CC BY
6
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 340.12(043)
1рина Жаровська
Нащональний унiверситет "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософи права, конституцшного та мiжнaрoднoгo права,
irazhar@ukr.net, ORCID ID: 0000-0003-3821-8120
ДЕМОКРАТ1Я ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: СУЧАСНА МЕТОДОЛОГ1Я УПРАВЛ1НСЬКО-ВЛАДНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.056
© Жаровська I., 2021
Загалом демократию необхiдно розум^и як полiтичну форму правлiння у держав^ що здiйcнюeтьcя народом або безпосередньо (пряма демократiя), або опосередковано за допомогою обраних представниюв (представницька демокра^я). Аналiз шоземноТ л^е-ратури дав змогу узагальнити ознаки демократы. Проте вказано, що вони е суто фор-мальними. Саме яккть цих iнcтитутiв вщображае реальнicть демократы.
Проаналiзовано основний принцип демократы - верховенства права. За "вузького пщходу" поняття верховенства права охоплюе лише принципи процесуальноТ справед-ливоcтi, за "ширшого пiдходу" - також icтотнiшi специфжацп елементiв, що належать до верховенства права. Ключова характеристика верховенства права полягае у тому, що Тй вщведено важливе завдання - перевiрка реального функцiонування iнcтитуцiйного захисту прав людини. Зрештою, верховенство права репрезентуе захист шдивщуальних прав як головноТ мети у функцiонуваннi пол^ичних iнcтитутiв.
Юридичний пiдхiд повинен змшюватися, забезпечуючи можливicть належного управлiння через розширення класичного позитивicтcького розумiння права. Ця сучасна парадигма державного управлшня намагаеться використовувати демократичш цiнноcтi замкть бюрократичних цiнноcтей, тому що бюрократичш оргашзацн нiколи не е нейт-ральними. В результатi одна група виконуе Тхш вимоги, а шша в1д1рвана вiд неТ. Тому новою парадигмою державно-владного управлiння cучаcноcтi е реальшсть забезпечення рiвного впливу груп та суб'екпв на владне ршення в публiчно-адмiнicтративнiй дiяль-ноcтi iз встановленням демократично'' процедури та вщстоюванням демократичних цш-ностей. Серед них прозоркть управлiння, широка участь, пщзв^шсть, вiдповiдальнicть, верховенство права, ефективнicть та результатившсть р1шень.
Ключовi слова: демокра^я; верховенство права; участь народу; методолопя; управлiнcько-владна дiяльнicть.
Постановка проблеми. Стародавшм грекам приписують винaxiд демократа як форми прав-лiння. Demos kratos дoслiвнo перекладаеться як "влада людей". Оргашзащя влади сучасних цивш-зованих нaрoдiв грунтуеться на ще! демократ, де люди мають владу, але громадяни нaспрaвдi не
Демократ!я та верховенство права: сучасна методологгя управлгнсько-владно! дгяльностг
голосують iз кожного питання. Швидше, вони обирають людей (представниюв), якi голосують за них. Саме цим сучасна демократ вiдрiзняeться вiд прямо! демократа в Афшах.
Хоч поняття "демократ" ще старогрецького походження, його широко використовують у рiзних галузях знань, однак тлумачать неоднаково. Нинiшня iдея демократа полягае у поeднаннi двох концептiв: особиста автономiя та рiвнiсть. На сьогодш iснуе стiльки рiзних форм демократа, скiльки демократичних нацiй у свт. Жоднi двi системи не е абсолютно однаковими, i жодну систему не можна прийняти за "модель". 1снують президентська та парламентська демократа, демократа, якi е федеральними чи унiтарними, деякi демократа використовують пропорцiйну систему голосування, iншi - мажоритарну, а окрема демократа е також монархiями тощо. Однак вс демократа мають спшьш цiнностi та вважаються оптимальною формою побудови публiчного управлiння.
Аналiз дослщження проблеми. Питаннями оргашзаца публiчно-правового життя держави займаються фахiвцi у сферi пол^олога, кратолога, державного управлiння та, звюно ж, права. Зок-рема визначш дослiдники укра1нсько1 теоретико-правово! та контитуцшно! думки звертали увагу на це питання, зокрема: Ю. Бисага, Д. Белов, Я. Бопв, В. Ковальчук, Д. Селiванов, О. Скрипнюк та шшь Проте проблема е дуже актуальною, вимоги часу завжди змшюються, з'являються новi глоба-лiзацiйно-iнформацiйнi проблеми та виклики. Тому вказана проблематика потребуе предметного аналiзу.
Метою статт е аналiз таких пол^ико-правових понять, як демократiя, верховенство права в контекст сучасно! методолога управлшсько-владно! дiяльностi.
Виклад основного матерiалу. Загалом, демократ^ необидно розумiти як пол^ичну форму правлiння у державi, що здiйснюеться народом або безпосередньо (пряма демократ), або опосе-редковано за допомогою обраних представникiв (представницька демократа). За "вузького тдходу" демократiя мае переважно процедурний вимiр, пов'язаний iз полiтичною рiвнiстю та участю. За "ширшого тдходу" демократiя охоплюе повагу громадянських та полiтичних прав, а також соща-льних та економiчних прав. I "вузький", i "ширший" пiдходи до демократа стосуються розвитку концепца у зв'язку з еволющею сучасно! держави вiд класично! лiберально! до демократично! держави соцiального забезпечення.
В iноземнiй лiтературi визначено, що демократа передбачае як мiнiмум: загальне виборче право; вшьш, конкурентнi та чесш вибори; бiльше вiд одше! полiтично! партi!; альтернативнi дже-рела шформаца. Ц чотири основнi елементи стосуються полггично! рiвностi та учасп громадськостi як основи демократi! як пол^ично! системи. Стверджуеться, що шсля забезпечення цих елементiв демократична система повинна досягти трьох основних цшей: полiтично! та громадянсько! свобо-ди, народного суверештету (стосовно прямого або непрямого контролю за державною пол^икою), рiвностi шляхом законного та законного функцюнування стабiльних iнститутiв [1].
Однак визначеш ознаки суто формальнi. Саме яюсть цих iнститутiв вiдображае реальшсть демократi!.
Можемо продемонструвати це твердження на прикладах з ютора. "Попри наявшсть числен-них демократичних шститупв Радянський Союз був тоталiтарною державою з жорсткою централ> зованою системою управлшня. Прийняття 1936 р. "найдемократичшшо! у свiтi" Сталiнсько! Конституцi!, яка гарантувала мешканцям СРСР якнайширшi можливост участi в управлiннi державою, не змшювало ситуацi!, адже стаття про домiнантну роль Всесоюзно! комушстично! партi! (бiльшовикiв) ... нiвелювала широко розрекламоване самим Йосифом Сталшим виборче право. Представники компарта на правах "керiвно! i спрямовуючо! сили" активно впливали на переб^ ви-борчо! кампанi!, спрямовуючи !! у потрiбне русло та забезпечуючи прогнозованiсть результат. Безальтернативна система голосування остаточно позбавляла сенсу радянську виборчу процедуру, яка зводилася до обов'язкового вщдання виборцями голосiв за единого провладного кандидата. За
таких обставин вибори перетворювалися на фшщю, покликану камуфлювати сталшську диктатуру, iмiтуючи демократизм радянсько1 пол^ично1 системи" [2, с. 244].
До реч^ про потребу активiзацil демократичних шститупв стверджують також фахiвцi у сфе-рi европейського права: "проаналiзувавши практику, можна дiйти висновку, що функцiонування Европейського Союзу засвiдчуе, що одним з головних недолiкiв Евросоюзу е "дефщит демократ^", який насамперед полягае у недостатнш участi громадян у процесi вироблення полiтики Европейського Союзу, що в свою чергу ставить тд сумнiв вщцатсть Союзу демократичним щнностям" [3, с. 282].
Даймонд та Морлiно видшили вiсiм елементiв, якi визначають яюсш аспекти демократ. Цi вимiри можна згрупувати у три рiзнi набори.
Перший вщповщае процесуальному вимiру: верховенство права, участь, конкуренщя (на вшь-них, регулярних та чесних виборах) та шдзв^шсть, як горизонтальна, так i вертикальна.
Другий стосуеться предметного вимiру: повага громадянських та пол^ичних свобод, а також економiчна та сощальна рiвнiсть.
I третя стосуеться чуйносп, яка пов'язана iз ширшим поняттям: участь та пiдзвiтнiсть через зв'язок мiж державною полiтикою а також вимоги та переваги громадян.
Рiзнi елементи демократа рiзняться за специфiчними формами iнституцiонального вираження та за ступенем !х розвитку. Але вс вони неоднаковою мiрою наявш в рiзних моделях демократа. Крiм того, цi елементи еволюцiонували, щоб додати новий змiст до основних цшностей демократ. Наприклад, принцип рiвностi еволюцiонував iз пол^ично1 (i формально].') рiвностi, охоплюе iстотнi аспекти сощально1 та економiчноl рiвностi [4].
Потребуе окремого аналiзу основний принцип демократ - верховенство права. За вузького тдходу поняття верховенства права охоплюе лише принципи процесуально1 справедливости за ширшого також iстотнiшi специфшаци елементiв, що входять до верховенство права. Ключова характеристика верховенства права полягае у його важливому завданш - перевiрцi реального функцюнування шституцшного захисту прав людини. Зрештою, верховенство права репрезентуе захист шдивщуальних прав як головно1 мети у функцюнуванш полiтичних iнститутiв.
З ще1 позици Д. Золо визначае верховенство права як нормативну й шституцшну структуру сучасно1 держави, в межах яко! функцiонуе правова система, котрш доручено завдання гарантувати особистi права, обмежуючи природну тенденцiю пол^ично1 влади до розширення неправомiрноl ди [5, с. 57].
Як вказував Купманс, юторичш даш свiдчать про те, що демократ йде плiч-о-плiч iз верховенством права. Вказане пояснюеться тим, що там, де одне iз двох зникае, е загроза зникнення й шшого. Однак юнуе також суперечнiсть мiж верховенством права та демокрапею. Демократiя грун-туеться на правилi бiльшостi, тодi як верховенство права полягае у захист шдивщуальних прав. Згiдно з правилом бшьшосп, кожна думка повинна мати змогу стати загальновизнашшою, так що "сьогодшшня меншина може бути бшьшютю завтра" [6].
Погоджуемося з щею позицiею в тому, що "незважаючи на той факт, що демокрапя як форма оргашзаци суспiльного буття не позбавлена численних недолiкiв, вона володiе надiйними про-цедурно-iнструментальними можливостями для усунення сво1х помилок i недолiкiв, забезпечуючи тим самим комушкативш передумови iснування свободи в суспшьствГ' [7, с. 5].
Державне управлшня полягае у реатзаци державно1 полiтики. Де Бурка i Скотт зазначають, що сучасна мова управлшня сигналiзуе про вiдхiд вщ монополи традицiйного типу управлiння та управлшня правових шститу^в i передбачае участь шших суб'ектiв, окрiм класично державних акторiв. Це "змiщення акценту вщ команди та контролю на користь регуляторних пiдходiв менш жорстких, менш припустимих, менше вiдданих рiвномiрним результатам i менш iерархiчним за сво1м характером" [8, с. 2].
Висновки. Юридичний пiдхiд повинен змшюватися, забезпечуючи можливiсть належного управлiння через розширення класичного позитивютського розумiння права. Ця сучасна парадигма
Демократ!я та верховенство права: сучасна методологгя управлгнсько-владно! дгяльностг
державного управлiння намагаеться використовувати демократичт щнносп замють бюрократичних цiнностей, тому що бюрокрaтичнi оргашзаци нiколи не е нейтральними. В результат одна група виконуе 1хш вимоги, а iншa вiдiрвaнa вщ не!. Тому нова парадигма державно-владного управлшня сучaсностi - реально забезпечити рiвний вплив груп та суб'ектв на владне рiшення у публiчно-aдмiнiстрaтивнiй дiяльностi, встановивши демократичну процедуру та вщстоюючи демокрaтичнi цiнностi, серед яких прозорють упрaвлiння, широка участь, шдзв^шсть, вiдповiдaльнiсть, верховенство права, ефектившсть та результaтивнiсть рiшень.
Змш пiдлягaе не тiльки методологiчнa основа, але й прaксiологiчний аспект. Застосування нових (здебiльшого iнформaцiйних мехaнiзмiв) дае можливють подолати недемокрaтичнiсть процедур. Новi технологiчнi та теоретичнi вимоги переформують громадське упрaвлiння на вшх його рiвнях. Електронне урядування - це активний процес змши застаршо! пол^ико-правово! щеологи, що може зумовити позитивш нaслiдки: пришвидшення, полегшення процесуальних дiй, доступ-нiсть влади, реальну участь народу в прийняттi пол^ико-владних рiшень, подолання корупци, леп-тимiзaцiя владних iнститутiв.
Цi процеси потребують нового людського кaпiтaлу, здатного впоратися з набором нових пре-тензшних ролей та обов'язкiв, якi повинно виконувати ниш демократичне державне управлшня.
Говорячи про нове поколшня державних службовщв, необхiдно акцентувати стосовно фaхiв-цiв з державного упрaвлiння, яю повиннi володiти новим мисленням на основi кращо! реакци та вщповщальност перед громадянами, бути вiдкритими до сшвпращ та одночасно до активно! участ громадян на всiх рiвнях упрaвлiння. Тому aктуaлiзуеться, знову ж таки, комплекс проблем, пов'язаних iз рiвнем правово! обiзнaностi державних службовщв, !хньою освiченiстю та тдвищен-ням рiвня правово! культури суспiльствa загалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Diamond L., Morlino L. (2005). Assessing the quality of democracy: Introduction. Assessing the quality of democracy, Baltimore: The Johns Hopkins University Press, p. xi.
2. Стасюк О. Й. (2018). Демократа по-сталшськи, або як фальсифшували вибори в Радянському Союзг Новтня доба. Вип. 6. С. 243-248.
3. Вовк С. О. (2020). Проблема "дефщиту демократ" та !'!' подолання у £вропейському Союзi. Молодий вчений. № 11(2). С. 281-285.
4. Rueschemeyer D. (2005). Addressing inequality. Assessing the quality of democracy, Baltimore: The Johns Hopkins University Press, pp. 47-61.
5. Zolo D. (2007). Rule of Law: A critical reappraisal The Rule of Law. Theory, History and Criticism, Dordrecht: Springer, p. 57.
6. Koopmans T. (2003). Courts and Political Institutions. A comparative view, Cambridge: Cambridge University Press, p. 123.
7. Герасимова Е. М. (2020). Доктрина реaлiзaцii свободи в демократичному сусшльствг щеал i реальшсть В1сник Нацюнального авгацтного унгверситету. Фшософгя. Культурологгя. № 2. С. 5-9.
8. de Brnca, G., Scott, J. (2006). Introduction: New Governance, Law and Constitutionalism. In G. de B-rca, J. Scott (Eds.). Law and New Governance in the EU and the US (pp. 1-12). London: Hart Publishing. Retrieved May 30, 2021. URL: from http://dx.doi.org/10.5040/9781472563668.0005
REFERENCES
1. Diamond L., Morlino L. (2005). Assessing the quality of democracy: Introduction. Assessing the quality of democracy. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, p. xi.
2. Stasiuk O. Y. (2018). Democracy in the Stalinist style, or how falsified elections in the Soviet Union [Demokratiia po-stalinsky, abo yak falsyfikuvaly vybory v Radianskomu Soiuzi]. Modern times, 6, 243-248.
3. Vovk S. O. (2020). The problem of "democracy deficit" and its overcoming in the European Union [Problema "defitsytu demokratii" ta yii podolannia u Yevropeiskomu Soiuzi] Young scientist. 11 (2), 281-285.
4. Rueschemeyer D. (2005) Addressing inequality. Assessing the quality of democracy. Baltimore: The Johns Hopkins University Press.
5. Zolo D. (2007). Rule of Law: A critical reappraisal The Rule of Law. Theory, History and Criticism. Dordrecht: Springer, 2007.
6. Koopmans T. (2003). Courts and Political Institutions. A comparative view. Cambridge: Cambridge University Press.
7. Gerasimova E. M. (2020). Doctrine of freedom in a democratic society: the ideal and reality [Doktryna realizatsii svobody v demokratychnomu suspilstvi: ideal i realnist] Bulletin of the National Aviation University. Philosophy. Culturology. 2, 5-9.
8. de B-rca G., Scott J. (2006). Introduction: New Governance, Law and Constitutionalism. In G. de B-rca, J. Scott (Eds.). Law and New Governance in the EU and the US (pp. 1-12). London: Hart Publishing.
Дата надходження: 26.07.2021р.
Irina Zharovskaya
Lviv Polytechnic National University, Department of Theory and Philosophy of Law, Constitutional and International law, Doctor of Laws, Professor
DEMOCRACY AND THE RULE OF LAW: MODERN METHODOLOGY OF MANAGEMENT AND AUTHORITY ACTIVITY
In general, democracy should be understood as a political form of government in the state, exercised by the people or directly (direct democracy), or indirectly through elected representatives (representative democracy). The analysis of foreign literature made it possible to generalize the signs of democracy. However, it is stated that they are purely formal. It is the quality of these institutions that reflects the reality of democracy.
A separate analysis of the basic principle of democracy - the rule of law. From a narrow approach - the concept of the rule of law covers only the principles of procedural justice. From a broader approach, it also covers more substantial specifications of the elements included in the rule of law. A key characteristic of the rule of law is that it has an important task - to verify the real functioning of the institutional protection of human rights. Ultimately, the rule of law represents the protection of individual rights as the main goal in the functioning of political institutions.
The legal approach must change, enabling proper governance through the expansion of the classical positivist understanding of law. This modern paradigm of public administration tries to use democratic values instead of bureaucratic values. Because bureaucratic organizations are never neutral. As a result, one group fulfills their demands and the other is detached from it. Therefore, a new paradigm of modern government is the reality of ensuring equal influence of groups and entities on government decisions in public administration by establishing a democratic procedure and upholding democratic values. These include transparency of governance, broad participation, accountability, accountability, rule of law, efficiency and effectiveness of decisions.
Key words: democracy; rule of law; people's participation; methodology; administrative activity.
