CC BY
21
© Третяк Н. Г., *Петренко В. П., Пушко О. О., Булатецький О. Л., Третяк I. М. УДК 616. 329/33-053. 9
Третяк Н. Г., *Петренко В. П., Пушко О. О., Булатецький О. Л., Третяк I. М.
ЧАСТОТА Й ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОТ РЕФЛЮКСНОТ ХВОРОБИ В ОС1Б ПОХИЛОГО В1КУ
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматолопчна академт» (м. Полтава) * Полтавська обласна клштна лшарня ¡м. М. В. Скл1фосовського
(м. Полтава)
Дана робота е фрагментом НДР «Розробка нових метод1в профтактики, л1кування та реабтггацп за-хворювань оргаыв травлення у хворих з пол1мор-бщною патолопею на пщстав{ вивчення патогене-тичних ланок формування синтропи», № державно! реестраци 0111U004881.
Вступ. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) була визнана самостмною нозолопчною одиницею у жовтн 1997 року на м1ждисциплшар-ному конгрес в Генвал1 (Бельпя). Цкавють до ГЕРХ визначаеться насамперед II високою поширенютю й постмним ростом захворюваностк Невипадково на VI об'еднаному бвропейському тижн гастроен-терологп (United European Gastroenterology Week, 1997) в Б1рмшгем1 (Великобритан1я) був проголо-шений постулат: «ХХ стол1ття - столггтя виразково! хвороби, XXI стол1ття - стол1ття гастроезофагеаль-но! рефлюксно! хвороби» [7]. Це гасло найповыше в1дображае увагу л1кар1в багатьох кра!н до проблеми ГЕРХ. Зг1дно з визначенням Всесв1тньо! оргаызаци охорони здоров'я (ВООЗ), ГЕРХ - це хроычне ре-цидивуюче захворювання, зумовлене порушенням моторно-евакуаторно! функци гастроезофагеально! зони й характеризуемся спонтанним чи регулярно повторюваним закиданням у стравохщ шлункового та дуоденального вмюту, що призводить до ушко-дження дистального в1дд1лу стравоходу з розвитком у ньому ерозивно-виразкових, катаральних i/або функцюнальних порушень [1].
ГЕРХ - найпоширенше хронiчне гастроентеро-логiчне захворювання, що характеризуеться висо-ким рiвнем рецидивування й суттевим негативним впливом на якiсть життя пацieнтiв, що в багатьох випадках потребуе застосування кислотознижую-чих препара^в упродовж усього життя. Зачiпаючи в розвинених кражах не менше 20-25 % уЫе! доросло! популяцп, ГЕРХ мае яскраво виражену тенден-цiю до пiдвищення рiвня захворюваност (щорiчний прирiст - близько 5 %) [4]. Характерними симптомами для ГЕРХ е печiя, вщрижка, загрудинний бiль, гикавка, блювання, вщчуття раннього насичення, метеоризм. Kрiм попршення самопочуття й зни-ження якост життя у значно! частки хворих ГЕРХ
супроводжуеться запаленням дистального в{ддшу стравоходу, що в рядi випадюв призводить до метаплазм й розвитку аденокарциноми стравоходу, що особливо актуально в па^ен^в похилого вку з тривалим перебiгом захворювання [6]. Недостатня поЫформованють про клiнiчнi особливост й вар{-анти ГЕРХ у людей похилого в{ку, в тому числ{ й за умов полiморбiдностi, продукуе дискусп про частоту й дiагностичне значення печи та шших симптомiв у цieI групи па^ен^в iз ГЕРХ, створюе проблеми ви-бору оптимально! тактики лiкування ГЕРХ i супутнiх захворювань.
Мета дослiдження - встановлення частоти й особливостей переб{гу ГЕРХ у па^ен^в похилого в{ку та оптимiзацiя тактики спостереження й л{куван-ня цieI групи пащен^в.
Об'ект i методи дослiдження. Джерелом ш-формаци слугували {сторИ хвороб та анкети-опи-тувальники 72 пащен^в гастроентеролопчно-го центру Полтавсько! обласно! кл^чно! лiкарнi {м. М. В. Скл{фосовського, яким було проведено фг броезофагогастродуоденоскопiю (ФЕГДС) за р{зни-ми показаннями за перюд 3 мюя^в (жовтень - гру-день 2014 року), {з них чолов{к{в - 37 (51,38 %), жшок
- 35 (48,62 %); оЫб похилого в{ку - 33 (45,83 %), молодого в{ку - 39 (54,17 %). Середнм в{к хворих 62 ± 7,41 роки. Критер{ями д{агнозу ГЕРХ були анам-нестичн{ дан та наявн{сть ФЕГДС-ознак: видимих змш {з боку слизово! оболонки стравоходу й наяв-н{сть печи чи/або кисло! регурптаци з частотою один i б{льше раз{в на тиждень. Опитування скарг i анал{з анамнезу захворювання проводилися з викорис-танням анкети-опитувальника. Для виявлення печи, як основного симптому при д{агностиц{ ГЕРХ, вико-ристовувалося наступне визначення: «Неприемне в{дчуття, в{дчуття печ{ння, що йдуть вщ шлунка або нижньо! третини грудини до ши!».
Розпод{л хворих за в{ком проводили зг{дно з в{-ковою класифка^ею бвропейського репонального бюро ВООЗ (World Health Organization Regional Office for Europe): похилий вк - 60-74 роки, старечий вк
- 75-89 рок{в, довгожител{ - 90 й б{льше роюв для обох статей [3].
Таблиця 1
Розподт ос1б за в1ком та результатами ФЕГДС
Чолов1ки (п1 = 37) Ж1нки (п, = 35)
В1к < 60 В1к >60 В1к < 60 В1к >60
Ктьюсть ос16, яким проведена ФЕГДС 20 17 19 16
Ктьюсть ос16 ¡з фегдс- ознаками ГЕРХ 13 (65,0 %) 14 (82,35 %) 8 (42,11 %) 11 (68,75 %)
Прим1тка: п - кшьгасть дослщжуваних чолов1к1в; п2 дослщжуваних ж1нок.
К|ЛЬК|СТЬ
Таблиця 2
Розподт респондент1в за в1ком та анамнестичними даними
ПацIeнти похилого в1ку Молод1 пацIeнти
К1льк1сть ос16, що вщчували загрудинний бть в анамнезi 20 7
Ктьюсть ос16, що пов'язують виникнення загрудинного болю з ф1зичним чи психоемоцмним навантаженням 26 18
К1льк1сть ос16, що пов'язують виникнення загрудинного болю з прийомом !ж1 чи зм1ною положення тта 12 15
Для верифкаци диагнозу ГЕРХ використовували наступи методи ктычного обстеження: загально-кл1н1чн1, ехосонографю органов черевно! порож-нини, ФЕГДС, рН-метрю (ФЕГДС проводилася за стандартною методикою гнучким панендоскопом Рьфпоп WG - 88 РР, при огляд| оц1нювали стан сли-зово! оболонки стравоходу, шлунка I дванадцяти-пало! кишки, функцию кард1ального й п1лоричного сф|нктер1в, визначали наявнють деструктивних зм1н слизово! оболонки (ероз|й, виразок) органов, що оглядаються, !х розм1ри й локализацию), лабораторн1 (б1л1руб1н, амилаза, алан1нам1нотрансфераза, аспар-татам1нотрансфераза, лужна фосфатаза, гамаглу-там|лтранспептидаза) та |н.
Статистична обробка результатов проводилася з використанням середн1х величин, !х стандартних в1дхилень I помилок (М ± т для р < 0,05).
Результати дослщжень та 'Гх обговорення. ФЕГДС-ознаки ГЕРХ були виявлен1 у 46 (63,9 %) пац1ент1в, ¡з них чолов1к1в - 27 (58,7 %), жшок - 19 (41,3 %). При цьому була виявлена тенденция до збтьшення поширеност1 захворювання з в1ком респондентов, в1дм1чена вища поширенють ГЕРХ у груп1 пац1ент1в похилого в1ку пор1вняно з пациентами молодого в1ку - в1дпов1дно 75,76 % I 53,85 % (табл. 1).
Було в1дм1чено, що з в1ком зростае к1льк1сть респондентов, що вщчували загрудинний б|ль: ¡з 7 (17,95 %) у молодих ос|б до 20 (60,6 %) у пац1ент1в похилого в1ку. На зв'язок вказаного болю з ф|зичним
чи психоемоц|йним навантаженням указали 18 (46,2 %) молодих I 26 (78,8 %) пац1ент1в похилого в1ку, при цьому частка болю, пов'язаного з прийо-мом !ж1 чи зм1ною положення т1ла, майже не змшю-еться: у молодих ос|б - 38,5 %, у пац1ент1в похилого в1ку - 36,4 % (табл. 2).
Серед пац1ент1в ¡з ГЕРХ, верифкованою кл1н1чно й инструментально, провщним симптомом е печ1я, частота яко! в ж1нок л1н1йно зростае з в1ком, тод| як у чоловшв в1ковий п1к частоти печ|! припадае на период ¡з 45 до 65 рок1в.
Вищевказан дан1 дають можлив1сть умовно роз-д1лити ГЕРХ на два типи: у молодих пац1ент1в та хво-рих похилого в1ку залежно в1д тривалост1 анамнезу захворювання. Перший тип, або «молодий», коли захворювання проявляеться в молодому вщ|, ево-люц|йно розвиваеться й мае сприятлив1ший перебег та другий тип, або «дорослий», що виникае в похи-лому в1ц| й характеризуеться агресивн1шим перебегом: частими ерозивними езофаптами, наявн1стю кил стравохщного отвору д1афрагми та ¡н.
Уже на першому етап1 обстеження хворих мае бути проведена оц1нка давност симптом1в ГЕРХ, а також наявност «тривожних симптом1в» (дисфаг1я, одинофапя, прогресуюча втрата маси т1ла, шлунко-во-кишкова кровотеча, анем1я, часта нудота, блю-вання, задишка, б|ль у грудях).
Основною метою терапи ГЕРХ е куп1рування симптом1в, покращення самопочуття (якост1 життя), л1кування й запоб|гання ускладнень, передус1м реф-люкс-езофаг1ту. ГПкування передбачае рекомендац|! щодо зм1ни способу життя, корекцп звичок I д1ети, фармакотерап1ю (iнгiбiтори протонно! помпи (1ПП), прокiнетики, Н2-гiстамiноблокатори, антациди, аль-пнати, ентеросорбенти). Доведено, що 1ПП - най-ефективнiшi препарати для л!кування пацieнтiв ¡з ГЕРХ. Дози I тривалють лiкування залежить в1д вар^ анта перебiгу ГЕРХ та ступеня ураження стравоходу. Доведеною особливютю лкування пацieнтiв ¡з ГЕРХ е тривалють основного курсу вщ 4 до 8 тижыв залежно вщ тяжкост1 перебiгу з подальшим переходом на пщтримувальну терапiю [2]. До того ж суттево! р1зниц1 в ефективност р1зних IПП при ГЕРХ немае [5]. Результати обстежень I медикаментозного лку-вання пацieнтiв похилого в1ку визначають довготри-валу тактику !х ведення. п1сля лiкування 1ПП клшко-ендоскопiчна ремiсiя настала у 19 (57,6 %) хворих похилого вку, тод1 як у пащен^в молодого в1ку - у 30 (76,9 %) ос16.
Висновки. Характерними для ГЕРХ симптомами е печiя, вiдрижка г1рким чи кислим, загрудинний бть, гикавка, в1дчуття раннього насичення, блюван-ня, гiперсалiвацiя, метеоризм. Перебк I лiкування пацieнтiв похилого вку з ГЕРХ мае сво! особливос-т1, як1 диктують необхщнють комплексного п1дходу до дiагностики й терапи ще! категорi! хворих. Таким чином, у па^ен^в похилого в1ку з ГЕРХ необхiдний цiлеспрямований пошук супутньо! патологi! I про-ведення адекватно! терапи виявлених захворювань, що вимагае вщ лiкарiв виваженого кгмычного мис-лення й лiкування хворого. Варто зауважити, що
корек^я способу життя е обов'язковою складовою Перспективи подальших дослщжень. Прове-
л1кування та профтактики подальшого розвитку дення додаткових досл1джень з оптимнзацп такти-
ГЕРХ у вЫх вкових категор1ях. Тому розумний, комп- ки мониторингу ГЕРХ серед пащенпв р1зних вкових
лексний пщхщ до д1агностики й терапи, в тому числ1 груп та удосконалення д1агностичних, л1кувально-
1ПП, пащенпв похилого вку дозволяе отримати ко- профтактичних i реабтггацмних заход1в у хворих ¡з
ристь i зробити м^мальним ризик лiкування. полiморбiднiстю.
Л1тература
1. Лазебник Л. Б. Современное понимание гастроэзофагеальной рефлюксной болезни: от Генваля к Монреалю / Л. Б. Лазебник, Д. С. Бордин, А. А. Машарова // Эксперим. и клин. гастроэнтерол. - 2007. - № 5. - С. 4-10.
2. Наказ МОЗ Украши вщ 31.10.2013 № 943 «Про затвердження та впровадження медико-технолопчних документа зi стандартизацй' медичноУ допомоги при гастроезофагеальшй рефлюкснiй хворобi» [Електронний ресурс] / Мастерство охорони здоров'я Украши - Режим доступу: http://www.moz.gov. ua/ua/portal/dn_20131031_0943. html.
3. Погодина А. Б. Основы геронтологии и гериатрии: учеб. пособие / А. Б. Погодина, А. Х. Газимов. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2007. - 253 с.
4. Ткач С. М. Современные возможности повышения эффективности лечения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни / С. М. Ткач // Гастроентеролопя. - 2014. - № 2 (52). - С. 82-88.
5. Katz P. O. Guidelines for the Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflu x Disease / P. O. Katz, L. B. Gerson, M. F. Vela // The American Journal of Gastroenterology. - 2013. - Vol. 108. - P. 308-328.
6. Kaybysheva V. O. Discussion of gastroesophageal reflu x disease issue in World gastroenterological congress abstracts (Shanghai, 2013) / V. O. Kaybysheva, A. S. Trukhmanov, V. T. Ivashkin // Russian Journal of Gastroenterology, Hepatology, Coloproctology. - 2014. - Vol. 3. - P. 22-27.
7. 6-th United European Gastroenterology Week. Birmingham, United Kingdom, October 18-23, 1997. Abstracts // London : BMJ Publishing Group, 1997. - Gut. 1997. - Vol. 41, Suppl. 3. - Al-258, El-61.
УДК 616. 329/33-053. 9
ЧАСТОТА Й ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОТ РЕФЛЮКСНОТ ХВОРОБИ В ОС1Б ПОХИЛОГО В1КУ
Третяк Н. Г., Петренко В. П., Пушко О. О., Булатецький О. Л., Третяк I. М.
Резюме. У po6oTi проанал1зовано частоту й особливост nepe6iry гастроезофагеально! рефлюксно! хвороби в л^ых людей, представлено частоту й дiагнoстичнe значення печи та шших симпто|унв. Виявлено тенденцт до збтьшення поширеност захворювання з вком пащен^в i те, що з вком зростае ктькють рес-пoндeнтiв, що вщчували загрудинний бiль. Встановлено, що провщним симптомом е пeчiя, частота яко! в жiнoк лiнiйнo зростае з вком, тoдi як у чоловшв вiкoвий пiк частоти печи припадае на пepioд iз 45 до 65 роюв. Oтpиманi данi дали можпивють умовно poздiлити ГЕРХ на два типи. Також у робот розглянуто тактику спо-стереження i принципи медикаментозного й немедикаментозного лкування ^е! групи oсiб.
Ключов1 слова: рефлюкс, пeчiя, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, па^енти похилого вiкy, спо-Ыб життя, iнгiбiтopи протонно! помпи.
УДК 616. 329/33-053. 9
ЧАСТОТА И ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ В ЛИЦ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА
Третяк Н. Г., Петренко В. А., Пушко А. А., Булатецкий А. Л., Третяк И. Н.
Резюме. В работе проанализированы частота и особенности течения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у пожилых, представлено частоту и диагностическое значение изжоги и других симптомов. Выявлена тенденция к увеличению распространенности заболевания с возрастом пациентов и то, что с возрастом увеличивается количество респондентов, которые ощущали боль за грудиной. Установлено, что ведущим симптомом является изжога, частота которой у женщин линейно возрастает с возрастом, тогда как у мужчин возрастной пик частоты изжоги приходится на период с 45 до 65 лет. Полученные данные позволили условно разделить ГЭРБ на два типа. Также в работе рассмотрены тактика наблюдения и принципы медикаментозного и немедикаментозного лечения этой группы лиц.
Ключевые слова: рефлюкс, изжога, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, пациенты пожилого возраста, образ жизни, ингибиторы протонной помпы.
UDC 616. 329/33-053. 9
Frequencies and Features of Process of Gastroesophageal Reflu x Disease at the People of Elderly Age
Tretiak N. G., Petrenko V. A., Pushko A. A., Bulatetsky A. L., Tretiak I. N.
Abstract. The frequency and features of running the gastroesophageal reflu x disease (GERD) at the people of elderly age are analyzed; the frequency and diagnostic value of heartburn and other symptoms are presented. Also it is considered the tactics of supervision and principles of medical surveillance and non-drug treatment of this group.
GERD was recognized as an independent nosological unit at interdisciplinary congress in Henvali (Belgium) in October 1997. The interest in GERD is determined primarily by its high prevalence and constant growth of cases of diseases. Typical symptoms of GERD are heartburn, regurgitation, retrosternal pain, hiccups, vomiting, feeling of early satiety, bloating. Beside of deteriorating health and the reduced quality of life the significant share of patients with GERD has inflammation of the distal esophagus, which in some cases leads to metaplasia and adenocarcinoma of the esophagus, which is especially important for the elderly patients with long disease course. Lack of awareness of the clinical features and options of GERD among the elderly, including the conditions of high poverty, results in discussion about the frequency and diagnostic value of heartburn and other symptoms in this group of patients with GERD, and it creates the problem of choosing the optimal GERD treatment strategy and treatment of related diseases.
The sources of information were the medical history records and questionnaires of 72 patients who were hold the fibroesophagogastroduodenoscopy (FEGDS) for various prescriptions for the period of 3 months and among them: men - 51,38 %, women - 48,62 %; the elderly age - 45,83 %, the young age - 54,17 %. The average age of patients is 62 ± 7,41 years.
With help of FEGDS the GERD signs were found at 63,9 % of patients: the men - 58,7 % and the women - 41,3 %. At this it was found the trend of increasing the prevalence of disease with age of respondents and it was noted a higher prevalence of GERD at patients of the elderly age compared with the young patients - respectively 75,76 % and 53,85 %. It was observed that with age, there is the increasing number of respondents who has suffered from retrosternal pain: up to 17,95 % among the young patients and up to 60,6 % among the elderly patients. The connection of the mentioned pain with physical or psycho-emotional stress was indicated by 46,2 % of the young patients and 78,8 % of the elderly patients, and the share of pain associated with eating or changing the position of body does not change: among the young patients - 38,5 % and the elderly patients - 36,4 %. Thus, among the patients suffered from GERD the GERD was clinically and instrumentally verified, the main symptom is heartburn, the frequency of which among the women increases linearly with age, whereas among the men the age peak of heartburn frequency is in the period from 45 to 65 years.
The above obtained data allows dividing the GERD conditionally into two types: among the young patients and older patients, depending on the length of disease history.
Considering the treatment, it should be noted that the primary goal of GERD therapy is relief of symptoms, improvement of health (quality of life), treatment and prevention of complications. Treatment provides the recommendations for lifestyle changes, correction of habits and diet, drug therapy (proton pump inhibitors (PPIs), prokinetics, H2-histamine blockers, antacids, alginates, enterosorbents). It is proved that the PPIs is the most effective drugs for the treatment of patients suffering from GERD. After primary treatment with PPIs the clinical and endoscopic remission was at 57,6 % of the elderly patients and the young patients - 76,9 %.
The treatment of elderly patients with GERD has its own features and this causes the need of an comple x approach to the diagnosis and treatment of these patients.
Keywords: reflu x , heartburn, gastroesophageal reflu x disease, patients of elderly age, lifestyle, the proton pump inhibitors.
Рецензент - проф. Скрипник I. M.
Стаття надшшла 20. 02. 2015 р.
