CC BY
25
рясних вод, так вщдат Богу, благоденствують бшя священних вод Слова". Ця емблема означае вiчну радiсть, що досягаеться благочестям. Чи латинсь-кий девiз "пам'ятай про зворотне" - зображаеться пальмою, вщображеною у водi. Ця емблема - попередження проти надмiрноl зарозумшост переможцiв. У написi переможцю пропонуеться пам'ятати, що життя одного громадянина дорожче, шж загибель багатьох воропв. Юнг, який у символах бачив велику невизначешсть, вважав пальму символом жшочность
Сосна
Сосна - одна з найстародавшших деревних порщ, вiчнозелена i довго-вiчна. Сосна може рости на найбщшшому груш!, але 1й необхiдний життевий прос^р. Через цi властивостi вона е символом довгол^я i безсмертя. Саме так 11 використовують при озелененш кладовищ i в похоронному ритуалi (сосновi вiнки i труни). Сосна - символ стшкосп i подолання несприятливих обставин. У типологи дру1дав людина, народжена в перiод сосни (19-29 лютого i з 24 серпня по 2 вересня) схильна тягнутися вгору; 1й зрозумiлi високi ус-тремлiння, i в той же час вона завжди готова до трудношдв i навггь любить 1х. Тяжiння до труднощдв пiдсвiдомо штовхае 11 до перюдично! змiни способу життя. Люди сосни не мають собi рiвних в самозахисть У античнш культурi сосна присвячувалась Сатурну i Пану. Сосна також служила знаком Кгбели -сосновi дрова йшли на багаття для спалювання померлих. Корiбанти (служи-
телi Кiбели) ходили з шдвшеними на шш сосновими шишками.
А також: Азал1я - стримашсть.
Барбарис - усвщомлення реального стану речей.
Гранат - плодючють.
Дикий виноград - завзятють.
Жасмин - впевнешсть.
Керр1я - шдивщуал1зм.
Рододендрон - витончешсть, добробут.
Ял1вець - переконливють.
Л1тература
1. Блаватская Е.П. Теософский словарь. - М.: Ассоциация Духовного Единения "Золотой Век", 1994. - 596 с.
2. УкраТнщ: народш в1рування, пов1р'я, демонология/ Упор., прим. та бюграф. нари-си А.П. Пономарьова, т. В. Космшо'!, О.О. Боряк - К.: Либщь, 1991. - 640 с.
3. Шереминская Л.Г. Фен-Шуй для вашего сада. - Ростов н/Д.: Феникс, 2005. - 221 с.
4. Энциклопедия. Символы, знаки, эмблемы/ Авт. - сост. В. Андреева и др. - М.: ООО "Изд-во Астрель": ООО "Изд-во АСТ", 2004. - 556[4] с.
УДК 001.2: 001.8 Проф. Е.П. Семенюк, д-р фтософ. наук - НЛТУ Украти
ДЕРЕВО ЗНАНИЯ ЯК СИМВОЛ РОЗВИТКУ НАУКОВО1
МЕТОДОЛОГН ТА ЙОГО СОЦ1ОКУЛЬТУРНА РОЛЬ
Пор1вняння науки (як уособлення людського знання) з деревом е вщомою метафорою з широкими семантичними можливостями. Розглядаються диференщащя та штегращя наукового знання, 1х сучасш результати та роль у культур! людства.
Ключов1 слова: диференщащя та штегращя науки, наукова дисциплша, мето-долопя науки, сощальна еколопя, сталий розвиток, ноосфера.
Prof. E.P. Semenyuk - NUFWT of Ukraine
Tree of Knowledge as a Symbol of Scientific Methodology Development
and its Social and Cultural Role
Comparison of science (as an embodiment of human knowledge) with the tree is the well-known metaphor which has the ample semantic potentialities. The article deals with differentiation and integration of scientific knowledge, their modern results and role in human culture.
Keywords: differentiation and integration of science, branch of science, methodology of science, social ecology, sustainable development, noosphere.
За словами вщомого бразильського письменника Пауло Коельо, "най-дившшими е власне прост речь.." [6, с. 18]. Саме до них i належить дерево. Недаремно це поняття вже давно стало у людськш культурi не тшьки позна-ченням певного виду рослинност^ але й багатозначним символом, промовис-тим метафоричним образом. I поряд 3i свгтовим деревом та деревом життя нерщко говоримо про дерево шзнання або ж знання. Важливо, що щ образи мають не тшьки вщомий культуролопчний змют, але разом з тим також i без-посередне вщношення до фшософського осмислення як свгту, так i людини, зокрема, до гносеологи та методологи науки. Ешстемолопчш аспекти симво-лiки дерева, на нашу думку, варт окремого фшософсько-методолопчного розгляду (досi цей бiк питання не був предметом спещального аналiзу).
Дерево знання - це вщома метафора з широкими семантичними мож-ливостями. Зазначимо, що будь-яка метафора завжди базуеться на аналоги як специфiчному лопчному методi, прийомi шзнання. Коли наука (як суспшьна система оргашзованого знання) порiвнюеться з деревом, це, насамперед, яс-крава символiзацiя того, що наука е живим оргашзмом, який невпинно розви-ваеться, росте. Дал^ в образi дерева знання цшком очевидною е аналопя мiж корiнням, стовбуром, гiлками справжнього дерева та схемою розгалуження наукового знання на рiзнi роздiли, шдроздши, дiлянки, окремi дисциплiни, теори, концепци, iншi пiзнавальнi форми. Слiд згадати, що деревоподiбнi класифжаци широко використовують як модель дiйсностi у рiзних сферах життя та реально! дiяльностi людини (дерево проблем, дерево цшей, генеало-гiчне дерево, зрештою, найрiзноманiтнiшi класифжаци в галузi технiки, еко-номiки, державного управлiння тощо). Одним iз вiдомих проявiв ще! тенден-цil е рiзнi варiанти класифжаци наук.
Корiнь як i стовбур гшлястого дерева пiзнання свiту е, безперечно, фь лософiя стародавньо! доби, яка була, точшше кажучи, натурфiлософiею - фi-лософiею природи. Тодi вона поеднувала в собi все, що люди знали про свгт i про себе. Синкретичний, неподшьний сплав цього знання робив його штег-ральною цiлiснiстю, i функщонувала вона саме як така. Досить згадати, що засновника мшетсько! школи Фалеса називають батьком не тшьки грецько! фiлософil, але й европейсько! науки загалом. У тi легендарш часи нiкого не дивувало, що Шфагор був не тiльки уславленим фшософом, але й великим математиком та теоретиком музики. I не тшьки вш сам видшявся такою бага-тогранною обдарованiстю та дiяльнiстю - вся його школа була пдною свого вчителя. Арiстотель (у творчос^ якого з-помiж iнших роздшв знання про
1. Соцiально-фiлософськi аспекти "дерева-символа'
131
свгт уперше вирiзняеться власне фiлософiя - "перша метафiзика") був не тшь-ки "батьком" етики та логiки, але й автором трактату '^зика" i першим, хто вжив слово "економжа". При цьому вщомо, що вш мав також чималi знання у галузi медицини, глибоко займався психолопею.
I навiть значно пiзнiше, у добу Середньовiччя, епiстемологiчний уш-версалiзм фiлософiв ще значно зберiгався. Проте, водночас вже давно вщбу-валося послiдовне вiдгалуження вiд фiлософiï окремих роздшв знання про свiт, як поступово набували статусу самостiйних наук (принаймш, вiдносно самостiйних). Так видшилися математика, медицина, астрономiя, iсторiя, фь зика, бiологiя тощо. Об'ективно цей процес пояснювався як обмеженiстю шз-навальних можливостей окремоï людини, так i тим, що спецiалiзацiя у певнш галузi надае дослiдниковi чималi переваги. Отже, диференцiацiя в наущ (роз-галуження дерева знання) мае дуже давнi коренi.
Варто сказати, що процес диференщаци з самого початку поеднуеться з ïï дiалектичною протилежнiстю - iнтеграцiею [10]. Ц два феномени абсолютно неможливi один без одного: адже вщокремлення нових дисциплiн вiд могутнього стовбура фшософи вiдбуваеться шляхом об'еднання певних роздшв знання у нову цшстсть. Одне цшком поступово переходить в шше, i тут повна аналопя з деревом, в якому теж немае рiзких кордошв мiж корш-ням, стовбуром, великими гшками та маленькими гiлочками, на яких вирос-тають новi пагони та окремi листки.
За тисячолiття, як минули з часу зародження науки, дерево знання роз-рослося настшьки, що сьогоднi його вже важко охопити поглядом. Понад 2 ти-сячi самостiйних наукових дисциплiн, бшьше 7 тисяч напрямюв дослiджень -щ масштаби результатiв диференцiацiï знання про св^ справдi вражають. Об'ектами вивчення окремих наук вже давно стали найрiзноманiтнiшi явища природи, суспшьства, життя i дiяльностi людини, ïï псих^, свiдомостi.
Насамперед, диференцiацiя науки найактившше розвивалася у сферi природознавства [2]. Особливi дисциплiни, наприклад, пов'язаш з дослщжен-ням рiдин та ï^ руху (гiдравлiка), повiтря та руху в ньому (аеродинамiка), оке-анiв (океанологiя), озер (лiмнологiя), вулкашв (вулканологiя), погоди (метеоро-логiя), птахiв (орнiтологiя), риб (iхтiологiя), плазунiв (герпетолопя), грибiв (мь кологiя) тощо. Бюлопя як наука про життя, живу природу, вже давно розгалу-жена на двi великi гiлки - зоологш та ботанiку, як вивчають вiдповiдно тварин та свiт рослин. Усередиш ж кожноï з них багато своïх, дрiбнiших пiдроздiлiв. Чимало спецiальних дисциплiн поеднуе комплекс лiсiвничих наук. У цiй множит галузей знання е, зокрема, i наука про дерева - дендролопя; це частина боташки, яка вивчае деревш види рослин - власне дерева та чагарники.
З плином часу процес диференщаци дедалi бшьше поглиблювався також у сферах сощально-гумаштарного, медичного, техшчного знання, у мате-матицi тощо. Показовим стало формування наукознавства - галузi знання, об'ектом вивчення якоï е сама наука, тобто дерево людського знання у всьому його обсязь У результат тривалоï дискуси загальне наукознавство було осмис-лене в методолопчнш теорiï як комплексна, iнтегративна за своею природою дисциплша, що оргашчно охоплюе елементи iсторiï та сощологи науки, ïï ор-
гашзаци й економ^, психологи науково! творчост^ логiки наукового тзнан-ня, наукометри та науково1 iнформатики [5]. До реч^ вельми наочним у дано-му випадку е той факт, що диференщащя та штегращя у процес формування нових дисциплш йдуть плiч-о-плiч. З одного боку, видшення ще одте1 науко-во1 дисциплши, безперечно, е проявом диференщацн у шзнанш свiту, з iншого ж боку, - ця нова галузь знань утворюеться шляхом штеграци певних компо-нентiв того, що вже юнувало в науцi ранiше, у складi попередньо1 множини дисциплiн (щей, окремих роздiлiв, методологiчних засобiв тощо).
Диференцiацiя в науцi стосуеться, звичайно, не тшьки цiлiсних дис-циплшарних утворень, але й iнших площин розвитку науки як особливо1 форми суспшьно1' свiдомостi та важливого сощального iнституту. Для прикладу наведемо двi вельми iстотнi гранi цього масштабного процесу - методо-лопчну та кадрову. В першому з цих аспек^в не можна не бачити дедалi глибшого подiлу науково1 методологи на окремi епiстемологiчнi форми та методи шзнання, його прийоми, семютичш та iншi засоби. В кадровому ж ас-пектi постшно зростае спецiалiзацiя оргашзацшних одиниць науки та окремих вчених, 1х подш за галузями дослiджень, проблематикою та спрямовашс-тю iнтересiв, за науковими центрами, школами, вживаним iнструментарiем, шформацшним тезаурусом тощо. Пiд впливом iмпульсiв такого роду реальне розгалуження "дерева знання" з часом невпинно прогресуе.
З iншого ж боку, ХХ ст. увшшло в юторда науки як час значного зрос-тання питомо1 ваги та ролi iнтегративних феноменiв у пiзнаннi св^у [10]. Особливо це стосуеться друго1 половини сторiччя, коли розпочалася доба науково-технiчноl революцil. З прогресом техшки та пiдвищенням 11 значення у життi суспiльства помггно зростали i поглиблювалися науково-iнтегративнi процеси у техшчному знаннi [9]. При цьому взаемодiя i взаемопроникнення диференщ-ац^1 та iнтеграцil в наущ набували дедалi складнiших та продуктившших форм.
Значними подiями у науково-методолопчнш сферi пiзнання в ХХ ст. стали ютотне розширення масштабiв 11 регiонального рiвня i, як наслщок цього, формування нетрадицiйного виду засобiв загальнонаукового статусу [4]. Найвщомшим з новiтнiх загальнонаукових iнструментiв шзнання е сис-темний пiдхiд, з ним оргашчно пов,язанi структурний, функщональний, iн-формацiйний, модельний, iмовiрнiсний шдходи та iншi засоби такого ж рiвня методологiчноl значущостi. До реч^ iерархiя системних утворень реальностi теж е своерщним "деревом", i цей метафоричний образ мае чималу евристич-ну роль у загальному контекс^ системного пiдходу.
Особливо слiд наголосити велике сощокультурне (а не тшьки суто ме-тодологiчне) значення поняття "дерева знання". Тут треба враховувати виз-начне мiсце знання, науки в культурi людства та вЫх 11 механiзмах.
Окремо зазначимо i специфiчну функцiю науки у вивченш само1 культу-ри як системно1 цiлiсностi. Розгалуження вiдповiдноl гiлки "дерева знання" е добре вщомим: культуролопя, фiлософiя i соцiологiя культури, мовознавство, релтезнавство, мистецтвознавство, лiтературознавство, театрознавство, музи-кознавство, iсторiя та теорiя живопису, архггектури, танцю, дизайну тощо. У дзеркалi цих наукових дисциплiн можна побачити своерщне "дерево культури".
1. Сощально-фшософсьш аспекти "дерева-символа'
133
Останнiм часом вельми важливою площиною соцiокультурноï ролi науки стала боротьба за збереження i розвиток природного та культурного середо-вища людини. Видшимо два взаемопов'язаних прояви цiеï функци. Перший - це формування сощально1" екологи як яюсно нового кроку у розвитку екологiчного знання, штегративного утворення загальнонаукового рiвня методологiï [1]. Со-цiальна екологiя без перебшьшення належить до тих галузей знання, як визна-чають обличчя сучасно!" науки. А другий прояв - це участь учених у формуван-нi та дослiдженнi багатогранно1' проблематики сталого розвитку [7, 8]. Нелегк завдання людства на шляху оптимiзацiï всiх граней його дiяльностi в гармони з природним довкшлям абсолютно не можуть розв'язуватися без найактившшо1' участi рiзних галузей науки. Тому цшком виправданою е ноосферна стратепя сталого розвитку: варто пам'ятати, що основним рушiем ноосфери за академь ком В. Вернадським виступае саме наука як уособлення iнтегрального штелекту суспiльства [3]. По сутi, йдеться про те ж саме "дерево знання".
На закшчення ж хочеться пригадати вщому фразу з "Фауста" Й. Гете: "Теорiя, друже мш, е шрою, але вiчно зеленим е дерево життя". Дерево людського знання теж може бути '^чно зеленим" тшьки за умови, що знання адекватно вщображае життя у невпинност його саморуху, в усш його склад-носп, внутрiшнiй суперечливост та дивовижностi.
Л1тература
1. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. - К.: Наук. думка, 1991. - 152 с.
2. Вандышев В.Н. Философский анализ дифференциации естественно-научного познания. - К.: Вища шк., 1989. - 176 с.
3. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление. - М.: Наука, 1991. - 270 с.
4. Готт В.С., Семенюк Э.П., Урсул А.Д. Категории современной науки (становление и развитие). - М.: Мысль, 1984. - 268 с.
5. Добров Г.М. Наука о науке. Введение в общее науковедение. - Изд. 2, дополн. и пе-рераб. - К.: Наук. думка, 1970. - 320 с.
6. Коельо П. Алх1м1к/ Пер. з португ. - Льв1в: ВНТЛ - Класика, 2002. - 128 с.
7. Семенюк Е.П. Фшософсью засади сталого розвитку. - Льв1в: Аф1ша, 2002. - 200 с.
8. Урсул А.Д. Путь в ноосферу. (Концепция выживания и устойчивого развития цивилизации). - М.: Луч, 1993. - 275 с.
9. Урсул А.Д., Семенюк Э.П., Мельник В.П. Технические науки и интегративные процессы. Философские аспекты. - Кишинев: Штиинца, 1987. - 256 с.
10. Чепиков М.Г. Интеграция науки. (Философский очерк). - Изд.2, перераб. и дополн. - М.: Мысль, 1981. - 276 с.
УДК 316/35 Доц. М.А. Скринник, канд. фтософських наук - НЛТУ Украти
ДЕРЕВО ЯК СИМВОЛ УПОРЯДКОВАНОСТ1 СВ1ТУ В УКРАШСЬКОМУ ЖИТТСБАЧЕНН1
Символ дерева як архетипну форму колективного несвщомого у "КобзарГ" Т. Шевченка автор аналiзуe через ключовi бшарш опозицп "космос - хаос", "життя -смерть". "правда - кривда", "Укра'ша - iмперiя". Згщно з автором, засобом штерпре-тацп украшського св^ в "КобзарГ" е бiблiйний мiф про "втрачений рай".
Ключов1 слова: "украшське життебачення", "мгг", "метанаратив", "сощяльна структура", "нащя", "сощяльно-культурна самобутшсть".
