CC BY
141
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 УДК 347.455
ДОГОВ1Р ПОЗИКИ: СП1РН1 ПИТАННЯ ФОРМИ
доцент кафедри циетьного права № 1, Нацюнальний юридичний утверситет
iMeHi Ярослава Мудрого,
Украгна, м. Хартв
e-mail: v.yanishen@ukr.net
ORCID 0000-0002-1495-613Х
Розглянуто особливостг форми договору позики, документального пгдтвердження його укладення, визначено правовий статус розписки та гг значення в позикових в1дносинах як письмового доказу укладення договору та одержання позики пгд зобов'язання гг повернення. Шдтверджено можлив1сть надання на територгг Украгни грошових кошт1в у позику як у нацгоналънгй валютг - гривнг, так г гноземнгй, яка гндексацгг не пгдлягае. Доведено, що незалежно в1д валюти боргу, валютою платежу за договором позики е нацгоналъна валюта Украгни - гривня.
Ключов1 слова: позика, форма договору позики, розписка, предмет договору позики, шоземна валюта, шдекс шфляцп.
Догов1р позики, ютор1я якого нашчуе тисяч1 роюв, е одним 1з найпоширешших правочишв, присвячених правовому регулюванню кредитних вщносин. Вш розглядаеться вггчизняною цившстичною доктриною як типова догов1рно-правова форма кредиту для вс1х форм кредитування [1, с. 751]. Незважаючи на вщносну простоту договору позики та його значне поширення, серед науково! стльноти досить часто виникають суперечност1, що впливають на можливють захисту його учасниками сво!х суб'ективних прав та штерес1в, в тому числ1 в судовому порядку, що, у свою чергу, вимагае додаткового наукового обгрунтування правового регулювання його окремих положень.
Дослщженню правого регулювання позикових вщносин придшяли увагу
багато науковщв, серед яких I. А. Безклубий, О. В. Кривенда, С. М. Лепех,
в. О. Тупицька та ш. Але здебшьшого при зверненш до договору позики увага
дослщниюв концентрувалася на загальнотеоретичних аспектах позикових
правовщносин, стввщношення позики та кредиту, залишаючи без правово! © Янишен В. П., 2015 1
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
належно! ощнки OKpeMi питання форми договору позики та його предмета.
Метою статт е анаиз положень чинного законодавства Укра!ни та судово! практики щодо форми договору позики та можливост використання шоземно! валюти як його предмета.
Договiр позики, згiдно з ч. 1 ст. 1046 Цившьного кодексу Укра!ни (надалi - ЦК Укра!ни), визначаеться як договiр, за яким одна сторона (позикодавець) передае у власнють другш сторонi (позичальниковi) грошовi кошти або iншi речi, визначенi родовими ознаками, а позичальник зобов'язуеться повернути позикодавцевi таку ж суму грошових коштiв (суму позики) або таку ж кшьюсть речей того ж роду та тако! ж якосп. В силу прямо! вказiвки закону (ч. 2 ст. 1046 ЦК Укра!ни) договiр позики е реальним, оскiльки е укладеним з моменту передання грошей або шших речей, визначених родовими ознаками. Тому будь-яка общянка надати в майбутньому позику, момент пiдписання договору або вказiвка в договорi на строк, протягом якого вщбудеться передача об'екта позики, не мають юридичного значення [2, с. 59]. З наведено! норми слщуе, що договiр позики за своею юридичною природою е одностороншм, тому внаслiдок його укладення виникае обов'язок позичальника щодо повернення позикодавцевi взятих у останнього суми позики або речей визначених родовими ознаками, тодi як позикодавець набувае лише права вимоги.
Належна реаизащя позикових вщносин вимагае !х формаизацп та
вiдповiдного закрiплення умов укладеного договору позики. Враховуючи його
реальну природу, сам факт укладення договору позики не породжуе позикове
зобов'язання. Для цього необхщна передача предмета позики, яка i потребуе
ч^кого пiдтвердження. Позичальник одержуе позику для !! використання у
власних цшях протягом певного перiоду. Час одержання позики та !!
повернення не зб^аються, що вимагае чiтко! регламентацп обов'язкiв
позичальника, як от: момент та спошб повернення позики, розмiр процентiв за
договором позики, вщповщальнють за його порушення позичальником тощо.
Зазвичай вони обумовлюються у договорi за погодженням сторiн. Проте
визначальним при цьому е вiдповiдне тдтвердження факту отримання © Янишен В. П., 2015 2
позичальником позики, за вщсутност якого у позичальника виникае передбачена ст. 1051 ЦК Украши можливють оспорити договiр позики на тш пiдставi, що грошовi кошти або pe4i насправдi не були одержат ним вщ позикодавця або були одержат у меншш кiлькостi, шж встановлено договором. З цiею метою встановлеш певнi законодавчi вимоги щодо форми договору позики, яка залежить вщ його суб'ектного складу та суми позики.
Закон (ч. 1 ст. 1047 ЦК Украши) вимагае укладення договору позики у письмовш форм^ якщо його сума не менш як у 10 разiв перевищуе встановлений законом розмiр неоподатковуваного мтмуму доходiв громадян, а також коли позикодавцем е юридична особа, - незалежно вiд суми. В шших випадках договiр позики може укладатися в уснiй формi, що припускае можливють тдтвердження факту укладення та його умов будь-якими засобами доказування вщповщно до процесуального законодавства, в тому чи^ й свiдченнями свщюв. Сфера ïï поширення, здебiльшого, побутовi вiдносини мiж громадянами. До договору позики застосовуються загальнi положення щодо форми правочину (стати 205-210 ЦК Украши). Вш може укладатися як шляхом тдписання сторонами одного документа, так i фшсаци його змюту в кiлькох документах (у тому чи^ електронних), у листах, телеграмах, якими обмшялися сторони. Воля сторш при цьому може бути виражена за допомогою телетайпного, електронного або шшого технiчного засобу зв'язку. З урахуванням багатоварiантностi способiв укладення договору позики, судами по^зному розумiвся змют поняття «правочин, вчинений у письмовш формЬ>, що спонукало Верховний Суд Украши ще в 2007 р. провести узагальнення практики розгляду судами цившьних справ у наказному провадженш, в якому ним було звернуто увагу на те, що деяк суди помилково вважають достатнiм доказом наявносп правочину будь-якi письмовi даш про наявнiсть боргу. При цьому правильною вбачаеться практика тих судiв, що, передушм, вимагають надання заявником власне договору, тдписаного сторонами [3, с. 28-29].
Однак для того, щоб договiр позики набрав чинносп, необхiдне
пiдтвердження одержання позичальником позики. Для цього зi змiсту договору © Янишен В. П., 2015 3
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
повинно ошдувати, що на момент його тдписання позика вже фактично одержана позичальником. Наприклад, договiр мютить умову наступного 3MicTy: «Шдписання цього договору позичальником пщгверджуе факт одержання ним вiд позикодавця позики у розм1рь..». Тому вимагае досить обережного ставлення висновок Верховного Суду Украши про те, що письмова форма договору позики внаслщок його реального характеру е доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачi грошово! суми позичальнику [4].
Разом iз тим недодержання сторонами письмово! форми договору позики (коли вш укладаеться усно, тодi як закон вимагае його укладення в письмовш формi) не мае наслщком його недiйснiсть. Вш залишаеться дiйсним, але в цьому випадку сторони не можуть приб^ати до свiдчень свiдкiв. Заперечення одшею iз сторiн факту його укладення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудю-, вщеозапису та iншими доказами. Якщо договiр позики мае бути укладений у письмовiй формi, вщповщно до ч. 2 ст. 1051 ЦК Украши, ршення суду не може грунтуватися на свiдченнях свщюв для пiдтвердження того, що грошi або речi насправдi не були одержат позичальником вщ позикодавця або були одержат у меншiй кшькосл, нiж встановлено договором, крiм випадюв, коли договiр був укладений тд впливом обману, насильства, зловмисно! домовленост представника позичальника з позикодавцем або тд впливом тяжко!' обставини.
Враховуючи надзвичайно важливе значення факту одержання
позичальником позики, що безпосередньо пов'язаний з виникненням
позикового зобов'язання, ч. 2 ст. 1047 ЦК Украши встановлено, що на
тдтвердження укладення договору позики та його умов може бути
представлена розписка позичальника або шший документ, який посвщчуе
передання йому позикодавцем визначено! грошово! суми або визначено!
кшькосл речей. За змютом наведено!' норми, як доказ укладення договору
позики може бути представлена не лише письмова розписка, а й, наприклад,
плалжне доручення банку, рахунок-фактура на товари тощо. Головне, щоб m
документи пiдтверджyвали передання позикодавцем позичальнику визначено! © Янишен В. П., 2015 4
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
грошовоï суми або визначеноï кшькосл речей [5, с. 19]. Розписка позичальника е доказом не лише укладення договору, але й посвщчуе факт одержання ним грошовоï суми. Договiр позики е укладеним з моменту передання грошей або шших речей, i може не ствпадати з датою складання розписки, яка посвщчуе цей факт, однак у будь-якому разi складанню розписки мае передувати факт передачi кошив у борг. Вона, зазвичай, використовуеться у вщносинах мiж фiзичними особами. За участю юридичних осiб представляти розписки немае нагально!' необхiдностi, оскшьки одержання та повернення позики оформляеться первинними, розрахунковими та шшими документами.
Для встановлення ролi розписки в позикових вщносинах та ïï сшввщношення з договором позики необхiдно дослщити ïï правовий статус. Легальне визначення розписки у законодавствi вiдсутне. Великий енциклопедичний юридичний словник мiстить наступне визначення розписки: це документ, що засвщчуе у письмовш формi факт одержання особою у власнють, користування чи розпорядження або прийняття на збер^ання грошей, речей, докуменив тощо вiд iншоï особи. Скрiплюеться шдписом особи, яка ïï видала, i мютить дату та мiсце ïï складання, умови й термши виконання зобов'язання щодо повернення матерiальних щнностей тощо [6, с. 813]. Як свщчить наведене визначення, сфера застосування розписок виходить далеко за межi договору позики. Так, ч. 1 ст. 545 ЦК Украши встановлено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсяз^ З цiеï норми виходить, що розписка може тдтверджувати факт не лише одержання кошив або майна, але i виконання зобов'язання. В окремих випадках розписка, зпдно iз законодавчими приписами, може замшювати договiр, що жодним чином не вщповщае ïï правовш природ^ Так, абз. 3 ч. 1 ст. 927 ЦК Украши встановлено, що письмова форма договору збер^ання вважаеться дотриманою, якщо прийняття речi на збер^ання посвщчене розпискою, квитанщею або шшим документом, тдписаним збер^ачем.
У практичнш юридичнiй лiтературi окремими авторами висловлюеться © Янишен В. П., 2015 5
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
точка зору, що боргова розписка вказуе на наявнють письмового договору позики (замшюе його) [7, с. 215]. Верховний Суд Украши, виршуючи питання щодо статусу розписки у справi про стягнення заборгованост за договором позики [8], вказав, що дотримання письмово! форми договору позики мае мюце в тому раз^ якщо на шдтвердження укладення договору представлена розписка або шший письмовий документ, подписаний позичальником. Вказаний висновок Верховного Суду Украши не е бездоганним, оскшьки розписка може бути представлена на шдтвердження укладення та умов як письмового, так i усного договору позики, що шяким чином не дае шдстави вважати останнш таким, що укладений у письмовш форм^ Проте найбшьш вагомим доказом виникнення позикового зобов'язання розписка е саме у разi недотримання сторонами письмово! форми договору позики. Це також тдтверджуеться правовою позищею Верховного Суду Украши, викладеною в наведенш вище справ^ за якою розписка про отримання у борг грошових кошпв за своею суттю е документом, який видаеться боржником кредитору за договором позики шсля отримання коштiв, тдтверджуючи як факт укладення договору та змют умов договору, так i факт отримання боржником вiд кредитора певно! грошово! суми.
Звичайно розписка не е договором позики, вона навпъ не може бути правочином у розумшш ст. 202 ЦК Украши. Розписка лише е письмовим доказом, що тдтверджуе факт укладення договору позики та його умови. З цього слщуе, що визнання недшсною розписки, представлено! на шдтвердження укладення договору, яка е лише доказом, чинним законодавством не передбачено. Водночас досить поширеною е судова практика визнання недшсним договору позики, укладеного у формi розписки, що спотворюе реальну природу як договору позики, так i розписки.
Слщ також зауважити, що не будь-яка розписка може бути
тдтвердженням укладення договору позики, а тшьки така, що засвщчуе факт
отримання позики у борг i мютить умови щодо !х повернення. Оскшьки
розписки можуть бути представлеш на шдтвердження рiзноманiтних факлв © Янишен В. П., 2015 6
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
одержання кошлв та майна у власнють чи володшня з рiзних шдстав, у тому чи^ й на безповоротних засадах, наприклад, за договором кутвльпродажу, вiдсутнiсть умови щодо 1'х повернення унеможливлюе тдтвердження укладення договору позики. А тому, як зазначив Верховний Суд Украши в постановi вщ 18.09.2013 р. у справi № 6-63цс13, дослщжуючи борговi розписки чи договори позики, необхщно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно вiд найменування документа, i враховуючи встановлеш результати робити вщповщш правовi висновки [4].
За змютом ст. 1046 ЦК Украши предметом договору позики можуть бути грошi або реч^ визначеш родовими ознаками. При цьому виникае питання: чи може передаватися за договором позики шоземна валюта, а якщо так, то яким чином буде здшснюватися повернення суми позики? Його актуальнють особливо загострюеться у свпш законодавчо1' заборони на територп Украши надання (отримання) споживчих кредилв в шоземнш валютi, встановлено1' абз. 3 ч. 1 ст. 11 Закону Украши «Про захист прав споживач1в» [9]. Щоб дати вщповщь на поставлене питання необхщно проанаизувати положення чинного законодавства щодо використання шоземно1' валюти на територiï Украши.
У ст. 99 Конституцп Украши встановлено, що грошовою одиницею Украши е гривня, яка, вщповщно до ч. 1 ст. 192 ЦК Украши, е законним плалжним засобом, обов'язковим до приймання за номшальною вартютю на всш територiï Украши. Зобов'язання мае бути виражене у гривш (ч. 1 ст. 524 ЦК Украши), а грошове зобов'язання, зпдно з ч. 1 ст. 533 ЦК Украши, мае бути виконане у гривнях. Таким чином, гривня, як нащональна валюта, е единим законним плалжним засобом в Украшу Водночас сторони на пiдставi ч. 2 ст. 524 ЦК Украши можуть визначити грошовий е^валент зобов'язання в шоземнш валюл. Проте в цьому разi сума, що тдлягае сплал у гривнях, визначаеться за офщшним курсом вщповщно1' валюти на день платежу, якщо шший порядок ïï визначення не встановлений договором або законом чи шшим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК Украши).
Використання iноземноï валюти, а також плалжних докуменлв в © Янишен В. П., 2015 7
шоземнш валют на територп Украши, в тому чиои при здшсненш розрахунюв за зобов'язаннями, допускаеться у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 2. ст. 192; ч. 3 ст. 533 ЦК Украши). Режим здшснення валютних операцш на територп Украши встановлений Декретом Кабшету Мiнiстрiв Украши «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» [10] (нaдaлi - Декрет), вщповщно до ст. 2 якого резиденти i нерезиденти мають право бути власниками iноземноi валюти, що знаходиться на територп Украши. Операцп, пов'язaнi з переходом права власност на iноземнy валюту, вщнесеш до валютних оперaцiй i здшснюються вказаними особами з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та шшими актами валютного законодавства Украши. До таких обмежень вщноситься, зокрема, видача Нащональним банком Украши шдивщуальних лiцензiй на здшснення рaзовоi вaлютноi операцп. Так, вщповщно до п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету використання iноземноi валюти на територп Украши як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в шоземнш валют за товари, роботи, послуги, а також оплати пращ, на тимчасово окупованш територп Украши потребуе iндивiдyaльноi лщензп. За змютом п. 1.3 Положення про валютний контроль [11] використання iноземноi валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукщю, роботи, послуги, об'екти права штелектуально!' власност та iншi мaйновi права.
Наведене дозволяе стверджувати, що по-перше, за договором позики його предмет (в тому чи^ й iноземнa валюта) передаеться у власнють позичальника, тому переход права влaсностi на шоземну валюту пiдпaдaе пiд визначення валютно1' операцп; по-друге, вказана валютна операщя не потребуе iндивiдyaльноi лiцензii, тому що не е розрахунком за продукщю, роботи, послуги, об'екти права штелектуально1' власност та iншi мaйновi права; потрете, за договором позики, в силу його реального характеру, зобов'язання позикодавця з передaчi грошових коштв або iнших речей, визначених родовими ознаками позичaльниковi взагал не виникае, оскiльки такого
обов'язку в нього бути не може. Тому передача в позику шоземно1' валюти не © Янишен В. П., 2015 8
суперечить валютному законодавству Украши. 1ноземна валюта, як зазначае Д. Д. Луспеник, може бути предметом договору позики, оскшьки чинним законодавством Украши не забороняеться мати у власност фiзичним особам шоземну валюту та розпоряджатися нею, але з дотриманням правил, передбачених спещальним законодавством [5, с. 18]. До цього слщ лише уточнити, що шоземна валюта може бути предметом договору позики не тому, що чинним законодавством Украши не забороняеться фiзичним особам мати у власност шоземну валюту та розпоряджатися нею, а тому, що передача позикодавцем у власнють позичальника шоземно1' валюти за договором позики не потребуе шдивщуально1' лщензп. Вказану правову позищю шдтверджуе i судова практика. Так, Верховний Суд Украши у постановi судово1' палати у цившьних справах вщ 18.09.2013 р. у справi № 6-63цс13, визнавши, що шоземна валюта може бути предметом договору позики, шдкреслив, що незазначення в договор^ яко1' саме шоземно1' держави валюта бралась у борг, а саме шоземно1' держави долара (США, Австралп чи Канади тощо), може вплинути на визначення розмiру боргу, що шдлягае доказуванню в установленому законодавством порядку, а не бути шдставою для вщмови в задоволенш позову про стягнення боргу [4].
З шшого боку, на позичальника покладаеться обов'язок повернути
позикодавцевi позику у строк та в порядку, що встановлеш договором, за
необхщност - сплатити проценти вщ суми позики, а у разi порушення
договору грошово1' позики додатково сплатити неустойку (якщо це
встановлено договором), шфляцшш нарахування та рiчнi. Саме позичальник
здшснюе розрахунок за надану йому позикодавцем послугу. На нього, як на
особу, яка потенцшно може використовувати шоземну валюту на територп
Украши як зашб платежу, здшснюючи розрахунки за договором позики,
поширюють свою дш як акти валютного законодавства Украши, вщповщно до
вимог яких здшснення тако1' валютно1' операцп потребуе шдивщуально1'
лщензп, так i положення ст. 533 ЦК Украши, що вимагае виконання грошового
зобов'язання у гривнях. Разом з тим сторони можуть визначити грошовий © Янишен В. П., 2015 9
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
е^валент позикового зобов'язання позичальника в шоземнш валюта
Як зазначив Пленум Верховного Суду Украши у п. 14 постанови вщ 18.12.2009 р. № 14 «Про судове ршення у цившьнш справа» [12, с. 8], при задоволенш позову про стягнення грошових сум суди повинш зазначати в резолютивнш частиш ршення розмiр суми, що шдлягае стягненню, цифрами i словами у грошовш одиницi Украши - гривнi. При стягненш перiодичних платежiв суд мае вказати перюд, протягом якого проводиться виконання. У разi пред'явлення позову про стягнення грошово!' суми в шоземнш валют суду слщ у мотивувальнш частинi рiшення навести розрахунки з переведенням шоземно!' валюти в украшську за курсом, встановленим Нащональним банком Украши на день ухвалення ршення. Суд мае право ухвалити рiшення про стягнення грошово!' суми в шоземнш валют з правовщносин, як виникли при здiйсненнi валютних операцш, у випадках i в порядку, встановлених законом. Вказаний шдхщ послщовно втiлюеться у судових ршеннях, прикладом чого може слугувати правова позищя висловлена Верховним Судом Украши у справi вiд 02.07.2014 р. № 6-79цс14, вiдповiдно до яко1, незалежно вiд валюти боргу (тобто грошово!' одиницi, в якiй визначена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання i його виконання, е нащональна валюта Украши - гривня. Вщповщно в нащональнш валют Украши шдлягають обчисленню i стягненню й iншi складовi грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та грошовi кошти, передбачеш ст. 625 ЦК Укра1'ни [13].
Якщо позичальник своечасно не повернув суму позики, то, зпдно з ч. 1
ст. 1050 ЦК Украши, зобов'язаний сплатити грошову суму вщповщно до
ст. 625 ЦК Украши, яка, у свою чергу, передбачае обов'язок боржника щодо
сплати шфляцшних витрат. Це особливо важливо при стягненш з позичальника
заборгованост за валютною позикою з урахуванням офщшного курсу
Нащонального банку Украши вщповщно!' шоземно!' валюти до гривш.
Можливiсть застосування iндексy iнфляцiï у разi стягнення заборгованостi за
договором позики, предметом якого е шоземна валюта, безпосередньо © Янишен В. П., 2015 10
пов'язано з його призначенням. Так, ст. 1 Закону Украши «Про шдексащю грошових доходiв населення» [14] встановлено, що шдекс шфляцп (шдекс споживчих цiн) - це показник, що характеризуе динамiку загального рiвня цiн на товари та послуги, як купуе населення для невиробничого споживання. Вiн визначае рiвень знецiнення нацiональноi грошово!' одиницi Украши, тобто кутвельно1 спроможностi гривнi. Тому правовi пiдстави для застосування шдексу iнфляцii до iноземноi валюти вщсутш.
Судовою практикою послiдовно пiдтримуеться наведена правова позищя.
Так Верховний Суд Украши у ршенш вiд 28.03.2012 р. у справi № 6-
36736вов10 вказав, що iндексацii внаслщок знецiнення пiдлягае лише грошова
одиниця Украши гривня, а шоземна валюта, яка була предметом договору,
шдексацп не шдлягае [15]. Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК Украши щодо сплати
боргу з урахуванням встановленого шдексу шфляцп поширюються лише на
випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривш [16,
с. 37]. Пленум Вищого господарського суду Украши у п. 8 постанови вщ
17.12.2013 р. № 14 «Про деяк питання практики застосування законодавства
про вщповщальшсть за порушення грошових зобов'язань» [17, с. 30] роз'яснив,
що вимоги щодо застосування заходiв вщповщальност за порушення грошових
зобов'язань, визначених в шоземнш валют^ мають заявлятися в нащональнш
валют Украши (гривнях) за офщшним курсом Нащонального банку Украши на
день заявлення вщповщно! вимоги (^м випадюв, коли стороною зобов'язання,
у якому виник стр, одержано вщповщну лщензш Нацiонального банку
Украши). При цьому стягнення iнфляцiйних нарахувань на суму основно!
заборгованостi не е можливим, оскiльки iндекс iнфляцii розраховуеться лише
стосовно нацiональноi валюти Украши (гривш). Якщо за умовами договору
сума платежу, що визначена в шоземнш валют^ на день виникнення у
вщповщача грошового зобов'язання перераховуеться у гривню i в подальшому
на день фактично1' сплати кошпв зпдно з таким перерахунком не змшюеться,
тобто залишаеться гривневою, то з моменту перерахунку боржник вщповщно
до ч. 2 ст. 625 ЦК Украши зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з © Янишен В. П., 2015 11
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (8) / 2015 ISSN 2225-6555
урахуванням встановленого шдексу шфляцп за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.
Наведене дозволяе стверджувати, що розписка може бути представлена як доказ укладення як усного, так i письмового договору позики. Водночас найбшьше доказове значення розписка мае тод^ коли сторони уклали договiр позики в порушення вимог щодо його письмовоï форми. Розписку неможливо визнати недшсною, оскшьки вона не е ш письмовою формою договору позики, ш одностороншм правочином.
Чинним законодавством не забороняеться передання за договором позики iноземноï валюти. Повернення позичальником позики здшснюеться вщповщно до загальних положень зобов'язального права та актiв валютного законодавства у нацiональнiй валютi - гривш за офiцiйним курсом вiдповiдноï валюти на день платежу. Оскшьки шдекс iнфляцiï визначае рiвень знещнення гривнi, тому правовi пiдстави для його застосування до шоземно!' валюти вщсутш.
Список л1тератури:
1. Науково-практичний коментар Цившьного кодексу Укра!ни : у 2 т. - 5-те вид., перероб. i допов. / за ред. : О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецово!, В. В. Луця. - К. : Юршком 1нтер, 2013. - Т. 2. - 1120 с.
2. Безклубий I. А. Договiр позики та його стввщношення з кредитним договором / I. А. Безклубий // Бюлетень Мшютерства юстицп Укра!ни. - 2007. - № 5. - С. 57-67.
3. Практика розгляду судами цившьних справ у наказному провадженш : лист Верховного Суду Украши вщ 01.07.2007 р. // Вюник Верховного Суду Украши. - 2008. -№ 1. - С. 25-35.
4. Постанова судово! палати у цившьних справах Верховного Суду Украши по справi № 6-63цс13 вщ 18.09.2013 р. [Електронний ресурс] // Сдиний реестр судових ршень. -Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33770795.
5. Луспеник Д. Д. Договiр позики: деяю питання теори та судово! практики / Д. Д. Луспеник // Вюник Верховного Суду Украши. - 2011. - № 4. - С. 16-24.
6. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. - 2-ге вид., переробл. i допов. - К. : Юрид. думка, 2012. - 1020 с.
7. Балюк М. I. Практика застосування цившьного процесуального кодексу Украши (цившьний процес у питаннях i вщповщях): коментарп, рекомендацп, пропозицп / М. I. Балюк, Д. Д. Луспеник. - Х. : Харьков юрид., 2008. - 708 с.
8. Постанова судово! палати у цившьних справах Верховного Суду Украши по справi № 6-79цс14 вщ 02.07.2014 р. [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39689407.
9. Про захист прав споживачiв : Закон Украши вщ 12.05.1991 р. № 1023-ХП (в ред. Закону Укра!ни вщ 01.12.2005 р. № 3161 -IV) // Офшшний вюник Укра!ни. - 2006. - № 1-2. -Ст. 1.
10. Про систему валютного регулювання i валютного контролю : Декрет Кабшету МЫс^в Украши вщ 19.02.1993 р. № 15-93 // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1993. - № 17. -Ст. 184.
11. Про затвердження Положення про валютний контроль : постанова Правлшня Нацюнального банку Украши вщ 08.02.2000 р. № 49 // Офщшний вюник Украши. - 2000. -№ 14. - Ст. 573.
12. Про судове ршення у цившьнш справi : постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 18.12.2009 р. № 14 // Вюник Верховного Суду Украши. - 2010. - № 1. - С. 4-9.
13. Постанова судово'1 палати у цившьних справах Верховного Суду Украши вщ 02.07.2014 р. у справi № 6-79цс14 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39689407.
14. Про шдексащю грошових доходiв населення : Закон Украши вщ 03.07.1991 р. № 1282-XII // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1991. - № 42. - Ст. 551.
15. Ршення судово'1 палати у цившьних справах Верховного Суду Украши вщ 28.03.2012 р. у справi № 6-36736вов10 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22547726.
16. Аналiз практики застосування ст. 625 Цившьного кодексу Украши в цившьному судочинсга : лист Верховного Суду Украши вщ 01.07.2014 р. // Вюник Верховного Суду Украши. - 2014. - № 7. - С. 27-39.
17. Про деяю питання практики застосування законодавства про вщповщальшсть за порушення грошових зобов'язань : постанова Пленуму Вищого господарського суду Украши вщ 17.12.2013 р. № 14 // Вюник господарського судочинства. - 2014. - № 1. - С. 22-31.
Янишен В. П. Договор займа: спорные вопросы формы и предмета.
Рассмотрены особенности формы договора займа, документального подтверждения его заключения, определено правовой статус расписки и ее значение в заемных отношениях, как письменного доказательства заключения договора и получения займа под обязательство его возврата. Подтверждена возможность предоставления на территории Украины денежных средств в заем как в национальной валюте - гривне, так и в иностранной, которая индексации не подлежит. Доказано, что не зависимо от валюты долга, валютой платежа по договору займа является национальная валюта Украины.
Ключевые слова: заем, форма договора займа, расписка, предмет договора займа, иностранная валюта, индекс инфляции.
Yanishen V. P. The Loan Agreement: to the question of controversial issues of form and subject.
The features of the loan agreement form, documentary evidence of its conclusion, the legal status of hand receipts and the sense of borrowed relationship as written evidence to conclude the agreement and obtaining loans under the obligation to return it were determined in the article. The possibility of granting in Ukraine a money loan in the national currency - the hryvnia and foreign, which is not the subject of the indexation were investigated too. It was proved that regardless of the currency debt, the currency of payment under the loan agreement is the national currency of Ukraine - Hryvnia.
Key words: loan, the form of the loan agreement, hand receipt, the subject of the loan agreement, foreign currency, the inflation rate.
Надгйшла до редколегИ 30.10.2015 р.
Розширена анотащя статт Янишена Ыктора Петровича на тему: <^oroBip позики: cnipHi питання форми та предмету»
Yanishen V. P., PhD, candidate of legal sciences, associate professor, associate professor of civil law department № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
An extended abstract of a paper on the subject of: «The Loan Agreement: to the question of controversial issues of form and
subject»
Problem setting. Often at the conclusion and realization of the loan agreement arise disputes about the form and the possibility of usage as a subject of the contract the foreign currency.
Relevance of the research topic. The lack of unity in the theory and practice of legal regulation of the form of the loan and its subject, requires further scientific research of its individual provisions.
Recent research and publications analysis. The research of the legal regulation of loan relationship explores by many scientists, including Bezklubiy I.A., Krivenda O.V., Lepeh S.M., Tupitskaya E.A. and others. But the question of form and subject matter of the loan agreement nowadays remains without proper legal assessment.
Paper objective. The research and analysis of the provisions of the current legislation of Ukraine and judicial practice on the form of the loan agreement, documented conclusions and its conditions, and the ability to use foreign currency as the subject of the loan agreement.
Paper main body. The legal nature of the loan agreement was considered. The agreement determines the transfer of the ownership of borrower money or other things, with the generic characteristics under the obligation to return the same amount
1
of money (the loan amount), or the same amount of things of the same kind and quality. It is real and one-sided agreement, it can be orally and in writing.
It was established that hand receipt or other document certifying the transfer of creditor a sum of money or a certain number of things is important documentary evidence of the transfer of the loan. The usage of hand receipt goes beyond the scope of the loan agreement. It can be confirmed not only by the fact of transfering the funds or property, but with the fact of performance of the obligation. For the storage hand receipt can replace the contract.
The point of view of some authors, supported in some cases by judicial practice, that hand receipt replaces a written loan agreement was disproved because it is neither a loan agreement concluded in written form, no deal. The hand receipt is only written confirmation of the loan agreement, its terms and conditions.
It is confirmed that the use of foreign currency in Ukraine is allowed in cases established by law. It was argued that the transfer of foreign currency loan is not an obligation and does not require an individual license of the National Bank of Ukraine. Therefore, the transfer of foreign currency loan does not contradict Ukrainian legislation. Execution of the Borrower's obligations under the loan agreement, the subject of which is foreign currency carried out in local currency at the exchange rate of the National Bank of Ukraine. Inflation rate determines the level of depreciation of the purchasing power of the national currency of Ukraine - UAH. Therefore, the subject of indexation is - hryvnia.
Conclusions of the research. Hand receipt is the only proof of the conclusion of the loan agreement and its terms and conditions. It can not be invalidated.
Foreign currency can be transferred on loan. The return of the loan is made in local currency at the official rate for the day of return. Foreign currency, which is the subject of the loan agreement, is not the subject of the indexation.
Key words: loan, the form of the loan agreement, hand receipt, the subject of the loan agreement, foreign currency, the inflation rate.
