CC BY
43
2. Волинськi Афiни. 1805-1833: зб. наук. праць / тд ред. С. Маковського i В. Собчука. - Тернотль: Богдан, 2006. - 304 с.
3. Коляденко С. М. Кременецький лщей у систе]ш освгти Волинi (XIX-30-tí рр. ХХ ст.) / С. М. Коляденко. - Житомир: ЖДПУ, 2003. - 128 с.
4. Павленко В. В. Кременецький лщей як чинник освгшього розвитку Волинського регюну: кторичний аналiз / В. В. Павленко // Професшно-педагопчна освгга: особистюно орieнтований пiдхiд: монографiя / за ред. О. А. Дубасенюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ ím. I. Франка, 2012. -С. 405-428.
5. Сейко Н. А. Доброчиншсть полякш у сферi освiти Укра1ни (XIX - поч. ХХ ст.). Кшвський учбовий округ: монографiя / Н. А. Сейко. - Житомир: ЖДУ, 2006. - 318 с.
6. Kaminski A. Samorz^d uczniów w szkolach Kuratorium Wileñskiego z lat 1804-1812 / A. Kamiñski // Przegl^d Historyczno-Oswiatowy. - 1952. - Nr. 2. - S. 3
7. Rolle M. Ateny Wolyñskie. Szkic z dziejów oswiaty w Polsce / M. Rolle. - Lwów, 1923. - 134 s.
УДК 37.013:316.346-055.2
Л. М. ПОТАПЮК
ДШЛЬШСТЬ Ж1НОЧИХ ГРОМАД В УКРА1Н1 ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕНДЕРНОГО ПАРИТЕТУ (ДРУГА ПОЛОВИНА Х1Х -ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТОЛ1ТТЯ)
Здшснено теоретичний aHanÍ3 культурно-просвтницькоi dí^bHocmí жточих об'еднань в Укртт, що виступали за розбудову правового сустльства. В1дображено участь у нацюнальному житт1 жток, яю з метою реaлiзaцii свого демократичного права впливати на полтичне, економiчне i культурне життя наполегливо працювали над тдвищенням своеН суспiльно-полiтичноi aктивностi й соцiaльного статусу, формуванням нового типу укрaiнськоi жiнки. Проаналповано взаемозв'язок жiноцтвa Зaхiдноi Украти та Надднтрянщини. Акцентовано увагу на рiзних сферах дiяльностi Союзу украшок. Простежено вагомий внесок сестер-вaсилiянок, Н. Кобринськог, М. Рудницькоi у формування самоосвти жiноцтвa, забезпечення Тендерного паритету, зростання авторитету жтки в укратському суспiльствi.
Ключовi слова: Тендернийрух, Тендерний паритет, громади, культурно-просвтницька дiяльнiсть, жiночi товариства, на^ональна просвта, на^ональне виховання, духовно-моральне виховання.
Л. Н. ПОТАПЮК
ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЖЕНСКИХ ОРГАНИЗАЦИЙ В УКРАИНЕ КАК ИСТОЧНИК ОБЕСПЕЧЕНИЯ ГЕНДЕРНОГО ПАРИТЕТА (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА Х1Х - ПЕРВАЯ ТРЕТЬ ХХ ВЕКА)
Осуществлён теоретический анализ культурно-просветительной деятельности женских объединений в Украине, которые выступали за развитие правового общества. Отражено участие в национальной жизни женщин, которые с целью реализации своего демократического права влиять на политическую, экономическую и культурную жизнь упорно работали над повышением своей общественно-политической активности и социального статуса, формированием нового типа украинской женщины. Анализируется взаимосвязь женщин Западной Украины и Приднепровья. Акцентируется внимание на различных сферах деятельности Союза украинок. Прослежен весомый вклад сестёр-василиянок, Н. Кобринской, М. Рудницкой в формирование самообразования женщин, обеспечение гендерного паритета, повышение авторитета женщины в украинском обществе.
Ключевые слова: гендерное движение, гендерный паритет, общины, культурно-просветительная деятельность, женские общества, национальное просвещение, национальное воспитание, духовно-нравственное воспитание.
L. М. POTAPIUK
THE ACTIVITY OF THE WOMEN'S COMMUNITIES IN UKRAINE AS A SOURCE OF SECURITY OF GENDER PARITY (THE SECOND HALF OF THE 19th - THE FIRST THIRD OF THE 20th CENTURY)
The theoretical analysis of cultural and educational activity of the women's groups that fought for the creation of a lawful society is performed in the article. The participation of women in the national life of the country for the purpose of realization of their democratic right to influence the political, economic and cultural life of the state, improve their social and political activity and social status and form a new type of the Ukrainian woman is reflected. The relationship between the women of Western Ukraine and the Dnieper is analyzed. The attention is focused on various fields of activity of the Ukrainian Women Union. The contribution of sister-vasyliankas, N. Kobrynska, M. Rudnytska in the formation of women's self-educationf, gender parity, the growing ofpublic image of a woman is shown.
Keywords: gender development, gender parity, communities, cultural and educational activity, sororities, national education, spiritual and moral education.
Гендерна HepiBHiCTb спричиняе загострення полиичних, соцiально-економiчних, культурных та шших проблем у суспшьств^ тому забезпечення в суспшьстм Тендерного паритету е важливим пол^ичним завданням, а гарантування рiвностi чоловша i жшки -неввд'емною частиною прогресу людства, елементом утвердження демократп в Укра1т i важливою умовою розбудови правово! держави.
Утвердження в суспiльствi Тендерного паритету потребуе такого нового мислення, коли стереотипш уявлення про жiнок i чоловiкiв не обмежують 1хньо1 свободи вибору, а розвиток розглядаеться як процес розширення свободи вибору для представнишв обох статей. Забезпечення на практищ жiнкам i чоловiкам рiвних прав i можливостей, рiвного доступу до ресурс1в мае стати важливим i рiшучим кроком уперед на шляху розбудови демократичного сустльства. А, отже, проблема пiдвищення сустльно-полиично1 активност та соцiального статусу ж1нок, що передбачае !х широке залучення у сферу прийняття управлiнських рiшень з метою реал1заци свого демократичного права впливати на полiтичне, економiчне i культурне життя держави, е надзвичайно актуальною.
Гендерний рух, рiзнобiчнi прояви жшочих iнiцiатив, проблеми жшочо1 освии е предметом активних дослiджень учених. Вони вивчають й аналiзують штелектуальну та соцiальну дiяльнiсть жiноцтва як в Укра1т загалом, так i в окремих ll регiонах. Так, рiзним аспектам жшочо1 освiти та виховання присвячено працi О. Анщенко, Л. £ршово1, I. Малинко, Н. Слюсаренко, Т. Сухенко та ш. Просвiтницька дiяльнiсть громадських органiзацiй в Укра1т привертала увагу Л. Березiвськоl, Л. Вовк, Н. Гупан, Б. £втуха, Н. Ничкало, Н. Побiрченко, М. Ярмаченка та iнших дослвднишв.
Проблема просвиницько-педагопчно1 дiяльностi жiночих громадських оргашзацш вiдображена у науковому доробку Д. Багалiева, Т. Завгородньо1, О. Маркевича, Г. Маслiй, М. Пантюка, Т. Пантюк, Н. Полонсько1, А. Преображенського, А. Скальковського. Дiяльнiсть громадських товариств в П1вденнш Укрш'ш частково висвмена в роботах В. Боброва,
B. Бондаренко, £. Горбурова, О. Господаренко, Ю. Гузенко, А. Мисечко. Суспшьно-полиичш особливосл Швденного краю та !х вплив на формування напрям1в освггянсько1 полiтики щодо оргатзацл системи жшочо1 освiти проаналiзовано у працях А. Биково1, В. Добровольсько1, М. Зшченка, Г. Лактюново1, М. Левицького, О. Лiхачовоl, В. Майбороди, М. Песковського та ш
Iсторичнi до^дження вдеологп та суспшьно1 практики украшського ж1ночого руху загалом i захiдних земель Укра1ни зокрема здiйсненi вичизняними науковцями (I. Волкова, О. Гнатчук, I. Дейнека, М. Дядюк, О. Кобельська, О. Маланчук-Рибак, З. Нагачевська, Б. Савчук, Л. Смоляр) та представниками украшсько1 дiаспори (М. Богачевська-Хом'як, Л. Бурачинська, О. Охримович-Залiзняк, I. Павликовська). Внесок жшок Схвдно1 Галичини у розвиток нацiонального шкiльництва викладений в iсторично-педагогiчному дослiдженнi
C. !вах. Предметом окремих педагогiчних студiй (Г. Груць, О. Джус, I. Зайченко, Н. Кирста, £. Коваленко, Л. Новашiвська, О. Палiйчук, О. Проскура, I. Стражнiкова) стали видатнi жiночi постат нащонально1 ютори та культури, дiяльнiсть i творча спадщина яких були псно пов'язанi з жшочим рухом на захвдноукрашських землях. Роль жшки як наставниц шк1льно1
молодi у справi навчання i формування и життево! позици вiдображена в працях О. Петшкевич, I. Петрюк, Л. Кобилянсько!.
Метою статп е аналiз дiяльностi жшочих громад в Захiднiй Укра!т, громадсько-полиично! позици вiдомих укра!нок i !х впливу на суспiльну актившсть впродовж друго! половини XIX - першо! третини ХХ ст.
Сучасний стан сустльних вiдносин вимагае все бшьшого використання знань, навичок та творчих здiбностей ж1нок, потребуе активного залучення !х у рiзнi сфери сустльного життя. Аналiз опрацьованих нами наукових джерел показуе, що жшки виборювали свое мiсце в суспiльствi столiттями. Однак на початку ця боротьба мала за мету лише надання !м права голосу тд час виборiв. Тривалий час жшоцтво виконувало другорядну роль. Сьогоднi ми спостер^аемо бiльш складнi процеси забезпечення Гендерно! ршносл, безпосередню участь жшок як громадських дiячiв у прийнятп важливих управлiнських рiшень.
Повiривши у свою значущють, жiнки лише в другш половинi XIX ст. почали шукати можливостi та шляхи впливу на державотворчi процеси. Принциповим для виникнення жiночих iнiцiатив стало усввдомлення демократично налаштованими, освiченими ж1нками обмеження сво!х прав, необхiдностi звiльнення ввд утискав патрiархального устрою. Важливим чинником було формування нового типу укра!нсько! жшки, яка вiдрiзнялася вiдмовою ввд буденностi життя, прагненням до корисно! дiяльностi та професшно! працi, ввддашстю обранiй справi, iнiцiативнiстю. Необхiднiсть ввдстоювати свое право на незалежну даяльшсть в умовах неготовностi суспiльства до тдвищення соцiального статусу жiнок стимулювала !х активнiсть, сприяла розкриттю духовного i творчого потенцiалу.
Таким оргашзованим соцiально-активним середовищем в означений перюд, де б можна було самовиразитися, були рiзнi громадськ1 оргашзаци та рухи, у т. ч. жшоч^ Жiнки об'еднувались у громадськ1 оргашзаци для вирiшення суспiльних проблем. Серед них чшьне мiсце посiдало питания жшочо! освiти як необхвдно! умови прогресивного розвитку суспiльства. Жiночi громадськ оргашзаци переймалися духом демократичних поглядiв, критикували iснуючi системи навчання та виховання, висували свш, гуманно-демократичний навчально-виховний iдеал. Вже у 90-х роках XIX ст. жшки стали активно залучатися до полиичних партiй, а початок наступного столитя позначився зростанням чисельностi жiночих органiзацiй рiзного спрямування [6, с. 125].
Жiночий рух в Укра!ш першо! хвилi (друга половина XIX - початок XX ст.) розвивався значною мiрою тд впливом загальноевропейського руху, однак мав сво! окремi вияви та шляхи розвитку, визначеш специфiчним становищем украшсько! наци тд чужим поневоленням.
Перш його прояви спостери-аються в Наддшпрянськш Укра!нi, що входила до Росшсько! iмперi! [4, с. 318]. Прагнення до вищо! освiти ж1нок виявилося у 50-х роках XIX ст.; в 1860 р. вони здобули, хоч i на короткий час, можливють вступати в ун1верситети. У цьому напрямку працювало одне з перших ж1ночих товариств Укра!ни - Товариство допомоги вищiй жiночiй освт.
Значним здобутком розвитку жiночого руху було заснування Вищих жiночих курив (Ки!в, 1878). У Киевi був заснований i перший укра!нський жшочий гурток О. Доброграево! (1884). Актившсть жшок виявилася у заснуваннi та дiяльностi недiльних шк1л. На цш дiлянцi багато працювала X. Алчевська. Важливим сощальним явищем емансипац1йного етапу жiночого руху стала дiяльнiсть народниць. 1х незалежна поведiнка, активна громадянська позицiя, протест проти феодально-крiпосницько! системи i патрiархально! сiм'! створили Грунт для зростання авторитету жiнки в суспiльствi [6, с. 125].
Серед оргатзованого укра!нського ж1ноцтва, яке працювало у царит просвии, вирiзнялись об'еднання релiгiйного спрямування. Зокрема, вагомий внесок в Захвднш Укра!нi в освиньо-культурний поступ народу зробили монахинi Чину Святого Василiя Великого (ЧСВВ) [2, с. 66]. Основний акцент у педагопчнш дiяльностi сестер василiянок було поставлено на релшйне i нацюнальне виховання. Монахинi ЧСВВ засновували захоронки, вселюднi, видiловi, фаховi школи, учительсьш семiнарi!, гiмназi!, iнститути, iнтернати, бурси; активно займались вихованням укра!нських дтй, поступово зал^чаючи !х до народних традицш, звича!в i обряд1в, створюючи сприятливi умови для вивчення виховно! мудростi рiдного народу, його
нацюнально! специфiки. Сестри-василiянки заснували в Словiтi перший iнститут для дшчат народно! школи (1825), дiвочу школу (1847), учительську семiнарiю (1906) [10, с. 109-111].
Серед громадсько-доброчинних об'еднань активними були «Товариство Руська захоронка» (1900), «Товариство опiки над слугами та робиницями», «Товариство вакацшних осель» (1905), «Товариство опiки над дтми та молоддю» (1917). Загальнодержавний характер мав громадсько-доброчинний рух проти проституцл, наприклад, у Львовi дiяла укра!нська фiлiя загальноавстршського «Товариства св. Рафа!ла». Доволi активно йшла розбудова ж1ночих органiзацiй релiгiйно-доброчинного спрямування: «Маринське товариство пань» (Льв1в, 1904), «Мироносищ» (Чернвщ, 1904), «Товариство православних русинок» (Чершвщ, 1908) та iн. [10, с. 111].
Емансипацш укра!нського жшоцтва започаткувала Н. Кобринська, заснувавши у Станiславовi (нинi 1вано-Франк1вськ) «Товариство руських женщин» (1884). Його метою було залучення iнтелiгентних жiнок до лиератури та популяризащя нових суспiльних вдей. Щоправда, дещо ранiше з'являлися спорадично украшсьш жiночi гуртки, як1 мали переважно фшантрошчний напрям, а !хня дiяльнiсть була епiзодичною та локальною. Н. Кобринська прагнула надати жшочому руховi дещо елiтарний характер, зосередити його працю в лiтературно-iнтелектуальнiй цариш, а вiдтак спрямувати у майбутньому в полiтичне русло.
1дею Н. Кобринсько! пiдтримала Г. Шухевич, яка в 1893 р. у Львовi створила «Клуб русинок». Свое основне завдання вш вбачав у самоосвт та пробудженнi нацiонального духу серед укра!нських жiнок [6, с. 125].
Щодо iнших ж1ночих об'еднань «Клуб русинок» (1893, Льв1в), «Жiночий кружок» (1893, Коломия), «Жiноче товариство» (1894, Городенка), «Общество руських женщин» (1894, Чершвщ), «Жiночий кружок» (1896, Терношль), «Жiноча читальня» (1901, Долина), «Жiноча громада» (1906, Львiв), «Кружок украшських дачат» (1908, Льв1в), то причиною !х виникнення був передусiм незадовшьний стан жшочо! середньо! та вищо! освiти. Хоча не iснувало прямо! заборони вда^вати женкам унiверситетськi лекци, проте на це потрiбен був кожного разу особливий дозвiл мшстра вiросповiдань та освiти на вдащування унiверситету навiть як вiльна слухачка. Тому вони були вимушенi здобувати вишу осв^ за межами Австро-Угорщини [3, с. 125].
Жiночi органiзацi! займалися як культурними, так i економiчними справами. Так, «Клуб русинок» брав участь у крайовш виставщ 1894 р., запропонувавши щкавий етнографiчний матерiал, збирав кошти на буд1вництво пам'ятника Т. Шевченковi. У Самборi було створено економiчно-добродiйне товариство для виробництва церковних риз, яке тдтримувало i забезпечувало роботою вдав i сирiт. «Жiноче товариство» в м. Городенка ставило сво!м головним завданням пiдтримку домашнього промислу.
Важливою подiею в ж1ночому русi Галичини став вихiд у свiт укра!нського жiночого альманаху «Перший вшок» (1887). Його поява коштом Натали Кобринсько! та Олени Пчшки символiзувала едшсть захiдних i схiдних укра!нських земель, ввдображала близьк1сть людей зi стльними цiлями, засвiдчила, що лiтература перестала бути монополiею чоловiкiв. На його сторшках зазвучала творчiсть Ганни Барвшок, Днiпрово! Чайки, Уляни Кравченко, Г. Павлик, Олени Пчшки, М. Рошкевич, С. Окуневсько!, О. Франко, Леи Укра!нки, Л. Старицько!.
Дозволивши жшкам вступати з 1897 р. в ушверситети лише як надзвичайним слухачкам [5, с. 20], австро-угорський уряд не подбав про ввдповщш жiночi середнi навчальнi заклади. Сдиним виходом зi становища надалi залишалися приватт жiночi середнi школи з пмназшними навчальними програмами [1, с. 24-25]. Щ освiтнi заклади органiзовувалися з метою заповнення прогалини м1ж початковою i вищою освiтою жiнок. 1х випускниц1 могли вступати в ун1верситети лише п1сля складання iспиту на атестат зршосп в однiй з державних гiмназiй.
Згiдно з розпорядженням мiнiстра вiросповiдань та освiти (1900) було започатковано неповш середнi школи - жiночi лiце! iз шестирiчним термiном навчання. Дiвчата могли здобути середню освiту двома шляхами: у приватних жiночих гiмназiях або в державних середшх школах як приватистки. Змiст освiти в лiцеях за характером наближався до змiсту осв^и реальних гiмназiй. Навчальний план такого закладу приймався окремо, беручи за основу план, затверджений мшстерством. Шсля випускного iспиту зрiлостi (матури) лщейш матуристки, на вiдмiну вiд пмназшних, не мали права вступу у вищi школи. Тому часто лще! реорганiзовували у реальнi жiночi пмнази [5, с. 20].
Лише пiсля подiй 1905 р. спостерiгаеться зростання кiлькостi громадських i приватних жiночих навчальних закладiв у Киевi, Xарковi, Одесi й шших мiстах [4, с. 319]. У цей перюд Олена Пчшка створила украшський вiддiл у Всеукра!нському союзi рiвностi жiнок, який проголосив вдею автономи Укра!ни в складi Росiйсько! iмперi!. Жiночий рух у Наддшпрянськш Укра!ш був п1дготовлений працею i творчiстю таких видатних укра!нок, як Марко Вовчок, X. Алчевська, Н. Грiнченко, Л. Драгоманова, Л. Старицька-Черняхiвська, С. Русова.
Вагому роль в розгортанш ж1ночого руху ввдграла «Жшоча громада» (1901-1905), «^ар^в^ке товариство взаемодопомоги жшок» (1902-1919), «Ки!вське товариство оборони жшок» (1905-1917) та «Одеське товариство оборони жшок» (1904-1917) [8, с. 119].
У 1909 р. формувалися оргашзаци нового типу - жiночi клуби, яю розглядались як самостшш оргашзаци фемiнiстично! орiентацi!. До найбшьших органiзацiй такого типу належали Ки!вський ж1ночий клуб та Ки!вське загальне зiбрания. Перiод 1908-1914 рр. позначився утвердженням фемшютично! тенденцi! в жшочому русi. Представнищ жiночих оргашзацш Укра!ни брали участь у всеросшських з'!здах (перший Всеросiйський ж1ночий з'!зд (1908); Всеросiйський з'!зд по боротьбi з торгiвлею жiнками (1910); Всеросшський з'!зд з освiти жiнок (1913), мiжнародних конгресах, всесвiтнiх виставках, що сприяло залученню укра!нок до загальноцившзацшних процесiв, розширювало коло уявлень та понять про мехашзми та методи боротьби за жiночi права [8, с. 120].
На основi дшчих в Галичинi органiзацiй «Жiноча громада», «Гурт укра!нських дiвчат» тощо був створений у 1917 р. Союз украшок. Вш постшно шукав для жшоцтва новi сфери дiяльностi, яш, з одного боку, забезпечували би матерiальне iснувания бiльшостi ж1нок, а з шшого - сприяли б тднесенню !хньо! культури й освiченостi. Вiдповiднi заклики на сторiнках преси («Дiло», «Новий час», «Народна просвиа»), на з'!здах i в «обiжниках» Союзу укра!нок давали вiдчутнi результати.
Головний видш Союзу укра!нок закликав тсля 1921 р. сво! фши, гуртки та сфедерованi товариства скерувати планову дiяльнiсть на пiдтримку кооперативного руху, заохочення ж1нок до членства в укра!нських кооперативах. Кожна фiлiя Союзу укра!нок за погодженням з мюцевими кооперативними осередками мала скликати жiноче зiбрання, на якому зачитувався реферат про завдання жiнки у розвитку коопераций
Союз укра!нок з товариствами «Просвiта» i «Сiльський господар», «Союз Укра!нок», враховуючи потреби в сшьськогосподарськш освiтi жiноцтва на сел^ органiзовував куховарськ1 курси. Проводилися також курси взiрцевих господинь, крою i шиття, килимарства, вишивок. Для вдосконалення грамотносп, пiзнания рiдного краю функцюнували освiтньо-виховнi курси. Так, заходами Союзу укра!нок у с. Березiв Нижнш Коломийського повiту були органiзованi освиньо-кооперативно-господарсш курси, на яких жiнкам i дiвчатам подавалися загально-освiтнi, кооперативш та сiльськогосподарськi вiдомостi. Окрiм того, зверталася увага на загальне виховання, звички товариського ствжиття й «шляхотно! спiвпрацi», влаштовувалися товариськ зустрiчi й чайш вечори.
Союз укра!нок влаштовував також курси тдготовки курсисток для проведения оргашза-цiйно!, культурно-освiтньо! й господарсько! працi у фiлiях i гуртках товариства та гуртках жшочого позашк1льного «доросту».
За почином i допомогою митрополита Андрея Шептицького ^ртка «iдейних одиниць iнтелiгентного ж1ноцтва» у Львовi заснували товариство укра!нських робиниць «Будучнiсть» (1928), яке невдовзi об'еднало навколо себе понад тисячу оиб. При парафiяльних церквах мiста створювалися секци товариства, якi вели роботу з прислугою свое! округи, откувалися нею, дбали про и осв^.
На конгресi Союзу укра!нок в 1934 р. звучали заклики до вих укра!нських жiночих органiзацiй активiзувати самоосвiту жiноцтва i культурно-освiтню дiяльнiсть серед жiночого «доросту» в уих мiстах i селах укра!нських земель, влаштовувати курси для неграмотних, спшьш читання, закладати мандрiвнi бiблiотеки й читальш, аматорськ1 гуртки, хори, освит курси, народнi унiверситети; плекати народну традицiю «словом i дiлом» [11, с. 14].
Всесвинш Союз укра!нок був створений у Львовi в 1937 р. i дiяв тут до початку Друго! свиово! вшни. Його головою обрали представницю укра!нщв у польському сеймi
М. Рудницьку [5, с. 125-126]. Вона, на вiдмiну ввд iнших громадських активiсток свого поколшня, розумiла, що жiноча участь в публiчнiй науковiй та полiтичнiй пращ вимагае ввд ж1нок, не мiняючи свого автономного «Я», брати участь у вих сферах людського життя.
Осшльки на початку ХХ ст. фемшзм почасти iдентифiкувався з полиичним радикалiзмом та сексуальною розкутiстю, ввд нього вiдсторонювалися навiть найактивнiшi дiячки ж1ночих органiзацiй. М. Рудницька була фемшсткою, розумiючи, що рано чи тзно у полiтиковi, науковцевi чи громадському дiячевi побачать саме «жшку». Вона «спiвпрацювала з чоловiками як ршна з рiвними, без реверанив у бiк бiльшого знания чи практики у мужчин, що так болюно вражають сучасника у листувант жшок iз чоловiками. I! тон у сшлкуванш з провiдними полииками був дружиiм, рiвним, без поклоншня» [9, с. 125].
Згодом з ввдомих причин координатором укра1нських жшочих органiзацiй поза Укра!ною була Св^ова федерацiя укра1нських жiночих органiзацiй, створена в 1948 р. у Фшадельфи. Наприкшщ 1988 р. вiдбувалися жiночi зiбрания, гуртувалися осередки Союзу Укра!нок, проводилися першi акцп, спрямованi на вщродження нацюнально! свiдомостi, релiгiйних традицш, народних звича!в, утвердження в суспiльствi нацiональних святинь, духовно! культури. Проводилася оргашзацшна дiяльнiсть створення осередкiв по всш Укра!нi. У 1991 р. Союз укра!нок став всеукра!нською громадською органiзацiею [5, с. 126].
Таким чином, у Х1Х - на початку ХХ ст. представнищ жшочо! стап в Укра!нi мали менше прав порiвняно з чоловiками, !х соцiальнi потреби, у т. ч. освпта, не задовольнялися належно. Однак за умов ввдсутносп власно! держави рiзнi жiночi укра!нськ1 громади, гурти, об'еднання, товариства заповнили ту шшу, яку б мали виконувати державш iнституцi!, стали гiдними учасниками побудови демократичного сустльства. Жiноцтво брало активну участь в усiх сферах сустльного, полiтичного та економiчного життя, плщно працювало на нивi культури. Головною метою цих об'еднань були формування нового типу укра!нсько! ж1нки, нащональна просвiта укра!нства та боротьба за нащональне та соцiальне звiльнення в iм'я збереження свого народу як наци. Сучасне становище жшок, отже, е результатом !х тривало! боротьби за свою рiвноправнiсть з чоловшами, забезпечення в суспiльствi Тендерного паритету.
Л1ТЕРАТУРА
1. Благий В. Шкшьництво в Галичинi на початку ХХ ст.: юторико-соцюлопчний аспект / В. Благий. -Л^в, 1999. - 75 с.
2. Кобельська О. Педагопчно-просвггницька праця монахинь василiянок та Маршських дружин (кiнець Х1Х - перша половина ХХ столптя) / О. Кобельська // Науковi записки Тернотльського нацiонального педагогiчного унiверситету. Серiя: Педагогiка. - 2005. - № 1. - С. 65-70.
3. Кониський О. Просвэщеше в Галицькш Рус (1891 р.) / О. Кониський // Педагогiчнi погляди: збiрник статей; упоряд.: В. Федяева, Г. Бшан. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. - С. 79-99.
4. Кравець В. Iсторiя гендерно! педагопки: навч. поЫбник / В. Кравець. - Терношль: Джура, 2005. -440 с.
5. Курляк I. 1сторико-педагопчш аспекти становлення перших укра!нських лiцеlв / I. Курляк // Питання педагопки середньо! i вищо! школи. - Львiв, 1996. - Вип. 13. - С. 20-23.
6. Пашко А. Жшочий рух в Украш: кторичний аспект та сучасний розвиток / А. Пашко // Право Укра!ни. - 2004. - № 3. - С. 125-127.
7. Полонська-Василенко Н. Видатш жiнки Укра!ни / Н. Полонська-Василенко. - Вшншег; Мюнхен. 1969. - 142 с.
8. Смоляр Л. Жшочий рух Укра!ни як чинник гендерно! рiвноваги та гендерно! демократй в укра!нському соцiумi / Л. Смоляр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://partycivicua.org/women/rhruh.htm.
9. Укра!нки в iсторil / за заг. ред. В. Борисенко. - К.: Либвдь, 2004. - 328 с.
10. Цьорох С. Погляд на юторж> та виховну дшльшсть монахинь василшнок / С. Цьорох. - Рим, 1964. - 256 с.
11. Четль М. Теорiя i практика формування нацюнально! свщомосл дiтей та молодi Галичини (друга половина XIX ст.) / М. Четль. - Дрогобич: Ввдродження, 2001. - 503 с.
