CC BY
24Б. В. Авраменко,
аспiрантка кафедри педагогки Одеського нацюнального унверситету iменi 1.1. Мечникова
УДК 378.937
ДИДАКТИЧНА КУЛЬТУРА НАУКОВО-ПЕДАГОГ1ЧНИХ КАДР1В: СУТН1СТЬ I СТРУКТУРА
Цившзацшний розвиток людства, сус-пiльна й особиста конкурентоспроможнiсть в умовах глобалзаци дедал1 бiльше пов'яз-уються iз людською квалiфiкацieю, переду-сiм 1! найвищими освiтнiми рiвнями. Саме топ-квал1фшаци е ключовими у здшснент iнновацiйних змiн, прискореннi прогресу в цiлому, забезпеченнi усшшносп окремих нацiй i особистостей. Серед квал1фкацш, що надаються в освiтнiй систем^ найвищими е докторсьш ступенi, яю не так давно вважа-лися малопоширеними, а тому як сустльне явище не привертали уваги вчених i практиков. Як результат, сьогодш бракуе ввд-повiдних комплексних достджень щодо розумiння феномену тдготовки фахiвцiв найвищого освiтнього рiвня, яка здш-снюеться через аспiрангуру i докторантуру.
Як в Gвропi, так i в Укра!ш глибоко осмислювати пiдготовку фахiвцiв вищо! квалiфiкацii стали лише на початку ХХ1 сто-литя у зв'язку iз упровадженням Болон-ського процесу щодо формування Свропей-ського простору вищо! освгга (1999) та реалiзацiею Лкабонсько! стратеги зi ство-рення £вропейського дослвдницького простору для сусп1льства знань (2000 р.), прий-няттям европейських квалiфiкацiйних стан-дартiв (2005, 2008). При цьому сучасний стан астрантури пов'язуеться з досягненням И випускниками авторигету у сферi трансляци цшностей нацюнально! i свггово! культури, здатносп створювати сприятливi умови для
сощального партнерства, налагодження гар-монiйних педагопчних стосунк1в i взаемо-розумiння з новою генеращею щдростаю-чого поколшня студенпв як провщних замов-ниюв освiтнiх послуг суспiльства знань. Акцент робиться на формувант !хньо! осо-бистостi як носив науково-педагопчно! та дидактично! культури, спроможних до ство-рення, освоення та ефективного впровад-ження iнновацiй в навчальний процес для всебiчного задоволення нових освгттх потреб та iнтересiв студентсько! молодi. Це передбачае принципову перебудову психологично! структури особистосп випускника аспiрантури як сучасного европейського вик-ладача вищо! школи, здатного бути активним дослвдником, дiагностом, проектувальником, органiзатором i диспетчером не тшьки продуктивно! навчально-п1знавально! й творчо! дiяльностi студента, а також й власно! науково-методично! та науково-педагопчно! даяльносп.
Новi прiоритети й соцiокультурнi цшносл, що обумовлюють необхiднiсть шноватизаци змкту, засоб1в, форм i методов щдготовки науково-педагопчних кадяв вищо! школи, сприяли значнiй акгивiзацi! наукових досл!джень в аспекп модернiзацi! вищо! та тслядипломно! освiти (В. Андру-щенко, I. Зязюн, iншi); вдосконалення форм i метод1в навчання майбутнiх науково-педагогiчних кадрiв в аспiрангурi; конкре-тизаци сутностi дидактично! д1яльносп та дидактично! системи викладача вищо! школи; вияву особливостей формування в нього професшно важливих якостей [1; 2; 3]. Однак питання, пов'язат з оновленням дидактично! шдготовки майбуттх науково-педагогiчних кадяв у напрямi формування в них дидактично! культури до сьогодш не були предметом дидактичного дослвд-ження.
Враховуючи актуальнють означено! проблеми, метою статтi е обгрунтування сутносп i структури дидактично! культури майбутшх науково-педагопчних кадрiв гад час 1хнього навчання в аспiрантурi.
Намагаючись дшти ютини щодо розу-мшня феномену дидактично! культури аст-ранпв як мaйбутнiх науково-педагопчних кaдрiв, ми, з одного боку, зосередили сво! зусилля на конкретизацп сутносп культури як шдивщуально! характеристики особис-тосп, а з iншого, - на уточнент специфжи дидактично! дiяльноcтi та дидактично! сис-теми викладача вищого навчального закладу.
Так, вивчення довщково! л1тератури засвОдчило, що слово «культура» («cultura») -латинського походження, яке бере початок вод iменникa «культ» («cultus») i походить вод дiecловa «colo», що мае калька груп значень [3, с. 74]. Серед них з часом, центральне мюце поciло значення «зрошувати, оброб-ляти, вирошувати», через що тд культурою особистосп найчаспше розумiетьcя такий споаб i! творчо! дiяльноcтi, за допомогою якого передбачаеться саме позитивне пере-творення у рiзних сферах людського буття. Нaйбiльш адекватне тлумачення феномену культури особистосп передбачае и розу-мiння як найвищого рiвня людсько! освОче-носп та компетентносп: «Саме на рiвнi культури можуть у найбшьш повному виглядО виявитися людська щдивщуаль-шсть...» [1, с. 74]. Культура особистосп виявляе свою суть не тшьки через суму певних знань, переконань, набутих здОбно-стей, умшь та навичок, засвоених метода i способш дiяльноcтi. Культура особистосп -це мiрило досягнутого нею розвитку, сфор-мованосп !! внутршнього cвiту, cоцiaльного потенцiaлу та готовносп до рОзномаштно! дiяльноcтi iз збереження й поширення cвiту цшностей.
Правомршсть такого тлумачення пов-нicтю подтвердила вcеcвiтня конференц1я з культурно! полггики, проведена щд епдою ЮНЕСКО, в деклараций яко! зазначено: «Культура - це комплекс характерних мате-рiaльних, духовних, iнтелектуaльних i емо-цiйних рис сустльства, що мicтять у ot6í не тшьки рiзнi мистецтва, але й cпоciб життя, оcновнi правила людського буття, системи цiнноcтей, традицш i вiрувaнь» [Цит. за: 2, с.
96]. В означеному документ також заува-жено, що серед провщних функц1й культури у житп суспшьства й людини можна видо-кремити так1, як: 1) людинотворча (гумаш-стична); 2) iнформaцiйнa; 3) тзнавальна (гноcеологiчнa); 4) регулятивна (нормативна); 5) семютична (знакова); 6) щншсна (aкciологiчнa) [2].
Суттево й те, що на сьогодтшнш момент поняття «культурам» набуло значення фундаментально! науково! категори. I! багатогрантсть й cклaднicть зaфiкcовaно у рiзних штерпретащях и cутноcтi, зумов-лених контекстом певних методологiчних тдход1в. Так, в межах даяльшсного подходу, який вказуе на нерозривний зв'язок людсько! д1яльносп i культури, культура визна-чаеться як унiверcaльний споаб даяльносп, результатом яко! е сукуптсть створених i накопичених людством культурних багатств, як особливого роду культурна реальтсть, що слугуе одтею з головних подстав вае! людсько! дальносп й людського буття. ,Щяльтсть, як споаб розвитку культури, мютить у собО насамперед культуротворчу активтсть, у ход яко! створюються й перетворюються щнносп культури. Але не будь-яка людська даяльшсть розвивае й узагальнюе культуру, а тшьки та, у результат яко! виникають новО зразки й цшносп матерОального та духовного життя, внасль док чого позитивно змшюеться сама лю-дина.
КрОзь призму аксюлопчного подходу культура визначаеться як «свгт втшених цшностей» - матерОальних i духовних, створених людством Вщповшно до розвитку людини, сфера предмепв, що виконували функ-щю культурних кодОв, тобто цшностей, неухильно зростала. Поряд Оз природною мовою - головним засобом спшкування й передач культурних змюпв, виникають так зват вторинт мови або знаковО системи, у рол1 яких виступають практично ва пщ-системи культури: об'екти мистецтва, по-буту, норми етикету, техносфера. Культур-ний змют !м надае людина.
У межax особиспсного пiдxодy кyлътypa pозглядaeться як сyкyпнiсть влaстивостей i якостей, шо xapaктеpизyють людину як yнiвеpсaльного сyб'eктa сyсmлъно-iстоpич-ного твоpчого щюцесу. Пpи цьому кyлътypa pозглядaeться не тшьки як гaлyзь aбо сукуптсть гaлyзей, aле, нaсaмпеpед, як сфе-pa дyxовного pозвиткy особистосп й суспшь-ствa. Kyльтypa фоpмye людину piзномaнiт-ними iндивiдyaлъними i колективними фоp-мaми пiзнaння, виxовaння, освети, твоpчоï дiялъностi. Вонa - водночaс yмовa тa pезyль-тaт постшного тяжiння людини до сшо-pозвиткy й дyxовного збaгaчення.
З позици кyлътypологiчного пiдxодy кyлътypa тлyмaчиться як цшсшсть. Ця новa нayковa ^pan^ma, шо пpинципово змiнилa погляд m культ^у, одеpжaлa нaзвy «плюpa-лктично!», тому шо ïï пpиxилъники послу-говуються вдеею множинностi й piзномy-нiття кyлътyp. Увaгa дослвдниюв зосеpеди-лaся нa дослiдженнi piзномaнiття кулк^-ного офоpмлення людиною свого iснyвaння.
Тому, дотpимyючись пеpевaжно зм1сту плюpaлiстичноï пapaдигми, шо зaтвеpдилaся в кyлътypологiï, нa нaшy думку, пpaвомipно видшити дидaктичнy кyлътypy як особливий вид «логально!» кyлътypи, влaстивy тшъки щюфесшному спiвтовapиствy фaxiвцiв сфеpи освiти зaгaлом й кожному його члену як оpгaнiзaтоpy певного дидaктичного пpоцесy тa aктивномy сyб'eктовi освiтньо-пiзнaвaль-ниx в1дносин зокpемa. Стae очевидним, шо як особливе соцiaлъне явише, дидaктичнa кулиую - певнa сyкyпнiсть мaтеpiaлъниx i дyxовниx бaгaтств, цiнностей i сенав, ноpм i тpaдицiй, знaковиx систем, яга викоpисто-вуеться сусп1лъством для нaкопичення, збе-pеження й пеpедaчi нaйкpaщиx нaдбaнь дос-вщу з оpгaнiзaцiï пpоцесiв нaвчaння й освети, зaбезпечення безпеpеpвноï дидaктичноï комyнiкaцiï, pегyляцiï дидaктичноï д1ялъносет й пpофесiйноï поведшки педaгогiчниx кaдpiв як пpедстaвникiв певшИ соцiaлъно-пpофесiй-ноï сп1лъноти - фaxiвцiв сфеpи освiти.
Тaким чином, спiвстaвлення цього вис-новку з pезyльтaтaми дослвдження особи-
востей дидaктичноl кулы^и як своepiдного феноменa особистост1 фaxiвця сфеpи освiти уточнюе низку пш^нь, шо стосуються сут-ност1 тa стpyктypи феноменa дидaктичноï кyлътypи мaйбyтнix нayково-педaгогiчниx кaдpiв. Оск1лъки нaйчaстiше у визнaченняx феноменa «кyлътypa особистост1» вiдомi нayковцi вкaзyють нa нaявнiсть певного обсягу знaнь, yмiнь, цiнностей тa досв1ду твоpчоï дiялъностi (iдеaлiв), то в стpyктypi дидaктичноï кyлътypи мaйбyтнix нayково-педaгогiчниx кaдpiв, пpовiдним видом твоp-чоï сaмоpеaлiзaцiï якиx е виклaдaння у вищиx нaвчaльниx зaклaдax, ми виокpемили чотиpи компонентa:
- пpедметний, шо виконуе iнфоpмaцiйно-mзнaвaльнy функц1ю й оп1куе систему pозy-мовиx дiй нayково-педaгогiчниx кaдpiв в ме-жax пpостоpy дидaктичного пiзнaння з метою опaнyвaння, збеpеження й нaкопи-чення пpовiдниx блок1в теоpетико-методоло-riчниx тa констpyкгивно-теxнолоriчниx знaнь з пpогнозyвaння й оpгaнiзaцiï пpоцесiв нaв-чaння й освiти у виш^ нaвчaлъниx зaклaдax, a тaкож шбуття поiнфоpмовaностi шодо основ дидaктичного дослвдження у виш1й школi;
- теxнологiчний, який виконуе iнстpy-ментaлъно-пpогностичнy функцш й пiдкpiп-люе систему pозyмовиx дiй нayково-педa-гогiчниx кaдpiв щд чaс пpaктичноï pеaлiзaцiï зaвдaнь дидaктичноï дiяльностi, спpямовaноï нa оpгaнiзaцiю щюцесу нaвчaння стyдентiв зaвдяки вияву здaтностi до дидaктичного pежисеpyвaння фоpм нaвчaння; дотpимaння констpyктивниx зaсобiв i пpийомiв дидaк-тичного менеджменту; досконaлостi способш сaмопpезентaцiï пpи виконaннi пpогpaм дидaктичного pепеpтyapy;
- aксiологiчний, шо виконуе щншсно-оpieнтaцiйнy функц1ю й mдтpимye систему дiй нayково-педaгогiчниx кaдpiв шд чaс дидaктичного спiлкyвaння й комyнiкaцiï зaвдяки зоpieнтовaностi нa пpогpесивнi кон-цептyaлънi пiдxоди i пpинципи дидaктичного пiзнaння; спpямовaностi нa гyмaнiстичнi щнносп тa iдеaли в оpгaнiзaцiï тa контpолю
якосп результатов процесу навчання; дотри-мання етичних норм повед1нки з учасниками дидактичного процесу;
- суб'ектний, який виконуе рефлексивно-творчу функцш й передбачае систему дш науково-педагопчних кадр!в под час зану-рення у процес дидактично! творчостi, чому сприяе наявнiсть критичного ставлення до себе як суб'екта дидактичного тзнання, стлкування й даяльносп; дотримання наста-нов шновацшного подходу до вирiшення власних проблем дидактичного менеджменту; схильтсть до сприйняття та впро-вадження дидактичних iнновацiй з метою безупинного професiйно-особистiсного само-розвитку як провщного суб'екта науково-освiтнього процесу вищо! школи.
Пiд дидактичною культурою науково-педагопчних кадрiв в аспектi и колек-тивного носiя ми розумiемо iсторично зумовлений спосiб професiйного буття ака-демiчного спiвтовариства (викладачiв вищих навчальних заклад1в), розвитку творчих сил i зд1бностей його членiв, виявлений у в!д-поввдних типах i формах органiзацi!' !'хньо! дидактично! дяльносп та взаемовщносин, що мають мюце у сферi дидактичного тзна-ння, спшкування й менеджменту, а також у створених ними матерiальних i духовних цiнностях, як! зумовлюють ефективтсть органiзацi!' процесу навчання у вищш школ!. В означеному контекст! корпоративна дидактична культура - це процес ! продукт духовного виробництва сустльства як сис-теми для створення, накопичення, збере-ження, розповсюдженню й освоення особ-ливих - дидактичних - !дей, цшностей, норм, знань, уявлень, смисл1в та символ!в, що ввдграють важливу роль в сфер! навчання й освгти студенпв. Вона формуе духовний свгт дячв науково-педагопчного ствтовариства, забезпечуе !х диферен-цшованою системою дидактичних знань, способ!в д1й ! цшшсних ор!ентацш, необхвд-них для здшснення вах р!зновидав дидактичного Тзнання, дидактичного прогнозу-вання й проектування та дидактичного
менеджменту, що необхщт для ефектив-носп оргатзаци процесу навчання у вищих навчальних закладах. У сфер! дидактично! культури виробляються п аде!', норми, смисли ! цш, якими керуються члени науково-педагопчного ствтовариства при регуляцй всього багатства накопичених форм здшснення дидактично! д1яльност1 Дидактична культура, як певна система цшностей ! норматив!в, що спрямовують дидактичну д!яльшсть викладача вищо! школи з оргашзащ! навчання студенпв, набувае властивостей провщного шляху розвитку творчих дидактичних здабностей суб'екта.
Таким чином, дидактична культура майбутшх науково-педагопчних робгтниюв - це штегральна характеристика професю-нал!зму !хнього особистосп як суб'екпв дидактично! д1яльносп, що вщбивае прогре-сивш вимоги до оргашзаци сучасного процесу навчання у вищш школ!, а також мру опанування ними сучасних та шновацшних освгттх технологий, вщповщного функцю-нально-рольового репертуару (аналтика, прогнозувальника, проектувальника, режи-сера, диспетчера, шноватора й менеджера дидактичного процесу вищо! школи) та гуматстичних цшшсних ор!ентацш. Дидактична культура - це такий споаб буття майбутшх науково-педагопчних пращвни-юв, який забезпечуе !хню всеб!чну гума-шстичну та творчу самореал!зацш як суб'екпв дидактичного тзнання, стлкування, сшвпрат та сшвтворчосп, чим сприяе прогресивному розвитку теори ! практики вищо! освгти як особливого сощального шституту, роль якого в умовах глобал!заци значно зростае.
АНОТАЦ1Я
У статп висвгтлено теоретичш основи обгрунтування сутносп феномена «дидактична культура» майбутшх науково-педагопчних кадр!в. Особлива увага придшяеться анал!зу родового поняття «культура» з позицш р!зних методо-лопчних тдход!в, настанови яких дали
SO/j//_(Ш
змогу конкретизувати провщш складов1 структури дидактично! культури майбутшх науково-педагопчних кадр1в.
Ключовi слова: культура особистосп, дидактична культура науково-педагопчних кадрш, суттсть i структура дидактично! культури майбутшх науково-педагопчних кадрiв.
АННОТАЦИЯ
В статье отражены теоретические основы обоснования сущности феномена «дидактичная культура» будущих научно-педагогических кадров. Особенное внимание уделяется анализу родового понятия «культура» из позиций разных методологических подходов, установки которых дали возможность конкретизировать ведущие составные структуры дидактичной культуры будущих научно-педагогических кадров.
Ключевые слова: культура личности, дидактичная культура научно-педагогических кадров, сущность и структура дидактичной культуры будущих научно педагогических кадров.
SUMMARY
In the article theoretical bases of a ground essence of a phenomenon « didactic culture » of future scientific and pedagogical staff are reflected. The especial attention is given to the analysis of patrimonial concept "culture" from positions of different methodological approaches which installations have enabled to concretize the leading compound structures of didactic culture of future scientifically pedagogical staff.
Keywords: person culture, didactic culture of scientifically pedagogical staff, essence and structure of didactic culture of future scientifically pedagogical staff
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрущенко В. П. Роздуми про освпу / В. П. Андрущенко. - Ки!в, 2004. - 738 с.
2. Крылова Н. Б. Формирование культуры будущего специалиста / Н. Б. Крылова. - М. : Высш. шк., 1990. - 142 с.
3. Педагопчна майстершсть : щдручник / I. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, I. Ф. Кривонос та in; [за ред. I. А. Зязюна]. - К. : Вища школа, 1997. - 349 с.
4. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. - М. : Сов. энциклопедия, 1990. - 729 с.
5. World Guide to Higher Education. A comparative survey of systems, degrees and qualifications. Third edition. - UNESCO Publishing, France, 1996. - 571 p.
Г. В. Почивалiна,
acnipaHm 1нституту педагогки, психологи та ¡'нклюзивноУ освти, РВНЗ «Кримський гумантарний унверситет» (м. Ялта)
УДК: 378.017.4 : 37.09
ПЕДАГОГ1ЧН1 УМОВИ РЕАЛВАЦП ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКО1 МОЛОД1
В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕС1ВНЗ
Перехщ освгтнього середовища на особиспсно-гуматстичну парадигму вихо-вання визначив прюритетт цш та завдання оргатзаци навчально-виховного процесу у вищому навчальному заклад^ серед яких провщне мiсце посiдаe громадянське вихо-вання студентсько! молодi.
Особиспсно-гумашстична парадигма виховання, що грунтуеться на вдеях вгтчиз-няно! фшософсько! традици, репрезентована А. Бойко, !! провщним чинником виступае особиспсть студента як найвища цiннiсть.
