CC BY
16
ФШЫПТЕЙН JI.M.
Л.М. Фшыптейн
д-р екон. наук, професор, м. Юровоград
ДО ПИТАНИЯ ЩОДО ПРИСКОРЕННЯ ЗРОСТАННЯ MACH HOBOl BAPTOCTI ЯК ГОЛОВНОГО ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ НАЦЮНАЛЬНОГО БАГАТСТВА КРА1НИ
ТА ВИР1ШЕННЯ СОЦГАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
Деяш теоретичш питания ново/ вартост1
Безпосередньо з проблемою ново! вартосп автор пов'язуе необхщшсть в подальшому здшснення повно! перебудови розподшьних вщносин, п зростання в зв'яз-ку з освоениям ринкових мехашзм1в фшансових та гос-подарських форм господарювання. Серед основних пи-тань слщ всеб1чно здШснити таю:
а) перехщ до розрахунку, прогнозування та облику ново! вартосп в форм1 нацюнального доходу !х розподшу;
б) науково обгрунтувати методолопчну модель ново! вартосп;
в) здШснити перехщ до розрахунку, прогнозування та обл1ку ново! вартосп в грошовому обчислеш.
Вим1рювання ново! вартосп, в наслщок виробни-чо'1 д1яльносп й надання послуг де кшцевим результатом е валовий продукт в грошовому вираз1, та частин, що закладеш в щй вартосп, спожитих засоб!в виробниц-тва 1 валового доходу, а по крапп — нацюнального доходу, здШснюеться за допомогою щн. Останш формують-ся в грошовШ форм1 вае! вартосп товару та його розподшьних частин.
I ще. Вщомо, що цша е проявом закону вартосп, а вартють е законом щн. Тому в цьому випадку сощаль-нo-eкoнoмiчний змют цши виявляеться 1 конкретизуеть-ся в и функщях, яи вона виконуе в умовах розвинутих ринкових вщносинах. За допомогою щн визначаються як валовий дохщ окремого пщприемства, об'еднання, мшютерства (вщомства), а також весь валовий нащо-нальний дохщ кра!ни. Тобто, визначаеться вся створена нова вартють, що вироблена на окремому пщприемств^ 1 в сум1 по галуз11 в цшому в нацюнальшй економйц.
Найменше до цього часу розроблет методолопчш основи розподшу валового доходу, при чому стосовно розподшу безпосередньо на щцприемствь Першим кроком повинна стати розробка методики визначення створено! ново! вартосп та чистого продукту. Методика, на наш погляд, повинна врахувати певш аналоги визначення валового внутршнього продукту держави. Можна застосу-вати два вар1анти розрахунку створено! ново1 вартосп:
1) метод вирахування з валового продукту спожитих засоб1в виробництва за допомогою використання р1зних звп-них матер1ал1в;
2) метод сумування фонду заробгсно! плати 1 при-бутку.
Тим часом, слщ мати на уваз1, що будь-яю розра-хунков1 методи, побудоваш на недостатньо взаемозв'я-заних м1ж собою даних, не гарантоваш вщ помилок. Тому необхщно перейти до складання вартюного балансу валового продукту \ його розподшу (у поточних й в пор1внянних цшах).
Схему побудови балансу валового продукту 1 валового нацюнального доходу по крапп необхщно якомога повнше пов'язувати з економшою окремого пщприемства, де утворюеться валовий дохщ.
Методика утворення валового доходу пщприемства мае сво! вщмшносп. Вщомо, що щни реал!зацп про-дукцп та послуг окремих пщприемств та р1вень подат-кових платеж1в не ствпадають 1 значно вщр1зняються вщ середшх в державь Також, як вже згадувалось вище, дшча практика обл1ку продукту та доход1в не дозволяе застосовувати единий економ1чний пщхщ. Окр1м того, р!зна рентабельнють окремих вироб1в та послуг створюе р1зш можливосп для збшыпення об'ему валового доходу, та за рахунок чинниюв, незалежних вщ показниюв ефективноси робота пщприемств.
Лише розробка науково обгрунтовано! методики видшення валового доходу з валового продукту дозволить виробити нормативи, форми 1 методи формування валового доходу та його розподшу. На наш погляд, та-кий пщхщ стане величезною стимулюючою д^ею при-скорення виробництва, послуг, а значить, також вплине на значне зниження питомих витрат минуло! пращ, економи живо! пращ, збшыпення прибутковосп { рен-табельносп кожного господарюючого суб'екту.
Загальний склад валового внутршнього продукту можна представити в наступному виглящ (схема 1).
Схема 1
Склад валового продукту (випуску) за вартчстю
Склад випуску (в цшому по краТш) - С
Теж саме в галуз! - С
Теж саме на пщприемств! - С
Пром1жне Валова додана
споживання = А вартють = В •3 о (5
Перенесена амортизащя Виробничих фонд1в = а В) II К 5 6 и '3 0 в 1 1 'S. 1 Оплата пращ найманих пращвниюв = Зп | о. Ii &§ 1 а о 5 00 Податки за виюпочення субсщ пов'язаних з виробннцгвом = I Загальна сума випуску =
Розрахунок валового доходу слщ проводити за на-ступною формулою. Вш складе:
В=С-А, (1)
де В — нова створена вартють, валовий дохщ пщприемства; С — сума випуску виробництва продукцп, послуг; А — пром1жне споживання.
Вартюна величина розподшеного валового доходу не може бути похщною. Вона складаеться об'ективно, причому з врахуванням особливостей виробництва, послуг шдивщуально. При змпп об'ему виробництва, рин-
ФШЬШТЕЙН Л.М.
кових цш 1 цш на сложит засоби виробництва вщразу ж змшюеться об'ем валового доходу 1 розподшених ча-стин, А оскшьки заробпта плата практично не може мати тенденцп до зниження (навш>, з полггачних причин), змши, що вщбуваються, знаходять вцщзеркален-ня, перш за все, в прибутку.
Тому маса прибутку зростатиме лише з об'ективт причин (!х потр1бно знати 1 враховувати). Ргст фонду оплати пращ, без зростання валового випуску, ведо до зниження частки прибутку 1, отже, до зниження вироб-ничо1 рентабельности
Та частина продукту, яка реал1зуеться, завжди буде р1вна тшьки сум1 цш реаМзацп, частина призначена для виробничого споживання — сум! цш придбання. Отри-маний же як р1зниця валовий дохщ буде знаходитись залежно вщ продуктивное^ пращ, вартосит валового продукту 1 змши фовду вщшкодування. Вдосконалення розподшу якраз 1 е умовою лквщаци негативних явищ, що виявляються у використанш дшчих важел1в менеджменту. I, перш за все, таких як зароб1тна плата, прибу-ток, форми економ1чного стимулювання та податкових мехашзшв.
При анал1з1 валового доходу нами обраний наступ-ний, стосовно промислового щцприемства, методолопч-ний пщхщ його отримання 1 розподшу. По таких видах Л^яльноси, як виробництво ново!' технки ! ввдш нових вцщв продукци машинобудування, проведения дослццв, дослщжень, робгг загальнозаводських (фабричних) лабораторий, охорош пращ, обслуговування та догляду за ус-таткуванням, поточного ремонту устаткування, експлуа-таци транспортних засоб1в, роботи з подготовки 1 пщви-щення квал1ф1кацп пращвшюв, оргнабору робочо1 сили, оргашзацп наукових конференщй, виставок, видання заводських газет, ведения науково-дослщних робгг, що проводяться фах1вцями НДР 1 КБ, вс1 витрати, на наш погдяд, слщ вщносити на стата виробничого характеру. Окремо необхщно облковувати грошов! витрати, понесет пщприемством в результат! допущень безгосподар-носп, недостач, втрат, псування продукцп (за мшусом вщшкодованих винними особами).
Розподш створюваного продукту по датй схем! дозволить встановлювати бажат пропорцп, стосовно особливостей роботи кожного господарюючого органу. Оскшьки значка частина валового доходу, В, е власш-стю 1 залишаеться у розпоряджент пщприемств х вико-ристовуеться вщповщно до його статуту та державного законодавства, власники та персонал практично защкав-леш в його зростанш.
Власники (державш та недержавш) господарюючих суб'екйв, викорисговуючи цей мехашзм, створюють систему менеджменту зростання валового доходу за ра-хунок кращого використання наявного державного, приватного або суспшьно створеного капралу. Валовий дохщ, слриманий понад нормально — середнього (нормативного, розрахункового), е додатковим валовим доходом, який створюе додаткову заробп-ну плату 1 нов! децентрал!зоваш джерела фшансування. Вирахування спожитих засоб1в виробництва, А, за шших р1вних умов буде тим меншим, чим вище будуть результата виробництва при даних параметрах виробничих фондов.
Економ1чний оптимум сшввщношення спожитих засоб1в виробництва 1 валового доходу е об'ектом бага-
ТОр1чНИХ ДИСКУС1Й ДОСЛЩНИЮВ. РоЗГЛЯДаЮЧИ СШВВЩНО-шення фонду вщшкодування 1 валового доходу, деяк! економюти акцентують увагу на юнуванш законом1рного зв'язку м1ж зростанням фонду вщшкодування 1 нащо-нальним доходом. На 1х думку, нащональний дохщ зни-жуеться у складх сукупного продукту в поточних щнах * збшьшуеться у ф!зичному об'ем1 продукту, якщо його розраховувати в однакових щнах.
Безумовно, е й таи що дотримуеться абсолютно шшо! позицп. Вони вважають, що нащональний дохщ законом1рно зростае в продукт!, який мае велию конкурента! можливосп на споживчому ринку товар1в та по-слуг,
Прихильники теорп вщносного зниження валового доходу виходять ¡з закону пщвищення оргашчно!' будови виробництва 1 закону випереджаючого розвитку, що обумовлено пщвищенням витрат основного та об-¿гового катталу. Щ прихильники вщносного зростання валового доходу вважають, що да я закону випереджаючого розвитку сфери виробництва засоб!в виробництва не веде до бщьш прискореного зростання валового доходу в пор!внянн! ¡з зростанням ф1зичного об'ему то-вар!в та послуг. Основним к аргументом е вщмшнють об'ем1в валового доходу, який створено 1 валового доходу, який витрачено на р1зш погреби.
Проте, на сп!ввщношення темп1в зростання валового доходу 1 засоб1в виробництва, впливаюгь не тшьки щ чинники. Великий вплив спричиняе р1зна динамка матер1аломюткос-11 продукци, якщо зростають цши на сировину, енергоносп, транспорта! потреби. Наприклад, збшьшуеться загальшй обсяг витрат, навт, якщо витрати знаходяться пщ впливом нестшких питомих норм витрачання сировини, матер1ал1в, палива, енергп на одиницю продукци. Також пщ впливом структурних зрушень в виробництв1.
На р1вень матер1альних витрат на одиницю продукци мае значний вплив змша грошово1 оцшки продукци, а не лише матер1альних витрат. Пщ впливом же продуктивное!! живо! пращ цши на продукцио в бшынос-п випадюв знижуються швидше, шж ощнка матер1альних витрат. Нав1ть в окрем1 пер1оди пщвищення цш (наприклад, на матер1али, енергоносп, транспорта! тарифи), 1цни на предмета пращ зростали швидше, шж цши на продукцию, що вщповщно, привело до пщвищення в цшому матер!альних витрат, зокрема, в промисловост!.
Це шдтверджуеться проведеними нами численни-ми спостереженнями ! розрахунками. Зниження частки валового доходу в окрем! роки пояснюеться, кр!м ска-заного, освоениям ново!' укра1нсько1 грошово!' оди-нищ — гривш, штенсивним освоениям нових галопую-чих ринкових ц!н, а також величезними недолжами у використанш виробничого та трудового каттагав. Динамка ! пропорцп випуску продукту та наданих послуг, заходав пром!жного споживання та валово!' додано!' вар-тост! розкривае (у щнах вщповщних роюв) випереджа-ючий темп зростання фонду вщшкодування.
Вивчення доходав окремих з них показало, що серед машинобупдвних пщприемств 22,6 вщеотив 1х за-гального числа отримували доходи до 0,12 гривт на гривню продукцп ¿41 вщеотюв в межах 0,12-0,19 гривт. до 0,75. Серед взугтевих пщприемств приблизно 0,11-
Ф1ЛЫ1ГШЙНЛМ
Таблиця 2
Гнформащя про приркт вартост! створеного продукту, структури розподшено! валово! додано! вартос'11 в окремих галузях нац1онально! еконоийки УкраЬш за 2001-2005 рр, (у риикових цшах)
Приргот, В1ДООТОК Чаотка в ввловш доданш вартосп, вщооток (2005 р.)
Галуз! В ^ 1 н1 в В в и 1 е « .4 I Оплата праф найманих працюнвгав § 1 О ш
В щлому по кра!ш, в т.ч.: 70,8 72,3 68,9 44,0 44,6
Обробна промиоловшть 92,0 .89,6 100,9 56,0 41,4
Сшьоьке гооподаротво 29,3 31,2 26,9 59,8 48,5
Будавництво 101,3 101,2 101,3 57,1 41,8
Торивля, поолуги 93,4 93,1 93,6 38,1 58,6
Розраховано за матер1алами нащоншьно1 статистики Укроти за 2001—2005 роки
0,15. Досить широка диференщащя вщносно невисоко-го отримуваного доходу спостер!гаеться на мебдевих, масложирових, бшьш висока — на кондитерських пщприемствах.
Якщо ж розглянути розм1ри отримуваних доход1в в розрахунку на одного працюючого промислово-вироб-ничого персоналу, то вийде аналопчна картина. Одно-часно, у ряд1 випадив виявилося у вщсотковому вираз1 близьке значения показниыв на окремих групах пщприемств. При розгляд1 валового доходу у вщношенш до век госпрозрахункових засоб1в, використовуваних у виробництв!, зазначений показник характеризуе його ефективщеть.
Це привело до висновку про те, що пщ ефективше-тю виробництва слщ розумгги максим1зацш валово! додано! вартосп по вщношенню до витрат живо! 1 уречев-лено! пращ при оптимальному стввщношенш фонду споживання 1 фонду накопичення.
Коли застосований по вс!й промисловосп чистий дохщ виступае в сво!й повнШ м1р1, то стосовно окремо-го пщприемства вш диференцШований, осюльки вш мютить в соб1 частину додаткового доходу у форм! рента, Р, в результат сприятлившшх умов виробництва, що склалися (характер виробництва, природно-геолопчш умови; потужшеть однозначних виробничих фондов, що зафксували на певному еташ даний р1вень техшчного прогресу; вщхилення гадивщуальних вшрат виробництва вщ середнього галузевого р1вня, вщеутшеть прямо! пропорщ! М1Ж вартютю засоб!в виробництва ! диочими ринковими цшами тощо).
В цшому, на приклад! з1браних нами матер1ал1в, поштна поки що негативна тенденцщ формування валово! додано! вартосп в пор1внянш ¡з зростанням випус-ку продукци та послуг 1 в шй фонду вщшкодування. Але, оскшьки в р1зних галузях дцоть { р1зш чинники, що визначають розм1р 1 темпи зростання ново! створено! вартосп, виникае необхщшеть в регулюванш рентних вщносин з метою створення щодо век виробниюв бшьш — менш р1вних умов у формуванш валово! дода-
но! вартосп 1 в створеш необхщних умов для формування фон/дв плати пращ й валового прибутку, хцо утво-рюеться з нього.
КонцепцИ використання створеноГ ново! вартост1 в системг вим1ру стану розвитку економти
В економ1чшй лггератур1 (минулого столптя й до тепер) посийно йдуть дискуси по використанню еконо-м1чного 1фитерцо валового доходу для оцшки результа-тивносп д1яльносп господарюючих структур.
М1ж там, як показуе м!жнародний доевщ, викори-стовуються вим1рники, як\ в концентрованому вигляд1 вщображають ефектившеть робота виробничих структур 1 складають економ1чну основу створення децентра-шзованих! централ1зованих фондов грошових кошпв. В основному практика схиляеться до показниюв вартосп та п створено! ново! частей.
Максим1защя критерц'в економ1чност за допомо-гою використання показниюв доход1в, створено! ново! вартосп, бшьш повно забезпечуе значне зростання ма-тер1ального виробництва ¡додатково! вартосп, при тому з мпимальними матер1альними, трудовими та грошови-ми витратами.
Економ1чш критерп, яю ниш використовуються для оцшки оконом1чного розвитку матер1ального виробництва, в цшому класифжуються в основному по групах: об'емш, трудов1, фшансов1, матер1альш (у частиш ма-тер1ально-техшчного постачання 1 збуту).
Останшми роками на промислових пщприемствах або збшыпуеться, або зменшуеться кшьюстъдодаткових показншав. Це робиться, в основному, з метою поси-лення чи централ1заци шформащйних систем, в залежносп вщ можпивостей використання економжо — ма-тематичних метод1в менеджменту, а також в залежносп вщ характеру д1яльносп пщприемств, широта !х госпо-дарсько! самоспйноси, 1шц1ативи 1 вщповщносп в ви-конан! напрям!в, яю взяли на себе окрем1 б1знесмени та володар! (держав!» га недержавш) господарюючими суб'ектами, власники чи органи державного управлш-ня. Особливо в роки «активно!» приватизацц, в якосп найважливкиих показниив «економ1Чносп» виробництва, значна увага стала првдшяеться показникам реал!-зацп та прибутку, а також екожшчно, в даному випад-ку, не обгрунтованШ рентабельносп продукци. Остання шяк не пов'язувалась з утворенням фондав реальних до-ход1в, з р1внем використання основного, об1гового каш-тал1в, формуванням фондав оплати пращ, додаткових випмат в залежносп вщ продуктивносп, вшшатою див1-денд1в утримувачам акцШ тощо.
Разом з тим, стали ще бшыпе пом1тними недол1ки таких економ1чних показниив, як валова, товарна про-дукщя, валовий оборот, нормативна варпсть обробки I шших, що застосовувалися ранше як ощнка економ1ч-ноей виробництва. М1жнародна практика показала, що показник об'ему валово! продукци в умовах ринку перестав даяти, ор1ентувати менеджер1в пщприемств на випуск конкурентних вироб1в, д1йсно необхщних спо-живачев1. I, як вщомо, у багатьох випадках це привело до банкрутства значно! кшькосп пщприемств.
Освоения економ1чних закон1в ринку, вимоги конкурентно! боротьби коршним чином змгаили тактику та стратепю менеджменту, привели до пошуку та застосу-вання нових критерГ!в ощнки результативносп функцю-
ФШЬШТБЙН Л.М.
нування виробничих структур. Тому й виникли пробле-ми в ощнщ результат д1яльност. Ускладнився процес облжу та анашзу виробництва. Спгайне введения нових критерйв ощнки виробничо! даяльносп взагал! утворило проблему можливост! з високою достамршстю судити про стан використання потенщалу пщприемства, продукшв-HOCTi npani, доход1в. Ускладнився економ1чний зв'язок (пропорщя) Mix об'емом виробництва i фшансовими ресурсами, яи утворюються на пщцриемствах.
Тому, нова ситуащя, яка склалась на, так би мови-ти, «нових» шдприемствах, тепер вже приватизованих, i державних, посилила проблему ощнки результат виробничо!' даяльность Проблема ощнки екогоипчноси стала ще важливппою i актуалышпою.
Вщомо, що загальний принцип економ1чного оптимуму по вщношенню до промислового виробництва в ринкових умовах зосереджуеться на найбшьш рацюналь-ному i ефективному використанш виробничого катта-лу, трудових i фшансових pecypcie, природних багатств i усуненна зайвих витрат i втрат. Досягнення найбшьших результате при найменших витратах — такий непоруш-ний закон був, е i буде. Д1я цього закону базуеться на найбшьш ращональному використанню виробничих pecypcie для отримання високих економ!чних результат.
У економ!чшй л1тератур1 в даний час маемо pi3Hi погляди щодо полтшенню практики, яка склалась про оцшку стану економ1чносп виробництва. Той штерес, який викликала ця проблема i той широкий д1апазон думок,, який сьогодш е, головним чином в дисертац1ях молодих вчених, говорить про серйознють i разом з там складнють й виршення. Тут слад особливо гадкреслити те, що пошуки критерпо е не самоцшлю, а диктуються конкретними вимогами сучасного етапу становления укра'шсько!' економжи.
Розглядаючи економ1чш показники для використання ix як критерпв економ1чност1 виробництва необхщно не забувати про функцп', що покладаються взагал1 на виробниче пщприемство. Вони повинш, на нашу думку:
— якнайповшше вщображати стан використання виробничого кап ¿талу, трудових та фшансових pecypcie. Це найголовншгай штерес власниюв;
— стати оДночасно наскр!зними для узагальнення на piBHi галуз1, територи, краши;
— виконувати функцш вим1рника для сшвставлен-ня з шшими показниками для цшей формування балансу пропорцшного зростання i розподшу продукту по вар-TocTi та створено! ново! ii частини — валово! додано! вартоси;
— бути сум1рними з такими показниками, як вартсть основного та oöiroBoro капгшпв, продук-тившсть пращ, середня заробггна плата, прибуток, ди-вщенди по акщях тощо;
3 Mipoio даних вимог нами зроблена спроба узагаль-нити icHyioii концепцп з вказаного питания в еко-ном1чшй лггератур1, нових наукових працях, перев1рив-ши ix в практичних умовах роботи господарюючих суб'екпв економиси,
Bei пропоноваш критерп економ1чноси виробництва, висунуп скономктами, нами умовно зведет в чо-тири групи. У припустимШ Mipi, нехтуючи тим, що про-
позицп при !х вщносшй едносп мають сво! особливоста i вщтшки, нами вони були вщнесет до вщповщцих ipyn за наступними ознаками.
До першо! групи увШшли пропозицп aBTopiB, ям акцентують увагу на стутнь насичення товарного ринку; до друго!' — вщнесет пропозицп по застосуванню вартюних агрегатних i синтетичних показниюв; третю — пропозицп по ширшому використанню показника маси прибутку або рентабельное!!, а в четверту — включею пропозицп, пов'язаш з показником продуктивное™ пращ, що висуваеться як основний критерШ екощшч-HOCTi виробництва. Розглянемо результата отриманих спостережень.
У перипй lpyni опинилися пропозицп про те, що з метою подальшого вдосконалення економ1чних розра-хунив необхщно визначати piBeHb товарное™ виробництва з участю окремих пщприемств у формувант конкретно!' кшцево! продукщ! в держав!. На нашу думку, дану пропозицт неможливо навпъ перев1рити на практищ, оскшьки встановити додатковий показник р1вня товар-ност! виробництва, не залежний вщ форми оргашзацп виробництва, як пишуть автори, практично неможливо, a caMi автори не зробили до цього шяких спроб.
iHini eKOHOMicra, навпаки, шукають вим1рники економ1чноси виробництва, пов'язуючи !'х з показниками об'ему виробництва, катталу, окремих його частин або структурою. Тобто, як вважають автори ще! пропозицп, необхщно застосувати показники, яю були б по-будоваш в систем! «вщношенням об'ему виробництва до BapTocri активно! частини фоцдав, з урахуванням ix онов-лення, 3MiiraocTi роботи устаткування, тривалоеп змш i шших фактор iB». Перев1рка цього показника в практичних умовах показала, що у якос-п узагальнюючого, единого для р1зних видав виробництв, BiH е нестШким.
На приклад! групи пщприемств машинобущвно!', меблево!, харчово! промисловскуп було визначено, що використання цих показниив не створюе бажано!' ситу-ацй в оцшщ результат для практичного використання власниюв пщприемств. Також встановлено, що i до цих nip е випадки, коли пщприемства освоюють устаткування, вартсть якого в пор!внянш i3 старим, збшыпуеться у вгащй пропорцп, юж прирют потужностей нав1ть в илька раз1в, що евщомо веде до спотворених результат загально! економ1чносп виробництва.
Деяи автори пропонують в якосп показника еко-H0Mi4H0CTi виробництва використовувати критерШ вщдач1 основного капталу, як вдаошення об'ему виробництва до вартост цього катталу, а також рентабель-nocTi як вщношення балансового прибутку до маси основного катталу. Цим шюруеться структура виробництва та р1вень доходно! бази. МЬк тим, дехто вважае, що з такою рентабельшетю понад усе поеднуеться не показник вщцач1 капралу, а фoвдoмicткicть продукцп. «Оц1нка даяльносп пщприемств по показнику рентабель-Hocri, наголошують щ автори, безурахування зм1ни фон-домюткост! не може вщобразити дайсного внеску конк-ретних пдариемств в шдвшцент (знижент) ефектив-HocTi виробництва».
Перев1рка зазначеного пщходу до ощнки досяг-нень на практиц1 показала, що фондомютгасть продукцп нестйка, вона мае pi3Hi значения (по темпах) для окремих пщприемств. А там, де пщприемства здШсню-
ють заходи до вившънення непотребного устаткування, фондомютгасть навпъ знижуеться. Тому погодитися з цим показником, як критер1ем економ1чност1, означав поставите конкретне шдприемство в невизначеш умо-ви, так як диференщйований р1вень техшчно! оснаще-носп, що склався, говорить про те, що оновлення фондов йтиме на окремих пщприемствах 1 надал1 не-р1вном1рно, 1 що оновлення основних виробничих фощцв, особливо на пщприемствах з техшчно застарь лим капралом загальмуеться. Але тут автори зовам вщшшли вщ фшансових результате та конститущйних обов'язгав господарюючих оргашв дшитись своши доходами з бюджетами.
В окремих роботах навпаки, не говорячи про результата д!яльноеп пщприемств, пшгуються лише про регулювання виробництва з допомогою змши об'ем1в платеж1в до бюджета. В даному випадку вважаеться, що обов'язки перед бюджетами мають стати стимулюючим чинником пщвгоцення ефективност1 виробництва. Тут ми бачимо щось подобие до ранше розглянутого, автори, анал1зуючи показники дояльносп. пщприемств, ду-маючи лише про взаемини з бюджетами, недостатньо, на наш погляд, шклуватися про зв'язок платеж1в з по-чатковими елементами виробничого кашталу. Для них процес йде навпаки, вщ «гоштаюв до бюджету» до руху виробничого кашталу та трудових ресурав. Платеж! до бюджету — це лише частина результату пращ, частина доходу пщприемства.
Робляться також пошуки в застосуванш агрегатних показшшв економнносп виробництва, за допомогою яких, можна врахувати декшька найважливпних сторш функцюнування виробництв. Одним з таких показниив економ1чност1 виробництва вбачаеться застосовувати в единому загальному коеф1щентов1 економ1чност1, який розраховуеться як добуток з двох коефвденпв, результат зростання продуктивное« пращ1 вцщач1 каштал1в.
В даному випадку змша коефщ1ента економ1чност1 в ту чи шшу сторону вщбуваеться внаслщок законом1рно! змши екошвпчних сшввщношень в р1зномаштних взае-мозв'язках. Коефщент продуктивное« пращ в цьому випадку приймаеться у випщщ вщношення об'ему балансового прибутку до фонду зароб1тно! плати, а коефщ1ент вщдач1 — у вигляд1 вщношення об'ему сум реал1заци товарно! продукцп до загального середньор1чного об'ему виробничих фондов, тобто у виглад дробу, де чисельник — це добуток прибутку на об'ем реал1зацп, а знаменник — добуток фонду заробтю! плати на середньор1чний об'ем виробничих фондов. Приведемо щ показники:
К-Пр
аТ.'
п-в.
к =_£-
°*2 3-А'
(2)
(3)
де КгЛ та КеЛ — коефщент економ1чност!; Я— об'ем реал!зацн продукцп; Пр — прибуток; Зп — фонд заробгг-но! плати.
Суть формули не змшюеться, як вважають автори, якщо провести розрахунки на одиницю (долар, гривня, рубель) заробшю! плати { грошову одиницю виробничих фондов.
Сама щея виробита агрегатний показник економ1ч-носта, яким враховувалася б економ1я минуло! 1 живо! пращ, заслуговуе схвалення. Але в датй штерпретащ! пщбору первюних параметр1в для агрегатного показни-ка е рад серйозних погрешностей.
Ось, що ми отримали при анал!з1 коефиценпв еко-ношчност1 з шшими показниками на великому чиап пщприемств, спостер!гаючи за ними в останш роки. Деяга пщприемства знизили щ показники за два роки на 4,2 %, а балансовий прибуток — на 4,9 %, хоча агрегатний показник зрю на 1,2 %. Вщсутшсть взаемозалеж-ного зв'язку М1Ж «коефвдентом економ1чностЬ> та шшими економ1чними показниками виявилася при спосте-режеш на ряду пщприемств машинобудовно! промисло-вость Суперечносп в показниках виявилися в результата того, що м1ж частанами формули вщсутнШ лопч-ний 1 математачний зв'язок.
По-перше, показник реал1зацц сам по соб1 спотво-рюе показник економ1чноеи, осюльки об'ем реадпзацп не сшвпадае в чаа з об'емом виробництва; на р1зних пщприемствах склалася р1зна структура ресурав, що бере участь у виробництв1, з причини чого ршень прибутку на грошову одиницю заробшю! плати також р1зний; а з причини р1зно! структури розподоленого прибутку, що склалася, на пщприемствах, мае мюце \ р1зний р1вень рентабельное« реал1зовано! продукци.
По-друге, в даному показнику ми, по сута, маемо справу ¡з загальною рентабелыистю помноженою на об'ем реал1заци \ подшено! на фонд заробтю! плати, що не витримуе необхщно! логЬси. Тому, приведет авторами на захист формул аргумента, говорять не на користь даного афегатного показника.
в й Ш1Ш показники, яга також були нами розглянуп. Як критерШ економичност! виробництва пропонуеться, наприклад, показник яюдино-фондопродукщя. В щй штерпретацп допущена шиш крайнють. Тут зшшан1 на-туральш ! вартюн! показники, шж якими не е прямого причинно-наслщкового зв'язку, а це ускладшое його застосування в практищ економ1чно! оцшки д!йсного р1вня господарювання. В даному випадку доречно нага-дати вщоме положения про те, що «,,р1зш реч1 стають якюно пор1Внянними лише шеля того, як вони зведет до вщомо! едносп. Блъки як вирази вщомо! едносп вони е однойменними, а отже, сумарними величинами».
Нам здаеться, що потр!бно навести приклади ще й такого пщходу до ощнки економ1чност1 господарювання. 6 пропозицц, що таким показником мае стати так званий сукупний показник економ!чност1 виробництва. За думкою авторов, вш повинен виражатися р1внянням маси балансового прибутку до суми вартост! основного виробничого кашталу, або ж до всього кашталу — основного га обихшого, а також до сукупно! вартоей вйе! суми вартосп виробничого кашталу разом з сумою фонду заробшто! плати, або лише до фонду заробтю! плати.
Нижче приводиться з.агальний вид пропонованих формул:
а
Р:
П
р .
А
(4)
(5)
ФШЬШТЕЙН Л.М,
p.-i-
A + 3..
П _
(6)
(7)
де P — рентабельтсть виробництва; Я — р!чна маса отриманого прибутку; а — середньор1чна вартють основ-них виробничих фощцв; А — ссредньор1чна вартють основних i оборотних виробничих фощцв; Зп — р1чний фонд заробино!,плати.
Автори вказують на те, що ильки вщношення прибутку до виробничого капралу може служити показни-ком ix ефективносп, тому що прибуток е основним джерелом вщтворення кашталу. Пщкреслюючи при цьо-му, що в усякому pa3i, оцшювати сво! результати пщприемство може лише за результатами використання як живо!', так i уречевлено! пращ.
Обрання в якосп одного i3 елеменпв економ1чно! модел1 ефективносп виробництва показника pecypcie пщприемства (авансованого капггалу 3aco6iB виробництва i фонду заробино!' плати) виправдане цшим рядом обставин. Але гачим не виправдано використання прибутку в цьому показнику, який неповнютю характери-зуе економ1чний р1вень господарювання.
Bei заходи, що проводяться господарюючими ланками щодо вдосконалення оргашзацц пращ i виробництва, здШсненню режиму економй', знаходженню Biiyipiinirix резерв1в ефекгившшого використання устаткування, вдосконалення того що Д1е, i впровадженню ново! техтки-, пщвищенню продуктивное™ пращ, економй сировини i матер1а;пв, палива, енергптощо знаходять вщображення в валовШ доданй вартоси пщприемств, яка, як вже говорилось, виступае в poni одного з найважлившшх яйсних показниив i економ1чно1 ощнки ефективно!' д!яльноет1 пщприемств, тобто ix доходов,
Не на користь прибутку говорить i той факт, що вш не е повним джерелом, використовуваного в систем! економ1чно! ощнки виробництва. 3 прибутку формуеть-ся не бшьше 15-20 % на додатков1 форми оплати пращ, приблизно така ж частина йде на подальший розвиток виробництва, значна частка направляеться до бюджетов, й практично, часто, зовс1м шчого не видшяеться на сощально-культурга заходи i житлове будовництво.
Тому ниш не через прибуток, а через створення високого р1вня валово! додано!' вартосп може успшшо здойснюватись ефективний зв'язок фшансово-економ1ч-них результат робота пщприемства з мехатзмом створення реалышх умов Bce6i4Horo здШснення Bcix заходов розвитку. Так як чим бшыпим е створена нова вартють, валовий дохщ, тим вшщ можливосп розвитку самого пщприемства, тим вище pieeHb матер!ального добробу-ту найманих пращвнигав. I, безумовно, чтасть, повно-та й своечасшсть розрахунюв та платеж1в.
МеханЬм державного менеджменту щодо зростання створеноi ново1 eapmocmi
Тепер вже склались Bei необхщт економ1чш умо-ви, щоб на самому високому, державному piBHi запро-вадити мехатзми державного менеджменту прискоре-ного зростання створено! ново! вартосп, валових доход1в пщприемств, галузей економжи й в цшому краши.
Нова вартють в практищ застосовуеться ниш як сума балансово! додано! вартосп, яка розраховуеться на висо-ких щаблях — нащональною статистикою Укра'ши. МЬк тим, лише в найнижчШ ланщ вона виконуе функщю економ1чного критерио результативное™ виробництва,
Але сам по соб1 не може вщцзеркалювати його еко-ном1чшсть. Лише в пор1внянш з авансованими ресурсами, що використовуються для здшенення виробничо! д1яльносп, дозволяе в повшй м1р1 вщобразити комплек-сну економ1чну результатившеть господарсько-фшансо-во! дояльносп.
Знову звернемось до вщомого. Результат досягаеть-ся при ефективному функцюнуванш трьох «простих» елемента, ЯК1 зад!ят безпосередню в сфер1 материального виробництва. Це доцшьна дшльшеть, або сама праця, предмет пращ, засоби пращ. Щ елементи визна-чають об'ем 1 норму створеного валового доходу. Якщо вщнести суму валового доходу до суми вс1х трьох еле-ментв виробництва, то 1 вийде показник, який комплексно спроможний визначати його ефектившеть (еко-ном1чтсть).
Я б навпъ назвав би цей критерШ комплексним вим1рювачем загально! рентабельности розраховано!' по створешй працею новШ вартост1 вщносно до трьох «простих елеменив виробництва». Цей показник може бути використаний, на нашу думку, як узагальнюючий вимь рювач економ1чност виробництва. Рентабельнють же за новою вартютю до ресурслв вщкривае можливосп для маневрування ними, досягати максимально! економ1ч-ноеэт виробництва. Р1вень и слщ визначати по формула:
К - в ек А + 3
(8)
п
де Кек — кoeфiцieнт економ1чносп; В— валова додатко-ва вартють в диочих ринкових щнах; А — середньор1чна вартсть виробничого кашталу (основного + оборотного); Зп — р1чний фовд заробггао! плата.
Але оскшьки нас щкавить динам1ка економ1чност1, зростання яко! досягаеться при зростаню В1 при економй А1 Зп, то формулу змши eкoнoмiчнocтi слщ пред-ставити у такому виглядк
=
в\
Вп
(.А + Зп\ (А + 3„)0
(9)
В даному випадку валова додаткова варпстъ розраховуеться як р1зниця М1Ж вартюпо вироблено! продукщ! та витратами на пром1жне спсживання. Цшним у формул^ на нашу думку е те, що показник економзчносп може бути сп1врозм1рним не лише на однакових по технолоп! пщприемствах, але й на р1вш галуз1 та держави в цшому. (Ця думка вперше висловдена автором в науковому звт «Особливосп застосування ново! системи планування 1 економ1чного стимулювання в галузях народного господар-ства». Б1блютечний фонд Придншровського вщдшення НД1 прац1, Юровоград, 1969 Робота була схвалена НД1 пращ Державного комкеггу по пращ 1 сощальних питаниях Ради Мшютр1в СРСР. Вщгук вщ 3 березня 1969 року).
Це указуе на те, що можна виразитй це в матема-тичшй модел1 закону ефективносп любого виробництва, по таюй формул!:
лв„
ДВВ„
-У-
АВ„ АЙВ.
(Ю)
де АВп — прирют валового нащонального доходу в пев-ний базовий перюд (и); А ВВя — додатков1 виробнич! витрати в базовий перюд; Д В^ — прирют валового нащонального доходу в наступний перюд (л+1); Д ВВп+1 -додатков1 виробнич! витрати в цей перюд.
Використовуючи гаформацио нащонально! статистики Украши, ми зробили деяи розрахунки економ!чноси виробництва по промисловоста Украши. 3 проанал!зова-них показниюв розвитку економжи бачимо, що ефек-тивнють зростае. Але м!ж тим, матершли державно! статистики Украши свщчать, що гх зростання не забезпе-чуеться значним збшыпенням виробництва продукци в натуральних величинах. Дане «зростання» здойснюеться за рахунок постайного пщвшцення шдекыв шфляци', тоб-то цш в окрем1 роки, до попереднього перюду.
Тому й робиться висновок про те, що критер1ем ефективноста виробництва, як показано вище, мае бути максим1зацш об'ему зведеного доходу, який нами прий-нято в грошовШ форм1 як сума внутршньо! додано! вартгсть по вщношенню до функцюнуючих в процес1 виробництва вартоста ресуршв робочо! сили ! виробни-чого кашталу.
Розкидашсть пщприемств за розм!ром валового доходу з розрахунку на одного пращвника сввдчить про те, що для застосування показника економ1чноста, у склада яких використовуеться валовий дохщ (для чгекоста визначення дШсност! росту слщ анал1зувати не в ринко-вих, а в пор1внянних цшах) 1 вартюш показники вироб-ничих фондов 1 фонду оплати пращ, стае необхщним . виробити методичш основи по розрахунку ново! вартоста в пор1внянних цшах, що в умовах вшьного ринку ниш не е прийнятним.
Можливост1 само норму вання створено! новох вартостх
Виходячи з того, що розм1р валово! додано! вартоста (доходу) кожного окремого пщприемства складаеться ¿ндивщуально, то й обгрунтування метод1в регульованого шдивщуального доходу слад розглядати через призму шдивщуальних чиннипв, що мають для кожного пщприемства шдивщуальне значения. Навпъ на вщнос-но близысих за техшко-економ!чними характеристиками пщприемствах е вщмшноста за типом, характером ! об'емом виробництва, об'емом, складом, структурою 1 ступеней використання основного та оборотного кат-талу, р1вня витрат на заробггну плату, об'ему 1 структури витрат виробництва, цш на сировину, паливо, енерию, готову однойменну продукцш.
Пщприемства мають, кр1м того, р1зш природш умови виробництва, знаходяться в р1знш в1дцаленост! вщ джерел сировини та споживач1в продукцп, тобто юнуе система чинниюв, що визначае розм!р !х дохо/цв. Щ чинники можна розташувати в класифжащйшй табл. 4, безумовно, лише аирюрь Лопчно. Потам, з допомогою прикладно! математики розглянути !х вплив на збшьшення маси доходу. Спроба, зроблена нами, простим шляхом розрахувати вплив кожного чинника на збшьшення маси р!чного доходу з тим, щоб видшити «внесок» безпосередньо пщприемств, не дала бажаного результату. I, перш за все, тому, що деяи чинники не
пщцалися подшу на залежт1 незалежш частки роботи пщприемства. Проте, при цьому нами були отримано ряд цжавих для даного випадку висновив: з1 вс!х вдабра-них чиннипв десь коло половини ми зумши подшити на «внесок», залежний вщ пщприемства 1 незалежний вщ ефективноста менеджменту пщприемства, щннюних, природних й територ1альних фактор1в.
Анал1з чиннийв показав, що близько 35 % з них не шдцалося подшу, а 15 % чинниив — неможливо розрахувати прямим шляхом.
По-друге, розрахунки також показали, що ва чинники впливають у вщносно р1вних розм1рах на критерий доходу, одноймент чишшки створюють р1зну величину додаткового доходу.
По-трете, класифжащя чинниив за характером, формою ^апазоном впливу на масу валового доходу по-казуе, що йоГо маса:
а) на окремо взятому пщприемств! змшюеться щд впливом ряду основних однозначних чинниив, але в р1знш пропорци до вартоста виробничих ресурот;
б) до однозначних чинниив вщносяться об'ем, швидисть руху 1 продуктивнють елементав виробництва (основного та оборотного каштал1в);
в) розчленовування маси додаткового доходу за характером впливу чинниив (залежних вщ р!вня менеджменту та не залежних вщ нього) можливо не по окремих, а по укрупнених чинниках, що виражае змшу продуктивноста ! швидкоста обороту вихщних елементав виробництва.
В цщому, 1 це потр1бно особливо пщкреслити, з'я-сувалося, що прямо! пропорци м1ж вартюною величиною результатних або базових елементав! результатами виробництва у вигляда доходу не юнуе. Це ще раз пщтвердило вщоме про те, що р1вш по величин части-ни кашталу в р1зних сферах виробництва мютять в соб1 нер1вн1 по величин! джерела додатково! вартоста, що визначена ильнсть живо! пращ доводиться на певну кшьюсть пращ, вжеуречевлено! в засобах виробництва.
Тому ще раз, повторюсь, спрощений щодд до «приско-рення» зростання доходу е, по суп, дноруванням закотв руху вартоста, а це, природно, веде до небажаних наслщюв. У практащ, спрощення часто е суб'ективною причиною неке-рованоста вартосп, що об'екгивно угворюегься. Тенденци, що впливають на ршень доходу, можуть бути вивчет шляхом илыасно! оцшки законом1рностей його руху по щщбраним найважпившим чиниикам, залежних вщ роботи пщприемства, а також включениям тих, що впливають ззовш, за допомогою метода математично! статистики.
Пеобх1днкть посилення менеджменту щодо доходЬв
В умовах трансформацп виробничих структур в ринкове середовище на перший план випливають про-блеми як повшетю позбавитись вщ централ1зованих, командних методав оргашзацита функцюнування виробництва та повнютю осво!ти ринков!. Перехщ до репо-нального самоврядування, самоуправлшня, самофшан-сування в умовах конкуренцп, та застосування повного комплексу мехашзм!в, неможливе без ч!тко! структури менеджменту доход!в но всШ вертикал! управлпгая еко-ном1кою, враховуючи вимоги ринку! вимоги конкурентного середовища.
Вщсутнють широкого мехатзму менеджменту щодо доход!в га !х формування негативно впливае на стан оргашзацц виробництва, використання основного, об:-
176
В1СИИК ЕКОНОМ1ЧНО! НАУКИ УКРА1НИ Ф
ШВАЙКА М.А.
гового, трудового та фшансового каппздпв, досягнення високого р1вня доход1в на каштал. В юнцевому випадку гальмуеться процес переходу до дШсно ефективно! ринково! економки.
Слад пщкреслити, що тай економ1чш категори, як «демократизм в умовах централизму», «адмшютративно-командний вплив», «планове регулювання» повинш по-вшстю вццйти у сферу юторп економГки, вщ яко! вже давно вщмовились економ1чно розвинуп краши. Сьогодш вже е розроблеш та доють на практищ мехашзми менеджменту, яю дозволяють вщмовитись вщ ще! спадщини.
Сучасний менеджмент пристосовуеться до нових умов господарювання. Ниш зростае роль менеджера, його особистост1 Це пщкршлюеться глибокими всеб!чними знаниями основ економ1ки, техшки, технологи, оргашзацп виробництва та систем управлшня. Вщсутнють цих рис менеджера, як показуе практика, несе в соб1 цший вузол негативних насладив господарювання, банкрутств, гострих конфликт та порушення прав власниюв та без-посередшх виробничшшв продукцп та послуг.
Нишшшй стан економ1ки в крапп, де йде форму-вання ринково! економ1чнох системи, потребуе повно! змши фшософп управлшня, як говорилось вище, щодо посилення дп до прискореного зростання доход1в пщприемств та !х ефективного використання.
Заруб1жна практика, та й своя вже накопичуеться, виробила таю мехашзми:
а) методологш стратег!чних поетапних прогноз1в на близьку та вщцалену перспективу, приймаючи за перший етап найвищий р1вень доходу на душу населения в груш, в яку входить Украша, та другий етап — перехщ в вищу (першу) групу й поступове наростання доход1в на душу населения до р1вня европейських кра!н;
б) розрахунок темп!в щор1чного зростання доходов на душу населения, виходячи з першо! умови;
в) посийний самокритичний самоанал1з та реагу-вання мехашзмами уточнения балашлв зростання та
розподшу валово! додано! варгосп на оплату пращ та вщтворення. Робота ця дуже складна.
Загальн! висновки:
1. Всеб1чний економ!чний анал!з сучасного стану р1вня та якосп життя населения Украши (поточна, р1чна, динам1чна економ1чна шформащя) показуе, що наша краша знаходиться на вельмй низькому р1вн! по вироб-ництву нащонального доходу на душу населения, Це е наслщком недостатньо! уваги до ддочо! практики та не-використання можливостей сучасно! економ1чно! науки по вивченню й використання новгопх метод1в прогно-зування, планування, облку, анал1зу та менеджменту доход1в на вЫх щаблях управлйгая економкою.
2. Дослщження категорп ново! вартоси, дозволяв побачити нов! можливосп в збшыпенню доходов наци з допомогою створення системи загальнодержавного менеджменту щодо доход1в, здойснюючи його на вйх щаблях оргашзацп роботи та управлшня вам процесом.
3. В зв'язку з широкою програмою освоения ринково! економки державами, яю стали на власнйй само-сийний шлях розвитку, на одне з перших мюць висту-пили нов1 оцшки результативное^ економки — р1вень виробництва нащонального доходу на душу населения. Краши бвропи теля вШни змогли в коротю термши не лише вийти з кризи, але й навпъ досягти великих устх1в в розвитку свои економк.
4. Ниш стало необхщним докор1нно змшити стра-тепчне прогаозування, планування, облпе, ашипз та менеджмент на вЫх щаблях управлшня економкою, по-чинаючи з первюного структурного елементу економ1-ки аж до управляння процесом динам1чного збшьшен-ня доходунацп в цшому по держав!
5. Нова вартють по вщношенню до авансованого кашталу (основного, обнового, трудового) е, по сут1, критер1ем ефективносп функцюнування суб'екту вироб-ничо!д1яльносп й одночасно показником сукушки'рен-табельносп всього виробничого капталу.
ДЕЯК1 ПИТАНИЯ ТЕОР11
Успк переходу Украши до ринково! економки знач-но залежить вщ налагодження ефективного грошового обггу, створення мщно! грошово! системи, яка зцементу-вала б економку, забезпечила б чпке функщонування економ1чного мехашзму. Проте розв'язання цих питань затягнулося надовго ! не досягнуто ясноси в розум1нш принципових питань оргашзацп грошово! системи.
Гронп— один з найважливших, ключових еле-менпв ринково! економ1ки, економ1чно! оргашзащ! сус-пшьства. Вони потребують до себе серйозно! уваги як практиюв-господарниюв, так 1 вчених-теоретиюв.
Без глибокого розумшня проблеми грошей немож-ливо ш створити ринкову економ1ку, н1 побудувати су-часну грошову систему, ш ефективно регулювати п.
М.А, ТТТвайкя
д-р екон. наук, академ(к АЕН Украши, м. Кмв
КРЕДИТНИХ ГРОШЕЙ
У розвитку грошей останшм часом вщбулись значш змши, яю справили ютотний вплив на мехашзм !хнього функц1онування. Вщбулася демонетизацш золота, золото перестало бути грошима. На змшу золото-грошовхй си-стем1 прийшла кредитна, з'явилися електронн1 грош1, поява яких знаменуе собою цший переворот у тракту-ванш економ1чних механ1зм!в.
Кредитна грошова система е бшьш високою формою дШсно стр1мких 1 досить глибоких тенденцШ у розвитку кредитних грошей.
Вщ цих коршних зм1н у функц1оиуваин1 грошей серйозно вщетае економ!чна наука, яка не дала !м надежного наукового обгрунтування 1 не враховуе еволюцп форм грошей з плином часу.
