач! (1)-(3), тобто функщя и е БА задовольняе р1вняння (1), а функщю §§ у (12) оберемо таку, як в означенш 3. Додаючи р!вност (11) 1 (12) та враховуючи р> вняння (1) I те, що С^а§;(х, в) = 0 I и(х) = 0 на дО,

отримаемо штегральне р1вняння

и(х) = | К(х, s)u(s)ds + | GquaSi (х, (в, и(я))й1, (13) О О

де позначено К(х, в) = А^(х, в). Нелшшне штегральне р1вняння (13) можна та-кож подати у вигляд! р1вняння Урисона

и(х) =| Р(х, в, u(s))ds, (14)

О

де Р(х, в, и(в)) = К(х, з)и(з) + GquaSi(x, s)f(s, и(в)).

Отже, якщо задача (1)-(3) мае класичний розв'язок, то вш задовольняе також р1вняння (13) (чи (14)). Якщо ж класичного розв'язку задач! не юнуе, то р1вняння (13) можна використати для введення поняття узагальненого розв'язку задач! (1)-(3).

Р1вняння (13) розглядатимемо у банаховому простор! С(О) функцш, неперервних у О, натву-порядкованому конусом К+. Означення 4. Розв'язком (узагальненим) крайово! задач! (1)-(3) називатимемо функщю и* е К+ , яка е розв'язком штегрального р1вняння (13). Введемо до розгляду нелшшний оператор Т , що д1е у С(О) за правилом

Т(и)(х) = | Р(х, в, u(s))ds =

О

= | К(х, 8)и(8)<1я + | Gquasi (х, в)^, u(s))ds .(15)

О О

Оператор Т е сумою лшшного штегрального оператора Т1 з ядром К(х, в) \ нелшшного оператора Гаммерштейна Т2 з ядром (х, в). Через умови, накладен! на функщю f (х, и), ! до-датнють кваз! функщ! Грша-Рвачова Gquasi (х, в), якщо х, в еО (х ф в), можна стверджувати, що оператор Т2 залишае швар!антним конус К +, тобто Т2 - додатний оператор. Проте ми не мо-жемо бути впевненими щодо знаку функщ! К(х, в) при х, в еО (х ф в), а отже, не можемо стверджувати, що додатним е ! оператор Т . Позначимо

К + (х, в) = тах{0, К(х, в)}, К_(х, в) = тах{0, -К(х, в)}. Тод1 К + (х, в) > 0, К _ (х, в) > 0 при х, в еО ( х Ф в ), причому

К(х, в) = К+ (х, в) _ К _ (х, в), |К(х, в) = К + (х, в) + К_(х, в), ! оператор Т вигляду (15) можна записати так: Т(и)(х) = | К+ (х, _ | К_ (х, s)u(s)ds +

О О

+1 Gquasi (х, s)f (в, и(в))й| . (16)

О

Припустимо, що функщя Дх,и) дозволяе д1аго-нальне подання Дх,и) = Дх,и,и), причому непе-рервна за сукупнютю змшних х, V, w не-вщ'емна функщя ^х^^) монотонно зростае за V ! монотонно спадае за w для вс1х хеО. Тод1 оператор Т вигляду (16) буде гетеротонним з супровщним оператором

Т(у, w)(x) = | К+ (х, - | К_ (х, s)w(s)ds +

о о

+1 Сдиа^ (х, (8, У(8), W (s))ds . (17)

о

Зрозумшо, що оператори Т i Т е цiлком непере-рвними.

Зауважимо, що для випадку, коли функщя f (х, и) монотонно зростае за и для всiх х еО, можна обрати Дх, у, w) = f(x, у) i тодi супровiдний оператор матиме вигляд

Т(у, w)(x) = | К+ (х, s)y(s)ds _ | К_ (х, s)w(s)ds +

о о

+ | Сдиаз^х, s)f(s, y(s))ds ,

о

а для f (х, и) монотонно спадно! за и для всiх х ео можна покласти f(х, у, w) = f(х, w) i тодi супровiдним оператором буде

Т(у, w)(x) = | К+ (х, s)v(s)ds _ | К_ (х, s)w(s)ds +

о о

+ | Сдиа81(х, s)f(s, w(s))ds .

о

3. Побудова двобiчних наближень на основi використання функцп Грiна. Вважатимемо, що оператор Т вигляду (5) е гетеротонним з супро-вщним оператором вигляду (7). Побудуемо метод двобiчних наближень знаходження додатно-го розв'язку штегрального рiвняння (4) (а отже, i крайово! задачi (1)-(3)).

У конус К+ видiлимо сильно iнварiантний ко-нусний вiдрiзок <у0, w0 > умовами: для вшх х ео

| в(х, s)f(s, y0(s), w0(s))ds > у0 (х),

0

1 в(х, s)f(s, w0 (s), У0 (s))ds < w0 (х).

о

Далi сформуемо iтерацiйний процес за схемою

у(к+1) (х) = I в(х, s)f(s, У(к) w(k) (s))ds, (18)

о

w(k+1)(x) = I в(х, s)f(s, w(k)(s), y(k)(s))ds , (19)

о

k = 0, 1, 2, ..., У(0) (х) = У0 (х), w(0) (х) = w0 (х). (20) Через сильну iнварiантнiсть конусного вiдрiзка < y0,w0 > та гетеротоннють оператора Т, для якого оператор Т е супровщним, можна зробити висновок про те, що послщовнють {у^-^х)} не спадае за конусом К +, а послщовнють ^^(х)} не зростае за конусом К +. Крiм того, з нормаль-носп конуса К + i повно! неперервностi оператора "Г випливае юнування границь у* (х) i w* (х) цих послiдовностей. Отже, справджуеться лан-цюг нерiвностей

У0 = У(0) < У(1) < ... < y(k) < ... < У* <

< W* < ... < W(k) < ... < W(1) < W(0) = W0.

Можливими е два випадки: у* < w* i у* = w*. У другому випадку и* := у* = w* - едина на конусному в^^зку <у°^° > нерухома точка опера* ^ 0 0 тора Т, а отже, и - единий на < у ^ >

розв'язок розглядувано! крайово! задача Функцi!' у* (х) i w* (х) е розв'язком системи рiв-нянь

(21)

у(х) = I в(х,s)f(s,y(s),w(s))ds :

о

w(x) =| в(х, s)f (s, w (s), y(s))ds. (22)

о

Рiвнiсть у* = w* буде виконана, якщо система (21), (22) не мае на <у°^° > таких розв'язюв, що у ф w .

Отже, справджуеться така теорема.

Теорема 1. Нехай < у°, w0 > - сильно гнваргант-ний конусний в1др1зок для гетеротонного оператора Т вигляду (5) з супров1дним оператором Т вигляду (7) / система р1внянь (21), (22) не мае на <у°, w0 > розв'язюв таких, що уфw. Тодг те-рацШний процес (18)-(20) зб1гаеться у норм1 простору С(о) до единого на <у°^° > неперервно-

го додатного розв'язку и* крайовог задач1 (1)-(3), причому мае м1сце ланцюг нер1вностей

у° = У(0) < У(1) < ... < y(k) < ... < и* <

<... < w(k) <... < w(1) < w(0) = w0. (23) Ланцюг нерiвностей (23) саме i характеризуе гге-рацiйний процес (18)-(21) як метод двобiчних наближень.

Умови юнування единого додатного розв'язку крайово! задачi (1)-(3) та двобiчно! збiжностi до нього послiдовних наближень (18)-(21) можуть бути уточненi за рахунок з'ясування умов, за яких система рiвнянь (21), (22) не мае на

< у°, w0 > розв'язюв таких, що у ф w . Викорис-товуючи умови, наведеш у [4], отримаемо таю твердження.

Теорема 2. Нехай < у°, w0 > - сильно ¡нвар1ант-ний конусний в1др1зок для гетеротонного оператора Т вигляду (5) з супров1дним оператором Т вигляду (7) / для будь-яких чисел у , w, и таких, що 0 < у < w, 0 < и < w , 1 для вах х еП мае м1сце нер1втсть

(х, у + и, w _ и) < (х, у, w) + иМ-1,

де М = шахи°(х).

хео

Тод1 ¡терацШний процес (18)-(20) двоб1чно зб1га-еться у норм1 простору С(о) до единого на

<v0,w0 > неперервного додатного розв'язку u* крайовог задач1 (1)-(3).

Теорема 3. Нехай < v0, w0 > - сильно ¡нвар1ант-ний конусний в1др1зок для гетеротонного оператора T вигляду (5) з супров1дним оператором T вигляду (7) i ¡снуе таке число L > 0, що функщя f(x,v,w) для вах чисел v, w таких, що

0<v, w <M0, де M0 = maxw0(x), i для вах xeQ xeQ

задовольняе нерiвнiсть

|f (x,w,v) - f (x,v,w)) < Lw - v|, причому y = LM < 1, де M = maxu0(x). Тодi тера-

xeQ

цтний процес (18)-(20) двобiчно збiгаеться у но-рмi простору C(Q) до единого на <v0,w0 > неперервного додатного розв 'язку u* крайовог за-дачi (1)-(3).

Ще одшею умовою того, що система piB^Hb (21), (22) не мае на сильно iнварiантному конусному B^pi3Ky <v0,w0 > розв'язкiв таких, що v ф w , е умова U0 -псевдоyвiгнyтостi гетеротонного оператора T вигляду (5) з супровщним оператором T вигляду (7). Тодi з огляду на твер-дження г) леми 1 приходимо до такого результату.

Теорема 4. Нехай < v0, w0 >с K(u0) - сильно ¡н-варiантний конусний вiдрiзок для гетеротонного оператора T вигляду (5) з супровiдним оператором T вигляду (7) i мае мiсце умова (8). Тодi ШерацШний процес (18)-(20) двобiчно збiгаеmься у нормi простору C(Q) до единого на < v0,w0 >

неперервного додатного розв'язку u* крайовог задачi (1)-(3).

На k-й теращ! за наближений розв'язок крайово! (1)-(3) приймаемо функщю

Тодi з нерiвностi

u(k)(x)= w

(k)

(x) + v(k) (x)

(24)

u*- u(k)

xeQ

i з точнiстю e можна вважати, що u* (x)» u(k) (x). Крiм того, за умов теореми 3 можна записати i апрюрну оцiнкy похибки:

,,k

u - u

(k)

max(w0(x) - v0(x)). 2 xeQ

u: -u(k)

k

< — max(w0 (x) - v0 (x)) < e 2 xeQ

знаходимо, що для досягнення точностi e треба зробити

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

k0(e) =

ln

max(w0(x) - v0(x)) xeQ

2e

ln

LM

+1

терацш, де квадратнi дужки означають цiлy час-тину числа.

4. Побудова двобiчних наближень на 0CH0Bi використання квазiфункщт Грiна-Рвачова.

Для iнтегрального рiвняння (13) (чи (14)) побу-дуемо процес двобiчних наближень знаходження його розв'язку (а отже, i розв'язку крайово! зада-

4i (1)-(3)).

Видiлимо у конус K+ сильно iнварiантний конусний в^^зок < v0, w0 > умовами: для всiх x eQ

J K+ (x, s)v0 (s)ds - J K- (x, s)w0 (s)ds +

+ J Gquasi (x, S)f(8, v0 (s), w° (s))ds > v0 (x) ,

Q

J K+ (x, s)w0 (s)ds - J K- (x, s)v0 (s)ds + Q Q

+ J Gquasi (x, S)f(S, w0(s), v0(s))ds < w0(x) .

Q

Даш сформуемо iтерацiйний процес за схемою

v(k+1)(x) = J K + (x, s)v(k)(s)ds - J K- (x, s)w(k)(s)ds +

Q Q

+ J Gquasi (x, s)f(s, v(k)(s), w(k)(s))ds , (25)

w

(k+1)(x) =

Тодi ми матимемо зручну апостерiорнy ощнку похибки для наближеного розв'язку (24):

< ^max(w(k)(x) - v(k) (x)), 2 xeQ

що е безумовною перевагою побудованого дво-бiчного теращйного процесу. Отже, якщо задана точнють e > 0 , то iтерацiйний процес слщ проводити до виконання нерiвностi

max(w(k) (x) - v(k) (x)) < 2e

(x) = J K+ (x, s)w(k) (s)ds - J K- (x, s)v(k) (s)ds + Q Q

+ J Gquasi (x, S)f(S, w(k) (s), v(k) (s))ds , (26)

Q

k = 0, 1, 2, ..., v(0) (x) = v0 (x), w(0) (x) = w0 (x). (27)

Оскiльки конусний в^^зок < v0,w0 > е сильно iнварiантним для гетеротонного оператора T, для якого оператор T е супровщним, то послщо-вшсть {v(k)(x)} е неспадною за конусом K +, а послщовшсть {w(k)(x)} е незростаючою за конусом K +. Крiм того, з нормальносп конуса K + i повно! неперервносп оператора TT випливае ю-нування границь v* (x) i w* (x) цих послщовнос-тей. Тодi справджуеться ланцюг нерiвностей v0 = v(0) < v(1) <... < v(k) <... < v* < < w* <... < w(k) <... < w(1) < w(0) = w0.

Як i рашше, можливими е два випадки: у* < w* i у* = w *. У другому випадку и* := у* = w* - едина

на конусному в^^зку < y0,w0 > нерухома точка

* 0 0 оператора Т, а отже, и - единий на < у ,w >

розв'язок крайово! задачi (1)-(3).

Функцi! у*(х) i w*(х) е розв'язком системи рiв-

нянь

у(х) =| К+ (х, s)v(s)ds _ | К_ (х, s)w(s)ds +

о о

+ | СЧиа81(х, s)f(s, У(s), w(s))ds , (28)

о

w(x) =| К+ (х, s)w(s)ds _ I К_(х, s)v(s)ds +

о о

+1 Очшш; (х, s)f(s, w(s), У(s))ds . (29)

о

Умовою виконання рiвностi у* = w * е те, що система (28), (29) не мае на <у°^° > таких розв'язюв, що у ф w . Отже, справджуеться така теорема.

Теорема 5. Нехай < у°, w0 > - сильно гнваргант-ний конусний в1др1зок для гетеротонного оператора Т вигляду (16) з супров1дним оператором Т вигляду (17) / система р1внянь (28), (29) не мае на

< у°, w0 > розв'язкгв таких, що у ф w. Тодг гте-ращйний процес (25)-(27) зб1гаеться у норм1 простору С(о) до единого на <у°^° > неперервного

додатного розв'язку и* крайовог задач1 (1)-(3), причому мае м1сце ланцюг нер1вностей

у° = У(0) < У(1) < ... < У« < ... < и* <

<... < w(k) <... < w(1) < w(0) = w0. Умови iснування единого додатного розв'язку крайово! задачi (1)-(3) та двобiчно! збiжностi до нього послщовних наближень (25)-(27) можна уточнити за рахунок з'ясування умов, за яких система рiв-нянь (28), (29) не мае на < у°, w0 > розв'язюв таких, що у ф w .

Можна довести такi твердження.

Теорема 6. Нехай < у°, w0 > - сильно ¡нвар1ант-ний конусний в1др1зок для гетеротонного оператора Т вигляду (16) з супров1дним оператором Т вигляду (17) 7 мае м1сце умова: для будь-яких чисел у , w, и таких, що 0 < у < w, 0 < и < w , 7 для всгх х ео мае мгсце нергвнгсть

и

(х, у + и, w _ и) < (х, у, w) +

М + М-

де

М = шах I Счиа8; (х, s)ds .

хео

(3°)

еться у норм1 простору С(о) до единого на

<у°^° > неперервного додатного розв'язку и* крайовог задач1 (1)-(3).

Теорема 7. Нехай < у°, w0 > - сильно гнваргантний конусний в1др1зок для гетеротонного оператора Т вигляду (16) з супров1дним оператором Т вигляду (17) 7 ¡снуе таке число Ь > 0, що функц1я 1(х,у^) для вах чисел у , w таких, що 0 < у, w < М°, де

М° = maxw0(x), г для вах хей задовольняе нергв-хео

нгсть

|1(х^,у) _ 1"(х,у^)| < Ь^ _ У, причому у = М1 + ЬМ < 1, де стал1 М 7 М1 визна-чаються р1вностями (30) 7 (31) в1дпов1дно. Тод1 ¡терацШний процес (25)-(27) двоб1чно зб1гаеться

у норм1 простору С(о) до единого на <у°^° >

неперервного додатного розв'язку и* крайовог задач1 (1)-(3).

Проте не вс умови збiжностi двобiчного тера-цiйного процесу з п. 3 можна перенести на випа-док рiвняння (13). Так, гетеротонний оператор Т вигляду (16) з супровщним оператором Т вигляду (17) не буде навт псевдоув^нутим, бо нерiв-шсть, що визначае псевдоувiгнутiсть, для нього прийме вигляд

т _111 К_ (х, s)w(s)ds +

+ | ^диайКхЮ

" | тv(s),1w(s) ^т!"^^«)^^))

ds >0

i не буде виконуватися для значень т, близьких до нуля, навт якщо

^s, тv(s), 1 w(s) ^тГ"^, У^), w(s)) >0 .

Якщо виконано k iтерацiй, то за наближений розв'язок крайово! задачi (1)-(3) слщ взяти функ-цiю

u(k)(x) = ^^^х+у«« . (32)

Тодi для похибки для наближеного розв'язку (32) ми матимемо зручну апостерiорну ощнку:

и*_ u(k) < ^шах^^х) _У^х)). (33)

2 хео

Наявнiсть оцiнки вигляду (33) е безумовною перевагою побудованого двобiчного торацшного процесу.

Якщо задана точнiсть е > 0 , то терацшний процес слщ проводити до виконання нерiвностi

шах^1 (х) _ y(k) (х)) < 2е хео

М1 = шах I [К + (х, s) + К_ (х, s)]ds . (31) i тодi з точшстю е можна вважати, що

хе°° и* (х)« и««.

Тодг гтерацгйний процес (25)-(27) двобгчно збгга- т. . _

Крiм того, за умов теореми 7 можна указати i ап-

рюрну оцшку похибки: k

max(w0(x) - v0(x)). 2 xeQ

u* — u(k)

Тодi з нер1вносп

(k)

u — u

k

< max(w0 (x) — v0 (x)) < s 2 xeQ

знаходимо, що для досягнення точност s треба зробити

k0(s) =

max(w0(x) — v0(x))

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

jn xeQ_

2s

ln

Mj + LM

+1

iтерацiи, де квадратнi дужки позначають цiлу ча-стину числа. 5. Висновки

Вперше проведене дослщження можливостi по-будови двобiчних наближень до додатного розв'язку першо! краИово! задачi для нелiнiИного елiптичного рiвняння (1). При цьому розглянуто два шдходи: один - на основi використання точно! функцii Грша розглядувано! задачi, а другиИ - на основi використання квазiфункцii Грша-Рвачова. Отримано умови iснування додатного розв'язку та умови двобiчноi збiжностi до нього послiдовних наближень. Отримаш результати можуть бути використанi у математичному мо-делюваннi стацiонарних нелшшних процесiв у науцi та техшщ. Це i визначае наукову новизну та практичну значущiсть отриманих у робот ре-зультатiв.

Лiтература: 1. Колосов А.И., Колосова С.В., Сидоров М.В. Конструктивное исследование краевых задач для нелинейных дифференциальных уравнении // Вюник Запорiзького нацюнального унiверситету. Серiя: фь зико-математичнi науки. 2012. № 2. С. 50 - 57.

2. Колосова С.В., Луханин В.С., Сидоров М.В. О построении двусторонних приближений к положительному решению уравнения Лане-Эмдена // Вюник За-порiзького нацюнального ушверситету. Серiя: фiзико-математичш науки. 2015. № 3. С. 107 - 120.

3. Колосова С.В., Сидоров М.В. Применение итерационных методов к решению эллиптических краевых задач с экспоненциальной нелинейностью // Радиоэлектроника и информатика. 2013. № 3 (62). С. 28 -31. 4. Опойцев В.И., Хуродзе Т.А. Нелинейные операторы в пространствах с конусом. Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1984. 246 с. 5. Сидоров М.В. Застосу-вання методiв функцш Грша та квазiфункцiИ Грша-Рвачова для побудови двобiчних ггерацшних процеав розв'язання нелшшних крайових задач // Вюник За-порiзького нацюнального ушверситету. Сергя: фiзико-математичш науки. 2017. № 2. С. 250 - 259. 6. Miranda C. Partial Differential Equations of Elliptic Type. Springer, Berlin, 1970. 7. Pao C.V. Nonlinear parabolic and elliptic equations. Plenum Press, New York, 1992.

Transliterated bibliography:

1. Kolosov A.I, Kolosova S.V., Sidorov M.V. Konstruktivnoe issledovanie kraevyh zadach dlja nelinejnyh differencial'nyh uravnenij // Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Serija: fiziko-matematichni nauki. 2012. № 2. Pp. 50 - 57.

2. Kolosova S. V., Luhanin V.S., Sidorov M. V. O postroenii dvustoronnih priblizhenij k polozhitel'nomu resheniju uravnenija Lane-Emdena // Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Serija: fiziko-matematichni nauki. 2015. № 3. Pp. 107 - 120.

3. Kolosova S.V., Sidorov M.V. Primenenie iteracionnyh metodov k resheniju jellipticheskih kraevyh zadach s jekspo-nencial'noj nelinejnost'ju // Radiojelektronika i informatika. 2013. № 3 (62). Pp. 28 - 31.

4. Opojcev V.I, Hurodze T.A. Nelinejnye operatory v prostranstvah s konusom. Tbilisi: Izd-vo Tbilis. un-ta, 1984. 246 p.

5. Sidorov M. V. Zastosuvannja metodiv funkcij Grina ta kvazifunkcij Grina-Rvachova dlja pobudovi dvobichnih iteracijnih procesiv rozv'jazannja nelinijnih krajovih zadach // Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Serija: fiziko-matematichni nauki. 2017. № 2. Рр. 250 -259.

6. Miranda C. Partial Differential Equations of Elliptic Type. Springer, Berlin, 1970.

7. Pao C.V. Nonlinear parabolic and elliptic equations. Plenum Press, New York, 1992.

Надшшла до редколеги 10.06.2018 Рецензент: д-р фiз.-мат. наук, проф. Литвин О.М. Сидоров Максим Вшторович, канд. фiз.-мат. наук, доцент каф. прикладно! математики ХНУРЕ. Науковi штереси: математичне моделювання, чисельнi мето-ди, математична фiзика, теорiя R-функцiИ та ii засто-сування, стохастичний аналiз та Иого застосування. Адреса: Украша, 61166, Харшв, пр. Науки, 14, тел. (057) 7021436. E-mail: maxim.sidorov@nure.ua. Sidorov Maxim Victorovich, Ph.D. in Physis and Maths, associate professor, associate professor of the Applied Mathematics Department, Kharkov National University of Radioelectronics. Scientific interests: mathematical modeling, numerical analysis, mathematical physics, R-function's theory and its applications, stochastic analysis and its applications. Address: 14 Nauki avе, Kharkiv, Ukraine, 61166, tel. (057)7021436. E-mail: max-im.sidorov@nure.ua.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.