CC BY
83
УДК 616.153.915-074:616.12-005.4+616.379-008.64 DOI: 10.22141/2224-0721.13.5.2017.110023
Паньюв I.B.
Вищий державний навчальний заклад Укра1ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра1на
Частота автамунного тирео'|'диту в жшок на Mi пповггамшозу D
For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13:336-9. doi: 10.22141/2224-0721.13.5.2017.110023
Резюме. Актуальн'ють. Отриман на сьогодн результати численних наукових дослджень пдтверджують багатогранний вплив втамну й на р'зш органи / системи людського органiзму. Томудефцитабо недостат-н'ють вищезгаданого втамну набувае значущост предиктора розвитку широкого спектра патолопчних сташв. Мета дослдження: встановити взаемозв'язок мiж частотою авто'мунного тирео)диту i дефцитом в':там'1ну й. Матер'али та методи. Дослдження здйснене за методом «випадок — контроль». У досл'1-дження включено 376 жнок, з яких у 52 вдзначався нормальний вм'ют в':там'1ну й в кров'1, а у 324 — не-достатнсть або дефцит втамну й. Уам обстеженим проведено визначення рiвня в':там'1ну й у сироватц кров'1, тиреотропного гормона, вльного тироксину, паратгормона, а також антитл до тирео)'дно)' перокси-дази. Результати. Демограф'нн'! характеристики обстежених жнок обох груп не в'др'знялися (р > 0,05). Частота авто'мунного тирео)диту виявилася в'ропдно вищою в групi жiнок '¡з недостатнстю та дефцитом в ':там'1ну й. Рiвень антитл до тирео)'дно)' пероксидази перебував у в'ропдн'й кореляцп з ум'ютом в':там'1ну й. Висновки. Установлено взаемозв'язок мiж ппов'там'мозом й та частотою авто'мунного тирео)диту в жiнок Карпатського репону.
Ключовi слова: авто'мунний тирео)дит; дефцит втамну й
0 ■ gj ® Клшчна тирео!'долопя
/Clinical Thyroidology/
International journal of endocrinology
Вступ
Дефщит вггамшу D розглядаеться як глобальна популяцшна проблема, оскгльки впливае на збгльшення частоти серцево-судинних, онколо-пчних та шфекцшних захворювань [1, 2]. Значен-ня вггамшу D виходить далеко за рамки юсткового метаболiзму. Упродовж останшх роюв акценту-еться увага на значенш вггамшу D як iмунного модулятора. Вггамш D проявляе свш ефект шляхом зв'язування з рецептором вггамшу D (VDR) i ак-тивацп VDR-чутливих гешв [3].
Упродовж останнього десятилптя все бгль-ший штерес виявляеться до потенцшног ролi вггамшу D при автоiмунних захворюваннях i можливостi його терапевтичного застосування. З урахуванням результат численних дослiджень сформовано чгтке переконання в тому, що вгга-мiн D — не просто вггамш, а стерогдний гормон, що вщграе величезну роль в органiзмi людини
i мае не менше значення для метаболiзму юстки, нiж кальцiй [4].
Слiд тдкреслити той факт, що гшовггамь ноз D набувае розмiрiв пандемп i потребуе бiльш пильног уваги медичног громадськостi. Пандемiя в основному пов'язана зi способом життя (тривале перебування в закритих примщеннях) i впливом чинниюв довкiлля (забрудненiсть повiтря та ш), що знижують експозицiю сонячного свила, необ-хiдного для вироблення вггамшу D у шкiрi. Ця проблема набувае величезного сощального значення, оскшьки отримаш переконливi свщчення потенцшног ролi вiтамiну D у розвитку злояюсних новоутворень, серцево-судинног патологи, авто-iммунних захворювань, грипу, цукрового дiабету 2-го типу i депресп [5].
На сьогоднi встановлена асощащя полiмор-фiзму гена VDR з автоiмунними захворювання-ми щитоподiбног залози (ЩЗ), однак отриманi
© <^жнародний ендокринологiчний журнал», 2017 © «International Journal of Endocrinology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп': Паньюв 1ван Володимирович, Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний уш-верситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвць 58002, УкраТна; е-mail: endocr@i.ua
For correspondence: Ivan Pankiv, Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Theatralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: endocr@i.ua
336
Мiжнар0дний еНДОКрИНОЛОПЧНИй журнал, p-ISSN 2224-0721, e-ISSN 2307-1427
Том 13, № 5, 2017
ÏFJ
Клiнiчна тиреоïдологiя /Clinical Thyroidology/
результата декшькох дослiджень BMicTy вггамь ну D мають суперечливий характер [6, 7].
Попри те, що сучасш огляди припускають вплив низьких рiвнiв вiтaмiнy D на розвиток ав-тоiмyнних захворювань, зв'язок мiж вггамшом D i aвтоiмyнними тирео!дними захворюваннями, до яких належить aвтоiмyнний тирео!дит (А1Т), досi не встановлений.
Мета дослiдження: встановити взаемозв'язок мiж частотою aвтоiмyнного тирео!диту в жiнок за-лежно ввд рiвня вiтaмiнy D у сироватщ кровi.
Матерiали та методи
В одномоментному перехресному дослвджен-нi обстежено 376 жшок (середнiй вiк — 42,8 ± ± 6,4 року). Першу групу сформували 324 жшки, в яких встановлено недостатнiсть або дефщит вь тaмiнy D у сироватщ кров^ другу групу — 52 жшки з нормальним вмютом вггамшу D у кровi. Крите-рiями включення в дослiдження були наявшсть шформовано! згоди пaцieнтa на дослвдження та пов'язaнi з ним процедури.
Критерп виключення:
— наявшсть декомпенсованих захворювань iз боку ендокринно! системи, що можуть впливати на стан юстково! тканини й розвиток остеоартрозу великих сyглобiв, а також клжчно та лабораторно пiдтвердженого первинного гшерпаратиреозу;
— тяжка супутня патолопя з боку нирок, пе-чшки, ендокринно! системи, що могла б впливати на синтез 25(OH)D у сироватщ кровi. У групу обстежених не входили пащенти iз тяжкою серце-во-судинною пaтологiею (шфаркт мiокaрдa, по-рушення мозкового кровообпу в гострiй та тдго-стрш стадп, субкомпенсована та декомпенсована серцева недостатшсть та iн.);
— захворювання сполучно! тканини (ревмато-!дний артрит, системний червоний вовчак, системна склеродермiя, aнкiлозивний спондилiт та iн.);
— злояюсш новоутворення в aнaмнезi;
— зловживання алкоголем.
Зaбiр зрaзкiв кровi проведений у липш 2016 року. З метою встановлення або тдтвердження дiaгнозy проводилось обстеження пащенпв, що мiстило застосування клжчних, лабораторних та iнстрyментaльних методiв дослвдження. Для ви-значення обсягу i структури ЩЗ проводилось УЗД за стандартною методикою. Антитгла до тирео!д-но! пероксидази (ТПО) визначали за допомогою нaборiв Orgentec GmbH (Нiмеччинa). Функщо-нальний стан ЩЗ оцiнювaли за допомогою ви-значення базальних концентрацш тиреотропного гормона (ТТГ) i вшьно! фракцп тироксину (вТ4) у сироватщ кровi iмyноферментним методом за допомогою реaктивiв фiрми DRG (Нiмеччинa) на автоматичному aнaлiзaторi iEMS Reader MF фiрми Thermo Labsystems (Фiнляндiя). Нормаль-нi значення ТТГ вiдповiдaли 0,23—4,0 мМО/л, вТ4 — 10,2—23,2 пмоль/л. Для визначення рiвня 25(OH)D у сироватщ кровi використовували елек-
трохемглюмшесцентний метод за допомогою апа-рата Elecsys 2010 (Roche Diagnostics, Шмеччина). Оцiнку статусу вiтамiну D здшснювали вiдповiдно до сучасно! класифжацп [1], зпдно з якою дефь цит вггамшу D встановлюеться при piBHi 25(OH)D нижче 20 нг/мл, недостатшсть вггамшу D — при piBHi 25(OH)D 21-29 нг/мл.
При статистичному аналiзi даних проводили пеpевipку розподшу кiлькiсних ознак на вщпо-вщшсть закону Гауса. Залежно вiд типу розподглу даних використовували параметричний критерш Стьюдента чи непараметричний кpитеpiй Вгл-коксона — Манна — y'rrai. При пpоведеннi дис-пеpсiйного аналiзу в pазi вiдповiдностi вибipки закону Гауса використовували критерш Фшера. Статистичш характеристики вимipювань i по-казники подано у виглядi Me ± SD. Вipогiднiсть вiдмiнностей встановлювали при р < 0,05. Вико-ристане програмне забезпечення — пакет програм Statisti^ 8.0© StatSoft, Inc. 1984-2007.
Дослвдження виконаш вiдповiдно до Гель-сшсько! деклараций Всесвггаьо! медично! асощ-ацп про етичнi принципи проведення наукових медичних дослвджень за участю людини i наказу МОЗ Украши № 281 вщ 01.11.2000 р.
Результати
Для постановки дiагнозу А1Т використовували критерп дiагностики, узгодженi з настановами Американсько! тирео'вдно! асощацш Дiагноз вва-жаеться встановленим за наявносп не менше нiж двох головних критерИв або вipогiдним, якщо ви-явленi один головний та хоча б один додатковий критерш або не менш шж два додаткових.
Середнш вiк жiнок iз недосташстю i дефщи-том вiтамiну D становив 43,2 ± 6,7 року i не ввд-piзнявся вщ вiку жiнок iз нормальним вмютом вiтамiну D (41,8 ± 5,9 року). Не встановлено вГропдно! piзницi м1ж показниками iндексу маси тша (1МТ), вмiсту ТТГ, вгльного Т4 та iонiзованого кальцiю в обстежених обох груп (табл. 1). У той же час вмют паратгормона був вГропдно тдвищений у грут жГнок першо! групи (59,4 ± 8,9 пг/мл про-ти 36,2 ± 6,7 пг/мл; р < 0,05), хоча i не виходив за меж1 референтних значень.
Установлено, що частота вперше виявленого А1Т серед жшок Гз недосташстю i дефщитом вгта-мГну D (21,9 %) вГропдно перевищуе аналопчний показник серед жГнок Гз нормальним статусом вь тамГну D (7,7 %).
Кореляцшний аналГз показав, що вмют 25(OH)D перебувае у вГропдному взаемозв'язку з наявнГстю антитГл до ТПО в обстежених першо! групи (r = 0,72; p < 0,05).
Патогенез автоГмунно! патологИ ЩЗ, як i ш-ших автоГмунних захворювань, багатофакторний i об'еднуе генетичш, ГмуннГ, екологГчнГ i гормо-нальш впливи, до яких належить i дефщит вггамь ну D [8, 9]. У проведеному дослщженш встановлено тдвищення частоти виявлення А1Т на тлГ недостатностГ i дефщиту вГтамГну D серед жГнок.
Кл^чна тиреоïдологiя /Clinical Thyroidology/
ÏEI
Таблиця 1. Характеристика обстежених жнок i3 р'зними р'1внями втамну D у сироватц кров!
Показники Референты значення Група 1, n = 324 Група 2 (контрольна), n = 52 Р
BiK, роки 43,2 ± 6,7 41,8 ± 5,9 > 0,05
1МТ, кг/м2 27,1 ± 3,2 28,2 ± 2,9 > 0,05
ТТГ, мМО/л 0,27-4,2 2,3 ± 1,1 1,8 ± 0,9 > 0,05
вТ4, нг/дл 0,93-1,7 1,06 ± 0,08 1,14 ± 0,11 > 0,05
Паратгормон, пг/мл 15-65 59,4 ± 8,9 36,2 ± 6,7 < 0,05
Кальцм, ммоль/л 2,2-2,5 2,27 ± 0,05 2,26 ± 0,44 > 0,05
В^амЫ D, нг/мл 30-50 15,3 ± 5,2 36,4 ± 4,7 < 0,001
Частота AIT, % (n) 21,9 (71) 7,7 (4) < 0,001
KpiM того, продемонстровано взаемозв'язок мгж дефiцитом BÎTaMÎHy D i наявнiстю антитиреовдних антитiл. Загалом отримаш результати тдтверджу-ють патогенетичний взаемозв'язок мiж статусом вiтамiнy D й автоiмyнною тиреовдною патологiею.
Обговорення
Поширешсть А1Т оцiнити доволi тяжко, оскшьки в еутиреовднш фазi практично вщсутш точнi дiагностичнi критерш Поширешсть часто-ти пiдвищеного титру антитгл до ТПО, так i гшо-тиреозy внаслiдок А1Т приблизно в 10 раз!в вища в жшок пор1вняно з чоловiками. А1Т розглядаеть-ся як причина приблизно 70—80 % yrix випадкiв первинного гшотиреозу, поширенiсть якого ста-новить близько 2 % у загальнш популяцп i досягае 10—12 % серед жшок лгтнього в1ку [10—12].
Специф!чне лiкyвання не розроблене, i на сьо-годн1 в1дсутн1 ефективнi i безпечш методи впливу на авто!мунний процес у ЩЗ, що могли б запобп-ти прогресуванню А1Т до гiпотиреозy. Тому А1Т 1з пiдвищеним титром антитiл до ТПО е чинни-ком ризику розвитку гшотиреозу в майбутньому. Ймов!ршсть розвитку гшотиреозу в жшки з тд-вищеним рiвнем антитiл до ТПО i нормальним р!внем ТТГ становить близько 2 % на рж, а ймо-в1рн1сть розвитку явного гшотиреозу в жшки 1з субклжчним гiпотиреозом досягае 4,5 % на рж [13, 14].
У проведеному дослщженш вивчалися частота А1Т серед жшок вжом 42,8 ± 6,4 року залежно вщ наявностi гшовгтамшозу, а також взаемозв'язок м1ж наявшстю пiдвищеного титру антитiл до ТПО i р!внем вiтамiнy D у сироватщ кров1.
Основний результат полягае у встановленш вiрогiдноï р1зниц1 в частой виявлення А1Т серед жшок, в яких спостерпався дефiцит вгтамшу D. кр1м того, пiдтверджено взаемозв'язок р!вня в1-тамiнy D 1з величиною титру антитiл до ТПО в обстежених жшок першоï групи.
За даними лгтератури, вплив недостатност та дефiцитy вiтамiнy на розвиток А1Т остаточно не з'ясований. Бгльшють авторiв пов1домляють про низький вмют 25(OH)D у пацiентiв з авто!мунною тиреовдною патологiею [15—18].
Висновки
Отже, доведена участь дефщиту вгтамшу D у виникненнГ А1Т обГрунтовуе необхГднГсть бГльш широкого використання методГв корекцп статусу вГтамГну D серед осГб Гз тирео'вдною патологГею. Попри вщсутшсть великомасштабних рандомГзо-ваних клшГчних випробувань Гз метою остаточного визначення показань i схем використання пре-паратГв вГтамГну D, вже зараз не викликае сумнГву, що пГдвищення рГвня 25(OH)D у сироватцГ кровГ до оптимальних значень важливе на всГх вГкових етапах онтогенезу.
Результати численних дослГджень перекону-ють у великому значеннГ вГтамшу D як модулятора iмунноï вГдповГдГ органГзму, який забезпечуе адекватний захист вГд чинникГв, що шщшють патогенез захворювань людини, i, отже, сприяе пер-виннГй профглактищ багатьох Гз них, у тому числГ й автоГмунних захворвань ЩЗ.
Проведене дослщження мае певнГ обмеження: незначна кгльюсть пацГентГв, вГдсутнГсть шфор-мацп щодо харчування, соцГального статусу i су-путнГх хвороб. Однак встановлено взаемозв'язок м1ж дефГцитом вгтамшу D та частотою виявлення А1Т, що пГдтверджуе значення вГтамГну D в його патогенезь
Конфлiкт штереав. Автор заявляе про вГдсутнГсть конфлжту ГнтересГв при пГдготовцГ даноï статтГ.
References
1. Holick MF, Binkley NC, Bischoff-Ferrari HA, et al. Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2011;96(7):1911-30. doi: 10.1210/jc.2011-0385.
2. Kienreich K, Tomaschitz A, Verheyen N, et al. Vitamin D and cardiovascular disease. Nutrients. 2013;5(8):3005-3021. doi: 10.3390/nu5083005.
3. Alonso N, Ralston SH. Unveiling the mysteries of the genetics of osteoporosis. J Endocrinol Invest. 2014;37(10):925-34. doi: 10.1007/s40618-014-0149-7.
4. Querfeld U. Vitamin D and inflammation. Pediatr Nephrol. 2013;28(4):605-10. doi: 10.1007/s00467-012-2377-4.
338
Мiжнар0дний ендокринолопчний журнал, p-ISSN 2224-0721, e-ISSN 2307-1427
Том 13, № 5, 2017
i El_
5. Hilger J, Friedel A, Herr R, et al. A systematic review ofvita-min D status in populations worldwide. Br J Nutr. 2014;111(1):23-45. doi: 10.1017/S0007114513001840.
6. Wang J, Lv S, Chen G. et al. Meta-Analysis of the Association between Vitamin D and Autoimmune Thyroid Disease. Nutrients. 2015;7(4):2485-98. doi: 10.3390/nu7042485.
7. Kim D. Low vitamin D status is associated with hypothyroid Hashimoto's thyroiditis. Hormones (Athens). 2016;15(3):385-93. doi: 10.14310/horm.2002.1681.
8. Bozkurt NC, Karbek B, Ucan B, et al. The association between severity of vitamin D deficiency and Hashimoto's thyroiditis. EndocrPract. 2013;19(3):479-84. doi: 10.4158/EP12376.0R.
9. D'Aurizio F, Villalta D, Metus P, Doretto P, Tozzoli R. Is vitamin D a player or not in the pathophysiology of autoimmune thyroid diseases? Autoimmun Rev. 2015;14:363-9. doi: 10.1016/j. autrev.2014.10.008.
10. McLeod DS, Cooper DS. The incidence and prevalence of thyroid autoimmunity. Endocrine. 2012;42(2):252-65. doi: 10.1007/s12020-012-9703-2.
11. Topliss DJ. Clinical update in aspects of the management of autoimmune thyroid disease. Endocrinol Metab (Seoul). 2016;31(4):493-9. doi: 10.3803/EnM.2016.31.4.493.
12. Kivity S, Agmon-Levin N, Zisappl M, et al. Vitamin D and autoimmune thyroid disease. Cell Mol Immunol. 2011;8(3):243-7. doi: 10.1038/cmi.2010.73.
Кл^чна тирео'|'долопя /Clinical Thyroidology/
13. Mazokopakis EE, Kotsiris DA. Hashimoto's autoimmune thyroiditis and vitamin D deficiency. Current aspects. Hell JNucl Med. 2014 Jan-Apr;17(1):37-40. doi: 10.1967/s002449910120.
14. Shin DY, Kim KJ, Kim D, Hwang S, Lee EJ. Low serum vitamin D is associated with anti-thyroid peroxidase antibody in autoimmune thyroiditis. Yonsei Med J. 2014 Mar;55(2):476-81. doi: 10.3349/ymj.2014.55.2.476.
15. Tamer G, Arik S, Tamer I, Coksert D. Relative vitamin D insufficiency in Hashimoto's thyroiditis. Thyroid. 2011 Aug;21(8):891-6. doi: 10.1089/thy.2009.0200.
16. Choi YM, Kim WG, Kim TY, et al. Low levels of serum vitamin D3 are associated with autoimmune thyroid disease in pre-menopausal women. Thyroid. 2014 Apr;24(4):655-61. doi: 10.1089/thy.2013.0460.
17. Mansournia N, Mansournia MA, Saeedi S, Dehghan J. The association between serum 25OHD levels and hypothyroid Hashimoto's thyroiditis J Endocrinol Invest. 2014 May;37(5):473-6. doi: 10.1007/s40618-014-0064-y.
18. Barchetta I, Baroni MG, Leonetti F, et al. TSH levels are associated with vitamin D status and seasonality in an adult population of euthyroid adultsClin Exp Med. 2015 Aug;15(3):389-96. doi: 10.1007/s10238-014-0290-9.
OTpuMaHO 15.08.2017 ■
Панькив И.В.
Высшее государственное образовательное учреждение Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
Частота аутоиммунного тиреоидита
Резюме. Актуальность. Полученные на сегодняшний день результаты научных исследований подтверждают многогранное влияние витамина Б на разные органы и системы человеческого организма. Поэтому дефицит или недостаточность вышеупомянутого витамина приобретает значимость предиктора развития широкого спектра патологических состояний. Цель исследования: установить взаимосвязь между частотой аутоиммунного тиреоидита и дефицитом витамина Б. Материалы и методы. Исследование осуществлено по методу «случай — контроль». В него включены 376 женщин, из которых у 52 отмечалось нормальное содержание витамина Б в крови, а у 324 — недостаточность или дефицит витамина Б. Всем обследованным проведено определение
у женщин на фоне гиповитаминоза й
уровня витамина Б в сыворотке крови, тиреотропного гормона, свободного тироксина, паратгормона, а также антител к тиреоидной пероксидазе. Результаты. Демографические характеристики обследованных женщин обеих групп не отличались (р > 0,05). Частота аутоиммунного тиреоидита оказалась достоверно выше в группе женщин с недостаточностью и дефицитом витамина Б. Уровень антител к тиреоидной пероксидазе находился в достоверной корреляции с содержанием витамина Б. Выводы. Установлена взаимосвязь между дефицитом витамина Б и частотой аутоиммунного тиреоидита среди женщин Карпатского региона.
Ключевые слова: аутоиммунный тиреоидит; дефицит витамина Б
I.V. Pankiv
Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Chernivtsi, Ukraine
Prevalence of autoimmune thyroiditis among women with vitamin D deficiency
Abstract. Background. Vitamin D and its metabolites play an important clinical role due to their interrelationship with calcium homeostasis and bone metabolism. Vitamin D has major effects on nearly all cells of the immune system. The purpose of this study was to evaluate the association between autoimmune thyroiditis (AT) and vitamin D deficiency. Materials and methods. A total of 376 female subjects were included, of whom 52 and 324 participants were healthy or had vitamin D deficiency, respectively. Serum vitamin D levels, parathyroid hormone concentrations, thyroid hormone levels and thyroid
auto-antibodies were measured in all subjects. Results. Demographic characteristics of participants were not significantly different between the control and study groups (p > 0.05). Incidence of AT appeared to be significantly higher in the group of women with vitamin D insufficiency and deficiency. A level of thyroid auto-antibodies was in reliable correlation with maintenance of vitamin D. conclusions. AT was found to be associated with vitamin D deficiency in female patients in this study.
Keywords: autoimmune thyroiditis; vitamin D deficiency
