CC BY
49Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комумкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 262 - 271.
УДК 821.161.2.
ДО ПИТАННЯ ПОЯВИ Ш1СТДЕСЯТНИК1В В УКРАШСЬКШ Л1ТЕРАТУР1
Лисенко-Сржитвська Н. О.
1нститут л1тератури М. Т. Г. Шевченка НАН Украгни, Кшв, Украта
Стаття присвячена впливовi "хрущовсько! вщлиги" на л1тературний процес в Укрш'ш в перюд 1956 -1960-х роюв. На прикладi деяких критичних статей i вистутв аналiзуeться тогочасна атмосфера. Ключов1 слова: "вщлига", тотал1тарна лексика, л1тературний процес, критика, поетичш тексти.
Часи "хрущовсько! вщлиги" стали важливим чинником для бшьш сприятливого розвою наукового, мистецького i л1тературного життя друго1' половини 50-х рр. ХХ стол1ття; вони вселяли надда на перспективу - можливiсть розвивати, проявляти i утверджувати "свое ошбне" (I. Франко). Незважаючи на загальне тднесення, бiльшiсть також добре розумша всю половинчастiсть владних реформ i недемократичних перетворень. Зокрема, 1ван Свпличний у приватному листi до Свгени Дейникшо!, датованому 18 березня 1956 р. писав: "...Боюся, що культ особи замiнять культом колективно! особистосп... Терору можливо не буде, а до демократа ще далеко" [1, с. 37 -38]. Воднораз вш вважав, що не варто залишатися песимiстом, треба надiятися на краще. Реабiлiтацiя значно! частини незаконно репресованих у 20 - 30-тi рр. письменниюв i повернення до читачiв вилучених iз лiтератури творiв розширювали горизонти пiзнання. Наприклад, згадуючи сво! студентськi роки, проза1'к В.Шевчук зiзнавався, що для нього "найбiльшим естетичним враженням того часу стала поема С. Плужника "Галшей" та оповщання В. Пiдмогильного з його екзистенцш ними настроями" [2, с. 359].
Критика вщзначала, що провiднi журнали почали часпше друкувати вiршi i поеми; збiльшилося видання поетичних книжок. Однак висловлювалися побажання авторам писати "читабельш", якiсно кращi речi. З-помiж молодi суттево вирiзнялися "яскрава i самобутня поетична творчiсть" [3, с. 274] Лши Костенко, тому 11 дебютнi збiрки "Промiння землi" (1957), "Вгтрила" (1958) викликали справжню защкавлешсть сучасникiв. Поряд iз позитивними вщгуками звучали настановнi поради, написанi у душ того часу: не перейматися настроями "вщчаю, безвихвдносп й приреченосп"; полишити "хворобливо-гуманну фiлософiчнiсть" i т. ш.
Напрочуд цiкавим, з "малою дозою" щеолопчно заангажованих вiршiв, став альманах "День поезп. 1958 рiк" (К., 1958). До нього увшшли й двi лiричнi поези Лши Костенко. Перша - "Я прощаюсь з рщним краем...", написаний перед по!здкою в Польщу й передае вщповщний настрш поетеси:
Я прощаюсь з рщним краем у мовчанш, в побожнiй тишi...
Вечiр сонце пшеничне розкраяв I окраець над полем залишив. Сонце, сонце, осв^люй тiнi! Не заходь, почекай хвилину! Я ще раз
у твоему промiннi
озирнусь на свою батькiвщину [4, с. 45].
як море i небо...", перейнята штимними переживаннями
Ми з тобою - як море i небо -i далекi. Й близью водночас. Нам зустр^ись на обри треба, але обрiй тшае вiд нас...
Диву даешся, що саме у цих вiршах буде знайдена т. зв. крамола, про яку скажу
даль
Восени вщбулася Республшанська поетична нарада (30.Х. - 1.Х1.1958), на якiй iз доповщдю "Про сучасну поезда" виступив А. Малишко (вийшла окр. кн. "Думки про поезда", 1959), котрий тдкреслив, що за останш роки авторсью тексти стали рiзноманiтнiшими за своею тематикою i проблематикою, а за формою - набагато техшчно вправшшими. Розглядаючи зразки великих лiро-епiчних форм, згадав i "Казку про мару" Л. Костенко як "щкаву спробу використання алегори в жанрi поеми" [5, с. 153]. Негараздами у поетичному господарсга вiн вважав те, що в десятках лiричних збiрникiв як старших, так i молодших поетiв занадто часто зустрiчаються одномаштш описи природи, повторюванiсть iдилiчних картин iз солов'ями, зеленою травкою, вечоровими зорями, свганковими ранками та трафаретно-любовними мотивами, а натомiсть весь складний i широкий свiт людсько! душi залишаеться поза текстами.
Наприкiнцi 1958 р. журнал "Комунют Украши" (№ 12) надрукував статтю
П. 1ванова "За високе громадське звучання: Нотатки про лiричну поезiю". З'явилася вона не випадково, а як застереження вщ "шаленого наступу ревiзiонiзму". У рiзний спосiб крiзь залiзну завюу проникали усiлякi вiдомостi, з яких можна було дiзнатися свiтовi новини культурно-мистецького життя. Хтось був пошформований завдяки тому, що умiв читати '"шж рядками" тих матерiалiв, як вмiщувала радянська преса про "ворожий захiдний свiт", а хтось - й з вуст очевидщв. Та найбшьше всього владу турбували виступи захщних iнтелектуалiв, спрямованi проти соцреалiстичного напряму в мистецтвi, а надто, у зв'язку з подiями восени 1956 р. в Угорщиш, якi похитнули 1хню вiру в кремлiвську гуманшсть. Тому частiше стали з'являтися "викривальш" статтi з негативною риторикою. У журналi "Днiпро" (1958. - № 1) подибуему статтю, де засуджувалися Анрi Лефевр, французький фiлософ i лiтературознавець, за ось таке мiркування:: "Соцiалiстичний реалiзм це - вигадка, що народилася як наслiдок культу особи, а оскшьки культ особи викрито, то треба позбутися цього методу,... бо при такому
Друга - "Ми з тобою -лiричноl геро!ш:
методi вс факти, явища лiтератури пiдганяються до наперед задано! схеми" [6, с. 135]. Так само, у радянськш прес гудили польських митцiв i письменниюв, якi виступали (1956 -1957 рр.) за лшвщащю монокультури соцреалiзму й орiентацiю на новiтнi захiднi течи, з-помiж них i французький екзистенцiалiзм [7]. Органiзовувалися статтi, де "научали" того чи того талановитого письменника тд гаслом: "щоб запобiгти буржуазним впливам", як i про що треба писати. Нагадаю, що тдозру i незадоволення влади викликала нова збiрка Д. Павличка "Правда кличе" (1958), наклад яко! знищили. Осудженню, бо на них "найвиразшше позначилася згубшсть «чисто! лiрики»" [8, с. 84], шддалися вiршi Лiни Костенко, вмщеш в альманасi "День поези. 1958 рiк" та у збiрцi "Вiтрила", серед яких i вiрш "Папороть (Малюнок)".
З одного боку, бачимо вульгарну критику, яка наступае на письменницьку особистiсть, а з другого, - поточш справи критикiв i лтературознавщв -ретельний огляд тогочасно! лтературно! продукцi!. С.Крижанiвський, аналiзуючи вiршi, етчну поезiю i гумористичнi твори, вмщеш в республшанських лггературно-художнiх журналах наприкшщ 50-х рр., звернув увагу на рют iнтелектуалiстсько! i фшософсько! лiрики. За його словами, "^знобарв'я гiрлянд поетичних iндивiдуальностей" творять i класики вiтчизняного поетичного слова (М.Рильський, А.Малишко, В.Сосюра, П.Тичина, М.Бажан, В.Мисик, 1.Муратов), i молодше поколiння - Д.Павличко, Р.Братунь. Вiдмiтив критик i тих, " за кому за двадцять" - В.Лучука i С. Гуцала. Перший дебютував збiркою "Довiр'я" (1959), а другий - студент Кжинського педiнституту, котрий запам'ятався читачам вiршами i рецензiями в часописах ""Штературна газета", "Жовтень", "Змiна" й альманас "Ранок". Хоча лiрикiв, констатував автор статп, "хороших i рiзних" багато (близько трьохсот поетiв, яю пишуть укра!нською мовою, та понад сто, якi пишуть росiйською мовою), однак зус^чаеться i "легковажне ставлення вщомих поетiв до «заповiтiв свого святого ремесла»", i безперспективне слше наслiдування поетичною молоддю сво!х старших колег. Для того, щоб досконало володгги словом, наголошував, робота над змютом i художньою формою вiршiв повинна бути сумлiннiшою i ретельшшою. Вкрай важливою залишаеться потреба поетичного новаторства [9, с. 6].
На "повш засши поетичного добра" (С.Крижашвський) акцентувала i поетеса Любов Забашта в оглядовш статтi "Право молодосп". Згадавши доробок молодих (народжених в 1920-х рр.) пое^в А.М'яскiвського, В.Юхимовича, В.Кочевського, Г.Коваля, Ю.Герасименка, М.Клименка, а також тих, хто народився у 30-х рр., зараховуючи !х до "ще молодших". 1шлося про художню майстернiсть Тамари Коломiець, М.Сома, В.Дщенка, В.Вовчока, С.Стриженюка, презентацi! перших збiрок ("Пролiски", 1956; "Йдучи на побачення", 1957; "Зацвiтай калино", 1957; "Добрий день", 1956; "В братнiм краю", 1957), яких випали на другу половину 50-х рр.; i зараз кожен iз них впевненiше торуе свш шлях у лiтературi, готуючи до видання наступну книжку. Детальшше Л.Забашта зосередилася на творчостi Лши Костенко. Хоча й мусiла писати, як того вимагав час, трафаретш фрази на кшталт ось цих: "в пiдтекстах деяких вiршiв", "заплутаних алегорiях ми знаходимо копання в дрiбних недолiках нашо! дiйсностi, яю часто заслоняють вiд поетеси красу
великж звершень нашoгo часу..." [iQ, с. 6], - все ж таки ми вiдчyваeмo Забаштину щиру cимпатiю дo таланoвитoï гоетеси. Вoна cпocтеpегла, щo cтилicтичнi ocoбливocтi автopки "Вiтpил" мають cвoю oci6^ пpиpoдy, яку нi з ким не сплутаеш; 6o ïï вipшам "притаманна напружена глибина poздyмiв" ^o себе i cвiй час. ^юстращею дo cказанoгo стала пpoцитoвана нею пoезiя Л.Кocтенкo "На все е час":
На все е час -
на пpавo заперечень, На те, щoб згасли icтинi cтаpi, На те, щoб не вагаючись,
на плечi Узяти непocильнi тягаpi. А го^м, poзpiзняючи баласти, I з-пoмiж ниx, -
едине, ocнoвне, Стокш^ зняти, вибрать,
перекласти,
Сказать:
- життя, прийми тепер
мене! [iQ, с. 6]
Слушш писав В.Шевчук, щo саме "вiдпoвiднo в кшщ 5Q-x pyx пoчали пoети, ще не шicтдеcятники: Л.Кocтенкo, Д.Павличкo, М.^м, Т.Кoлoмieць, M.Клименкo та iншi. Бo замicть меpтвoгo cлoва вoни раптом сказали ще на1'вне, але живе слово..." [ii, с. 4]. Отже, гопри нав'язливi й пеpешкoджаючi твopчocтi паpтiйнi наcтанoви, мoлoда генеращя пpoкладала cвoю дopoгy. Завдяки ш у дpyгiй пoлoвинi п'ятдеcятиx poкiв i вiдбyвалиcя cyттeвi зрушення на гоетичнш нивi, результати якиx, як бачимo, зафiкcoванi у наведениx вище oглядаx, cтаттяx i pецензiяx.
Одна з найcтаpшиx лiтеpатypниx cтyдiй в Украш, лiтcтyдiя iм. В. Чумака, яка вже кшька деcятилiть устшвд працювала в Киïвcькoмy yнiвеpcитетi iм. Т.Г.Шевченка, oб'eднyвала пoнад п'ятдесят гое^в, пpoзаïкiв i кpитикiв. Дo тагорти лiтcтyдiйцiв вxoдили О.Лyпiй, Наталя Кащук, М.Сишшвський, С.Тельнюк. П.Заcенкo, В.Пiдпалий, В.Житник, ГДрач, С.Зiнчyк, та iн. Miж iншим, залюбленicть у пoетичне cлoвo виказуе вiдпoвiдь мoлoдoгo пoета Олеся Лушя на запитання: "Щo таке для moro пoезiя?". Стyдент-фiлфакoвець, автор збipки "Вiнки юнocтi" (i957) сердечвд зiзнаeтьcя: "Пoезiю я кoxаю насамперед тому, щo нею мoжна найщирше виcлoвити палку нашу любoв дo piднoï землi...". Практикувалися заciдання, на яю запpoшyвали пиcьменникiв А.Малишка, Олеся Анчара, М. Стельмаxа, В.Сocюpy, Я.Баша та критиюв Л.Нoвиченка. С.Кpижанiвcькoгo [i2, с. 7]. Лiтcтyдiя дiяла i при видавнищи "Moлoдь", куди "на1'жджав з Mocкви М. Вiнгpанoвcький, бував ГДрач, пoтpяcав гoлocнo мoвними opацiями Г. Киpиченкo, пpocпiвyвала вipшики ГЖиленто, xимеpнo закручував пoетичнi рядки Федip Бoйкo, активнi були М. ^ренто, Наталя Кащук, О. Булига, М.Синга1'вський, В. Мельник, С. Тельнюк та
шш..." [2, с. 360]. Володарi названих прiзвищ, о^м М.Сiренка ("Вiд сонця жито половiе", 1959), М.Синга!вського ("Жива криничка", 1959), Н.Кащук ("Весняне пробудження", 1959), ще не мали перших книжок, але уже заявляли сво!ми творами на сторшках газет i журналiв, що помнили i письменники-класики, i критики. Новаторство в культурно-мистецькому процесi, насамперед в поезп, завдяки критицi вияскравилося на початку 60-х роюв, коли партшний контроль знову трохи послабився, але про це згодом.
М. Бажан на 1У-ому з'!здi письменниюв Радянсько! Укра!ни (10 - 14.III.1959), проголошуючи магiстральною в художнiй лiтературi тему сучасностi, закликав проза!кiв: "Бшьше пошукiв у галузi архiтектонiки, композици сюжету! Вiдсвiжуймо мовну палiтру. Збагачуймо стильовi засоби, лiпiмо життевiше i яскравiше людськi характери..." [13, с. 57]. Говорячи про художню майстершсть та проблему компонування сюжету, без яко! образнiсть твору не може бути багатогранною i виразною, доповщач виокремив повiсть "Хмарка сонця не заступить" Г.Тютюнника; "солом'янськi оповiдання" ГСенченка; романи С.Скляренка "Святослав", Iрини Вшьде "Сестри Рiчинськi", М.Стельмаха "Хлiб i сiль", М. Руденка "В^ер в обличчя"; своерiдну школу закарпатських новелю^в Ю.Керекеша, М. Томчанiя, I. Чендея i прозу ще зовсiм молодого письменника Б.Харчука.
Голова СПУ вщзначив, що "останнiм часом всi досвщчеш критики перейшли до великих полотен - монографш, книг-оглядiв, справу ж ведення газетно! i журнально! критики передали на плечi молодих сво!х колег" [13, с. 61]. Майстершсть молодих (та й старших вшом) критиюв Й.Кисельова, С.Крижанiвського, К.Волинського, В!ванисенка, В.Попа, I. Бойчука, Ю.Барабаша, В.Брюггена, I. Свiтличного, I.Дзюби була у вшх на виду. Темпераментнi статп останнього, зосiбна така, як "Сучаснють i лiтература" (Вiтчизна. -1959. - № 2), де аналiзувалися повют молодого письменника В.Земляка "Рiдна сторона" та "Кам'яний брiд", викликали запальш дискусi! у вiтчизнянiй i всесоюзнш пресi [13, с. 153]. Одш висловлювали йому побажання бути обачливим у критичних оцiнках, а друп нагадували, що "треба берегти i цiнувати ту дорогу якiсть, що в них (статтях I.Дзюби. - Н. С.) виявилась, - вмшня говорити письменниковi у вiчi правду, якою б вона не була..." [13, с. 122].
Не обшшлося на з'!здi й без критики. Знову була нагшка на тих пое^в, кого три мюящ тому П!ванов наставляв на праведний шлях у журналi "Комунiст Укра!ни". М.Бажан журив Лшу Костенко, за його словами, "книги яко! одш з найщкавших з-посеред доробку молодих", за те, що в них часто звучать "ноти шдивщуалютичного позерства, зневага до колективу" [13, с. 32]. Висловлював незадоволення з того, "як могла редакщя "Втизни" схвалити до друку... вiрш Леонiда Первомайського «Казка», i поему Василя Швеця «Мiж вiтром i дощем»" [13, с. 63].А П.Тичина "по-батьювському" повчав Д. Павличка. Просив не перекладати "песимютичш" руба! Омара Хайяма i "кожен раз перевiряти сво! свiже написаш твори на колективi письменникiв" [13, с. 246]. Отаке "виховання молодГ' зусиллями старшого поколiння письменникiв частенько практикувалося за вказiвкою згори.
Опонував Миколi Платоновичу харювський поет 1гор Муратов. Вш закликав i доповiдача, i критикiв "помiчати твори всiх тих, хто на це заслуговуе". Також наголошував, що "потрiбний вдумливий критичний аналiз", шдкреслюючи: "Був би аналiз, то й видно було б, що то за молод^ а не гадали б на кофейнш гущi про них". Обурювався й проти оцшювання письменницьких творiв "з примхи окремих критиюв, за принципом "кому яке щастя" [13, с. 363]. Тут я процитую досить розлогий абзац iз його виступу на захист Лши Костенко, про який зараз мало хто пам'ятае, а вш е важливим для вiдтворення i передачi атмосфери тогочасного лiтературного життя. То ж подаю фрагмент палко! промови I.Муратова: "Ось випало, скаж1мо щастя молодiй поетесi Лiнi Костенко, бо потрапила вона в доповщь як сшвачка смутку i самотносп. А був би перед доповщдю аналiз И друго! книжечки, що зветься "Верила", процитував би критик вiрша:
Руки людсько! владний порух -земля розрита в глибину. Оранжовий цегляний порох лягае шаром на спну. Стоять бараки опустш, фанера сухо шарудить... Якi ж то руки,
чесш,
вмiлi,
будинки вивели в блакить.
Дали !м колiр лебединий i зрiст високий - до хмарин. Торкнулись кожно! цеглини а тут же - тисячi цеглин. Вш на долонях робггничих лишали садна i рубщ... Хай невiдомих будiвничих достойнi будуть пожилщ.
Може б, легше !й жилося на свiтi пiсля доповщь Але книжечка мае тираж 5 800 примiрникiв, а доповщь, коли скласти вш газети, в яких вона надрукована, - ого-го куди бшьше" [13, с. 364].
На жаль, цей виступ-захист I.Муратова був надрукований у з']дщвському збiрнику доповщей 1960 р., а критика Лши Костенко розпросторилася, аж до того, що новi публшацп творiв поетеси з'явилися у часописах лише 1960 року.
За 1956 - 1959 роки в Укра!ш вийшло понад твтори тисячi книжок, серед них 250 нових ромашв i повютей, та стiльки ж збiрок поезш i поем. Правду кажучи, чимало було й таких, якi не вирiзнялися нi належною художньою яюстю, нi повнокровними героями лiтературних творiв, а вiдповiдна до завдань соцреатзму схематичнiсть сюжету не витримувала шяко! критики. Показова з цього погляду стаття I.Свiтличного "Коли входиш в лггературу... (Роздуми над першими збiрками
поезш". Молодий затятий критик, аналiзуючи вюм перших поетичних книжок, виданих у рiзних регюнах протягом 1959 р., розчаровано констатував, що багатьом бракуе художньо! вправносп, оригiнальностi, глибоко! сюжетно-композицшно! й тематично! наповненостi. Автор статтi заохочував писати таю вартюш твори, щоб "прочитавши невеличку книжку поезш... ми вщчули, що шзнали щось iнше, щось бiльше, нiж знане i вщчуте досi" [15]. 1нший критик - Л.Новиченко у статтi "Час, людина, лiтература", мiркуючи над здобутками пограниччя 50 - 60-х рр. у поезп М.Рильського "Троянди i виноград", "Далею небосхили", "Голоспвська осiнь", прозi Г.Тютюнника "Вир", О.1льченка "Козак Мамай i чужа молодиця", I.Муратова "Жива на свт вдова", В.Мiняйла "Перо жар-птищ", О.Гончара "Людина i зброя", драматурги О.Левади "Фауст i смерть" писав: "Бшьш, нiж будь-коли, нам потрiбнi книги з роздумами, з пдним фiлософським наповненням, з великими щеолопчними проблемами, потрiбний герой ддачий i думаючий, герой, що став би на рiвнi великого духу життя сво!х сучасникiв" [16, с. 16]. Загальна орiентацiя на тему сучасност i позитивного образу сучасника в лiтературi та мистецтвi активно популяризувалася. На початок шiстдесятих роюв вона явно переростала дозволенi рамки, ставала дедалi актуальною для критичного осягнення й дискусш. Звiсно, одягнена вона мала бути в шати основоположного принципу соцреалiзму -вщображати позитивнi зрушення в реальнiй дшсносп. Партiйна бюрократiя постiйно тримала творчi спiлки пiд контролем i слщкувала, щоб цей розвиток протiкав у потрiбному 1и руслi. Iмовiрно, всупереч цьому, згодом 1.Драчем будуть написаш такi рядки: "Художнику - немае скутих норм. / Вiн - норма сам, вш сам в своему стилГ'.
Всесоюзний лггературний процес на перше десятилотя середини ХХ-го столотя ряснiв молодими талановитими особистостями в поезп, проз^ музицi, живопиш, драматурги й юнематографп. Протягом двох-трьох роюв вище згаданого помежiв'я "заявила" про себе цша когорта креативних молодих особистостей (письменникiв i критиюв) майже у всiх республiках Радянського союзу. Вщтак назрiла "змiна поколшь" почала стверджуватись, як реальний факт. 1хш твори (в перiодицi й окремi видання) збурили проблему "традицп i новаторства", що стала приводом до рiзного роду дискусiй про творчють "молодих", себто iшлося не про вшову категорiю як таку, а про "нову генерацiю", котра принципово вщмежовувала себе вiд старших, вщ поколiння "батькiв", хоча повага до !х кращих творiв залишалася незмiнною. Героями поетичних i прозових текспв переважно були вони самi або !хне alter ego, та 1хш ровесники. Основнi риси - критичне ставлення до життя, чесшсть, вiдкритiсть, нетерпимiсть до неправди, мщанства; вболiвання за негаразди на батьювщиш та у свiтi. З ними приходила нова естетика, нове ставлення до дшсносп. При ч^ких iндивiдуальних вщмшностях у творчостi траплялося немало такого, що об'еднувало, робило !х представниками одного поколiння.
Поняття "ново! генерацil" спонукало до розмови про ll загальне означення. Критики запропонували двi назви стосовно творчостi новобранщв лiтератури, а саме - "четверте поколiння" (А.Макаров, Ф.Кузнецов, якi вщлш лiтературного процесу починали вiд 1917 р.) i "шiстдесятники" (Ст. Рассадш, який орiентувався на сучасникiв) [17]. У ходi дискусiй закрiпилась остання, бо вона вщображала час, в
якому працював письменник, характеризувала його геро!в-сучасниюв i включала фшософда сприйняття дiйсностi.
На початку шютдесятих рокiв, за словами Степана Крижашвського, завдяки "процесу накопичення нових якостей i рис" [19, с. 2], в украшськш лiтературi активiзувався новггнш мистецький рух. У травнi 1960 р. ки!вський журнал "Вiтчизна" подав вiршi М. Вiнграновського "Слово димаря", "Морськi осенi", "Не пiднiмай меш в очах...", "Сiкстинська мадонна", а в серпш харкiвський часопис "Прапор" (№ 8), подав такi твори як "Синш сон у небесному морГ', "Червонi рожi бiлою водою", "За гай ступило сонце i тшло", "Квiтень", "Канни". Письменник 1.Радченко, представляючи читачам молодого поета i кiнорежисера, який друкувався на сторшках республiканських журналiв iз 1957 р., писав: "...Творчий горизонт поета дуже широкий, його внутршнш свiт багатогранний. Часто-густо М. Вшграновський говорить вщ iменi поколiння, i говорить так змютовно, гаряче i свiжо, що мимоволi визнаеш за ним право на таку високу трибуну...".
Завжди, коли приходить талановита молодь, так i на цей раз, весняш води переповнили рiку, i вона вийшла з берегiв. Можливо, це занадто гiперболiзоване порiвняння, але саме навесш наступного року "Лiтературна газета" ( 1961. - 7 квгг.) вмютила вагому добiрку iз 13-ти вiршiв М.Вiнграновського "З книги першо!, ще не видано!". Забiгаючи наперед, скажу, що поет тдготував до друку збiрку, яка мала вийти тд назвою "Чуеш, Днiпре мш...", але на якомусь етапi шдготовки до видання, з невiдомих меш причин, заголовок був змшений на "Атомш прелюди" (1962). Перша серйозна стаття, де аналiзувалися його твори, надруковаш у зазначених часописах, мала промовисту назву "Це поезiя..." (Прапор. - 1961. - № 6). Авторство !! належало Ю.Барабашу, одному з молодому критиков^ Думки збмися з тим, що говорив його колега I. Св^личний про справжне, бшьше, нiж знане досi, вщчуття у сприйняттi поетичного слова. Тому так блискавично прореагував критик, адже буквально через мiсяць вiд згадано! вище публiкацi!, з'явився вiдгук на новаторську поетику М.Вшграновського, який починався з щирого радiсного вигуку: "Так, це -поезiя, i поезiя яко! я, наприклад, чекав давно", бо справдi прийшов поет "цшком незвичайний, нi в чому не схожий на шших", зi сво!м "неповторним баченням свiту, своерiдним поетичне мисленням", тематичною i образною глибиною [19, с. 93; 96]. За тим "Лггературна газета" (1961. — 18 лип.) надрукувала поему I. Драча "№ж у сонщ. Феерична трагедiя в двох частинах", передмову до яко! написав 1.Дзюба. У вересш ця ж газета (1961. - 12 верес.) опублшувала цикл Свгена Гуцала "Зелена радiсть конвалш", з 10-ти поезiй: "Рiдна мова", "Ти", "I знову мiднi тонконог звуки", "Король Лiр", "Велика Ведмедиця", "Грудневий Буг ще не замерз", "Стоять закохаш...", "Сад", "Зелена радють конвалiй", "Можливо скоро корабель космiчний". У цiй же газетi презентувалися вiршi В.Коротича, М.Синга!вського, i порiвняно з попереднiми авторами, бiльш скромшше були представленi твори iнших молодих поетiв.
Таким чином, кiнець 50-х - початок 60-х рр. минулого столотя вiдомий появою в украшськш лiтературi талановитих критикiв, поетiв i проза!кiв, котрих згодом назвуть "поколшням шiстдесятникiв". Першi публiкацi! в часописах, дебютш книжки, передмови i вщгуки провiдних лiтературознавцiв, - все це стало
поштовхом до тривало! дискусп, яка то вирувала, то затихала протягом 60 - 70-хрр.,навколо творчостi Лiни Костенко, В. Коротича, I. Драча, €. Гуцала, М. Вiнграновського, В. Дрозда, В. Шевчука, Гр. Тютюнника письменникiв. I це не випадково, бо з-помiж тогочасного чималого поетичного i прозового набутку 1хиш почерк суттево вирiзнявся: "густою метафоричнiстю I. Драча, космiчними та атомними прелюдами М. Вшграновського, афористичнiстю Лiни Костенко, прямими шевченювськими iнвективами Василя Симоненка..." [20, с. 138]. На переконання критика Й. Кисельова, - це була "поезiя думки" тому, що "впливова сила поетичних творiв складалася насамперед з мисл^ з думки, з штелектуального багатства" [21, с. 188].
Список лггератури
1. Св1тличний I. Голос доби: Кн. 2 / Упоряд. Л.Св1тлична, Н.Св1тлична / 1ван Св1тличний. - К.: Сфера, 2008. - 424 с.
2. Шевчук В. Темна музика сосон. Сад житейський думок, труд1в та почутав: Автобюграф1чш зам1тки / Валерш Шевчук. - К.: Акцент, 2003. - 448 с.
3. Первомайський Л. Творчий будень: З щоденника поета / Леошд Первомайський. - К.: Рад. письменник, 1967. - 272 с.
4. День поезн. - К.: Рад. письменник, 1958. - 100 с.
5. Дншро. - 1959. - № 1. - С. 138 - 154.
6. Вартанов Г. Пария веде / Григорш Вартанов // Дншро. - 1958. -№ 1. - С. 131 - 137.
7. Див.: Сржиювська Н. Творч1 прагнення i вияви у другш половин 50-х рр. ХХ ст. на Укра!ш та в Польщ1 // Кшвсью полошстичш студп. Т. XV / Гол. Ред. Р. Радишевський / Натал1я Сржиювська. - 2010. - С. 458 - 469.
8. !ванов П. За високе громадянське звучання (Нотатки про л1ричну поезш) // Комушст Украши / Петро Ьанов. - 1958. - № 12. - С. 81 - 87.
9. Крижашвський С. Нотатки про журнальну поезто 1959 року // Радянське л1тературознавство / Степан Крижашвський. - 1960. - № 1. - С. 3 - 22.
10. Забашта Л. Право молодост / Любов Забашта // Змша. - 1959. - № 3. - С. 6.
11. Шевчук В. Розмова редактора з автором: Замють передмови / Валерш Шевчук // Шевчук В. На берез1 часу. Мш Ки!в. Входини: Повють-есе. - К.: Темпора, 2002. -272 с.
12. !щук А. !меш Чумака / Арсен !щук // Змша. - 1959. - № 3. - С. 7.
13. IV-й з'!зд письменниюв Радянсько! Украши. Матер1али з'!зду. 10 - 14 березня 1959 / Ред. Б. Буряк, Л.Дмитренко (голова), Д.Копиця, А.Хижняк. - К.: Рад. письменник, 1960. - 386 с.
14. Замють реплки // Дншро. - 1959. - № 5. - С. 153 - 154.
15. Св1тличний I. Коли входиш в л1тературу... (Роздуми над першими зб1рками поезш / !ван Св1тличний // Втизна. - 1960. - № 6. - С. 183 -192.
16. Новиченко Л. Час, людина, л1тература / Леон1д Новиченко // Втизна. - 1960. - № 11. - С. 4 -18.
17. Див.: Рассадин С. Шестидесятники. Книги о молодом современнике / Станислав Рассадин. // Юность. - 1960. - № 12. - С. 58 - 62.
18. Крижашвський С. Нове життя - нового прагне слова / Степан Крижашвський // Л1тературна газета. - 1961. - 17 лист. - С. 2.
19. Барабаш Ю. Це - поез1я... / Юрш Барабаш // Прапор. - 1961. - № 6. - С. 93 - 94.
20. Крижашвський С. Спогад i сповщь з XX столтя / Степан Крижашвський. - К. : Стилос, 2002. -240 с.
21. Кисельов Й. Поез1я думки / Йосип Кисельов // В1тчизна. - 1961. - № 11. - С. 188 - 196.
Лысенко-Ержиковская Н.А. К вопросу возникновения шестдесятников в украинской литературе / Н.А. Лысенко-Ержиковская// Ученые записки Таврического национального университета им.
B.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. -
C. 264-273
Статья посвящена влиянию "Хрущевской оттепели" на литературный процесс в Украине. На примере некоторых критических статей и выступлений анализируется атмосфера того времени. Ключевые слова: "оттепель", тоталитарная лексика, критика, поэтические тексты.
Lysenko-Ergykivs'ka N.O. Appearance literary process of Ukraine 1956-1960 /N.O. Lysenko-Ergykivs'ka// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications. - 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 264-273
The article is devoted to the influence of "khruschew's thaw" on the literary process of Ukraine 1956-1960. the atmosphere of that time is analised on the example of some eritical articals and speeches. Key words: thaw, literary process, critique, poetic texts,
totalitarian lexis
Стаття надшшла до редакци 25 вересня 2010року
