АВАНТЮРНО-ПРИГОДНИЦЬКА ДОМІНАНТА РОМАНУ "ВОЛОДАРКА ПОНТИДИ ЮРІЯ КОСАЧА" Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

Yurchak G. M., teacher Ivano-Frankivsk National Medical University

THE DOMINATING IDEA OF ADVENTURE IN «QUEEN OF PONTIDA» - NOVEL BY YURII

KOSACH

Юрчак Г. М.,

викладач

1вано-Франювський нацiональний медичний утверситет

АВАНТЮРНО-ПРИГОДНИЦЬКА ДОМ1НАНТА РОМАНУ «ВОЛОДАРКА ПОНТИДИ ЮР1Я

КОСАЧА»

Annotation

In the article, we investigate the peculiarities of the dominating idea of adventure in the novel "Queen of Pontida" by Yurii Kosach where he has incorporated the concept of "big literature". It has been elucidated that the plot basis of the novel was formed by the documental historic events that were rethought by the author and presented from the modern perspective. We proved that the novel of Yurii Kosach is a syncretic original new form having in its basis the motives of adventure, journey, mystery, eventuality and unexpectedness of events, intrigue, secrecy, chasing, escape, rapture and so on. We have focused attention on the peculiarities of the novel - powerful adventure element, deep psychology, complicity and versatility of characters, richness of their inner world image, autobiographism and so on.

Анотащя

У статп дослщжуються особливосп авантюрно-пригодницько! домшанти роману «Володарка Пон-тиди» Ю. Косача, в якому вш втшив концепцш «велико! лггератури». З'ясовано, що сюжетною основою роману стали юторичш поди, шдтверджеш документами, яш автор переосмислив та представив з позицп сучасностг Доведено, що роман Ю. Косача - це синкретичне орипнальне новоутворення, в основi якого лежать мотиви пригоди, авантюри, мандрiвки, загадковосп, випадковостi та раптовостi подш, iнтриги, таeмницi, переслiдування, втечi, викрадення тощо. Акцентовано увагу на особливостях роману - потуж-ному авантюрно-пригодницькому елеменп, глибокому психологiзмi, складностi та багатогранносп харак-терiв, багатствi зображення внутрiшнього свiту геро!в, автобiографiзмi тощо.

Key words: genre, novel, dominating idea of adventure, historic adventure novel, diary, psychologism

Ключовi слова: жанр, роман, авантюрно-пригодницька doMiHaHma, кторико-пригодницький аван-тюрний роман, щоденник, дiaрiй, психoлoгiзм.

Постановка проблеми. ХХ столтгтя з штен-сивним науково-техшчним розвитком зумовило пе-реорГентацш лпературно-мистецького процесу, формування нових тдходГв у просторi теоретико-лiтературних студiй, змiщення акценту в зобра-женнi свiту та людини в контекстi естетично! реальности Вiдтак постала потреба в нових художшх текстах, якi б тонко репрезентували дiйснiсть з ш-шого ракурсу, порушували актуальнi проблеми, викликали зацiкавлення та дискусii.

Огляд публiкацiй. Беручи до уваги складшсть загалом ХХ столiття як епохи, повно! вiдкриттiв, митцi слова, враховуючи досвгд украшсько! та свiтовоi' лггератури, вирiшили дивувати укра!нсь-кого читача пригодами. У ХХ столгтп особливого поширення набув жанр пригодницького роману, який втiлював у собГ елементи гри, розширював ху-дожньо-естетичнi можливосп автора. Дослгдник Т. Табунщик визначае пригодницьку лiтературу як синкретичний вштар, що органiчно поеднуе у своему жанрi елементи авантюрного роману, детективу, фантастики Гз повчально-розважальнiстю, напруженютю сюжету, «казковютю походження» [19, с. 270].

Авантюрну сюжетну ситуацш дослгдник I. Силантьев розглядав як суперечливу, вгдтак про-тирГччя авантюри пояснював протирГччям певного героя, що представлений у нерозривному зв'язку Гз сустльством та в певних вщношеннях зовтштх випадкових сил та обставин. Авантюра - це щось несподГване, незаплановане, неочГкуване, що пору-шуе звичний перебГг життя та особисто! дол персонажа Г може набувати романного змюту [16, с. 5253]. М. Бахтiн вважав, що «авантюрний сюжет не опираеться на особист стшш положення - сшейт, соцiальнi, бiографiчнi, - вш розвиваеться всупереч !м» [1, с. 139 ]. Загалом дослвдник трактував авантюрну ситуацiю несподiваною та випадковою, такою, в якш може опинитися будь-яка людина, неза-лежно вщ соцiального статусу. Час, на думку нау-ковця, розпадаеться на «вГдрГзки-авантюри». Авантюрний час виникае «в точках розриву (у ви-никлому зяянш) нормальних, реальних, закономГр-них часових рядГв, там де ця закономiрнiсть (якою б вона не була) раптом порушуеться Г поди отриму-ють несподГваний Г непередбачуваний поворот» [2, с. 188]. Для того, щоб збагнути свгт, зрозумгти

рiзночасне, слад все зютавити в одному моменп, в одночасносп.

Думки про випадковють та раптовють як ознаки авантюрно! ситуаци також пiдтримував лиературознавець Б. Грифцов. Вiн стверджував, що авантюра - це пошуки авантюристом щасливо! долi та удачi будь-яким методом [6, с. 59], а аван-тюрний роман побудований на «енерпчному характера» Дослвдник I. Силантьев зауважив, що «авантюра з И органiзуючим принципом випадкового зчеплення подiевих рядiв i згткнення геро!в забез-печуе належну свободу розгортання сюжету» [16, с. 97].

Метою статт е дослвдити особливосп аван-тюрно-пригодницько! домiнанти роману «Воло-дарка Понтиди» Ю. Косача.

Виклад основного матерiалу. Жанр авантюрного роману е показовим у системi жанрових мо-дифiкацiй письменника Ю. Косача. За основу роману «Володарка Понтиди», що був виданий в Аме-рицi в 1987 рощ, взяп под!!, як1 були важливими для всiе! Свропи. Вш презентував свою версш iсторi! про таемничу претендентку на росiйський престол - княжну Елизавету II. Ю. Косач був не лише письменником, але й талановитим науковцем, який перед тим, як писати сво! твори на юторичну тематику, вважав за необхщшсть ознайомитися iз документами епохи, спогадами та iншими ар-х1вними джерелами. Ю. Косача як непереверше-ного дослiдника та iсторика щкавили iсторичнi подi!, що характеризувалися неоднозначшстю, були оповитi таемничiстю, над якими точилися чис-леннi дискусi!. Вш намагався дати !м свою ху-дожню оцiнку, йому це вдалося зробити майстерно.

Письменник у сво!х оповвданнях, повiстях та романах часто зображуе представник1в укра!нсько! елiти в £врош, зокрема яскраво представлений образ княжни Володимирсько!. Згiдно з юторичними фактами, як1 ретельно опрацьовував Косач, у 1772 р. в Захвднш Gвропi заговорили про таемничу жшку, яка шдтверджувала документами, що вона е дочкою Олекая Розумовського та Слизавети Петрiвни. Княжна була досить наполегливою, заявила про свое право на престол. Ця подiя викли-кала зацiкавлення у свггових колах, оск1льки полiтика Катерини II була вкрай небезпечною. Сама ж Катерина II, як сввдчать юторичш факти, спочатку мовчала, а згодом все ж назвала принцесу самозванкою «Таракановою» i наказала своему ко-ханцю графу О. Орлову будь-якою цшою привезти и до не! [15, с. 74-75].

Косач обрав головною геро!нею роману ж1нку, про яку говорилося у свiтових колах чимало. Про не! створено безлiч мистецьких картин, художшх творiв, статей тощо. I! образ по-своему штерпрету-вав i Ю. Косач, який, як стверджуе Р. Радишевсь-кий, уособлював «узагальнений iсторичний образ полiтичного життя ХУШ ст. з усiма його штригами й перипетiями, що передували краху феодалiзму й початку iсторi! Нового Часу» [10, с. 491]. У ромаш автор не намагався з'ясувати, чи була насправдi княжна тою, за кого себе видавала, його шкавить

сам факт юнування ше! ж1нки, що фiгурувала в юторп як «перша укра!нка-емiгрантка».

Образ княжни розкриваеться завдяки персонажу Юрш Рославцю. Вiн - звичайна людина, яка походила зi стародавнього козацького роду, його предки брали участь у походах пвд проводом Богдана Хмельницького, однак у ньому надзвичайно багато шляхетностi та лицарсько! вiдданостi. Опи-нившись у Париж^ Рославець вiдвiдуе бал, де ба-чить таемничу незнайомку - «чорненьку в масцi» з чорними ввдьомськими рукавицями та пронизли-вими очима. I! обличчя, як стверджуе герой, за ш-ших обставин не привернуло би до себе уваги, бо «воно було худе i болiсно-блiде, гостре, мов лезо шпаги, але й печальне, смутне. Тiльки очi !! палах-котши, допитливi й насмiшкуватi, але й розумш й iскристi, що чаклували та!нним вiдсвiтом, як далекою загравою. Орлиний нiс надавав обличчю хижа-цько! жорстокостi, але враз iз тим викреслював нез-ламну гордiсть цiе! жшки...» [10, с. 12]. Княжна стала для Рославця «дамою серця», герой покинув усе, щоб служити !й: «А я вкладав свою шию в ярмо, я був справжшм невольником, якому не дано мати будь-яку хвилину розради...» [10, с. 134].

Описи побуту в юторико-пригодницькому авантюрному романi, iнтер'еру, вбрань, етикету придворного життя - все це нагадуе лицарськ1 ро-мани, однак герой служить сво!й дамi серця не задля власно! лицарсько! слави, а виключно через сво! почуття до не! як до жшки, та водночас як до ряпвнищ свого народу, адже «вона пльки iскра, яка спалахне i минеться, але полум'я вiд и iскри за-жеврiе i запалахкоче [10, с. 393]. Проблема служшня, яка постае в аналiзованому ромаш, набу-вае значно iншого, глибшого значення, посл1довно спрямовуючи реципiента з мiжособистiсно! у за-гальнонацiональну площину. Так, Рославець не-хтуе власними проблемами та почуттями, вiн ми-слить себе частиною народу, його внутршш iнтен-цi! проектуються не на власне юнування, на екзистенцш народу та свiту.

Обравши форму щоденника (дiарiя), що, як припускають, О. Боброва, О. Богданова, Е. Криво-лапов тощо, мае «генетичний зв'язок iз жанром «ходiнь», яке е тим джерелом, яке вже у XII ст. стало жанровим рiзновидом щоденника» [4, с. 11], особливютю якого е хронологiя опису, ди-намiчнiсть, суб'ективнiсть тощо, Косач надав своему роману ефекту правдивосл та автентич-ностi.

Щоденник, як зазначено в лтгературознавчш енциклопедi!, - це жанр, в якому нотуються жиш^ поди, яш щойно ввдбулися i як1 в1дтворюють пережите, побачене чи почуте, та викликали в автора сильне враження [14,с. 593]. Подi!, що лягли в сю-жетну основу роману, ввдбулися в далекому мину-лому, а не щойно. Оповвдач Ю. Рославець описуе !х не одразу пiсля дi!, а значно шзшше, що дае змогу переосмислити !х, зробити для себе певш висновки. Щоденники мають здебiльшого спонтанний характер, вiдрiзок часу мiж под1ями та записами малий, а такий рiзновид щоденника, як дiарiй, допускае вiдтермiнований запис пережитого. Ддарш (в1д лат.

diario - щоденник) - рiзновид щоденника, виконаш певною персоною нотатки, яш мютять iнформацiю про подй' в сощальному i нацiональному контекстi, «своервдний психолопчний портрет автора, свщ-чення його ментальносп, iнтелекту та смаку [14, с. 289].

Ю. Косач невимушено, як експлiкуe до-слвдниця Т. Даниленко, стилiзуe свiй роман «Воло-дарка Понтиди» пiд лiтературу XVIII ст. не лише через те, що в той час романи називалися «розповщями» чи «записками» геро!в нiби-то знайденими авторами, але й «письменник вдаеться до мютифшаци, видаючи свое повiстування за дав-нiй рукопис» [7, с. 318]. У пiслямовi до твору сам Ю. Косач пише, що ва постатi у романi е справжшми, а сам текст твору - це нщо iнше, як «записки збережеш у пожовклих скравках паперу» [10, с. 479] героя Ю. Рославця - укра!нця, який був у почтi само! принцеси. Автор, як зазначив Ю. Косач, намагався зберегти записки орипнальними, не порушуючи стиль, модернiзувати довелося лише мову, бо ж твiр писаний книжною мовою XVIII ст. Для роману «Володарка Понтиди» характерна хро-нолопчшсть зображення подш, !хня плиншсть, суб'ективнiсть - розповвдь ведеться ввд першо! особи (Юрiя Рославця - Я), однак роман завер-шуеться записками барона Шенка, адже Рославець вже не мiг дописати свш щоденник, бо завершив свiй земний шлях. Саме Шенк, як зазначено в етлоз^ зберiг записки, щоб передати !х нащадкам. Кожен роздш у романi, незважаючи на недороз-криття сюжету, представлений у композицшнш за-вершеностi. Однак роздiли з'еднаш мiж собою своерiдним «мiсточком», невеличкою тдказкою про подальшi пригоди персонажа Рославця. Роман Ю. Косача - це синкретичне оригiнальне новоутво-рення, в основi якого лежить мотив таемничосп та загадковостi. Життя княжни сповнене загадок i таемниць, яш герою доводиться постiйно розгаду-вати впродовж !хнього спiлкування.

Дослвдник А. Вулис стверджуе, що таемниця е надзвичайно важливою ознакою пригодницького жанру. Вона - «це «кусок» метафори, натяк - i вщ-сутшсть тд рукою задовiльного, рацюнального по-яснення, <...> безперечна участь чуда в альтернативному мотивуванш того, що ввдбуваеться, <...> азартна жага ютини» [5, с. 255-256]. Таемниця по-в'язана з грою, вона формуе функцiю геро!в i навиъ, як стверджуе досл1дник, впливае на жанр. Зокрема таемниця авантюрного роману мае здатшсть до ор-гашзацд навколо себе певних епiзодiв, як1 опису-ють одну велику таемницю. «Авантюрна таемниця подiбна до бджолино! матки: десь вона там, схована вщ людських очей, але м1ж iншим все, що ввдбу-ваеться в !! iмперi!, пов'язано з нею мщними, хоч i невидимими, узами» [5, с. 260]. В ромаш Косача е одна ключова таемниця, яка iнтригуе читача весь роман, - хто ж така княжна? Чи справд вона е тою, за кого себе видае, чи звичайна штригантка, авантюристка Елiза Фiнк? Вiдповiдi письменник не дае, його щкавить вона як особиспсть, що змусила го-ворити про себе цiлий свгг. Цiй жiнцi не була при-

таманна надзвичайна врода, однак зпцно з сюжетом пригодницького роману, вона вмша переко-нувати, вмша дипломатично вести справи, вгдкида-ючи ва емоцп, вона практично завжди долала пере-шкоди на своему шляху Г впевнено наближалася до власно! цш. «Гендерний дискурс пригодницького жанру передбачае цемонстрацш нормативно! (пашвно!, гегемонно!) маскулшносп - тобто тако! моцелГ, яка сприймаеться в сустльствГ як норма, культурний, нормативний соцюкультурний канон» [20, с. 206]. Дослгдниця С. Фшоненко ствер-джувала, що особиспсть ж1нки не була щкавою для авторГв пригодницьких творГв, жшкам здебГльшого вгдвоцилися цругоряцш ролГ, починаючи з 1970-го в авантюрних жанрах зцшснюються генцерш по-шуки, - автори намагаються зобразити жшку, якш би були притаманш чоловГчГ риси мужносп, сили та вгдваги.

Роль княжни непроста, адже !й у першу чергу доводилося жити в складних обставинах, часто пе-реховуватися та втжати, рятуючи свое життя. Для того, щоб жити Г втшити «свою справу», !й та !! почту необхщш були чималГ кошти, як1 вона усшшно знаходила. Княжна вмша поводити себе так, що и особу, незважаючи на сумшвний статус, поважали. Навиъ Рославець, хоч Г розумГв, що його викори-стовують, все одно вщдавав усе, аби тшьки цого-дити жшцг Оцнак, «гендерний експеримент може цемонструвати невцачу ж1нки в спробГ взяти на себе чоловГчу роль. ТоцГ з героя-борця зГ злом вона перетворюеться на безпорацну жертву й потребуе чоловша-ряпвника» [20, с. 208]. Саме так Г вгцбу-лося в ромаш. Жшка, яка ставила перец собою бла-гороцну мету - скинути з трону тиранку Катерину II, зцобути собГ влацу, а людям - свободу, показала свое вразливе мюце - серце. Вона закохалася у графа Орлова, який шцступом та обманом зумГв об-манути спочатку !! лицаря Рославця, а згоцом - Г !!. ДовГрившись графу, вона була спшмана та вгцве-зена до узурпаторки Катерини II, що Г щцтвер-цжують документа епохи.

Авантюрна таемниця, за А. Вулисом, цае лю-циш право вГццатися !й повшстю: «це не просто вибГр шляху, але Г вибГр усього життя, свого характеру, самого себе» [5, с.266]. Такий вибГр зробив Г Рославець. Вш присвятив себе Где!, яку процуку-вала княжна, хоча Г не щцтримував шляхГв, якими вона !! зцобувала. Найприкршим, очевидно, було те, що все ж цовГрившись Рославцю, вона потра-пила у пастку, з яко!, на жаль, Г! лицар так Г не змГг врятувати.

Княжна - типовий бароковий авантюрний образ-персонаж, що не сприймаеться оточенням, за-знае переслщувань та наклетв вш нецоброзичлив-шв, змушений поневГрятися по закорцонах у полках однодумщв, постшно ризикуючи сво!м життям. Оцнак вона е сильною жшкою, що вступила в бо-ротьбу зГ свпом. Вона зумша причарувати Рославця так, що вш, навпь сумшваючись у !! великому по-хоцженш, не мав сили покинути !!, а також вщрек-тися «вш химерно! (шюзорно!) вГзп «княжо! евро-пейсько! Укра!ни» [10, с. 508].

Маемо справу з авантюрним романом, який характеризуемся карколомним сюжетом, поди в ньому ввдбуваються динамiчно, нанизуючись одна на одну, геро! здатш «на маловiрогiдний, але адек-ватний екзистенцшний вибiр за найекстремаль-шших умов» [14, с. 16]. Конфлшту роману Ю. Косача притаманний авантюрний характер. Iнтриги, любовнi ютори, зустрiчi з розбiйниками, переслщу-вання, дуелi, втечi, буцегарнi, авантюри, викра-дення - це все знаходить мюце в романi i визначае його рiзновид. Зокрема життя Рославця - це постiйнi пошуки княжни, яка змушена волею обста-вин впкати, щоб не бути схопленою. Рославець не раз потрапляе до полщи. Кiлька разiв його рятуе Афендик. Навiть опинившись у в'язнищ, йому, будучи надзвичайно винахщливому стратегу, вдалось спланувати свою втечу. Рославець був поранений Хрестаником, однак для нього i це не стало фаталь-ним. Проте, за законами пригодницького жанру, так1 геро! не помирають, не виконавши свое! мюи. Його рятуе Афендик за наказом графа Орлова. Рославець, навпъ не здогадуючись, потрапив у ре-тельно сплановану iнтригу, що стала для нього крахом. Герой долае низку перешкод, однак завдяки випробовуванням долi саморозкриваеться i стае сильнiшим, досягае гармони iз собою. Вiн твердо вирiшуе боротися за справу княжни.

кторико-пригодницький роман письменники збагачують «рельефними, просторовими i часо-вими параметрами людських життiв» [21, с. 173], заглиблюються у психологiю геро!в, зображують !хню еволюцш чи деградацш. Втшенням антигу-манностi стали постатi Доманського i Хрестанека. Це яскравi представники епохи XVIII ст., в яких вiдсутнi будь-як1 моральнi цiнностi, «бо так1 прода-дуть i рвдного батька, не задумуючись» [10, с. 60]. 1хня мета в житп - це збагачення, бо «найваж-ливiше в свiтi - золото» [10, с. 165]. Шяких високих iдеалiв в них немае, княжну вони тдтримували тiльки тому, що !м так було на той момент випдно, адже завдяки !й вони мали змогу розкiшно жити. 1хш его!стичнi образи асоцiюються з корисливютю, пiдлiстю, брехнею та зрадою. Вони плели iнтриги, чинили протизаконня, злодiйствували, псували i так не зовам хорошу репутацш княжни. А сама панна, як думав Рославець, була жертвою тих «зло-вюних людщв», як1 жили за и рахунок. I вiн був пе-вен, що зрадять !! за будь-яких вигiдних обставин. Рославець остаточно переконався у справжшх намiрах цих людей тод^ коли Хрестанек намагався позбавити його життя.

«Володарка Понтиди» - це своерiдний роман у ромаш, де присутнiй оповвдач твору Ю. Рославець i сам автор. Школи цi двi постатi стають единим цiлим, оск1льки оповвдач твору - це своерщна форма вираження авторського Я. Рославець манд-руе свгтом за своею коханою, мандруе тими мiсцями, як1 вiдвiдував колись i Ю. Косач, тож не дивно, що в ромаш зображеш часто бiографiчнi подi!, пережитi почуття та справжнi емоцi!. Рославець - не герой роману, а як називае його сам автор, - «антигерой». Вш - розумна i благородна людина,

яка працюе над собою, збагачуе свiй штелектуаль-ний рiвень, однак саме кохання зробило його слаб-ким. Вш пвд упливом цього почуття сввдомо ро-биться слiпим. «Наш антигерой - причинний, заво-рожений химерою свое! жаги, вiн у постшному сум'яттi, вiн женеться за з'явою, вш не володiе своею долею, а навпаки - доля володiе ним» [10, с. 479]. Вш не е активним дiячем, а лише «рiччю» в руках княжни. Вш настiльки довiрився !й, що виправдовуе всi !! вчинки, не може iнодi дивитися реалiстично на реч^ Рославець «не вiдкинув свое! палко! пристрастi, а лише додав до не! революцшш настро!» [13]. Це типовий образ, характерний для пригодницького роману.

Рославець - яскравий образ емиранта, тож автор пропагуе вдею вiдiрваностi вiд рiдно! землi, щею «безгрунтянства». Недарма Косача цiкавили ем^анти, адже проблему емiграцi! вiн ввдчув на собi, зумiв по-фiлософськи осмислити, оцiнити Г! значения, i, проаналiзувавши, яскраво втiлити на сторiнках свого роману. Герой Рославець, покинувши батьшвський будинок, самостшно обрав шлях ем^анта, завдяки його вчинку вш зумiв знайти себе, ввдтак усввдомити свою нацiональну приналежнiсть та iндивiдуальнiсть. Загалом проблема «безгрунтянства» е важливою у концепцi! проза!ка, вона порушена практично в кожному його романi б№шою чи меншою мiрою. Косачевi геро!-емiгранти вiдчувають екзистенцiйну порожнечу, не знайшовши свого мiсця на чужиш, однак, незважа-ючи на це, не асимiлюються, а знаходять сили, щоб реалiзувати себе так, аби це принесло користь та славу !хнш Батьшвщиш Зокрема у фшософському романi «Еней i життя шших» втрата землi пвд ногами не обезсилила Галочку, хоча неспокш та ввд-чуття таврованостi все ж характеризують и осо-бистють, а навпаки - додала сил i допомогла само-визначитися, вести активну боротьбу за свободу свое! наци [22, с. 299]. Ю. Косач представив таю письменникiв-емiгрантiв, як1 волею обставин опи-нилися за межами рвдного краю, у складних жит-тевих обставинах творили «велику лгтературу». 1хня роль на чужинi була «Играна» настiльки вдало, що про Укра!ну та про !! проблеми дiзнався свiт.

Косачiв роман характеризуемся раптовiстю зображення подiй, дiею «зненацька». Створюеться ефект киномонтажу, де поди нанизуються одна на одну з неймовiрною швидкiстю. Завдяки цьому роман читаеться надзвичайно швидко, незважаючи на великий обсяг. Враховуючи широкий хронотоп, у читача нема змоги вщволжатися в1д подiй, завдяки швидкоплинностi, яка притаманна авантюрно-при-годницькому роману.

Висновки. Отже, «Володарка Понтиди» - це юторико-пригодницький авантюрний роман-щоденник (дiарiй), стилiзований шд старовинне письмо, про подi! юторичного минулого, основним джерелом якого став документ, вдало поеднаний iз домислом та вигадкою з метою загострити, шкавше зобразити, найдраматичнiше представити конфлiкт твору, надаючи таким чином йому аван-тюрних рис. Автор опираеться на юторичш факти,

використовуе власний життевий досввд, щоб пере-дати всю повноту подiй. Вiн зображуе точну ло-кацiю, час, описуе людей, !хнш побут та проблеми. Враховуючи достатньо тривалу дистанщю мiж дiею та написанням твору, оповвдач зображуе подi! з позицi! сучасного його часу, аналiзуючи та осми-слюючи !х, дае !м власну оцiнку. Широко представ-ленi пригодницьш подi! розгортаються в текстi за принципом кшомонтажно! динамiчностi, послвдовно нанизуючись один на одний. Мимоволi читачевi важко встигати за епiзодами, що змшюються з максимальною швидк1стю, незважа-ючи на великий обсяг твору. Роман характери-зуеться захоплюючим iнтригуючим сюжетом, пот-ужним пригодницьким елементом, наявнiстю авантюрного часу (за М. Бахтшим) та авантюрно! таемнищ (за А. Вулисом); глибоким психо-логiзмом, складшстю та багатограннiстю харак-терiв, множинним зображенням внутрiшнього свiту персонаж1в.

Список використаних джерел

1. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского / М. Бахтин. - М. : Советский писатель, 1963. - 361 с.

2. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе/ М. Бахтин // Бахтин М. Литературно-критические статьи. М., 1986. - С. 121-190.

3. Бшоус П. ктор1я укра!нсько! лгтератури XI -XVIII ст.: навч. пос./ П. Бшоус. - К.: ВЦ «Акаде-мя», 2009. - 424 с.

4. Боброва О. Дневник К.И. Чуковского в историко-литературном контексте : автореф. дис. ...канд. филол. наук : спец. 10.01.01 «Русская литература» / О. Боброва. - Волгоград, 2007. - 24 с.

5. Вулис А. Тайна. Варианты неведомого / А. Вулис // В мире приключений. Поэтика жанра. -М. : Советский писатель, 1986. - С. 254-279.

6. Грифцов Б. Теория романа / Б. Грифцов. - М. : Типография «Мосполиграф», 1927. - 151 с.

7. Даниленко Т. кторюсофський аспект вщоб-раження ютори в ромаш Ю. Косача «Володарка Понтиди» / Т. Даниленко // Рщне слово в етнокуль-турному вимiрi. - 2012. - С. 313-319. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev 2012 2012 42.

8. Дяченко С. Таемниш популярносп [Текст] : до питання канону пригодницького роману / С. Дя-ченко // Гуматтарш науки. - 2003. - №1. - С. 6265.

9. Косач Ю. Вшьна укра!нська лгтература / Ю. Косач // МУР. - 1946. - №2. - С. 47-65.

10. Косач Ю. Володарка Пондити /Ю. Косач. -К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2015. - 528 с.

11. Косач Ю. Межi та обри. До становища укра!нсько! лгтератури / Ю. Косач// Рвдне слово, -1946. - Ч. 5. - С.11-19.

12. Юрносова Н. Жанров1 i стильов1 особли-восп паломницько! прози в англшськш та китайсь-кш лiтературах (порiвняльна характеристика) / Н. Юрносова // Науковi записки Киево-Могилянсь-ко! академi!. Гуматтарш науки. - Т.22. - Ч.1. - К., 2003. С.3-7.

13. Коцарев О. Свропейсьш iнтриги по-укра!н-ськи. Рецензiя / О. Коцарев // Друг читача. - 17 лютого 2016. - Режим доступу:

https ://vsikny gy. net.ua/shcho pochytatv/review/43 539 /

14. Лггературознавча енциклопедiя: у 2 т. / авт.-укладач Ю. I. Ковалiв. Т 1. - К. ВЦ: «Акаде-мiя», 2007. - 608 с.; Т.2. - К.: ВЦ «Академiя», 2007.

- 624 с.

15. Мщенко Н. Самозванка чи спадкоемниця престолу? / Н. Мщенко// Наука i суспiльство. -1999. - №1-5. - С. 74-75.

16. Силантьев И. Сюжетологические исследования/ И. Силантьев. - М.: Языки славянской культуры. - 2009. - 224 с.

17. Сирко I. Генеза жанру щоденника: iсторiографiчний огляд / I. Сирко // Укра!нська мова. М. - 2013. - № 4. - С. 93-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrm 2013 4 10.

18. Стус Д. Авантюрний роман [Текст] / Д. Стус // Енциклопедiя Сучасно! Укра!ни. - К., -2001. - Режим доступу:

http://esu.com.ua/search articles.php?id=42270

19. Табунщик Т.О. Пригодницька лгтература: генеза, специфжа та особливосп становлення // На-уковий вюник МДУ iменi В.О.Сухомлинського: з6Грник наукових праць / за ред.. В.Д.Будака, М.1. Майстренко - Вип.4.11 (90). - Микола!в: МНУ Тмеш В.О.Сухомлинського, 2013. - 328с. (Серiя «ФГлологГчнГ науки»). - С.268 - 272.

20. Фшоненко С. Масова лгтература в Укра!'нi: дискурс / гендер / жанр : монографiя / С.Фшоненко.

- Донецьк : ЛАНДОН-ХХ1, 2011. - 432 с.

21. Цуркан I. ТипологГчнГ аспекти юторико-пригодницького роману / I. Цуркан // Фшолопчш науки. ШуковГ працi. - 2006. - Т. 59. Вип. 46. - С. 169-175.

22. Юрчак Г. Джерела i контекст романного мислення ЮрГя Косача / Г. М. Юрчак // Вюник Жи-томирського державного унiверситету Тмеш Iвана Франка. - 2014. - Вип. 4. - С. 296-302