CC BY
30
УДК 581.52+591.52:574(477.74)(26.05)
Б1ОР1ЗНОМАН1ТТЯ ФЛОРИ ТА ФАУНИ В МЕЖАХ НАЦЮНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ТУЗЛОВСЬК1 ЛИМАНИ"
Г.М. КРЮКОВА1, О.Ю. БОНДАРЕНКО2, Л.В. СОКОЛОВ1
1 Нацюнальний природний парк мТузловськi лимани", м. Одеса Одеський нацюнальний ушверситет ш. 1.1. Мечникова, м. Одеса
У статп представлен перш1 результаты швентаризаци флори та фауни Нацюнального природного парку "Тузловсьш лимани" за перюд лтго - осшь 2012 року. Виявлено 285 вид1в вищих судинних рослин. Фауна складае близько 290 вид1в хребетних тварин. Нашчеш шляхи для подальшого вивчення 6юр1зноманггтя флори та фауни парку.
Ключовi слова: лимани, первинна твентаризацгя, флора, фауна, водно-болотн1 уггддя.
Передмова
Тузловська група лимашв, з природоохоронно! точки зору, створюе унiкальнi умови для мешкання багатьох водоплавних i коловодних видiв птахiв, що мiгрують з твшчних кра!в в Африку, кра!ни Середземноморського басейну i назад.
Порiвняно з багатьма аналогiчними екосистемами прибережно! зони Швшчно-Захiдного Причорноморя територiя Нацюнального природного парку "Тузловськi лимани" (надалi Парку) поки що залишаеться прекрасним мюцем гнiздування, харчування, прольоту i зимiвлi сотень тисяч птахiв, особливо на приморськш косi, що вщокремлюе Тузловськi лимани вiд Чорного моря.
З метою збереження, вщтворення ушкальних природних комплексiв водно-болотних угщь мiжнародного значення утворено Нацiональний природний парк "Тузловсью лимани" (далi Парк) вщповщно до Указу Президента Укра!ни вiд 01.01.2010 р. Положення про Парк № 320 затверджено 07.09.2011 р., а науковий вщдш створено 05.06.2012 р. До територп Парку включено 27865 гектарiв земель державно! власносп, у тому чист 316,831 гектара земель тщано! коси Чорного моря та 21186 гектарiв земель водного фонду (лимани Шагани, Алiбей, Бурнас, озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джантшейське).
Вщповщно до фiзико-географiчного подшу, територiя Парку розташована у Степовш зонi, середньостеповiй пiдзонi та здебшьшого вiдноситься до Заднiстровськоi низовинно! обласп, Дунайсько-Днiстровськоi середньостепово! провiнцГi, середньостепово! пщзони. Лише схiдне узбережжя озера Бурнас розташоване у Днiстровському iнтразональному заплавно-терасовому райош областi пiвденних вiдрогiв Подшьсько! височини.
У антропогеновому покривi тут разом iз лесовими породами поширеш алювiальнi, лиманно-морськi та морськi тщано-глинисп вiдклади. Це не може не вщображатися на складi флори та рослинносп територii Парку.
Низовинне Задшстров'я серед iнших ландшафтних областей видшяеться найбiльш теплою зимою - середш температури сiчня сягають 1,5-2,0° С. Безморозний перюд тривае понад 200 дшв. При середньорiчнiй сумi опадiв у 350-400 мм випаровування становить 800-900 мм [15].
Вщповщно до бшьш детального попереднього фiзико-географiчного районування територiя знаходиться в межах Дшстровсько-Дунайського приморського фiзико-географiчного району твденно! степово! пiдзони степово! зони. Вiдмiчаеться, що природно! рослинностi на вододшах та схилах балок i долин практично не збереглося
[4, 18].
У ландшафтнш структурi району видшяються дшянки: мiжлиманнi плоскорiвниннi з чорноземами твденними малогумусними мiцелярно-карбонатними та залишково солонцюватими; прилиманнi та придолиннi схили - полон, зi слабо змитими грунтами; яружно-балковi iз сильно змитими грунтами; приморсью -абразивнi та акумулятивш [18].
Вiдповiдно до сучасного геоботашчного районування, територiя Парку знаходиться у Дунай-Днютровському окрузi злакових та полиново-злакових стетв i плавнiв, що вщноситься до Чорноморсько-Азовсько'1 степово'1 тдпровшцл Понтично'1 степово'1 провшцл €вразшсько'1 степово'1 област [3].
В цiлому, природний рослинний покрив Дунайсько-Дшстровського лиманного межирiччя, навт зважаючи на його трансформованiсть, мае цшу низку важливих функцiй у регюш: екологiчну, ресурсну, водорегулюючу, стабшзуючу тощо [4].
Територiя Парку е частиною Азово-Чорноморського природного коридору, що е елементом всеевропейсько'1 еколопчно'1 мереж1. Крiм того, територiя Парку включена до Хаджидерського i Чорноморського прибережно-морського регюнальних екологiчних коридорiв, що е елементами Азово-Чорноморського природного коридору нащонально'1 еколопчно'1 мережi [19, 21].
Загалом для Дунайсько-Дшстровського межирiччя наводиться бшьше 1300 судинних видiв природно'1 флори, з яких 112 - рщюсних та зникаючих, з регiональним та державним статусом охорони [4].
За даними л^ератури та свщченнями фахiвцiв, що розробляли проект ландшафтного, а потсм Нацiонального природного парку "Тузловсью лимани", тут зустрiчаються 243 види шах1в, з яких 28 видiв занесенi до Червоно'1 книги Укра'1ни. Крiм того, тут локалiзуються рщюсш види рослин i тварин, яю внесенi до Свропейського Червоного списку, Червоно'1' книги Чорного моря, Перелшу видiв тварин i рослин, яю пiдлягають особливiй охоронi на територп Одесько'1 областi. У цьому вщношенш особливо видiляеться територiя Тузловського пересипу, де рiзноманiття екологiчних факторiв визначае особливi умови для представникiв флори i фауни.
Таким чином, метою дано! роботи була первинна швентаризащя флори та фауни територп Парку. Зiбранi вщомосп про видовий склад та сучасний стан бiорiзноманiття дозволять у подальшому закласти постiйнi пробш дiлянки для монiторингу та фенолопчних спостережень.
Об'екти та методи дослщжень
Спостереження за об'ектами флори та фауни здшснювали маршрутним методом. Кшьюсть видiв фауни в межах Парку фшсували за допомогою бiнокля, фотоапарата за наявшстю слiдiв та знайдених черетв тощо.
В ходi флористичного вивчення територп види рослин збиралися, гербаризувалися вщповщно до прийнятих методик. Визначення рослин проводили за [16]. Використовувалася додаткова л^ература [6, 26]. Номенклатурш назви видiв, 1'х синошмшу, а також аспекти розподiлу видiв рослин у родинах прийнято за [31]. Морфолопчш термiни уточнювали за довщником [8].
Розподiл видiв вщповщно до 1'х життевих форм прийнято за К. Раункiером [23], на основi лiтературних даних [6, 16, 26]. Еколого-ценотичну приуроченiсть встановлювали за [6, 16] орiентуючись на роботи деяких дослiдникiв [2, 12]. Розподш видiв вiдповiдно до 1'х пгро- та гелiоморф з'ясовано на основi [6, 12, 16, 20]. Господарське значення для видiв рослин визначали на основi лiтератури [6, 11, 12, 14, 16]. Спектр способiв поширення плодiв та дiаспор вщповщно до [10] з'ясовано з використанням вже юнуючих вiдомостей [6, 12, 16, 20]. Серед визначених видiв встановлено наявнiсть видiв синантропних рослин; розподш на фракцп здiйснено вщповщно до ступеня 1'х адаптац^'
або нaтyрaлiзaцiï у трансформованих екотопах, з'ясовано хронотип для видiв адвентивно'1 фракци [20]. Рщкюш види рослин мiсцевoгo та державного рiвня охорони видiляли на oснoвi вiдпoвiдних дoкyментiв [9, 25, 27, 29, 30].
Результати та обговорення
Ha територп Парку (на степових схилах, узбережжях 11 водойм-озер, а також у ïx акваторп та на узбережж моря) протягом 2012 року було виявлено 285 видiв вищих судинних рослин зi 191 роду та 59 родин. Це становить 21,6% видiв, 40,2% рoдiв та 51,3% родин флори геокомплекав плaвневo-лiтoрaльнoгo ландшафту Причорномор'я, або 5,7% видiв, 19,2% рoдiв та 31,2% родин вищих судинних рослин флори Украши [5; 16]. №йбшьш поширеними ввaжaeмo види рослин, яю вiдмiченo у п'яти (вiд 45,5%) та бшьше флорах oзер-лимaнiв. Taкиx видiв виявилося 48, вони становлять лише 16,8% видiв флори Парку та вщносяться до 17 родин.
За характером розподшу видiв у родинах встановлено, що частка моновидових родин у флoрi Парку предстaвляe практично половину вах родин (30 родин; 50,9% вщ загально! кшькосп родин для флори Парку). Це, зокрема таю родини, як Primulaceae, Santalaceae, Simaroubaceae та ш. Ще вiсiм родин (13,6%) e двовидовими (Malvaceae, Oleaceae та ш.). Разом мoнoвидoвi та двoвидoвi родини oб'eднyють лише 16,1% видiв флори Парку. Проте переважна бшьшють рослин (191 видiв; 67,0% вщ загальнох кiлькoстi видiв флори Парку) зосереджена у десяти провщних родинах.
Ha oснoвi рoзпoдiлy видiв флори вщповщно до ïx життeвиx форм встановлено, що переважна бшьшють видiв флори Парку e гемiкриптoфiтaми (133 видiв; 46,7%), якi, зокрема, представлеш такими видами, як Eryngium campestre L., Falcaria vulgaris Bernh., Lepidium perfoliatum L. Приблизно на 12,0% (99 видiв) менше терoфiтiв, таких як Bupleurum affine Sadler, Alyssum hirsutum M.Bieb., Barbarea stricta Andrz. Мiж ними e перехщш форми, примiрoм, гемiкриптo-/терoфiти, а саме: Carthamus lanatus L., Centaurea diffusa Lam., Elisanthe viscosa (L.) Rupr., Otites chersonensis (Zapai.) Klokov.
Ha третьому мсщ за кiлькiстю видiв знаходиться група xaмефiтiв (20; 7,0%), присутшсть яких пов'язана в основному з наявшстю деревно-чагарникових насаджень на yзбережжi дoслiджyвaниx водойм. До ща групи ми вiднесли i дев'ять видiв рослин, що також e кущиками та натвкущиками, зокрема, тaкi види, як: Jurinea multiflora (L.) B.Fedtsch., Herniaria besseri Fisch. ex Hornem., Kochia prostrata (L.) Schrad. та ш. ^повими xaмефiтaми e Lonicera tatarica L., Euonymus europaea L. та ш.
До деревно-чагарникових насаджень здебшьшого приурочеш i фaнерoфiти, участь яких, однак, пoмiрнa (14; 4,9%), як наприклад: Ulmus glabra Huds., Pyrus communis L., Morus alba L. та ш.). Сюди ж вщносяться види з перехщними формами, що, в залежносп вiд умов, можуть бути або хамеф^ами, або фанерофггами. Групу криптoфiтiв (9; 3,2%) у флoрi Парку представляють, зокрема: Myriophyllum spicatum L. та ш., а також - геоф^и (6; 2,1%), як наприклад: Irispumila L., Allium guttatum Steven., Allium sphaerocephalon L. та ш.
За свoeю еколого-ценотичною приурочешстю переважна бшьшють видiв флори Парку e рудеральними рослинами (71; 24,9%), що пoв'язyeмo iз досить сильним антропогенним тиском. Види вкaзaнoï групи дoмiнyють у спектрах флор бшьшост дoслiджyвaниx водойм. Другою за кшькютю видiв e група степових видiв (60; 21,1%), що мae вказувати на вщносно високий пoтенцiaл зaлишкiв степових дшянок, якi трапляються на узбережжях лимашв (зокрема, на узбережж oзер-лимaнiв Будури, Карачаус, Хаджидер, Курудюл, у флорах яких види степoвoï групи домшують). Ha третьому мiсцi у флoрi Парку вiдмiченo групу лучних видiв (42; 14,7%).
Гaлoфiтнi види рослин (17; 6,0%) e невщ^мною складовою флори солонщв та сoлoнчaкiв, яю рoзмiщyються на узбережжях озер Парку (хоча домшування видiв цieï
групи вiдмiчаeться лише для флори озера Джантшейське). У двох флорах (озера Алiбей та Магалевське) види ще! групи представлен на другому мющ, ще для п'яти - на третьому.
Петрофiтнi види рослин в цшому приуроченi до виходiв рiзних порiд, проте !х, як i видiв решти еколого-ценотичних груп, доволi мало - ix частка у флорi Парку становить менше 5,0%, або 13 видiв.
Аналiз спектрiв гiгроморф для флор рiзниx водойм Парку практично не виявив рiзницi у рангах груп порiвняно i3 загальною флорою Парку. Встановлено, що ксеромезофiти е провiдною групою у вах флорах озер-лиманiв. Проте вщзначимо, що у багатьох з них вiдмiчено варiювання рангу груп ксеромезо- та мезоксерофтв. Представники груп гщро-, гiгро, гiгромезо- та мезогiгрофiти не помiченi у флорах озер Будури, Курудюл, Магалевське, вочевидь, через !х надмiрну солонiсть та суттевий вплив антропогенного чинника на узбережжях вказаних водойм. Загалом же для флори парку спостер^аеться такий розподш пгроморф: ксеромезофiти (108; 37,9%), мезофiти (69; 24,2%), мезоксерофгги (68; 23,9%), ксерофгги (22; 7,0%) та iн.
Вщповщно до розподiлу видiв у групах гелiоморф, встановлено, що не лише у флорi Парку, а й у флорах окремих озер переважать види гелюф^но! фракцп. Так, для флори Парку !х участь становить 96,8% (з них гелюф^ами е 79,0%, або 225 видiв).
Види сщоф^но! фракцп представленi у флорi Парку лише гелiосцiофiтами, частка яких е не суттевою - 3,2%, або 9 видiв (Salvia pratensis L., Asperula cynanchica L., Galium aparine L. й iн.). Зазвичай таю рослини е учасниками нижшх яруав лiсовиx ценозiв, але, оскшьки на територп Парку насадження е штучними, а тому -неповночленними, також враховуючи i !х обмежену площу й незадовiльний стан, вважаемо, що отримаш результати е цшком прогнозованими. Сцiогелiофiти (51; 17,9%) також представлеш лише на узбережжях значних за площею озер, де юнують штучш насадження.
На основi аналiзу поширення плодiв та дiаспор рослинами флори встановлено, що переважна бшьшють видiв флори Парку е анемохорами (128; 44,9%), що е цшком типовим для флори степово! зони. На другому мсщ, як у флорi Парку, так i у вах флорах обстежуваних озер знаходиться група зооxорiв (Melilotus albus Medik., Polygonum aviculare L. та ш.) - 28,8%, або 82 видiв. До ще! ж групи вiдносили орштохори та мiрмекоxори.
Третiй ранг мае група рослин-бароxорiв (47; 16,5%), у яких плоди опадають пiд дiею сили тяжшня та залишаються поблизу материнсько! рослини (Phelipanche arenaria (Borkh.) Walp., Linaria genistifolia (L.) Mill., Linaria maeotica Klokov. та ш.). Винятком е лише флора озера Джантшейське, проте, з огляду на його невелику площу та потужний антропогенний тиск, там щ даш е цшком ймовiрними.
Провщною господарською групою не лише для флори Парку, а й для флор вах озер-лимашв е група лшарських рослин (176; 61,8%). Для бшьшосп флор водойм спостер^аеться змiна рангу з другого на трете мюце у кшькосп видiв у двох господарських групах (бур'янов^ що у флорi Парку становлять 119 видiв, або 41,6%, та кормовi (109; 38,3%) рослини). Зазвичай суттева кшькють бур'янових видiв рослин е зайвим свщченням суттево! трансформацп територй, в нашому випадку - узбереж рiзниx дослщжуваних водойм. Причому залежностi рангу вказаних господарських груп у спектрах певних флор залежно, наприклад, вщ розмiрiв !х акваторiй чи протяжносп узбережжя - не вiдмiчено.
Оскшьки територiя Парку вiзуально е досить трансформованою, постало питання про наявшсть синантропних видiв. В результатi було встановлено, що частка синантропних рослин у дослщжуванш флорi становить 149 видiв, або 52,3%, тобто навт бiльше половини всix видiв дослщжувано! флори.
Загалом встановлено переважання видiв адвентивно! фракцп (81; 28,4%). Як i у флорi Парку загалом, у флорах вс1х водойм серед видiв вказано! фракцп ф1ксуеться суттеве переважання епекофтв (вiд 9,5% до 42,9% загально! кiлькостi видiв флори Парку), що може бути свiдченням серйозно! трансформацп як узбережжя озер-лиманiв, так i флори в цшому.
Розподiл видiв апоф1тно! фракцГ! на групи для флори Парку (37; 26,1%) е доволi неоднозначним, проте, на нашу думку, це може бути пов'язане з невеликою протяжшстю окремих узбереж озер-лимашв, часом - Гз специфiчнiстю представленого там антропогенного навантаження (лише рекреацГ! або лише випасу, або того й шшого разом та im). Так, частка евапофтв у флорГ Парку становить 10,6%, гем1апофтв - 9,2%.
Хронотип встановлено для 27,7% видГв флори Парку, або для 97,5% видГв адвентивно! фракцп. У переважнш бГльшостГ флор озер, як i у флорГ Парку спостерГгаеться деяке переважання археофГтГв. Однакова !х кГлькГсть спостерГгаеться для озер-лимашв Джантшейське, Шагани, Солоне. Переважання кенофтв вГдмГчено для флор водойм Бурнас та АлГбей. Проте робити однозначш висновки, на нашу думку, передчасно, оскшьки маемо лише результати дослщження синантропних видГв протягом одного року.
В цшому, у флорГ Парку, за попередшми даними, фГксуються 11 р1дк1сних видГв рослин, з яких три мають державний рГвень охорони: цибуля крапчаста (Allium guttatum Steven.), бульбокомиш мирський (Bolboschoenus maritimus (L.) Palla), бюфошя дрГбноквГткова (Bufonia tenuifolia L.), гвоздика ланцетна (Dianthus lanceolatus Stev. ex. Reichenb.), ефедра двоколоскова (Ephedra distachya L.), миколайчики приморсью (Eryngium maritimum L.), молочай щебриковидний (Euphorbia peplis L.), мачок жовтий (Glaucium flavum Crantz), пГвники карликовГ (Iris pumila L.), кольраушГя пагононосна (Kohlrauschiaprolifera (L.) Kunth.), ковила волосиста (Stipa capillata L.).
Два види внесенГ до Червоно! книги Укра'ни зГ статусом "вразливий" та "неощнений" [21], ще один - в Свропейський (перша категорГя охорони) та СвГтовий (рГдкГсний) списки [22, 23]. Вщповщно до ПерелГку видГв тварин i рослин, якГ тдлягають особливГй охоронГ на територГ! Одесько! областГ, наводяться також види з категорГями "вразливий". ВсГ ГншГ види рослин, якГ охороняються в Одеськш областГ, мають категорГю "недостатньо вивчений" [18]. Переважна бГльшГсть видГв знайдена на узбережж1 оз. Карачаус та оз. Хаджидер. Для флор водойм Мартаза, Будури, Магалевське рщкюш види будь-якого р1вня вщсутш.
За результатами проведених досл1джень, заф1ксовано лише два локал1тети асощацп Stipa capillata pura, формацп ковили волосисто! - Stipeta capillatae, що наводиться у Зеленш книз1 Укра!ни [5]. Описи зроблено на площ1 4*4 м. У одному з опис1в в1дм1чено наявшсть р1дк1сного виду Iris pumila L. з проективним покриттям 1,0%.
Фауна узбереж Тузловських лимашв складае близько 290 вид1в хребетних тварин, 59 вид1в з яких занесен1 до Червоно! книги Укра!ни [28]. За наявними л1тературними в1домостями, фауна хребетних Тузловських лимашв вивчалася переважно оршгологами [1, 17, 22, 24], що ведуть регулярний мошторинг за гшздуванням та м1грац1ею птах1в. В1домо, що на данш територГ! зустр1чаються 243 види птах1в з 19 ряд1в, з них 46 вид1в занесет до Червоно! книги Укра!ни [28].
Близько 60 вид1в е гшздовими. П1щано-мулист1 острови та коси, очеретяш зарост1, солончаков1 д1лянки, приморський тщаний пересип, глинист1 круч1 складають водно-болотш уг1ддя м1жнародного значення. Гн1здов1 бютопи коловодних птах1в на лиманах Шагани-Ал1бей-Бурнас характеризуються переривчаст1стю розпод1лу по територп i займають, за попередн1ми тдрахунками, менше 10,0% площ1 водно-болотних уг1дь [17].
Бшьшють шаав мiгрye через вказану територп, яка склaдae oрнiтoлoгiчний коридор. Haйбiльш численними за видовим рiзнoмaнiттям та бюмасою птахами лимaнiв завжди були й залишаються кулики, мартини та крячки. Haйбiльшi скупчення цих птaxiв були встановлеш на озерах Магалевське, Мартаза, Будури, Хаджидер, Солоне. Загалом, ця теритoрiя викoнye важливу роль в природному функцюнуванш та взaeмoдiï прибережних екосистем Чорного моря.
За останш 15 роюв на обстежуваних дшянках рiзнi автори виявили 11 видiв безхребетних, якi охороняються, що становить 5,0% комах, занесених до Червoнoï книги Украши [12, 13, 28]: Empusa pennicornia Pallas, 1786, Calosoma sycophanta Linnaeus, 1758; Dorcadion equestre Laxmann, 1770; Brachycerus smuatus Olivier, 1807; Tomares nogelii Herrich-Schaeffer, 1851; Papilio machaon Linnaeus, 1758; Iphiclides podalirius Linnaeus, 1758; Cryptocheilus annulatus Fabncius, 1798; Megachile rotundata Fabricius, 1787; Xylocopa valga Gerstecker, 1872; Satanas gigas Eversmaim, 1855. To6to тут знайдено 10 видiв, яю занесет до Червoнoï Книги Украши, один - до списку рщюсних видiв Мiжнaрoднoгo союзу охорони природи, один - до Свропейського червоного списку.
Ссавщ представлеш 28 видами з 7 рядiв. Серед них звичними e кабан (Sus scrofa Linnaeus, 1758), лисиця (Vulpes vulpes Linnaeus, 1758), ïжaк (Erinaceus europaeus Linnaeus, 1758) та ш., яю зyстрiчaються на всiй територп парку. Ha морському узбережж (Лебедiвськa коса бiля оз. Малий Сасик, оз. Джантшейське, в заповщнш зош) нерiдкiсними e знaxiдки загиблих дельфЫв - бiлoбoчки (Delphinus delphis Linnaeus, 1758), азовки (Phocoena phocoena relicta Abel, 1905), афалши (Tursiops truncates (Montagu, 1821)).
В райош Tyзлoвськиx лимашв зyстрiчaються 8 видiв рептилш та два види aмфiбiй - ропуха зелена (Bufo viridis Laurenti, 1768) та озерна жаба (Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771)). З них три види рептилш занесет до Червoнoï книги Украши [20] - полоз жовточеревий (Hierophis caspius Gmelin, 1779), ящiркa зелена (Lacerta viridis Laurenti, 1768), гадюка степова (Vipera ursini Bonaparte, 1835). Взaгaлi умови для юнування рептилш складш, оскшьки на цш територп спoстерiгaeться досить значний вплив дiяльнoстi людини, що вщобразилося на стaнi бioтoпiв.
Серед представниюв герпетофауни нaйбiльш численною e прудка ящiркa (Lacerta agilis Linnaeus, 1758), що мешкae по берегах ytix лимaнiв (щiльнiсть популяцп 6 ос. на 100 м, берег оз. Шагани) i yзбiччяx дорш. Taкoж досить звичними i подекуди численними (прюш озера Джантшейське та Малий Сасик) e звичайш вуж (Natrix natrix (Linnaeus, 1758)).
Висновки
Taким чином, за результатами флористичних дослщжень у 2012 рoцi, встановлено, що флора територп HI 111 'Тузловсью лимани" включae 285 видiв вищих судинних рослин зi 191 роду та 59 родин. Переважна бшьшють видiв флори Парку за еколого-ценотичною структурою представлена рудеральними, степовими та лучними видами; за пгроморфами - види мезoфiтнoï фракцп, за гелioмoрфaми - гелюф^и. Серед життeвиx форм видiв рослин дoмiнyють гемiкриптoфiти, терoфiти i хамеф^и. За способом поширення плoдiв та дiaспoр види дoслiджyвaнoï флори здебшьшого e анемохорами та зоохорами.
Проте понад 50,0% видiв рослин e синантропними, переважають представники aдвентивнoï фракцй з дoмiнyвaнням епекофтв. Частки кенoфiтiв та aрxеoфiтiв e близькими.
Вiдмiченo 11 рiдкiсниx видiв рослин, з них три охороняються на державному рiвнi, iншi дев'ять видiв внесенi у регioнaльний перелiк рщюсних видiв.
В цшому, вказат показники для флор pi3HHx озер-лиматв рiзняться, на нашу думку, через pi3Hi масштаби ix акваторш, вiдповiдно, - pi3Hy протяжтсть узбережжя, особливостi топографа. KpiM того, надзвичайний вплив мае антропогенний фактор, який здебшьшого виражений у таких напрямках: рекреащя, пасквальне навантаження рiзниx ступетв, вiд ледь помiтного до практично повного знищення рослинного покриву; подекуди на територ^ Парку вклинюються агроyгiддя.
Що стосуеться фауни, спостереження проведет у другий половит 2012 року, встановили, що склад видiв бiорiзноманiття у НПП мТyзловськi лимани", окрiм птаxiв, дуже мало вивчений, потребуе уточнення та систематичного спостереження. Для цього необхщно закласти первинн пробнi площадки, трансекти та пол^они для монiторингy.
Територiя Парку мае величезне значення для пiдтримання бюлопчного рiзноманiття не лише регiонy, а й у св^овому масштабi, оскiльки слугуе мюцем гнiздyвання, зимiвлi та зупинки тд час сезонних мiграцiй велико'' кшькосп водно-болотних птаxiв, а також перебування ряду видiв з Червоно'' книги Укра'ни та Свропейського Червоного списку.
Вважаемо, що припинення або принаймн зменшення тиску на вах напрямках антропогенного навантаження може стати суттевим поштовхом для вiдновлення флористичного та фаутстичного рiзноманiття.
1. Гержик И.П., Павлов А.В. Лебедевская коса - новый орнитокомплекс Северозападного Причерноморья. Экосистемы дикой природы. - Одесса, 1996. - С. 1-4.
2. Дидух Я.П. Растительный покров Горного Крыма (структура, динамика, эволюция и охрана). - Киев: Наукова думка, 1992. - 256 с.
3. Д1дух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботашчне районування Укра'ни та сyмiжниx територш // Укр. ботан. журн. - 2003. - Т. 60, № 1. - С. 6-17.
4. Дубина Д.В., Дзюба Т.П. Стратегия збереження та оптимiзацii рослинного покриву Дунайсько-Дтстровського лиманного межирiччя // Причорноморський еколопчний бюлетень. - 2007. - № 4 (26), грудень 2007. - С. 91-107.
5. Дубына Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Плавни Причерноморья. - К. : Наукова думка, 1989. - 272 с.
6. Екофлора Укра'ни в 5 т. /Вщп. ред. ЯП. Дщух. - Ки'в: Ф^осощоцентр, 2000 -2009. - Т. 1-5.
7. Зелена книга Укра'ни / Заг. ред. Дщух Я.П. - Ки'в: Альтпресс, 2009. - 448 с.
8. 1люстрований довщник з морфологи квггкових рослин. Навчально-методичний поабник. - Ужгород: Медiyм, 2004. - 156 с.
9. Конвенщя про охорону дико'' флори i фауни та природних середовищ юнування в Сврот (Берн, 1979). - Ки'в, 1998. - 76 с.
10. Левина Р.Е. Морфология и экология плодов. - Л: Наука, 1987. - 160 с.
11. Лукьянчук И.И., Попова Е.Н., Юргелайтис Н.Г. Дикорастущая полезная флора Юга Украины. - Одесса: Бахва, 1996. - 110 с.
12. Макрофиты индикаторы изменений природной среды / Под ред. С. Гейны и K.M. Сытника. - Киев: Наукова думка, 1993. - 435 с.
13. Микитюк В.Ф., Портянко В.Н., Комиссаренко З.П., Дели О.Ф. Мезофауна хищных членистоногих на прилиманских склонах в Одесской области // Причорноморський еколопчний бюллетень. - 2007. - № 4 (26) - С. 78-86.
14. Никитин В.В. Сорные растения флоры СССР. - Л.: Наука. 1983. - 454 с.
15. Одесская область: Территориальная организация и структура хозяйства. Концепция социально-экономического развития. - Одесса: Маяк, 1991. - 312 с.
16. Определитель высших растений Украины. - Киев: Наукова думка, 1987. - 548 с.
17. Пилюга В.И. Система озер Шаганы-Алибей-Бурнас. Численность и размещение
гнездящихся околоводных птиц в водно-болотных угодьях Азово-Черноморского региона Украины. Мелитополь - Кшв: Бранта, 2000. - 476 с.
18. Природа Одесской области. Ресурсы, их рациональное использование и охрана. -Киев-Одесса: Вища школа, 1979. - 144 с.
19. Програма формування нацюнально! еколопчно! мережi в Одеськш обласп на 20052015 роки. Зв^ про стан навколишнього природного середовища в Одеськш обласп у 2004 рощ // Причорноморський еколопчний бюлетень. - 2006. - № 1 (19). - С. 7-50.
20. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути её развития. - Кшв: Наукова думка, 1991. - 192 с.
21. Регюнальна еколопчна мережа Одесько! обласп (есюзна картосхема). - Погоджено в державному управлшш навколишнього середовища в Одеськш обласп; № 452/08 вщ 28 кв^ня 2011 року.
22. Русев И. Т., Корзюков А.И., Яковлев М.В. Редкие птицы национального природного парка "Тузловские лиманы". Рщюсш й зникаючi птахи твшчно-захщного Причорномор'я. - Кшв: Вид-во Украшського товариства охорони птах1в, 2011. - 120 с.
23. Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. - Москва: Высшая школа, 1962. - 378 с.
24. Сиохин В.Д., Черничко И.И., Ардамацкая Т.Б. и др. Колониальные и гидрофильные птицы юга Украины. Ржанкообразные. - Кшв: Наукова думка. 1988. - 176 с.
25. Список рщюсних рослин Одесько'1 обласп. - Ршення Одесько'1 обласно'1 Ради №90-VI. 2011.
26. Флора УРСР. - Кшв: Изд-во АН УРСР, 1936 - 1965. - Т. 1-12.
27. Червона книга Укра'ни. Рослинний св^ / Заг. ред. ЯП. Дщух. - Кшв: Глобалконсалтинг, 2009. - 900 с.
28. Червона книга Укра'ни. Тваринний св^ / Заг. ред. чл.-кор. НАН Укра'ни I.A. Аюмов. - Кшв: Глобалконсалтинг, 2009. - С. 398-484.
29. Bilz M., Kell S.P., Maxted N., Lansdown R.V. European Red List of Vascular Plants. -Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2011. - 130 р.
30. IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. -http://www.iucnredlist.org. - Searched: 12.09.2013.
31. Mosyakin S.L. Preliminary list of recent additions to the alien flora of the Ukraine // Укр. ботан. журн. - 1991. - Т. 48, № 4. - С. 28-34.
Крюкова Г.Н., Бондаренко Е.Ю., Соколов Л.В. Биоразнообразие флоры и фауны на территории Национального природного парка "Тузловские лиманы" // Труды Гос. Никит. ботан. сада. - 2013. - Т. 135. - С. 50-57.
В статье представлены первые результаты инвентаризации флоры и фауны национального природного парка "Тузловские лиманы" за период лето - осень 2012 г. Обнаружено 285 видов сосудистых растений. Фауна составляет около 290 видов позвоночных животных. Намечены пути для дальнейшего изучения биоразнообразия флоры и фауны на территории национального природного парка "Тузловские лиманы".
Ключевые слова: лиманы, первичная инвентаризация, флора, фауна, водно-болотные угодья.
Kryukova G.N., Bondarenko E.Y., Sokolov L.V. Biodiversity of flora and fauna in the National Nature Park "Tuzlovskiye Limany" // Proceedings of the State Nikit. Botan. Gard. - 2013. - Vol. 135. - P. 50-57.
The article presents the first results of the inventory of the flora and fauna of the National Park "Tuzlovskiye Limany" during the summer - autumn period of 2012. 285 species of higher vascular plants have been identified. Fauna consists of about 290 species of vertebrates. The ways of further researching of biological diversity of flora and fauna of the park have been worked out.
Key words: lagoons, primary inventory, flora, fauna, wetlands.
