CC BY
37
Ю.Б. Валуев
БАЗОВ1 ЕКОНОМ1ЧН1 МОДЕЛ1 ПРОЦЕС1В ЗОВН1ШНЬОЕКОНОМ1ЧНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ПРОМИСЛОВОГО ШДПРИСМСТВА
В умовах зростання масштабiв i розширення напрямiв зовшшньоекономiчно! дiяльностi (ЗЕД) промислових шдприемств у весь зрiст постае проблема обгрунтування i створення базових економiчних моделей, що визначають мехашзм планування, контролю i стимулювання дiяльностi в
зовнiшньоекономiчному напрямi i використання вщповщних !х модифiкацiй, особливо, коли сумюно з iноземними партнерами здшснюються конкретнi цiльовi проекти у таких важливих для шдприемств сферах дiяльностi, як каттальне iнвестування, розробка i впровадження ново! технiки, технологи, системи оргашзацп виробництва та управлiння, виготовлення продукци, збуту, а також створення для цього спiльних пiдприемств, фшй, представництв. Ефективнiсть зазначених напрямкiв визначае подальший розвиток пiдприемств, його мюце у свiтовiй ринковiй системi.
Проблема е дуже актуальною, тому що, по-перше, вщдавна е багато стрного i невирiшеного в побудовi економiчного механiзму управлiння внутрiшнiми господарськими процесами розподшу i кооперацп працi, який регулюе виникаючi у зв'язку з ними економiчнi вiдносини. Подруге, специфка ЗЕД взагалi i перш за все процешв i вщносин, якi визначають характер спшьно! дiяльностi резидентiв iз iноземними партнерами, потребуе адекватних економiчних моделей. По-трете, проблема набувае особливо! актуальносп i складностi в умовах, коли в шдприемств поеднуються у просторi i часi процеси двох напрямiв господарсько! дiяльностi -
внутрiшньоекономiчно!, що здшснюеться у межах внутрiшнього нацюнального ринку, i зовнiшньоекономiчноl, яка виходить за його простр. Складнiсть визначаеться тим, що процеси обох напрямiв вщбуваються в загальних для тдприемства сферах дiяльностi - iнвестицiйнiй, постачальницькш, iнновацiйнiй, технiчнiй, виробничiй, збутовiй,
зокрема в шдроздшах цих сфер, рiзних за цiлями, спецiалiзацiею та змютом процесiв, органiзацiею, системними й шшими характеристиками.
Вона постае саме на концептуальному рiвнi у зв'язку з юнуванням двох альтернативних концепцiй. Прихильники нетоварно! концепцп вважають, що пiдприемство в цшому i його пiдроздiли - це яюсно рiзнi за сво!ми властивостями i практичними можливостями системи, тому економiчна модель внутршньовиробничих процесiв мае вiдображати тiльки т показники, змiст i стан яких залежить вщ безпосередньо! дiяльностi внутршшх пiдроздiлiв. Йдеться про показники обсягу та якост продукцi!, залучених у дiяльнiсть основних засобiв, обiгових кошив i персоналу, витрат на виробництво i реалiзацiю тощо [1, 45].
Альтернативна ж модель, яка передбачае впровадження у
внутршньовиробничу сферу мехашзму товарно-грошових вiдносин, грунтуеться на умовно-розрахункових показниках реалiзацi!, прибутку, рентабельности Вона не узгоджуеться з обмеженими системними властивостями шдроздшв i не пройшла експериментально! перевiрки практикою в 1929-1931 та 1965-1972 рр. [2, 325; 1, 29].
Незважаючи на щ невдалi спроби створити у внутршнш сферi тдприемства штучш ринковi вiдносини, у сучасних умовах дiяльностi пiдприемств у дшсно ринковому середовищi знову пропагуеться щея впровадження у внутрiшньовиробничу сферу товарно-грошового мехашзму, з пею лише рiзницею, що штучна цiна виробiв складаеться iз цехово! собiвартостi i додано! вартосп [3, 25]. Отже, вщбуваеться новий виток дискусi!, коли, з одного боку, юнують прихильники концепцп внутрiшнiх товарних вiдносин, а з шшого - !! супротивники [4, 44].
Мета статп полягае в тому, щоб обгрунтувати i визначити базовi економiчнi
© Валуев Юрш Борисович - кандидат економ1чних наук.
1нститут проблем ринку та економжо-еколопчних дослщжень НАН Укра!ни, Одеса.
ISSN 1562-109X
модели котрi були б адекватнi реальним економiчним процесам пiдроздiлiв пiдприeмства i в той же час вщображали специфiку ЗЕД, особливо И партнерську складову. Вщповщно до не! автором визначено таю основш завдання:
обгрунтувати змiст базових
економiчних моделей внутршшх процесiв пiдприeмства, що здатнi адекватно вщображати 1х мiсце у системi внутрiшнього розподiлу i кооперацп пращ;
видшити в загальному процесi ЗЕД окремi 11 сфери;
визначити види процешв ЗЕД, в управлiннi якими доцшьно використовувати вiдповiднi базовi економiчнi моделi та основнi !х модифшацп.
ЗЕД, хоча i важливий, проте тшьки один iз напрямiв багатогамно! дiяльностi великого промислового пiдприeмства, i цiльова спрямованiсть i економiчний змют 11 iнформацiйних моделей мають визначатися в рамках загального для шдприемства концептуального шдходу.
1снуе двi концепцп формування базових економiчних моделей внутршшх процесiв пiдприeмства.
Класична модель грунтусться на плануваннi, контролi, оцiнцi i стимулюваннi дiяльностi внутрiшнiх пiдроздiлiв
шдприемства з економiчних показникiв, стан яких залежить вщ 1х безпосереднiх зусиль.
1х поеднання створюе кiнцевий результат дiяльностi пiдприемства, що характеризуеться економiчними показниками реалiзацil продукци, прибутку,
рентабельности Саме iнтегрування системних властивостей i реальних зусиль внутрiшнiх пiдроздiлiв, як принципово рiзнi за характером дiяльностi, а вiдтак, i цiлями, дозволяе шдприемству здiйснювати не умовнi, а реальш ринковi процеси з ушма випливаючими з цього фiнансовими наслщками.
Друга, «товарна» модель сповiдуе впровадження в шдприемсга внутрiшнiх, ш-бито ринкових вщносин. Вона передбачае введення у внутршньовиробничий обiг умовно-розрахункових цш i з 1х допомогою ощнювання вартостi виробiв, якi передаються цехом до наступного технологiчного передшу, планування !х
цехово! собiвартостi, а вщтак, i прибутку дiяльностi.
У минулi роки в цьому псевдоеконо-мiчному механiзмi обсяги реалiзацil та прибутку визначалися за допомогою штучно сконструйованих умовно-розрахункових цш, в основу яких було покладено плановий цеховий фонд заробггно! плати безпосереднiх виробникiв. Як результат, сукупш «ринковЬ> показники цехiв не мали нiчого спiльного з реальними економiчними показниками пiдприемств, тому практика використання мехашзму поволi втрачала сенс i на пiдходi до 1975 р. зшшла нанiвець [1, 29].
У сучасних ринкових умовах життедiяльностi пiдприемств знову тиражуеться помилкова концепцiя, у якiй:
йдеться про начебто економiчну са-мостшнють виробничих пiдроздiлiв, хоча в дшсносп вони функцiонують у межах цшей та обмежень, якi визначаються !м вiдповiдно до загально! цiлi шдприемства виходячи з !х обмежених системних властивостей i мiсця, що вони посщають у
внутрiшньовиробничому розподiлi й кооперацп працi. Звичайно, в окремих умовах шдроздши можуть здiйснювати повний цикл виробництва продукци та виходити з нею на вшьний ринок, але тшьки в межах повноважень, що !м надано тдприемством. У даному ж разi запропоновано концепщю, де в один ряд поставлено шдроздши, що виробляють як кшцеву ринкову, так i промiжну продукщю, створюючи в такий спосiб розрахунковий умовний прибуток;
прибуток, який одержуе шдприемство в цшому, розподiляеться мiж усiма шдроздшами за единою нормою рентабельностi, що у будь-якому разi робить 11 умовною. Постае, таким чином, завдання штучно вирiвняти як планову, так i фактичну рентабельнiсть, яка визначаеться
вщношенням прибутку до вартостi виробничих фондiв, без чого неможна впроваджувати цшеспрямовану об'ективну систему економiчного стимулювання пiдроздiлiв, якi мають рiзнi показники знаменника формули рентабельности
Слiд чггко уявляти, що прибуток ство-рюеться в зв'язку з процесами, у яких беруть участь не тшьки цехи, що безпосередньо виробляють продукщю, навггь коли вщбуваеть-
ся завершений цикл 11 виготовлення. На ньо--го працюють практично вс служби тдпри-емства.
Немае сенсу створювати шюзп, треба виходити з того, що системш властивостi, а вщтак, i реальнi можливостi цехiв i служб у загальному внутрiшньому процес розподiлу i коопераци працi, як мшмум, на порядок нижчi шж системнi властивостi пiдприемства як цшсного, системного формування.
За цих умов цехи в змозi вирiшувати тшьки одну частину завдань одержання прибутку, що узгоджуються з 1х особистими системними властивостями:
виробити потрiбний обсяг продукци з високими яюсними характеристиками;
залучити для цього необхщш i достатнi ресурси - основнi засоби, оборотнi активи, виробничий i обслуговуючий персонал;
оптимiзувати власнi виробничi витрати. Саме в цьому i тiльки в цьому мають полягати завдання цехiв. Друга, не менш важлива 1х частина знаходиться в цариш зусиль вщдшв i служб пiдприемства у сферах маркетингу, швестицш, iнновацiй,
матерiального, техшчного та iнших видiв забезпечення, збуту ^ звичайно ж, управлiння. Ця частина загального завдання забезпечення жипедаяльносп пiдприемства, у тому числi одержання прибутку цехам просто не тдвласна.
Якщо ж, всупереч здоровому глузду, цехи будуть продукцiю пiдприемству «продавати», тодi вони, за логiкою речей, мають «купляти» послуги вiддiлiв i служб, якi во-
ни цехам надають. 1накше кажучи, службам буде необхщно «заробляти» свiй прибуток. Бшьш абсурдну ситуацiю важко навiть уявити.
Але вважаючи необгрунтованим, навiть хибним пщхщ до створення штучних внутрiшнiх товарно-грошових вiдносин там, де 1х у дшсносп немае, слiд зробити виключення для ощнювання процешв ЗЕД, принаймш тих, якi вiдбуваються у межах спшьних 11 видiв, зокрема спшьних партнерських проектiв.
Одна справа, коли цехи передають сво1 вироби наступним передшам i сукупний тех-нолопчний процес вiдбуваеться в серединi шдприемства, не переходячи у сферу реального зовшшнього ринку, у якому взаемодь
ють виробник i кшцевий споживач. Це - суто внутршш, неринковi стосунки, що вщбува-ються в системi внутрiшньовиробничого розподiлу i коопераци працi.
I зовсiм шша ситуацiя, коли пiдприемство-резидент спiльно з шоземним партнером здiйснюють i реалiзують конкретний проект, несуть певнi витрати i одержують реальний прибуток, який розподiляеться мiж партнерами вщповщно до юнуючо1 угоди. Це - уже суто ринковий процес, який виходить за межi внутршньосистемного розподшу працi.
Отже, треба розмежувати принципово рiзнi процеси дiяльностi шдприемства, обгрунтувати i визначити базовi економiчнi моделi управлiння для окремих типових видiв процесiв у напрямi ЗЕД.
Розматсть як самих процесiв ЗЕД, так i органiзацiйних структур, у яких вони вщбуваються, зумовлюе необхщнють визначити два види економiчних моделей:
базов^ пiд якими ми розумiемо концептуальне бачення вiдокремлених у просторi (видiв) процесiв, що повторюють 1х змiст iз найбiльш суттевих характеристик i визначають сукупнiсть i спрямованють складових механiзму, за допомогою якого мае здшснюватись управлiння процесами;
шформацшш, що розробляються в межах окремих функцш управлiння i вiдображають бажаш (плановi) чи реальнi (фактичнi) змютовш характеристики дiяль-ностi пiдроздiлiв або пщприемства в цiлому.
В економiчнiй лiтературi вiддавна iснуе поняття цен^в вiдповiдальностi: цент-рiв витрат, цен^в доходу, центрiв прибутку. Загальноприйнято, що цими термшами визначаеться певний економiчний статус пiдроздiлiв у системi
внутршньовиробничого розподiлу i кооперацil працi. В одному разi на пiдроздiл покладаеться вщповщальшсть за рiвень витрат, у другому - за обсяг доходiв, у третьому - за прибуток, який одержано у зв'язку з дiяльнiстю [5, 133,162].
По суп, таке розумшня центрiв запере-чень не викликае. I все-таки, коли йдеться про економiчнi моделi дiяльностi, точшше, моделi процесiв, у нашому випадку зовнiшньоекономiчноl, у 1х основi лежать саме процеси як першопричина понесення витрат, одержання доходу i прибутку, але не
шдроздши як центри, де процеси вщбуваються. Модель центру - це вже вщображення вше! дiяльностi шдроздшу, тобто зовшм iнший змiст.
Iнформацiйнi модели що
розробляються в межах окремих функцш управлiння, мають вiдображати вже не концептуальш, а похiднi вщ них характеристики процесу.
Виходячи з такого розумшня цього питання, вважаемо обгрунтованим розглядати три принципово рiзнi базовi економiчнi моделi процесiв ЗЕД, в основi яких лежать найбшьш суттевi змiстовнi характеристики, а саме модель витрат, модель доходiв, модель прибутку.
Базова модель витрат у !! «чистому виглядЬ> визначае, що дiяльнiсть пiдроздiлу у принципi ощнюеться i стимулюеться за рiвнем витрат. Вона реалiзуеться у показниках, яю грунтуються на класифiкацiях самих витрат з об'ективно юнуючих ознак, що мають слугувати першоджерелом побудови конкретних iнформацiйних моделей витрат специфiчних видiв процесiв - моделей планових, облшових, аналiтичних як модифiкацiй базово! моделi. Витратну модель доцiльно застосовувати, наприклад, у випадках, коли:
операцп експорту-iмпорту мають разовий або перюдичний характер i нiвелюються у загальних витратах звичайно! дiяльностi на нацюнальному ринку у зв'язку з постачальницькою, збутовою та шшими !! видами. У такому разi немае сенсу створювати вщокремлеш системи !х планування, облшу, аналiзу, тому що достатньо контролювати витрати кожно! окремо! господарсько! операцi!;
операцi! експорту-iмпорту мають значний обсяг i стабiльний характер, переважно в торговельнш дiяльностi i здiйснюються поряд iз дiяльнiстю на нацюнальному ринку. Тодi доцiльно вщокремлювати витрати ЗЕД у плануваннi й облшу, що сприятиме веденню !х контролю та економiчного аналiзу вже на рiвнi вiдповiдних сукупностей процешв;
iнновацiйнi процеси здiйснюються разом з шоземними партнерами i не передба-чають одержання прибутку. У цьому випадку створюеться проектна структура з
узгодженим кошторисом, виконання котрого контролюеться обома сторонами. Це можуть бути витрати на проведення конференцш, семiнарiв, розробку заходiв щодо вдосконалення органiзацi! виробництва та управлшня, розробку модифiкацiй базових виробiв тощо. Змют конкретних моделей витрат у такому разi залежить вiд умов участ партнерiв у витратах, глибини контролю, умов використання результата, шших обставин.
Можна також навести iншi приклади, коли витрати процешв ЗЕД треба вщдшяти вiд загальних витрат операцшно! дiяльностi пiдприемства. Але у будь-якому разi модель витрат передбачае вщображення виключно витрат як таких.
Базова модель доходiв. Переважно доходи ЗЕД - це надходження за реалiзованi на експорт продукщю, роботи, послуги, зокрема, виторг за продукщю основного виробництва, за продаж непотрiбних пщприемству виробничих запасiв, за продукщю допомiжних виробництв, виторг вщ орендних операцiй, вiдступлення вiд прав штелектуально! власностi, вiд продажу валютних кошив, фiнансових iнструментiв, майна.
У промисловому пiдприемствi доходи виникають як у його власних збутових, постачальницьких i шших пщроздшах, так i у створених ним на територi! iнших держав представництвах i iнших структурах, витрати котрих мiзернi, такi, що не йдуть у жодне порiвняння з доходом.
Часпше за все моделi виникнення окремих видiв доходiв i !х використання розробляються на вщповщних субрахунках у системi бухгалтерського облiку.
Базова модель прибутку грунтуеться на порiвняннi витрат i доходiв i може використовуватися, якщо ставити за мету визначати фiнансовий результат окремо за видами операцш, про що йдеться в робой [6, 5]. Це можливо в теори, проте не завжди мае сенс на практищ, особливо за умов використання рiзного роду умовних щн, показникiв, розрахункiв. Модель прибутку дшсно актуальна, коли:
ЗЕД у цшому, чи окремi !! стратегiчнi напрями оргашзацшно вiдокремленi, а !х
ефективнють оцшюеться за piBHeM прибутку. Тодi в iнфоpмацiйних планових i облшових моделях витрати, доходи i фiнансовi резуль-тати мають вiдобpажатися за цими стратепч-ними напрямами, а всередиш кожного з них - за центрами вщповщальносп. Бiльшe того, процеси стратепчних напpямiв, у pазi доць льностi, можна виводити на окремий внутрь шнiй баланс, навпъ без надання вiдповiдним пiдpоздiлам статусу юридично1 особи;
у рамках ЗЕД здшснюеться спiльна ш-новацiйна дiяльнiсть резидента та iнозeмних паpтнepiв iз peалiзацiï розмапих пpоeктiв, що передбачае одержання прибутку, зокрема здiйснeння проекту - вщ розробки i продажу документаци на нову пpодукцiю та надання консультацшних i iнших послуг тре^м особам на договipних засадах - до оргашзацп спiльного шдприемства для ïï виробництва. Модель вщображае поеднання peсуpсiв, якi потpiбнi для створення шдприемства, виробництво та продаж продукци, розподш прибутку мiж засновниками вщповщно до юнуючих угод;
продукщя на експорт виробляеться iз сировини i матepiалiв замовника, тодi цша виробника буде включати витрати на 1х переробку, ПДВ, прибуток;
виконання разових робгг i надання окремих послуг нерезидентам передбачае одержання прибутку. Модель мютить iнфоpмацiю про витрати, дохщ i прибуток стосовно кожного окремого замовлення.
Розглянуп eкономiчнi модeлi витрат, доходiв, прибутку мають значення базових, тому що кожна з них визначае загальний, концептуальний пщхщ до розробки розмаггтя шформацшних моделей процешв, виходячи з pозмаïття самих процешв, складу i характеру дiяльностi пiдpоздiлiв, у яких процеси вщбуваються.
На нашу думку, концeпцiя побудови eкономiчних iнфоpмацiйних моделей мае за-сновуватися на сформульованому У.Р. Ешбi кiбepнeтичному законi нeобхiдного pозмаïття, у якому наголошуеться, що з устхом упоратися з pозмаïттям в об'ект упpавлiння може тiльки таке управлшське упорядження, котре саме мае достатне розмаптя [7, 293-302].
Упpавлiння - суто шформацшний процес. За допомогою планово!' та облiковоï
моделей реальних eкономiчних пpоцeсiв пiдпpиемства здiйснюються прямий i зворотний зв'язки мiж оргашзацшними структурами суб'екта й об'екта управлшня. Нeдостовipнi, нeповнi модeлi не взмозi сприяти прийняттю обгрунтованих piшeнь у режимах стратепчного, поточного й оперативного управлшня. Тому закон необхщного розмаггтя визначае не тiльки пiдхiд до формування оpганiзацiйноï структури упpавлiння, але й один iз найбiльш важливих принцишв iнфоpмацiйного моделювання eкономiчних процешв -принцип адeкватностi моделей складу i змюту самих пpоцeсiв, яю вiдбуваються в конкретних пiдpоздiлах вщповщних сфер дiяльностi, тобто моделей, що повторюють об'ект моделювання.
Виходячи з цього е пщстави розглядати шформацшш модeлi пpоцeсiв дiяльностi двох видiв пiдpоздiлiв:
модeлi дiяльностi пiдpоздiлiв, що юнують в основних сферах ЗЕД -швестицшнш, iнновацiйнiй,
постачальницькiй, техшчнш,
констpуктоpсько-тeхнологiчнiй, виpобничiй, збутовiй, тобто модeлi пpоцeсiв лiнiйних структур, де безпосередньо здшснюються господаpськi опepацiï та виникають пов'язанi з ними peальнi витрати, доходи, прибуток;
модeлi дiяльностi цшьових структур проектного типу, у яких зосереджуються зусилля персоналу piзноï функцiональноï спeцiалiзацiï та виникають витрати, доходи, прибуток зi здiйснeння окремих програм ЗЕД або пeвноï 1х сукупносп.
Iнфоpмацiйнi модeлi дiяльностi лiнiйних структур, що розробляються в рамках базовоï модeлi витрат, мають засновуватися на Тх класифiкацiï з сукупностi ознак, яю всeбiчно розкривають об'ект моделювання. Притому планова й облшова модeлi мають бути адeкватнi одна однш.
Зокрема, питання, що постають перед нею в контeкстi цiльового призначення i змюту моделей витрат, таю: що являють собою витрати у 1х eкономiчному змюи, заради чого вони понесеш, у яких пщроздшах виникають, якi пiдpоздiли е центрами вщповщальносп за вiдхилeння вiд норм i кошторишв, що погipшують показники дiяльностi пiдpоздiлу, а вiдтак, зменшують прибуток пiдпpиемства в цiлому,
залежать витрати чи не залежать вщ обсяпв дiяльностi [8, 78].
Наприклад, у витратнш моделi вiддiлу постачання бажано мати таку iнформацiю: Процес придбання pecypciB: вартiсть за щнами постачальникiв - у т.ч. iмпортерiв;
заготiвельнi витрати - у т.ч. з iмпортy; транспортнi витрати - у т.ч. з iмпортy. Процес зберкання:
витрати на утримання складiв -амортизацiя, опалення, освiтлення, технолопчний персонал, господарське обслуговування;
втрати в межах норм i поза нормами; витрати на утримання автокар, шшого внутршнього транспорту.
Управлiння процесами матерiального забезпечення:
оплата пращ з нарахуванням; витрати на вщрядження керiвництва; витрати на утримання офюу; витрати на зв'язок.
Однак слщ зазначити, що у П(С)БО 16 витрати друго! та третьо! груп включено не до постачальницьких, а до адмшстративних, незважаючи на те, що розмат витрати на процес зберкання запасiв пiд власне адмшютративну дiяльнiсть нiяк не пщпадають. Як наслiдок, модель витрат сфери постачання неадекватна самим витратам [9, 47-48].
Можна вважати, що в пщприемствах, де процеси ЗЕД у сферi матерiального забезпечення вщбуваються водночас iз процесами цieï же сфери на нацюнальному ринку, достатньо видшити в шформацшнш моделi лише витрати першоï групи. Це дасть можливють порiвняти вартiснi показники придбання ресyрсiв на нацiональномy i зовтшньому ринках, що сприятиме поглибленню порiвнювального економiчного аналiзy витрат обох джерел надходження ресyрсiв iз випливаючими практичними наслщками.
1нша справа, коли
зовнiшньоекономiчний напрям постачання вiдокремлений органiзацiйно i поеднуе всi три його складов^ Тодi в моделi мають бути вщображеш сyкyпнi витрати служби з iмпортного постачання ресyрсiв i пщпорядкованих ïй складiв - без будь-яких виключень.
Якщо для спiльного тдприемства в цшому, що створено резидентом спшьно з шоземним партнером для виробництва продукци, може бути прийнято тшьки прибуткову модель фyнкцiонyвання, що визначаеться необхщнютю сплати податку на прибуток i розподшу його мiж партнерами, то для його виробничих пщроздшв актуальна не прибуткова, а витратна модель. До речi, вона потрiбна також для пiдприемства в цшому, тому що без не1' просто неможливо визначити загальний прибуток.
У такому разi для ïï змiстовноï побудови витрати дiяльностi й зовнiшньоекономiчноï в тому числi слiд класифшувати за такими ознаками: економiчнi елементи - матерiальнi витрати, витрати на оплату пращ, вщрахування на сощальт заходи, амортизацiя, iншi витрати; цшьове призначення - виробниче обслуговування, господарське
обслуговування, виготовлення основно1' продyкцiï, yправлiння; витрати сфер ЗЕД -швестицшно1', iнновацiйноï,
постачальницько1', технiчнi,
констрyкторсько-технологiчноï, виробничо1', збутово1', господарсько].', yправлiнськоï; центри виникнення: пiдроздiли окремих сфер дiяльностi; центри вiдповiдальностi -пщроздши, пiд впливом яких формуються витрати; вiдношення до конкретних носив витрат (видiв продyкцiï, робiт, послуг): витрати прям^ непрямi; вiдношення до обсяпв дiяльностi - змiннi, постшш, за ознаками А, Е, G подш витрат зроблено в робот [10, 572].
Виходячи з ще1' класифшацп iнформацiйна модель цеху основного виробництва спшьного пiдприемства мае мютити такi показники: сyкyпнi витрати на виготовлення конкретних видiв продyкцiï -прямi та непрямi, витрати на утримання та експлуатащю машин i устаткування, господарськi витрати, витрати на управлшня.
Пiдкреслимо, що iснyвання в пщприемсга двох напрямiв дiяльностi -внутршнього i зовнiшнього зумовлюе необхщтсть розробки загально1' класифiкацiï витрат як единого банку групувань, який може використовуватися для побудови конкретних шформацшних моделей витрат обох напрямiв. Вибiркове використання
групувань залежить вщ змюту моделей кожного окремого виду процешв. Для цього доповнимо загальну вщому класифшащю витрат такими угрупуваннями, що вщображають 1х саме зовнiшньоекономiчний аспект:
за характером дiяльностi - витрати звичайно1, витрати проектно1 дiяльностi;
за участю у витратах - власш витрати, сумюш;
за ступенем шформацшно1
вiдокремленостi - витрати, що швелюються в загальних iнформацiйних моделях витрат, такi, що вщображаються в окремих моделях;
за вщношенням до об'екта витрат -витрати виду дiяльностi, витрати на проект.
У цшому використання суто витратних моделей ЗЕД обмежуеться характером самих процешв, тому що i власнi проекти, котрi розробляють на експорт, i такi, що виконуються зусиллями двох або декшькох партнерiв, у тiй чи iншiй форм^ як правило, передбачають одержання взаемно1 вигоди, тобто прибутку.
Таблиця. Переважт гнформацШш модели процессе ЗЕД
Процеси ЗЕД Iнфоpмацiйнi модeлi з опepацiй
iмпоpту експорту
1. Фiнансовi швестицп подiл прибутку подш прибутку
2. Тоpговi опepацiï: купiвлi-пpодажу товарообмшш (баpтepнi) витрати витрати прибутку дохщ
3. Оpeнднi: оперативна фшансова витрати витрати прибуток дохщ
4. Посepeдницькi (комiсiйнi, агeнтськi, брокерсью, дилepськi, дистpиб'ютоpськi, eкспeдитоpськi) витрати прибуток
5. 1нновацшш: власна дiяльнiсть сумiсна дiяльнiсть неприбуткова дiяльнiсть витрати подш прибутку витрати прибуток подш прибутку витрати
6. Виpобничi: переробка давальницькоï сировини надання послуг сумiснe виробництво витрати витрати подш прибутку прибуток прибуток подш прибутку
7. Оргашзащя представництв за кордоном витрати витрати
Таю деяю основш мipкування стосовно побудовi розмаптя шформацшних моделей доцшьносп використання в ЗЕД базових вщповщно до зазначених процешв. eкономiчних моделей та 1х модифшацш у
Висновки
Витратна модель може мати сенс, коли в рамках сумiсноï дiяльностi peалiзуються нeпpибутковi завдання, але вони мають разовий характер i загальну тенденщю не змшюють. У ЗЕД пщприемство виходить на справжнш, неумовний ринок i, природно, одержуе реальний прибуток. Це принципово в^^зняе його дiяльностi у зовнiшньому напpямi вiд пpоцeсiв, якi вiдбуваються у внутршньому сepeдовищi в зв'язку з розподшом i коопepацiею пpацi мiж пiдpоздiлами, що не виходять на реальний ринок, шчого не продають i тому не мають шякого прибутку. Саме тому оцшювати дiяльнiсть виробничих пiдpоздiлiв спiльного пiдпpиемства треба також iз показникiв витрат, хоча воно в цшому е суто ринковим формуванням.
У таблищ наведено окpeмi види процеав ЗЕД, якi вщбуваються в пщроздшах основних ïï сфер [11, 106-107], i визначено конкретш шформацшш модел^ що, на нашу думку, актуальш для окремо взятих проце^в згiдно з базовими моделями.
1. Заснована на показниках реалiзацi!, прибутку, рентабельносп модель товарно-грошових вщносин в управлiннi внутрiшнiми процесами промислових тдприемств, яка у минулi роки двiчi себе не виправдала в зв'язку з !! умовно-розрахунковим змютом, а вiдтак, i побудовою, знову необгрунтовано пропагуеться до впровадження у практику як така, що забезпечуе оргашчний зв'язок внутрiшньо! системи розподшу i кооперацi! працi з реальним ринковим середовищем.
2. Обгрунтовано, що процеси ЗЕД, на вщмшу вiд внутрiшнiх процесiв пiдприемства, е суто ринковими, тому !х модел^ принаймнi, коли пiдприемства-резиденти спiльно з шоземними партнерами здiйснюють конкретнi проекти, що мають товарну форму, мають вщображати прибуток вiд !х реалiзацi!.
Бiльше того, розма!тiсть процесiв ЗЕД i органiзацiйних структур, у яких вони вщбуваються, зумовлюе необхiднiсть юнування двох видiв економiчних моделей: базових, яю визначають сукупнiсть i спрямованють економiчного механiзму в системi управлшня, тобто поведiнку пiдприемства; та шформацшних, котрi розробляються в межах окремих функцш управлiння i вiдображають плановi чи фактичнi показники процесiв i результатiв, конкретизуючи, таким чином, змют базових моделей.
Виходячи з найбiльш суттевих змiстовних характеристик економiчних процесiв можна розглядати три принципово рiзнi базовi моделi: модель витрат, модель доходiв, модель прибутку.
3. Розроблено матрицю шформацшних моделей процешв ЗЕД, у якш для окремих видiв процешв визначено переважнi iнформацiйнi моделi - витрат, доходу, прибутку.
Подальшi дослiдження доцшьно вести в напрямах, якi передбачають побудову змютовних iнформацiйних моделей окремих видiв зовнiшньо- i внутрiшньоекономiчних процеав.
Лiтература
1. Валуев Б.И., Гулинский ЯП., Мелешкина Ф.С. Внутрипроизводственный хозрасчет (опыт, пути совершенствования). -М.: Экономика, 1978. - 183 с.
2. Татур С.К. Хозяйственный расчет в промышленности СССР. - Изд. 3-е, перераб. и доп. - М.: Финансы, 1970. - 415 с.
3. Грещак М.Г. та ш. Внутршнш еко-номiчний мехашзм пiдприeмства: навч. посiбник / М.Г. Грещак, О.М. Гребшкова, О.С. Коцюба. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.
4. Валуев Б.1. Новий виток внутршшх товарних вщносин у промисловому пщприемсга - хибнють сучасно! концепцп // Вiсник соцiально-економiчних дослiджень. Вип. 19. - Одеса: ОДЕУ, 2005. - 316 с.
5. Палий В.Ф. Организация управленческого учета. - М.: Бератор-Пресс, 2003. - 224 с.
6. Рура О.В. Облк та аналiз експортно-iмпортних операцш: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Кшвськ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2005. - 19 с.
7. Эжби У.Р. Введение в кибернетику. - М.: Иностр. лит., 1959. - 432 с.
8. Бекренева Г.О. Бухгалтерсью моделi непрямих витрат промислових пщприемств: Дис. ... канд. екон. наук: 08.00.09 / Одеськ. держ. екон. ун-т. - Одеса: ОДЕУ, 2008. - 194 с.
9. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 16 «Расходы» // Национальные стандарты бухгалтерского учета. Спецвып. - Все о бухгалтерском учете. - 2001. - №37 (583).- С. 47-49.
10. Бухгалтерський фшансовий облш Пщручник для студенпв спещальносп «Облш i аудит» вищих навчальних закладiв / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 7-ме вид., доп. i перероб. - Житомир: Рута, 2006. - 832 с.
11. Валуев Ю.Б. Процеси зовшшньо-економiчноl дiяльностi промислового пщ-приемства - системне уявлення / Науковi працi Кiровоградського нацiонального тех-нiчного унiверситету: Економiчнi науки, вип. 8. - Юровоград: КНТУ, 2005. - 405 с.
