CC BY
23
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 612.12-008.46-005.4-036.1-08:612.171:577.175.5
КУРЯТА О.В., КУШН1Рю.с. A3 «Анпропетровська медична академм» Кафедра госптально! терапИ № 1 та профпатологИ
ДИНАМкА PiBHß АЛЬДОСТЕРОНУ У ХВОРИХ НА ХРОЫЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНЮТЬ 3i ЗБЕРЕЖЕНОЮ
ФРАКщею викиду niÄ впливом лiкyвAHня
Резюме. Метою роботи було визначити динамжу рiвня альдостерону за умов використання петльових diypemuKie у хворих на хрошчну серцеву недостаттсть (ХСН) 3i збереженою систолiчною функщею лi-вого шлуночка, обумовлену шемiчною хворобою серця, з урахуванням маси тиа. Удо^дження залучен 42 хворi (чоловшв — 29, жнок — 13) вком вiд 51 до 75рошв (середнш вж — 68,40 ± 1,17 року) i3 ХСН II—III функцшнального класу 3i збереженою фракщею викиду лiвого шлуночка (понад 45 %) з ознаками затримки ргдини. Ва хворi були розподыеш на двi групи. Першу групу становили 26хворих на ХСН, як як дiyретик отримували торасемiд (препарат Торсид, компания «Фармак», Украта), другу — 16пацiентiв, яким було призначено фуросемгд. Окрiм дiyретикiвуа хворi отримували стандартну терапт. Хворим на початку до^дження та через 14 дтв додатково визначали кмьккт рiвнi альдостерону та мкроальбу-мшурп. Встановлено, щорiвень альдостерону у хворих на ХСН^i збереженою фракщею викиду залежить вгд маси тиа. Використання фуросемгду обумовлювало тдвищення рiвня альдостерону, проте на тлi прийому торасемiдy рiвень альдостерону знижувався. Максимальний негативний вплив зареестровано у хворих з ожирнням.
Ключовi слова: хротчна серцева недостаттсть, збережена фракщя викиду, альдостерон, петльовi дi-уретики.
Незважаючи на досягнення сучасно! медици-ни, поширешсть хрошчно! серцево! недостатност (ХСН) не тшьки не знижуеться, але й продовжуе зростати [2, 4]. Дослщження останшх роюв свщчать про збшьшення кшькосп хворих i3 симптомами серцево! недостатност при фракци викиду (ФВ) ль вого шлуночка > 45 % [6, 22]. На жаль, на сучасному етат узгодженого погляду на л^вання ще! кате-горп хворих не розроблено. Дослщження CHARM-PRESERVED, I-PRESERVED, PEP-CHF завершена але не продемонстрували значного впливу на кiнцевi точки [11, 20, 21, 24].
Важливу роль у розвитку та прогресуванш ХСН мае ожиршня [2], але результати дослщжень не е однозначними. За лггературними даними, юнуе так званий «парадокс ожиршня», при якому смертшсть у хворих iз нормальною масою тша вища, н1ж у хворих iз надлишковою вагою та ожиршням [19].
З накопиченням даних щодо патогенезу ХСН змшюються парадигми ведения таких хворих. В основу л^вання включено шпбггори ангютен-зинперетворюючого ферменту (АПФ), бета-блока-тори, блокатори мшералокортикощних рецепторiв та при незначних ознаках застою — дiуретична те-рашя. Згщно з рекомендацiями бвропейсько! асо-щацп кардюлопв (2012), дiуретики можуть бути
використаш за необхщносп для полегшення ознак та CTMnroMiB затримки рiдини незалежно вiд показ-ника ФВ, але не показаш для зниження ризику гос-пiталiзацiй та смертi (клас I, рiвень В) [18]. Зпдно з даними Американсько! асоцiацГi серця (2006—2009), дiуретики рекомендують призначати за наявност симптомiв затримки рiдини (ортопное, симетричш набряки, посилення задухи, пульсац1я яремних вен, гепатомегалiя та симетричш волоп хрипи у легенях) тривало та безперервно [9].
За даними лггератури, дiуретична терапiя супро-воджуеться збiльшенням активностi ангiотензину II (А II) та альдостерону [1, 8, 17]. Неодноразово продемонстровано, що високий плазмений рiвень альдостерону шщше розвиток фiброзу та сприяе накопиченню колагену [3, 4]. Для запобтання ri-пертрофп лiвого шлуночка та стимуляцп ii регресп обов'язковою е старт-терапiя iнгiбiторами АПФ або блокаторами рецепторiв А II. Однак вони тшьки транзиторно пригшчують продукцiю альдостерону, плазмений вмют якого у хворих iз ХСН збшьшено на 40 % навиъ на тлi постшно! терапп iнгiбiторами
© Курята О.В., Куштр Ю.С., 2014 © «Медицина невщкладних сташв», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
АПФ. Цей феномен отримав назву «вислизування альдостерону» та значно обмежуе терапевтичний ефект iнгiбiторiв ренш-ангютензиново! системи (РАС) [3].
До останнього часу серед петльових дiуретикiв здебГльшого використовували фуросемiд. У даний час накопичуються данi щодо його негативного впливу на рiвень гормонально! активностi в нирках, на швидюсть клубочково! фГльтрацп (ШКФ) на тлi значного коливання його бiодоступностi залежно вГд рiвня бГлка в плазмi та сечi [8].
Становить iнтерес здатнiсть торасемГду позитивно впливати на РАС [1, 8]. З шшого боку, в експери-ментальних дослгдженнях встановлено, що торасе-мiд блокуе вазоспазм i знижуе рiвень альдостерону в результат впливу на рiвень карбокситермшально! протешкшази та зменшення процесу депонування колагену [4]. При цьому позитивний ефект торасемщу щодо альдостерону е особливо важливим, оскiльки згГдно з сучасними уявленнями альдостерону вГдводиться ключова роль у прогресуванш як дГастолГчно!, так i систолГчно! дисфункцГ! серця [3]. На тлГ прийому торасемiду вiдбуваеться зниження депонування колагену в мiокардi та шдексу фiброзу мiокарда на 30 % (Lopez B. et al., 2004) [17].
Мета роботи — визначити динамжу рiвня альдостерону за умов використання петльових дГуре-тиюв у хворих на хронiчну серцеву недостатшсть зi збереженою фракцiею викиду, обумовлену ГшемГч-ною хворобою серця (1ХС), з урахуванням маси тГла.
Матер1али та методи дослщження
У дослщження зaлученi 42 хворi (чоловтв — 29, ж1нок — 13) у вшд вiд 51 до 75 роив (середнiй вiк — 68,40 ± 1,17 року) iз ХСН II—III функцiонaльного класу (ФК) зпдно з клaсифiкaцiею Нью-Йорксько! асощацп серця (NYHA), обумовленою iшемiчною хворобою, зi збереженою систолiчною функцiею ль вого шлуночка (ФВ понад 45 %) з ознаками затрим-ки рщини.
Дiaгностику ХСН проводили зпдно з Наказом МОЗ Укра'ши № 436 вщ 03.07.06 р., рекомендащями Украшсько! асошацп кaрдiологiв та бвропейського товариства кaрдiологiв [5, 7, 18]. ХСН визначали за наявносп об'ективних та суб'ективних ознак, при-таманних цьому клтчному синдрому, проводили збiр анамнестичних даних, фiзикaльне обстеження з використанням лaборaторно-iнструментaльних методiв дослгдження.
Критерп включения: нaявнiсть ХСН II—III функ-цiонaльного класу, обумовлена IХС; ФВ > 45 %; ш-декс маси тша (IMT) > 18,5 < 40 кг/м2; iнформовaнa згода хворого.
Критерп виключення: гостра серцева недостат-шсть, iнфaркт мiокaрдa та порушення мозкового кровообГгу в aнaмнезi до 6 мюящв, гострi порушення ритму, що обумовлюють порушення гемо-динамжи, фрaкцiя викиду менше 45 %, ХСН I, IV функцюнального класу, ожиршня III—IV ступе-ня, гшотиреоз, швидкiсть клубочково! фГльтрацй < 60 мл/хв/1,73 м2, захворювання кровГ.
Стенокардто дiагностовано у 31 (73,8 %) хворого, у Bcix 42 (100,0 %) хворих — артерГальна гшертенз1я, у тому числi у 26 (61,9 %) — II стадй, у 16 (38,1 %) — III стадо; 11 пaцieнтiв (26,2 %) мали в aHaMHe3i (бГльше пiвроку) iнфaркт мiокaрдa, 5 (11,9 %) — порушення мозкового кровообяу. При обчисленн IMT у хворих i3 ХСН виявлено 18 хворих (42,9 %) з ожиршням I—II ступеня (IMT 30,0-39,9 кг/м2), 14 (33,3 %) — з пщвищеним IMT (25,0-29,9 кг/м2) та 10 (23,8 %) — з нормальним IMT (18,5-24,9 кг/м2). Bei пащенти отримували базисну терапго вщповщно до стaндaртiв лжування хворих на ХСН (Наказ МОЗ Украши вГд 03.07.2006 р. № 436): 41 хворий (97,6 %) — шпбггори АПФ, 28 (66,7 %) — ß-адреноблокатори, 31 (73,8 %) — статини, 16 (38,1 %) — нГграти, 4 (9,5 %) — антагошс-ти кальцго, антагошсти альдостерону — 9 (21,4 %).
Вс обстеженi xворi на ХСН, яю потребували призначення дiуретикiв, випадковим чином були розподiленi на двi групи. Першу групу становили 26 хворих на ХСН, яю як дiуретик отримували торасе-мщ (препарат Торсид компанп «Фармак», Украша), другу — 16 пaцiентiв, яким було призначено фуросе-мГд. ОкрГм дiуретикiв ус хворГ отримували стандарт-ну терапго ХСН, порГвнянну в обох групах. Ощнка клшГчно! ефективносп лГкування та динамГки альдостерону проводилась через 10-14 дшв. Середш дози для обох препаратГв були порГвнянш i становили 15,0 ± 1,8 мг для торасемщу та 53,8 ± 5,4 мг для фуросемщу (сшввщношення середшх доз торасемь ду та фуросемщу приблизно 1 : 3).
Для клшГчно! ощнки функцй нирок визначали рГвень креатинГну в сироватцГ кровГ та обчислюва-ли швидкГсть клубочково! фшьтрацп за формулою Cocroft — Gault або MDRD (за нaявностi ожиршня). Визначення ШКФ за формулою Cocroft — Gault проводилось зпдно з рекомендац1ями Американ-сько! нацюнально! федерацГ! нирок [16]. Визначення мжроальбумшурп (МАУ) проводилося Гму-нотурбодиметричним методом Гз використанням реактиву I.S.E. S.r.l. (Iтaлiя). ВмГст aльбумiну ощ-нювався в першiй порцГ! ранково! сечь Нормaльнi значення знаходились у дiaпaзонi 0-30 мг/л.
Хворим на початку дослщження та через 14 дшв визначали кГлькюний рiвень альдостерону методом iмуноферментного aнaлiзу в сировaтцi кровГ за до-помогою нaборiв реaктивiв фГрми DRG (НГмеччи-на). Для цього вранш натщесерце хворим прово-дився зaбiр 5 мл кровГ в положеннi лежачи у стан спокою не менше н1ж 2 години, потГм зразок кровГ центрифугували та заморожували при t -20 °С.
Для статистичного аналГзу даних використовували лщензшну програму Statistica 6.1. Первинна обробка отриманих даних проводилася методами описово! статистики з представленням кГльюс-них даних у виглящ середньо! арифметично! (М), i1 стандартно! похибки (± m), 95% довГрчого штер-валу (95% О). Враховуючи невелику кГлькГсть спо-стережень, а також вщхилення вГд нормального закону розподГлу даних в окремих групах та на рГз-них етапах спостереження, для порГвняння використовували непараметричш методи: для середшх
показниюв — Т-критерш Вшкоксона (у динамщ), U-критерiй Манна — Уiтнi (м1ж групами), для вщ-носних показниюв — критерiй хi-квадрат Пiрсона (%2). Для оцiнки взаемозв'язку мГж ознаками вико-нувався кореляцiйний аналiз iз розрахунком коефь цiентiв рангово! кореляцГ! Спiрмена (r). Критичне значения рiвня значимостi (р) приймалося < 0,05.
Результати досл1дження
За основними характеристиками дослщжеш хворi на ХСН вiрогiдно не вiдрiзиялись м1ж собою (табл. 1).
У початковому сташ ХСН II ФК (NYHA) виявле-но у 30,8 % пащенпв I групи та у 37,5 % II групи; III ФК (NYHA) —у 69,2 та 62,5 % вщповщно (р = 0,653 мiж групами). За час дослiдження на тлГ терапГ! в обох групах встановлена вiрогiдна позитивна дина-мжа ФК. Так, у I груш ФК у середньому зменшився з 2,69 ± 0,09 до 2,31 ± 0,12 (р = 0,005), у II груш — з 2,63 ± 0,13 до 2,25 ± 0,14 (р = 0,028) (рис. 1), при цьому рiзниця мгж: порiвнюваними групами не е вь ропдною (р = 0,723). Позитивна динамжа ФК асо-цговалась iз покращенням самопочуття у хворих. Так, у першiй групi скарги на загальну слабкiсть зменшились на 46,2 %; задишку — на 61,5 %; набря-ки нижнгх кiнцiвок — на 92,3 %; болi в дiлянцi сер-ця — на 19,2 %; у другш груш — на 37,5; 62,5; 87,5; 12,5 % вщповщно.
При виконанш тесту з 6-хвилинною ходьбою в обох групах було виявлено вiрогiдне пiдвищения то-лерантносп до фiзичного навантаження при певнш перевазi за умов використання торасемщу (препарат Торсид компанГ! «Фармак», Укра!на) (рис. 2). У гру-m з торасемiдом збiльшения середньо! дистанцп при виконаннi проби з 6-хвилинною ходьбою станови-ло 17,2 ± 2,6 %, у групГ з фуросемщом — 9,6 ± 1,4 % (р = 0,03 м1ж групами).
Таблиця 1. Кл1н1чн1 показники у хворих на ХСН у групах дослдження
Показник I група, n = 26 II група, n = 16 Р
Середнш в1к, роки 68,1 ± 1,5 68,8 ± 1,8 0,864*
1МТ, кг/м2 29,5 ± 1,0 30,6 ± 1,2 0,365*
Стать, n (%):
— чолов1ки 17 (65,4) 12 (75,0) 0,513
— жшки 9 (34,6) 4 (25,0)
Стенокард1я, n (%):
— немае 5 (19,2) 6 (37,5) 0,294
— ФК II 12 (46,2) 4 (25,0)
— ФК III 9 (34,6) 6 (37,5)
1нфаркт м1окарда в 7 (26,9) 4 (25,0) 0,891
анамнез!
Стад1я АГ, n (%):
— II 16 (61,5) 10 (62,5) 0,950
— III 10 (38,5) 6 (37,5)
Ступшь АГ, n (%):
— 1-й 1 (3,8) 2 (12,4) 0,568
— 2-й 12 (46,2) 7 (43,8)
— 3-й 13 (50,0) 7 (43,8)
Цукровий д1абет, n (%) 9 (34,6) 5 (31,3) 0,822
Примтка: * — р'вень значимост (р) р1зниц1 мж групами за критер1ем Манна — Утш, в нших випадках — за критер1ем %2.
На xni терапп як фуросемщом, так i торасемщом костерилась позитивна динамжа зменшення по-казниюв систолГчного та дiастолiчного артерiально-го тиску (р < 0,05), при цьому м1ж групами вГропдно! рГзницГ не виявлено (р > 0,05).
Мiкроальбумiнурiю виявлено в 6 з 42 хворих (14,3 %). За час лжування рiвень МАУ знижувався в обох групах, але вГропдно тГльки в групГ з торасе-мгдом (р = 0,036) (табл. 2). ВГрогщно! динамжи кре-атиншу та ШКФ за перГод спостереження не вияв-лено.
Встановлено, що петльовГ дГуретики по-рГзному впливають на рГвень альдостерону (табл. 3). Так, у групГ фуросемщу встановлено пГдвищення альдостерону на 8,4 %, що може бути ощнено як негатив-ний вплив. У той же час у групГ торасемщу такого впливу не виявлено, а, навпаки, тсля лГкування за-реестровано певне зниження рГвня альдостерону (у середньому на 2,3 %) (р < 0,001 при порГвнянш мГж групами). АналГз динамГки концентрацГ! альдостерону на шдивГдуальному рГвнГ показав li зниження
18 10 10 5
/
/ 14 10
/
8 6
....................... 2 0 ——
До лiкування Пiсля До лтування Пiсля
лiкування лiкування
I група II група
□ ФК I ■ ФК II □ ФК III
Рисунок 1. Динамка функц 'юнального класу ХСН в групах досл дження
у 16 з 25 хворих I групи (64,0 %), i в жодного хворого з II групи (р < 0,001) зменшення показника не було.
За результатами кореляцшного аналГзу встанов-лено тГсний взаемозв'язок мГж рГвнем альдостерону у хворих Гз ХСН та IMT як на початку дослщжен-ня (коефщГент кореляцГ! r = 0,91; p < 0,001), так i пщ впливом терапГ! (r = 0,88; p < 0,001 — у I груш i r = 0,96; p < 0,001 — у II груш). З урахуванням цього було проаналГзовано динамГку показниюв альдостерону в пГдгрупах хворих Гз нормальною або тдви-щеною масою тгла та з ожиршням I—II ступеня при прийомГ рГзних дГуретикГв (табл. 4). Встановлено, що початковий рГвень альдостерону у хворих Гз ХСН та ожиршням I—II ступеня майже вдвГчГ перевищу-вав такий показник у хворих Гз нормальною або над-лишковою масою тГла — 842,4 ± 32,6 пг/мл проти 476,3 ± 23,2 пг/мл (p < 0,001).
За перюд спостереження в обох групах торасе-мГду та фуросемГду вГдзначалось зниження маси тгла на 1,44 ± 0,12 кг (1,68 ± 0,12 % вщ початково! маси тГла) та 1,63 ± 0,17 кг (1,77 ± 0,17 %) вщповщно (р > 0,40 при всГх порГвняннях м1ж групами за крите-
500 --
400 --
с£ 300 --
и
сс о 200 --
100 --
0
p < 0,001 1 p < 0,01 1
н— —1—
г+п 270,5 - 317,1 282,4 - 1 309,5
I група
II група
□ До л^ування ■ Пiсля лiкування
Рисунок 2. ДинамКа показниюв (М, 95% С1) толерантност до ф'зичного навантаження (6-хвилинний тест) у групах дослдження
рieм Манна — Утгш). При цьому вщсоток зниження маси тша вщ початкового рiвня вiрогiдно не залежав вiд 1МТ та обраного дiуретика.
Рiвень альдостерону за обраний термш лжу-вання торасемщом знизився в середньому на 4,4 % (р = 0,007) у хворих iз нормальною або пщвище-ною масою тша i практично не змшився в пацieнтiв з ожирiнням (р = 0,878) (табл. 4). Аналiз динамжи показника на iндивiдуальному рiвнi показав його зниження у 12 з 15 хворих з нормальним або пщви-щеним 1МТ (80,0 %) i лише в 4 iз 10 хворих (40,0 %) з ожиршням (р = 0,041 за крш^ем %2). На тлi терапп фуросемщом концентрацiя альдостерону вiроriд-но пщвищувалась в обох пщгрупах (р = 0,012), але бшьш iнтенсивно у хворих з ожиршням.
Обговорення результат
Результати багатоцентрового дослщження ТОЫС, у якому порiвнювався фуросемщ iз торасемщом у хворих iз клiнiчно вираженою серцевою недостатшстю, продемонстрували переваги тора-семщу не тшьки щодо покращення клшжо-функ-цюнального стану, але також щодо його впливу на смертшсть хворих та профшактику кардюваскуляр-них ускладнень [10, 14].
Низка дослщжень свiдчать, що на вщмшу вщ фуросемщу торасемщ зменшуе продукцiю альдостерону, а також попереджуе його зв'язування з вщ-повiдними рецепторами, у тому чи^ локально на рiвнi кардюмюципв [4, 17]. Метою нашо! роботи було порiвняти вплив торасемiду на клтчний стан, а також вивчити його можливi додатковi власти-восп впливати на рiвень альдостерону, можливо, з урахуванням маси тiла. Вплив торасемщу на рi-вень альдостерону може бути важливим напрямком тривалого л^вання хворих iз ХСН. Адже в плаце-бо-контрольованому дослiдженнi ТОРСАТ показано, що альдостерон та обумовлена ним актива-цiя мшералокортикощних рецепторiв викликають
Таблиця 2. Динамка р1вня МАУ, креатин1ну i ШКФ у хворих ¡з ХСН на тлi прийому д1уретик1в
Показники 1 група (n = 26) Р II група (n = 16) р
МАУ, мг/л До 22,9 ± 2,4 0,036 17,6 ± 2,6 0,161
П1сля 21,3 ± 2,3 16,6 ± 2,4
Креатинш, мкмоль/л До 82,8 ± 4,1 0,100 80,2 ± 3,4 0,263
П1сля 84,9 ± 4,3 83,8 ± 4,1
ШКФ, мл/хв/1,73 м2 До 79,4 ± 3,4 0,106 85,7 ± 3,6 0,235
Пюля 77,7 ± 3,7 82,3 ± 3,5
Примтка: р — рiвень значимост рiзницi показниюв до i псля лкування за критерем Влкоксона.
Таблиця 3. Середнi рвн альдостерону (пг/мл) у па^енлв ¡з ХСН 3i збереженою фракцею викиду
при л'1куванн'1 петльовими д'уретиками
Перюд спостереження Торасемiд (n = 25) Фуросемщ (n = 16) р1
До початку терапи, пг/мл 628,6 ± 43,5 650,2 ± 58,1 0,873
Через 14 дшв, пг/мл 613,9 ± 45,5 704,6 ± 67,9 0,323
А (%), Р -2,3 % (р = 0,041) +8,4 % (р = 0,005) < 0,001
Примтки: D — вщсоток змШ середнього показника, р — рiвень значимост рiзницi показниюв до i псля ткування за критерiем Влкоксона; р1 — м 'ж групами у вщповщний перюд спостереження за критерiем Манна — У/тм.
Оригинальные исследования / Original Researches ^w
Таблиця 4. Середн píbhí альдостерону (пг/мл) ухворих з ХСН залежно вд 1МТ при л'куванш петльовими дуретиками
Перюд спостереження Торасемщ (n = 25) Фуросемщ (n = 16)
1МТ 18,5-29,9 (n = 15) 1МТ 30,0-39,9 (n = 10) 1МТ 18,5-29,9 (n = 8) 1МТ 30,0-39,9 (n = 8)
До початку терапи, пг/мл 484,8 ± 30,9 844,4 ± 42,1 460,3 ± 34,8 840,1 ± 54,5
Через 14 дыв, пг/мл 463,6 ± 32,5 839,4 ± 43,9 487,0 ± 31,5 922,2 ± 72,3
А (%), Р -4,4 % (р = 0,007) -0,6 % (р = 0,878) +5,8 % (р = 0,012) +9,8 % (р = 0,012)
Примтки: D — % зм1н середнього показника, р — р1вень значимост р1зниц1 показниюв до i тсля лкування за критерieм Вшкоксона.
виникнення та прогресування мiокардiального та судинного фiброзу [23]. Згщно з висновками рандо-мiзованих клтчних дослщжень RALES, EPHESUS та EMPHASIS, антагошсти мшералокортикощних рецепторiв (спiронолактон, еплеренон) знижують загальну смертшсть та частоту госпiталiзацiй у пащ-eнтiв Í3 ХСН [4]. Проте щ дослiдження стосуються лише хворих Í3 ХСН та систолiчною дисфункщею лiвого шлуночка, у той час як при збереженш фрак-щ1 викиду данi вiдсутнi, хоча питома вага у структурi ХСН таких хворих е досить високою. До того ж не враховувалось можливе значения маси тiла хворих.
Хворi на ХСН досить часто потребують дiуретич-но1 терапй з метою попередження ретенцп рiдини, тому диференцшний вибiр петльового дiуретика е важливим для профiлактики ускладнень та пред-ставляе перспективний напрямок.
Певним обмеженням нашого дослiджения е те, що рiвень креатинiну дослщжувався лише в плазмi та обраний гострофазовий термiн лiкувания (10—14 дшв). За лiтературними даними, при вживанш пет-льових дiуретикiв спочатку спостертаеться прирiст креатинiну переважно в сеч^ а з 5—7-1 доби в плазмi [13]. Тому пролонгац1я дослiджения в бiльш вщда-леному перiодi може бути перспективною.
Висновки
1. У хворих на ХСН зi збереженою фракцiею викиду рiвень альдостерону залежить вщ маси тiла.
2. Використання фуросемщу у дано'1 категори хворих обумовлювало пщвищення рiвия альдостерону, проте на raí прийому торасемщу рiвень альдостерону знижувався. Максимальний негативний вплив зареестровано у хворих з ожиршням.
3. При клiнiчнiй порiвнянностi петльових дiуре-тикiв та впливу на рiвень креатинiну торасемiд мав перевагу щодо рiвия мжроальбумшурп.
Список л1тератури
1. Гендлин Т.Е. Современная диуретическая терапия пациентов с хронической сердечной недостаточностью / Г.Е. Гендлин, Е.Е. Рязанцева // Клиническая фармакология. — 2012. — № 1.
2. Горбась 1.М. Епiдемiологiчнi аспекти хротчног серцевоХ недостатностi у дорослого населення Украгни / 1.М. Горбась, Л.Г. Воронков// УкраХнський кардiологiчний журнал. — 2008. — № 7.
3. Коваленко В.Н. Сердечно-сосудистые заболевания и ре-нин-ангиотензиновая система / В.Н. Коваленко, Т.В. Талаева, В.В. Братусь — К.: Морион, 2013. — С. 232.
4. Применение диуретиков при лечении больных с ХСН / Материалы международной конференции с участием профессора Л.Г. Воронкова и профессора Т.П. Арутюнова // Серцева недостаттсть. — 2013. — № 3. — С. 79-85.
5. Про затвердження протоколiв надання медичног допо-моги за спещальтстю «Кардюлогы». Наказ МОЗ Украгни вiд 03.07.2006№ 436. — Режим доступу: www.moz.gov.ua
6. Распространенность хронической сердечной недостаточности в Европейской части Российской Федерации — данные ЭПОХА-ХСН/ И.В. Фомин, Ю.Н. Беленков, В.Ю. Мареев [и др.]// Сердечная недостаточность. — 2006. — Т. 7, № 3. — С. 112-115.
7. Рекомендаци Асощаци кардюлогiв Украгни з л^вання хротчног серцевог недостатностi у дорослих (перегляд 2011) / Л.Г. Воронков, К.М. Амосова, А.Е. Багрш [та т.] // Серцева недостаттсть. — 2011. — № 1. — С. 101-116.
8. Целуйко В. И. Диуретики при сердечной недостаточности: знакомые незнакомцы / В.И. Целуйко // Здоров'я Украгни. — 2011. — Додаток № 1. — С. 64-65.
9. 2009Focused Update: ACCF/AHA Guidelines for the Diagnosis and Management of Heart Failure in Adults//Circulation. — 2009. — Vol. 119. — P. 1977-2016.
10. Ahmed Ali. Heart failure, chronic diuretic use, and increase in mortality and hospitalization: an observational study using propensity score methods / Ali Ahmad, Robert C. Bourge // European Heart Journal — 2006. — Vol. 27(12). — P. 1431-1439.
11. Association between use of renin angiotensin system antagonists and mortality in patients with heart failure and preserved ejection fraction / L.H. Lund, L. Benson, U. Dahlstrom, M. Edner// JAMA. — 2012. — Vol. 308. — P. 2108-2117.
12. Borlaug B.A. Heart failure with preserved ejection fraction: pathophysiology, diagnosis, and treatment/ B.A. Borlaug, W.J. Paulus // Eur. Heart J. — 2011. — Vol. 32. — P. 670-679.
13. Clinical outcome of renal tubular damage in chronic heart failure. Kevin Damman, Serge Masson, Hans L. Hillege, Aldo P. Maggioni, Adriaan A. Voors [et al.] // Eur. Heart J. — 2011. — Vol. 32 (21). — P. 2705-2712.
14. Cosin Juan. Torasemide in chronic heart failure: results of the TORIC study / Juan Cosin, Javier Diez,//European Journal of Heart Failure — 2002. — Vol. 4 (4). — Р. 507-513.
15. Definition and classification of chronic kidney disease: a position statement from Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) / A.S. Levey, KU. Eckardt, Y. Tsukamoto [et al.]// Kidney Int. — 2005. — Vol. 67. — P. 2089-2100.
16. Dirk J. van Veldhuisen. Pharmacological treatment of heart failure with preserved ejection fraction: a glimpse of light at the end of the tunnel?/ Dirk J. van Veldhuisen, and John J.V. McMurray // European Journal of Heart Failure. — 2013. — Vol. 15 (1). — P. 5-8.
17. Effects of loop diuretics on myocardial fibrosis and collagen type I turnover in chronic heart failure / B. Lopez,, R. Querejrta, A. Gonzalez, [et al.]//J. Am. Coll. Cardiol. — 2004. — Vol. 43 (11). — P. 2028-2035.
18. ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure 2012 // Eur. Heart J. — 2012. — Vol. 33. — P. 1787-1847.
19. Haehling S. Anker Revisiting the obesity paradox in heart failure: new insights?/ S. Haehling, W. Doehner // Eur. J. Heart Fail. — 2011. — Vol. 13 (2). — P. 130-132.
20. Heart failure with preserved ejection fraction: clinical characteristics of 4133 patients enrolled in the I-PRESERVE trial/ J.J. McMurray, P.E. Carson, M. Komajda, R.. McKelvie [ et al.] // European Journal of Heart Fail. — 2008. — Vol. 10. — P. 149-156.
21. Irbesartan in patients with heart failure and preserved ejection fraction / B.M. Massie, P.E. Carson, J.J. McMurray [et al.] // N. Engl. J. Med. — 2008. — № 4. — P. 359.
22. Prognosis of heart failure with preserved ejection fraction: a 5 year prospective population-based study / C. Tribouilloy, D. Rusinaru [et al.]//Eur. Heart J. - 2008. - Vol. 28, № 3. - P. 339-347.
23. Sanderson J.E. Heart failure with a normal ejection fraction / J.E. Sanderson //Heart. - 2007. - Vol. 93. - P. 155-158.
OTpuMaHO 18.01.14 ■
Курята О.В., Кушнир Ю.С.
ГУ «Днепропетровска медицинская академия» Кафедра госпитальной терапии № 1 и профпатологии
ДИНАМИКА УРОВНЯ АЛЬДОСТЕРОНА У БОЛЬНЫХ
ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТЬЮ С СОХРАНЕННОЙ ФРАКЦИЕЙ ВЫБРОСА ПОД ВЛИЯНИЕМ ЛЕЧЕНИЯ
Резюме. Целью работы было определить динамику уровня альдостерона при использовании петлевых диуретиков у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) с сохраненной систолической функцией левого желудочка, обусловленной ишемической болезнью сердца, учитывая массу тела. В исследование было включено 42 больных (мужчин — 29, женщин — 13) в возрасте от 51 до 75 лет (средний возраст — 68,40 ± 1,17 года) с ХСН II-III функционального класса с сохраненной фракцией выброса левого желудочка (больше 45 %) с признаками задержки жидкости. Все больные были разделены на две группы. Первую группу составили 26 больных с ХСН, которые в качестве диуретика получали тора-семид (препарат Торсид компании «Фармак», Украина), вторую — 16 пациентов, которым был назначен фуросе-мид. Кроме диуретиков все больные получали стандартную терапию. Больным в начале исследования и через 14 дней определяли количественные уровни альдостерона и микроальбуминурии. Установлено, что уровень альдостерона у больных с ХСН и сохраненной фракцией выброса зависит от массы тела. Использование фуросемида обусловливало повышение уровня альдостерона, однако на фоне приема торасемида уровень альдостерона снижался. Максимально негативное влияние зарегистрировано у больных с ожирением.
Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, сохраненная фракция выброса, альдостерон, петлевые диуретики.
Kuryata O.V., Kushnir Yu.S.
State Institution «Dnipropetrovsk Medical Academy, Department of Hospital Therapy № 1 and Occupational Diseases, Dnipropetrovsk, Ukraine
DYNAMICS OF ALDOSTERONE LEVELS IN PATIENTS WITH CHRONIC HEART FAILURE WITH PRESERVED EJECTION FRACTION UNDER THE INFLUENCE OF TREATMENT
Summary. The aim of the study was to determine the dynamics of aldosterone level when using loop diuretics in patients with chronic heart failure (CHF) and preserved left ventricular ejection fraction conditioned by coronary heart disease, taking into account the body mass. The study included 42 patients (29 males, 13 females) aged 51 to 75 years (mean age 68.40 ± 1.17 years) with CHF II—III functional class with preserved left ventricular ejection fraction (more than 45 %) with signs of fluid retention. All patients were divided into two groups. The first group included 26 patients with CHF, who received torasemid as a diuretic (Torsid, manufactured by Farmak, Ukraine), the second one — 16 patients, administered with furosemide. In addition to diuretics all patients received standard therapy. At baseline and in 14 days we defined in patients quantitative levels of aldosterone and microalbuminuria. It is found that the aldosterone level in patients with CHF and preserved ejection fraction depends on the body mass. The use of furosemide caused the increase of aldosterone level, however, on the background of torasemide administration, aldosterone level decreased. The maximum negative impact was registered in patients with obesity.
Key words: chronic heart failure, preserved ejection fraction, aldosterone, loop diuretics.
