CC BY
16
УДК 821.161.2-311.6.09
Т. Ю. Верба
ЖАНРОВ1 УСКЛАДНЕННЯ УКРА1НСЬКО1 1СТОРИЧНО1 ПОВ1СТ1 XXI СТ.
У статт1 обхрунтовано п'ятиступеневу класифтацЮ твор1в: р1д - проза, вид -Iсторична, жанр - пов1сть, р1зновид - Iсторична пов1сть, модифтащя, синтез -Iсторико-пригодницька пов1сть, Iсторична пов1сть-хрон1ка. Проанал1зовано украшськ Iсторичт пов1ст1 XXI ст. Р. 1ванченко «Розлилися крут1 бережечки», Ю. Мушкетика «Гетьман, син гетьмана», М. Морозенко «1ван С1рко, великий характерник» та «1ван С1рко, славетний кошовий», В. Чемериса «Царгородська галера» та «Засвт встали козаченьки».
Клю^о^^ слова: класифтащя, жанр, жанровийр1зновид, модифтащя, синтез.
Постановка проблеми. На жанротворення юторично'1 прози XXI ст. суттево вплинули скасування щеолопчного пресингу на л^ературну творчють, уникнення домшувань встановлено'1 iерархii щнностей, почуттевого дiапазону, радикальш переосмислення подш юторп Украши. Набувають особливого значення новi тдходи до розвитку юторично! думки з подоланням хибних схем i суджень, заповненням «бших сторшок», поверненням замовчуваних i осквернених iмен.
Однiею з тенденцiй в л^ературознавсга е багатовекторнiсть у класифшаци юторично'1 прози в жанровому аспекта Авторам наукових праць i тдручниюв iз теорп та юторп л^ератури бiльш логiчною видаеться триступенева родожанрова класифшащя: рiд - жанр - жанровий рiзновид. До того ж у вживанш термiнiв виявлено неузгодженосп й неточностi: поняття «жанр» навт провiднi лiтературознавцi використовують на позначення i виду, i жанру, i жанрового рiзновиду поезп, прози, драматурги.
Пiдтримуемо твердження Н. Копистянсько'1: <^зновид - видiлення нового утворення з рисами, у чомусь вщмшними вщ загального поняття жанру... Модифiкацiя може бути наступним рiвнем подшу...» [8, с. 18]. У нашому дослщженш керуемося вiдстоюванням В. Шевченка «п'ятого ступеня», яким е жанровий синтез. [15, с. 15].
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. У працях С. Андруав, В. Беляева, О. Бшого, М. Дуднiкова, М. 1льницького, Б. Мельничука, Д. Пешорди, З. Шевчук висв^лено питання iсторизму, трансформацп юторично'1 правди в художню, жанрово'1 специфiки iсторичного роману. Лише в останш роки намiтився iнтерес до осмислення художшх особливостей юторично'1 повють Започаткований вiн у дисертацiях К. Ганюково'1 «Еволюцiя юторично'1 повiстi в украшськш лiтературi XIX - початку XX ст.» (2003 р.), В. Разживша «Жанрово-стильовi особливостi украшсько'1 юторично'1 повiстi 20-30-х рокiв XX ст.» (2008 р.).
Видшення невир1шени\ рашше частин загальноУ проблеми. Спецiального системного дослiдження, яке б цiлiсно представило жанровi ускладнення - модифшацп та синтези, дос немае.
Мета статт - на прикладi украшських юторичних повiстей XXI ст. Р. 1ванченко «Розлилися крутi бережечки», Ю. Мушкетика «Гетьман, син гетьмана», М. Морозенко «1ван Орко, великий характерник» та «1ван Сiрко, славетний кошовий», В. Чемериса «Царгородська галера» та «Засв^ встали козаченьки» зробити першу спробу визначення модифшацш жанрових рiзновидiв i утворення жанрових синтезiв - повють у новелах, повiсть-хронiка, повiсть-сказання. Для цього потрiбно вирiшити такi
завдання: 1) удосконалити науково-методичнi пiдходи до визначення жанрових особливостей творiв; 2) проаналiзувати обранi iсторичнi повiстi XXI ст. у контекст традицiй i новаторства украшськох юторичнох прози; 3) класифшувати жанровi ускладнення повiстей; 4) з'ясувати збагачення системи виражально-зображальних засобiв.
Виклад основного матер1алу. У статп формуеться уявлення про модифiкацiйний i синтетичний рух жанрових ускладнень юторичних повiстей XXI ст. Воно базуеться на переконанш про складнiсть у единш цiлiсностi - результатi модифшацш, синтезiв, на аналiзi збагачення окремих елемешив у новiй едностi, у взаемоперетворенш.
Максимальне фактологiчне насичення, досконале знання реалш епохи, оптимальне згрупування ix, зосередженiсть на 1'хнш компактнiй подачi творять полiфонiчну еднiсть, iнтелектуалiзацiю новел (без заголовкiв) повiстi Р. 1ванченко «Розлилися крутi бережечки». Письменниця винайшла iншу форму новел, яка втшюе потенцiали художнього лiтопису, вщображае поди через переживання не так окремо! особи, як усього вшська Хмельницького. Зображуючи його поповнення селянами у таборi пiд Бiлою Церквою, письменниця передае душевний стан Богдана: «- Братiе молодцi! - трусонув гетьман булавою i так повiв вишнево-гарячими очима, нiби xотiв увiбрати в себе погляди тих, хто пришс сюди.. .сво! печалi, болi й сподiвання» [7, с. 21]. Але зосереджуеться вона на тому, як «шумить, гуде, гуртуеться таб1р.. .см1хом, тснею, дотепом вибухае то тут, то там» [7, с. 22].
У динамiчному наративi Р. 1ванченко виокремлюе катартичний центр (переломний момент, несподiванку): «Посланець вiд брацлавського воеводи пана Адама Киселя почувався незручно. Петрошю Ласщ, ченцю хустського в Гощi монастиря, здавалося, що вiн був певний, що вiн потрапив у л^во хижих звiрiв. I вже вщ самого початку був певний, що його мiсiя - схилити повстанщв на мир iз Рiччю Посполитою - провалилась» [7, с. 22]. До форми л^опису дипломатичних листувань i перемовин найбiльше наближена третя новела, в яку оргашчно вмонтовано цитати iз записiв Петрошя Ласки у своему щоденнику, «довiрливо-милостивi» вiдповiдi Б. Хмельницького А. Киселю, з лисив московського воеводи князя Трубецького до поляюв. Форму подорожнього нарису мае четверта новела, що вщобразила, як козацький гшець 1ван 1скра везе листа московським воеводам i переказуе його змiст
- повщомлення про переможний бiй тд мiстом Костянтивом.
Документальний фактографiзм набув самостшноси в другiй частинi повють xронографi знакових подiй, що вщбулися пiд час перемовин Гетьманщини i Московп 1649-1654 рр. Складаеться вш за доказами С. Журавльово'1 винятково iз цитат, дiбраниx письменницею з юторичних докумешив i свiдчень очевидщв, що стосуються доби Хмельниччини. Однак авторка повют не називае джерела поданих цитат, лише зазначае адреса™ й адресантiв i вказуе мюяць та рiк поди, хоча й не завжди [6, с. 57]. Наступш двi новели, в яких вщтворено два епiзоди з процесу пщписання Переяславсько'1 угоди, на думку С. Журавльово'1, «можна розглядати i як самостiйнi твори, оскiльки вони вщзначаються цiлком завершеним викладом.Подiбнi структурш елементи - це важливi компоненти арх^ектошки козацьких лiтописiв» [6, с. 58-59].
«Цей текст я назвав повютю. Зiзнаюся, я далеко не впевнений, що це повють. Може, це дещо белетризований iсторичний нарис чи белетризована юторична xронiка»,
- вщзначив Ю. Мушкетик у встут пiд назвою «Вiд автора» повю^ «Гетьман, син гетьмана». Жанрова структура повю^ виявляе багато подiбностей iз традицiями житiiв, давньоруськими агiографiею i xронiкою, е своерiдним поеднанням двох жанрiв -зображення неперервного ланцюга подiй i фактiв, як у хрошщ, та його «нанизування» i головного персонажа, як у житп.
Наше дослщження переконуе, що повiсть мае ознаки хрошки, бо в нш змодельованi, за авторським свiдченням, «роки, сповнеш важких нежиттедайних змагань, неключимих пiдступiв i тиску наших сусвдв, безустшно'1, нерозумно'1 боротьби власних зверхниюв за владу, за булаву» [11, с. 4]. Беззаперечно, повють е художшм життеписом Юрiя Хмельницького, що базуеться на достовiрному матерiалi, сповнена розкриття психiки головного персонажа, мотивацп його дiяльностi, поведiнки i вчинюв, iз поеднанням реальних фактiв i вiрогiдного домислу.
Хронологiчне моделювання подш дозволило Ю. Мушкетику, з одного боку, створити л^описну оповiдь про перюд Руши, про драматичну боротьбу за гетьманську булаву, про насилля сусщшх держав, про духовну невмирущють украшського народу, з iншого - показати етапи становлення i випробування особистост Юрiя Хмельницького. Наратив письменника схильний до об'ективно'1 вiдвертостi, до глибоких контрастiв, до втiлення значного дiапазону iдей, образiв, думок, почутпв.
Наближенiсть до козацьких лiтописiв проявляеться в увазi до военно-полiтичних подш: «Юрш Хмельницький все ще сподiвався об'еднати Украшу пiд своею булавою. Дотру вш писав листи московському царевi й польському королю, переконував, просив одного поступитися в переяславських статтях, не давити так немилосердно, другого - в статтях чудшвських. И той, ш той не поступалися ш на йоту» [11, с. 140].
Хрошкальш перегуки з л^описами виявлено в штерпретацп важкого ршення, до якого штовхнули внутршш мiжусобицi: «Найдужче долягав Юрiя Переяслав, то була шби столиця Правобережжя, взявши п, можна було схилити й iншi тамтешнi мiста. I Юрш оголосив похщ на Переяслав» [11, с. 142]. Лттописно-шформацшш ознаки мютять описи битв за Переяслав i Чигирин. 1х збагачено ретроспективними передачами долi мiст. Наприклад: «Уже давно довкола Чигирина вс поля, вс дороги, всi пiдступи полит! кров'ю. I вже давно на цих землях господинi по вах городах виривають сапами кiстки й складають 1'х на обмiжках. Скшьки 1'х буде тепер!» [11, с. 201].
Елементи агiографiчного дискурсу наявш в рецепцп образу Юрiя Хмельницького як юторично'1 особи i як людини. Розлого iнтерпретуе Ю. Мушкетик деформацiю рис характеру Хмельниченка тд тиском життевих обставин. Початок п красномовний: «Юрасю туркотiли у вуха, що булава - його, що мусить п вiдвойовувати» [11, с. 24]. На вiдмiну вiд трактувань О. Пахучого в ромаш «Юрась Хмельниченко» i навiть вiд багатьох юториюв, Ю. Мушкетик висвiтлюе освiченiсть молодого гетьмана: «Юрiй сидiв бшя вiдчиненого вiкна в свiтлицi i читав Гомера, Цицерона, Юлiя Цезаря, - знав бо й грецьку, i латинську, i старослов'янськi мови, й бачив себе Цезарем попереду когорт..., а ще перечитував пращ свого киево-могилянського вчителя «Лебщь», «Алькоран», «Ключ розумешя», в яких Галятовський обстоював необхiднiсть захищати сво'1' права мечем» [11, с. 28]. Як до ушверсальних прийомiв зображення в модернiзмi деталей, що потрапляють у душу, звернувся Ю. Мушкетик до потоюв свiдомостi головного персонажа. Вони привели до трапчних видозмiн у характерi й поведiнцi Юрiя: «Вш взагалi став дратiвливий, нестримний у словах i вчинках. Гнув, приневолював власних тдданих, збирав непомiрний чинш i все те топив у горшщ. Топив у нiй свою недолю i недолю рiдного краю» [11, с. 335].
Здобутки у збагаченш жанрових структурних варiацiй виявлено в юторичних повiстях Марii Морозенко «1ван Сiрко, великий характерник» та «1ван Сiрко, славетний кошовий». Порiвняльний аналiз змiстоформових ознак 30 новел дилогп дав змогу виявити '1'хш спiльнi й вiдмiннi риси, точшше - жанровi рiзновиди, модифiкацii, синтези. Звертання до екстраординарних явищ, подш iз метою домогтися якнайсильнiшого враження утворило рiзновид - iсторико-сенсацiйну новелу «Життя i смерть», що моделюе народження незвичайного хлопчика: «И, це не могло бути
правдою. Немовля вхопило 11 за палець, притьмом всунуло його до рота ¡...вкусило. -Боже мш! Що це?... - Вiн зубатий! - iз острахом повитуха вiдсторонила дитину вщ себе» [10, с. 12]
У новелах «Орий побратим» i «Втрата сiрого побратима» використано легенди й перекази про 1вана Орка - характерника, який володiв вовчим нюхом i розумом, а нерщко й перетворювався на вовка. Коли на нього в лiсi напали озброеш чужинцi, вiн один поборов дванадцятьох яничар, але випадково у кущах убив Орого. Вважаемо, що така приголомшлива подiевiсть дае пщстави вважати новели iсторико-драматичними.
Новела «Поцшений у серце» концентруе увагу на штимних злетах почуттiв закоханого 1вана, новела «Три чесницi вiдлiку» - на моделюванш похорону хлопчика Романа, що ситуативно наближений до фольклорного жанру голосшня, а також на штерпретаци перемоги козацького звичаю - вщ'!зду 1вана з батьком на Оч. Аналiз елементiв жанрових змютоформ цих двох новел надав можливють вiднести !х до рiзновиду - юторико-психолопчш.
У визначених нами як юторико-пригодницью новелах «Перевозькi хутори, «Школа характерництва», «Велика наука», «Повернути втрачене» сюжети насиченi надзвичайними подiями з несподiваними поворотами, динамiкою розгортання. У першш iз них за велшням гетьмана Запорозького вiйська Михайла Дорошенка характерники Вiтрогон i Пугач вщводять 1вана на Перевозькi хутори. По дорозi вiн iз зав'язаними очима мусив на слух вщчути, якими мюцинами ведуть його провожатi, тд якими деревами зупиняються. Тобто використано найдавшшу схему побудови пригодницьких творiв - варiант подорожi. Специфiчний мотив таемничосп набув широкого дiапазону в другш новелi протягом семирiчних випробувань 1вана i здобуття ним чарiвних можливостей ловити тiнь, втихомирювати небесш стихи, скеровувати силу блискавки, вщкривати таемницi цiлющих трав, розумiти мову птахiв i тварин, сягати височини неба. Ускладнення ступешв цiлеспрямованого формування особистосп козака-характерника проявляеться у вимогах 1вана Сiрка до свого учня Тараса, що змодельоваш в третш новелi. Навчав потрапляти в цшь на скаку, iз зав'язаними очима «вщчувати ворожу голову на вщдалЬ». Досягнення успiху набуло найвищоi напруги, коли Орко наказав хлопцевi вистрелити йому в руку. Неймовiрнiсть розв'язки новели виявила нелюдську витривалiсть характерника: «На Орковш руцi не було аш краплi кровi, тiльки розплющена куля застрягла посеред долонi» [10, с. 181]. Змютоформову структуру четвертоi новели обумовлюють переривчасте i стрибкоподiбне людське сприйняття i мислення. У зображенш пошукiв Сiрком лiкувального чар-зшля реальнi деталi поеднано з мiфологiчними у «спiлкуваннi» його з природою, у новш зустрiчi з мапчною володаркою таемниць Родою, i п допомозi врятувати його коня Сивогривого i джуру Гострозора.
Домiнування уявного св^у, що не вiдповiдае усталеному поняттю можливого, простежено в новелi «Народжений вдруге», яку вiдносимо до юторико-фантастичних. г! компонентами е захоплюючi розповiдi про вигаданi подii: вщнайдення в лiсi цвiту папоротi, переказаш «сивокосою бабою» етапи давньоi вiри волхвiв, й бiографii як дочки Богодара, котрий «поставлений був богами людям допомагати» [10, с. 61].
Окреслення моральноi цiнностi людсько! дiяльностi, стiйкостi, самопожертви, лицарськоi вiрностi виявляеться майже в уах новелах повютево'].' дилогii Марii Морозенко. Але найконцентровашше воно розкрито в новелах «На захист Мерефи» i «Приречений на перемогу», що показують основш ознаки iсторико-героiчних новел. У подвигах, героiчних битвах 1вана Сiрка як неординарноi особистостi й вiйськового керiвника вбачаемо втшення украiнськоi нацiональноi iдентичностi, вщваги в захистi територii Украiни вщ ворожих нападiв, вiдповiдальностi за долю ствв^чизниюв.
1сторико-побутова новела «Осiнь - пора весшь» колоритно вiдображае стiйкi та iмпровiзованi елементи козацько! побутово! етики, культури: веселе й дотепне спшкування, жарти, що завжди цiнувалися сiчовиками, й таю риси нащонального характеру, як гостиншсть, доброзичливiсть, прагнення допомогти в господарсга. Надзвичайною стала головна сюжетна подiя новели: «Вiдколи сто!ть на долонях землi Мерефа, такого гучного весшля тут iще не було. 1ван Сiрко вiддав обох сво!х доньок замiж одного дня. Два весшля в одному двор^» [10, с. 326].
Пщтримуючи п'ятиступеневу класифшащю «рiд - проза, вид - юторична проза, жанр - повють, жанровий рiзновид - iсторична повють, жанровий синтез - iсторична повють у новелах», аналiзуемо жанровий синтез юторичних повiстей Марп Морозенко про 1вана Сiрка. Встановлюемо, що новелам «На варт Укра!ни» i «Кошовий отаман» притаманнi ознаки жанру «хрошка». Його ознаки домiнують у вщтворенш реалiй початку Визвольно! вiйни укра!нського народу середини XVII ст., у художньому моделюванш перемог керованих Орком запорожцiв-сiчовикiв над «бусурманами»: «Впав Судак, поступилася перед козацьким наступом Кафа, склали бш крила турецью корабль А коли бистрохщш козацькi чайки вийшли в Азовське море, наслухана про Оркову непоборну силу, поюрно здалася Тамань» [10, с. 308]. Засоби зарисовки вжито у зображенш виборiв кошового отамана на великш Радi, насичення схвальними вигуками пропозицп «Сiрка на кошового!» I все ж закршлюють змiстоформу документальнi вщомосп: «Дванадцять разiв обирало козацтво 1вана Сiрка кошовим отаманом» [10, с. 348].
Оргашчш зв'язки з народно-поетичною творчютю пульсують у новелi «Кобзар Тарас Вербовик», дають достатньо тдстав для того, щоб назвати !! новелою-пiснею. Письменниця майстерно використала прийом тсенного обрамлення. Зачином твору стала тсня про вбитого козака. Даш йде зютавлення: «Такий самий сум вчувався у словах тсень слшого спiвця Тараса Гострозора... Нове iм'я заслужив вiн по праву. А коли з уст його злетша тсня, вам... стало зрозумшо, що на Сiчi з'явився рiдкiсний ствець козацько! долi» [10, с. 257]. Величальним пафосом пройнятий лаконiчний переказ проявiв бойового таланту 1вана Орка, його вмiнь запалювати iнших невгасимим полум'ям хоробросп. Завершуеться обрамлення текстом тсш Тараса Вербовика «Та, ой, як крикнув же та козак Орко» [10, с. 267].
Розкуте фантазшне зображення письменницею зв'язюв характерника Орка з надприродними силами в повютях дилогГ! часто утворюють iрреальнi ситуацii. Домiнують вони в «новельказщ» «Цвiт папоротi». За жанровими перипе^ями чарiвноi казки 1ванко в купальську шч на свiй подив виконав декшька наказiв владного голосу з височини. I с^мко виник останнш складник композицii - розв'язка: «Прямiсiнько перед очима хлопця замайорiло незнано! краси суцвiття - схоже на полум'я, сяюче, як блиск сонця. - Що се?! - вщ подиву вш завмер на мющ. - Цв^ папоротi, - почулося у вщповщь» [10, с. 54].
Жанрово-синтетичне номшування повiстi «Царгородська галера» дав сам автор: «Повютить ая видатна рiч, радше сказання чаав Босфорiвськоi вiйни козакiв iз турками-османами» [13, с. 48]. Дефшщею «повю^-сказання» системно керуемося в нашому дослщженш. В. Чемерис вказуе на численш жанровi перегуки твору: вш е «правдивою повiстю про ту неймовiрну подiю, що року 1642-го лучилася в Мармуровому морь., коли здобули волю 280 бранщв-християн.., звгг про ту подiю було видано окремою брошурою ^алшською мовою в Рим^ в друкарнi Григнанi року 1643-го.» [13, с. 48]. Однак повють мае передмову, що мютить грунтовний iсторiографiчний нарис про захоплення Османською iмперiею чужих територiй та приеднання !х до турецьких володшь, про жахливi розмiри людоловства.
Письменник посилаеться не лише на iсторiографiчнi джерела, а й на художнi моделювання. Зокрема вш навiв уривок поеми Т. Шевченка «Невольник» i вдався до такого зютавлення: «Це поезiя хоч i правдива, але створена уявою. А ось жахна конкретика тих лихих чаав» [13, с. 56]. I навiв низку свщчень про знущання з рабiв та 1х страти, про якi повiдомляли литовський дипломат у Кримському ханствi Михайло Литвин, турецький л^описець Мустафа Наша, французький посол Ф. де Сезь
Синтетичний витвiр притаманний кожному з роздшв повiстi: оптимiстична тональнiсть модусу уявно'1 величi капiтана Анти-пашi змшюеться драматичною, коли його оголосили одним iз ворогiв iмперií, перегуки з народними думами наявш в зображенш нестерпно'1 працi веслярiв галери; уславлюють козацьку безстрашнiсть i посилання на шший фольклорний жанр: «Одна втха для галерних рабiв була тсня. Рiдна, невимовно печальна, але все ж вона душу вщводила, давала хоч якусь над^ -бодай i примарну, шюзорну - на волю» [13, с. 64]. Пюня в повютьсказанш символiзуе вистраждану пдшсть: навiть пiд час так званого «урочистого проходження» бранцiв перед султаном «двох морiв i двох континешив», у «ганебному строю» на заклик Симоновича козаки заствали. Навiть вщправлеш в одну з найтяжчих тюрем - Едикуле скуп ланцюгами, у ножних i ручних кайданах козаки довели: «Що важило якесь там 1хне Едикуле порiвняно з украшською пiснею?» [13, с. 72].
За охопленням i моделюванням iсторичних подш «Засвiт встали козаченьки» В. Чемериса - повють, за насиченням тексту вiршованими рядками - синтез його з тснею. Складнi гами переживань творчо обдаровано! натури Марусi Чурай конструюють словесно-гармонiйне наповнення особливого об'екта зображення -поетеси-тснетворки. Вважаемо: В. Чемерис добре усвщомлював складнiсть висловлень прозою того, що кошося в душi поетеси.
Автор повiстi майстерно поеднав моделювання вiзiй i чуттевих асоцiацiй. Наприклад, прозова вiзiйна констанщя «Дивиться на хмелину, що дереться плотом» збагачуеться поетичною асощащею: «...а думае про швидку розлуку з милим» й увiнчуеться творчим устхом: «Ось i пiсня вже готова». У тсш така паралель: «Як хмелиш вгору витись - / Тичини немае, / Як дiвчинi не журитись - / Козак покидае...» [14, с. 401].
Лакошчш прозовi штерпретацп «короткого, квапливого прощання» та реакцп Марусi - «сльози навернулися на 11 очi» - набули художньо! вишуканостi в тсш: «Засв^ встали козаченьки / В похщ з полуночi. / Заплакала Марусенька / Сво! яснi очЬ> [14, с. 403]. Густе цитування тсень утворило силове поле нарацп.
Вроджений потяг душi Марусi Чурай до тсш, виявляеться, домiнував i в найекстримальнiшi години. На запитання суддi про пiсню «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорнищ»: «- Коли ж ти 11 зложила: чи як замислила отругги, чи коли вже отруша? - Коли зiлля збирала, тсня й заствалась» [14, с. 421].
Висновки i пропозицй'. Доведено, що жанровi модифiкацií i синтези юторичних повiстей XXI ст. обумовлено опануванням рашше стримуваними i забороненими аспектами нащонально'1 мiфологií, умовнiстю художнiх моделювань, розширенням арсеналу виражально-зображальних засобiв. Проаналiзованi жанровi ускладнення, якi в межах одно1 стагтi не можуть бути розглянуп повно, вiдкривають перспективу розширення iнтерпретацiйних можливостей сучасного лiтературознавства.
Список використано¥ лiтератури
1. Андрусiв С. Сучасне украшське лiтературознавство : тексти i контексти / С. Андруав // Слово i час. - 2004. - № 5. - С. 48-53 ; Andrusiv S. Suchasne ukrainske literaturoznavstvo: teksty i konteksty / S. Andrusiv // Slovo i chas. - 2004. - № 5. - S. 48-53.
2. Беляев В. «Борозною вшу» / В. Беляев // Ле I. Твори у 7-ми т. / I. Ле. - Ки'в : Дншро, 1982. - Т. 1. - С. 3-23 ; Bieliaiev V. «Boroznoiu viku» / V. Bieliaiev // Le I. Tvory u 7-my t. / I. Le. - Kyiv : Dnipro, 1982. - T. 1. - S. 3-23.
3. Бший О. Л^ературний герой у контекст юторп / О. Бший. - Кшв : Наук. думка, 1980. - 119 с. ; Bilyi O. Literaturnyi heroi u konteksti istorii / O. Bilyi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1980. - 119 s.
4. Бовсушвська Т. Основи теори л^ературних жанрiв : моногр. / Т. Бовсушвська. - Кшв : ВПЦ «Ки'вський ушверситет», 2008. - 519 с. ; Bovsunivska T. Osnovy teorii literaturnykh zhanriv : monohr. / T. Bovsunivska. - Kyiv : VPTs «Kyivskyi universytet», 2008. - 519 s.
5. Дудшков М. О. Жанровi модифшацп iсторичного роману / М. О. Дудшков // Вюник Луганського нацiонального yнiверситетy. Сер. : Фшолопчш науки. - 2011. -№ 6. - С. 29-32 ; Dudnikov M. O. Zhanrovi modyfikatsii istorychnoho romanu / M. O. Dudnikov // Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu. Ser. : Filolohichni nauky. - 2011. - № 6. - S. 29-32.
6. Журавльова С. Взаемодiя народношсенно'' i давньоукрашсько'' л^ературно'' традицп в юторичнш повiстi «Розлилися крyтi бережечки...» Ра'си 1ванченко / С. Журавльова // Лггература. Фольклор. Проблеми поетики. - 2013. -Вип. 39, Ч. 1. - С. 52-62 ; Zhuravlova S. Vzaiemodiia narodnopisennoi i davnoukrainskoi literaturnoi tradytsii v istorychnii povisti «Rozlylysia kruti berezhechky...» Raisy Ivanchenko / S. Zhuravlova // Literatura. Folklor. Problemy poetyky. - 2013. - Vyp. 39, Ch. 1. - S. 52-62.
7. 1ванченко Р. Розлилися крут бережечки... : повють / Р. 1ванченко // Втизна. -2004. - № 11-12. - С. 21-39 ; Ivanchenko R. Rozlylysia kruti berezhechky... : povist / R. Ivanchenko // Vitchyzna. - 2004. - № 11-12. - S. 21-39.
8. Копистянська Н. Х. Жанр, жанрова система у просторi лггературознавства / Н. Копистянська. - Львiв : ПА1С, 2005. - 368 с. ; Kopystianska N. Kh. Zhanr, zhanrova systema u prostori literaturoznavstva / N. Kopystianska. - Lviv : PAIS, 2005. - 368 s.
9. Мельничук Б. Випробування ютиною : Проблема юторично'' та художньо'' правди в украшськш iсторико-бiографiчнiй лiтератyрi (вщ початюв до сьогодення) / Б. Мельничук. - Ки'в : Академiя, 1996. - 272 с. ; Melnychuk B. Vyprobuvannia istynoiu : Problema istorychnoi ta khudozhnoi pravdy v ukrainskii istoryko-biohrafichnii literaturi (vid pochatkiv do sohodennia) / B. Melnychuk. - Kyiv : Akademiia, 1996. - 272 s.
10. Морозенко М. 1ван Орко, великий характерник. 1ван Орко, славетний кошовий / М. Морозенко. - Львiв : Вид-во Старого Лева, 2015. - 336 с. ; Morozenko M. Ivan Sirko, velykyi kharakternyk. Ivan Sirko, slavetnyi koshovyi / M. Morozenko. - Lviv : Vyd-vo Staroho Leva, 2015. - 336 s.
11. Мушкетик Ю. Гетьман, син гетьмана : повють / Ю. Мушкетик. - Харюв : Фолiо, 2013. - 220 с. ; Mushketyk Yu. Hetman, syn hetmana : povist / Yu. Mushketyk. -Kharkiv : Folio, 2013. - 220 s.
12. Ромас Л. Деяю аспекти дослщження образiв у повю^ Ю. Мушкетика «Гетьман, син гетьмана» та окремих творах про добу Ру'ни укра'нських письменникiв XIX-XXI столiть / Л. Ромас // Л^ературний процес: методология, iмена, тенденцй. -2015. - № 6. - С. 140-142 ; Romas L. Deiaki aspekty doslidzhennia obraziv u povisti Yu. Mushketyka «Hetman, syn hetmana» ta okremykh tvorakh pro dobu Ruiny ukrainskykh pysmennykiv XIX -XXI stolit / L. Romas // Literaturnyi protses: metodolohiia, imena, tendentsii. - 2015. - № 6. - S. 140-142.
13. Чемерис В. Царгородська галера : повють / В. Чемерис // Вггчизна. - 2009. -№ 3-4. - С. 46-106 ; Chemerys V. Tsarhorodska halera : povist / V. Chemerys // Vitchyzna. - 2009. - № 3-4. - S. 46-106.
14. Чемерис В. Л. Засвгг встали козаченьки... // Чемерис В. Л. Ордер на любов. Мюто коханщв на Кара-Дешзь Засвiт встали козаченьки ... : роман i повют / В. Л. Чемерис. - Харюв : Фолiо, 2010. - С. 381-443 ; Chemerys V. L. Zasvit vstaly kozachenky... // Chemerys V. L. Order na liubov. Misto kokhantsiv na Kara-Denizi. Zasvit vstaly kozachenky ... : roman i povisti / V. L. Chemerys. - Kharkiv : Folio, 2010. -S.381-443.
15. Шевченко В. «Лтература й iсторiя» - напрямок наукових дослщжень // Шевченко В. Клич ютини : вибраш науковi пращ / В. Шевченко. - Запорiжжя : Вид. Запорiзького нац. ун-ту, 2012. - С. 11-17 ; Shevchenko V. «Literatura y istoriia» -napriamok naukovykh doslidzhen // Shevchenko V. Klych istyny : vybrani naukovi pratsi / V. Shevchenko. - Zaporizhzhia : Vyd. Zaporizkoho nats. un-tu, 2012. - S. 11-17.
T. Verba
GENRE COMPLICATIONS OF UKRAINIAN HISTORICAL NARRATIVE OF XXI CENTURY
The article substantiates the five-level classification of works: type - prose, species -historical, genre - narrative, variation - historical narrative, modification, synthesis -historical-advanture narrative, historical narrative-chronical. Historical tales of XXI century of R. Ivanchenko «Spilled Abrupt Banks», Yu. Mushketyk «Hetman, Son of Hetman», M. Morozenko «Ivan Sirko, the Great Sorcerer» and «Ivan Sirko, the Famous Koshovy», V. Chemerys «Tsargorod galley» and «Cossacks stood up in the sun» have been analyzed.
The genre's development of Ukrainian historical prose of XXI century has been influenced by the following things: the abolition of ideological pressure on literary creativity, the avoidance of the established hierarchy of values, radical rethinking of occasions in the Ukraine's history. New approaches of the development of historical thought are getting a particular importance at overcoming false judgments and returning the default names. The article analyzes the selected historical stories inside the context of the traditions and innovations of Ukrainian historical prose, genre complications of the stories have been classified, the enrichment of the system of expressive-figurative means have been clarified by researches.
Maximum saturation by facts, perfect knowledge of the realities of these era composed a polyphonic unity of novels of the narrative by Raisa Ivanchenko «The steep banks of the river». The writer invented such form of short stories that embody the potentials of art chronicle and reflects events through the feelings of not a separate person but an entire army of Bohdan Khmelnytsky.
The research of the narrative of Yu. Mushketyk «Hetman, son of Hetman» convinces that the narrative has features of Cossack chronicles. On the one hand, chronological modeling of events allowed Yu. Mushketyk to create a narrative about the period of the Ruins, a dramatic struggle for the Hetman Mace, the spiritual instability of the Ukrainian people, and, on the other, to show the stages of Yuri Khmelnitsky's personality formation.
The achievements in enriching the genre structural variations were revealed in the novels of Maria Morozenko «Ivan Sirko, the great wizard», «Ivan Sirko, the glorious Koshovy». A comparative analysis of the contentforms features of 30 novels allowed to discover genre varieties, modifications, and syntheses.
«Tsargorodskaya galera» by V. Chemerys is given genre nomination by the author himself - story-legend. The synthetic work is inherent in each of the sections of the story: the optimistic tone changes for dramatic, the connection with folk Dumas are presented in the image of the intolerable work of the galley rowers. According to the coverage and modeling of the historical events «The Cossacks arose in the Light» by V. Chemerys - a story, according to the saturation of the text by poetic lines - the synthesis of it with the song. The author masterfully combined modeling of visions and sensory associations.
Analyzed genre complication open future expansion of interpretational possibilities of modern literature.
Key words: classification, genre, genre variation, modification, synthesis.
УДК 821.161.2-2.09
О. А. Вкич
ПОЕТИКА МЕТАДРАМИ У ТВОРЧОСТ1 ЯКОВА МАМОНТОВА
У статтi проаналiзовано способи художньогреалiзацiiметадрамиу п'есах Якова Мамонтова. Доведено, що авторовi властиве використання новаторських елементiв, як мають саморефлекстш ттенци, тяжтня до розщеплення персонажа та актора, що його виконуе. Ключовою у метадраматичному плат визначено п'есу «Над безоднею», де центром персоносфери е актор. У текстi з виразною ттертекстуальною структурою видшено шекспiрiвський код, який загалом працюе на створення специфiчного драматичного конфлтту мiж сцетчним та умовно реальним життям персонажiв.
Клю^о^^ слова: метадрама, п'еса в п'еЫ, ттертекст, шекспiрiвський код, актор, театр.
У сучасному л^ературознавчому об^у активно функщюе термш «метадрама» на означення п'ес з виразною саморефлексивною поетикою, що втшюеться за допомогою широкого кола художшх прийомiв та реалiзуе онтолопчну для драматурги концепщю «Св^-Театр». Пюля виходу в св^ пращ Леонеля Ейбла «Трагедiя i метатеатр: нариси про драматичну форму» (1969 р.) дiапазон концептуального тлумачення метадрами настшьки розширився (як у плаш художнього матерiалу, що охоплюе перюд вщ античносп до постмодерно'1 епохи, так i у плаш класифшаци метадраматичних форм), що правомiрною е констатащя вщсутносп «нульового ступеню» метадрами (Кристина Рута-Рутковська), а також визнання п ключових механiзмiв - презентащя в текстах шших текспв, театралiзацiя життя за рахунок зображення ритуалiв, церемонп, побутового акторства тощо - питомими драматичними чинниками. Зрештою тотальна метадраматизащя прочитання драм в сучасному лiтературознавствi зумовила поодиною спроби зворотно'1 дп, що демонструе студiя Опвена Перселла «Чи завжди шекспiрiвськi п'еси метадраматичш?» (2018 р.). Натомють в украшському лiтературознаствi теорiя метадрами мае вщверто другорядний характер, акцентуеться увага суто на формат п'еса в п'еа, а матерiалом для аналiзу найчаспше стають твори середини ХХ ст. (переважно драматурпя дiаспори) та початку ХХ1 ст.
