CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. С. 134-140.
УДК 349.4
ДО ПИТАННЯ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО ОБГРУНТУВАННЯ СОЦ1АЛЬНО1 ФУНКЦП ПРАВА ВЛАСНОСТ1 НА ЗЕМЛЮ
В УКРА1Н1
Костяшкт I. О.
Хмельницький утверситетуправлння та права, м. Хмельницький, Украша
В статп проаналiзовано окремi доктринальш напрацювання та конституцшш положення в сферi використання та охорони земель як природного ресурсу та основного нацюнального багатства. Запро-поновано еколого-правовi засади методолопчного забезпечення сощально! функцп права власносп на землю в Украш.
Ключов1 слова: соцiальна функцш, право власност на землю, обов'язок власника, еколого-правовi засади використання земель, еколопчний штерес, методологiчнi засади сощально! функцп.
В даний час прийшло усвщомлення того факту, що земля мае розглядатись в якосп суспшьного надбання, не залежно вщ того, кому вона належить. Право власносп, за таких умов, е суспшьно визначеною формою використання земл1 яка мае: забезпечити 1! збереження та вщтворення для нишшнього та прийдешшх поколшь, гарантувати продовольчу безпеку не лише за рахунок кшькосп вирощеного вро-жаю, але, в першу чергу, через його яюсть та безпечшсть, гарантувати можливють кожного використовувати землю та розташоваш на нш природш ресурси для забезпечення рекреацшних, оздоровчих, естетичних та шших потреб. При цьому, визна-чеш сощальш функцп в однаковш м1р1 поширюються на ус форми власносп на землю, та зумовлюють прюритет принципу еколопчно! безпеки визначальним для ус1х суб'екпв права власност^ що забезпечуеться заходами адмшютративно! та кримшально! вщповщальносп в раз! забруднення або псування земель.
Актуальш проблеми формування еколого-правового мехашзму права власносп на землю вимагають теоретичного анал1зу доктринальних напрацювань та консти-туцшних шдход!в в частиш забезпечення поеднання публ1чних та приватних ште-рес1в в сфер! використання земель, як природного ресурсу та основного нацюнального багатства, через забезпечення сощально! функцп права власносп на землю в Укра!ш. Значний вклад у питання еколого-правового обгрунтування сощально! функцп права власносп на землю в Укра!ш внесли пращ Андрейцева В. I., Кулини-ча П. Ф., Мунтяна В. Л., Носша В. В., Семчика В. I., Титово! Н. I., Шульги М. В. та шших. Однак, актуальшсть цих питань у св!тт становлення нового земельного за-конодавства та завершення земельно! реформи лише зростае.
Розглядаючи земельну реформу як складову економ1чних перетворень в держав!, законодавець подекуди забувае, що виключною умовою ефективного господа-
134
рювання на землi е И задовiльний природний стан. Тобто, лише за умови безпечного навколишнього природного середовища та яюсного стану земель можливе !х вико-ристання для цiлей господарського, оздоровчого, рекреацшного чи iншого характеру. Адже в разi настання техногенних катастроф, що погiршують екологiчний стан навколишнього природного середовища (включаючи земл^, будь-якi напрямки ви-робничого, рекреацшного чи сельбищного характеру використання земель втрача-ють свою актуальнiсть, бшьше того, е забороненими. Яскравим прикладом наслщюв такого господарювання може бути зона вщчуження ЧАЕС, доступ на яку е закри-тим. Вщтак, розглядаючи право власностi на землю з урахуванням економшо-правового аспекту, слщ мати на увазi, що основою для його юридичного наповнен-ня виступають положення екологiчного права в частит використання природних ресуршв та забезпечення еколопчно! безпеки.
Земля, як самостшний об'ект права власносп, на думку Кулинича П. Ф., пере-бувае в нерозривному еколопчному зв'язку з iншими природними ресурсами, е невщдшьною вiд природного середовища i пiдпорядковуеться об'ективним законам розвитку та функщонування екосистеми [1, с. 27]. Тому не можна не погодитися з Шульгою М. В. у тому, що при визначенш поняття права приватно! власностi на землю еколопчний фактор мае бути прюритетним i домiнуючим [2, с. 95]. Як справедливо вщзначае Андрейцев В. I., важливо пам'ятати, що акти земельного законо-давства мають розроблятися вщповщно до вимог Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» [3, с. 21]. Таю шдходи дозволяють вести мову про еколопчш критери методологiчних засад сощально! функци права власностi на землю.
Безперечно, що в основу розумшня права власносп на землю слщ покласти особливосп об'екту правового регулювання. Виняткова роль та значення землi по-лягае у тих функщях, якi вона виконуе у суспшьсга в цiлому i в життедiяльностi кожного його члена, зокрема. Адже земля, перш за все, е середовищем життедiяль-носп людини, яке не лише визначае мюце И перебування, а е пею живильною основою, довкола яко! створюються еколопчш, економiчнi, рекреацiйнi, естетичнi, оздо-ровчi та iншi умови юнування. Унiкальне значення землi зумовлено також роз-мiщенням рiзноманiтних природних ресуршв, лiсiв, вод, надр, без яких не можливе життя людини. «Земля е необхщною умовою, джерелом, засобом i мiсцем забезпечення життедiяльностi, матерiальною i бiологiчною основою формування сфери життя для людини та шших живих органiзмiв [4, с. 207]». «Земля - це основа самого юнування i буття людини; земля становить просторовий, операцшний базис, що ви-користовуеться для розташування населених пунктiв; земля - найважливший компонент навколишнього природного середовища» [5, с. 14-15]. Таю шдходи обумо-влюють еколого-сощальний змiст права власносп на землю, здiйснення якого можливе з врахуванням цшо! низки екологiчних обмежень, покликаних гарантувати умови безпечного для життя i здоров'я довюлля.
Земля е ушкальним джерелом енергп, оскiльки пiд дiею сонця продукуе бiологiчну масу, а вщтак генеруе бiологiчну енергiю, яка, знову ж таки, е необ-хщною умовою життедiяльностi. Лише через поеднання та взаемозв'язок як еко-номiчних, так i екологiчних штерешв можна забезпечити належну якiсть життя населення. Побудова ново! структури суспшьних земельних вiдносин i вiдносин власносп, зокрема, на думку Носша В. В., мае базуватись на ди об'ективних законiв
135
До питания еколого-правового обтрунтування соцгальног функци...
природи, економши, сустльства [6, с. 51]. Досить виразно в цьому вщношенш ви-ступають положення Закону «Про Основш засади (стратегiю) державно! еколопчно! пол^ики Укра!ни на перюд до 2020 року» [7], в якому, з посиланням на Всесв^ню Конференщю ООН з питань навколишнього середовища i розвитку, наведено визначення сталого соцiально-економiчного розвитку кра!ни, яке передбачае таке функцiонування ïï господарського комплексу, коли одночасно задовольняються зро-стаючi матерiальнi i духовнi потреби населення, забезпечуеться ращональне та еколопчно безпечне господарювання i високоефективне збалансоване використання природних ресурсiв, створюються сприятливi умови для здоров'я людини, збере-ження i вiдтворення навколишнього природного середовища та природно-ресурсного потенщалу суспiльного виробництва [7]. Таким чином, стадий розвиток - це ращональне та еколопчно безпечне господарювання, за якого ефективно ро-зв'язуються найважливiшi проблеми життезабезпечення суспiльства при умовi збе-реження i вщтворення навколишнього природного середовища, базовим елементом якого виступае саме земля.
Виступаючи не лише мiсцем, але й умовою життедiяльностi, земля потребуе особливого регулювання порядку ïï використання з метою гарантування дiевих пра-вових механiзмiв, якi забезпечуватимуть можливють ефективноï реалiзацiï потреб та штереив як окремоï особи, громадянина, сощальних груп, так i держави та сустльства загалом, залишаючи прюритетним питання збереження якостi грунтiв, охорони земель та ландшафта, екологiчноï безпеки в умовах зростання техногенного наван-таження. Однак, штереси одних громадян, що мають право здшснювати ту чи шшу дiяльнiсть на земт, не завжди вiдповiдають iнтересам шших людей, яю зацiкавленi в наявност екологiчно чистих територiй, безпечного для здоров'я природного середовища, рекреацшних зон тощо. Вiдтак, регулювання земельних вщносин передбачае певну специфшу, що включае участь публiчно-правових утворень i наявшсть певних обмежень при використанш та обiгу землi. При цьому еколопчний аспект мае бути визначальною умовою використання та вщтворення земл^ що е загально-нащональним надбанням та перебувае пiд особливою охороною держави.
Досить вдалими у цьому зв'язку е шдходи, запропоноваш Васильевою М. I., яка розглядае публiчнi еколопчш штереси як штереси всього сустльства, складеш з штерешв сощальних груп i окремих громадян, у шдтримщ якостi навколишнього природного середовища, що забезпечуе життя, здоров'я людини i майбутшх по-колшь, у справедливому розподiлi благ, одержуваних вщ використання природних ресурсiв, як складають основу життя i дiяльностi населення краïни, збадансованi з потребами економiчного зростання, опосередкованi правом, охороняються i гаран-туються державою [8].
Особливе значення тут займае конституцшне положення, що земля е основним нащональним багатством, яке перебувае тд особливою охороною держави, яке, на думку Кулинича П. Ф., слщ розглядати як конституцiйну передумову формування соцiальноï функцiï права власностi на землю, зокрема, формування «охоронного» змюту всiх без винятку iнститутiв права, яю регулюють земельнi вiдносини [1, с. 23]. Заслуговують на увагу у цьому контексп шдходи щодо охорони природи, запропоноваш Мунтяном В. Л., який серед завдань охорони природи видшяв: а) збереження в недоторканому виглядi заповщниюв, типових ландшафта, пам'яток природи, природних райошв i факторiв, що сприяють захисту грунта вщ ерозiï,
136
шдтримують водний режим, тощо; б) ращональне, планове i комплексне використання природних ресуршв з метою попередження ïx виснаження i пiдтримання здатностi природи до самовщновлення; в) розширення вiдтворення i розвитку вшх природних багатств; г) захист середовища, що оточуе людину, вiд псування [9, с. 18-19].
На думку Василевоï М. I., норми про суб'ективш екологiчнi права оргашчно входять в правовий статус особистост i, разом з тим, несуть в œ6i функцiю охоро-ни всезагального екологiчного iнтересу, так як реатзащя i захист прав кожного од-ночасно надае сощально значимий, суспшьно корисний ефект [10, с. 16]. При цьому використання та збереження економiчниx, еколопчних, оздоровчих, рекреацшних та шших властивостей землi зумовлено саме сощальним фактором, тобто сприйнят-тя землi як мюця життедiяльностi та умови iснування людини, а також досить ваго-мих загроз антропогенного впливу. Сьогодш немае нагальноï потреби правового регулювання у використанш i, особливо, у вщтворенш чи оxоронi поверхневого шару будь-якоï з планет сонячноï галактики, яю не створюють умов життедiяльностi людини та й вплив останньо1' на якi е досить обмежений.
Вщтак, змiст соцiальноï функцiï права власносп на землю мае грунтуватись на методологiчниx засадах еколого-правово1' науки у вщносинах власностi на землю щодо прiоритету вимог екологiчноï безпеки при реатзаци повноважень власника земельно!' дiлянки. Встановлення вимог екологiчноï безпеки щодо охорони земель в певному сенс можна розглядати як регламентащю поведшки власника щодо використання належноï йому земельноï дiлянки [1, с. 27]. При цьому обов'язок дотри-мання еколопчних норм та стандарта при реалiзацiï права власносп е водночас i правом власника, що забезпечить не лише ефективне використання земельноï д^н-ки, але й надае можливють звернення до шших землевласниюв та землекористу-вачiв з метою дотримання вiдповiдного порядку здшснення права власностi на землю. Оскшьки базиснi, ключовi положення екологiчноï безпеки закрiплюе екологiчне право, стверджуе Кулинич П. Ф., останне тим самим визначае й змют права власносп на землю, зокрема змют правообов'язку власника щодо ïï охорони [1, с. 27].
Дослщжуючи законодавство захвдноевропейських краш в аспект того, чи е еко-логiчна складова внутрiшньо притаманною приватнш власностi та який правовий режим останньоï дозволяе найбiльш оптимально поеднувати iнтереси власностi та нав-колишнього середовища, Малишева Н. вiдмiчае не тiльки конфронтацiйний характер ïx взаемовiдносин, а й взаемодоповнюючий, одновекторний, такий, що служить спiльним щлям, що вiдповiдае концепцiï екологiчноï функци як внутрiшньо притаманноï праву приватноï власностi [11, с. 122].
Виконання функци щодо забезпечення охорони i належного, ращонального використання земель, за чинним земельним законодавством Украши, покладаеться на власникiв у формi вiдповiдниx юридичних обов'язкiв. Однак, забезпечення ix виконання за будь-яких умов не може обмежуватись лише дiяльнiстю вiдповiдниx зем-левласниюв чи землекористувачiв i особливо щодо сшьськогосподарських земель. Частину цiеï функци мае здшснювати суспiльство (держава) через державну зе-мельну полiтику, земельне право (законодавство) та державне управлшня. Пщтри-муемо, в цiй частиш, позищю Кулинича П. Ф., що характер сшьськогосподарського використання земель та потреби в ïx охорош на сучасному етапi розвитку суспшь-ства ускладнилися настiльки, що сам окремо взятий землевласник (землекористу-
137
До питання еколого-правового обтрунтування соцгальног функци...
вач), без сторонньо1' допомоги, насамперед, з боку сустльства (держави в особi вщповщних оргашв та шституцш), не зможе забезпечити виконання сощально1' функци охорони земель. Для забезпечення ре^заци ще1' функцiï вiн мае сшвпрацювати з вiдповiдними суспiльними шститущями, принаймнi, у процесi охорони i використання сшьськогосподарських земель [12, с. 561].
Отже, контроль у сферi землекористування i, особливо, сшьськогосподарського землекористування, мае бути реадiзовано в якост однiеï з форм сшвпращ мiж контролером i тими, кого контролюють на засадах сощального партнерства, що i утво-рюе змют соцiадьноï функцiï права власносп на землю. Заслуговують на увагу, в цьому контексп, положення законопроекту «Про ринок земель», якими передбачено для оргашзаци контролю за дотриманням суспшьних iнтересiв у процесi обшу земель сiльськогосподарського призначення запровадити мониторинг забезпечення суспiльних iнтересiв, який здшснюватимуть центрадьнi органи виконавчо1' влади з питань аграрно1' полiтики та з питань земельних ресуршв, при цьому сшьська громада визнаеться основною ланкою спостереження за дотриманням суспшьних ште-ресiв [13].
Вщтак, земля, як важдивий природний ресурс, потребуе дотримання еко-логiчних норм та стандарта при ïï використанш, оскшьки вона е умовою юнування прийдешшх поколiнь. Реадiзуючи право власносп на землю, кожен суб'ект такого права мае спрямовувати свою дiяльнiсть як на недопущення попршення екологiчноï ситуацiï, так i, одночасно, на покращення стану грунта. У цьому зв'язку слщ говорит про необхщнють утвердження зобов'язадьного, еколого-правового змюту права власностi на землю та розробки дiевого механiзму припинення такого права у разi порушення вiдповiдних екологiчних вимог.
Запропонованi шдходи щодо еколого-правового обгрунтування використання та охорони земель дозволяють сформулювати вщповщш методолопчш засади ре-адiзацiï соцiальноï функцiï права власностi на землю в Украш.
1. Земля е базовим природним ресурсом i виступае мюцем та умовою жит-тедiяльностi людини, що зумовлюе особливий порядок здшснення права власностi на землю через збалансування суспiльних та приватних iнтересiв.
2. Право власностi е суспшьно визначеною формою використання земл^ яка мае забезпечити ïï збереження та вщтворення для нинiшнiх та прийдешшх поколшь, гарантувати продовольчу безпеку не лише за рахунок кшькост вирощеного вро-жаю, аде, в першу чергу, через його якють та безпечнють, гарантувати мождивiсть кожного використовувати землю та розташоваш на нш природнi ресурси для забезпечення рекреацшних, оздоровчих, естетичних та шших потреб.
3. Визначення прюритетносп еколопчного фактора при здшсненш права власносп зумовлено особливостями землi як мюця життедiяльностi людини. Тобто, саме сощальна функцiя землi i права власносп на œï визначае особливосп ïï використання шляхом гарантування безпечностi мiсця життедiяльностi.
4. Здшснення контролю за використанням та охороною земель мае вщбуватись на засадах сощального партнерства, сшвпращ мiж контролером i тими, кого контролюють за умови утвердження зобов'язадьного, еколого-правового змюту права власносп на землю та наявносп дiевого мехашзму припинення такого права в разi порушення вщповщних еколопчних вимог.
138
5. Лише через поеднання та взаемозв'язок як eKOHOMi4H^, так i екологiчних ш-терешв, можна забезпечити належну якiсть життя населення, що зумовлюе необ-хщшсть рацiонального та екологiчно безпечного господарювання, за якого ефек-тивно розв'язуються найважливiшi проблеми життезабезпечення суспiльства при умовi збереження i вiдтворення навколишнього природного середовища базовим елементом якого виступае саме земля.
Список л^ератури
1. Кулинич П. Ф. Право власносп на землю: нов1 тдходи до визначення змгсту / П. Ф. Кулинич // Право Укра!ни. - 2009. - №9. - С. 22-29.
2. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / М. В. Шульга. - X., 1998. - 224 с.
3. Андрейцев В. I. Мехашзм гарантування права власносп на землю / В. I. Андрейцев // Конку-ренця. - 2003. - № 1. - С. 21-24.
4. Андрейцев В. I. Еколопчне право: Особлива частина: [Шдруч. для студ. юрид. вуз1в] / [За ред.
B. I. Андрейцева!. - К. : 1стина, 2001. - 544 с.
5. Земельне право: [Шдручник для студенпв юридичних спещальностей вищих навчальних за-клад1в] / [За ред. В. I. Семчика i П. Ф. Кулинича]. - К. : !н Юре, 2001. - 424 с.
6. Носж В. В. Право власносп на землю Укра!нського народу: [монограф1я] / В. В. Носж. - K. : Юршком Iнтер, 2006. - 544 с.
7. Про Основш засади (стратегта) державно! еколопчно! полижи Укра!ни на перюд до 2020 року: Закон Украши вщ 21.12.2010 р. № 2818-VI // Вщомосл Верховно! Ради Укра!ни - 2011. - № 26. -Ст. 218.
8. Васильева М. И. Публичные интересы в экологическом праве: Теория и практика правового регулирования: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук: специальность 12.00.06 - Природоресурсное право; Аграрное право; Экологическое право / М. И. Васильева. - М., 2003. - 44 с.
9. Мунтян В. Л. Правова охорона природи УРСР / В. Л. Мунтян. - К. : Вид. «Вища школа». -1973. - С. 18-19.
10. Васильева М. И. Публичные экологические интересы: проблемы теории / М. И. Васильева // Экологическое право. - 2004. - № 4. - С. 12-20.
11. Малышева Н. Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе / Н. Р. Малышева. - К., 1996. - 233 с.
12. Кулинич П. Ф. Правов1 проблеми охорони i використання земель сшьськогосподарського призначення в Укра!ш: [Монографш]. / П. Ф. Кулинич. - К. : Логос, 2011. - 688 с.
13. Про ринок земель: Проект Закону Укра!ни // Голос Укра!ни вщ 25 счня 2012 року. - № 14 (5264). - 2012. - С. 14-21.
Костяшкин И. А. К вопросу эколого-правового обоснования социальной функции права собственности на землю в Украине / И. А. Костяшкин // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 1. 2012. -
C. 134-140.
В статье проанализированы отдельные доктринальные наработки и конституционные положения в сфере использования и охраны земель как природного ресурса и основного национального богатства. Предложена эколого-правовые основы методологического обеспечения социальной функции права собственности на землю в Украине.
Ключевые слова: социальная функция, право собственности на землю, обязанность собственника, эколого-правовые основы использования земель, экологический интерес, методологические основы социальной функции.
Kostyashkin I. On the question of ecological and legal justification of social function of land ownership in Ukraine / I. Kostyashkin// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 1. 2012. - Р. 134-140.
139
ffo numaHHH екомого-праeоeого oötpyHmyeaHHH co^amHoifiyHK^i...
The article analyzes some doctrinal developments and constitutional provisions in land use and protection as a natural resource and a major national wealth. An ecological and legal principles of methodological support social function of land ownership in Ukraine.
Keywords: social function, land ownership, the duty of the owner, environmental and legal principles of land use, environmental interest, methodological principles of social functions.
OraTM nocTynma b pegamnro 15.04.2012.
140
