CC BY
4
УДК 343.326
В. С. Канщр
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету «Львiвська полтехшка», доктор юридичних наук, професор кафедри кримiнального права i процесу,
К. Б. Марисюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету «Львiвська полтехшка доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримшального права i процесу,
шагу8уик@1.иа
Д1АГНОСТУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ ЗАГРОЗ
ОПОСЕРЕДКОМ РОЗУМ1ННЯ МИСЛЕННЯ ОСОБИ ТЕРОРИСТА (ТЕРОРИСТИЧНО1 ГРУПИ)
© Канщр В. С., Марисюк К. Б., 2019
Проаналiзовано окремi аспекти логiчного мислення особи терориста, його сощально-психолопчний портрет. Доведено, що мислення такого злочинця важко пiддаeться однозначнiй штерпретацп, воно викривлене, однобiчне, безальтернативне, пiдпорядковане однiй мет - реалiзувати терористичний акт. Емоцшна складова займае в ньому бшьше м1сця, нiж будь-який логiчний аналп, монiторинг.
Описано причини емоцшноТ лабшьност особи, легкостi миттевого переходу вщ одного емоцiйного стану до шшого - прямо протилежного, агресивного.
Дослщжено соцiально-психологiчнi функцп терористичноТ групи, мотивацшш платформи прагнення до членства у терористичнш оргашзацн.
Ключовi слова: тероризм; особа терориста; логжа терориста; емоцшний стан; терористична група.
В. С. Канцир, К. Б. Марисюк
ДИАГНОСТИКА ТЕРРОРИСТИЧЕСКОЙ УГРОЗЫ ПОСРЕДСТВОМ ПОНИМАНИЯ МЫШЛЕНИЯ ЛИЧНОСТИ ТЕРРОРИСТА (ТЕРРОРИСТИЧЕСКОЙ ГРУППЫ)
Проанализированы отдельные аспекты логического мышления личности террориста, его социально-психологический портрет. Доказано, что мышление такого преступника трудно поддается однозначной интерпретации, оно искаженное, одностороннее, безальтернативное, подчинено одной цели - реализации террористического акта. Эмоциональная составляющая занимает в нем больше места, чем любой логический анализ, мониторинг.
Описаны причины эмоциональной лабильности лица, легкости мгновенного перехода от одного эмоционального состояния к другому - прямо противоположного, агрессивного.
Исследована социально-психологические функции террористической группы, мотивационные платформы стремление к членству в террористической организации.
Ключевые слова: терроризм; лицо террориста; логика террориста; эмоциональное состояние; террористическая группа.
V. S. Kantsir
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Criminal Law and Procedure,
Sc. D., Prof.
K. B. Marysyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Criminal Law and Procedure,
Sc. D., Prof.
DIAGNOSTICS OF TERRORIST THREAT THROUGH UNDERSTANDING THINKING PERSONALITY OF TERRORIST (TERRORIST GROUP)
Analyzed certain aspects of the logical thinking of the personality of the terrorist, his socio-psychological portrait. It is proved that the thinking of such a criminal is difficult to unambiguously interpret, it is distorted, one-sided, without alternative, subject to the same goal -the realization of a terroristact. The emotional component occupies more space than any logical analysis, monitoring.
Describes the causes of emotional lability of the person, the ease of instantaneous transition from one emotional state to another - directly opposite, aggressive.
The socio-psychological functions of a terrorist group, motivational platforms, the desire for member shipin a terrorist organization have been studied.
Key words: terrorism; terrorist person; terrorist logic; emotional state; terrorist group.
Постановка проблеми. Станом на 2019 piK, втизняним законодавцем вже кримш^зоваш будь-як передбачуваш прояви протиправно1 поведшки, яка могла б призвести до вчинення терористичного акту («Втягнення у вчинення терористичного акту», стаття 258-1 КК Украши; «Публiчнi заклики до вчинення терористичного акту», стаття 258-2 КК Украши; «Створення терористично1 групи чи терористично1 оргашзаци», стаття 258-3 КК Украши; «Сприяння вчиненню терористичного акту», стаття 258-4 КК Украши; «Фшансування тероризму», стаття 258-5-КК Украши). Разом з тим, для протистояння терористичним загрозам (за крайньо1 необхщност - для результативного переговорного процесу), на перший план виходить розумшня алгоритму лопки та емоцшного стану злочинця, терориста або цшо1 групи.
Саме по собi лопчне мислення теpоpистiв важко пiддаeться однозначнiй iнтеpпpетацiï. По-перше, воно надто емоцiйне, iнколи емоцшна складова займае в ньому бшьше мiсця, нiж логiчна платформа. По-друге, мислення викривлене, однобiчне, безальтернативне. По-трете, воно очевидно моноiдеïчне, тобто тдпорядковане однiй метi - pеалiзувати терористичний акт.
Про викривлену лопку терорисив свiдчить той факт, що вони практично уникають дiалогу. Це тдтримуеться на побутовому piвнi - терористи здатш або вислуховувати тiльки того, кого вони вважають для себе авторитетом, або, навпаки, здатш виголошувати довп монологи. Це свiдчить про авторитаршсть i водночас про рипдшсть мислення - складнiсть або нездатшсть перебудовуватися при виконаннi завдань, якщо цього потребують обставини. «У шзнавальнш дiяльностi pигiднiсть виявляеться в повшьнш трансформацл уявлень при змiнi умов життя, дiяльностi; в емоцiйному житп -у закляклостi, млявостi, нерухливосп почуттiв; у поведiнцi - у негнучкосп, iнеpтностi мотивiв поведiнки та морально-етичних вчинкiв при цiлковитiй очевидносп ïx недоцiльностi. Бiльш виражена рипдшсть у психологи характерна для психопа^в з ознаками параной Такi особистосп, як правило, виpiзняються конфлiктнiстю, афективною заxопленiстю домiнуючою iдеею. Стpатегiя
взаемодн з особиспстю такого типу повинна будуватися на неявному переконанш у формi рекомендацiï, щоб у самого iндивiда склалося враження, що переконашсть виходить вiд нього самого, а психолог тшьки пiдтвердив ïï правильшсть» [1].
Аналiз дослiдження проблеми. Науковi пошуки багатьох вчених присвяченi аналiзу основних форм, тенденцiй сучасного тероризму, мотиващйжи складовоï у дiях терориспв, а також свiтоглядного, соцiального, психолопчного корiння тероризму: Н. Агаева, В. Антипенка, Ю. Антоняна, Д. Араса, М. Афанасьева, I. Бiнька, О. Будницького, А. Веселiцького, А. Вахромiева, С. Волобаева, А. Грачова, О. Герасимова, В. Гордiенко, В. Горбулша, М. Гуцало, О. Данильяна, О. Дзьобаня, М. Дзлiева, В. Емельянова, В. Ермакова, В. €фiмова, Ю. 1ванова, А. Iлларiонова, М. 1орданова, О. Зотова, М. Карпова, Н. Каттаненка, С. Коваленко, Е. Кожушка, О. Козлова, В. Коломшцева, Я. Кондратьева, Н. Кормушкiноï, В. Косевцова, Г. Костенка, П. Крутя, В. Кубальського, М. Краснова, В. Крутова,
B. Кудрявцева,У. Латипова, В. Лшкана, В. Лопатiна, В. Лунеева, Б. Мартиненка, Г. Морозова,
C. Мохончука, Л. Медведко, В. Медведева, Р. Оганяна, Д. Ольшанського, В. Петрищева, М. Панова, О. Панфшова, Е. Побегайло, М. Руденко, А. Смелянцева, В. Смолянюка, Х. Солодовшково1', В. Устинова, О. Хлобустова, О. Шевченко та ш.
Виклад основного матерiалу. Терорист (терористична група, терористична органiзацiя) першо1' половини XXI сторiччя, охарактеризованi такими якостями: 1) абсолютно продумана ор-ганiзацiйна складова, за яко1' рiзнi ïï ланки безпосередньо можуть не перетинатися, не комушкувати; 2) стале, системне, зазвичай, го^вкове або електронною валютою «Бiткоïн», фшансування; 3) ви-користання новiтнiх електронних техшчних засобiв, Iнтернет-ресурсiв, телекомунiкацiйних мереж для досягнення первинноï мети - тотального залякування, запровадження вiдчуття безпорадност перед терористичною загрозою.
Логiка терориспв часто мае досить неконкретний, символiчний характер. Очевидно, горезвiснi вибухи Всесв^нього торгового центру в Нью-Йорку у вересш 2001 року, були вибухами-символами i вибухами символiв св^ового панування Сполучених Штатiв Америки. Виходячи з цього, значна кiлькiсть спещалю^в вважають: тероризм - не стшьки аморфне вираження соцiального перевантаження, скшьки форма незадоволення, що викликае руйнування надiй i планiв iнших iндивiдiв. Далеко не останнiм його (тероризму) завданням, стае i символiчне i реальне одночасно, руйнування намiрiв, сподiвань звичайних громадян, за допомогою досягнення всезагального неспокою, страху, пашки, вщчуття нестабiльностi, напруги, невизначеностi. Останне якраз i свщчить про очевидний символiзм терористичноï логiки. Звернемося до вщомого iсторичного факту, коли 13 березня 1881 року у Санкт-Петербурзi вщбувся найгучнiший у XIX сторiччi терористичний акт в Росiйськiй iмперiï - членами оргашзацн «Народна воля» був вбитий росшський iмператор Олександр II. Вбиваючи царя, росшсью народовольцi символiчно нiби «вбивали» весь монархiчний лад, вбиваючи ж наближених царя, терористи шбито розправлялися з полiтичною системою загалом.
Терористи - це тип людей, у яких фактично немае рацюнальних компоненпв у поведiнцi та характер^ а емоцiйнi переважають настшьки, що стають негативно ефективними. На вщмшу вiд адекватного iндивiда, який у свош поведiнцi пропорцiйно здатний розум^и рацiональну складову та корелювати ïï з емоцшним станом, не виходячи за рамки загальноприйнятого, терорист не здатний на це.
Серед терориспв трапляються особи двох протилежних тишв поведшки. Перший тип -зовшм беземоцiйний, з абсолютною «холодною кров'ю», не пiдвладний емощям або такий, який вмiе 1'х повнiстю контролювати. Таким виглядав, наприклад, Борис Савiнков (19 (31) шчня 1879, Xаркiв - 7 травня 1925, Москва) - росiйський пол^ичний дiяч, соцiал-демократ, один з лiдерiв партiï есерiв, керiвник терористичноï «Бойовоï органiзацiï партiï есерiв», учасник «Бшого руху». У документах сучасникiв, що збереглися i мютять опис терориста, його портрет змальовуеться досить рiзкими штрихами: невисокого зросту, одягнений «з голочки», «не посмiхаеться», «вiе жорстоюс-тю», «сухе кам'яне обличчя», «презирливий погляд безжалiсних очей» [2].
Для шшого типу, що значно частше трапляеться серед терористiв, характерне дуже багате емоцшне життя. При всш зовнiшнiй стриманостi, пiдкресленiй рацiональностi, строгости у нього вирують емоци. Чим сильнiшi обмеження, що накладаються специфшою терористично1 дiяльностi, тим сильнiше приховуються цi емоци. Так звана холоднокровшсть терориста, його «сталевi нерви» -результат впливу рацюнальних компонентiв психши. Таке тамування не може бути постшним, вiдбуваеться !х [емоцiй] «вибух», наприклад, пiсля успiшного вчинення терористичного акту. Вони можуть надзвичайно бурхливо радiти, вiтати один одного, або, навпаки, плакати i страждати.
Життя терориста минае у постшних емоцшних переживаниях, вiн живе в емощях страху, боячись потрапити до рук противниюв, правоохоронних органiв. Одночасно, вш живе в емоцiях гнiву i презирства до них i втшаеться передчуттям задоволення вiд того, що нанесе !м вiдчутних втрат. Природно, таю суперечливi почуття часто зштовхуються, призводячи до внутрiшнiх емоцiйних конфлш^в. Вони i спричиняють тяжкий стан хрошчного емоцiйного стресу, в якому перебувае терорист. Для хрошчного стресу характерш емоцшна лабшьшсть(вщ лат. 1аЬШ8 -«ковзаючий», «несталий»), легкiсть майже миттевого переходу вiд одного емоцшного стану до шшого - прямо протилежного.
Однак розповсюдженим емоцiйним станом терориста е його постшна насторожешсть. Феномен настороженостi проявляеться у постшнш готовностi до вiдбиття загрози нападу, шдвищеним рiвнем бадьоростi i концентраци уваги на найдрiбнiших змшах усiх параметрiв середовища. Навiть зовш помiтна постiйна пiдозрiлiсть терориста проявляеться у безперервному подш всiх оточуючих на «сво!х» та «чужих». Зрозумшо, що «чужий» апрiорi iдентифiкуеться з негативним, огидним «образом ворога» (реакщя ворожо! недовiри). Водночас видаеться той факт, що при шдтвердженш того, що «чужий» - насправдi е «сво!м», характер ставлення рiзко змшюеться на прояв (iнодi надмiрний) довiри i вiдкритостi. Це свiдчить про значну поляризащю емоцiй та про емоцшну лабiльнiсть особи терориста.
«Слший» фанатик, який здiйснюе жорстокi терористичш акти на рацiональному «автопiлотi», не страждае моральними переживаннями. Це слша «машина» для руйнування, що не замислюеться над моральними питаннями з огляду на те, що таю питання не притаманш у принциш. Однак, що стосуеться розвинених в штелектуальному планi терористiв, внутрiшньо !х постiйно хвилюе питання: наскiльки вони правi у сво!х дiях? У спогадах того ж таки Б. Савшкова, наприклад, цш складовiй придшяеться значна увага. Щоразу, готуючись до терористичного акту, терористи шукають йому моральне виправдання. Зокрема, iсламськi терористи вiрять, що 1хш акци не тшьки рятують власнi душi (подвиг в iм'я Аллаха), а й допомагають душам !х жертв швидше потрапити в рай. Бойовики руху «Хамас» (араб. , «1сламський рух супротиву», визнаний терористичною оргашзащею, зокрема, 1зра!лем, Канадою, США i Японiею) зi спецiальноl пам'ятки свое! оргашзаци, ч^ко знають: «Аллах пробачить тоб^ якщо ти виконаеш свш обов'язок i вб'еш невiрного, в раю Аллах вiзьме на себе вш тво! проблеми».
Вiдчутнi моральш дилеми притаманнi лише «iдейним» терористам, причому з достатньо високим рiвнем освiти та iнтелектуального розвитку, здатним до свщомо! рефлексil свое! дiяльностi. Пересiчним терористам значно характернiша наявшсть iншоl психологil, зведено1 до рефлексивних, порiвняно примiтивних «синдромiв».
У спещальнш лiтературi наведено психологiчнi описи особливостей особи терорисив з так званими синдромами «Камшадзе», «Зомбi»i «Рембо» [3].
«Синдром камшадзе» сво1ми симптомами наголошуе на екстремальну готовнiсть до самопожертви, здатшсть знехтувати сво1м життям задля «виконання мiсil». «Мотивацiя сучасного терориста-смертника е складним синтезом релiгiйного пафосу, бажання помсти чи визволення вщ окупаци. За пiвсторiчну iсторiю (вщ 1974-го до 2018-го) у свт зафiксовано близько п'яти з половиною тисяч атак смертниюв. У кожнш гинуло в середньому 10 ошб, ще 25 дiставало поранення. I хоча про смертниюв вщомо ще з дуже давшх часiв (варто лишень згадати атаки релiгiйних фанатиюв iз секти сикарilв у давнш 1уде1 або напади членiв секти юмаштв пiд проводом ГасанаiбнСаббаха), саме в наш час вони стали справжньою зброею, глобальним феноменом, який систематично, безжально та безупинно забирае життя тисяч людей на вшх континентах»[4].
Синдром «ЗомбЬ» проявляешься у постiйнiй, причому не штучнш, а цiлком природнш боeготовностi (готовностi до вiдбиття нападу), ворожосп з тотальним образом ворога, паранощаль-ним постiйним прагненням до найскладшше органiзованих бойових дiй. У житп - це своерiдний «синдром бшця», який постiйно потребуе самоутвердження i пiдтвердження свое! спроможностi. Люди iз синдромом «Зомбi» постiйно живуть «на вшш» (iнколи !х досить влучно називають «псами вiйни»). Навт тодi, коли немае бойових дш, вони всiляко намагаються уникати ситуацш миру та спокою, шукають, створюють ситуаци бойових конфлiктiв. Зброя - найулюблешша iграшка, якою вони досконало володiють. Такi люди швидко i легко формують для себе образ ворога. У переслщуванш ворога вони невтомш та жорстокi. У бойовш ситуаци почувають себе, так би мовити, повшстю невразливими. Таке самовщчуття небезпiдставне: бойових втрат серед таких ошб практично нiколи не бувае, т ж поодинокi випадки, зазвичай, пов'язанi з форс-мажором, або ж з грубим порушенням ними сво!х власних правил перебування в сташ постшно! боеготовностi. Терористи iз руху «Хамас» знають: «Боротьба - це постшна напруга всiх сил. Розслабитися во!н Аллаха може тiльки в раю». Чудова фiзична й бойова шдготовка, досягненню i пiдтриманню яко! присвячене все !х життя, дозволяе таким людям практично необмежено переносити незручносп военного дискомфорту. Бшьше того, вони настшьки звикають до такого життя, що вважають його природним.
Вщповщно, така фiзична пiдготовка часто парадоксально поеднуеться з !х безпорадшстю в звичайних життевих ситуацiях. Зокрема, вiдомi труднощi «Зомбi» у спшкуванш з протилежною статтю: iнколи у таких вщносинах у них миттево може розвинутися помiтна регресiя на рiвнi поведiнки дванадцятирiчноl дитини. Однак, !х розгубленiсть разом iз проявами довiрливостi й вiдкритостi стосовно «сво!х», може так само миттево змшюватися на зовнiшньо невмотивовану i наперед непередбачувану агресивну ворожiсть. Це доволi часто примушуе оточуючих «вiдчувати» страх^ливу ауру !х деструктивно! «запрограмованостi».
Для людей iз синдромом «Зомбi», зазвичай, характерна не атлетична, а, навпаки, дисплас-тична i / або астешчна тiлобудова, однак багаторiчнi посилеш спортивнi тренування роблять !х гшеркомпенсованими атлетами. На обличчi у них нерщко спостерiгаеться парамiмiя (пара грец. ш1ш1а - наслiдування) - невщповщшсть актiв експреси емоцiйним станам, симптом «психiчного розщеплення», невiдповiднiсть мiмiки ситуаци, що складаеться i пережитим емощям [5]. 1х специфiчна «тваринна» пластика може миттево (особливо при спшкуванш з особами протилежно! стал) змшюватися на крайнш ступiнь моторно! неадекватность «У мирний час, у стабшьнш обстановщ, вони вiдчувають помiтнi труднощi у пошуках сексуальних партнерiв, можливо через !х легку вразливiсть та пiдвищеною чутливiстю. У мiжособистiсному спшкуванш !х вiдрiзняе дуже вузьке коло емоцiйно насичених симпатiй. У мирних ситуацiях у «Зомбi» на перший план виходять прояви емоцiйноl дисгармони, причому, в И структурi парадоксальшсть, холоднiсть, сенситивнiсть, брутальнiсть i символiчний неологiзм, характернi для шизотима, досить часто поеднуються з вибуховютю, в'язюстю, загальмованiстю i метафоричною олiгофагiею, характерними для епшептотима, тобто формуеться двояка, шизоешлептощна конституцiя. Така дисгармонiя може знаходити 0, як правило, знаходить) вихвд у протиправних дiях» [6].
Люди з поманим синдромом «ЗомбЬ» - iдеальнi солдати, у яких постiйна агресивна ворож1сть е мехашзмом своерiдноl адаптацil до зовшшшх умов. Вони завжди «на вшш», обстановка бойового з^кнення - !х природне «середовище iснування». У терористичних органiзацiях «Зомбi» - iдеальнi бойовики-виконавщ.
Термiн «синдром Рембо» виник i поширився вiдразу ж шсля вiдомого фiльму про амери-канського ветерана вшни у В'етнамi, який повернувся додому, але не зм^ знайти себе у мирному житп й нiби не зi свое! волi став терористом. Фiльм про бойовика Рембо створив вдалий образ, а його iм'я згодом стало загальновживаним. Спещалюти iз дослiдження поведшки людей у надзвичайних ситуацiях вважають, що «синдром Рембо» - це своерщний крайнш вираз, результат довготривалого формування цшком стiйкоl невротично! структури особистостi, яка розриваеться непереборним штрапсих1чним конфлiктом мiж прагненням до гострих вiдчуттiв i переживанням тривоги, вини, презирства за свою участь в них. «Ключовою характеристикою ще! структури слугуе
або усвщомлення «mîcîï», добровiльно покладених на себе тяжких але благородних альтруютських обов'язкiв, що дозволяють реалiзувати агресивш намiри без найменшого сумшву у ворожосп, або yсвiдомлення приналежностi до «корпораци», професiональних обов'язкiв, що дозволяють ризикувати життям i здоров'ям без докорiв в аyтоагресивностi» [6]. Аутоагресивна сущидальна поведiнка (грец. autos - сам i лат. agressio - напад) - специфiчна форма особистiсноï активностi, спрямована на завдання шкоди своему соматичному здоров'ю.
Мiсiонерство - основний психолопчний стрижень людини з «синдромом Рембо». Вона не може (хоча i вмiе) вбивати «просто так», вона обов'язково повинна робити це в iм'я чогось високого. Тому ш доводиться весь час шукати i знаходити ri або шш^ все складнiшi й ризикованiшi «мiсiï». Люди iз згаданим синдромом, завжди вiдчyвають значнi трyднощi в адаптаци до спокiйноï, рyтинноï дiяльностi, досить часто переживають вiдчyття нудьги i своеï неспроможностi у повсякденному життi. Вони постiйно намагаються «зрушити (сколихнути)» ситyацiю, iнших людей та самого себе, досить часто штучно створюють складност^ якi необхiдно «геро1'чно переборю-вати». Тим самим, вони намагаються опинитися в екстремальнш ситуаци або в центрi яко1-небудь надзвичайно1' ситyацiï. Важливими для них характеристиками екстремально1' ситyацiï е «близьке за духом оточення» i «наявнiсть правил гри». Показовою виступае також i можливють «вiдповiдати добром на зло», не вщступати перед жодною загрозою при виконанш того, що вони самi вважають «благородною мiсiею». Тому люди з вираженим «синдромом Рембо» - завжди добровольцу схильнi до самообмеження, зазвичай безвiдмовнi i хворобливо совюш, навiть альтрyïстичнi стосовно «сво1'х». Часом вони бувають навiть вщверто нав'язливими, перш за все, з приватними пропозицiями свое1' допомоги.
Терорист iз «синдромом Рембо» - людина, яка прагне до жаху i tie жах в iм'я «високо1' мети», однак робить це не тому, що ш важлива та чи шша мета, а лише тому, що по-шшому вона просто не вмie жити.
Сучасний тероризм, за своею сyтi, стрyктyрi, оргашзаци, е груповою дieю. З точки зору психологи, присутшсть групи, оргашзаци, що об'еднуе злочинцiв, якщо навт не реальна, а вiртyальна, виступае майже обов'язковою умовою для терористично1' дiяльностi, що прагне ефективного завершення. Для протидiï складноорганiзованiй грyповiй дiяльностi людей, цiлком зрозyмiло, необхвдна вщповщна органiзацiя терористично1' спрямованостi. Тому оргашзацшш дiï набувають групового характеру, що трансформуеться у вiдповiднi вимоги до особистосп терориста.
Аналiз свiдчить, що терористична група - один iз рiзновидiв так звано1' «промiжноï групи», що займае промiжне становище в шкал^ поляризованiй двома полюсами. «На однш крайнiй точцi ми бачимо високооргашзований, згуртований, фyнкцiонyючий колектив осiб як членiв соцiальноï групи - зазначае Л. Яблонський, на протилежнш крайнш точцi ми маемо зборище осiб, яке характеризуеться анонiмнiстю, безсистемним керiвництвом, що засновуе сво1' дп на емоцiях. Тi утворення, що не являють собою ш щеально згуртованих, iнтегрованих груп, нi безсистемних, погано функцюнуючих зборищ або натовтв, вiдповiдають поняттю «промiжна група» [7, с. 355-366].
Спроби соцiально-психологiчного дослщження структури «промiжних груп» дозволяють видшити три рiвнi в органiзацiï членства. В центрi групи на першому рiвнi перебувають психологiчно найстiйкiшi члени групи - ватажки. Це ri люди, яким угруповання потрiбне най-бiльше, ядро, стержень, головна «цементуюча сила». Саме вони пiдтримyють цшсшсть групи або навiть згуртовують ïï, постiйно планують акцiï, iнiцiюють певш задуми та органiзовyють ïï дiяльнiсть. Вони стають якщо не стратепчним (фyнкцiя керiвництва всieï органiзацiï), то як мшмум, тактичним центром дiяльностi «промiжноï групи». На другому рiвнi фiгyрyють особи, якi заявляють про свою приналежшсть до групи, однак активну участь в ïï дiяльностi беруть лише вщповщно до своïх емоцiйних потреб у конкретний момент часу. На третьому рiвнi структури групи перебувають перифершш члени, яю беруть участь в ïï дiяльностi вiд випадку до випадку, i таю, яю рiдко ототожнюють себе з групою. Як правило, це «допомiжний персонал», «пособники» терористiв. Вони можуть приймати участь у терористичному акт^ переважно в резyльтатi зб^у обставин, причому нi вони сам^ нi iншi члени групи не вважають ix рiвноправними. Досить часто,
терористичш групи використовують таких людей «наослш», не дiлячись з ними ушею наявною iнформацieю i легко «здаючи» ïx владi у випадку небезпеки, що загрожуе основнш rpyni.
Сощально-психолопчш фyнкцiï терористичноï групи, по суп, пов'язанi з мотивацiею членства у нш. Зазвичай, така група функцюнуе як зручний засiб прояву рiзноманiтниx шдив> дуальних потреб i виршення особистих проблем. Для ватажкiв така група видаеться надзвичайно мiцною оргашзащею, за допомогою якоï, у своïx фантазiяx, вони пiдкорюють i контролюють життя значноï кiлькостi людей. Для члешв групи, нездатних досягти будь-чого у бшьш вимогливих соцiальниx оргашзащях, можливiсть швидкого та неочiкyваного насильства слугуе засобом сощального перемiщення, здобуття вiдповiдноï репyтацiï. 1нколи група може функцюнувати як тимчасовий засiб вщмежування вiд повсякденних i жорстких претензш, що ставить перед ними вимогливе суспшьство. Зрозyмiло, що це лише деяю псиxологiчнi фyнкцiï, не пов'язаш з ïï безпосереднiм цiльовим призначенням - вчиненням терористичного акту.
Для терориста весь св^ фокусуеться на його груш, його оргашзацн, на цшях його дiяльностi. Це обмежуе цшсшсть особистостi, перш за все, накладаючи жорсткi обмеження на iндивiдyальнiсть i свободу вибору. «Вступаючи в оргашзащю, людина перестае належати соб^ своïй сiм'ï, своïм батькам - вона належить тiльки Аллаху i свош органiзацiï» - зазначаеться в однш iз пам'яток для бойовиюв iсламськоï терористичноï органiзацiï «Хамас». Звичайно, що yd особистi думки, ще].', прагнення i помисли людини, яка вступила в таку оргашзащю, достатньо швидко вщходять на заднiй план. Найжорстюша дисциплiна необхвдна, перш за все для того, щоб не було самодiяльностi. Присвячуючи себе оргашзацн, людина шдкоряе цiлком свою свщомють - iдеям органiзацiï або навт ще ширше, вищим задумам оргашзацшного рiвня. Наприклад, iдеï перемоги революцн або, в сучасному варiантi, встановленню св^ового iсламського порядку (вiдмiннiсть у змют iдеï, в цьому випадку, не мае принципового значення).
Як стверджуе вщомий дослщник проф. Ю. Антонян, «за своïми псиxологiчними особливостями терористи близью за складом мислення до вбивць, оскшьки тероризм, насамперед i в основному передбачае масову загибель. При цьому, особливють сучасного тероризму полягае у тому, що посягання на чуже життя найчаспше вщбуваеться не через особисту ненависть або ворожнечу до конкретноï жертви, а лише тому, що вона виявилася випадково у мющ, де вчинено терористичний акт» [8].
Тип поведшки людини неращональний, з огляду збереження життя, ця специфша властива тшьки людиш. Проф. Н. Тшберген, дослiджyючи специфiкy людини порiвняно з шшими видами живих iстот, вщзначав, що «серед багатьох тисяч бюлопчних видiв тiльки людина веде руйшвну боротьбу. Людина yнiкальна тим, що вона представляе вид масових вбивць; це едина ютота, яка не годиться для свого власного суспшьства. Чому ж це так?» [9].
Фшософ Арютотель, роздумуючи про суть людини, писав: «С в дyшi вщома сила, звана винахщливютю; вона полягае у тому, що людина, завдяки ш, може знайти i здобути вiдповiднi засоби для вiдомоï мети. Якщо мета хороша, то ця сила похвальна, якщо ж мета погана, то це здатшсть, готова на все» [10, с. 379]. Саме такою здатшстю i е, на нашу думку, псевдо духовш основи тероризму.
Висновки. Справедливо стверджувати, що спроба створити якийсь узагальнений портрет особи терориста на основi типових патологш, провокативноï, дестрyктивноï агресивносп, шших дотичних розладiв псих1ки та поведшки - не призведе до повноцшного результату. Ми зробили спробу абсолютизувати лише декiлька з багатьох юнуючих типiв.
Особистiснi характеристики типажу особи терориста пом^но диференцiюються стосовно конкретних видiв терористичноï активностi. «Пол^ичш» й «iдейнi» терористи у своему портрет iстотно вiдрiзняються вiд «нацюналютичних», «релiгiйниx» i тим бiльше так званих «кримшальних» терористiв. Разом з тим, не зважаючи на вш вщмшносп в мотивацiï, тип особи бойовика-терориста в yd часи залишаеться вiдносно незмiнним.
Отже, розгляд сутшсних рис i динамiки становлення особи терориста, можливо, покращить наше розумшня самого явища тероризму. Вивчення типу шдивща - потенцiйниx i актив них дшових
oci6, дозволить створити адекватну систему протидп процесам формування терористичних груп i тероризму загалом як негативного сощального явища.
Психолого-правовий монiторинг проблеми тероризму через призму аналiзу алгоритму мислення, емоцшного стану особи злочинця дае змогу зрозумiти, якi спонукальнi мотиви виникають в окремих осiб, яким чином вони стають на шлях виршення проблем крайнiми загальнонебезпечними методами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Втпед1я - вшьна енциклопед1я.иКЬ: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата звернення: 30.01.2019). 2. Стариков Н. Борис Савинков. Воспоминания террориста. Санкт-Петербург: Издательство «Питер», 2016. С. 99. 3 Солодовшкова Х. К. Сощально-психолопчний портрет сучасного терориста. BicnuK Нащонального университету оборони Украгни. 2014. Вип. 3 (40). С. 327-333; Ольшанский Д. Психология терроризма. С-Пб.: Питер, 2002. 288 с. 4. Кореньков О. Терористи-смертники: хто вони й що ними керуе.URL:https://tyzhden.ua/World/209564(дата звернення: 30.01.2019). 5. Блейхер В. М., Крук И. В. Толковыйсловарьпсихиатрическихтерминов. Воронеж: НПО «Модэк», 1995. 640 с. 6. Пуховский Н. Н. Психотравматические последствия чрезвычайных ситуаций. Москва, 2000. 286 с. 7. Яблонский Л. Шайка делинквентов как промежуточная группа. Социология преступности. Москва, 1996. С. 355-366. 8. Антонян Ю. М. Терроризм: криминологическое и уголовно-правовоеисследование.Москва: Издательство «Щит-М», 1998. 306 с. 9. Tinbergen N. On Warand Peacein Animals and Man. Science, 160. Washington, 1968. P. 14 12. 10. Аристотель. Сочинения. Москва: Мысль, 1983. Т. 4. 830 с. С. 379.
REFERENCES
1. Vikipediya - vilnaentsyklopediya. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (data zvernennya: 30.01.2019).2. Starykov N.BorysSavynkov. Vospomynanyyaterrorysta. Sankt-Peterburh: YzdateVstvo «Pyter», 2016.P. 99. 3.Solodovnikova KH. K. Sotsialno-psykholohichnyy portretsuchasnohoterorysta. VisnykNatsional'nohouniversytetuoboronyUkrayiny.2014. Vypusk 3 (40). С.327-333; OVshanskiy D. Psikhologiyaterrorizma. S-Pb.: Piter,2002. 288 p. 4. Korenkov O. Terorysty-smertnyky: khtovony y shchonymykeruye. URL: https://tyzhden.ua/World/209564(datazvernennya: 30.01.2019). 5. Bleykher V. M., Kruk Y. V. Tolkovyy slovar psykhyatrycheskykh termynov. Voronezh: NPO «Modek», 1995. 640 p.
6. Pukhovskyy N. N. Psykhotravmatycheskye posledstvyya chrezvychaynykh sytuatsyy.Moskva, 2000. 286 p.
7. Yablonskyy L. Shayka delynkventov kak promezhutochna hruppa. Sotsyolohyyaprestupnosty. Moskva, 1996.P. 355-366. 8. AntonyanYu. M. Terroryzm: krymynolohycheskoe y uholovno-pravovoe yssledovanye.Moskva: YzdateVstvo «Shchyt-M», 1998. 306 p. 9. Tinbergen N. On Warand Peace in Animalsand Man.Science, 160. Washington, 1968. P. 1412.10. ArystoteV. Sochynenyya.Moskva: MysV, 1983. 830p. P. 379.
Дата надходження: 31.01.2019.
