CC BY
30
к^дпребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 575.113+613.952+574.2/477.86 ГОРОВЕНКО Н.Г., ПОДОЛЬСЬКА С.В, КОЧЕРГА З.Р. Нацюнальна медична академ'т п'юлядипломно!освти ¡мен П.Л. Шупика, м. Ки!в ДВНЗ «1вано-Франювський нацюнальний медичний ун'верситет»
частота пол\морфних вар\ант\в ген1в ii фази
бютрансформацп ксеноб\отик\в озгм1 \ оэгл
у новонароджених
\вано-франк\всько1 област\ укра1ни
Резюме. З метою визначення алельного nолiморфiзму гетв глутатiон-S-трансфераз GSTT1 та GSTM1 у здорових новонароджених, недоношених дтей та новонароджених 1з затримкою внутршньоутробного розвитку проведено молекулярно-генетичне до^дження пуповинно'1 кровi. Для визначення iндивiдуальноi реакщ геному новонародженого на можливий токсичний вплив використовували мкроядерний тест. Встановлено, що вуах новонароджених областi частота полiморфного варiанта GSTМ1+ була 43,70 %,
частота полiморфного варiанта GSTМ1--56,30 %. Для гена GSTT1 частота полiморфного варiанта
GSTТ1+ та GSTТ1— була 80,67та 19,33 % вiдповiдно. Позитивний мкроядерний тест у новонароджених був асоцшований 1з nолiморфним варiантом GSTМ1--71,95 % випадшв порiвняно з 21,62 % при
негативному мкроядерному тестi. Уносив полiморфного варiанта GSTТ1— у жодному випадку не було виявлено позитивного мкроядерного тесту, у вах новонароджених 1з негативним мжроядерним тестом був виявлений алельний варiант GSTT1+. Для новонароджених 1з негативним мкроядерним тестом ха-рактерне переважання (78,38 %) асощащ генотитв GSTM1+/GSTT1+.
Ключовi слова: алельний полiморфiзм, детоксикащя ксенобютишв, мкроядерний тест, новонароджеш.
Численними дослщженнями доведено, що ток-сичш впливи тд час внутршньоутробного й неона-тального перiодiв викликають порушення адаптив-них механiзмiв, патолопчш змши в постнатальному морфогенез^ впливають на частоту мутацш, ризик розвитку патологи та стан здоров'я в подальшому житп [1—3]. У рящ випадюв новонароджеш й дгги першого року життя можуть бути бшьш сприй-нятливi до токсично! дл факторiв навколишнього середовища й фармаколопчного впливу, н1ж дгги бшьш старшого в^ й доросл^ проте iнформацiя про вщмшносп генотоксичних ефекпв, пов'язаних iз вжом, статтю та станом здоров'я, обмежена, хоча мае велике значения для розробки системи корек-ци наслiдкiв шкщливо! дп факторiв навколишнього середовища. В екологiчних дослщженнях для мош-торингу генотоксичних впливiв широко викорис-товуеться мiкроядерний тест, що вважаеться доведено ефективним на культивованих лiмфоцитах, проте бшьш шзш дослiджения продемонстрували значущiсть дослщжень, виконаних на епи^аль-них клиинах букального епiтелiю слизово! оболон-
ки порожнини рота, що е бшьш прийнятним при обстеженнi новонароджених, але результатiв об-стеження саме новонароджених поки що небагато [4—7]. Вщмшносп результапв, отриманих рiзними авторами при дослщженш однакових токсичних впливiв, пояснюють генетичними особливостями обстежених осiб [8—10]. G. Iarmarcovai, S. Bonassi, A. Botta та ствавт. (2008) проаналiзували 72 до-слiдження, присвяченi вимiрюванню частоти мь кроядер у лiмфоцитах периферично! кровi або букального ештелго та залежностi цих показниюв вщ полiморфiзму генiв, продукти яких беруть участь у метаболiзмi ксенобютиюв, репараций ДНК та фолат-ному метаболiзмi. Було показано роль полiморфних варiантiв генiв EPHX, GSTT1 i GSTM1 у модуляцп частоти хромосомних ушкоджень у осiб, якi зазнали впливу генотоксичних агенпв [11]. У подальших до-слiдженнях V.S. Dhillon, P. Thomas, G. Iarmarcovai
© Горовенко Н.Г., Подольська С.В, Кочерга З.Р., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
та ствавт. (2011), D. Mielzynskа-Svаch, Е. Blaszczyk, D. Butkiewicz та ствавт. (2013) показали залежнють формування мжроядер вщ функщонально! актив-ностi гешв системи детоксикаци ксенобiотикiв та необхщшсть враховувати генотипи обстежених осiб при ощнщ токсичних впливiв за допомогою мжро-ядерного тесту [12, 13]. Вщомо, що генетично детер-мшоваш функцп ферментiв детоксикаци впливають на чутливють органiзму до дп негативних факторiв довкiлля та, як наслщок, можуть пiдвищувати ризик виникнення багатьох патолопчних станiв. Особли-ву увагу дослiдникiв привертае вивчення ферментiв родини глутатюн^-трансфераз (GSTs), що здш-снюють кон'югацiю сульфпдрильно! групи глута-тюну з ксенобiотиками або 1х метаболггами. Най-бiльш частими полiморфними варiантами для генiв GSTT1 i GSTM1 е великi делецп, що асоцшоваш з вiдсутнiстю ферментативное активностi, що робить носив таких алелiв бшьш чутливими до несприятли-вих екзогенних впливiв [14]. Таким чином, вивчення алельного полiморфiзму генiв, яю вiдповiдають за активнiсть ферментiв, що забезпечують деток-сикацiю ксенобiотикiв, при проведенш мжроядер-ного тесту як показника генотоксично! дп факторiв оточуючого середовища набувае першочергового значення.
Матер1ал та методи
Було обстежено 119 новонароджених iз рiзних ра-йошв 1вано-Франювсько! областi, з них 57 здорових доношених дiтей та 62 новонароджеш з недоноше-нiстю або затримкою внутрiшньоутробного розвитку (ЗВУР). Постнатальну дiагностику затримки вну-трiшньоутробного розвитку плода та недоношеност здiйснювали на пiдставi клiнiчних даних, антропоме-тричних показникiв та гестацiйного вiку [15].
Для визначення шдивщуально! реакцп геному новонародженого на можливий токсичний вплив використовували мiкроядерний тест. Матерiалом для дослщження слугували епiтелiальнi клiтини бу-кального епiтелiю слизово! оболонки середнього шару порожнини рота. Оскiльки найбшьша насиче-нiсть РНК ядерець вiдмiчаеться в клiтинах базально-го й шипуватого шарiв на вiдмiну вщ поверхневого, клiтини останнього в мазку не враховувалися. Повторного взяття зскрiбка не допускали, щоб не по-трапляли клiтини глибших шарiв, якi мають ознаки недиференцiйованих ештелюципв. Забiр матерiалу, виготовлення препаратiв iз наступним забарвлен-ням за Фьольгеном у модифжаци, що дозволяе провести диференцшне забарвлення ДНК ядра i РНК ядерець, здiйснювали за вщповщною методикою (рацiоналiзаторська пропозиц1я № 30/2319, 1997). Для аналiзу структурних змiн хромосомного апарату аналiзували не менше 500 клiтин вiд кожно! особи.
Матерiалом для молекулярно-генетичного до-слщження слугувала пуповинна кров новонароджених. Алельний полiморфiзм GSTT1 та GSTM1 генiв GSTs визначали iз використанням модифiкованого протоколу мультиплексно! полiмеразноI ланцюго-
во! реакцп за M. Arand, R. Muhlbauer [16]. Амплiфi-кацiю видшено! ДНК проводили в амплiфiкацiйнiй сумiшi з трьома парами специфiчних праймерiв в автоматичному термоциклерi Applied Biosystems 2700 (Великобритан1я). Амплiфiкованi фрагмен-ти розподшяли з використанням горизонтального електрофорезу в 2% агарозному гелi iз забарвленням бромистим етвддем. Аналiзували отриманi амплжо-ни за допомогою трансшюмшатора «Бюком» iз по-дальшим архiвуванням у персональному комп'ютерi за допомогою вiдеосистеми ViTran (Росшська Феде-рацiя). Гомозиготному стану делецшно'1 алелi в особи (нульовому генотипу) вщповщала вiдсутнiсть вщ-повщних амплiфiкатiв, що свiдчило про наявшсть генотипiв GSTT1— та GSTM1-. Для статистичного аналiзу отриманих даних використовували критерш X2 Пiрсона; за умови, якщо об'ем вибiрки не переви-щував 10 спостережень, застосовували критерш х2 з поправкою Йетса (программа Statists 10.0, StatSoft Inc.) та вщношення шансiв (Odds Ratio — OR).
Результата дocлiджeнь та ix обговорення
В результaтi аналiзу отриманих даних встанов-лено, що в уах новонароджених облaстi частота по-лiморфного вaрiaнтa GSTM1+ становила 43,70 %,
частота полiморфного вaрiaнтa GSTM1-- 56,30 %.
Для гена GSTT1 частота полiморфних вaрiaнтiв GSTT1+ i GSTT1- становила 80,67 та 19,33 % вщпо-вiдно, що не вiдрiзняеться вiд частоти, характерно! для населення Укра1ни [17].
Делецшний вaрiaнт гена GSTT1 зустрiчaвся з однаковою частотою в здорових новонароджених i в новонароджених iз недоношешстю або ЗВУР — 19,30 та 19,35%. Була виявлена вiрогiднa рiзниця м1ж частотами делецiйного вaрiaнтa гена GSTM1 у новонароджених iз недоношешстю або ЗВУР та здорових новонароджених 1вано-Франювсько'1 обласп — 66,13 та 45,61 % вщповщно [х2 = 5,08; OR = 2,33 (1,11-4,89), р = 0,0242] для алельного ва-рiaнтa GSTM1- та 33,87 i 54,39 % — для алельного вaрiaнтa GSTM1+ [х2 = 5,08; OR = 0,43 (0,20-0,90), р = 0,0242] (рис. 1).
При порiвняннi частот поеднань алельних ва-рiaнтiв генiв GSTM1, GSTT1 у здорових новонароджених i новонароджених iз недоношенiстю або ЗВУР найбшьша рiзниця спостерiгaлaсь для поеднань алельних вaрiaнтiв GSTM1-/GSTT1--3,50
та 12,90 % вщповщно, проте ця рiзниця, як i для ш-ших поеднань, не була вiрогiдною (рис. 2).
Була виявлена вiрогiднa рiзниця м1ж частотами aлелiв генiв GSTM1 та GSTT1 при порiвняннi новонароджених, у яких був позитивний чи негативний мжроядерний тест.
Позитивний мiкроядерний тест у новонароджених був асоцшований iз нефункцiонaльним алелем гена GSTM1 — 71,95 % випадюв порiвняно з 21,62 % при негативному мжроядерному тестi, рiзниця ви-соковiрогiднa [х2 = 24,24; OR = 9,30 (3,71-23,31), p = 0,00001] (табл. 1).
KëiHi4Ha neAiorpifl / Clinical Pediatrics
При дослiдженнi асоцiацiй алельних BapiaHTiB гена GSTT1 з позитивним чи негативним мжро-ядерним тестом в жодному випадку не було ви-явлено позитивного мжроядерного тесту в носИв нефункцiонaльного алеля гена GSTT1, у вах новонароджених i3 негативним мжроядерним тестом був виявлений алельний вapiaнт GSTT1+, piзниця вipо-пдна [x2 = 11,13; p = 0,0009] (табл. 1).
Ця тенденц1я зберпалась i для поеднань геноти-пiв (табл. 2). У новонароджених i3 негативним мь кроядерним тестом у 78,38 % випадюв виявлялось поеднання генотипiв GSTM1+/GSTT1+, piзниця висо^ропдна [%2 = 43,73; OR = 0,04 (0,01-0,11), p = 0,00001]. Для поеднання генотитв GSTM1-/ GSTT1+ piзниця також була вipогiдною [%2 = 5,06; p = 0,0245] (табл. 2). Поеднання генотитв GSTM1+/ GSTT1- та GSTM1-/GSTT1- у новонароджених i3 негативним мiкpоядеpним тестом не були виявлеш (piзниця вipогiднa, табл. 2).
У здорових новонароджених позитивний мь кроядерний тест був асоцшований iз нефункцю-нальним алелем гена GSTM1 у 64,29 % випадюв поpiвняно з 27,59 % при негативному мжроядер-ному тестi, piзниця вipогiднa [x2 = 6,33; OR = 4,73
(1,54-14,52), p = 0,0119] (табл. 3). В оаб iз нефунк-цiонaльним алелем гена GSTT1 позитивний мжро-ядерний тест виявили в 39,29 % випадюв поpiвняно з 0 % при негативному мжроядерному тестi, piзни-ця вipогiднa [x2 = 11,71; p = 0,0006]. Вipогiднi вщ-мшносп в цiй гpупi виявленi для поеднань алельних вapiaнтiв генiв GSTM1+/GSTT1+ [%2 = 25,66; OR = 0,01 (0,002-0,12), p = 0,00001], GSTM+/ GSTT1- [x2 = 8,78; p = 0,0030] та GSTM1-/GSTT1+ [X2 = 3,96; p = 0,0465] (табл. 4) .
У новонароджених зi ЗВУР i недоношешстю позитивний мжроядерний тест був асоцшований iз нефункщональним алелем гена GSTM1 у 75,47 % випадюв поpiвняно з 0 % при негативному мжро-ядерних тесп, вщмшносп вipогiднi [x2 = 15,99; p = 0,0001] (табл. 5). Для алельних вapiaнтiв гена GSTT1 вipогiднi вщмшносп виявленi не були. Bi-pогiднi вiдмiнностi в щй гpупi виявленi для поеднань алельних вapiaнтiв генiв GSTM1+/GSTT1+ [X2 = 21,86; p = 0,00001] та GSTM1-/GSTT1+ [X2 = 8,94; p = 0,0028] (табл. 6).
Отримаш нами дат продемонстрували асоща-цiю алельного вapiaнтa GSTM1- з недоношешстю або ЗВУР в обстежених новонароджених 1вано-
Ген Генотип Мжроядра не виявлеш (n = 82) Мжроядра виявлеш (n = 37) X2 OR 95°% CI P
n % n %
GSTM1 GSTM1- 59 71,95 8 21,62 24,24* 9,30 3,71-23,31 0,00001
GSTM1+ 23 28,05 29 78,38 24,24* 0,11 0,04-0,27 0,00001
GSTT1 GSTT1- 23 28,05 0 0 11,13* - - 0,0009
GSTT1+ 59 71,95 37 100 11,13* - - 0,0009
Примтка: * — р1зниця в1рогщна.
Рисунок 1. Розподл частот алельних BapiaHTiB генв GSTM1, GSTT1 у здорових новонароджених
i новонароджених iз недоношешстю або ЗВУР
Таблиця 1. Розподл частот алельних вар'ант'в ген1в GSTM1, GSTT1 у новонароджених Прикарпаття залежно вщ наявност чи вщсутност мкроядер
КлШчна пед1атр1я / С!1п1са! Pediаtrics
Франювсько! областi. У роботах ряду авторiв досль джувалась фуикцiя плаценти — органа, що мае вели-ке значення при взаемоди двох органiзмiв — матерi й плода. Було показано, що окислювальний стрес, обумовлений головним чином зниженням буферно! емносп глутатiонзалежиоl ланки антиоксидантного захисту в плаценп на тлi штенсифжацп процеав пе-
рекисного окислення лiпiдiв, вщграе ключову роль як патогенетичний фактор дисфункцп плаценти. О.М. Беспалова та ствавт. (2006) показали, що вщ-носний ризик розвитку плацентарно! недостатносп та ЗВУР плода в обстежених, у яких виявили генотип GSTM1— у плацентах, був пщвищений майже в 3 рази [OR = 2,83 (1,03—7,76)]. Асощацп плацен-
Здоровi новонародженi
Новонародженi з недоношешстю або ЗВУР
□ GSTM1+/ GSTТ1+ Щ GSTM1+/ ОБЛ^-
□ GSTM1-/GSTТ1+ ■ GSTM1-/GSTТ1-
□ GSTM1+/ GSTТ1+ Щ GSTM1+/ GSTТ1-
□ GSTM1-/GSTТ1+ ■ GSTM1-/GSTТ1-
Рисунок 2. Розподл частот поеднань алельних вар'ант'в генв GSTM1, GSTT1 у здорових новонароджених та новонароджених Iз недоношешстю або ЗВУР
Таблиця 2. Розподл частот поеднань алельних вар'ант'в ген1в GSTM1, GSTT1 у новонароджених Прикарпаття залежно вщ наявност чи вдсутност мкроядер
Поеднання генотишв Мшроядра виявлен (п = 82) Мжроядра не виявлеш (п = 37) X2 ОР 95°% С1 Р
п % п %
GSTM1+/GSTT1+ 10 12,20 29 78,38 43,73* 0,04 0,01-0,11 0,00001
GSTM1+/GSTT1- 13 15,85 0 0 5,06* - - 0,0245
GSTM1-/GSTT1+ 49 59,75 8 21,62 13,37* 5,38 2,19-13,22 0,0003
GSTM1-/GSTT1- 10 12,20 0 0 3,47 - - 0,0625
Примтка: * — р1зниця в1рог1дна.
Таблиця 3. Розподл частот алельних вар'ант'в ген1в GSTM1, GSTT1 у здорових новонароджених Прикарпаття залежно вд наявност чи вдсутност мкроядер
Ген Генотип Мшроядра не виявлеш (п = 28) Мжроядра виявлеш (п = 29) X2 ОР 95 % С1 Р
п % п %
GSTM1 GSTM1- 18 64,29 8 27,59 6,33* 4,73 1,54-14,52 0,0119
GSTM1+ 10 35,71 21 72,41 6,33* 0,21 0,07-0,65 0,0119
GSTT1 GSTT1- 11 39,29 0 0 11,71* - - 0,0006
GSTT1+ 17 60,71 29 100 11,71* - - 0,0006
Примтка: * — р1зниця в1рог1дна.
Таблиця 4. Розподл частот поеднань алельних вар'ант'в ген1в GSTM1, GSTT1 у здорових новонароджених залежно вд наявност чи вдсутност мкроядер
Поеднання генотишв Мжроядра виявлеш (п = 28) Мжроядра не виявлеш (п = 29) X2 ОР 95% С1 Р
п % п %
GSTM1+/GSTT1+ 1 3,58 21 72,41 25,66* 0,01 0,002-0,12 0,00001
GSTM1+/GSTT1- 9 32,14 0 0 8,78* - - 0,0030
GSTM1-/GSTT1+ 16 57,14 8 27,59 3,96* 3,5 1,16 0,0465
GSTM1-/GSTT1- 2 7,14 0 0 0,56 - - 0,4561
Прим1тка: * — р1зниця в'ропдна.
KëiHi4Ha neAiaTpia / Clinical Pediatrics
Таблиця 5. Розподл частот алельних вар'ант'в гешв GSTM1, GSTT1 у новонароджених
iз недоношешстю або ЗВУР
Ген Генотип Мтроядра не виявлеш (n = 53) Мтроядра виявлеш (n = 9) X2 OR 95% CI P
n % n %
GSTM1 GSTM1- 40 75,47 0 0 15,99* - - 0,0001
GSTM1+ 13 24,53 9 100 15,99* - - 0,0001
GSTT1 GSTT1- 12 22,64 0 0 1,28 - - 0,2571
GSTT1+ 41 77,36 9 100 1,28 - - 0,2571
Примтка: * — piзниця вipогiднa.
Таблиця 6. Розподл частот поеднань алельних вар'ант'в генiв GSTM1, GSTT1 у новонароджених
iз недоношешстю або ЗВУР
Поеднання генотитв Мтроядра виявлеш (n = 53) Мтроядра не виявлеш (n = 9) X2 OR 95% CI P
n % n %
GSTM1+/GSTT1+ 9 16,98 9 100 21,86* - - 0,00001
GSTM1+/GSTT1- 4 7,55 0 0 0,001 - - 0,9058
GSTM1-/GSTT1+ 32 60,38 0 0 8,94* - - 0,0028
GSTM1-/GSTT1- 8 15,09 0 0 0,51 - - 0,4770
Примтка: * — piзниця вipогiднa.
тарно! недостатносп з нефункщональними алелями гешв глутатюн^-трансфераз виявили також iншi автори [18-20].
Таким чином, алельш ваpiанти генiв системи детоксикаци ксенобiотикiв впливають на pеaлiзaцiю токсичних впливiв. Проте шдивщуальна чутливiсть оpгaнiзму до пошкоджуючо! дл фaктоpiв навколиш-нього середовища може залежати вiд багатьох фак-тоpiв. Формування мiкpоядеp широко використо-вуеться в молекулярнш епiдемiологïï як вipогiдний бiомapкеp пошкодження хромосом, нестaбiльностi геному, ризику розвитку пaтологiчних пpоцесiв [21]. Доведено, що виникнення мжроядер — це прояв хpомосомноï нестaбiльностi, викликаний ге-нетичними дефектами та/або реакщею на геноток-сичнiсть aгентiв. У результата нашого дослiдження показана залежнють piвня ушкодження хромосомного апарату вщ генотипу обстежуваного за генами GSTM1 та GSTT1. Пpоведенi нами дослщження довели високу дiaгностичну цiннiсть молекулярно-ге-нетичного тестування в поеднанш з мiкpоядеpним тестом для прогнозування чутливостi геному ново-народженого до сумарного впливу пошкоджуючих фaктоpiв. Ранне виявлення ступеня чутливостi ор-гaнiзму новонародженого до шкiдливоï дИ фaктоpiв навколишнього середовища дозволить враховувати цi iндивiдуaльнi особливостi при вибоpi стpaтегïï ль кування та профшактики.
Висновки
1. У вах новонароджених облaстi частота поль морфного вapiaнтa GSTM1+ була 43,70 %, частота полiмоpфного вapiaнтa GSTT1+ — 80,67 %, що не в!^зняеться вщ частот, характерних для населення Украши.
2. Частота мжроядер у кштинах ексфолiaтивного ет-телда новонароджених асоцшована з генетичним поль моpфiзмом генiв II фази детоксикaцiï ксежботикш.
3. Позитивний мiкpоядеpний тест у новонароджених був асоцшований iз полiмоpфним вapiaнтом
GSTM1--71,95 % випадов поpiвняно з 21,62 %
при негативному мжроядерному тест [x2 = 24,24; OR = 9,30 (3,71-23,31), p = 0,00001].
4. У носИв полiмоpфного вapiaнтa GSTT1- в жодному випадку не було виявлено позитивного мiкpоядеpного тесту, у вск новонароджених iз негативним мжроядерним тестом був виявлений алель-ний вapiaнт GSTT1+ [x2 = 11,13; p = 0,0009].
5. У новонароджених iз негативним мжроядерним тестом у 78,38 % випадюв виявлялась aсоцiaцiя генотипiв GSTM1+/GSTT1+ [x2 = 43,73; OR = 0,04 (0,01-0,11), p = 0,00001].
6. Поеднання генотитв GSTM1+/GSTT1- та GSTM1-/GSTT1- у новонароджених iз негативним мжроядерним тестом не були виявлеш [x2 = 5,06; p = 0,0245 та x2 = 3,47; p = 0,0625 вщповщно].
Список AiTepaTypè
1. Gluckman P.D., Hanson M.A. The consequences of being born small — an adaptive perspective//Horm. Res. — 2006. — Vol. 65. — P. 5-14.
2. Somers C.M. Air pollution and mutations in the germline: are humans at risk? / Somers C.M., Cooper D.N. // Hum. Genet. — 2009. — Vol. 125, № 2. — Р. 119-130.
3. Sharp N.P. Evidence for elevated mutation rates in low-quality genotypes/Sharp N.P., AgrawalA.F.//Proc. Natl. Acad. Sci USA. — 2012. — Vol. 109, № 16. — Р. 6142-6146.
4. Scheuplein R., Charnley G., Dourson M. Differential sensitivity of children and adults to chemical toxicity. I. Biological basis//Regul. Toxicol. Pharmacol. — 2002. — Vol. 35, № 3. — P. 429-447.
5. Saenger P., Czernichow P., Hughes I., Reiter E.O. Small for gestational age: short stature and beyond// Endocr. Rev. — 2007. — Vol. 28, № 2. — Р. 219-251.
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
6. An increased micronucleus frequency in peripheral blood lymphocytes predicts the risk of cancer in humans/Bonassi S, Znaor A., Ceppi M. et al. // Carcinogenesis. — 2007. — Vol. 28, № 3. — P. 625631.
7. Micronuclei in neonates and children: effects of environmental, genetic, demographic and disease variables / Holland N., Fucic A., Merlo D.F., Sram R.., Kirsch-Volders M. //Mutagenesis. — 2011. — Vol. 26, № 1. — P. 51-56.
8. Cytokinesis-blocked micronucleus assay as a novel biomark-er for lung cancer risk / El-Zein R.A., Schabath M.B., Etzel C.J, Lopez M.S., Franklin J.D., Spitz M.R.. // Cancer Res. — 2006. — Vol. 66. — P. 6449-6456.
9. The effect of age, gender, diet and lifestyle on DNA damage measured using micronucleus frequency in human peripheral blood lymphocytes / Fenech M, Bonassi S. // Mutagenesis. — 2011. — Vol. 26, № 1. — P. 43-49.
10. Micronuclei in Cord Blood Lymphocytes and Associations with Biomarkers of Exposure to Carcinogens and Hormonally Active Factors, Gene Polymorphisms, and Gene Expression: The NewGeneris Cohort/ Merlo D.F., Agramunt S., Anna L. et al. //Environ Health Perspect. — 2014. — Vol. 122, № 2. — P. 193-200.
11. Genetic polymorphisms and micronucleus formation: a review of the literature / Iarmarcovai G, Bonassi S., Botta A., Baan R.A., Orsiere T. //Mutat. Res. — 2008. — Vol. 658, № 3. — P. 215-233.
12. Genetic polymorphisms of genes involved in DNA repair and metabolism influence micronucleus frequencies in human peripheral blood lymphocytes/Dhillon V.S., Thomas P., Iarmarcovai G. et al. // Mutagenesis. — 2011. — Vol. 26, № 1. — P. 33-42.
13. Influence of genetic polymorphisms on biomarkers of exposure and effects in children living in Upper Silesia/ Mielzynska-Svach D., Blaszczyk E., Butkiewicz D. et al. //Mutagenesis. — 2013. — Vol. 28, №5. — P. 591-599.
14. Glutathione transferases/Hayes J.D., Flanagan J.U., Jowsey I.R.// Annu Rev. Pharmacol Toxicol. 2005. — Vol. 45. — Р. 51-88.
15. Наказ МОЗ Украгни № 584 eid 29.08.2006 р. «Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тыа при народжент».
16. A multiplex polymerase chain reaction protocol for the simultaneous analysis of the glutathione S-transferase GSTM1 and GSTT1 polymorphisms / M. Arand, R. Muhlbauer, J. Hengstler [et al.] // Anal. Biochem. — 1996. — Vol. 236. — P. 184-186.
17. Горовенко Н.Г. Роль спадкових факторiв у розвитку перинатальног патологи новонороджених / Н.Г. Горовенко, З.1. Россоха, С.В. Подольська // Сучасна nедiатрiя. — 2007. — Т.14, № 1. — С. 162-168.
18. Плацентарная недостаточность и полиморфизм генов глютатион-S-трансфераз М1, Т1 и Р1 / Беспалова О.Н., Иващенко Т.Э., Тарасенко О.А., Малышева О.В., Баранов В.С., Айламазян Э.К. // Журнал акушерства и женских болезней. — 2006. — Т. LV, №2. — С. 25-31.
19. Перинатальные исходы плацентарной недостаточности в зависимости от генотипов глутатион-S-трансфераз/ Будю-хина О.А., Барановская Е.И., Даниленко Н.Г., Левданский О.Д., Воропаев Е.В., Осипкина О.В., Румянцева О.А. // Репродуктивное здоровье в Беларуси. — 2010. — № 2. — С. 59-68.
20. Genetic, Biochemical, and Environmental Factors Associated with Pregnancy Outcomes in Newborns from the Czech Republic / Rossner P. Jr., Tabashidz.e N., Dostal M. et al. // Environ Health Perspect. — 2011. — Vol. 119, № 2. — P. 265-271.
21. Сычева Л.П., Журков В.С., Рахманин Ю.А., Ревазова Ю.А. Применение полиорганного микроядерного теста в эколого-гене-тических исследованиях // Полиорганный микроядерный тест в эколого-гигиенических исследованиях/ Под ред. Ю.А. Рахманина, Л.П. Сычевой. — М.: Гениус, 2007. — С. 277-286.
Отримано 31.03.14 ■
Горовенко Н.Г., Подольська С.В., Кочерга З.Р. Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев ГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинский университет»
частота полиморфных вариантов генов ii фазы биотрансформации ксенобиотиков э5тм1
и ээтт1 у новорожденных ивано-франковской
области украины
Резюме. С целью определения аллельного полиморфизма генов глутатион^-трансфераз GSTT1 и GSTM1 у здоровых новорожденных, недоношенных детей и новорожденных с задержкой внутриутробного развития проведено молекулярно-генетическое исследование пупо-винной крови. Для определения индивидуальной реакции генома новорожденного на возможное токсическое воздействие использовали микроядерный тест. Установлено, что у всех новорожденных области частота полиморфного варианта GSTМ1+ была 43,70 %, частота полиморфного
варианта GSTМ1-- 56,30 %. Для гена GSTT1 частота
полиморфного варианта GSTТ1+ и GSTТ1— была 80,67 и 19,33 % соответственно. Положительный микроядерный тест у новорожденных был ассоциирован с полиморфным
вариантом GSTМ1--71,95 % случаев по сравнению с
21,62 % при отрицательном микроядерном тесте. У носителей полиморфного варианта GSTТ1— ни в одном случае не было выявлено положительного микроядерного теста, у всех новорожденных с отрицательным микроядерным тестом был обнаружен аллельный вариант GSTT1+. Для новорожденных с отрицательным микроядерным тестом характерно преобладание (78,38 %) ассоциации генотипов GSTM1+/GSTT1+
Ключевые слова: аллельный полиморфизм, детоксика-ция ксенобиотиков, микроядерный тест, новорожденные.
Gorovenko N.G., PodolskaS.V., KochergaZ.R. National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv
State Higher Educational Institution «Ivano-Frankivsk National Medical University», Ivano-Frankivsk, Ukraine
frequency of polymorphic variants
of phase ii genes of gstm1 and gstt1 xenobiotic biotransformation in newborns from ivano-frankivsk region of ukraine
Summary. To determine the allelic polymorphism of glutathione-S-transferases genes GSTM1 and GSTT1 in healthy newborns, premature infants and infants with intrauterine growth retardation we conducted molecular genetic study of umbilical cord blood. To determine the individual response of the genome of a newborn on the possible toxic effects we used the micronucleus test. It is found that in all newborns from the region the frequency of polymorphic variant GSTM1+ was 43.70 %, the frequency of GSTM1— polymorphic variant — 56.30 %. For GSTT1 gene frequency of polymorphic variant GSTT1+ and GSTT1- was 80.67 and 19.33 %, respectively. Positive micronucleus test in neonates was associated with polymorphic variants of GSTM1--71.95 % of cases compared with 21.62 % for negative micronucleus test. In the carriers of the GSTT1— polymorphic variant in any case there was no evidence of a positive micronucleus test, in all newborns with negative micronucleus test we found allelic variant GSTT1+. Newborns with negative micronucleus test are characterized by predominance (78.38 %) of genotypes GSTM1+/GSTT1+ association.
Key words: allelic polymorphism, detoxication ofxenobiotics, micronucleus test, newborns.
