CC BY
29
Вкник Дшпропегровськош ушверсигегу. Бiолоriя. Еколопя. - 2011. - Вип. 19, т. 2. - С. 86-92. Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology. Ecology. - 2011. - Vol. 19, N 2. - P. 86-92.
УДК 574.472(477.63)
О. I. Люовець, В. А. Брашко
Днтропетровський нацюнальний утверситет M. Олеся Гончара
БЮЛОГО-ЕКОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАВ'ЯНОГО ПОКРИВУ ЛИПО-ЯСЕНЕВОÏ Д1БРОВИ ЦЕНТРАЛЬНО ЗАПЛАВИ р. САМАРА
Вивчено флористичний склад трав'яного покриву та фгтоценотичну активисть вид1в заплав-ного лку. Дослщжений фiтоценоз мае характеры ознаки заплавного лiсу: у cneKipi бiоморф найактив-нiшi гемiкриптофiти та вегетативно рухливi види, а серед екоморф - мезофiти, мезотрофи, гелюсцюфг-ти та сильванти. Результати фгтощдикацшного аналiзу пiдтвердили наявнiстъ сприятливих еколопч-них умов для формування лкового бiогеоценозу. Трав'яний покрив дослщжено1 лиево!' екосистеми протягом останнiх 40 рокв спостережень залишився досить стабиьним: iз флористичного складу на-явнi 70 % зареестрованих ранiше вид1в, домшують типовi сильванти, проективне покриття низьке.
Е. И. Лисовец, В. А. Браилко
Днепропетровский национальный университет им. Олеся Гончара
БИОЛОГО-ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАВЯНОГО ПОКРОВА ЛИПО-ЯСЕНЕВОЙ ДУБРАВЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ ПОЙМЫ р. САМАРА
Изучены флористический состав травяного покрова и фитоценотическая активность видов пойменного леса. Исследованный фитоценоз имеет характерные признаки пойменного леса: в спектре биоморф наиболее активны гемикриптофиты и вегетативно подвижные виды, а среди экоморф - мезофиты, мезотрофы, гелиосциофиты и сильванты. Результаты фитоиндикационного анализа подтвердили наличие благоприятных экологических условий для формирования лесного биогеоценоза. Травяной покров исследованной лесной экосистемы в течение последних 40 лет наблюдений остался достаточно стабильным: в флористическом составе выявлено 70 % зарегистрированных ранее видов, доминируют типичные сильванты, проективное покрытие низкое.
O. I. Lisovets, V. A. Brayilko
Oles' Honchar Dnipropetrovsk National University
BIOLOGICAL AND ECOLOGICAL DESCRIPTION OF HERBAGE OF LIME-ASH OAKERY IN CENTRAL FLOODPLAIN OF THE SAMARA RIVER
Floristic composition of the grass and phytocenotic activity of species in the floodplain forest were studied in the Prysamar'ya region. It is ascertained that investigated phytocenosis has characteristic signs of the floodplain forest: in the spectrum of biomorphes the hemicryptophytes and vegetatively mobile species are prevalent. At the same time among ecomorphs the mesophytes, mesotrophes, heliosciophytes and silvantes are usual. The results of phytoindication analysis confirmed the favourable ecological conditions for the forest geobiocenoses forming. The grass cover of the studied forest ecosystem for the last 40 years
© О. I. Люовець, В. А. Брашко, 2011 86
remained stable enough: 70 % of the registered species in the past are found there. The typical silvantes are dominanted, but the index of the total projective cover is low.
Вступ
Флористичш маршруты та стащонарш дослщження у Присамар'1 проводяться вже понад сторiччя, проте списки флори цього репону постiйно поновлюються. На сучасному етапi почалась робота з швентаризацп флори приток i рiзних елеменпв долинно-терасового ландшафту р. Самара [1]. У рiзноманiтних екотопах заплави ще! рiки трапляеться 660 видiв вищих рослин, у тому числi 110 рщюсних i зникаючих. Зокре-ма для заплавних лiсiв наводиться 321 вид, для заплавних лук - 424 [2].
1з метою екологiчного монiторингу на Присамарському мiжнародному бюсферному стацiонарi iм. О. Л. Бельгарда вже понад пiвсторiччя ведуться рiзнобiчнi дослiдження всiх компонентiв бiогеоценозiв, розташованих на двох генеральних геоморфологiчних профiлях [11]. Найдетальнiший опис трав'янистого покриву центрально! заплави (ПП 209) знаходимо у пращ М. О. Альб^ко! та ш. [6], присвяченiй вертикальнш структурi травостою липо-ясенево! дiброви. Автори вказу-ють, що трав'янистий покрив неоднорiдний, утворюе три основнi синузп: зiрочникову (займае 25 % площ^, бугилову (15 %) та мертвопокривну (36 %). У видовому склад травостою вказуються як домшанти зiрочник ланцетолистий (Stellaria holostea L.) та бугила лiсова (Anthriscus silvestris Hoff.), а також Glechoma hederecea L., Symphytum tauricum Willd., Cannabis ruderalis L., Polygonum convolvulus L., Ballota ruderalis Schwartz, Alliaria officinalis Andrz., Geum urbanum L., Urtica dioica L., Asperuga procumbens L., Viola suavis M. B., Polygonatum multiflorum (L.) All., яю зрщка траплялись.
Через потужне антропогенне навантаження (передповеневий скид води на Запорiзькому водосховищi, видобуток вугiлля на Захщному Донбасi) змiнюеться гiдрологiчний режим басейну р. Самара, хiмiчний склад води та грунта, що зумовлюе змши рослинного покриву. Природна рослиннiсть, розвиваючись i змiнюючись у ходi еволюцп та пристосовуючись до певних абютичних i бiотичних факторiв, - найкращий iндикатор умов мiсцеперебування. Вщомо, що найчутливiшi до змiн навколишнього середовища у степовiй зонi трав'янистi угруповання [3]. Тому дослiдження багаторiчно! динамши таких фiтоценозiв, яю мають дiагностичне значення вiдносно змiн екологiчного режиму басейну р. Самара, е актуальними.
Матерiал i методи дослiджень
Об'ект наших дослiджень - трав'яний покрив у межах пробно! площi 209 (за-плавний лiс) генерального геоморфолопчного профiлю Комплексно! експедицi!' Днiпропетровського нащонального унiверситету iм. Олеся Гончара (поблизу с. Анютка Новомосковського району Дтпропетровсько! областi).
Пробна дiлянка 209 - липо-ясенева дiброва, розташована в центральнш частинi заплави р. Самара паралельно руслу, на вiдстанi приблизно 150 м вiд рiки. Характеризуеться рiвнинним рельефом iз коливанням висот алювiальних наносiв у межах 0,5-1,0 м. Зволоження - атмосферно-грунтове, рiвень грунтових вод - 3,65 м. Мiнералiзацiя останнiх не перевищуе 150 мг/л, юнний iндекс сульфатний [12]. Тип люорослинних умов - СГ2 (суглинок свiжий). За О. Л. Бельгардом, у цих умовах фор-муються лiсовi моноценози з ознаками олуговiння, а екотоп даного мюцезростання оп-тимальний за лiсорослинним ефектом [3]. Тип свгглово! структури - тшьовий, третьо-го вiкового ступеня. Деревостан характеризуеться триярусною структурою, iз наявш-стю фрагментарного пiдлiска. Склад пологу: Quercus robur L., Fraxinus excelsior L.,
Acer platanoides L., Ulmus glabra Huds., також присутнi Tilia cordata Mill., Acer campeste L. Склад чагарникового ярусу: одинично - Euonymus europaea L., Crataegus monogyna Jacq., шдрют лiсопоновлювальних порiд верхшх ярусiв, а також на узлюсях з'являються Rhamnus cathartica L., Corylus avellana L., Cornus sanquinea (L.) Opiz. [4].
Дослщження виконане у липнi 2009 та квгтт - травнi 2010 року. Навесш травостiй вивчали за допомогою маршрутного методу. Улiтку в межах дослщжуваного об'екта закладено 40 облшових дiлянок розмiром 1 х 1 м, на яких визначали видовий склад i проективне покриття зелено! (фотосинтетично активно!) частини всх рослин-них видiв. Останнiй показник визначали окомiрно, за допомогою рамки Л. Г. Раменсь-кого [9] i порiвняльних еталонiв [7]. У камеральний перiод для всiх рослин розрахували середне проективне покриття та коефщент його варiацi! - один iз показниюв, який «використовують для порiвняльно! ознаки в групi з рiзко вiдмiнною середньою величиною ознаки» [8, с. 100]. Зустрiчальнiсть кожного виду визначено за формулою: а х 100 / п, де а - кшьюсть д^нок, на яких даний вид зареестрований, п - кiлькiсть обстежених д^нок. Для розрахунку фiтоценотично! активностi для кожного виду пе-ремножували значення його зустрiчальностi та проективного покриття, з отримано! величини здобували квадратний корiнь. За фiтоiндикацiйною методикою Л. Г. Ра-менського [10] визначено умови зволоження, активне багатство грунту та пасовищна дигресiя. Базуючись на принципах еколопчного аналiзу за О. Л. Бельгардом [3], склали бю- та екоморфiчнi спектри дослiдженого бюгеоценозу.
Результати та ix обговорення
Видовий склад трав'янистих ранньоквiтучих судинних рослин липо-ясенево! дiброви центрально! заплави р. Самара нараховуе 21 вид iз 13 родин (табл. 1). 1з них найчисленн™ Ranunculaceae та Boraginaceae (по 14 % видiв). Решта родин представлена одним видом. Найвищими показниками рясностi характеризуються Stellaria holostea L., Glechoma hederacea L., Corydalis marschalliana Pall. ex. Willd, C. cava (L.).
Таблиця 1
Рясшсть iíiuíií ранньоквпучо! флори центрально!' заплави р. Самара
Ha3Ba pocHHHH Родина Рястсть (за шкалою Друде)
Stellaria holostea L. Caryophyllaceae soc.
Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm. Apiaceae cop.3
Corydalis cava (L.) Schweigg.et Korte Fumariaceae cop.3
C. marschalliana Pall. ex. Willd Fumariaceae cop.3
Glechoma hederacea L. Lamiaceae cop.3
Anemona ranunculoides L. Ranunculaceae cop.2
Ficaria verna Huds. Aggr Ranunculaceae cop.2
Scilla bifolia L. Hyacinthaceae cop.2
Symphytum tauricum Willd. Boraginaceae cop.1
Veronica chamaedrys L. Scrophulariaceae cop.1
Viola odorata L. Violaceae cop.1
Alliaria petiolata (M. Bieb.) Cavata et Grande Brassicaceae sp.
Poligonatum multiflorum (L.) All. Convallariaceae sp.
Ranunculus repens L. Ranunculaceae sp.
Tulipa quercetorum Klokov et Zoz. Liliaceae sp.
Chelidonium majus L. Papaveraceae sp.
Gagea lutea (L.) Her.-Gawl. Liliaceae sol.
Lamium purpureum L. Lamiaceae sol.
Omphalodes scorpiodes (Haenke) Schrank Boraginaceae sol.
Ornithogalum bouscheanum (Hunth.) Asch. Hyacinthaceae sol.
Pulmonaria obscura Dumort. Boraginaceae sol.
Еколопчний анашз фiтоценозiв дозволяе розкрити взаемозв'язки рослинних ор-ганiзмiв i середовища, з'ясувати ступiнь пристосування фiтокомпонентiв до найважли-вiших елементiв екосистеми. У його основу покладена схема життевих форм (еко-морф), яку розробив О. Л. Бельгард [3]. За нею проводиться паспортизащя рослин, яю утворюють фгтоценоз.
Серед бiоморф у видовому складi представниюв ранньоквiтучо! флори домiнують гемiкриптофiти (48 %) та геофгти (43 %), присутнi також терофiти. За темпами вегетативного розмноження бiльшiсть належить до вегетативно нерухливих -52 % (бшьшють iз них мають метаморфоз пагона - цибулину); вегетативно рухливi рослини складають 33 % (переважно довгокореневищш рослини), i найменше (14 %) вегетативно малорухливих (короткокореневищних) рослин.
Ценоморфи - адаптацп рослин до фгтоценозу та бiогеоценозу в цшому, у тому числi до типу субстрату або середовища юнування - складають такий спектр: найбiльшою кшьюстю вiдрiзняються сильванти - 76 % видово! насиченостi, пратанти та степанти розташованi на другому мiсцi - по 10 %; виявлено також рудеральт рослини, яких найменше - 5 %. Екоморфiчний анашз весняно! квiтучо! флори вказуе на значне домiнування серед гiгроморф мезофтв - 81 %. Ксеромезофiти представлеш трьома видами (14 %), мезоксерофгти - одним (5 %). Анашз трофоморф указуе на дос-татньо багат грунти: мегатрофи та мезотрофи представленi у рiвнiй кiлькостi - по 48 % видово! насиченосп, олiготрофiв найменше - 5 % флори. Пашвною групою серед гелюморф е гелiосцiофiти (57 %), трохи менше тiньовитривалих рослин -сщогелюфтв - 33 %, гелiофiти та сщофгти складають по 5 %. Результати можна пояс-нити тим, що у квiтнi дерева ще не встигають створити затiнення i до трав'янистого ярусу доходить достатньо свггла, необхщного для перебiгу життевого циклу ефемерiв, ефемеро!дiв та шших свiтлолюбних ранньоквiтучих рослин.
У ск^ дослщжено! рослинностi виявлено багато рiдкiсних рослин: Tulipa quercetorum Klokov et Zoz. та Ornithogalum bouscheanum (Hunth.) Asch. занесенi до Червоно! книги Укра!ни [14], а Scilla bifolia L., Corydalis marschalliana Pall. ex. Willd., C. cava (L.) Schweigg. et Korte, Anemona ranunculoides L., Gagea lutea (L.) Her.-Gawl., Omphalodes scorpiodes (Haenke) Schrank, Symphytum tauricum Willd. охороняються в межах Дтпропетровсько! областi [13].
У лiтнiй перюд у межах об'екта дослiдження знайдено 19 видiв, що належать до 13 родин. 1з них найчисленнiшими е губоцвiтi (Lamiaceae) — 15,8 %. Зонтичш (Apiaceae), конвалiевi (Convallariaceae), розовi (Rosaceae) та злаковi (Poaceae) мютять по 10,5 % видового складу. Решта родин представлена одним видом.
На дослщжених дiлянках домiнували три види: Stellaria holostea L., Glechoma hederacea L. та Viola mirabilis L., якi мають рясне проективне покриття (2,5-8,0 % за класифкащею Л. Г. Раменського [10]). Для бшьшосп рослин характернi помiрне (0,32,5 %) та мале (0,1-0,2 %) проективне покриття та високий коефiцiент варiацi! цього показника. При невисоких показниках середнього проективного покриття вiдмiчаеться досить високе максимальне покриття, наприклад, у таких вцщв як розхвдник звичай-ний, фiалка дивна, зiрочник ланцетовидний, бугила люова, кропива дводомна. Це рослини, яю розмножуються переважно вегетативним способом i утворюють «латки», тобто скупчення або локальнi заростi. Вони вкрай нерiвномiрно розташованi по площi об'екта дослщження i утворюють вiдповiднi парцели - елементи горизонтально! струк-тури лiсового травостою.
При дослiдженнi вертикально! структури трав'яного покриву видiлено три яруси. Перший ярус висотою понад 70 см формують чистотiл великий (Chelidonium majus L.) та
89
твники болотш (Iris pseudacorus L.). До другого ярусу (висота рослин 30-70 см) належать 9 видш, наприклад Polygonatum multiflorum (L.) All., Urtica dioica L., Geum urbanum L., Scutellaria altissima L., Festuca gigantea (L.) Vill. Найнижчий ярус висотою до 30 см фор-мують 8 видiв, зокрема домшанти Glechoma hederacea L., Viola mirabilis L., Stellaria holostea L., а також Anthriscus sylvestris (L.) Hofïm., Aegopodiumpodagraria L. та ш.
Таблиця 2
Ki. ii>KÍciii показники трав'янистих iíiuíií л1сового фггоценозу на облжових дтянках розмпрачи 1 х 1 м (n = 40)
Рослинний вид £ £ О Максимальне проективне покриття, % Середне проек- тивне покриття, % Коефiцiент ва-piaцiï проективного покриття, % Фггоценотична активтсть, %
Glechoma hederacea L. б7,5 41,G 5,23 i 2,S2 168 18,8
Viola mirabilis L. 65,G 16,G 4,32 i 1,43 1G4 16,8
Stellaria holostea L. 57,5 24,G 6,34 i 2,46 121 19,1
Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm. 47,5 19,G 2,32 i 1,29 174 1G,5
Aegopodium podagraria L. 25,G 32,G 1,85 i 1,73 292 6,8
Polygonatum multiflorum (L.) All. 22,5 9,G 1,18 i G,79 21G 5,2
Urtica dioica L. 22,5 3G,G 2,G3 i 1,78 276 6,8
Geum urbanum L. 1G,G 7,G G,4G i G,43 339 2,G
Scutellaria altissima L. 1G,G S,G G,5S i G,59 32G 2,4
Ballota nigra L. 5,G 12,G G,43 i G,65 479 1,5
Pulmonaria obscura Dumort. 5,G 3,G G,G9 i G,15 547 G,7
Convallaria majalis L. 2,5 12,G G,3G i G,61 632 G,9
Rubus caesius L. 2,5 6,G G,15 i G,3G 632 G,6
Dactylis glomerata L. 2,5 S,G G,2G i G,4G 632 G,7
Festuca gigantea (L.) Vill. 2,5 S,G G,2G i G,4G 632 G,7
Chelidonium majus L. 2,5 6,G G,15 i G,3G 632 G,6
Iris pseudacorus L. 2,5 9,G G,23 i G,46 632 G,8
Lysimachia nummularia L. 2,5 9,G G,23 i G,46 632 G,8
Galium palustre L. 2,5 2,5 G,G6 i G,13 632 G,4
Проективне покриття трав'янисто! рослинностi на облiкових дiлянках 1 х 1 м коливалося вщ 6 до 70 %, у середньому становить 26,3 ± 4,6 %. Низьке значення даного показника в умовах центрально! заплави пов'язане з наявнiстю досить потужного шару шдстилки, а головне - з низькою освiтленiстю пiд пологом люу. Сумарне середне проективне покриття представниюв родини СагуорЬу11асеае становило 6,34 %, Ую1асеае -4,32 %, Лр1асеае - 4,17 %, шших родин - 5,20 %.
Вивчення зустрiчностi рослин у межах дослщженого об'екта показало, що висо-ке значення цього показника (50-100 %) характерне для домiнуючих видiв. Середню зустрiчальнiсть (10-50 %) мають 6 вцщв: бугила лiсова, яглиця звичайна, купина багатоквггкова, кропива дводомна, гравшат мiський i шоломниця висока. Бшьшють (10 видiв) дослiджених рослин мае низьку зустрiчнiсть (до 10 %). Це може свщчити про випадкове занесення видiв до даного фггоценозу або ж про !х нестшюсть унаслiдок дi! зовнiшнього фактора (наприклад, антропогенного навантаження на територiю) чи сукцесшних змiн самого фiтоценозу.
Фггоценотична активнiсть видiв - один iз найсуттевiших критерi!в дослiдження рослинних вцщв при монiторингових спостереженнях. Цей показник iнтегровано вiдбивае рiзнi сторони будови та структури рослинних угруповань, а також вщображае
життевють мюцевих популяцiй [15]. У нашому дослiдженнi значення фiтоценотично! активностi вардавало у рiзних видiв вiд 0,4 (Galium palustre L.) до 19,1 % (Stellaria holostea L.). Максимальт значення цього показника характернi для домшанпв трав'яного покриву, проте бшьшють видiв показали низью значення ще! характеристики (менше 5 %). Це пояснюеться невисоким загальним проективним покриттям травостою влiтку шд пологом лiсу, що свiдчить про задовшьний стан дослiдженого лiсового бюгеоценозу.
Для пiзнання екологiчно! структури ценозу проведено екоморфiчний аналiз рос-лин за видовою насичешстю, проективним покриттям та !х iнтегральним показником -фгтоценотичною активнiстю (табл. 3).
Таблиця3
Актившсть бюморф та екоморф трав'янистих вид1в заплавного лiсу
Група екоморф Фгтоценотична актившсть, %
Ктмаморфи нанофанерофгти 0,63
гемжриптофгти 84,85
геофгги 14,12
гелофгти 0,40
Пгроморфи мезоксерофгти 1,53
ксеромезофгти 19,87
мезофгти 76,93
пгромезофгти 0,71
мезопгрофгти 0,16
пгрофгти 0,80
Трофоморфи олггомезотрофи 21,22
олггомегатрофи 2,72
мезотрофи 60,41
мегатрофи 15,65
Гелюморфи гелюфгти 0,79
сцюгелюфгти 33,95
гелюсцюфгти 59,18
сцюфгти 6,08
Ценоморфи сильванти 68,21
пратанти 21,35
палюданти 1,25
рудеранти 9,19
У видовш насиченостi серед бiоморф переважають гемiкриптофiти та вегетатив-норухливi рослини, а серед екоморф - мезофгти, сцiогелiофiти, мезотрофи, ентомофь ли, балюти та сильванти. У проективному покритп серед бiоморф першiсть належить гем^иптофгтам, а серед екоморф - мезофгтам, гелiосцiофiтам, мезотрофам i сильван-там. Серед бюморф найактивнiшi гемiкриптофiти, а серед екоморф - мезофгти, гелю-сцiофiти, мезотрофи, сильванти. Виявлене сшввщношення екоморф типове для лiсового угруповання i вказуе на сприятливi умови для його зростання. Проте у видовш насиченосп екоморф значна частка (15,8 %) належить рудерантам, що вказуе на наявшсть антропогенного впливу на дослщжеш фiтоценози.
Фiтоiндикацiйне визначення екологiчних умов зростання за Л. Г. Раменським [10] вказуе на вологолучний тип зволоження (64-76 балiв), досить багатi, мезотрофнi грунти та слабкий антропогенний вплив. Результати також свщчать про те, що у центральнш заплавi збереглися сприятливi умови для зростання тсово! рослинностi.
Висновки
Дослщжений фгтоценоз мае ознаки заплавного лiсу: у спектрi бiоморф найактив-нiшi гемiкриптофiти та вегетативно рухлии види, а серед екоморф - мезофгти, мезо-трофи, гелiосцiофiти та сильванти. Результати фiтоiндикацiйного аналiзу подтвердили наявн1сть сприятливих екологiчних умов для формування лiсового бiогеоценозу. Трав'яний покрив дослщжено! люово! екосистеми протягом остантх 40 рокiв спосте-режень залишився досить стабiльним: iз флористичного складу наявш 70 % зареестрованих рашше видiв, домiнують типовi сильванти, залишився низьким показ-ник проективного покриття. Наявнiсть велико! кiлькостi рщюсних рослин у складi дослщженого угруповання свщчить про його ун1кальн1сть i необхщтсть здiйснення при-родоохоронних заходiв у Присамар'!. Серед трав'янистих рослин центрально! заплави виявлено багато лшарських, медоносних, декоративних. Бiльшiсть iз них мають невисоку фiтоценотичну активн1сть i тому не придатт для масового використання. Проте !х мож-на рекомендувати для вирощування в культурi за вщповщних екологiчних умов - на досить багатих грунтах iз вологолучним зволоженням у затiнених мюцезростаннях.
Б1бл1ограф1чн1 посилання
1. Барановский Б. А. Фиторазнообразие основных экотопов поймы р. Самары / Б. А. Барановский, А. А. Александрова // Еколойя та ноосферолопя. - 2005. - Т. 16, № 3-4. - С. 135-144.
2. Барановський Б. О. Аналз флористичного р1зноматття р1чкових долин Присамар'я на су-часному етат дослвджень // Питання степового тсознавства 1 рекультивацц земель. - Д. : ДНУ, 2008. - Вип. 37. - С. 91-93.
3. Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востока УССР. - К. : КГУ, 1950. - 263 с.
4. Бельгард А. Л. Степное лесоведение. - М. : Лесн. пром-сть, 1971. - 336 с.
5. Григоренко О. С. О содержании микроэлементов в листьях растений пристепных и пойменных дубрав Присамарья // Вопросы степного лесоведения. - Д. : ДНУ, 1977. - Вып. 10. - С. 80-83.
6. Материалы к парцеллярной структуре пойменной липо-ясеневой дубравы (Присамарье) / М. А. Альбицкая, Л. Г. Долгова, А. А. Дубина, Л. П. Травлеев // Вопросы степного лесоведения. - Д. : ДНУ, 1972. - Вып. 2. - С.100-134.
7. Неронов В. В. Полевая практика по геоботанике в средней полосе Европейской России. - М. : Изд-во Центра охраны дикой природы, 2002. - 139 с.
8. Плохинский Н. А. Биометрия. - М. : МГУ, 1970. - 368 с.
9. Раменский Л. Г. Введение в комплексное почвенно-геоботаническое исследование земель. -М. : Сельхозгиз, 1938. - 620 с.
10. Травлеев А. П. Естественные и искусственные леса юго-востока степной зоны Украины // Вопросы степного лесоведения и охраны природы. - Д. : ДНУ, 2004. - С. 31-32.
11. Травлеев Л. П. Материалы к характеристике грунтовых вод Присамарского стационара / Л. П. Травлеев, О. С. Григоренко // Вопросы степного лесоведения. - Д. : ДНУ, 1972. - Вып. 5. -С. 22-27.
12. Червона книга Дшпропетровсько!' обласп (Рослинний свгт) / За ред. А. П. Травлеева. - Д. : Баланс-Клуб, 2010. - 500 с.
13. Червона книга Украши. Рослинний свгг / За ред. Я. П. Ддуха. - К. : Глобалконсалтинг, 2009. -900 с.
14. Экологическая оценка кормовых угодий по растительному покрову / Л. Г. Раменский, И. А. Цаценкин, О. Н. Чижиков, Н. А. Антипин. - М. : Гос. изд-во сельхоз. лит-ры, 1956. - 472 с.
15. Юрцев Б. А. Флора Сунтар-Хаята. - Л. : Наука, 1968. - 236 с.
Надтшла доредколегп 21.09.2011
