Научная статья на тему 'Досвід етапного хірургічного лікування інфікованих виразок при синдромі діабетичної стопи'

Досвід етапного хірургічного лікування інфікованих виразок при синдромі діабетичної стопи Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
83
10
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
синдром діабетичної стопи / ампутації / внутрішньоартеріальна інфузія ліків. / синдром диабетической стопы / ампутации / внутриартериальная инфузия лекарств

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Василюк С. М., Василюк М. Д., Шевчук А. Г., Чурпій К. Л., Галюк В. М.

Наведено досвід етапного хірургічного лікування 183 хворих на синдром діабетичної стопи. Викладено передопераційну підготовку, тактику і методи операційного лікування. Вказано, що оптимальним шляхом введення ліків у уражену кінцівку є внутрішньоартеріальна тривала інфузія впродовж 5-10 діб. Частота високих ампутацій склала 6,6 %.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ОПЫТ ЭТАПНОГО ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ ИНФИЦИРОВАННЫХ ЯЗВ ПРИ СИНДРОМЕ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ СТОПЫ

Изложен опыт этапного хирургического лечения 183 больных с синдромом диабетической стопы. Изложена предоперационная подготовка, тактика и методы операционного лечения. Указано, что оптимальным путем введения лекарств в пораженную конечность есть внутриартериальная длительная инфузия в течении 5-10 суток. Частота высоких ампутаций была 6,6 %.

Текст научной работы на тему «Досвід етапного хірургічного лікування інфікованих виразок при синдромі діабетичної стопи»

BÎCHMK Украгнсъког медичног стоматологгчног академШ

УДК [617.586:616.379-008.64] - 002.44

Д0СВ1Д ЕТАПН0Г0 Х1РУРГ1ЧН0Г0 Л1КУВАННЯ 1НФ1К0ВАНИХ ВИРА30К ПРИ СИНДР0М1 Д1АБЕТИЧН01 СТОПИ

1вано-Франювський державний медичний уыверситет

Василюк С.М., Василюк М.Д., Шевчук А.Г., Чуртй К.Л., Галюк В.М.

Наведено doceid етапного xipypziuHozo лгкування 183 хворих на синдром diaôemuuHoï стопи. Ви-кладено передоперацтну тдготовку, тактику i методи операцшного лтування. Вказано, що оптимальним шляхом введення лкв у уражену ктщвку е внymрiшнъoaрmeрiaлънa тривала т-фyзiя впродовж 5-10 дiб. Частота високих ампутацш склала 6,6 %.

Ключов1 слова: синдром д1абетично'| стопи, ампутацп, внутр1шньоартер1альна ¡нфуз1я лгав.

динаци Bcix Bi/ifliB обмЫу. Якщо врахувати тюний

Вступ

Синдром д1абетично1 стопи (СДС) е найбтьш тяжким ni3HiM ускладненням цукрового дебету (ЦД). Ця патолопя, яка в половин! випадюв за-кнчусться ампутацию одысТ чи обох кнц1вок, виникае у 80 % пац1ент1в через 15-20 poKiB в1д початку захворювання на ЦД [1]. Якщо у Швеци та Голланди вщмнають зниження ктькост1 ам-путацм нижых кнц1вок внаслщок ЦД, то у Н1меч-чин1, Великобритании Pocii навпаки вказують на зростання ампутацм на piBHi гомтки й стегна [2, 3, 4, 5].

Лкування п-лйно-некротичних ускладнень СДС е складним i тяжко прогнозованим завданням для xipypra. Для терапи uiei патологи запропо-новано чимало метода консервативного i опе-рацмного лкування, однак Bei вони не е систе-матизованк Загальноприйнятими принципами залишаються проведения етапного xipypri4Horo лкування, системне застосування препарат^, як1 покращують трофку тканин стопи i ефектив-но пригычують життедтльнють мкрооргаызмв та мюцеве призначення потужних антисептика [6, 7, 8].

Матер1али i методи

Наведен! даы шинного обстеження i лкуван-ня 183 хворих на СДС II-V ст. за Meggit-Wagner i ЦД типу 2, як1 знаходилися на лкуваны в кпнщ1 факультетськоТ xipyprii 1ФДМУ. За тяжюстю гн1й-но-некротичного процесу на CToni Bei обстежеы XBopi розподтилися наступним чином: II ст. за Meggit-Wagner була у 13 хворих, III ст. - у 55, IV ст. — у 98 i у 17 хворих спостер1галося повне руйнування структур стопи (V ст.).

Верифкацю д1агнозу проводили на основ! комплексного кпннного, лабораторного i ¡н-струментального обстеження, яке включало за-гальний аналЬ KpoBi, загальний аналЬ ce4i, pi-вень глюкози в KpoBi, бюхЫчний аналЬ KpoBi, коагулограму, дуплексне УЗД судин нижых KiHui-вок за показами, тести визначення глибини не-вропати.

Результати та üx обговорення

СДС е патолопчним процесом, при якому до основних зм1н, як1 е характерними для ЦД i ме-таболнного синдрому (надм1рна вага, ¡нсулно-резистентнють, пперглкемт та ¡н.) i виражеы у р1зних хворих з р^ною тяжкютю, присднуються порушення, як1 е характерними для п-лйноТ рани на фоы pi3KO вираженоТ метаболнноТ дискоор-

взасмозвязок bcix патогенетичних ланок у цих хворих, то стае зрозумтим, що основний тера-певтичний ефект повинен бути спрямованим на загалы-ii ключов1 фактори: корекцю бтоксинте-зувальноТ функцИ печнки, пщвищення чутливос-Ti перифермних тканин до впливу ¡нсулЫу, по-кращення реолопчних властивостей KpoBi на piBHi мкроциркуляци, ¡мунотератю, ефективну xi-рурпчну i консервативну санац1ю п-лйного вог-нища.

Жорстким був пщхщ до цукрознижувальноТ терапи. При ¡нсулнокорекци гл1кемИ, на нашу думку, недостатньо ор1ентуватися ттьки на р1вень глюкози натще. Корекцт глюкози ттьки на пщ-CTaBi задовтьних показниюв rniKeMiY натще не дозволяла оцшити безеимптомне наростання ¡н-сулнорезистентностк Неадекватна корекц1я rni-кеми була важливим фактором в процеа рано-Boi репараци, утворення грануляцм, в розвитку "синдрому застигло!' рани".

1нтенсивну корекц1ю метаболнного синдрому проводили впродовж першоТ-другоТ доби з часу поступления хворих в стацюнар. 3 першоТ доби шпитал^аци BciM хворим починали проводити парентеральну антибютикотератю. При вибор1 антибютика враховували тяжесть СДС. Як правило обирали два антибютики широкого спектру дм. Перевагу надавали комбнаци ампщилну в доз1 1-2 г через 6 годин або цефалоспориыв III-IV поколшня (цефатоксим по 1 г через 8 годин, цефтр1аксон по 1 г через 12 годин) в поеднаны з абакталом 5,0 мл на 100 мл 5 % розчину глюкози, метроплом 100 мл чи цифраном по 0,2-0,4 г через 12 годин. Проведения мкроскопи за Гра-мом дозволяло визначитися з приблизним спектром рановоТ мкрофлори.

Bei XBopi поступили у клнку з вираженими п-лйно-некротичними змнами тканин стопи, як1 характеризувалися швидким розповсюдженням запалення по nixBax сухожилюв, вираженими явищами л1мфадеыту та л1мфангоТту. У 96 хворих, у яких було д1агностовано rocTpi абсцеси чи флегмони стопи з гнмними запливами, в ургент-ному порядку проводилося розкриття i дрену-вання п-мйних кишень та сухожильних nixB. Це дозволяло покращити ефективнють корекци mi-кеми, нормалЬаци Bcix вид1в обмну та п1дготу-вати хворого до проведения бережливо! ампу-тац|| з видаленням Bcix нежиттездатних тканин.

Виходячи з того, що класиф1кац1я Meggit-Wagner не завжди дозволяс охарактеризувати

Актуальт проблеми сучасно! медицини

мюцев1 змЫи в стот \ не враховуе загальы змЫи в оргаызм1, нами запропоновано робочу кпаси-фкац1ю СДС, яка включала три його форми: компенсований (0-8 бал1в), субкомпенсований (9-14 бал1в) \ декомпенсований (15 \ вище). Цей подт базувався на розробленм нами бальнм шкал1 оцнювання, яка включала найбтьш важ-лив1 кл1н1чн1 критерИ для операцмного лкування, вибору передоперацмноТ пщготовки \ пюляопе-рацмноТ медикаментозноТ терапи: тривалють \ переб1г ЦД, р1вень гл1кемИ, шины ознаки не-вропати \ ¡шеми, характеристику ранового дефекту, рентгенологии ознаки та ¡н.

Отож, у хворих на компенсований СДС бтьш важливою була адекватна консервативна тера-п1я та мюцеве лкування ранового дефекту з не-кректом1ями при потребк У хворих на субкомпенсований СДС операцмну санац1ю гнмного вог-нища на стот проводили в плановому порядку на 5-6 добу з часу поступления в стацюнар, пю-ля частковоТ чи повно1 компенсаци ЦД, внутр1ш-ньовенного введения антибютиюв, судинопоши-рювальних, невропротектор1в та гемодинамнних середниюв. Як правило, на час радикального операцмного втручання рановий дефект на сто-п1 дещо локал^увався, зменшувались запах та ктькють гнмних видтень з рани, нормал^ува-лись показники гемограми. Санац1ю ранового дефекту проводили одночасно з катетеризацию нижньоТ надчеревноТ артери для налагодження внутр1шньоартер1апьноТ тривалоТ регюнальноТ ¡нфузи (ВАТР1) лкарських середниюв в уражену к1нц1вку впродовж 5-10 д1б.

Операцмне втручання у хворих на декоменсо-ваний СДС проводили впродовж 12-48 годин з часу шпиталЬаци. Пюля консультаци ендокри-нолога, з метою ¡нсулЫокорекци, в них проводили короткочасну передоперацмну внутршньо-венну ¡нфузмну пщготовку, в комплекс якоТ включали велик! дози антибактер1альних препарат^, дезагреганти та гемодинамны середники. На етапах хфурпчного лкування ¡нсулнокорек-ц1ю проводили зпдно рекомендацм ендокрино-лога п1д добовим моыторингом р1вня глюкози в кровк Поряд з санацию гнмно-некротичного дефекту стопи катетеризували нижню надчеревну артер1юдля ВАТР1.

1нфуз1ю в артер1ю проводили за допомогою перфузора з швидюстю подач1 рщини 50-60 мл в годину. Тривалють ВАТР1 становила вщ 5 до 12 д1б. Кр1м антибютиюв в комплекс ВАТР1 включали ¡нфуз1ю 200 мл реопол1глюкжу, 12-24 мл бер-лтону, 40 % розчин глутарпну 10-20 мл, солко-серил 4 мл, 20-30 мл 5 % розчину аскорбЫовоТ кислоти, комплекс в1тамУв групи В та ¡н. 3 метою нормалЬаци реолопчних властивостей кров1 \ максимального розблокування мкроциркулято-рного русла, що покращувало кисневу перфуз1ю в зоы операцмного втручання, застосовували НМГ в профтактичних дозах (клексан по 20 мг або фраксипарин по 0,3 мл). Для забезпечення адекватно! перфузи перифермних тканин стопи

дом'язово за схемою призначали пентоксифтн 1,0 мл 1-2 рази в добу. Пюля припинення ВАТР1 хворим продовжували внутршньовенно вводити берлтон в доз1 24 мл на ¡зотоннному розчиы натр1ю хлориду.

Враховуючи те, що у переважноТ бтьшосп хворих спостер1галася невропатичноннфкована форма СДС, гнмно-некротичы змни виникали на фоы задовтьного, а часто - вщмЫного кро-вопостачання ураженоТ юнцвки. Тому об'см ампутаци можна було визначити ттьки ¡нтраопе-рацмно, осктьки зона ураження шюрних покриви часто не в1дповщапа глибиы ураження ниж-чележачих тканин. При виконаны бережливих ампутацм чи некректомм старалися усунути умови для подальшого розвитку чи прогресу-вання ¡нфекци, що досягалося одномоментним видаленням вах некротизованих тканин, меток \ сухожилюв з л1квщац1ею закритих порожнин. Кр1м цього, прагнули до одночасного закриття рановоТ поверхы з накладанням первинних шв1в \ максимальним обмеженням дренування рани. Для накладання шв1в вважали за доцтьне вико-ристовувати ттьки монофтаменты ареактивы штучы матерели. Плетей шовков1 нитки мають мкропростори, де можуть розвиватися мкро-оргаызми. Товщину шовного матер1алу обирали, ор1снтуючись на величину натягу м1ж краями рани.

Некректоми та розкриття п-лйних заплив1в, п1с-ля яких вже не виникало потреби у подальших ампутац1ях було виконано у 41 (22,4 %) хворого. Показаниями до екзартикуляцм окремих пальц1в стопи у 76 (41,5 %) хворих була Тхня гангрена. У вс1х пац1снт1в вдалося сформувати шк1рний кла-поть \ накладати первинн1 шви таким чином, щоб вони не виходили на функц1ональн1 поверхн1 стопи. Ампутаци окремих плюснових к1сток провели у 38 (20,8 %) пац1ет1в. У цих пац1снт1в часто вщмнали гн1йн1 запливи по пщошвовм повер-хн1 стопи за ходом сухожилюв, а м'язова тканина на фоы макроскоп1чно незм1неноТ шк1ри мала вигляд «вареного м'яса». Сформувати шфний клапоть для закриття п1сляоперац1йноТ рани не завжди вдавалося, що потребувало подальшого виконання автодермопластики у 8 хворих. Трансметатарзальна ампутац1я стопи була ви-конана у 3 (1,6 %) хворих. Для закриття кукси у них формували п1дошвовий шфний клапоть \ на рану накпадапи первинн1 шви.

Атипов1 бережлив! ампутаци ми виконували у 13 (7,1 %) хворих, як1 поступили в кпнку п1сля невдалого л1кування в ¡нших стац1онарах. У цих хворих не було можливост1 сформувати шфы клапт1 для достатнього закриття рановоТ повер-хн1, що вимагало подальшого проведения автодермопластики.

Ампутац1й на р1вы гом1лки не виконували. Показаниями до ампутаци на р1вы стегна у 12 (6,6 %) пац1снт1в вважали повну гн1йну деструкц1ю вс1х анатом1чних структур стопи з втягненням у процес гом1лково-ступневого суглобу, з гн1йними

Том 7, Выпуск 1-2

213

BÍCHMK Украгнсъког медичног стоматологгчног академШ

запливами на нижню третину гом1лки, вираже-ною ¡шем1ею к1нц1вки, невропатичним набряком гомтки \ стегна та ознаками вираженоТ ¡нтокси-каци. Ампутац1ю на р1вы стегна проводили з на-кладанням на рану кукси первинних шв1в.

Висновки

1. Передоперацмна корекц1я метаболнних змш у хворих на СДС вимагае ¡ндивщуального пщходу \ е важливою ланкою в комплексному х\-рурпчному лкуваны, осктьки саме вщ того, на-сктьки компенсований вуглеводний, жировий \ бтковий обмни залежить переб1г пюляопера-цмного перюду та безпосереды \ вщдалеы ре-зультати лкування.

2. Хвор1 на СДС вимагають виконання комплексу операцмних втручань: катетеризаци нижньоТ надчеревноТ артери з одномоментною санацию гнмно-некротичного процесу та накладанням на рановий дефект первинних шв1в. Проведения ВАТР1 через катетеризовану нижню надчеревну артер1ю дозволяс оптим^увати ефект вщ консервативно! терапи \ мае безумовы переваги над внутр1шньовенним введениям препарат^.

3. При проведены бережливих ампутацм слщ прагнути до формування шфного клаптя для закривання ранового дефекту первинними шва-

ми. В випадках, коли шюрний клапоть сформу-вати не вдаеться XBopi на СДС пщлягають пода-льшм автодермопластицк

Л1тература

1. Mayfield J.A., Reiber G.E., Maynard C., Czerniecki J., Sangeorzan B. The epidemiology of lower-extremity disease in veterans with diabetes // Diabetes Care. -2004. - Vol. 27, N 2. - P. 39-44.

2. Heller G., Gunster C., Swart E. The frequency of lower limb amputations in Germany // Dtsch. Med. Wochenschr. - 2005. - Vol. 28-29. - P. 1689-1690.

3. Van Houtum W.H., Rauwerda J.A., Ruwaard D., Schaper N.C., Bakker K. Reduction in diabetes-related lower-extremity amputations in The Netherlands: 1991-2000 // Diabetes Care. - 2004. - Vol. 27, N 5. - P. 1042-1046.

4. Clua Espuny J.L., Puig Junoy J., Queralt Tomas M.L., Palau Galindo A. Cost-effectiveness analysis of self-monitoring of blood glucose in type 2 diabetics // Gac. Sanit. - 2000. - Vol. 14, N 6. - P. 442-448.

5. Liebl A., Neiss A., Spannheimer A., Reitberger U., Wagner T., Gortz A. Costs of type 2 diabetes in Germany. Results of the CODE-2 study // Dtsch. Med. Wochenschr. -2001. - Vol. 18. - P. 585-589.

Ляпю M.O., Герасимчук П.О. Синдром стопи д1абетика. Терноглль: Укрмедкнига, 2001. - 283 с. Wieman T.J. Principles of management: the diabetic foot // Am. J. Surg. - 2005. - Vol. 190, N 2. - P. 295-299. Gottrup F. Management of the diabetic foot: surgical and organisational aspects // Horm. Metab. Res. - 2005. -Vol. 37, Suppl.1. - P. 69-75.

Резюме.

ОПЫТ ЭТАПНОГОХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ ИНФИЦИРОВАННЫХЯЗВ ПРИ СИНДРОМЕ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ СТОПЫ ВасылюкС.М., ВасылюкМ.Д., ШевчукА.Г., Чурпий К.Л., ГалюкВ.М.

Ключевые слова: синдром диабетической стопы, ампутации, внутриартериальная инфузия лекарств.

Изложен опыт этапного хирургического лечения 183 больных с синдромом диабетической стопы. Изложена предоперационная подготовка, тактика и методы операционного лечения. Указано, что оптимальным путем введения лекарств в пораженную конечность есть внутриартериальная длительная инфузия в течении 5-10 суток. Частота высоких ампутаций была 6,6 %.

УДК: 616.-001.43-001.17-08-085.831

Ф0Т0ТЕРАП1Я В Л1КУВАНН1 0П1К0ВИХ ТА 0БШИРНИХ П1СЛЯТРАВМАТИЧНИХ РАН

Льв1вський нацюнальний медичний уыверситет ¡м. Данила Галицького Льв1вська м1ська клУчна лкарня №8 ra.Ai6eU 1.Б., Жуковський B.C.

Статтю присвячено застосуванню фототерапп в комплект лгкування хворих з поширеними oniKoeuMU (306) та тслятравматичними ранами (52). Розпрацьовано метод лазеропунктури бюлог1чно активних точок, поеднаног з лазеротератею. На niдставi вивчення низки nараметрiв виявлено при отках генералiзoване порушення вЫёг системи бioлoгiчних мембран, яке можна квалiфiкувати як „ионнъ мембранопатгг".

Ключов1 слова: лазеротератя, лазеропунктура, опки, рани, лкування.

Глибина проникнення промеыв св1тла в тканини

Вступ

Фототерапп е сучасним медичним методом, який використовуе найбтьш натуральне джере-ло енерги - св1тло. Хоча метод застосовуеться ще з час1в Пппократа, мова ¡де про бтьш широ-ке застосування фототерапп серед сучасних технолопй лкування ран.

Розвиток штучних джерел св1тла зробив фото-тератю незалежною вщ метеоролопчних умов.

визначаеться довжиною хвил1 св1тла та наявню-тю низки тканевих 6ap'ep¡B: вода, кров, меланн

шфи i T.¡.

Ефективне поглинання кванта eHepriï, який до-ставляеться поляризованим свалом, найкраще проникае в тканини на глибину дектькох MmiMe-Tp¡B, максимально - сантиметр^. Лкувальний ефект найкраще проявляеться в д1апазоы проникнення на p¡bh¡ шюрних покривв i пщлеглих

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.