CC BY
14
УДК 101:321.01:355
1.1. Севрук, кандидат фшософських наук, доцент
БАЛАНС ВЛАДИ ТА ВЛАДНИХ В1ДНОСИН (Н. ЕЛ1АС): АНТРОПОЛОГ1ЧН1 НАСЛ1ДКИ В КОНТЕКСТ1 ВШСЬКОВО-СОЩАЛЬНОГО УПРАВЛ1ННЯ
У статт1 надано анал1з методолог1чного значения ¡дей Н. Ел1аса щодо характеру та сутност1 владних стосунюв для удосконалення сучасних практик в1йськово-сощальногоуправл1ння. Розкрито зм1ст понять «баланс влади», «власний диферен-ц1ал», проанал1зовано в1дносини асиметрп як в1дносини взаемозалежност1 м1ж «сильними» та «слабкими». Простежено опосередкований характер впливу влади у складних структурах, якими е втськов1 структури, що формуе «аношмну владу оргамзацИ», «структурну владу» або «примус обставин».
Особливаувага придыяеться значенню для втськово-сощальногоуправлтня ви-сновюв Н. Ел1аса про антрополог1чш насл1дки влади та владних стосунюв, серед яких твердження щодо влади як структурног особливост1 уах людських стосунюв, що формуе «всюдиприсутмсть» влади, про в1дносний характер влади (гг не можна «мати», вона встановлюеться як взаемод1я принаймш двох оаб), про динам1чмсть, мгнливгсть влади, про наявтсть балансу влади не тгльки мгж тдивгдами, а й мгж групами та ¡нш1.
Ключовi слова: втськово-сощальне управл1ння, влада, баланс влади, аноммна влада оргашзацИ, структурна влада.
Актуальтсть проблема. Сьогодш в суспшьста юнують рiзнi думки щодо розвитку й майбутнього армп Украши. Пол^ологи й сощологи, психологи та фшософи намагаються виявити тенденцп та закономiрностi, опти-мальш шляхи та технологи, що забезпечать розвиток, боездатшсть та боего-товшсть украшсько! армп.
Перед украшським суспшьством постае значна проблема, масштаби яко! мабуть ще повшстю не усвщомлюються, - створення шновацшно! теорп та практики сощального управлшня, формування ново! генерацп управлшщв, як здатш мислити та дiяти в умовах кризового стану суспшьства, приймати випереджаючi ршення, ефективно використовувати наявш ресурси.
За умов ведення пбридно! вшни на теренах краши, тдвищено! конфл^-носп у суспiльствi, його значного сощального та майнового розшарування, загострення мiжнацiональних проблем особливо гостро постають питання забезпечення ефективносп вiйськово-соцiального управлiння з метою мшь мiзацii можливих сощально-негативних впливiв.
138
© Севрук I. I., 2017
В умовах рiзких змш у военному мистецта та веденнi сучасно'1' вiйни, над-звичайного ускладнення системи управлшня вiйськами, стрiмкого оновлення бойово'1' технiки i озброення стае очевидним те, що в усiх ланках сощального управлiння повинен пiдтримуватись единий тдхщ до оргашзацп i методiв соцiального управлiння, повинна дiяти едина система нормативiв, оператив-ностi, якосп, сталостi та безперервностi, а якщо потрiбно, i прихованостi соцiального управлшня.
У той же час аналiз наукових джерел виявив явну недостатнють у втиз-нянiй науковiй традици методологiчних, науково-теоретичних та теоретико-методичних робiт, спрямованих на дослiдження основ сощального управлшня у вшськових структурах. На сьогодш вкрай недостатньо дослщжень, у яких би розглядались основш аспекти вiйськово-соцiального управлiння з урахуван-ням здобутюв сучасно'1' фшософсько'1' та сощолопчно! теори. Дослiдження, що присвячеш розгляду влади та владних стосунюв у тому значеннi, як !х презен-туе сучасна захiдна теоретична сощолопя, вiдсутнi.
Метою даног статтi е аналiз iдей одного з найбшьш авторитетних пред-ставникiв захщно! теоретично! сощологл Норберта Eлiаса щодо характеру та сутностi владних стосунюв, !х методологiчного значення для удосконалення сучасних практик вшськово-сощального управлiння.
Сощальне управлiння як практики, що стовщсотково здiйснюються через людину, з метою впливу на людину (та людсью об'еднання), вимагае знання не тшьки технологiчних аспектiв соцiального управлiння, а й сутшсно! осно-ви само! його можливосп. Необхiдним е теоретичне дослщження сутшсно'1 основи тих взаемодш, взаемозалежностей, що виникають мiж людьми у будь-якiй групi, будь-якш оргашзацп.
Саме взаемозалежностi людей опиняються у центрi уваги Н. Eлiаса, який доводить: будь-яка залежнiсть, навт емоцiйна, е виразом владних вщносин мiж людьми.
За Eлiасом, влада е структурною своерщшстю будь-яких людських вщ-носин. Тому принциповим стае розрiзнення владного потенцiалу, ресурсiв влади, засобiв здiйснення або досягнення влади як тако'1'.
Оскiльки влада тримаеться на стосунках взаемозалежност - п неможливо «мати». Влада iснуе лише у вщносинах мiж кiлькома взаемод^чими, взаемо-залежними людьми (або групами). Такий владний зв'язок утворюеться навт тодi, коли взаемодiють двое.
Але можна волод^и ресурсами та засобами влади. I такими ресурсами на сьогодш постають не тшьки грошi або матерiальнi блага. Kрiм традицшних, таких як сила, примус, право, закон, санкци тощо, iснують таю, що проявились у сощальних практиках лише наприкшщ ХХ ст. Серед таких, примiром, уко-
ршешсть групи в системГ сощальних стосунюв, стушнь згуртованосп групи, сила сощального контролю та ïh. Саме вщ ресурсiв залежить здшснення влади, ïï конкретнi прояви.
Ресурси та джерела влади мають полiморфний характер, що обумовлене багатоаспектним характером взаемодп та взаемозалежностей мiж людьми. Вони можуть бути сощальними, економiчними, полiтичними, релiгiйними, моральними, емоцшними, просторовими тощо.
Реальнiсть владних вщносин, тобто реалiзовану владу, Eлiас пропонуе опи-сувати за допомогою поняття «баланс влади», «владний диференщал». Це по-няття розкривае асиметрiя взаемозалежностей у вщносинах мiж сильними та слабкими. Спираючись на емпiричнi дослщження, Eлiас доводить: слабкi також мають свш владний потенцiал, вони здатш за певних умов впливати на сильних, з якими знаходяться у стосунках взаемозалежностГ Kрiм того, поняття «баланс влади» розкривае внутрГшню динамГку владних вiдносин, до яких, окрГм без-посереднiх учасникiв, неминуче залучаються також i iншi iндивiди, групи тощо.
Владш вiдносини, за Eлiасом, характеризуються бiполярнiстю. Це пану-вання-пщкорення, домiнування-пiдлеглiсть. У той же час владним вщносинам притаманна i така характеристика, як транзитившсть або опосередковашсть влади. Це означае, що у складних взаемозалежних структурах влада здшсню-еться переважно опосередковано. Цей момент фГксуеться у поняттях «аношм-на влада оргашзацш», «структурна влада» або «примус обставин».
У теорГï цившзацшного процесу, що ïï обгрунтовуе Eлiас, владнi баланси, перетiкання влади, владш напруження розглядаються як суттевий чинник суспшьних трансформацiй, змГн соцiальних структур.
Антрополопчш наслiдки влади та владних баланав Eлiас формулюе таким чином:
1. Оскшьки люди завжди знаходяться у ф^ра^ях (взаемозалежностях), а вГдносини залежносп завжди е владними, то з цього лопчно витiкае те, що влада е структурною особливютю уах людських вГдносин. Феномен влади е всеприсутшм.
2. Якщо влада грунтуеться на вiдносинах взаемозалежностi, то вона не е властивютю, ïï не можна мати. Влада - це стввщносне поняття, бо вона може юнувати лише мГж двома i бшьше взаемозалежними людьми. ВолодГти можна джерелами влади, або засобами влади. Але реалiзацiя влади залежить вщ того, яю ïï джерела знаходяться у розпорядженш Гнших.
3. Влада може юнувати лише як баланс влади, або владний диференщал. Адже владнi вГдносини не повиннГ бути симетричними, хоча вони й змГнюються.
4. ВладнГ вГдносини е динамГчними. Балансування влади може вГдбува-тися прискорено або уповшьнено, може змшюватися або стабГлГзуватися. Це
залежить не тшьки вщ тих, хто знаходиться безпосередньо у владних стосун-ках, а й також вщ шших вiдносин у переплетшш взаемозалежностей.
5. Владнi вiдносини е не тшьки бшолярними, а й транзитивними. У склад-них структурах взаемозалежностей влада нерщко здiйснюеться опосередко-вано, коли не iснуе шкого, у чшх iнтересах здiйснюеться ця влада (примiром, анонiмна влада оргашзацш, державна влада, сруктурний примус тощо). Але за усiм цим зрештою стоять люди з 1'хшми штересами та залежностями.
6. Владнi баланси юнують не тiльки мiж шдивщами, а й мiж групами. Суттевим фактором балансу влади мiж двома групами е стутнь згуртованос-т вiдповiдних груп та наявнiсть шструментар^ для застосування влади.
7. Джерела влади мають полiморфний характер, що вщповщае багато-аспектностi вiдносин залежносп (вони мають емоцiйний, соцiальний, еконо-мiчний, просторовий аспекти).
Цi висновки стали результатом опрацювання чисельного емтричного матерiалу як iсторичного, так i сучасного - останнiх десятилiть ХХ ст. Результатом цих дослщжень стала концепцiя домiнуючих та аутсайдерських груп. Модель взаемоди «ютеблшмент - аутсайдери» вiдбивае особливостi будь-яко'1' групово'1' взаемодп у сучасному соцiумi: сощальна нерiвнiсть, розподiл на-селення на багатих i бщних, мiсцевих (укоршених) та прибульцiв (мiгрантiв) тощо. Тому вважаемо за необхщне надати ïï ретельний аналiз.
У 1994 р. в Англи вийшла у св^ книга пiд назвою «Усталенi та аутсайдерсью групи» - сумiсна праця Н. Eлiаса та Дж. Л. Скотсона. Робота була побудована на широкому емтричному матерiалi дослiдження, що було проведене у невеликому англшському мютечку. Поштовхом для проведення дослiдження були напруженi, нерiвнi стосунки мiж рiзними групами мешканцiв. Найбшьш цiкавим фактом стало те, що найбшьш високим рiвнем конфлiктностi вiдрiзнялися не тi групи, що мали рiзний матерiальний стан, освiтнi або культурш прiоритети, а тi, що рiзнились ступенем укорiненостi в системi соцiальних вiдносин дано'1' спiльностi, що й слугувало поштовхом для теоретичних роздумiв та узагальнень та побудови моделi та фiгурацiï iстеблiшменту та аутсайдерiв.
Ця модель, на думку Eлiаса, дозволяе уникнути однолiнiйних каузальних схем пояснення сощально'1' нерiвностi, коли за основу обираеться, примiром, рiвень статкiв. Ця модель дозволила урозум^и проблему нерiвностi через внутрiшню динамшу мiжлюдських взаемозалежних стосункiв, через розгля-нутий вище баланс влади.
1стеблшмент (istablished groups) - група, яка характеризуеться надлиш-ком влади по вщношенню до iншоï - аутсайдерiв. Владу iстеблiшмент вста-новлюе та стабiлiзуе не тiльки (i не стшьки) силовими засобами, скшьки iдеологiчними.
Вс кращi якост та людсью здiбностi ця укоршена група приписуе сво!м членам, надаючи !м вiдчуття власно! значимостi та переваги над членами шшо'!, яку вони сприймають та стигматизують як аутсайдерську. Серед члешв укоршено! групи розповсюджуеться вiра у власну значимють, харизму, яка у кожного члена групи формуе почуття гордостi за приналежшсть до дано! спiльноти. Одночасно група закривае сво! ряди вщ проникнення в не! «чужо-рщних елеменпв», накладаючи табу на контакт з аутсайдерами. Ця заборона виконуе функщю соцiального контролю, тобто у груш заохочуються або за-суджуються певш дп.
У свою чергу, аутсайдери потрапляють у залежну позищю, яка настiльки впливае на !х свiдомiсть, самопочуття, що вони вже самi починають вiрити у власну неповнощншсть, ущербнiсть та починають поводити себе вщповщ-ним чином.
Eлiас доводить: можливють тако! взаемодп пояснюе баланс влади. Не-можливо розглядати кожну групу окремо, !х специфiчнi риси, почуття, сприй-няття одне одного, супроводжують сумiснi контакти - вони результат взаемо-залежностi. «Ф^уращя усталених та аутсайдерських груп» - поняття, що вщбивае той факт, що вс взаемозв'язки та взаемодii вiдбуваються за певними правилами, вони не юнують окремо вщ учасникiв. Розглядаючи основш характеристики дано! фiгурацii, Eлiас доводить 11 унiверсальнiсть, незважаючи на часовi та культурнi вiдмiнностi.
Отже, тип ф^рацп «iстеблiшмент - аутсайдери», за Eлiасом, е унiвер-сальнолюдським. Його сощально-психолопчш наслiдки зафiксованi у кому-нiкативних практиках (примiром, в опозищях «висока-низька» культура, ви-соке-низьке походження, стереотипи щодо витонченого аристократа та грубого селянина, розумного чоловша та дурно! баби).
Центральний момент пояснення цих взаемодш - нерiвний баланс влади, який i постае як достатне обгрунтування для стигматизацп та усування. Eлiас доводить: за певних умов вирiшального значення у владних взаеминах мiж групами набувае групова згуртованiсть та загальний сощальний контроль. Ви-сокий потенщал групово! згуртованостi, що пiдтримуеться сощальним контролем, надае можливостi збершати локальнiсть суспiльних органiзацiй, обме-жуючи !х вiдвiдування тими, хто не належить до групи. Kрiм того, усунення та стигматизацiя - мщна зброя, що використовуеться усталеними групами для збереження власно! iдентичностi та ствердження почуття власно! вищостi.
Важливими, з огляду на сьогодення, е зауваження щодо сощодинамши стигматизацп, за допомогою яко! група вщмежовуе себе вщ iнших. Як правило, сьогодш стигматизащю пов'язують iз расовими, етшчними, релiгiйними
забобонами. Втсм Eлiас доводить, що в першу чергу слiд враховувати систему владних вщносин, що формуеться протягом тривалого розвитку взаемодiючих груп. Отримаш внаслiдок таких дослiджень даш можуть бути перенесеними i на взаемовщносини мiж групами, якi належать до одше! культури або на-цiональностi, якщо враховувати, що почуття сощально! iдентичностi та спшь-ност членiв - це головний утворюючий елемент. Якщо одна з груп з единою символiчною системою претендуе на домшування та володiння уама привь леями, то вона буде формувати упереджене ставлення до шших груп, яю навiть не мають суттевих фiзичних або культурних вщмшностей. Отже, расовi вщ-ношення - це лише частковий випадок взаемовщносин владних та аутсайдер-ських груп.
З часом стигма, приписана сильною групою аутсайдерам, може мщно за-крiпитися за останнiми, що демонструе кастова система 1ндп, ставлення до нащадюв африканських рабiв в Америщ тощо.
Образ, що формуеться в груш, та процес шдивщуального становлення кожного п члена - явища взаемопов'язанi. В усталенiй групi юнуе групова думка, що суттево впливае на члешв у планi регуляци 1'х почуттiв та поведш-ки. Вона постае як «еталон совютЬ» кожного iндивiда. Особистiсть може бути достатньо незалежною вiд групово! думки, але вона не в змозi бути абсолютно вшьною вщ не!. Тут поеднуються два типи регуляцп - «сощальна» та «психологична». Домiнантна група, що приписуе собi групову харизму, ви-магае вщ сво'1'х членiв певно! плати - пщпорядкування особливим груповим нормам та сощальному контролю над сво'1'ми дiями. Аутсайдери, зi сво'1'ми нормами та щнностями, утворюють загрозу збереженню норм усталено! групи, оскiльки не вважають за потрiбне пiдпорядковуватися цим нормам. Таю дп домiнуюча група розщнюе як аномiю. Як свщчить Eлiас, - це найчастiше звинувачення, що висуваеться аутсайдерам.
Небажання контактувати з аутсайдерами Eлiас пропонуе також розглядати з точки зору ще одше! категорп - «страху спаплюження». Поняття «аномiчна iнфекцiя» пояснюе порушення iндивiдом норм свое! групи тим, що вш може дiяти у вiдповiдностi до норм шшо! групи, «заражаючись» вiд не!. Як насль док - iндивiд може втратити шану свое! групи, йому буде «вщмовлено у роз-подш групово! харизми».
Ще одним аспектом дано! ф^урацп постають «колективнi фантазп», що розвиваються домiнуючими групами. Вони вщбивають та, у певному ступеш, виправдовують ставлення до аутсайдерiв. Eлiас доводить: фантазii людей не е випадковими. Сформоваш на попереднiх етапах розвитку вае'1' групи, або окремого шдивща, вони здатнi впливати на майбутне, мають свою
структуру та динамГку. Такими були «американська мрГя», щея Третього рейха, комушстична щея.
У балансГ влади, що встановлюеться у взаемодп ютеблГшмент-аутсайдери, можливГ змши. Якщо ГстеблГшмент втрачае свою монополГю на владу i баланс влади змщуеться в Гнший бГк, тодГ колишнГ аутсайдери починають завойову-вати новГ позицп та стигматизувати колишнш ГстеблГшмент, вГдмежовуючись вГд нього та монополГзуючи джерела влади.
Таким чином, на основГ об'ективних умов юнування групи виникають особливГ форми - претензп на монополГзацГю ресурсГв влади, групова думка, груповГ норми, переконання i власнш вищостГ, що утворюе домшуючу групу, члени яко'1' формують власну ГдентичнГсть пГд впливом групових переконань. Почуття сощально'1' ГдентичностГ вимагае вщ ГндивГдГв прийняти стандарти норм та самообмеження, яю потрГбнГ для юнування в данГй групГ. 1дея власно'1' унГкальностГ примушуе ïx вГрити в те, що саме такий спосГб життя е едино правильним та прийнятним. Все, що не пщпадае пГд цей образ, сприймаеться як загрожуючий стабГльностГ фактор та пщлягае усуненню - вГд стигматизацп - до фГзичного знищення.
Висновки. СуттевГ трансформацп суспГльного життя, його реальна штер-нацГоналГзацГя та глобалГзащя привносить новий досвГд бачення та володшня власними та чужими цшностями, досвГд конструювання власно'1' суб'ективносп та образу свГту, а разом з тим формуе i певне «багатоголосся», «полГстишсти-ку» чужого досвщу Гнших культур. ТехнГки соцГального управлшня в такому свт мають спиратися на урозумшня як вГдмГнностГ та своерщносп рГзних соцГальних груп, так i взаемозалежностей - балансГв влади, - що виникають у цих взаемодГях. ДосвГд сучасних теоретичних дослщжень у галузГ соцГальних наук мае стати мщною базою для формування ефективних практик соцГального управлшня, в тому числГ вшськово-сощального.
Л1ТЕРАТУРА
1. Култаева М. Д. Свропейська теоретична соцюлопя ХХ-ХХ1 столГття : навч. по-с1б. / М. Д. Култаева, О. I. Навроцький, 1.1. Шеремет - Х. : ХНУ Гм. В. Н. Кара-зша, 2008. - 328 с.
2. Ручка А. О. Курс юторп теоретично! сощологн / А. О. Ручка, В. В. Танчер. - К. : Наук. думка, 1995. - 225 с.
3. Элиас Н. О процессе цивилизации. Социогенетические и психологические исследования : в 2 т. / Н. Элиас. - М. ; СПб., 2001.
4. Элиас Н. Общество индивидов / Н. Элиас. - М., 2001. - 322 с.
5. Elias N. The established and the outsiders / N. Elias, J. L. Scotson // A sociological info community problems. - London SAGE, 1994.
БАЛАНС ВЛАСТИ И ВЛАСТНЫх ОТНОШЕНИЙ (Н. ЭЛИАС): АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ В КОНТЕКСТЕ ВОЕННО-СОЦИАЛЬНОГО УПРАВЛЕНИЯ
Севрук И. И.
В статье анализируется методологическое значение идей Н. Элиаса о характере и сущности властных отношений для усовершенствования современных практик военно-социального управления. Раскрыт смысл понятий «баланс власти», «властный дифференциал», проанализированы отношения асимметрии как отношения взаимозависимости между «сильными» и «слабыми». Прослежен опосредованный характер воздействия власти в сложных структурах, какими являются военные структуры, что формирует «анонимную власть организации», «структурную власть» или «принуждение обстоятельств».
Особое внимание уделено значению для военно-социального управления выводов Н. Элиаса об антропологических последствиях власти и властных отношений, среди которых утверждения о власти как структурной особенности всех человеческих отношений, что формирует эффект «вездесущности» власти, об относительном характере власти (ее нельзя «иметь», она устанавливается как взаимодействие минимум двух людей), о динамичности, изменчивости власти, о наличии баланса власти не только между индивидами, но и между группами и др.
Ключевые слова: военно-социальное управление, власть, баланс власти, анонимная власть организации, структурная власть.
THE BALANCE OF THE POWER AND THE POWER RELATIONS (N. ELIAS): ANTHROPOLOGICAL CONSEQUENSES IN THE CONTEXT OF THE MILITARY AND SOCIAL MANAGEMENT
Sevruk 1.1.
The article analyzes the methodological significance of the ideas of Norbert Elias on the nature and the essence of the power relations for the improvement of the practices of modern military and social management. The meaning of the concepts of «balance of power», «power differential» is revealed, the asymmetry relationship as a relationship of mutual dependence between the «strong» and «weak» is analyzed. The mediated effects of the power, that forms the «anonymous power of an organization», the «structural power» or «due to circumstances» in complex structures, such as military structures, are traced.
Particular attention is paid to the value of Norbert Elias' conclusion for the military and social management as for the anthropological consequences of power and power
relations, including the statement about the power as a structural feature of all human relations, which forms the effect of «omnipresence» of power, the relative nature of the power (it cannot «be possessed», it is established as the interaction of at least two people), a dynamism, power changeability, the presence of the power balance not only between the individuals but also between the groups, etc.
Key words: military and social management, power, balance of power, the anonymous power of an organization, structural power.
