CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 408-414.
УДК 811.161.2'367
ДИСКУРСИВН1 МОДУСИ ОРГАН1ЗАЦП ОСОБИСТОСТ1 НАРАТОРА В УКРА1НСЬКОМУ ЩОДЕННИКОВОМУ ДИСКУРС1
1гнатьсва С. 6.
Полтавський нацшнальний педагогiчний ушверситет iменi В.Г. Короленка, м. Полтава
Виокремлено й проанатзовано дискурсивш модуси оргашзаци «Я-концепци особистостi наратора»: «Я»-реальне, «Я»-щеальне, «Я»-можливе, «Я»-минуле, як виразно простежуються в щоденниковому простора Окреслено хронотопiчний ви-мiр наратора - автобiографiчний синерген та визначено його динамiчне триедине наповнення - минуле, сучасне, майбутне. Знайдено шформацшш елементи автобю-графiчного синергену в украшському щоденниковому дискурсi, що уможливлюе простеження на вiдстанi часу потенцшш можливостi особистостi наратора
Ключов1 слова: дискурсивнi модуси, автобiографiчний синерген, особистють, наратор, епiстемiчнi оператори, Я-концепщя.
Постановка проблеми. На сучасному етат розвитку лiнгвiстики iснуе безлiч наукових розробок, присвячених дослiдженню рiзних тишв дискурсу. Традици украшсько1 школи л^водискурсологи представленi працями Ф. Бацевича, I. Безкровно!, О. Боровицько!, В. Бурбело, В. Буряка, Н. Волкогон, Т. Воропай, О. Галапчук, В. Жайворонка, Г. Жуковець, С. Ермоленко, Л. Ставицько!, С. Коновець, Д. Мамалиги, Н. Непийводи, Т. Ншульшино!, О. Онуфрiенко, Л. Павлюка, Г. Почепцова, Т. Радзiевськоl, В. Рiзуна, К. Седова, О. Селiвановоl, К. Серажим, Л. Синельниково!, В. Шинкарука, Г. Яворсько! та багатьох iнших мо-вознавцiв.
Пропонована розвiдка виконана в рiчищi нового напряму дослiджень вггчизня-но! та св^ово1 науки - лшгвосинергетики. Синергетичний пiдхiд знаходить перспе-ктивну сферу застосування у фшологи, зокрема у лiтературознавчому та мовознав-чому аспектах: працi К. Дуба, Л. Шхтовшково1, В. Галич, I. Цюп'як. Необхiднiсть вивчення дискурсивних модушв оргашзаци особистостi наратора, синергетично! природи мовних процесiв у царинi щоденникового дискурсу визначае актуальнiсть нашого дослщження.
Умовою оргашзаци особистостi наратора слугують дискурсивнi модуси, зокрема виразно виокремлюеться автобiографiчний синерген. К. Дуб у лтературознавчш розвiдцi «Автоб1ограф1чний синерген» називае синергеном «онтолопчне завершений життевий, автобiографiчний час. Це - життево-творчий свiт письменника, звершений у певний часо-просторовий, iсторично визначений доленосний момент. Це - все коло життевих вражень митця слова: св^осприйняття, свiтовiдчуття та свiтовираження, вся розматсть порухiв думки, iмпульсiв, асоцiацiй, лопчно ви-вершених у його естетичнш концепци свiту й людини й цшсно втiлених у
творчосп, яка i е онтолопчним, вторинним св^ом, що його ставимо на переднш план» [8, с. 15].
У теоретико-концептуальному контекст висвiтлення проблеми автобюграфiч-ного синергену (АС) грунтуеться на базi синергетичного розумiння синтезовано! шформаци, яку залишае по собi наратор ЩД, i того, як вона сприймаеться шшими комунiкантами: «... мое „я" - це незбагненний, вгбруючо-невловимий синтез синте-з1в усього людства. Синтез, який поки що бачить у всеоб 'емност1 й всеозорост1 лише Бог. Але й значення такого Бога перебтьшене, тому помилкове. Наше людське уявлення про нього, на жаль - м1фотворч1сть; а будь-яка м1фотворч1сть другоряд-на, напомацки вона йде животвортням утаемниченим. Стосовно ж самог особистост1 - то гг дИ, вчинки, прояви добра, любов1, зла й беззаконня - це законом1рний результат упливу на нег вах знаних 7 незнаних енергт, що рухаються-колобродяться по „ланцюжках" Людства» [3, с. 519]. Змютове наповнення АС визначаеться ушм життям наратора, все написане, сказане, задумане ним, а також те, як воно вщдзеркалюеться у свщомосп й виражаеться в ощнках критиюв, у спо-гадах сучасниюв тощо. Кожна щеолопя прагне штерпретувати АС у рамках сво!х постулаив, наступна - переакцентовуе його, та в iдеалi вш мае об'ективний критерш, нетдвладний часовi й суб'ективним потрактуванням i прочитанням. Хронотошчний вимiр автобюграфiчно! особи позначаеться динамiчною триеднiстю «якiсних станiв - минулого, сучасного, майбутнього, а соцiальний прос^р - як сукупнiсть можливих шляхiв здiйснення людсько! дот» [7, с. 13-14].
Особисте «Я» у ЩД - продукт самосвщомосп, тобто вияву усвщомлення i ощ-нки наратором себе як суб'екта практично! i теоретично! дiяльностей, iдеалiв, пере-конань, що мотивують його активнiсть. У ЩД виокремлюються види особистого «Я»: «Я»-реальне, «Я»-щеальне, «Я»-можливе, «Я»-минуле тощо. На вщмшу вiд самосвiдомостi особисте «Я», о^м усвiдомлених компонентiв, мютить невiдоме «Я», яке простежуеться у ЩД на рiвнi самопочуття, уявлень наратора. Головна функщя його особистого «Я» - забезпечення штегрованосп, цшсносп особистостi наратора, його особистiсну сутшсть у досягненнi суб'ективно! гармонiйностi. У ЩД виразно простежуеться феноменологiя особистосп, тобто те, як наратор сприймае, розумiе i пояснюе свое особисте «Я», реальш подi! свого життя.
Важливим органiзацiйним модусом «Я-концепцi!» особистосп наратора в укра!нському щоденниковому дискурс е модус нацiонально! культури. Етнопсихо-логи вважають емоцiйнiсть, перевагу емоцш i почуттiв над волею й штелектом i коордицентричнiсть домiнантними ознаками укра!нщв [2, с. 100]. Емоцшне вiдчуття свiту серцем, а не розумом як фiлософiя серця, проголошена ще Г. Сковородою i тдтримана авторами щоденникових текстiв - О. Гончаром, О. Довженком, А. Любченком, Л. Танюком, Л. Коваленком, В. Маликом, Ю. Луцьким, О. Волею, П. Сорокою та ш. Властивi для укра!нцiв «iнтровертнiсть вищих псж!чних функцiй у сприйняттi навколишнього св^у, виражена в концентрацiях на фактах, проблемах внутршнього, особистiсно-iндивiдуального свiту; сентиментальшсть, чуттевiсть, емпатiя» [1, с. 66]. Естетична «Я-концепцiя» особистостi наратора в укра!нському щоденниковому дискурсi (ЩД) мае у своему тдгрунт епiстемiчну модальшсть знання i вiри. У !! семантицi вiдображаються знання наратора про повщомлювану
409
шформащю, репрезентащя його ставлення до не1 з точки зору И достовiрностi, оцiнка ймовiрностi ситуаци, ймовiрностi пропозици. Вона передае впевнешсть мов-ця у тому, що подiя е iстинною i формуеться за допомогою таких епiстемiчних операторiв:
а) «Язнаю» / «Яне знаю»: Напр.: Ятсля третього акту йду за латунки й щи-ро його[Й. Прняка] в1таю. В1н дуже зворушений. Я знаю, що значить для актора таке привтання, але в1н справд1 заслужив [11, с. 328]; Треба прочитати роман Мушкетика „ Семен ПалШ". Хоча 7 без цього я знаю, що написаний в1н в тшому ключ1, тж мае бути у мене. В усяюм раз1 резонансу серед читач1в в1н не набув» [12, с. 37]; Я не знаю, що сюди записувати: чи свог власм мандри, чи враження, чи думки, чи зустр1ч1. На все не вистачить паперу (власне, вистачить, але немае, де його насити) [9, с. 275]; Я знаю, що хочу сказати про Гоголя, але не знаю, чи зум1ю. Це пов'язано частково з могм ставленням до Украгни [10, с. 352].
б) «Яхочу»> /«Яне хочу»>: Напр.: Хочу залишити по соб1 пом1тний, в1дчутний сл1д, / я тепер вах зусиль прикладу, щоб його доконче залишити [11, с. 331]; Я не хотв виливати в1дра холодног води на нього 7 слухав, що в1н говорив [10, с. 61]; Я не хочу бути зайнятим, я хочу бути сам. Чи можу сам щось робити? Так - думати, читати, писати, слухати музику. Цього мет цыком вистачае. Я не хочу публ1чного визнання 7 т.п. Лиш1ть мене в споког [10, с. 68];
в) «Яв!рю»> / «Яне в!рю»>. Напр.: Яв^рю не лише слтою в1рою фанатика (не тому що сповнений таког жадоби), а й в1рою холодного розуму, безсторонтх за-уважень, сухуватого, але певногорозрахунку. <...> Яв^рю [11, с. 426]; Вже вгддано й Оппель тд Бреслау. Якщо дал1 так котитимуться тмщ, то за тиждень-два у самому БерлЫ може статися памка. I взагал1 все це може справд1 катастроф1чно сюнчитися. Хоч я не в^рю [11, с. 436]; То ж в^рю, що й з операщею справа буде добре [11, с. 442]; Вт1м, яв1рю,Нжулт не тдведе [13, с. 543];
г) «Я можу»> / «Я не можу»>. Напр.: Я не мг стриматися в1д того крику 7 в1д болю. Це закричали всг ми в зал1, всг в Лентград1, всг на земл1, це закричало кохання, протестуючи проти його неминучост1 бути [13, с. 48];
г) «Явважаю»> /«Яне вважаю»>. Напр.: Встануть перед читачами люди люди, тод1 й осуд гхмх твор1в буде трохи тший, бо я вважаю, по-староодному, що життя 7 творч1сть пов'язат [10, с. 66];
д) «Язрозум!в»> /«Яне зрозум!в»>. Напр.: Язрозум^в, що Говорохину виставу наперед не люблять [13, с. 542]; Якийсь час рядки мене б1сили. Доки я не зрозум^в, що це просто шал г1мназиста, юнацький знак оклику; гх уах у тих оф1церських корпусах заражали роайським меаанством. Юнакам це подобалося; а пот1м доля збиткувала ся з них. Лермонтов 7 загинув хлопчаком - в1д таких ¡дей, в1д такого способу життя, де «Я»>в центр1 всесвту, де всесв1т тшог людини е малозначний, якщо ця людина не в еполетах [13, с. 538];
е) «Я мушу»>. Напр.: Я мушу це закнчити, 7 то якнайскорше. Чому? Щось квапить мене, може, смерть, а може, сам Микола Васильович [10, с. 349] ... Сьогодт прочитав добре ттерв 'ю з Оксаною Забужко в «ЛУ». Мушу прочита-тигг секс-роман [10, с. 354];
410
е) «Ямаю» / «Яне маю». Напр.: Я не мав шякш амбщШ щодо редакторства енциклопедИ, але таку амбщю стати ствредактором мав Miü колиштй студент i ствробтник Данило Струк [10, с. 40]; Не маю плану, а план для мене дуже важли-вий [10, с. 46];
ж) «Япереконаний», «Явпевнений»: Я далЁ переконаний, що Гьоте (право-пис автора) мав ра^ю - ттьки вiчне Streben веде до самотзнання i тзнання життевог правди, хоч може не доводить до розв'язки мiстерiю людського iснування [10, с. 43]; Я впевнений: так i на Бторуському, так i на Украгнських. Як-би iнакше, то не тiкали б тмщ, залишаючи навть генералiв на милiсть божу i нашу [9, с. 276].
Yd вищезазначеш emCTeMi4m оператори у ЩД вказують на ставлення наратора до шформаци, що повщомляеться, та стушнь його вщповщальносп за пропозитивний змют вщ упевненосп до сумшву. 1ндивщуальне мовлення завжди передбачае наявшсть суб'ективного плану. Однак особистють наратора повиннна бути впевнена у тому, що юнують деяю «еmстемiчш гаранта» ютинносп для су-джень, що передають його повщомлення. Епiстемiчна ж форма дiяльностi особисто-стi наратора полягае у тому, що комушканти висловлюють свою думку про дшс-нiсть та свою впевненють /невпевненiсть у достовiрностi повiдомлюваного. Цi еш-стемiчнi оператори у щоденниковому дискурсi слугують насамперед засобами екс-плшацл роздумiв особистосп наратора, його рефлекси над власними вчинками, тво-рчiстю. За сво1м змiстом «Я-концепщя»" у ЩД може бути позитивною, негативною, амбiвалентною. «Я-концепщя»- це виявлення самосвiдомостi, динамiчна система уявлень людини про себе. Вона формуеться тд впливом досвщу кожного iндивiда. Ця система становить основу вищо! саморегуляци комунiканта, на основi яко! вiн вибудовуе сво! стосунки з навколишшм свiтом. Напр.: Явже чув цю iсторiю... [4, с. 362]; Ябачив [6, с. 275]; Я знав години й лта натхнення[6, с. 275]; Я жив [6, с. 275]; Я цлком подляю його настрШ i його готовтсть [6, с. 386]; Я не по-милився [13, с. 365]; Я запропонував [13, с. 365]; Я все беру на себя [13, с. 368]; Явтратив свдомсть [13, с. 369]; Я, як мг, заспокоУв i порадив [13, с. 369]; Язрозумiв: пора вставати i йти [12, с. 8]; Я переконав його [11, с. 304]; Це правда, ярозумю [11, с. 304]; Яхотв бодай на короткий час забути про дтс-тсть [11, с. 337]; Я все ж таки вiрю в добрий юнець [11, с. 337]; Я почав це роби-ти[11, с. 337] тощо.
Функцюнально-семантичш рiзновиди реалiзацil цих операторiв у ЩД можна репрезентувати у виглядi ланцюжка: розумшня, усвщомлення ^ лопчне передба-чення ^ впевненють ^ передчуття ^ переконання, вiра ^ необхщнють. Змютове наповнення й функцюнальш особливосп одиниць цього ланцюжка визначаються змютом всього висловлення у межах ЩД.
Питальнють - невщ'емна особливють оргашзаци особистостi наратора у ЩД. Поставлене i точно сформульоване питання визначае вектор його наступних роздумiв. Власне й самi щоденниковi записи здебiльшого питальнi, оскiльки нара-тор постiйно вступае в дiалог з власним «Я». Вiн ставить перед собою питання, вщповщь на як не завжди може вщнайти. I потому вiн намагаеться 1х розв'язувати одразу або з певними застереженнями, можливо, намагаеться вiдшукати вщповщь
411
або просто ставить риторичш запитання. Напр.: Пессим!зм - чорний, неосяжний. I те, що бачать в духовно зруйноватй Pociï, значною м1рою стосуеться i Украгни, особливо Схiдноï... Де ж вих/д, де порятунок? Тшьки в поверненш до Бога! Посе-редник мiж Людиною i Богом - мистецтво!Як i релiгiя, воно здатне нас формува-ти, оновлювати. До тих, котрi вiрять у це, належу i я. Чи може, ми наУвн/ i щеал/сти? То що ж: визнати, що Чорнобиль бездуховност/ вiчний? Тодi для чо-го ж ми? Якщо не в/рити, що дух воскресне i св/тл/ в/к// настануть ?[6:3, с. 353].
Вщповщь наратора не залежить вщ пануючо1 щеологи, вш шукае iншi шдходи щодо розв'язання проблеми. У наведеному прикладi майже увесь абзац тексту складаеться i3 питальних речень, як чергуються з окличними стверджувальними синтаксичними конструкщями, що й становить особливють ЩД. I це вже не стшьки проблема авторського стилю, авторсько1' манери викладу матерiалу, стшьки проблема його роздумiв про предмет мовлення.
В украшському щоденниковому дискурс функщонують численш знаки пол> фошчно1 оргашзаци свщомосп наратора. Одним iз таких знаюв е синтаксичш конс-трукцiï iз вставленими словами i реченнями. Вони вносять додаткову шформащю в речення, не будучи граматично пов'язанi з ним. Найчастше вони пояснюють, допо-внюють, уточнюють основне повiдомлення, як наприклад: Предки Морi - самураг, в нього й зараз дома збериаеться старовинний, мистецьког роботи меч (зброяр/ Японп в давнину славились своТмум/нням, знали нержав/ючу сталь) [4, с. 274] - доповнюеться шформащя про самураïв; Ходили-ходили з Флегоновим (м/й черво-ноарм/ець)- тчого путнього не знайшли. Вирiшили отаборитись бтя величезного каменя (вирити п/д нього траншейки, а самим жити зверху) [9, с. 277] - уточню-еться шформащя про Флегонова, який був червоноармшцем у взвод^ а також уточ-нюеться мюце, де отаборились шхотинщ. Показово, що шформащя, представлена в дужках, здебшьшого ширша вщ шформаци, поданоï поза дужками. Вона пов'язана з особистою сферою ощнки, передае навггь настрш наратора, його емоцшш пережи-вання. Наприклад: Напад злодтський трапився ще другого травня (Саша / тут не про себе думав, не бажаючи завдавати зайвих хвилювань / турбот, про напад сказав т/льки вчора). <... > Передача на рiдкiсmь вдалася (ветерани згадували про минулу в/йну, до сл/з розчулилися споминами; певна р/ч, / самого ведучого розбентежили) [3, с. 1061].
Отже, конструкци iз вставленими словами i реченнями, що видшяються у текст дужками насамперед сшввщносяться з провщною думкою роздумiв наратора у ЩД i з претекстом. Усе синтаксичне розмаггтя не сприяе лшшному розгортанню його думки. У дужки беруться додатковi роздуми наратора, даються пояснення, тлума-читься думка, фшсуються асощаци, як виникають в процес мислення.
Ще одним знаком полiфонiчноï органiзацiï свщомост наратора е лапки, виок-ремлеш в експлiцитних текстах. Подiбнi шдивщуальш номiнацiï у людськiй пам'ятi складають окрему асощативно органiзовану понятiйну систему. Вживаючи лапки у ЩД наратор:
а) шдкреслюе свою належшсть до названого поняття, певною мiрою демон-струе комiчне (гумористичне чи iронiчне) ставлення, досягаючи певно1' гiперболiза-
ци: Дозволено й перевидання УРЕ, але неодмшно двома мовами. Можна уявити, як
412
nid час передплати чиновництво активно продемонструе свою зневагу до ,,Hape4iiï' [5, с. 235]; П'есу бачив, друг запросив на прем'еру. Iяк незручно було, як сумно стало за нъого... Таког вже „романтики" накручено, стшъки красивоïпатоки, що аж нудить... Тут i циганка, що, вмираючи на руках у партизана, хоче востанне „ станцювати" чардаш, i герой такий „ Деальний", що аж закрадаетъся тдозра, чи не nатологiчне вiдхилення... I фалъш, фалъш, яка вимордовуе нещасних акторiв [5, с. 219];
б) вищляе слово лапками не як власне номшащю, а як лексему-термш: I згадалосъ, як у „ соборн" дн 1968 року таку ж анотмку було й мет наделано. Майже буквалъно таку. То6i тчого не зостаетъся, як тти, за прикладом М. Хв [илъово]го . [5, с. 238]; Якщо у Валi поганий настрШ, тодi - це, на жалъ, nеревiрено - тчого i в мене не клетъся, все не до ладу. А якщо зацтавиласъ, сприймае, о^нюе, заохочуе - тодi " ланцюгова реакця! [5, с. 281]; Райком почав „ розбиратися" - а тут додатковi сигнали: туди тшли Кузенкова та Веселовсъка [13, с. 345]; А nотiм почалися „ешелонн'Дн. Мало цтавого [9, с. 293];
в) тдкреслюе особливу емоцшно-експресивну змютовшсть (понятшнють) ств, узятих у лапки: А лтературн чиновники „забули" ввести мене до всесоюзн[ого] ювыейного комтету, зараз вдаютъ, що це запрошення виходитъ вiд них i бомбар-дуютъ телеграмами та дзвтками... Ох, уже ц пошехонцИ.. [5, с. 219]; „Творчiстъ вiдмолоджуе, тшъки в тй - „екстракт вiчноï молодостГ варто шукати. Щасли-вий стан, щасливий, як у nершiм кохант... [5, с. 227]; Помiчено також, що людина перебувае в „ золотй середин" мiж найбшъшим i найменшим (макросвти i ато-ми) [5, с. 240]; А тсля всх тих „утискв" вистава стае ттъки дружтшою, як добре накачаний м'яч. Актори починаютъ краще вiдчувати „ больовiмiсця" i влучати в цтъ, тдказану ïхнiми недоброзичливцями. Спрацъовуе ефект дiалогу. Вони - свое, а ми - свое [13, с. 66].
Насправд^ до становлення, функщонування й розвитку особистосп наратора в украшському щоденниковому дискурс причетш вс вищезазначеш дискурсивш мо-дуси. Поеднання рiзних смислових плашв - загальнолюдського, свгтотворчого, мета-фiзичного, культуролопчного, автобiографiчного - стае прикметною рисою щоден-никового простору, а його дискурсивш модуси сприяють оргашзаци «Я-концепци особистосп наратора»: «Я»-реальне, «Я»4деальне, «Я»-можливе, «Я»-минуле, осю-льки вона вибудовуеться в умовах його особиспсного життевого досвщу.
Висновки. Отже, «Я-концепци особистосп наратора»: у ЩД становить ощнно-тзнавальну систему, що нею переживаеться i усвщомлюеться. На ïï основi склада-еться ставлення наратора до себе та до шших, спираеться на особиспсну ощнку сво-ïx можливостей, здiбностей Мехашзм саморегуляци «Я-концепци особистосп наратора» виявляеться у вербалiзованiй формк власного бажання - «я хочу», усвщом-лення своïx можливостей - «я можу», вимогливосп - «меш потрiбно», цшеспрямо-ваност - «я прагну».
Список л1тератури
1. Баронин А. С. Этническая психология / А. С. Баронин. - К. : Тандем, 2000. - 264 с.
2. Бердш Т. Своерщтсть украшсь^ ментальносл /Т. Бердш // Людинознавч1 студи . - Дрогобич, 2000. - Вип. 2. - С. 98-106.
413
3. Воля Олесь. Щоденник. Сорок рокв. 1969-2009 / О. Воля. - К. : Аконгт, 2011. - 1208 с.
4. Гончар Олесь. Щоденники : у 3-х т. - Т.1 (1943-1967) / О. Т. Гончар ; [упоряд., тдгот. текста, шюстр. матерiалу В. Д. Гончар] ; [худож. оформ. М. С. Пшшки]. - 2-ге вид. випр. i доп. - К. : Веселка, 2008. -455 с.
5. Гончар О. Т. Щоденники : у 3-х т. - Т. 2 (1968-1983) / О. Т. Гончар ; [упоряд., тдгот. текс™, шюстр. матерiалу В. Д. Гончар] ; [худож. оформ. М. С. Пшшки]. - 2-ге вид. випр. i доп. - К. : Веселка, 2008. - 607 с.
6. Гончар О. Т. Щоденники : у 3-х т. - Т. 3 (1984-1995) / О. Т. Гончар; [упоряд., тдгот. текста, шюстр. матерiалу В. Д. Гончар] ; [худож. оформ. М. С. Пшшки]. - 2-ге вид. випр. i доп. - К. : Веселка, 2008. - 646 с.
7. Грабовський С. Мрш в соцюкультурному бутп людини / С. Грабовський // Фшософсью студи: Спецвипуск журналу «Генеза», 1995. - С. 13-14.
8. Дуб К. С. Автобiографiчний синерген / К. С. Дуб // Слово i час. - 2001. - № 4. - С. 15-23.
9. Коваленко Л. М. «Ми -люди майбутнього, ми - не минут» : [стата, рецензй, щоденники, спо-гади, поезй, листи] / Л. М. Коваленко ; [упоряд. Н. Л. Калениченко, О. Б. Полщук] ; [вступ. слово М. Г. Жулинського]. - Дншродзержинськ : Видавничий дiм «Андрш», 2008. - 512 с.
10. Луцький Юрш. «Роки сподшань i втрат» : [щоденниюж записи 1986-1999 рокв] / Ю. Луцький. - Льв1в : ВНТЛ-Класика, 2004. - 515 с.
11. Любченко А. П. Вертеп (повють). Оповiдання. Щоденник /А. П. Любченко ; [упоряд., авт. тс-лямов В. А. Любченко] ; [авт. передм., комент., примiт I. Л. Михайлин]. - Х. : Основа, 2005. - 464 с.
12. Малик В. К. Синя книга : Щоденник (записи для себе) / В. К. Малик ; [упорядники: О. В. Сиченко, Н. О. Сиченко]. - Полтава: ТОВ «АСМ1», 2010. - 308 с.
13. Танюк Л. С. «Шнш життя» (З щоденниюв) : у 2 т. - Т. 2 : 1971-1980 / Л. С. Танюк ; [художник-оформлювач I. В. Осипов]. - Харкв : Фолю, 2004. - 558 с.
Игнатьева С. Е. Дискурсивные модусы организации личности нарратора в украинском дневниковом дискурсе / С. Е. Игнатьева // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. -С. 408-414.
Выделены и проанализированы дискурсивные модусы организации «Я-концепции личности нарратора»: «Я»-реальное, «Я»-идеальное, «Я»-возможное, «Я»-прошедшее, которые четко прослеживаются в дневниковом пространстве. Очерчено хронотопическое измерение нарратора - автобиографический синерген - и определено его динамическое триединое наполнение - прошедшее, современное, будущее. Выделены информационные елементы автобиографического синергена в украинском дневниковом дискурсе, что дает возможность проследить на расстоянии времени потенциальные возможности личности нарратора.
Ключевые слова: дискурсивные модусы, автобиографичский синерген, личность, нарратор, эпи-стемические операторы, Я-концепция.
Ignat'yeva S. Discursive organization of the person narrator modes in Ukrainian diary discourse / S. Ignat'yeva // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 408-414.
There were allocated first analyzed discursive modes of organization, „the self-concept of personality of the narrator", „I"- real, „I"- perfect, „I"- possible, „I"- since that is clearly evident in the diary space. There was outlined chronotopic measurement narrator - autobiographical synergies and determined three-in-one its dynamic content - the past, present, future. There were allocated autobiographical Synergy information Elements in Ukrainian diary discourse, which makes it possible to trace the distance of time the potential of the individual narrator.
The keywords, discursive modes, autobiography Synergy, a person narrator, epistemic operators, I-concept.
Поступила в редакцию 19.10.2012
414
