CC BY
1
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (34), 2022
УДК 343.1 Олексш Гумш
Нацiональний унiверситет "Львiвська полтехшка" доктор юридичних наук, професор, завiдувач кафедри кримшального права та процесу 1нституту права,
психологи та шновацшно! осв^и
Алла Йосипiв
Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального
права i кримшологи
ДО ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 ГРОМАДСЬКОГО ВПЛИВУ НА ЗЛОЧИНН1СТЬ НЕПОВНОЛ1ТН1Х
http://doi.org/10.23939/law2022.34.147
© Гумгн О., Йоситв А., 2022
Проаналiзовано питання запоб1гання злочинностi неповнолiтнiх в УкраТнь Доведено, що не завжди карально-репресивна концепщя запоб1гання злочинностi непов-нол^шх приносить позитивний результат, а, подекуди, навпаки, призводить до повторного вчинення кримшальних правопорушень.
Низька ефективнiсть роботи зi встановлення та притягнення до кримшальноТ вщ-повiдальностi оаб, якi вчинили кримiнальнi правопорушення, сприяе системному уникненню злочинцями покарання. Це створюе умови для вчинення нових протиправ-них д1янь та посилюе загрозу безпецi людей.
Враховуючи те, що залучення громадськост до профшактики як первинноТ, так i рецидивноТ злочинностi неповнолiтнiх дасть змогу вплинути на неповнол^шх правопо-рушникiв некаральними заходами, що, своею чергою, на нашу думку, матиме не такий негативний вплив на психiку щдштка i дасть змогу досягти бажаних результа^в у виглядi перевиховання та виправлення пщошчних.
Встановлено, що профшактика злочинностi неповнолiтнiх повинна здiйснюватися iз урахуванням особливостей психiчного та фiзичного стану пiдлiтка в перiод формуван-ня його особистостi, коли вш особливо потребуе пiдтримки, розумiння i турботи з боку дорослих. Профшактична робота громадськостi органiчно поеднуе чуйшсть до пiдлiтка, постiйну готовнiсть прийти йому на допомогу з глибокою принциповктю, без будь-яких вщхилень вщ суспшьноТ моралi.
Ключовi слова: злочиншсть неповнолiтнiх, заходи запобiгання, рецидив, кримша-льна вiдповiдальнiсть.
Постановка проблеми. Негативш явища, як от злочиннiсть, притаманш кожному суспiльству. Фактично, мiж поняттями "суспшьство" та "злочиннють" iснуe взаемозалежнють - iснуe суспiльство, значить неминуче iснуватиме i злочиннiсть. Наше завдання - вщнайти найефективнiшi методи впливу на масштаб негативних проявiв злочинность
Безумовно, окремо! уваги потребуе питання злочинностi неповнол^шх, як i загалом усе, що пов'язане i3 неповнолiтнiми, потребуе тдвищено! уваги з боку держави та суспшьства.
Профiлактика правопорушень серед молодi - це сукупнiсть державних i громадських заходiв, спрямованих на нейтратзащю причин та умов правопорушень i злочинностi. Складовими ще! важ-ливо! справи е формування у тдлитав правильних потреб та iнтересiв, шдвищення !х правосвщо-мостi.
Метою профшактики злочинностi неповнолiтнiх е проведення сощально-педагопчно! корек-цл з урахуванням iндивiдуальних потреб кожно! дитини, сприяння формуванню у дiтей власно! життево! позицл для подолання звичок асощально! поведшки, встановлення та налагодження сощаль-них зв'язюв дитини з найближчим оточенням, проведення корекци психiчного стану, проведення шформацшно-просв^ницько! роботи та, як результат, формування законослухняно! особистостi.
На профшактичному облiку перебувае майже 150 тис. неповнол^шх, якi е волоцюгами чи жебракують, мають схильнiсть до вчинення правопорушень, уживання наркотичних засобiв, психотроп-них речовин та алкогольних напо!в. Понад 80 тис. (55,0 %) правопорушниюв ще! категори притягу-вались до вiдповiдальностi (застосування примусових заходiв виховного спрямування) повторно, зокрема за корисливо-насильницью злочини, учиненi з особливою жорстоюстю (13,5 %), зi зну-щанням над потерпiлим (15,5 %), пов'язаш з дiями сексуального змюту (22,0 %) [1].
Водночас низька ефектившсть роботи зi встановлення та притягнення до кримшально! вщпо-вщальносп осiб, якi вчинили кримiнальнi правопорушення, сприяе системному уникненню злочин-цями покарання. Це створюе умови для вчинення нових протиправних дiянь та посилюе загрозу безпецi людей.
Питання запоб^ання злочинностi загалом та неповнол^шх зокрема дослiджували у сво!х працях такi вченi, як: I. Г. Богатирьов, В. О. Глушков, В. В. Голша, В. К. Грищук, I. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, I. I. Карпець, О. М. Костенко, В. I. Лановенко, Ф. А. Лопушанський, Г. М. Мшьковський, Н. С. Юзшова, С. С. Яценко, М. Г. Колодяжний, П. Л. Фрю та ш.
Метою статт е дослщження ефективностi участi громадськост та громадських органiзацiй у запобтанш злочинностi неповнолiтнiх.
Виклад основного матерiалу. Змiна прiоритетiв у вихованнi молод^ на вiдмiну вiд радянсь-ко!, привнесла дух демократизму, волелюбностi в життя юних украшщв. Безумовно, це позитивна тенденщя, але, на жаль, вона не позбавлена i негативних моментiв. Враховуючи психологiчнi особ-ливост ще! вшово! категори, це також сприяло розвитку его!стичних характеристик особи, знижен-ню поваги до оточуючих i старшого поколiння передусiм, задоволення власних потреб та iнтересiв без урахування суспiльних, а, вiдтак, i до вчинення кримiнальних правопорушень.
Дисфункци сощально! сфери, нездатнiсть надавати сощально необхвдну пiдтримку зумовлюе формування в структурi суспiльства значного прошарку аутсайдерiв, якi виключенi з системи нор-мальних соцiальних вiдносин, не мають засобiв для задоволення потреб та штерешв, а також позба-влеш перспективи повернутись до нормального життя. Результати дослщження показують, що бщш им'1 породжують бiднiсть, створюючи так маргшальну соцiальну воронку, що детермiнуе безпри-тульнiсть та бездогляднiсть неповнол^шх, ранню алкоголiзацiю, наркоманiю, заняття проститущею та iншими асоцiальними видами дiяльностi для задоволення мiнiмальних примгтивних потреб [2, с. 127].
На думку П. Кобеця, злочиншсть постшно пiдживлюеться кризовими процесами, що вщбу-ваються в кра!ш, - шфлящею, зниженням рiвня життя основно! маси населення, рiзкою поляризащ-ею громадян за рiвнем доходiв, безробiттям, що росте, алкоголiзмом, бездогляднiстю неповнолiтнiх i розпадом сiмей, а також шшими подiбними процесами [3, с. 171].
¡де! демократизацп i гумашзацл, яю впроваджуються в навчально-виховний процес в освгтшх закладах, слiд реалiзовувати в тiснiй взаемоди з релтйними закладами, медичними, юридичними та сощального захисту населення. Тiльки в сшвпращ та плiднiй взаемопов'язанiй роботi, включаючи i
сшвпрацю шкшьного психолога та сощального педагога, можна прийти до бажаних змш, забезпе-чити вщповщну корекцiйну роботу з окремими учнями, яю мають асоцiальну спрямовашсть пове-дiнки. Необхiднiсть створення комплексно! шновацшно! моделi профiлактики пiдлiтковоi злочин-ностi зумовлена, передусiм, потребою в новш, ефективнiшiй системi реагування на правопорушен-ня та запобiгання злочинност серед неповнолiтнiх.
Асоцiальна поведiнка тдлишв е кримiногенним чинником i базою для розвитку загально! злочинностi. Злочиннють зазначено! категорii осiб мае не тшьки загальнi риси, що належать як до злочинност неповнолiтнiх, так i до злочинностi загалом, а й сво! особливостi, внаслiдок чого шдл^ки-маргшали потребують особливих заходiв запобiжного впливу. Як показуе практика, заходи, що застосовуються у боротьбi з цим асоцiальним, кримiногенним явищем, зазвичай виявляють-ся безрезультатними. Системи осв^и та охорони здоров'я, науковi установи, з огляду на мiзерне фiнансування, вiдсутнiсть спецiальних кадрiв, нерозвинену мережу i матерiально-технiчну базу закладiв, не змогли швидко розробити i впровадити методи та засоби запоб^ання, дiагностики, лiкування та реабiлiтацii дтей i пiдлiткiв iз маргiнальною середовища.
Труднощi у запобiганнi втягнення неповнол^шх до органiзованоi злочинно! дiяльностi, у виправленш, змiнi життевих орiентирiв шдл^юв, вiдомi свiтовiй практицi, погiршуються в наших умовах практично повною вщсутшстю досвiду спецiально кримiнологiчного запоб^ання у цьому напрямi.
Багато тдлитав стають жертвами сексуального насильства, яке порушуе психiку дитини, негативно позначаеться на розвитку !! особистостi, призводить до всепоглинаючо! думки про безперспектившсть життя. Водночас тiльки 1/3 дгтей зазнають насильства з боку стороншх осiб. У 2/3 випадкiв д^и стають жертвами внутрiшньосiмейного сексуального насильства з боку родичiв (батька, брата) або фактичних вихователiв (вiтчима, ствмешканця матерi). Жертвами iнцесту стають як зовшм маленькi дiти (1,5-5 роюв), так i дiвчата 13-17 роюв. Здебiльшого сексуальнi заз> хання з боку батьюв продовжувалися протягом декшькох мiсяцiв або навiть рокiв. I коли тертнню приходить кiнець, дитина рятуеться втечею на вулицю вщ душевних i фiзичних страждань [4].
Недостатня ефективнiсть реагування на прояви сексуального насильства щодо дiтей тюно пов'язана з пiдвищеною латентнiстю цього виду злочинних проявiв, браком обiзнаностi спещаль-них суб'ектiв запобiгання з особливостями проявiв сексуального насильства щодо дтей, несвоечас-ним виявленням дтей-потенцшних жертв сексуального насильства, неналежним функцюнуванням механiзму взаемодii тощо. Варто вказати на недосконалють статистичних облiкiв правоохоронних органiв, де вiдомостi про дтей-жертв сексуального насильства зведено до мшмуму. Все це iстотно перешкоджае належному кримiнологiчному аналiзу, а вiдтак плануванню ефективних заходiв запо-бiгання сексуальному насильству щодо дтей [4, с. 1].
Вшовий чинник у дтей також вiдiграе iстотну роль у визначенш !хньо! поведiнки. Не випад-ково перехiдний вiк (13-18 роюв) називають важким i небезпечним, тому що саме в цей перюд вщ-буваеться остаточне становлення i особистостi, i фiзiологii людини. Психофiзiологiчна нестiйкiсть, схильнiсть дитячо-пiдлiткового контингенту до стрешв на тлi зниження рiвня життя, безробiття та iнших негативних проявiв у сiм'ях призводить до поведшкових розладiв у школi, з батьками, протесту до всього суспшьства i втечi з нього [5, с. 108].
Суттеву роль вщграе сугестивнiсть людини, пiдвищенню !! рiвня сприяють певнi властивостi особистосп, а саме: невпевненiсть у соб^ низька самооцiнка, вiдчуття власно! неповноцшност^ по-кiрнiсть, боязкiсть, сором'язливiсть, довiрливiсть, тривожнiсть, екстравертованiсть, пiдвищена емо-цшшсть, вразливiсть, слабкiсть логiчного мислення, а також повшьний темп психiчноi дiяльностi [6, с. 47].
З огляду на зазначене вище, у дитини виникають серйозш сумнiви у власнш цiнностi, руйну-ються зв'язки з друзями, формуеться вiдчуття постiйного страху бути про^норованою, знехтува-ною, забутою, ображеною. Задля подолання цих проблем шдл^ки нерiдко вступають в референтш групи, де можуть знайти спшкування та пiдтримку. Але такi групи найчаспше виявляються з анти-
громадською спрямовашстю. А згадана сугестивнiсть призводить до негативного впливу з боку злочинщв та втягнення неповнол^шх в злочинну дiяльнiсть. Власне на етапi формування осо-бистостi, коли е лише прояви схильност до протиправно! поведшки, важливим е здiйснення профь лактичного впливу.
Здшснення соцiального захисту дтей i профiлактики серед них правопорушень покладаеться в межах визначено! компетенци на: центральний орган виконавчо! влади, що забезпечуе формування державно! пол^ики у сферi шм'! та дгтей; центральний орган виконавчо! влади, що реалiзуе дер-жавну пол^ику у сферi шм'! та дтей; орган виконавчо! влади Автономно! Республши Крим у сферi шм'! та дтей; вiдповiднi структурнi пiдроздiли обласних, Ки!всько! та Севастопольсько! мiських, районних державних адмiнiстрацiй, виконавчих органiв мюьких i районних у мiстах рад; уповнова-женi пiдроздiли органiв Нащонально! полщи; приймальники-розподiльники для дiтей оргашв Нащонально! полщи; школи сощально! реабштаци та професiйнi училища сощально! реабштаци органiв освiти; центри медико-сощально! реабштаци дтей закладiв охорони здоров'я; спещальш виховнi установи Державно! кримiнально-виконавчо! служби Укра!ни; притулки для дiтей; центри сощально-психолопчно! реабштаци дiтей; соцiально-реабiлiтацiйнi центри (дитячi мiстечка).
У здiйсненнi сощального захисту i профiлактики правопорушень серед дтей беруть участь у межах свое! компетенци iншi органи виконавчо! влади, органи мюцевого самоврядування, тдприемства, установи та оргашзаци, незалежно вщ форми власностi, окремi громадяни [7].
Окремою категорiею неповнолiтнiх злочинщв е т1, якi вiдбули покарання. Кримшальне пока-рання е одним iз засобiв запобiгання вчиненню нових кримiнальних правопорушень як засудженими, так i iншими особами, а також його метою е, о^м кари, виправлення засуджених (ст. 50 КК Укра!ни).
Як зазначае К. Ю. Мураненко, традицiйно карально-репресивна концепцiя е найбшьш звичною та зрозумiлою в укра!нських реалiях, сутнiсть яко! полягае в удосконаленш iснуючих кри-мшально-правових технологiй, орiентованих в основному на примус i силовий тиск на злочинщв через засоби нагляду й контролю. Це шдтверджуеться адмшютративним, кримшальним законодав-ством, яке передбачае покарання неповнол^шх за вчинення правопорушень (адмшютративна та кримiнальна вiдповiдальнiсть наступае з 16 роюв). Крiм того, в Укра!ш дiе розгалужена система суб'екпв профiлактики правопорушень, метою яких насправдi е вiдокремлення неповнолiтнiх правопорушникiв вщ суспiльства, що за своею суттю бiльше схоже на покарання, ашж на методи профiлактики. До них належать: приймальники, розподшьники, школи та професшш училища соцiально! реабiлiтацi!, спещальш виховш установи Державно! кримiнально-виконавчо! служби Укра!ни, притулки для дiтей тощо. Незважаючи на те, що система профшактики правопорушень неповнол^шх в Укра!ш не е ефективною, не можна стверджувати, що каральний аспект е недо-цшьним [8].
Пiсля вщбування покарання кожен звiльнений, зокрема i неповнолiтнiй, зiштовхуеться з рядом проблем. Приблизно 40 % неповнол^шх, що вщбули покарання у виглядi позбавлення волi, пройшли через серйознi перешкоди пiд час працевлаштування. I хоча значна юльюсть молодих людей (68,2 %) оволодши якоюсь спещальшстю, яку вони здобули у виховнш колонi!, серед причин, що зумовили вщмову у працевлаштуваннi, найчастiше називали "судимють" [9, с. 423].
Вщсутшсть належно! державно! пiдтримки звiльнених iз мiсць позбавлення волi спричиняе проблеми !хньо! адаптацi!, наслiдком чого стае вщмова вiд втiлення у життя норм, встановлених суспiльством, протиставлення себе членам суспшьства. Питання, пов'язаш з проживанням, спшку-ванням, працевлаштуванням, виршуються особою, яка звiльнилася з мюць позбавлення волi, само-тужки, часто без втручання посадових осiб, яю мають опiкуватись цим питанням [10, с. 42].
Так склалося, що мешаттет укра!нського суспiльства негативно сприймае ошб, якi звшьни-лись з мюць позбавлення воль Хоча це таю самi люди, як i iншi члени суспiльства. Однак до них, зазвичай, ставляться з пересторогою, певним острахом, недовiрою тощо. За таких умов !м важко знайти свое мюце серед суспшьства, а ще важче - реалiзувати особист потреби.
На сучасному етат в Укра'т немае 4Îtkoï системи профшактики правопорушень серед неповнолiтнiх.
Кожна держава защкавлена, насамперед, у створенш передумов, яю б сприяли недопущенню вчинення правопорушень, нiж застосуваннi покарання до винних пiсля ïx вчинення, особливо якщо правопорушники - д^и, враховуючи, до яких негативних наслщюв призводить перебування в мiсцях вщбування покарання.
Теорiя i практика запобтання злочинностi показуе, що в системi суб'ектiв протидiï злочинно-стi особливе мюце вiдводиться саме громадськостi. Це пов'язано i3 тим, що окремi громадяни та ïx рiзноманiтнi об'еднання здiйснюють свою дiяльнiсть щодо перешкоджання злочинностi переважно некаральними засобами, яю, своею чергою, потребують набагато менше витрат з боку держави та суспшьства [11].
Указом Президента Укра'ни вiд 24.05.2011 р. № 597/2011 схвалено Концепцiю розвитку кри-мiнальноï юстицiï щодо неповнолiтнiх в Укра'ш. Ця концепцiя визначае основнi напрями розвитку кримiнальноï юстицiï щодо неповнолттх. Реалiзацiя цих напрямiв мае посилити вiдповiдальнiсть сiм'ï, суспiльства та держави за процес виховання i становлення дiтей, забезпечити дотримання прав i свобод дггей, якi потрапили у конфлшт iз законом, шляхом шдвищення рiвня ïx правового та сощального захисту, зменшити рiвень дитячоï злочинност [12]. Також до основних заходiв iз розвитку кримiнальноï юстицп щодо неповнолiтнiх вiднесено залучення громадськосп до вирiшення конфлiкту в разi активноï участi сторiн у процес вiдновлення порушених стосункiв, примиреннi та розробленш угод про вiдшкодування завданоï правопорушником шкоди; залучення неповнолiтнiх правопорушниюв до суспiльно корисноï працi тощо.
Як зазначае М. Г. Колодяжний у сво'й монографiï "Сучасний зарубiжний досвiд громадського впливу на злочиннють": "Сучасний пiдхiд свiтового спiвтовариства у запобтанш та протидiï зло-чинност базуеться на налагодженнi партнерських зв'язюв державних органiв iз громадськими та неурядовими оргашзащями, науковими колами, окремими громадянами. Дiяльнiсть останнiх безпо-середньо спрямовуеться на сферу запобiгання злочинносп, пов'язуеться iз громадським контролем ефективносп роботи органiв кримiнального переслiдування або мошторингом законностi витра-чання державних фшаншв". Важлива роль громадськостi в ^CT^i суб'ектiв протидiï злочинностi пов'язана також iз тим, зазначае автор, що окремi громадяни та ïx рiзноманiтнi об'еднання здiйснюють свою дiяльнiсть щодо перешкоджання злочинностi переважно некаральними засобами, яю, своею чергою, потребують набагато менше витрат з боку держави та суспшьства [11].
Залучення громадськосп до профшактики як первинно'', так i рецидивноï злочинносп непов-нолiтнiх дасть змогу вплинути на неповнолттх правопорушникiв некаральними заходами, що, своею чергою, на нашу думку, матиме не такий негативний вплив на психшу шдл^ка i допоможе досягти бажаних результат у виглядi перевиховання та виправлення пiдопiчних.
Засобами участ громадськостi у профiлактицi правопорушень, на прикладi окремих зарубiж-них кра'н, може бути: взяття на поруки громадянами чи громадськими оргашзащями ошб, яю були звiльненi з мюць вiдбування покарання; органiзацiя мюць тимчасового проживання для таких ошб, у разi вiдсутностi у них власного житла; влаштування на роботу неповнолттх, звiльнених пiсля вiдбування покарання, як окремими громадянами, так i приватними шдприемцями (в такому раз^ для зацiкавлення громадян надати роботу таким особам, держава може запропонувати таким при-ватним тдприемцям певт пiльги); органiзацiя громадськими органiзацiями куршв пiдготовки до певних професiй (перукар, офщант, касир, 1Т-курси тощо).
Також у профшактищ злочинностi серед неповнолггшх важливу роль слiд вiдвести церкви
Такi заходи також дадуть змогу зменшити навантаження на органи кримшально'' юстицiï, вони е бшьш економними та результативними, оскiльки неповнол^нш, який став на злочинний шлях через скрутне життеве становище, зможе вщчути себе частиною суспiльства та принести користь.
Висновки. Необхщшсть створення комплексно! шновацшно! моделi профшактики шдл^ко-во! злочинностi зумовлена, передуем, потребою в новiй, ефективнiшiй сист^мГ реагування на пра-вопорушення та запобтання злочинностi серед неповнолiтнiх.
Профшактика злочинностi неповнолiтнiх повинна здiйснюватися iз урахуванням особливостей психiчного та фiзичного стану пiдлiтка в перiод формування його особистосп, коли вiн особливо потребуе тдтримки, розумiння i турботи з боку дорослих. Профiлактична робота громадськосп органiчно поеднуе чуйнiсть до шдл^ка, постiйну готовнiсть прийти йому на допомогу з глибокою принциповютю, без будь-яких вщхилень вiд суспшьно! моралi. Також участь громадськостi у про-фiлактицi правопорушень неповнолiтнiх дасть змогу шдняти рiвень вiдповiдальностi за кожного члена суспшьства, а не бути осторонь ще! проблеми. Таким чином ми зможемо досягнути нульово! толерантност до правопорушень молодi.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Звгти про дшльшсть шдроздшв ювенально!' превенцп та роботу приймальнишв-розподшьнишв для датей на територп Укра!ни. НП Украши, 2016-2019. URL: https://www.npu.gov.ua.
2. Бабенко А. М. Запобтання злочинносп в регюнах Украши: концептуально-методолопчний та праксеолопчний вим1р : монограф1я. Одеса : ОДУВС, 2014. 416 с.
3. Кобец П. Н. Особенности предупреждения преступности иностранных граждан и лиц без гражданства в России : пособие. Москва, 2006. 320 с.
4. Романцова С. В. Запобтання сексуальному насильству щодо дней в Укршш : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 "Кримшальне право та кримшолопя; кримшально-виконавче право". Льв1в, 2018. 19 с.
5. Реан А. А. Психология подростка : учебник. СПб. : Прайм-Еврознак, 2013. 480 с.
6. Тимошенко В. I. Маргшал1зац1я суспшьства як кримшогенний фактор. Юридичний часопис На-ц1онально'1 академИ внутрштх справ. 2017. № 2. С. 38-50.
7. Про органи i служби у справах дней та спещальш установи для дгтей : Закон Украши. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text.
8. Мураненко К. Ю. Зарубiжний досвщ профшактики правопорушень серед неповнолишх. URL: https://doi.org/10.31108/1.2019.2.22.6.
9. Кримшально-виконавче право Украши : шдручник : у 2 т. Т. II / А. А. Музика, В. Я. Конопельський, £. О. Письменський та ш ; за заг. ред. £. Ю. Бараша. Ки!в : Нац. акад. внутр. справ, ФОП Кандиба Т. П., 2018. 622 с.
10. Яковець I. С. Теоретичш та прикладш засади оптим1зац1х процесу виконання кримшальних пока-рань : монограф1я. Харшв : Право, 2013. 392 с.
11. Колодяжний М. Г. Сучасний заруб1жний досв1д громадського впливу на злочиншсть : монограф1я / за ред. В. В. Голши. Х. : Право, 2017. 252 с.
12. Про Концепцш розвитку кримшально! юстиц1! щодо неповнол1тн1х в Укршш : Указ Президента Укра!ни. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/597/2011#Text.
REFERENCES
1. Zvity pro diialnist pidrozdiliv yuvenalnoi preventsii ta robotu pryimalnykiv-rozpodilnykiv dlia ditei na terytorii Ukrainy [Reports on the activities of juvenile prevention units and the work of reception centers for children in Ukraine]. NP Ukrainy, 2016-2019. URL: https://www.npu.gov.ua.
2. Babenko A. M. (2014). Zapobihannia zlochynnosti v rehionakh Ukrainy [Prevention of crime in the regions of Ukraine: conceptual, methodological and praxeological dimension]: kontseptualno-metodolohichnyi ta prakseolohichnyi vymir: monohrafiia. Odesa: ODUVS. 416 p.
3. Kobets P. N. (2006). Osobennosty preduprezhdenyia prestupnosty ynostrannmkh hrazhdan y lyts bez hrazhdanstva v Rossyy [Features of crime prevention of foreign citizens and stateless persons in Russia]: posobye. Moskva. 320 p.
4. Romantsova S. V. (2018). Zapobihannia seksualnomu nasylstvu shchodo ditei v Ukraini [Prevention of sexual violence against children in Ukraine]: avtoref. dys... kand. yuryd. nauk: 12.00.08 "Kryminalne pravo ta kryminolohiia; kryminalno-vykonavche pravo". Lviv. 19 p.
5. Rean A. A. (2013). Psykholohyiapodrostka [Psychology of adolescents]: uchebnyk. SPb.: Praim-Evroznak.
480 p.
6. Tymoshenko V. I. (2017). Marhinalizatsiia suspilstva yak kryminohennyi faktor [Marginalization of society as a criminogenic factor]. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav. No. 2. P. 38-50.
7. Pro orhany i sluzhby u spravakh ditei ta spetsialni ustanovy dlia ditei : Zakon Ukrainy [Law on bodies and services for children and special institutions for children]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text.
8. Muranenko K. Iu. Zarubizhnyi dosvid profilaktyky pravoporushen sered nepovnolitnikh [Foreign experience in juvenile delinquency prevention]. URL: https://doi.org/10.31108/L2019.2.22.
9. Kryminalno-vykonavchepravo Ukrainy [Criminal-executive law of Ukraine]: pidruchnyk. (2018). U 2 t. T. II / A. A. Muzyka, V. Ya. Konopelskyi, Ye. O. Pysmenskyi ta in.; za zah. red. Ye. Yu. Barasha. Kyiv: Nats. akad. vnutr. sprav, FOP Kandyba T. P. 622 p.
10. Yakovets I. S. (2013). Teoretychni ta prykladni zasady optymizatsii protsesu vykonannia kryminalnykh pokaran [Theoretical and applied principles of optimization of the process of criminal punishment]: monohrafiia. Kharkiv: Pravo. 392 p.
11. Kolodiazhnyi M. H. (2017). Suchasnyi zarubizhnyi dosvid hromadskoho vplyvu na zlochynnist [Modern foreign experience of public influence on crime] : monohrafiia / za red. V. V. Holiny. Kh. : Pravo, 252 p.
12. Pro Kontseptsiiu rozvytku kryminalnoi yustytsii shchodo nepovnolitnikh v Ukraini : Ukaz prezydenta Ukrainy [On the Concept of the development of criminal justice for minors in Ukraine : Decree of the President of Ukraine]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011#Text.
Дата надходження: 06.04.2022р.
Oleksiy Humin
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Criminal Law and Procedure Institute of Law, Psychology and Innovative Education
Alla Yosypiv
Lviv State University of Internal Affairs, Candidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Criminal Law and Criminology
ON THE EFFECTIVENESS OF PUBLIC INFLUENCE ON JUVENILE CRIME
The article analyzes the issue of preventing juvenile delinquency in Ukraine. It turns out that not always punitive - repressive concept of juvenile delinquency brings a positive result, and, in some cases, on the contrary, leads to the recurrence of criminal offenses.
The low efficiency of work on identifying and prosecuting perpetrators of criminal offenses contributes to the systematic evasion of punishment by criminals. This creates the conditions for new illegal acts and increases the threat to human security.
Given that public involvement in the prevention of both primary and recidivist juvenile delinquency will allow juvenile offenders to be influenced by non-punitive measures, which in turn, in our opinion, will have less negative impact on the adolescent's psyche and achieve the desired results in re-education and correction of wards.
It is established that the prevention of juvenile delinquency should be carried out taking into account the mental and physical condition of the adolescent during the formation of his personality, when he especially needs support, understanding and care from adults. Preventive work of the public organically combines sensitivity to the adolescent, constant readiness to come to his aid with deep principles, without any deviations from public morality.
Key words: juvenile delinquency, prevention measures, recidivism, criminal liability.
