CC BY
32
АКТУАЛЬН! ВИДАННЯ
УДК: 373.1
Дмитро ШЕВЧУК
ЧОМУ ПОТР1БНА РЕВОЛЮЦ1Я У ШКОЛ1?
Рецензiя на книгу: Кен Po6iHCOH i Лу Арошка. Школа майбутнього. Ревoлюцiя у вaшiй, що назавжди змшить ocBiTy / Пер. з англ. Ганна Лелiв. - Львiв: Лiтoпис, 2016. - 258 с.
Уcmammi здшснено огляд книги Кена Робтсо на «Школа будущего». В цш KHU3i акцентуеться увага на тому, що уряди сучасних кра'гн йдуть хибним шляхом. Вони орiенту-ються на стандартизацт, конкуренцт та корпоратив1зацт в освiтi. Ми живемо в динамтному, змтному свiтi, що оргашзований нелтшно. Аби вiдпо-вiдати на його виклики, потрiбно переосмислити засади навчання. Кен Робт-сон наполягае на тому, що для того, аби зрозумти, як мае виглядати освта, потрiбно звернутися до першооснов. Замкть стандартизовано! освти Кен Робiнсон пропонуе впроваджувати «органтну освту». Освту, на його думку, слiд сприймати як бiологiчну систему i тому людям потрiбно забезпечувати вiдповiднiумови для того, щоб вони досягали в нш устху.
Кл^чо^^ слова: освта, стандартизацт, революцш, оргатчна освта, школа.
Кена Роб1нсона не варто представляти. В1н е сьогодш в1домим педагогом, який прагне показати, якою мае бути школа майбутнього. Понад 50 м1льйошв перегляд1в здобув його (тепер уже легендарний) виступ на конференцп TED, що мав назву «Do schools kill creativity?». Вш вказуе на негаразди сучасно1 шк1льно1 освгги i пропонуе кроки для и змши. Ствер-джуе, що усп1ху освггньо1 програми потрiбнi небайдуж1сть, завзяття i до-св1д дорослих, довгра одне до одного ус1х учасникiв процесу навчання, бажання i стараннiсть дiтей. «Вас хвилюе майбутне осв1ти?», - запитуе Кен Роб1нсон на самому початку книги. I в1дразу ж вiдповiдае: «Мене - так. А найдужче турбуе те, що хоча освпш системи реформують по всьому свпу, б1льш1сть реформатор^ керуються пол1тичними й комер-ц1йними iнтересами, не розумГючи, як люди насправдi вчаться i як на-справдi працюють найкращi школи» [1, с. 17]. Довол1 знайома ситуащя 1з реформами... В Украгш також перманентно мова йде про реформу-вання, однак сутшсних зм1н не спостерГгаеться. При цьому пол1тики «до хрипоти» у голос1 проголошують необхщшсть п1двищення якост1 осв1ти на ус1х р1внях. Тож довол1 дивна виходить освггня пол1тика. При цьо-
му ми не е тут якимись оригiналами. Кен Робiнсон помiчаe полiтизацiю освiти в усьому свiтi.
Чому освiта перетворюеться на полпичну проблему? У книзi даються пояснення iз виокремленням дек1лькох причин. Першою е економiчна причина. Немае сумн1в1в у тому, що яюсна освiта - це передумова еко-номiчного процвiтання краши. В наш час ми бачимо надзвичайно дина-мiчнi зм1ни у веденнi бiзнесу, органзацп виробництва, розвитку технологи. У цьому контекстi уряди сучасних краш пересл1дуе в1дчуття, що Гхн1м сусп1льствам потр16н1 освiченi люди. Другою в книз1 визначено культурну причину. Йдеться про те, що освпа е важливим способом трансляцп цш-ностей та традиц1й в1д одного поколшня до шшого. В умовах сучасност1, що характеризуеться кризою нацюнальног 1дентичност1 та посиленням глобал1зац1йних процес1в, культурна м1с1я осв1ти вбачаеться в намаган-н1 захистити свою щентичтсть в1д зовн1шнього впливу, або ж виховати в членах свогх стльнот здатн1сть бути толерантними та налаштованими на д1алог 1з представниками шших культур. Третя причина актуальност1 осв1ти в пол1тичних програмах визначена як сощальна. Важливою метою осв1ти е дати можлив1сть учням досягати усп1х та процвгтання й стати ак-тивним, св1домим 1 небайдужим громадянином. I, нарешт1, остання причина - особиста. Вона стосуеться шклуванням про те, аби учш мали змо-гу реал1зувати св1й потенщал та жити продуктивним життям.
Однак при цьому, уряди краш йдуть хибним шляхом. Вони ор1ен-туються на стандартизац1ю, конкуренц1ю та корпоратив1зац1ю в осв1т1. Багато краш утверджують певну нац1ональну осв1тню програму, що пе-редбачае ч1тк1 правила того, що саме мае викладатися в школ1. Разом з тим, постшно звучить риторика про п1двищення осв1тн1х стандарт1в. Стандартизацп п1ддаеться також оцшювання, що передбачае актив-не використання формальних письмових 1спит1в та тестових завдань. Конкуренщя в шк1льн1й освт, яка стала сьогодн1 глобальною також передбачае активне використання тестування, яке шби мае забезпечити об'ективн1сть та посилити змагальн1сть серед учн1в. Кен Робшсон звер-тае увагу й на те, що стандартизован! тести вливають на розпод1л кошт1в, кар'еру вчител1в, а також те, як працюватимуть школи. Корпоратив1за-ц1я пов'язана 1з тим, що осв1та сьогодш е найприбутков1шим б1знесом. А тому уряди деяких краГн заохочують корпорацп 1нвестувати в осв1ту. Проблему усього цього, на думку Кена Робшсона, увиразнюе випадок в1домого хокеГста Вейна Грецк1: «Року 1982 Вейн Грецк1 був найкращим хокеГстом у свт. "Секрет мого усп1ху простий," - казав вш. 1нш1 гравц1 зазвичай кидаються туди, де щойно була шайба. А Грецк1 мчав туди, де вона от-от мала опинитися. Мимовол1 хочеться провести пор1вняння: у божев1льн1й гонц1 за стандартизац1ею багато крагн б1жать туди, де, на
ixHro gyMKy, e maH6a, 3aMicTt Toro, ^o6 MaaTH Tygu, ge BOHa CKopo 6yge» [1, c. 43].
CTaHgapTH3a^a b ocBiri Mae CBoe icTopuaHe mgfpyHTa i carae XIX cro-airra Ta npoMHcaoBoi peBoaro^i. KeH Po6iHc0H 3BepTae yBary Ha Hapo-gxeHHa MacoBoi gepxaBHoi ocBiTH, ^o Big6yBaaaca b toh aac. npoMHcaoBa peBoaro^a 3MiHHaa Hami cycniatcTBa - Ha 3MiHy TpagH^HHHM npuftmau iHgycTpiaatHi. .Hrogu i3 cia noaaau MacoBo nepeceaaraca b MicTa. 36iat-myBaaaca KiatKicTt npegcTaBHHKiB po6iTHHaoro Kaacy Ta HapogxyBaBca cepegrnft Kaac. CaMe цi co^aatm, eKoHoMiaHi пpoцecн h nopogxyrort Heo6xigHicTt b ^HTpaai3oBaHift cucTeMi ocBiTH. TaK Big6yBaeTtca Hapo-gxeHHa MacoBoi ocBiTH. OcTaHHa, aK noMiaae KeH Po6iHcoH, Mae ^opMy nipaMigu: mupoKa ocHoBa noaaTKoBoi mKoau, o6oB'a3KoBoi gaa ycix, Byx-aHH npomapoK cepegHtoi ocBiTH Ta By3eHtKa BepxiBKa BH^oi ocBiTH. npo-MHcaoBe внpo6ннцтвo opieHToBaHe Ha BHroTOBaeHHa igeHTHaHHx 3pa3KiB neBHoro ToBapy. BigTaK, Hapogxyrortca cTaHgapTH. BHpi6, aKHH He Bigno-Bigae cTaHgapTy a6o BigKHgaroTt, a6o nepepo6aaroTt. HapogxeHi b cepeg-HHi XIX cToairra cHcTeMH MacoBoi ocbIth nepeHMaroTt цro x caMy aoriKy - bohh opieHToBaHi Ha «BHroTOBaeHHa» yaHiB BignoBigHo go KoHKpeTHHx BHMor, a thx, xto цнм BHMoraM He BignoBigae, cHcTeMa npocTo BigKHgae. Cтaнgapтнзaцia b ocBiTi nepeg6aaae cTpore goTpHMaHHa HaBaaatHoi npo-rpaMH, MeTogHKH BHKaagaHHa Ta o^HroBaHHa. Thm caMHM ocBiTHi npo^-ch cnpHHMaroTtca airnftHo, nogi6Ho go npoMHcaoBHx npo^ciB. HacaigKH цtoгo Hag3BHaaHHo HeraTHBHi gaa ocBiTH: «npoMHcaoBi пpoцecн, - nume KeH Po6iHcoH, - 3a3BHaaH HexTyroTt cupoBHHoro, aKa He Mae cTocyHKy go Toro, ^o BHroToBaaeTtca. Te x caMe MoxHa cKa3aTH i npo oBiTy. HagMipHa yBara go KoHKpeTHHx npegMeTiB i BMiHt o3Haaae, ^o iHmHMH TaaaHTaMH h iHTepecaMH yaHiB peryaapHo HexTyroTt. Mk HacaigoK, 6araTo gireH He Big-HaxogaTt nig aac HaBaaHHa b mKoai cBoix TaaaHTiB i xHByrt He TaK Hacuae-ho h ^KaBo, aK Morau 6» [1, c. 57]. BaraTo gireH b pe3yatTaTi «nigraHaHHa» ycix nig cTaHgapTH He 3HaxogaTt ce6e b cucTeMi, geMoTHByroTtca i thm caMHM He oTpHMyrort go6pux 3HaHt. OcBiTa reHepye «Bigxogu», TaK caMo aK ^ po6HTt npoMHcaoBicTt. A BigTaK, MoxeMo cKa3aTH, ^o aK^o Bigxogu npoMHcaoBocTi npo3BogaTt go eKoaoriaHoi KaTacTpo^H, «Bigxogu» ocBiTH MaroTt ^e cTpamHimi HacaigKH y coцiaatнoмy, eKoHoMiaHoMy, KyatTypHo-My BHMipax. Pa3oM 3 thm, ocBiTHro cucTeMy npoHH3ye 6e3BignoBigaatHicTt 3a goaro gireH, aKi He «Bnucaauca» y cTaHgapTH. npoMHcaoB^ BBaxaroTt, ^o Bigxogu He e ixHtoro npo6aeMoro, ocBiraHH TaKox Moxyrt cKa3aTH, ^o «Bigxogu» cTaHgapTH3oBaHHx ocBiTHix nporpaM ix Maao o6xogaTt.
TaKa ocBiTa He Moxe 3agoBiatHHTH Hac. Mh xHBeMo b gHHaMiaHoMy, 3MiHHoMy cBiTi, ^o opraHi3oBaHHH HearniHHo. A6h BignoBigaTH Ha Horo BHKaHKH, noTpi6Ho nepeocMHcauTH 3acagu HaBaaHHa. KeH Po6iHcoH Ha-
полягае на тому, що для того, аби зрозушти, як мае виглядати освiта, потрiбно звернутися до першооснов. Йдеться не про перелж предмет1в, стратег1й оц1нювання чи методик викладання. Перш за все, слщ звернутися до фундаментальних потреб, якi мае задов1льнити освгга: «...по-трiбно радикально переосмислити свое ставлення до школи: перейти вщ старо! промислово! моделi до ново!, побудовано! на ц1лковито iнших принципах i правилах. Люди не народжуються однакового розмiру й форми - гхш здiбностi й риси характеру теж рiзнi. Збагнувши цю про-сту iстину, ми усв1домимо, чому саме сучасна система зазнае краху i як 11 можна змшити...» [1, с. 47].
Замiсть стандартизовано! освгги Кен Робiнсон пропонуе впроваджу-вати «оргашчну освiту». Освiту, на його думку, слщ сприймати як бю-логiчну систему i тому людям потрiбно забезпечувати вiдповiднi умови для того, щоб вони досягали в нш устху. Робити це слщ, взоруючи на чотири якосп органiчноi освiти:
1. здоров'я. Концепщя органiчноi освiти передбачае пiклування про ш-телектуальний, фiзичний, духовний та сощальний розвиток учшв;
2. еколопя. Орган1чна осв1та Грунтуеться на усвщомленш взаемозалеж-ност1 усiх складникiв розвитку як для кожного учня, так 1 для щло! спшьноти.
3. справедливость, яка передбачае ор^ентащю на плекання талантiв та потенциалу усгх учшв, незалежно в1д 1х социального стану чи життевих обставин;
4. турбота. Органична освгга створюе максимально сприятлив^ умови для розвитку учнгв на засадах сп1вчуття, досв1ду та здорового глузду [1, с. 63].
Важливу роль для реал^зацп ново! концепцп освети вiдiграе вчитель. Мае змшитися ставлення вчителя до навчання. Довол1 жорстко, але правдиво (про що свщчить часто ситуацiя в укра!нських школах) Кен Ро61нсон пише: «...бшьшкть свого часу вчитель роблять що завгодно, але не навчають. Проводять контрольна, працюють з паперами, ходять на наради, пишуть звгги 1 вживають дисциплiнарних заходiв» [1, с. 108]. За шею лавиною справ губиться основне заняття вчителя - навчати. Не сприяють цьому й формально вимоги до вчителя з боку державних оргашв, що мають ошкуватися осв1тою. Чиновники досить часто з не-дов^рою ставляться до майстерносп педагогiв, влаштовуючи численш переварки чи узалежнюючи кар'еру вчителя вщ усп1шност1 його учшв, хоча на те, як д1ти вчаться впливае багато р1зних факторiв. До цього до-даеться й хибне внутрiшне переконання самих учителгв, що 1хне завдан-ня просто стати перед класом 1 подавати шформащю з1 свого предмету.
Bohh 3a6yBaroTt, ^o MaroTt 6yru ^e H HacTaBHHKaMH, npoBigHHKaMH y cbIt 3HaHt, BHxoBaTeaaMH, KoTpi po3BHBaroTt y cBoix yaHiB BneBHeHicTt Ta cnoHyKaroTt noBipHTH y ce6e.
BaHTeat, Ha gyMKy KeHa Po6iHcoHa, Mae ynogi6HHTHca cagiBHHKoBi. OcBiTy BiH BBaxae xhbhm пpoцecoм. TaK caMo, aK 3aBgaHHaM cagiBHHKa e ctbophth HaftKpa^i yMoBH gaa pocTy pocaHH, yaHTeat Mae ctbophth yMoBH gaa HaBaaHHa. BMiHHa цe po6HTH aKpa3 i Bigpi3Hae go6poro negarora Big noraHoro. npu utoMy go6puH negaror 3aBxgu 3Hae, ^o BiH 3gaTeH ctbophth cnpuaTaHBi yMoBH gaa yaHiB. neBHoro Miporo, BiH (MaHxe Ha piBHi iHTyiuii) BigayBae Heo6xigHicTt BHKoHyBaTH aoTHpu roaoBHi poai: 3auiKaB-aroBaTH, 3aoxoayBaTH, cnogiBaTHca i MoTHByBaTH. ^o6pi Baureai - ue ocho-Ba go6pux mKia, ocrnatKH, nepeKoHaHHH KeH Po6iHcoH, bohh BMiroTt go-caraTH Tptox roaoBHHx uiaeft:
1. ^o6pi Baureai HaguxaroTt yaHiB Ta cnoHyKarort ix gocaraTH bhcokhx uiaeft;
2. Bohh BHxoByroTt b yaHiB BneBHeHicTt y cBoix cuaax, nocTynoBe ycBigoM-aeHHa BignoBigaatHocTi, ^o go3Boaae giTaM cTaBaTH caMocTiHHHMH Ta BgocKoHaaroBaTH cBoi 3HaHHa Ta BMiHHa;
3. ,5o6pHH BaHTeat He 3auHKaroeTtca Ha ^opMaatHoMy 6oui HaBaaatHoi nporpaMH, BiH He BHMarae b yaHiB 3ayayBaTH i noBToproBaTH. nepegyciM BiH gae KaacoBi MoxaHBicTt cTaBHTH 3anHTaHHa, eKcnepHMernyBaTH, po3BHBaTH KpHTHaHe h opurmaatHe MHcaeHHa.
C^opMyBaru raKHx BaureaiB He gyxe H npocTo. B yKpaiHi B3araai MoxeMo cnocrepiraTH nagiHHa npecraxy npo^ecii Bameaa i BignoBigHo negaroriaHHM BHmaM BaxKo BHKoHaTH cBoro Miciro. KeH Po6iHcoH peKoMeHgye, m;o6: noaaT-KoBa nigroroBKa BarneaiB nepeg6aaaaa TpHBaay npaKTHKy nig HaraagoM go-cBigaeHHx BarneaiB; 3giftcHroBaaoca goKaagHe onaHoByBaHHa nigxogiB ra igeo-aoriaHHx 3acag negaroriKH, 3oKpeMa, 3HaHoMcTBo i3 ochobhhmh HanpaMKaMH Ta KoHuenuiaMH ^iaoco^ii ocBiTH; BHBaaau Merogu, aKi icHyroTt b ncnxoaorii Ta KorHiTHBHHx HayKax. Pa3oM 3 thm, He aume yameai-noaaTKiBui, aae yci ne-garoru, aKi npaurorort b mKoai, Marort Heo6xigHicTt nocriHHo BgocKoHaaroBa-THca, onaHoByroau HoBi TBopai nigxogu Ta o6MiHroBaTHct gocBigoM.
3MiHroBaTH noTpi6Ho H HaBaaatHi nporpaMH. 3BepTaroau yBary Ha ueH ac-neKT «peBoarouii b HaBaaHHi», KeH Po6iHcoH HaMaraeTtca 3anpoeKTyBaTH Te, aKoro Mae 6yru HaBaaatHa nporpaMa. 3ayBaxye, ^o aHaai3 KoxHoi nporpaMH b ocBiTi MoxHa 3gificHroBaTH 3 roaKH 3opy cTpyKTypu, HanoBHeHHa, ^opMH h gyxy. Pa3oM 3 thm, HaBaaatHa nporpaMa Mae opiemyBaTHca Ha uiai ocBiTH: eKoHoMiaHy, couiaatHy, KyatTypHy H oco6ucTy. BupimHTH ue go3Boaae npar-HeHHa cnupaTHca i po3BHBaTH b yaHiB BiciM KaroaoBHx 3gi6HocTeH.
nepma 3gi6HicTt - gonmaHBicTt. HroguHa Mae ii Big npupogu. Цe noMiTHB cBoro aacy ^e ApHcroreat, noauHaroau cBoro BigoMy npauro «MeTa^i3HKa»
словами: «Bei люди вщ природи прагнуть знання». Кен Робшсон зауважуе, що yei дiти мають вроджений потяг до того, аби дослщжувати усе, що при-тягуе ïхню увагу А тому, талановитий учитель знае, як використовувати цю природню схильнiсть, себто як пщтримувати допигливiсть учн1в, спрямо-вувати ïï, спонукати до самост1йного досл1дження, глибшого осмислення тих чи 1нших проблем. Найголовнше завдання навчання в цьому аспекгi - це пiдтримувати допитливгсть, яка не згасне протягом усього життя.
Друга зд16н1сть - творчкть. Вона визначаеться Кеном Ро61нсоном як ключова риса людини та передумова культурного поступу. Творч1сть несе не лише позитивний поступ, але й може мати негативш насл1дки. «Чимало проблем, перед якими постало людство, - конфлжти м1ж культурами, колективне нищення довк1лля, - е наслщком нашоï творчостЬ». А тому завдання осв1ти - розвивати вщповщальну творч1сть, яка дозволить шдивщу поставати перед складними викликами сучасност! та твор-чо мислити i д1яти.
Третя зд16н1сть - критичне мислення. Ця зд16н1сть сьогодн1 е дуже значу-щою з огляду на т1 спокуси «бездумности (якщо скористатися надзвичайно вдало проясненим поняттям з фшософп Март1на Гайдейера), яю «пщкида-ються» нам мед1а, масовою культурою, полпнчними мiфами. Кен Робшсон наголошуе на тому, що коли ми говоримо про критичне мислення, то муси-мо мати на увазi не лише формальну лопку Йдеться також про можлив1сть розумпи контекст, осягати прихованi ц1нност1 та мотиви, розп^знавати i долати упередження та стереотипи, викладати висновки. Для розвитку цiеï зд16ност1 потрiбен наставник, який зможе допомогти не згубитися в потоц1 1нформанiï, що продукуеться сучасним цифровим сусп1льством. Критичне мислення, як наголошуе Кен Робшсон, мае лягти в основу mxraï шкль-ноï дисципл1ни, а також повинне плекатися за межами школи.
Четвертою зд16н1стю е вм1ння сп1лкуватися. В сучасному св1т1, що надмiр насичений комун1кацiею, така здатнiсть, без сумшву, е дуже важ-ливою. Потр16но вм1ти в проце^ комун1кац1ï четко формулювати своï думки, виражати своï почуття, використовувати р1зн1 способи сшлку-вання з 1ншими.
П'ятою зда^с™, розвиток якоï мае передбачати навчальна програ-ма зг1дно з Кеном Робшсоном, виступае сп1впраця. Ця здаттсть е ц1л-ком природньою для людини, оскльки ми соцiальнi ютоти. Таким чином, школа мае вчити шклуватися про спiльне благо, примножувати добробут своеï громади. Вм1ння ствпрацювати з 1ншими членами групи («працю-вати не в груп1, а як група»), як переконуе Кен Робшсон, розворушуе до-пигливiсть, розвивае творч1 зд16ност1, спонукае до позигивноï соц1альноï повед1нки. Без сумн1ву, це дуже важливо, особливо для сучасних шдивь дуалiзованих сусп1льств, як1 закладають радше перспективу «соцiальноï
i3oaauii» mgHBiga, mo gyxe BflyaHo onucaHo b npauax 3HrMyHra BayMaHa. Po3bhtok cniBnpaui aK BMiHHa go3BoflHTt yaHaM yTBepgHTHca b nepeKoHflH-BocTi BigoMoi icTHHH, mo pa3oM MoxHa nepeBepHyru ropu.
fflocToro 3gaTHicTro e cniBayrra aK BMiHHa Bigayru eMouii rnmux flrogeH. KeH Po6iHcoH 3a3Haaae, mo nfleKaTH uro 3gaTHicTt Mae cTaTH HamHM mo-pafltHHM Ta npaKTHaHHx o6oB'a3KoM. fflKofla x Mae cTaTH npocTopoM, ge npo cniBayrra He flume roBopaTt, afle H BTiflroroTt Horo Ha npaKTHui.
CtoMa 3gaTHicTt - caMoBflagaHHa. BoHa opieHToBaHa Ha po3BHToK BHy-TpimHtoro cBiTy gHTHHH. Цa 3gaTHicTt, aK noMiaae KeH Po6iHcoH, aacTo iraopyeTtca cTaHgapTHHMH HaBaafltHHMH nporpaMaMH, aKi opiernoBa-Hi nepeBaxHo Ha ni3HaHHa 3oBHimHtoro cBiTy. MoxflHBo, caMe aepe3 ue 6araTo cyaacHHx mKoflapiB nepexHBaroTt cTpec i TpHBory aK HacfligoK Ha-BaaHHa. Цe, y cBoro aepry, 3yMoBflroe BTpaTy MoTHBauii go HaBaaHHa i caMo-po3BHTKy. fflKofla Mae ue 3MiHHTH, BHgiaaroau aac Ha Te, mo6 yaHi Baufluca ni3HaBaTH cBifi BHyipimHift cBiT.
OcTaHHtoro 3gaTHicTro, Ha po3BHToK aKoi MaroTt opiemyBaTHca cyaacHi ocBiTHi nporpaMH, e rpoMagaHctKa cBigoMicTt. Mh noBHHHi 6yru ayrflH-bhmh go nopymeHHa ipoMagaHctKHx npaB i HegeMoKpaTHaHHx npaKTHK b Hamux cycnifltcTBax. Pa3oM 3 thm, BHxoBaHHa rpoMagaHctKoi cBigoMocTi noTpi6He He gfla Toro, mo6 tbophth 3 giTeH noKpHHx rpoMagaH, aKi 3aBxgu nigKoparoTtca status quo. fflKofla Mae BaHTH rpoMagctKoi aKTHBHocTi, He-TepnHMocTi go nofliTHaHoro 3fla. noTpi6Ho gaTH giraM 3HaHHa npo cnpaB-xHi BHMipH nofliTHaHoro cBiTy, 3aKflacTH geMoKpaTHaHi uiHHocTi, HaBaHTH 6yru aKTHBHHMH rpoMagaHaMH i gaTH cnpo6yBaTH peafli3yBaTH ui BMiHHa Ha npaKTHui.
OKpiM uhx HaBHaoK, HaBaafltHa nporpaMa MycHTt MaTH TaKi pucu: po3-Mairra (Mae 6yru BceoxonHoro, gaBaTH aK 3arafltHi 3HaHHa, TaK i 6yru opi-eHToBaHoro Ha oco6ucTi 3auiKaBfleHHa); rflu6uHa (Mae gaBaTH cBo6ogy bh-6opy, mo6 yaHi MorflH rflu6oKo i Bce6iaHo ni3HaTH cBoi iHTepecu); gHHaMiKa (Mae 3a6e3neayBaTH MoxflHBicTt cniBnpaui Mix yaHaMH pi3Horo BiKy Ta bh-KflagaaaMH 3 pi3HHx npegMeTiB).
3aBgaHHaM KoxHoi mKifltHoi cnifltHoTH y po3po6ui HaBaafltHoi nporpaMH Mae 6yru nepcoHafli3auia ocBiTHtoi npono3Huii b 3aflexHocTi Big noTpe6 cBoei mKoflH. KeH Po6iHcoH 3i cBoro 6oKy nponoHye Mogeflt, aKa cTocy-eTtca Tptox ochobhhx acneKTiB, a caMe: fligepcTBa Ha ocHoBi cniBnpaui, iH-gHBigyafli3auii mKifltHoro cepegoBHma Ta cTBopeHHa HaBaafltHHx nporpaM, 3acTocyBaHHa MeTogiB HaBaaHHa, aKi noflinmyroTt gocarHeHHa yaHiB. Ha ocHoBi utoro Mae ^opMyBaraca oco6flHBa KyfltTypa mKoflH, aKa npuBege ii go ycnixy. A BigTaK, Miciero gupeKTopa mKoflH Mae cTaTH He KoMaHgyBaHHa i KoHTpoflt, a nepegyciM 3ag6aHHa npo KfliMaT, cnpuaHHa npuToKy cBixux igeH Ta 3acTocyBaHHa hobhx nigxogiB.
Органчж навчання мае звертати особливу увагу на вщносини м1ж с1м'ею i школою. Зрештою, бшьшкть свого часу учень проводить у свош с1м'ï. Тому, як наголошуе Кен Робшсон, потр16но зрозум1ти, що «тюш ро6оч1 взаемини м1ж школою й громадою вчителiв i батьюв - це не ре-кламний прийом чи пiар; це осердя шк1льноï фшософп та концепцп» [1, с. 194]. Ефективно побудоваш вщносини м1ж школою та с1м'ею мають передбачати залучення ус1х родин до шк1льноï громади, ефективне сп1л-кування, сп1льна п1дтримка усп1х1в учн1в з боку як школи, так i сш% трактування школи i с1мЧ як р1вноправних партнер1в.
Школи, звюно, можуть прагнути зм1нитися самi. Але, як слушно по-мiчае Кен Робшсон в одному з останнгх розд1л1в своеï книги, ïx культура суттево залежить в1д пол1тичного клшату. Тому революция в навчаннi мае стати основою освiтньоï пол1тики. Гасло цiеï пол1тики звучить як «Зм1-нити кл1мат!!!». Творц1 освiтньоï полетики мають не накидати додатковi обмеження чи формальн вимоги (як це часто трапляеться в Украïнi), а вживати заxод1в для створення сприятливих умов для шк1л i громади, якй вони служать. Зокрема, мае вщбутися переxiд в1д стандартизации до шди-в1дуалiзац1ï. Тод1 жодна дитина не буде в1дставати, оск1льки розвивати-меться зг1дно 1з власними природнши задатками. Позитивних приклад1в зм1ни осветнього кл1мату уже е довол1 багато. Вони дають позитивний до-свщ, а також надихають на змши. Кен Ро61нсон демонструе виразнi при-клади, що походять з Китаю, Шотландп, Великобритании, Канади та 1н. Зрештою, ус1 застосовують по суп ун1версальнi засади зм1н: проведення своерщного аудиту («вим1ряти температуру») в свош освищи органiзац1ï; розробити п1дх1д, який буде засновуватися на сильних сторонах; запрова-дити меxанiзми й структури, яю засв1дчать, що ви дослухаетеся до людей; постшна п1дтримка д1влогу; руйнування ст1ни м1ж органiзацiею i светом.
Ц1 принципи не лише унгверсальш, але й довол1 очевидш. Однак Кен Ро61нсон закономiрно задае питання: якщо з цими принципами усе так зрозумшо, то чому ïx не застосовують усюди? Проблема у тому, що нам доводиться долати певш стереотипи та шституцшш обмеження. I роби-ти це не так i легко. Серед них е небажання ризикувати, вплив певноï усталеноï 1деолог1ï, втручання в осветню сферу ринкових сил, прагнення збер1гати контроль i жорстке управлшня. Ц1 обмеження довол1 значнi, але не е нездоланними. У кожному сусп1льств1 е люди, яю бачать обри-си альтернативного майбутнього. Вони е справжнiми агентами зм1н, як1 р1шуче налаштованi вт1лити це майбутне своïми зусиллями, зм1нивши кл1мат i культуру. Таю люди надзвичайно шгщативш, вони не оч1кують дозволу, не зважають на обмеження. Вони спираються на своï переко-нання i готов1 сл1дувати своïй мiсiï. Кен Робшсон стверджуе, коли таких людей стае бшьше, тод1 народжуеться рух. Якщо ми хочемо зм1н, ми ма-
емо стати такими людьми. Книга Кена Робшсона спонукае до того, щоб людей, яю прагнуть змiн, стало якомога бшьше, аби народився рух за кращу освпу i таки вiдбулася революцiя в школ1.
Лгтература:
1. Робiнсон К., Арошка Л. Школа майбутнього. Револющя у вашiй, що назавжди
змшить освiту / Пер. з англ. Ганна Лелiв. - Львiв: Лггопис, 2016. - 258 с.
Дмитрий Шевчук. Почему нужна революция в школе?
В статье осуществлен обзор книги Кена Робинсона «Школа будущего». В этой книге внимание акцентируется на том, что правительства современных государств идут ошибочным путем. Они ориентируются на стандартизацию, конкуренцию и корпоративизацию в образовании. Мы живем в динамичном, изменчивом мире, который организован нелинейно. Чтобы отвечать на его вызовы, нужно переосмыслить принципы обучения. Кен Робинсон настаивает на том, что для того, чтобы понять, как должно выглядеть образование, нужно обратиться к первоосновам. Вместо стандартизированного образования Кен Робинсон предлагает внедрять «органическое образование». Образование следует воспринимать как биологическую систему, и поэтому людям нужно обеспечивать соответствующие условия для того, чтобы они достигали в ней успеха.
Ключевые слова: образование, стандартизация, революция, органическое образование, школа.
Dmytro Shevchuk. Why a revolution in school is needed?
The article presents a review of Ken Robinson's book "School of the Future". In this book, the author states that governments of modern states make a mistake. They orient on standardization, competition, and corporatization in education. We live in the dynamic, changing world which does not have a linear organization. To answer the challenges of the modern world, we need to re-think of the principles of learning. Ken Robinson insists that in order to understand how education should look like, we need to appeal to first principles. Instead of a standardized education Ken Robinson suggests implementation the "organic education". Education, in his view, should be seen as a biological system and therefore people need to provide the appropriate conditions to ensure that they reached the success.
Keywords: education, standardization, revolution, organic education, school.
Дмитро Шевчук — доктор фшософських наук, доцент, декан гумангтарного факультету Нащонального ушверситету «Острозька академiя». E-mail: [email protected]
Dmytro Shevchuk — Doctor of philosophical sciences, Associate Professor, Dean of Faculty of humanities at The National University of Ostroh Academy.
