Духовная культура учителя как составляющая его профессиональной культуры Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

э

2011

Духовна культура вчителя як складова його професійної культури

Тимощук Г.В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Анотації:

Розглянуто суть професійної та духовної культури вчителя, охарактеризовано теоретичні аспекти зазначених понять, встановлено зв'язок між ними. Виявлено завдання процесу формування духовної культури майбутнього вчителя під час професійної підготовки та основні вимоги до професії. Зазначено, що професійна підготовка майбутнього вчителя, зорієнтована на духовний розвиток, є передумовою ефективної педагогічної діяльності.

Ключові слова:

професійна культура вчителя, професійно-педагогічна культура, педагогічна культура, духовна культура вчителя.

Тимощук А.В. Духовная культура учителя как составляющая его профессиональной культуры. Рассмотрено суть профессиональной и духовной культуры учителя, охарактеризовано теоретические аспекты указанных понятий, установлена связь между ними. Выявлены задания процесса формирования духовной культуры будущего учителя во время профессиональной подготовки и основные требования к профессии. Указано, что профессиональная подготовка будущего учителя, ориентированная на духовное развитие, является предпосылкой эффективной педагогической деятельности.

профессиональная культура учителя, профессионально-педагогическая культура, педагогическая культура, духовная культура учителя.

Timoshchuk А.V. Spiritual culture of a teacher as a part of his professional culture. The essence of professional and spiritual culture of a teacher is described, the theoretical aspects of these concepts and the relation between them are characterized; the tasks of the formation of spiritual culture of a future teacher during professional training and the basic requirements for the profession are identified. It is indicated that professional training of a future teacher with a focus on spiritual development is the prerequisite for effective educational activities.

professional culture of a teacher, professional-pedagogical culture, pedagogical culture, spiritual culture of a teacher.

Вступ.

Сьогодні в Україні розвиток державотворчих процесів відбувається у складних кризових умовах, свідченням чого є розповсюдження засобами масової комунікації інформації насильницького та аморального характеру, відірваність значної частини населення від національних традицій та звичаїв, постійно зростаючий рівень злочинності, тютюнова, алкогольна та наркотична залежність, зокрема дитяча та підліткова. Так, згідно з дослідженнями науковців, в Україні палить близько половини юнаків і дівчат віком 17-18 років. За даними МОЗ України, 9% молоді досить інтенсивно вживає алкоголь і може бути віднесена до хворих на алкоголізм [13, с. 82].

У цій ситуації освіта, яка є важливим етапом у особистісному становленні, повинна забезпечувати умови для духовного зростання підростаючого покоління, і саме вчитель є головним рушієм у досягненні такої мети. Лише тоді він зможе донести до вихованців високі принципи духовності, коли сам досконало володіє ними та використовує їх у власній професійній діяльності. Тому проблема формування духовної культури майбутніх учителів у вищих навчальних закладах є особливо актуальною. Відповідно дослідження духовної культури вчителя як важливого елементу його професійної культури та переосмислення цього феномену є необхідним завданням під час вирішення існуючих соціальних проблем.

Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою статті є визначення сутності та теоретичне обґрунтування духовної культури вчителя як однієї із складових його професійної культури.

Відповідно до цього її завдання: проаналізувати та узагальнити існуючі підходи до визначення понять

© Тимощук Г.В., 2011

“професійна культура вчителя” та “духовна культура вчителя”, встановити зв’язок між зазначеними категоріями.

В якості методів дослідження використовується аналіз, порівняння, систематизація, класифікація психолого-педагогічної літератури та узагальнення здобутих теоретичних даних.

Результати дослідження.

Категорія “професійна культура вчителя” постійно перебуває у центрі наукових пошуків. Так, одними з перших учених, які приділяли особливу увагу формуванню особистості вчителя, стали видатні радянські педагоги. В працях А.Макаренка, М.Пирогова, В.Сухомлинського, К.Ушинського та інших неодноразово наголошується на тому, що до числа найбільш значущих якостей вчителя входить не лише освіченість у галузі предмету викладання, а й оволодіння педагогічним досвідом, тактом, педагогічною технікою та майстерністю, певними правилами поведінки. “Порожня теорія, яка нічим не обґрунтована, виявляється такою ж ні на що не здатною річчю, як факт чи досвід, з якого не можна вивести ніякої думки, якому не передує і за яким не йде ідея. Теорія не може відмовитися від дійсності, факт не може відмовитися від думки”,

- писав К.Ушинський [12, с. 17].

Сучасна педагогіка також звертається до проблеми особистісного та професійного становлення педагога та його ролі у формуванні духовно багатого підростаючого покоління. Саме тому для останніх років характерним є введення у науковий обіг поняття “професійна культура вчителя”, теоретико-методологічні засади та окремі аспекти якого аналізують В.Бенін, Е.Бондаревська, О.Гармаш, В.Грехнєв, В.Гриньова, І.Зязюн, Т.Іванова, І.Ісаєв, Я.Коломинський,

В.Лівенцова, Н.Ничкало, В.Сластьонін, Я.Черньонков, І.Шевченко та інші, проте єдиного підходу до визначення зазначеної категорії вчені поки що не запропонували.

І ПЕДАГОГІКА І

ПСИХОЛОГІЯ

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту

Варто відзначити і те, що сьогодні поряд із “професійною культурою” існують також терміни “педагогічна культура” та “професійно-педагогічна культура”, сутність яких часто змішують. Ми підтримуємо точку зору С.Грицая та виходимо з того, що категорії “професійно-педагогічна культура” та “педагогічна культура” є тотожними, а “професійна культура вчителя” є більш широким поняттям, ніж “професійно-педагогічна культура”, бо до складу першої входить як загальна (базова) культура особистості, так і професійно-педагогічна [3].

Щодо трактування даного феномену, то Н.Мазур зазначає, що професійна культура як вчителя, так і викладача, є більш високим рівнем професіоналізму, досягнутим через філософське осмислення та самореф-лексію професії [7, с. 13], і трактує її як “інтеграційну якість особистості педагога - професіонала, умову та передумову результативної педагогічної діяльності, складне особистісне новоутворення, що інтегрує рефлексивну культуру, професійну компетентність, педагогічну майстерність, здатність до науково-дослідної діяльності, спрямованої на професійне самовдосконалення та самореалізацію” [7, с. 14].

На думку Т.Іванової, зазначене поняття є єдністю трьох показників: перший - засвоєння особистістю професійних знань і навичок, коли вони органічно поєднуються зі знаннями сучасної політичної та со-ціокультурної ситуації та становлять своєрідний педагогічний світогляд; другий - здатність особистості творчо мислити та постійно самовдосконалюватися, займатися самоосвітою; третій - сукупність соціально значущих якостей (інтелігентність, патріотизм, духовна культура, ерудованість) [4, с. 87].

Нам імпонує підхід, запропонований Л. Коваленко, згідно з яким професійна культура педагога постає як результат сформованості його загальної та духовної культури, що виявляється у його професійно-педагогічній діяльності, а саме: під час оволодіння історичною та культурною спадщиною, без якої неможливим постає розвиток людини як особистості; культуротворчої діяльності педагога, спрямованої на формування та розвиток особистості студента; осо-бистісного дієвого прояву викладачем власної культури у професійній діяльності, у взаємостосунках з іншими людьми, світом, аналізу ставлення до самого себе [6, с. 332-333]. Вважаємо логічним включення духовної культури до складу зазначеної категорії. Її сформованість у структурі особистості вчителя поряд із високим рівнем опанування матеріальної культури суспільства, професійними знаннями, вміннями та навичками становить кінцеву мету освітньо-виховного процесу у середовищі вищого навчального закладу та є його кульмінаційним моментом. Досягнення майбутнім спеціалістом високого рівня духовної культури сьогодні є основним засобом вирішення існуючих соціальних проблем, за допомогою якого освіта досягне якісно нового рівня.

Таку точку зору підтримує більшість науковців, зокрема К.Артамонова, В.Подрєзов, Т.Ткачова у своїх дисертаційних дослідженнях до одного з елементів

професійної культури вчителя відносять його духовну культуру як важливу професійно значущу якість особистості педагога, без якої він не зможе сформувати в учнях допитливість, любов до знань, виховати в них справжнє багатство душі, передати всі свої духовні цінності та надбання, і взагалі гідно нести це високе звання, рівного якому, напевно, немає.

Духовна культура вчителя з позиції цих вчених є:

- інтегральною якістю особистості, яка визначає її спрямованість на творення власного ціннісно-смислового поля; способом освоєння базових ціннісних орієнтацій в професійній життєдіяльності; мірою присвоєння та актуалізації духовних цінностей [і];

- ступенем духовного розвитку особистості, який проявляється у потребі самовдосконалення, розвиненості особистісно-змістовної сфери, спрямованості творчо-перетворювальної діяльності, сформованості комунікативних якостей, що забезпечує ефективність професійної діяльності [8, с. 7];

- інтегративною якістю особистості, в якій органічно поєднуються високий рівень професійної компетентності та духовний світ особистості, світогляд, морально-етичні ідеали, ціннісно-смислові установки [11, с. 9].

Зазначимо, що духовному розвитку вчителя, окрім згаданих вище дослідників, також присвячують свої праці О.Бабченко, Б.Вульфов, О.Климова, В.Кудрявцева, О.Перехейда, А.Сажнєва, М.Сова та інші. Вагомого значення йому надавали і видатні радянські педагоги. Так, К.Ушинський пов’язував духовність учителя із вищими, насамперед, національними, а також загальнолюдськими цінностями. До зазначеного поняття вчений включав здатність до свідомого розуміння життя, а звідси виводив вимогу зв’язку навчання та виховання з життям народу, його матеріальними та духовними потребами та інтересами, з його боротьбою за свободу [9].

М.Демков духовну культуру особистості вчителя вбачав у його цілісно-професійних якостях і вищих особистісних рисах. Формування духовності вчителя, вважав він, має спиратися на фундамент його загальної культури, на реальні знання, народні традиції, природні творчі сили та здібності самого вчителя, на його православну Віру [9].

Виходячи із розуміння В.Сухомлинським духовного багатства людини як “моральної спрямованості вищих форм психічної діяльності, ідейності спонукань, інтересів, думок, поглядів, переконань” [10, с. 212], ми робимо висновок про те, що духовність учителя є проявом взаємозв’язку морального, розумового та фізичного розвитку у професійній діяльності.

Враховуючи наведений матеріал, зазначимо, що духовна культура вчителя поєднує в собі як особистісну, так і професійну сторони. Вони так тісно пов’язані між собою, що одна без іншої просто не можуть існувати. У цьому випадку слушною є думка Б.Вульфова: “Вся педагогіка - сфера духовного, а вчительська діяльність професійно духовна за своєю суттю, включаючи здатність бачити себе, свою соціальну роль у становленні дітей” [2, с. 48].

Особливість педагогічної діяльності полягає ще й в необхідності адекватно оцінювати власний стан та вчинки, готовності здійснювати професійну діяльність на високому рівні, прагненні до професійної самоактуалізації. І кожна з цих особливостей лише в загальному підсумку веде до очікуваного позитивного результату.

Основними завданнями формування духовної культури майбутнього вчителя вважаємо: розширення світогляду, визначення сенсу свого життя, істини між добром і злом, осмислення духовних цінностей і на основі цих знань - формування розуміння власного духовного світу; формування навичок адекватно оцінювати певні ситуації та реагувати на них згідно з власним їх розумінням; спонукання до активності, яка проявляється у цілеспрямованій поведінці, спілкуванні, праці над недоліками; орієнтування особистості на самовдосконалення, відповідність власних думок і вчинків вічним ідеалам Краси, Добра, Гідності, Гуманізму, формування готовності до їх постійного використання; регулювання співвідношення між практичною та духовною діяльністю особистості з існуючими у суспільстві духовними нормами та тими, що вона усвідомила та реалізовує через свою поведінку.

Врахування цих аспектів, а також наукових підходів, що запропонували К.Артамонова, Б.Вульфов, В.Гриньова, І.Маслікова, А.Сажнєва, дає нам можливість стверджувати, що важливими вимогами до професії вчителя є:

• любов, повага до дітей, вміння дивуватись та радіти їхнім щоденним перемогам над труднощами, відкритість і доброзичливість;

• готовність до освоєння, привласнення та реалізації духовних цінностей, культивування їх серед своїх учнів;

• готовність до творчої самореалізації та самовдосконалення, орієнтації на духовне зростання;

• наявність умінь і навичок здійснювати самоконтроль над власними негативними думками, бажаннями, емоціями;

• гуманістична спрямованість особистості;

• прагнення до набуття знань духовно-етичного характеру

Висновки.

Духовна культура вчителя є важливою складовою його професійної культури, від якої залежить цілісне особистісно- та соціально-професійне становлення спеціаліста. Лише духовно розвинутий педагог здатен реалізовувати набуті знання, вміння та навички, є підготовленим до роботи за фахом і прагне її виконувати на високому рівні. Виходячи з цього, можна стверджувати, що професійна підготовка майбутнього вчителя, зорієнтована на духовне зростання, є передумовою

32011 08

ефективної педагогічної діяльності. Тому формування його духовної культури є одним із головних завдань освітньо-виховного процесу у вищих навчальних закладах і передбачає розвиток готовності до самовдосконалення та самоконтролю, усвідомлення морально- та духовно-ціннісних орієнтацій, розвиток особистісної гуманістичної спрямованості.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку полягають у більш детальному аналізі понять “професійна культура вчителя” та “духовна культура вчителя”, зокрема, уточненні та розширенні останньої категорії, теоретичному обґрунтуванні та розробці концепції формування духовної культури майбутніх учителів як необхідного елементу їхньої професійної підготовки.

Література:

1. Артамонова Е.И. Философско-педагогические основы развития духовной культуры учителя: автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Е.И.Артамонова; Моск. гос. пед. ун-т. - М., 2000. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.lib.ua-m. net/diss/cont/104174.html.

2. Вульфов Б.З. Учитель: профессиональная духовность /

Б.З.Вульфов // Педагогика. - 1995. - № 2. - С. 48-52.

3. Грицай С.М. Політична культура вчителя як складова його професійної культури / С.М.Грицай // Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2008. - Ч. 1. - С. 15-18. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2008_19_1/doc_pdf/Gricay_st.pdf.

4. Іванова Т.В. Професійна культура майбутнього вчителя / Т.В.Іванова // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 2. - С. 86-93.

5. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя: учебное пособие / И.Ф.Исаев. - М.: Академия, 2002.

- 208 с.

6. Коваленко Л.А. Психологічний зміст професійної культури педагога / Л.А.Коваленко // Проблеми сучасної психології. - 2009.

- № 6. - С. 331-339.

7. Мазур Н. Зміст професійної культури викладача вищої школи / Н.Мазур // Рідна школа. - 2007. - № 4. - С. 12-14.

8. Подрєзов В.А. Формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / В.А.Подрєзов; Луган. нац. пед. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. - Луганськ, 2003. - 20 с.

9. Приворотская Е.Е. Проблема духовности личности учителя в отечественной педагогике II половины XIX - начала XX века: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Е.Е.Приворотская; Пятигор. гос. лингв. ун-т. - Пятигорск, 2005. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/ proЫema-dukhovnosti-Hchnosti-uchitelya-v-otechestvennoi-pedagogike-ii-poloviny-xix-nachala.

10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. - Т. 1. - Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. Методика виховання колективу. - К.: Радянська школа, 1976. - 654 с.

11. Ткачова Т.М. Розвиток духовної культури особистості вчителя в системі методичної роботи закладів освіти міста: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Т.М.Ткачова; Луган. нац. пед. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. - Луганськ, 2004. - 20 с.

12. Ушинский К.Д. О пользе педагогической литературы: Сочинения: в 11 т. - Т. 2. - М. - Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1948. -С. 15-41.

13. Шахман Н.В. Здоровий спосіб життя як один із пріоритетів роз-

витку та виховання особистості / Н.В.Шахман // Педагогічний альманах. - 2009. - № 4. - С. 77-83.

Надійшла до редакції 26.06.2011р.

Тимощук Анна Васильевна [email protected]