CC BY
18
OCBIT1IIICKI ПРОБЛЕМ» RIIU^Ol
школи
Розат VI
УДК 630* 911.2/477
C.M. Стойко7, д-р бюл. наук; П. А. Дайхнер I.B. Делеган, канд. с.-г. наук; 1.1. Делеган9, мол. наук, ствроб.
ДО 100-Р1ЧЧЯ 3 ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА А. ЗЛАТН1КА ВИДАТНОГО ДОСЛ1ДНИКА I ЗАХИСНИКА JIICIB ЗАКАРПАТТЯ
Висвгглеио творчий шлях та itayKOBi здобутки у галун Л1сово'1 типологп, фггоценоло-ri'í, екологм i таксономи вщомого чеського вчеиого, професора Ало1са Златшка. Дана oui-нка його фундаменталышм працям, присвяченим вивченню ценотично! структури закар-матсышх iipaiiicm, у якнх именин започаткував вперше в Карпатах еколопчний mohíto-рпнг. Вшзначсна особлива роль А. Златшка в обгрунтуванш еколопчних засад охорони природи прських pcrioiiiB.
Alois Zlatnik - famous scientist and conservationist of the Transcarpathian Primeforests (devoted to the 100 years from the birth)
The creative course of life and scientific results in the field of forest typology, phytocenol-ogy, ecology and taxonomy of the famous Czech scientist, professor Alois Zlatnik is described in the article. An appraisal of his fundamental papers on study of the cenotic structure of the transcarpathian primeforests is given. The scientist first introduced the ecological monitoring in the Carpathians. Particular role of A. Zlatnic in grounding of the ecological bases of the nature protection in mountainous regions was specified.
У шсляльодовиковин перюд в Карпатах були оптимальш умови для розви-тку л!Ыв неморального та бореального комплексш. Пор1вняно з ¡ншими репонами центрально-схщноУ Свропи промислова експлуаташя цих л1ав почалася значно шзшше, зокрема пюля введения у fliio трьох залюничних колш у друпй половит. Тому на теренах Карпат найкраще збереглися рештки пралюових екосистем, як1 мають важливе наукове, дидактичне та ландшафтно-естетичне значения. Профе-сор А. Злати ¡к один ¡з перших розпочав стац1онарн1 досшдження npanicie Закар-паття й обгрунтував еколопчну мережу Yx охорони.
7 ¡нститут еколоп'1 Карпат HAH У кражи, Лыив,
S.M. Stoyko - Institute of Ecology of the Carpathians of NAS of Ukraine;
I. V. Deleitan - USUFWT
6. OceilHIlt'bKÍ проблем!! blllllUl школII
251
Больше того, до cboïx еколопчних доагпджень вш долумив укражських та росшських вчених Ф. Корсуня i Ф. Кочетова, яю волею дол1 опинилися в eMirpauiï в Чехословаччиш.
Зважаючи на вагомий внесок у вивчення та охорону пралЫв — "золотого фонду природи" л1авники Украши й ЬПмеччини приеднуються до вчених 4exiï i Словаччини, ям у цьому рош в1дзначають знаменну дату в ¡сторн науки - 100-р1ччя з дня народження професора А. Златшка.
Народився Алою Златшк 9 листопада 1902 p. у mîctï Двур Кралови над Ельбою. У 1921 p. вш вступив на природознавчий факультет Карлового ушверси-тету у м. Праз1. На молодого студента значний вплив мав професор геоботашки А. Шустлер (Schustler), за рекомендащею якого А. Златшк в 1923-1924 pp. навчався у Швейцарм та Францп. На природознавчому факультет ушверситету в Монпелье (Франщя) вш слухав лекцн Пав^яра (Pavillard) i Флагоута (Flahoult), брав участь у боташчних експедишях, як1 очолював Браун-Бланке (Braun-Blanquet). Тимчасово працював на бюлопчнш станцп Женевського ушверситету та у Боташчному саду у м. Монпелье, звщки здшснив к1лька боташчних екскурсш до Середземномор'я та на nipeHeï з метою збору матер!алу для cbocï подальшо!' роботи [4,13,14].
У 1925 р. А. Златшк закшчив природознавчий факультет Карлового уш-верситету, а в 1931 р. - ще й люогосподарський факультет Брненського аграрного ¡нституту, де bîh працював на той час асистентом. ЕНдтод1 й до останшх дшв жит-тя педагопчна i наукова д1яльшсть вченого пов'язана з цим навчальним закладом. 3 1946 р. професор А. Златшк читав pbni курен: загальну боташку. дендролопю, мшробюлопю, ф1топатолопю, деревинознавство, фггоценолопю i типолопю л1су, бшгеографш, курс охорони природи i догляду за ландшафтами, природоохоронне впорядкування люових резерва™ 14,13,14).
А. Златшк - природодослщник широкого профшю. Иого npaui присвячеш проблемам експериментальноТ таксономп, експериментальноУ екологп i nopiB-няльно'1 фггогеографп', мжроюпматологи, ф1тоценологп, jiîcoboï типологп, бота-шки термшологи, icTopiï лю1в, впливу людини на природу та актуальним зараз питаниям охорони бюсфери [4, 6-14].
У доробку видатного вченого понад 150 праць, у тому числ1 бшьше 10 мо-нографш та навчальних пос1бниюв загальним обсягом близько 200 друкованих аркуш1в. Cboï nepmi науков1 пошуки Алою Златшк розпочав у сфер1 таксономп ¡ще в 1922 р. Шд кер1вництвом професора А. Шустлера взявся за монограф1чне опрацювання таксоном¡чно складного роду Hieracium L, флори Чехословаччини. До прикладу, у цьому род1 один т1льки зб1рний вид, нечуйв1тер волохатий (Hieracium pilosella L.), включае: var. H. cardiobasis Zahn.\ H. villosum Jacq., var. sudpilosum Noeg. subvirescens N. P., tricholepium N. P., melanops N. P., planta-giniformae N. P., та ¡н. Зважаючи на те, що даний рщ нараховуе понад 15 тис. ви-д1в, шдвидш та екотишв, у тому числ1 й багато зб1рних вщцв, А. Златшк невдовз1 на власному досвщ1 переконався, що завдання таксономп неможливо розв'язати за допомогою лише класичних методтв. У подальшнх доагндженнях у цьому напрям-ку bîh вже використовував nafiHOBiuii на той час даш праць Негеля (Nagel), Петера (Peter) та Туресона (Turesson) [4,13,14]. Для проведения бюметричних BiiMipie А. Златшк культивував у боташчному саду Bei збфш види згаданого роду i ycniuiHO розв'язав ннзку фггогеограф1чних питань виникнення i розвитку ендем1чних у Крконошах форм.
252 36ipnnic науково-техшчннх праць
А. Златшк з повним правом вважаеться основоположником експеримента-льноУ таксономпу колишнш Чехословаччиж, а його монограф1я "Hieracium Alpina Sudetorum Occidentalium" (1938) - стала класичною. П матер1али були використаш М.1. Котовим при обробш роду Hieracium для "Визначника рослин УкраУни" (1965). Ц1кав1 також таксоном1чн! дослщження Sesleria calcarea (Pers.) Opiz., S. uliginosa Opiz., та зб1рного виду Senecio nemorensis L.
Ще y cboiti докторськш дисертацп (1925) А. Златшк зробив висновок, що неможливо вивчати ф1тоценоз без одночасного дослщження фунту й аналЬу вза-емовщносин рослин з середовищем. Тому жодна з його праць не носить лише описовий характер. 1з дослщжень довоенного перюду, KpiM праць по вивченню ripcbKoro масиву Крконоил (1925), Чеського середньопр'я (1928) та степового за-повщника "Могелно" (1928), мабуть, найбшьш uíkíibí досл!дження, проведен! вче-ним в 1926-1938 рр. у npanicax Закарпаття, де збереглись ушкальш для Центрально! €вропи пралков! фшщенози неморального i бореального комплексе. Вони стали для дослщника своерщною природною лаборатор1ею, в якш формувався його лкотиполопчний науковий напрямок.
Характерною особливютю наукових праць А. Златшка е всеб1чний юторич-ний пщхщ до об'ект1в дослщження. У монографн "Studie о státnich lesich na Podkarpatské Rusi" |4,8,13,14]. що складаеться зтрьох частин, автор подае ¡cropiio лícíb Закарпаття з кшця XVII ст., розкривае складш взаемозв'язки м1ж грунтами i пашвними л1совими формащями, висвгглюе постгляшальну icropiio розвитку ль с i в, з'ясовуе сучасш законом!рност1 Ух поширення, подае флористичний склад i типолопчний анал1з.
Заключним етапом синеколопчних дослщжень л1ств Закарпаття е фундаментальна праця "Prozkum prirodzenych lesu na Podkarpatské Rusi" [9]. Ha nujCTaei детального вивчення рослинного покриву трьох шкавих у геоботашчному вщно-шенш резервате ("Стужиця" - буков!, ялицево-буков1, яворово-буков1 npanicu; "дворник" - буков1 i яворово-буков! пралюи; "Пш-1ван" - буково-ялицев}, буково-cMepeKOBi, смереков1 пралюи) А. Златшк з властивою йому глибиною розкривае складш взаемозв'язки у пралюових екосистемах м1ж окремими Ух компонентами i характеризуе Ух ценотичну структуру. По cyT¡ А. Златшк започаткував в Закарпат-tí лкоеколопчний мошторинг. JIích "Стужиц!" i "Яворника" зараз е основним за-повщним ядром Ужанського нацюнапьного парку як частини польсько-словацько-украУнського бюсферного резервату.
1ще чверть стол¡ття тому один ¡з aBTopie uie'í статп писав: "... було б доць льно провести пор1вняльш дослщження на пробних площах, закладених А. Злат-híkom в 1936 poui, i з'ясувати динам1чш тенденшУ прал1сових екосистем через 40 poKÍB..." |4]. Под1бну ¡дею виношувало чимало словацьких i чеських лювникт професори I. Волощук, Ш. Корпель, Е. Юпмо, М. Кр1жо, J1. Пауле, М. CaHira, М. Глад1к та íhiuí. Проте пройшло понад 20 рокт, до того часу, коли з падшням тоталггарних режим!в стала можливою справжня м1жнародна сшвпраця м1ж вче-ними. У 1996-1998 рр. пщ кершництвом професора Зволенського TexHÍ4Horo уш-верситету I. Волощука та доцента Брненського сшьськогосподарського ¡нституту А. Бучека з допомогою вчених 1нституту еколопУ Карпат HAH УкраУни, УкраУн-ського державного люотехшчного ушверситету та за сприяння Карпатського 6io-сферного заповщника й Ужанського нацюнального парку було вщнайдено пробш
6. 0СННИ11С1>К1 проблеми biiikoí iii КОЛИ 253
плоиц А. Златшка. Це дало змогу провести повтори! дослщження у прашсах Зака-рпатгя. За свщченням Т. Вршка та Л. Горт1 (Т. Уг5ка, Ь. Ноги), результати повтор-них дослщжень, проведених на досшдних об'ектах А. Златшка на даний час готу-ються до друку [14].
Результата дослщжень, викоианпх А. Златшком у Карпатах, булп викорис-таш С.М. Лавренко 1 В.Б. Сочавою при складанш геоботашчноУ карти колишнього СРСР та написанш пояснювального тексту до нсТ, а також творчо викорнстову-ються укра'шськнми боташками 1 л1Ывниками. Розробки та ¡деУ А. Златшка давно увшшли у шдручникита навчальш поабникиу багатьох краУнах 11-4,6].
Пюлявоенш публжацП' А. Златшка, присвячеш головним чином, вивченню типолопчних особливостей л1с1в Чехи та Словаччини - галуз1 геоботашки, в ямй вш набув загапьноевропейського визнання. Творчо поеднавши фггоценотичний та еколопчний принципи люовоУ типологп, А. Златшк створив свою оригшальну ти-полопчну школу. Тип люу у розумшш вченого — це тишзований комплекс природного геобюценозу 1 похщних вщ нього гeoбioцeнoзiв, р1зною м1рою змшених, включаючи й стадГУ Ух розвитку. При цьому, на його думку, тип люу повинен В1Д-повщати й люогосподарськш виробничш одиницк Тип люу зв'язаннй з типом по-стшних умов мюцезростання протягом усього перюду певного типу юнмату. У такому розумшш тип люу А. Златшка близький до поняття типу люу украУнськоУ люотиполопчноУ школи (Е.В. Алексеев, П.С. Погребняк, Д.В. Воробйов) |1-4|.
А. Златшк вживае також поняття тип ф1тоценозу (асощашя), якнм окрес-люе тишзоваш деревш \ трав'янист1 синузм дослшжуваноУ дшянки. Як типолог, А. Златшк у своУй класнфшашУ придшяе належну увагу змшеним (похщним) бю-ценозам, ям вш так само, як I шмецький зооеколог Швердтфегер (БсИхуегсИГеЬег) називае бюценоТдамн. Ф1тоценотично 1 едафшно споршнеш типи люу об'едну-ються у групп тишв люу, як! е топографмною надбудовою над типами люу. Групи тишв люу визначаються на шдстав] сшввщношення корпших деревних порщ вер-хнього ярусу, ям е найкращими детермшантами ¡нтегруючоУ д1У едатопу 1 шпма-топу на фпхщеноз. Групи тишв люу А. Златшк об'еднуе у чотири ряди (А, В, С, Э) I два порядки (а, с). Ряд "А" об'еднуе групи ацидофьпышх тишв, ряд "В" - мезотроф-них, ряд "С" - штрофшьних, ряд "Э" - групи тишв, сформованих на вапняках. Еда-ф1чш ряди А. Златшка близью до едаф!чноУ сггки П.С. Погребняка |1,2|.
За висотною поясшстю групп тишв люу упорядковаш згщно з вегетацш-нимн (рослинними) ступенями у розумшш швейцарського боташка Е. Шм1да (БсЬпцс!). На теренах Чехп 1 Словаччини А. Златшком вичленено в1с1м таких сту-пешв: ступшь дубових л1с!в, буково-дубових, дубово-букових, букових, ялицево-букових, смереково-буково-ялицевнх, смерекових л1ав 1 ступшь криволюся. Ана-лопчннй принцип висотноУ диференшацн рослинного покрпву в УкраУнських Карпатах використав С.М. Стойко |5].
Поряд з таксономюю, фггоценолопею, синеколопею та люовою типо-лопею значну увагу А. Златшк придшяв проблемам охорони природи та впливу людини на навколишне середовище. Ще в 1932 р. разом з А. ГЫтцером (НМигег) вш науково обгрунтував перший проект оргашзацп мереж! боташчних резервате у Закарпатп (10]. Цшш картограф1чш материи про запов1дш об'екти Закарпаття А. Златшк вислав С. М. Стойков! для Ух подальшого використання [4].
254 Зб|рннк науково-техшчннх лраць
Багато уваги вчений придшяв питаниям використання заповщних об'еыпв як геобюценотичних стацюнар1в. На його думку, кожна типолопчна одиниця, включаючи й географ! чш вар1анти, повинна бути представлена у заповщнш мереж!. Питания "Яке значения для люового господарства мае оргашзащя резервате?" вперше було поставлено А. Златшком ще в 1937 р. у доповщ! "Lesni reservace" на конференцпу м Брно |11|. Через 22 роки вчений знову повернувся до даноУ проблеми, про що свщчить його стаття "Lesni rezervacc pro üßely lesnickeho vyskumu", опубл!кована у 1-2 HOMepi зб1рника наукових праць Брненсь-кого альськогосподарського ¡нституту за 1959 piK. Зважаючн на актуальшсть за-значеноУ npaui часопис "Lesnickä Präce" повторно noMicTiiB и на своУх сторшках (566-567) в № 12 за 1999 pin |12|.
Будучи BceoiMHO ерудованим вченим, АлоУс Злати ¡к протягом yciei своеУ трудовоУ д1яльност1 велику увагу придщяв впровадженню у практику результат!в виконаних дослщжень. Його типолопя усшшно застосовуеться при впорядкуванш л!с!в Словаччини та 4exii i служить основою ведения лкового господарства. Бага-тий ботанжо-географ!чний матер1ал вчений використав для складання геоботаш-чноУ карти (1:1000000), опублжованоУ в "Народногосподарському атлаЫ ЧССР". Водночас, спшыю з бюгеографом Раушером (Rauscher) Bin шдготував бюгеогра-ф!чн1 карти колишньоУ ЧССР у масштаб! 1:200000. Про методику та результата nie'i величезноУ роботи А. Златн!к доповщав на м!жнародних симпоз!умах та нара-дах, зокрема на м!жнародному симпоз!ум! по пщвищенню продуктивност! люв у MocKBi в 1958 р., де безпосередньо зустр!чався з В.Н. Сукачовим, П.С. Погребня-ком, 1.С. Мелеховим та пшшми вченими. Miciio перекладача на цих зустр1чах ви-конував С.М. Стойко. А. Златшк бував у наукових вщрядженнях в УкраУш та на шших теренах колишнього СРСР. Як учасник екскурсп Чехословацького ентомо-лопчного товариства в 1975 р. вш вивчав флору Центральной' АзП", а в 1977 р. -Сибфу та Далекого Сходу.
Житгевий шлях видатного вченого при тоталггарному режим1 був нелегким. Наприкшщ 1955 року, А. Златшка, незважаючи на його м1жнародний авторитет було усунуто з посади завщувача кафедрою л1совоУ боташки та ф1тоценологи. Tofli вчений створив при шетитуп наукову лабораторш фптщенолопУ i типологп Л1су. Постшш утиски не давали вченому змоги працювати у повну силу, негативно вщ-бивалися на його здоров'У. HanepeKip дол! А. Златшк увесь вщдавався робот!. BiH працював у такому напруженому режим!, що не пом!чав р!зниц! м!ж робочими та вихщними днями. У 1970 p. BiH опубл!кував (у сшвавторств!) п!дручник для вищих навчальних заклад!в "Lesnickä botanika specialni", а в 1973 poui - пщручник "Zäklady ekologie", як! Д1стали схвальн! вщгуки у багатьох краУнах. Дидактичн! на-працювання професора А.Златшка й сьогодн! представляють великий ¡нтерес для викладання курс ¡в (ботан!ка, дендролопя, еколог!я, лкознавство, охорони природи та in.), як! читаються на л!согосподарських факультетах.
АлоУс Златшк планував узагапьнити результата своУх багатор!чних типоло-г!чних досл!джень i написати "Prodromus geobiocenologickich taxonu CSSR". Од-нак, як зазвичай бувае у видатних людей, йому не вдалося повною мфою реап1зу-вати Bei задуми, видати узагальнюючу працю про лю як геоб!оценоз чи екосисте-му з позицш л!совоУ типологм. Його плщну працю перервала раптова смерть 30 червня 1979 р. Похованнй А. Златшк на родинн!й парцел! кладовища у м. Брно.
6. Ocuii ннсыс! |||шблеми biiiuoV школн 255
Вже пюля смерт1 А. Златшка вийшла у ceiT його монографЫ "Lesnickä fitocenologie", в якш вмений крш тсоретичних питань, висвптшв i питания розвит-ку рослинносп 4exii та Словаччини на загальноевропейському фош.
3 вщсташ часу стае все бшьш зрозумто, що ¡деями професор АлоУс Злат-Н1к значно випереджав свою епоху. Доцент Брненського сшьськогосподарського ¡нституту Я. Ворел вважае, що ¡деУ та концепщУ АлоУса Златшка щодо геобюцено-тичноУ (екосистемноУ) класифшацм люв i сьогодш е актуальними не тыьки для €вропи а й шлого св1ту [13].
Науков1 npaui А. Златшка присвячеш вивченню npanicie, мають особливе значения у наш час, коли таких л1ав збереглися дуже мало й вони служить вче-ним для обгрунтування еколопчних засад реконструкци похйдних деревосташв за природними еталонами, вЫграють вагому роль у збереженш ф1тоценотичного pi-зномашття та опрацюванш основ збалансованого розвитку л1сового господарства.
Лггература
1. Гснарук С. А., Фурдичко О. I-, Ьонлар В. С. IcropU лйавництва в Украли. - Льв1в: CßiT, 1995.-424 с.
2. Гсрушинськнй 3. IO. Типология jiicin УкраУнських Карпат.-Льв1в: ГКрамига, 1996.-207 с.
3. Мелехов И. С. Лесоведение: Учебник для вузов - М: Леси, иром-сгь, 1980. - 408 с.
4. Стойко С. М. Науковатворчютъ АлоюаЗлатшка.//Укр. Бот. Журн. Т. XXXV, № 5. 1978. -С. 539-540.
5. Стойко С.М. Закономерности формирования лесорастительиых поясов в Южной части Украинских Карпат.// Лесоводство и а1ролесомелиорация, К.: Урожай. 1967, вып. 12.-е. 12-22.
6. КогреР а kol. Pestovanie lesa. Bratislava, Priroda, 1991, - 465 s.
7. Zlatnik A., Ililitzer A. Prehled prirodnichreservaci a jejich nävrhu na Podkarpatske Rusi. Praha, 1932. Sborn.Masaiykovy Akad. Pr. № 6/2, -S. 33-84.
8. Zlatnik A. Studie о stätnich lesich na Podkarpatske Rusi. Dil prvni. Pfispcvky k dejinam stätnich lesu a lesnietvi na Podkarpatske Rusi. (Studien über die Staatswälder in Podkarpatska Rus. Erste Teile)// Sbomik Vyzk. Ust. Zemedel. Praha, 1934. - 109 S.
9. Zlatnik A. Studie о stätnich lesich na Podkarpatske Rusi. Dil druhy. (Studien über die Staatswälder in Podkarpatska Rus. Zweite Teile)// Sbornik Vyzk. Ust. Zemcdel. Praha, 1935. - 204 S.
10. Zlatnik A. "Luzansky prales" na Podkarpatske Rusi, nejvitSi ieskoslovenska pralesovä rescrvace//Kräsa naieho Domova 1936.№28.-S. 110-118.
11. Zlatnik A. Prozkum prirodzenych lesü na Podkarpatske Rusi. Dil prvni: Vegetace а stanoviäti reservace Stulica, Javomik a Pop Ivan Л Sbomik Vyzk. Ust. Zern edel. Praha, 1938. -244 S.
12. Zlatnik A. Lcsrti reservace.// Csl., matice lesnickä, sv., № 23, Bmo, 1938. - S. 118-125.
13. Zlatnik A. Lesni rezervace pro üccly lesnickeho vyskumu.// Lesnickä Präce". № 12, 1999. -S. 566-567.
14. Vorel J. Prof. RNDr. lng. et ing. Alois Zlatnik, DiCSc.// Lcsnickä Präce. № 12, 1999. - S.
565-566.
15. VrSka Т., Ilorti L. "150 let vyzkumu pralesovitych rezervaci v Cesk6 republice (1851-2001). Lesnickä Präce. № 10,2001. - S. 441-443.
УДК370.1 Доц. Г.А.Матвсгеа, канд. пед. наук - УкрДЛТУ
СИСТЕМНИЙ П1ДХ1Д ДО ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕР1АЛУ 3 ГРАФ1ЧНИХ ДИСЦИПЛ1Н
Снсгемний пщхш до розробки структур» навчального матер1алу сприяс формуваншо у студе1гпв такого способу мислення, котрий дозволить 1м внявши внутршш законом¡р-носп об'екпв ДШСНОСП
256 3€1рник няуково-техшчннх праиь
