CC BY
16
Дiагностика i лшування псимчних розладiв у KOHTeKCTi дихотомм «природа - виховання»
Diagnosis and Treatment of Mental Disorders in the Context of "Nature - Nurture" Dichotomy
Тетяна Данилова 1, Алiка Сайковська 1
Tetiana Danylova, Alika Saikovskaya
1 National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine 15 Heroiv Oborony Street, Kyiv, 03041, Ukraine
Анотащя. Складна багатогранна сутнють людини як бюлопчного, психолопчного, сощального буття привертала до себе увагу дослiдникiв i викликала гарячi дебати протягом багатьох стол^ь. З'ясування феномену людини, и' природи i сутностi е вкрай необхiдним для такоТ галузi шшчноТ медицини як психiатрiя. Сьогоднi юнуе масштабна проблема дiагностування та лкування психiчних розладiв. Адекватнi методи дiагностики та лiкування в контекстi проблеми «природа vs виховання» викликають науковi суперечки, що точаться мiж спещалютами у вiдповiдних галузях. У статт зроблено спробу проаналiзувати рiзнi пщходи до психiчних розладiв, а також специфiчних i неспецифiчних методiв лкування.
Ключовi слова: психiчне здоров'я; психiчний розлад; природа виховання; дiагностика i лiкування психiчних розладiв; специфiчнi та неспецифiчнi методи лiкування.
Abstract. The complex multifaceted essence of human as a biological, psychological, social being has attracted the attention of researchers and has caused hot debates during centuries. The deep understanding of the phenomenon of human being, his/her nature and essence is critical for the field of clinical medicine such as psychiatry. Nowadays, diagnosis and treatment of mental disorders are the acute problems. Appropriate methods of diagnosis and treatment in the context of "nature vs nurture" dichotomy cause scientific disputes between experts in the relevant fields. The paper attempts to analyze different approaches to mental disorders, as well as specific and non-specific treatment.
Keywords: mental health; mental disorder; nature nurture; diagnosis and treatment of mental disorders; specific and non-specific treatment.
DOI: 10.22178/pos.22-1
LCC Subject Category: BF180-198.7
Received 18.04.2017 Accepted 10.05.2017 Published online 12.05.2017
Corresponding Author: Tetiana Danylova, danilova_tv@ukr.net
© 2017 The Authors. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License KL.
Вступ
Складна багатогранна сутшсть людини як бюлопчного, психолопчного, сощального буття привертала до себе увагу дослщниюв i викликала гарячi дебати протягом багатьох столпъ: фыософи, психологи, релшйш вчи-тель бюлоги, антропологи, фiзiологи, ктори-ки намагалися розгадати тайну людини.
Запропонований професором клшчно! психологи Лiверпульського ушверситету П. Юн-дерманом курс «Психолопя i здо-
ров'я: поза межами природи i виховання», аналiзуючи поняття психiчного здоров'я, мо-тивуе нас по-шшому поглянути на проблему «природа vs виховання». Викладачi курсу представляють рiзнi точки зору i рiзнi, iнодi
суперечливь способи виршення проблеми. Дж. Квш пщтримуе пщхщ Е. Кендела до пси-хiатрli, «який е похiдним вiд сучасних бюлоп-чних поглядiв на стввщношення розуму i мо-зку» [9]. Як наголошуе сам Е. Кендел, «Бюло-гiчна структура... важлива не тыьки концептуально; вона е важливою i в практичнiй площиш» [9].
Дж. Рiд рiшуче захищае iдею, згiдно з якою сощальний, екологiчний вимiр людини вихо-дить на перший план при поясненш вщмш-ностей мiж людьми [13]. Машфест П. Брекена i його колег е суттевим внеском в цю диску-сiю: «Хоча проблеми психiчного здоров'я, без-сумнiвно, мають бiологiчний вимiр, за самою своею природою вони виходять за меж мозку i взаемодiють з сощальними, культурними i психологiчними вимiрами. 1х не завжди мож-на зрозумiти у межах етстемологп бюмеди-цини. Психiчне життя людей дискурсивне за своею природою» [2]. П. Брекен i його колеги стверджують, що ми повиннi зосередитися на сощальних i екологiчних чинниках, дослщжу-вати цшносп, вiдносини, полiтику i етику, ввести быьше соцiальних i гумаштарних наук у навчальнi програми психiатрiв [2].
Згадуючи бiопсихосоцiальну модель Г. Енге-ля, П. Кiндерман пщкреслюе, що на практицi ця модель «була iнтерпретована як така, що резервуе домшуюче становище для медико-бiологiчних пiдходiв - соцiальнi та психолоп-чнi чинники визнаються, але, тим не менше, вважаються лише модераторами прямо'' при-чинно-наслiдкового ролi бiологiчних проце-сiв» [10]. Психолопчна модель П. Кiндермана передбачае, що психiчнi розлади характери-зуються порушенням психологiчних процесiв. Бiологiчнi, соцiальнi i опосередкованi чинники, взаемодiючи один з одним, впливають на нашi психолопчш процеси, що може призвес-ти до психiчних розладiв.
Хоча щ пiдходи можна розглядати як супере-чливi у вирiшеннi питань «Хто ми?», «Що нами рухае?», насправдi висвiтлюють рiзнi граш такого складного феномену як людина.
1снуе декiлька моделей трактування природи людини. Натуралктична версiя базуеться в першу чергу на визнанш прюритету бюлоп-чно'' природи людини. У рiзнi часи природу людини зводили до тыа, пристрастей, потя-пв, iнстинктiв. У граничному випадку цей ш-дхiд призводить до ототожнення бюлогп ви-щих тварин i бiологГi людини: глибиннi мо-
тиви людсько! поведiнки зведено до досвщо-мого i докультурного начала в людиш [15].
Соцiологiзаторська версiя природи людини Грунтуеться на визнаннi стльних соцiальних властивостей, установок, притаманних уам iндивiдaм. Згiдно з логiкою цього тдходу, сутнiсть людини не може бути виведена з 6i-ологп людини. Отже, особливостi людини як сощокультурно! iстоти являють собою ште-рiоризовaнi суспiльнi вiдносини. Ця модель природи людини розривае фыогенетичну спадкоемшсть тваринного свiту i людини, осюльки вважаеться, що сощaлiзaщi тддали-ся вс сторони бюлогп людини [15].
Теорiя генно-культурно! коеволюцп i бюку-льтурна aнтропологiя стверджують, що людина оргашчно вплетена як у свгг природи, так i у свп1 культури. Людська природа фор-муеться як результат кторично1 еволюцп в синтезi з певними вродженими бюлопчними структурами та функцiями, притаманними людиш [16]. У межах ще!' парадигми людина знаходиться на перетиш свггу природи i свiту культури, входячи сво'м буттям у кожен з них. Дана межа не роздыяе, а, навпаки, об'еднуе людину в самш rn6i, у сво'й спокон-вiчно людсько!' сутностi [5, 6].
Результати дослщження
З'ясування феномену людини, ii природи i сутносп е вкрай необхiдним для тако1 гaлузi клМчно1 медицини як психiaтрiя. Як вiдомо, повноцiнне функцiонувaння оргашзму як си-стеми, комфортне забезпечення життя, а та-кож можливкть вiдчувaти соцiaльний спокiй бiльшою частиною залежать вщ нашого здоров'я. Зокрема не тыьки фiзичного, а й психь чного, психоневрологiчного та психосомати-чного. Усi нaшi фiзичнi дп безпосередньо пов'язaнi з ЦНС. Н. А. Бернштейн практични-ми дослщами аргументував позицiю немож-ливост будь-якого фiзичноi дп без участ психiки [1].
Сьогоднi iснуе масштабна проблема дiaгнос-тування та лжування психiчних розлaдiв. Зокрема, й тому що, особливо в УкраМ, люди найчаспше не звертаються до спещалк^в. Отже, проведення повноцiнного дослщження психiчних стaнiв людини стае неможливим. В остaннi роки спостерiгaеться збыьшення ви-пaдкiв захворювань. Так, якщо у 2009 роцi ю-льюсть розлaдiв психiки та поведiнки стано-вила 232,4 на 100 тис., то вже в 2015 - 319 на
100 тис. У структурi таких розладiв перева-жають непсихотичш розлади (у тому чи^ й депресп) - 'х виявлено у майже пiвмiльйона укра'нщв; психотичш - у понад 260 тис. оаб; невротичнi розлади, пов'язанi зi стресом, - у майже 130 тис. оаб дорослого населення кра-'ни [7, 11]. I це стосуеться не лише Укра'ни, а й св^ в цiлому, адже, за даними ВООЗ, быьш шж 450 млн. людей страждають на психiчнi та психоневрологiчнi розлади, i навiть цi ци-фри не можуть бути точними, оскiльки досль дження проводилося серед населення вжом 18-45 рокiв. Проблему становить також i те, що МКХ-10 ^жнародна Класифiкацiя Хвороб) не включае до розладiв психiки та пове-дiнки випадки су'циду, якi можуть бути пов'язаш з вищезгаданими проблемами та порушеннями i часто е наслщком вiдсутностi лiкування. Психоневрологiчнi розлади ви-знано третьою за поширешстю причиною скорочення термiну життя (тсля серцево-судинних захворювань та злояюсних ново-утворень) [7].
Стан свщомосп людини може варiювати: вiд повшстю ясного до суцiльно несвiдомого [14]. Осюльки часто людина не в змозi впоратися з проблемою, що виникла, самостшно, важли-вим аспектом подальшого збереження не тiльки здоров'я, а й сощального комфорту i захищеностi, е своечасна i компетентна до-помога: дiагностика та лжування. Саме цей аспект (а не дощльшсть лжування) i викли-кае науковi суперечки, що точаться мiж спе-цiалiстами у вiдповiдних галузях: це питання методiв, якi необхщно застосовувати у тих чи шших випадках.
Британський Журнал ПсихiатрГi [3] наголо-шуе, що сьогоднi гострою е проблема спро-щення методiв лiкування. Ця ситуацiя спро-вокована як державою, так i самими психiaт-рами, i не йде на користь пащентам. Саме тому Н. Креддок i його однодумщ вважають найдiевiшим та найкомпетентшшим методом лiкування повноцiнне медичне обстеження, яке охоплюе не лише психолопчш тестуван-ня, а й перевiрку всiх систем органiзму з метою виключення причин наявносп захворю-вання, окрiм як дiйсно психолопчних, осюль-ки частiшають випадки звернень до психiaт-рiв людей, чи'' вiдхилення мають iнший характер, який пащенти плутають через необiз-нанiсть у питаннi. Саме тому лiкарi вважають доцiльним, за необхщность проводити консу-льтацп зi спещалктами сумiжних спещально-стей.
Протилежний погляд полягае у необхщност надання неспецифiчноi' психолопчно'' допо-моги, сощально'' терапп. Цей пiдхiд базуеться на тому, що лжування за допомогою медич-них препара^в не завжди е ефективним. Апологети цього пщходу дотримуються думки, що основою лжування мають бути психо-лопчна, сощальна та культурна складовi [2]. Однак прихильники тако'' думки не врахову-ють суттевих факторiв: наприклад, за наявносп деяких захворювань лжування препаратами, школи дуже сильнодшчими, мае ви-рiшальну роль. Важливим е також той факт, що деяю психiчнi вiдхилення можуть бути викликаш iнфекцiйними захворюваннями, що впливають на головний мозок та викли-кають патолопчш змiни [12]. Отже, парале-льне дослiдження неврологiчного i загально-соматичного стану пацiента е необхщним, аби вирiзнити такi ураження. За наявносп неврологiчних патологiй неспецифiчне лiку-вання неможливе.
Варто зауважити, що психолопчний i соща-льний пiдходи вщ^рають важливу роль у ви-значенш наявностi психотичних та непсихо-тичних розладiв, проте пацiент мае право очжувати на врахування також вах бюлопч-них фaкторiв. Психiка - шдивщуальне вщо-браження реaльностi, отже лжар мае бути не тыьки висококвaлiфiковaним у питaннi дiaг-ностики та лжування. Сучасний лжар повинен сприймати особливост свггогляду паще-нта не як хворобу, а як одну з багатьох точок зору. За словами Н. Креддока та його колег [3], до практично'' медицини мають бути до-пущенi лише найустшнМ та найзацжавле-нiшi у позитивних результатах.
Осюльки свщомкть - одна з форм вщтворен-ня об'ективно'' реaльностi, вона включае в себе: здатшсть iзолювaти себе як шдивщуума вiд навколишньо'' дiйсностi та собi подiбних; iндивiдуaлiзaцiю пiзнaння; адекватне вщо-браження реaльностi [1].
1нколи робота цих фaкторiв або одного з них порушуеться. Це може бути зумовлено рiзни-ми причинами, зокрема i серйозними розла-дами. Розглянемо захворювання, яке вимагае використання обох способiв лжування: соща-льно-психолопчного та психофaрмaкологiч-ного.
Бiполярний афективний розлад (БАР) - ендо-генний психiчний розлад, виражений у афек-тивних станах мани (гшоманп) та депресп або змшаних станах, коли спостер^аеться швид-
ка змша фаз. Можуть також спостерГгатися як слуховГ так i 3opoBi галюцинацп. Часто люди, у яких дiагностують БАР, мають супутнi роз-лади (тривожш розлади, унiполярна депресiя тощо).
Проте складшсть становить дiагностування даного захворювання, оскiльки невролопч-них або фiзiологiчних вiдхилень не спостерь гаеться. Факт наявност визначають за симптоматикою, iсторieю хвороби та, якщо це е можливим, сiмейною iсторiею. Формально для дiагностики БАР мае вщбутися мiнiмум два епiзоди, один iз яких манiакальний, гшо-манiакальний або змГшаний. Але лiкар бере до уваги набагато ширший дiапазон факторiв i приймае рiшення за 'х сукупнiстю. Бiльше того, варто враховувати i диференцiйну дГаг-ностику, адже машакальна фаза може бути наслщком прийому психотропних препаратiв, психотравмуючих факторiв тощо, а депреси-вна - одним iз симптомiв iншого захворю-вання, наприклад, великого депресивного ро-зладу. Таким чином, для дiагностики необ-хiдний довгий та кропГткий процес вивчення поведiнки та типу особистосп пацiента, фаз, оточуючого середовища, спадковостi тощо
[4].
При цьому варто вщмггити, що порушення функцш щитовидно!' залози також може ви-кликати манiакальнi та депресивнi фази, отже, необхщно обстеження задля виключення соматичного фактору. Але й у хворих на БАР часто спостерГгаеться порушення ще'1 функцп - таким пащентам варто знаходитися пщ по-стiйним наглядом лiкаря [4]. Проблема неправильного дiагнозу е дуже серйозною серед пащентГв iз БАР. Зокрема, треба вщрГзня-ти БАР вiд iнших титв афективних психозiв, а також розрiзняти види БАР I та БАР II [8].
Не менш складним е i лжування, адже БАР -хрошчне захворювання, що вимагае лжування протягом довгого термшу (школи роками). Деякi препарати призначають для знят-тя епiзодiв мани або депресп (так зваш «ста-бiлiзатори настрою»). Деякi пащенти прий-мають до 6 рiзних препаратiв разом. Це ви-кликае складшсть у вщстеженш дп препара-
тiв на органiзм. Неспецифiчне лжування по-лягае у допомозi пащентам:
- прийняти сам факт розладу, адже одним iз симптомiв е впевнешсть у вiдсутностi будь-яких вщхилень;
- впоратися зi стресовими ситуащями;
- навчитися контролювати фази;
- прийняти факти повторення епiзодiв;
- вщновити функцiональнi здатностi тсля епiзодiв перепадiв настрою тощо[4].
Таким чином, на прикладi бiполярного афек-тивного розладу можна побачити, що один метод лжування не е дiевим без шшого.
Висновки
З плином часу психiатрiя набула бГльшого значення у медичнiй практицi, ашж десяти-лiття тому, проте, як i будь-яка наука, вона продовжуе розвиватися i нерГдко стае об'ектом суперечок. Подiбними спiрними моментами е i питання використання медичних засобiв, методiв дiагностики та лiкування, дефшщш та симптомiв у класифжацп захво-рювань.
Охоплюючи проблематику методiв лжуван-ня, можна наводити аргументи на тдтримку як специфiчного, так i неспецифiчного лжу-вання. Проте, говорячи про неспецифiчнi ме-тоди, варто зазначити деяю важливi пунк-ти [2]:
- специфжу окремих розладiв, яю в процесi лiкування вимагають не лише сощально'', але й фармаколопчно'' квалiфiкацГï;
- неможливiсть не лише вилжувати, а навiть дiагностувати деяю захворювання без досль дження загальносоматичних сташв;
- бажання пацiента та його сподiвання вГд лГ-кування.
ВарГащй методГв лГкування е багато, але най-частГше лГкування потребуе об'еднання як специфГчних, так i неспецифГчних методГв, або ж використання окремих складових цих методГв одночасно.
Список використаних джерел / References
1. Bernshteyn, N. A. (1966). Ocherki po fiziologii dvizheniy i fiziologii aktivnosti [Essay on physiology of movements and physiology of activity]. Moscow: Meditsina (in Russian) [Бернштейн, Н. А. (1966). Очерки по физиологии движений и физиологии активности. Москва: Медицина].
2. Bracken, P., Thomas, P., Timimi, S., ... Yeomans, D. (2012). Psychiatry beyond the current paradigm.
The British Journal of Psychiatry, 201(6), 430-434. doi: 10.1192/bjp.bp.112.109447
3. Craddock, N., Antebi, D., Attenburrow, M.-J. ... Zammit, S. (2008). Wake-up call for British psychiatry.
The British Journal of Psychiatry, 193(1), 6-9. doi: 10.1192/bjp.bp.108.053561
4. Cuomo, A. & Hogan, M. (2008). Bipolyarnoe rasstroystvo. [Bipolar disorder]. New York: New York
State Office of Mental Health. Retrieved from
https://www.omh.ny.gov/omhweb/russian/booklets/bipolar.html (in Russian) [Куомо, Э., & Хоган, М. (2008). Биполярное расстройство. Нью-Йорк: Отдел охраны психического здоровья штата Нью-Йорк. URL: https://www.omh.ny.gov/omhweb/russian/booklets/bipolar.html].
5. Danylova, T. (2014). Eastern Spiritual Traditions through the Lens of Modern Scientific Worldview.
Anthropological Measurements of Philosophical Research, 5, 95-102.
6. Danylova, T. (2014). The World without Fear and Illusions: Meditation as a Means of Overcoming
Binary oppositions of Culture. International Researchers, 3(2), 79-82.
7. Dudnik, S. (2016, May 13). Zamknute kolo psykhichnoho zdorov"ya ukrayintsiv [The vicious circle
of mental health of Ukrainians]. Vashezdorov"ya. Retrieved from:
http:/ /www.vz.kiev.ua/zamknute-kolo-psyhichnogo-zdorov-ya-ukrayintsiv (in Ukrainian) [Дудшк, С. (2016, Травень 13). Замкнуте коло психiчного здоров'я украшщв. Ваше здоров'я. URL: http://www.vz.kiev.ua/zamknute-kolo-psyhichnogo-zdorov-ya-ukrayintsiv].
8. Haustova, E. A., Bezsheyko, V. G. & Romaniv, A. P. (2012). Sovremennyie aspektyi diagnostiki i
lecheniya bipolyarnoy depressii [Modern aspects of diagnosis and treatment of bipolar depression]. NeuroNews, 1(36). Retrieved from http://neuronews.com.ua/ru/issue-article-585/Sovremennye-aspekty-diagnostiki-i-lecheniya-bipolyarnoy-depressii (in Russian) [Хаустова, Е. А., Безшейко, В. Г. & Романив, А. П. (2012). Современные аспекты диагностики и лечения биполярной депрессии. НейроNews, 1(36). URL:
http://neuronews.com.ua/ru/issue-article-585/Sovremennye-aspekty-diagnostiki-i-lecheniya-bipolyarnoy-depressii].
9. Kandel, E. (1998). A New Intellectual Framework for Psychiatry. The American Journal of
Psychiatry, 155(4), 457-469. doi: 10.1176/ajp.155.4.457
10. Kinderman, P. (2005). A Psychological Model of Mental Disorder. Harvard Review of Psychiatry,
13(4), 206-217. doi: 10.1080/10673220500243349
11. Maruta, N. O. (2010). Stan psykhichnoho zdorov"ya naselennya ta psykhiatrychnoyi dopomohy v
Ukrayini (2010). [Mental health and psychiatric care in Ukraine]. NeuroNews, 5(24). Retrieved from http://neuronews.com.ua/page/stan-psihichnogo-zdorovE28099ya-naselennya-ta-psihiatrichnoyi-dopomogi-v-ukrayini (in Ukrainian)
[Марута, Н. О. (2015). Стан психiчного здоров'я населення та психiатричноi' допомоги в Укра'ш. НейроNews, 5(24). URL: http://neuronews.com.ua/page/stan-psihichnogo-zdorovE28099ya-naselennya-ta-psihiatrichnoyi-dopomogi-v-ukrayini].
12. Psihicheskie rasstroystva i rasstroystva povedeniya [Mental and behavioral disorders]. (2017).
Retrieved from: http://www.medicalj.ru/diseases/psychiatrics (in Russian) [Психические расстройства и расстройства поведения. (2017). URL: http: / /www.medicalj.ru / diseases/psychiatrics].
13. Read, J. (2005). The bio-bio-bio model of madness. The Psychologist, 18, 596-597.
14. Rozlady svidomosti [Disorders of consciousness]. (2017). Retrieved from:
http: / /www.eurolab.ua / encyclopediaua/mental-diseases-ua/42274 (in Ukrainian) [Розлади свщомосп. (2017). URL: http://www.eurolab.ua/encyclopediaua/mental-diseases-ua/42274].
15. Salata, G. (2012). Human Nature in the Problem Field of Cultural Anthropology. Ural Research
Bulletin, 1, 17-23.
16. Salata, H. V. (2015). Lyudyna yak yednist' pryrodnoho i kul'turnoho v konteksti transformatsiyi
suchasnoyi osvity [A human as the unity of natural and cultural in the context of transformation of modern education]. Young Scientist, 10(25), 223-226 (in Ukrainian) [Салата, Г. В. (2015). Людина як едшсть природного i культурного в контексп трансформацп сучасно'' освгги. Молодий вчений, 10(25), 223-226].
