CC BY
16
However, the early poems of P. Antokolsky, which were published only in 2010, enable to clarify the periodization of his creative work and to distinguish the period of «apprenticeship» that took place in the 1910s.
P. Antokolsky established himself as a poet in the Silver Age of the Russian poetry and at first was fascinated with symbolism, futurism and acmeism.
The theme and images of P. Antokolsky's early lyrics are influenced by symbolism and above all, by O. Block's creative work. Referring to the experience of O. Block was due to the crisis of symbolism and many poetic decisions of P. Antokolsky present the imitation, which exploits various means of expression and cliched images: mysteries, disbelief, disappointment, search for ways, functions of the poet and poetry; poetic images of the cup, blue ships, the Balaganchik and his characters, the Stranger, Her, the Therem, the steady threshold, the blue river, etc. The publication of P. Antokolsky's unknown works is an important step in creating a holistic view of his poetry and its origin, features and evolution of its development and, ultimately, the place of his creative work in the history of literature.
Key words: poetry, symbolism, images, apprenticeship.
УДК 821.161.2-3.09
Л. М. Кулакевич
ХУДОЖН1 ОСОБЛИВОСТ1 РОМАНУ Ю. СМОЛИЧА «ОСТАННШ ЕЙДЖЕВУД» ЯК ПЕРШОГО УКРАШСЬКОГО ЕКШЕНУ
У статтi до^джено ¡сторт наукового побутування термШв «бойовик» та «екшен», запропоновано !х уточнене визначення. Проаналiзовано жанровi особливостi роману Ю. Смолича, на niдставi яких твiр можна класифтувати як перший украгнський екшен (щыьтсть подт у чам, неймовiрнi перепони, ^фхентери, щасливий фтал тощо). Шдкреслено, що у вибудованих Ю. Смоличем перипетiях чтко проглядае архетипний сюжет, що простежуеться в казц про Кощiя Безсмертного. Акцентовано, що, ураховуючи час створення роману (1925) i розвиток екшену як жанру кто, Ю. Смолич не м^ дотримуватися жанрового канону екшену, адже його ще не ¡снувало, вiдповiдно письменник самосттно виробив художш прийоми, як ниш вважаються каношчними для згаданого жанру.
Клю^о^^ слова: екшен, бойовик, авантюрний роман, образ супермена, канон екшену
DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-21-42-48
Художня спадщина украшського письменника Юрiя Смолича ще не стала об'ектом системного наукового дослщження. Маемо лише нариси життя i творчосп письменника, написаш З. Голубевою, С. Старинкевичем, С. Шаховським, нечисленш розвщки його творчосп В. Олефiр, А. Носко, В. Шскунова. Переважна байдужють украшських радянських науковщв до творiв Ю. Смолича, ^норування його здобутюв сучасними украшськими л^ературознавцями певною мiрою можна потрактувати як покарання письменника за таемну ствпрацю з органами НКВД / МГБ / КГБ, участь у спецрозробках серед украшських ем^рантсв. Актуальшсть вивчення творчого
здобутку Ю. Смолича зумовлена тим, що саме вш вважаеться зачинателем украшсько'1 науково'1 фантастики. Для повно'1 картини лiтературного процесу в Укрш'ш в 20-30 рр. ХХ ст. вивчення творчого здобутку цього культурного дiяча е необхщною. Маемо вс пщстави стверджувати, що роман Ю. Смолича «Останнш Ейджевуд» е першим в украшськш лiтературi репрезентантом жанру екшену.
У сучасному украшському лiтературознавствi поруч iз термiном «екшн/екшен» побутуе термш «бойовик» [7, с. 210]. Дослщниця масово! лiтератури в Укрш'ш С. Фшоненко, грунтовно опрацювавши закордоннi та украшсью студи про екшен / бойовик, зазначила, що цей жанр сформувався як суто «чоловiчий», адже «розповщае юторш про геро!зм чоловша», при цьому вона акцентуе: «Бойовик будуеться на гiперболiзацii чоловiчоi сили» [7, с. 210]. Iронiчно, але влучно описала класичний бойовик О. Забужко: «Брюс Л! або Чак Норрю, лупцьований у фiналi смертним боем, тсля завершального нокдауну (який неекранному, справдешньому тiловi гарантовано вбезпечив би довiчну iнвалiднiсть, та й то по багатьох мюяцях лшарняного стацiонару) РАПТОМ геро'1'чним зусиллям волi спинаеться на нозi й голiруч порiшае всiх сво'1'х кривдникiв, хоч би ix була й чота» [Caps Lock автора - О.З. ] [2, с. 59].
Традицшно вважаеться, що бойовик шсталювався в культурi насамперед як унiкальний американський жанр юно в 50-х роках ХХ ст. i найбiльш популярним став у 80-90 роках. Однак самим термшом «бойовик» в украшському культурному просторi активно послуговуються вже в 20-30 рр. ХХ ст. доказом чого е стаття SANDCOOD про особливосп розвитку украшського радянського кшо [1], а також анонс на оповщання Ю. Шовкопляса [3]. SANDCOOD, аналiзуючи сучасний йому кшоринок (1927), включае до «боевикiв» не тшьки фiльми з «головоломними трюками» [8, с. 45], але й мелодраматичш с^чки «Бела», «Княжна МерЬ» «Перемоги жшки». 1з загального стилю огляду випливае, що ii автор iронiчно означуе згаданим жанром («боевик») все, що, на його думку, не варте уваги, скороминуще: «Старе кшо було приемне, «как летом вкусный лiмонад», але прiзвищ цього лiмонаду до нас iсторiя майже не донесла. <...> Зараз молодь кшова сто'1'ть перед дверима кшофабрики i з заздрiстю поглядае, як старi сивi, кшокорифе'1 «акордно» крутять щеолопчно витриманi xудожнi кiнобоевики» [8, с. 45].Оскшьки згадане оповiдання Ю. Шовкопляса вiдповiдае жанровим канонам детективу, можемо говорити про термшолопчну невпорядковашсть у лiтературознавствi та кiно 20-30 рр. ХХ ст. через новизну обох жанрiв (i детективу, i бойовика) для укра'1нсько'1 культури.
Якщо орiентуватися на термiн «екшен», то його народження як кшожанру слщ прив'язати, на нашу думку, до 1914 року, коли одночасно видруковувалися частини роману «Небезпечш пригоди Полши» i знiмалися серii фiльму за участю популярно'1 актриси нiмого кшо Шрл Вайт. Оскiльки серiал мав касовий устх, то згодом було знято низку фiльмiв, об'еднаних в серiал «Таемницi Нью-Йорка» (1913-1915; у США демонструвався пiд назвою «Подвиги Елен», «Новi подвиги Елен», «Роман Елен»), «Залiзний кiготь» (1916), «Шрл в арм^1» (1916-1917), «Фатальний перстень» (1917), «Будинок ненавистi» (1918), яю радянськi кiнокритики в 60-х роках ХХ ст. охарактеризували як «багатосершш бойовики» [4, с. 116]. Повторюваними конструентами зазначених стрiчок нiмого кшо е протистояння хорошо'1 героiнi та поганого героя / злочинця; простий (зазвичай однолшшний) сюжет; штенсивна змша подiй, що тримають читача / глядача в постшнш напрузi (втеч^ погонi, переховування тощо); наявнiсть сцен насилля (перестршки, катування, викрадання людей i !х вбивання, бiйки). Принципово важливим для нас е те, що головний актант цих фiльмiв - струнка бiлявка. У протистоянш з iндiйцями, злочинними
угрупуваннями, штонами ш доводиться стрiляти, б^ати, мов спринтер, плавати в Mopi й в пiдвaлi 3i щурами, стрибати з даху на дах, водити машину, на швидкосп перелазити з одного автомобшя на шший, л^ати на пoвiтpянiй кулi тощо, тобто так чи iнaкше проявляти навички та вмшня супергероя. Безперечно, у сеpiaлi е «справжш» чоловши (пoлiцейський, детектив, адвокат), однак ïm вiдвoдиться вторинна роль - «Deus ex machina» - неспoдiвaнoгo чудесного спасшня для repoïm. Усе це унеможливлюе використання щодо вказаних с^чок теpмiнa «бойовик», а при використанш останнього заперечуе устaленi уявлення про час появи бойовика i його становлення як власне чoлoвiчoгo жанру. Та все стае на мюця, якщо цi поняття не ототожнювати.
Ураховуючи здобутки лiтеpaтуpи й юно, вважаемо, що дoцiльнiше говорити про бойовик як бшьш пiзню модифшащю вестерну, адже в обох жанрах використовуються сюжетнi конструкцп та тип героя европейського рицарського роману, однак, вщповщно до реалш американського життя, де давнш poдoвiд утратив свш сенс, шляхетного рицаря було послщовно зaмiненo на ковбоя / трапера / шерифа / полщейського / спецпризаченця. Ниш вже каношзувався корпус кoдiв / штaмпiв жанру бойовика: герой -«справжнш чоловш» - мае усунути особисту чи державно / планетарно значущу загрозу у виглядi астероща, злочинця зi зброею масового знищення, навести лад у Midi / крш'ш / свiтi; нещадно лупцюючи вopoгiв i не зважаючи на можливу свою загибель, вш прямуе до мети, його не страшить смерть людей навколо нього (пoмiчникiв i ворога, i героя). Визначальною характеристикою бойовика е фiзичнa тдготовлешсть героя - вiн секретний агент, полщейський чи колишнш вшськовослужбовець, що побував у «гарячих» точках планети, тому мае навички боротьби з тероризмом; його суперник - дуже розумний i фiзичнo сильний злочинець, корумпований високопоставлений службовець, багатш («Рембо», реж Т. Котчефф, 1982; «Мщний горшок», реж Д. Мактирнан, 1988; «Подвшний удар», реж. Ш. Леттич, 1991; «Ушверсальний солдат», реж Р. Еммерих, 1992; «П'ятий елемент», реж. Л. Бессон, 1997).
На нашу думку, термш «бойовик» як украшський е^валент теpмiнa «action» не зoвсiм вдалий, адже звужуе сегмент твopiв, яю смiливo можна включити до цього жанру, адекватшшими були б термши «пригодник», «дшовик» (англ. action - це насамперед <дая», хоч i в знaченнi «бiй / бшка» воно також вживаеться) чи навггь «пoдiевик». На користь останнього схилився б i Ю. Смолич, який у свош студiï «"Natur-mort" у художнш лiтеpaтуpi» (1927) наголосив: «Сенс худoжньoï лiтеpaтуpи в oпеpувaннi пoдiями, - в гpупувaннi пoдiй» [6, с. 159]. При цьому вш уточнив: «"Подшшсть" в худoжнiй лiтеpaтуpi тим piзниться вiд тiеï ж таки подшносп в життi, що пoдiя в життя, це сума дpiбнiших пoдiй, а описана в л^ературному твopi, вона стае вже системою тих-же дpiбнiших пoдiй. Бо вони не просто вщбуваються, а оргашзовуються задумом <_>» [6, с. 159].
Термши «екшен» / «пригодник» / «дшовик» / «пoдiевик» семантично розматш^ нiж усталений «бойовик», тим бшьше, що кapкoлoмнi Aiï repoï^ включають, насамперед, втечi, пoгoнi, переховування, допомогу в порятуванш, пошуки й викрадення чого-небудь, та не завжди - бшки / 6oï. На противагу бойовику, де героем обов'язково мае бути дорослий фiзичнo вправний чоловш, який демонструе «гiпеpмaскулiнну поведшку» [7, с. 211], в екшеш може дiяти й дитина, тдл^ок, ж1нка, тваринки. Елементи екшену наявш в античному poмaнi Апулея «Золотий осел». Нaйбiльш показовим зразком екшену, на нашу думку, е славнозвюний фшьм «Один вдома» (реж. К. Коламбус, 1990), де вoсьмиpiчний хлопчик Кевш Мaкaлiстеp декiлькa дiб мусив протистояти двом дорослим гpaбiжникaм. Канонами екшену вщповщае
мультсерiал «Чип i Дейл поспiшають на допомогу» («Chip'n Dale Rescue Rangers», компашя «Disney»; 1989-1990), фiльм «Армагедон» (реж. М. Бей, 1998).
Пропонуемо трактувати термiн «екшен» як модифшащю авантюрно-пригодницького метажанру (адже представлений ниш не тшьки в кшо i лiтературi, але й комп'ютерних iграх, й, очевидно, з ще'1 ж причини практично не трапляеться в сучасних словниках та енциклопедiях з л^ературознавства), в основi якого карколомш д^' та вчинки героя, його надлюдсью зусилля задля отримання чого-небудь (дуже часто метою пошуку / боротьби е важлива шформащя, оприлюднення яко'1 й позбавляе злочинця сили), порятування себе/ близько'1 людини / цiлого людства. Концептуально важливою ознакою / конструентом екшену е жорстке часове обмеження - герой / учасник позбавлений часу на роздуми, тому мае дiяти негайно. У такому аспект до екшешв можна залучити роман Жуля Верна «Навколо свггу за 80 дшв»: ангаець Фiлеас Фогг заклався обЧ'хати всю планету за 80 днiв, використовуючи транспортнi можливостi Х1Х ст.; i все б шчого, але герою довелося долати непередбачуваш халепи й каверзи детектива Фшса, що змушуе читача / глядача перебувати в постшнш напрузi. Поняття «екшен» вважаемо ширшим, нiж поняття «бойовик», який синтезував у собi канони екшену й вестерну, як, наприклад, трилер поеднав художш засоби та прийоми екшену та готичного роману. Ураховуючи те, що у 20-30 рр. ХХ ст. украшська культура була орiентована на захщноевропейську / св^ову культуру, можна припустити, що Ю. Смолич був ознайомлений iз кшокартинами за участю Пiрл Вайт (очевидно, саме вона вплинула i на тип геро'1'ш в повют «Господарство доктора Гальванеску»).
В основi роману Ю. Смолича «Останнiй Ейджевуд» лежить класична фабула пригодницького жанру - герой виконуе важливу мiсiю, що змушуе його долати неймовiрнi труднощi, наявний також основний жанротвiрний елемент екшену -жорстке часове обмеження, яке й змушуе геро'1'в дiяти особливо активно. В альтернативнш реальностi Ю. Смолича Есесерiя мае лише шють днiв аби усунути небезпеку чи хоч би пщготуватися до нападу катталютичних краш. Проблему мае виршити Володимир (Во) - представник силово'1 структури, що вщповщае за зовнiшню безпеку краши. Через акцентовашсть подiевого плану образ Во максимально схематичний, позбавлений шдивщуальносп (жодно'1 деталi про зрiст, вiк, оч^ якiсь вподобання тощо), що загалом було характерною рисою i вестерну, й екшену, адже обидва розвиваються насамперед як жанри шмого кiно, коли сценарп створювалися пiд конкретних акторiв. З шшого боку, в образi героя ч^ко простежуються риси супермена - вш водить мотоцикл, аероплан Юнкерс, володiе европейськими мовами, знае радюсправу i таемне шифрування, однак у ромаш нiде не йдеться про його фiзичну силу, вiн не вступае в жодну бшку (тому про приналежшсть роману до жанру бойовика годi й говорити).
Оскшьки в романi описуються саме моменти активно'1 д^' геро'1'в (якi ш на мить не вiдволiкаються вщ мети, щоб хоч по'1'сти чи вщпочити!), це виформовуе вiдчуття особливо'1 щiльностi подiй у часi, що також е традицшною жанровизначальною рисою екшену. Вщповщно до жанрового канону екшену ситуащя в романi максимально ускладнюеться: треба дiзнатися формулу газiв, а про це знае лише Рада вшськово'1 хемiï (РВХ); РВХ настшьки засекречена, що навiть на засщаннях iмена членiв не згадуються; найближче засщання мае вiдбутися через двi години (ще одне жорстке часове обмеження, що особливо загострюе штригу). Подальшi подiï роману розгортаються в дуа сучасних американських фiльмiв: героï захоплюють авто, озброенi брауншгом i в масках нахабно вдираються в студ^ звукозапису в пошуках мшрофона, згодом захоплюють АТС i зачиняють зв'язаного вартового у вбиральш тощо. У перебiгу подiй
роману «Останнш Ейджевуд» вирiшальну роль грае концепт випадковосп. Так, щасливий зб^ обставин уможливлюе отримання потрiбноi шформацп за максимально короткий час: тсля невдалих спроб створити надпотужний мшрофон для пiдслуховування, зневiренi геро1 несподiвано отримують допомогу вiд працiвницi АТС. За зб^ом обставин геро1 приеднуються до телефонно1 лшп саме в мить, коли голова РВХ повщомляе вшськовому мiнiстерству якусь адресу, час, пароль i дату.
Володимиру допомагають всi - шофер автомобiлю, пращвниця АТС, секретар Центрального комiтету чорношюрий Том, що постають делегатами американського суспшьства, демонструючи цим санкцiонованiсть дш героя. Вiдповiдно до естетики екшену розвиток подiй у романi Ю. Смолича постiйно ускладнюеться: оскiльки канал зв'язку викрито, шифр компартп розгадано полщею, герой мае доправити формули до свое! краши, а для цього довелося викрасти вщомого винахщника i лiтуна Грiльпарцера i тд його виглядом вiдлетiти на аероплаш [5, с. 117]. На шляху додому героевi доводиться долати неймовiрнi перепони (через двi доби Во разом iз напарником долiтае до кордону рщно'1 краши, але на кордон 1'х обстрiлюють; через брак бензину лггальний апарат падае в гущу людей [5, с. 159]). Для максимального загострення стану напруженосп в читача в ромаш неодноразово використано ^фхентер: оповщь про Во обриваеться декшька разiв, переключаючись на Гайю, потiм - на повстанщв в 1ндп та в тдземному Ейджевудi, доводячи реципiента до нестями невщомютю про долю геро1в (чи урятувався Во в авiатрощi, чи вижила Гайяу сховищ^. Звертаемо увагу, що романом «Останнш Ейджевуд» Ю. Смолич уводить в украшську лггературу новий топос - тунелi метропол^ену (згодом цей топос активно розроблятимуть творщ хорорiв, трилерiв, комiксiв). Надсекретна хiмлабораторiя знаходиться на периферп -на однш з найменших станцш нью-йоркського метрополiтену в промисловому район -Ейджевуд (закрито в 1932 рощ, тому згадуеться тшьки в американськш верси Вiкiпедii [9]). Легальний вхщ у хемарсенал - «цишчно неприхованi ворота метрополiтену, що охоронялися системою «самоконтрольних i самошпигунських варт» [5, с. 103].
Для пщтримання iнтриги в лiнiях вторинних геро1в Ю. Смолич уводить нового героя, використовуе в ромаш елементи шпигунського наративу (тдслуховування таемно1 розмови Джойса i Юбералеса невiдомою людиною за портьерою, зрадництво (хтось виказав час заколоту), перевдягання, маскування обличчя перуками, бородами, окулярами, використання фальшивих паспор^в, потаемнi дверi в тдземелл^. Можна припустити, що письменник, створюючи роман, сподiвався на його екрашзащю: у текст умонтовано багато видовищних сцен, описаних за принципом панорамно1 зйомки, монтажу крупного i середнього плану (як от демонстращя протесту в Нью-Йорку, заколоти в тдземному Ейджевуд^ похорон Рудольфа; евакуащя мютян в Есесерii, панiка юрби тд час повiтряноi тривоги; повстання в 1ндп; масове отруення смiхотним газом), акцентуащею на вiзуально вражаючих моментах, натуралютичним описом непривабливих ситуацiй (як, наприклад, опис в'язшв у газових камерах; авiатроща, у якiй людей порозривало на шматки; масова смерть через задуху в сховищ^.
У вибудованих Ю. Смоличем перипе^ях (просто знищити ворога неможливо, але його можна подолати, знайшовши його вразливе мюце) ч^ко проглядае архетипний сюжет, що простежуеться в казцi про Кощiя Безсмертного, смерть якого акумульовано в голщ / яйцi / качщ / зайцi / скриш. У романi «Останнiй Ейджевуд» колективний ворог (катталюти всього свiту), уособлений в образi багатiя Юбералеса, фiзично слабкого i боягузливого, однак невразливого завдяки запасам отруйних газiв. Тому Володимир, мов казковий герой, мае знайти таемш лабораторп, викрасти зразки газу, встановити 1хню формулу й цим знешкодити ворога, що алюзивно сприймаеться
як вщламування кiнчика казково'1' голки. Моделюванню образу ворога як абсолютного Зла тдпорядковано топос Нью-Йорка, який легко вкладаеться в казкову матрицю, згщно з якою ворог знаходиться за морем / океаном. У 20-30 рр. ХХ ст. Нью-Йорк перетворюеться на центр промисловосп, торпвл^ зв'язку, набуваючи статусу центра свiту, та в художнш версп украшського роману - це оселя Зла, що оприявнюеться через низку ситуацiй та деталей (сирени шчного Нью-Йорку розтинали тишу «сатанинським реготом»; РВХ засщае о 12 ночi тощо). Так, скляна АТС як рйфшащя надсучасних технологiй, викликае асощацп з казковою кришталевою горою (кришталь - рiзновид важкого скла), до яко'1' вирушав казковий герой, щоб отримати владу над життям i смертю [3, с. 290]. В альтернативнш реальности Ю. Смолича американське мiсто -це не тшьки атмосфера розкошiв, «пишних» автомобiлiв, вишуканих вин i страв, але й топос зло'1' волi, що акцентовано й маркуванням у просторi мiста барiв. Семютично значущим при цьому е образ алкоголю, який актуалiзуе семантику отруено'1' свiдомостi: пiсля демонстрацп учасники розходяться по барах i кав'ярнях, де в цей день були акцшш знижки на пиво, тсля чого, не розiбравшись, вбивають секретаря комфракцп Тiля. Прикметно, що й секретна лабораторiя знаходиться пiд гуральнею (застарша назва горiлчаного заводу), що можна декодувати як те, що багатп однаковою мiрою ненавидять американський й червоний робггничий клас, тiльки перший знешкоджують алкоголем, а другий прагнуть знищити газами.
Отже, науково-фантастичний роман Ю. Смолича «Останнш Ейджевуд» за сво'1'ми жанровими ознаками е екшеном. Як слушно зауважила О. Забужко, украшсью митщ неодноразово ранiше вiд сво'1'х европейських колег «вловлювали» щй, якi згодом ставали загальнолюдським духовним надбанням, украшцям зосталося хiба що «розводити навздогшщ руками та рахувати, на скшьки то рокiв Коцюбинський був випередив «неореалютичну» тему «безгрунтянства», М. Кулш - концепцiю «абсурдного бунту», а Пщмогильний - проблематику французького екзистенцiалiзму» [2, с. 144]. Певною мiрою це стосуеться, на нашу думку, i здобуткiв Ю. Смолича. Ураховуючи час створення роману «Останнш Ейджевуд» (1925) i розвиток екшену як жанру кшо, немае пiдстав говорити про те, що Ю. Смолич дотримувався жанрового канону екшену, адже його ще не юнувало. Переконаш, що спираючись на свiтовi досягнення в жанрi пригодницько'1' лiтератури та шмого кiно, Ю. Смолич самостшно виробив художнi прийоми, якi згодом незалежно вщ украшського письменника будуть також розроблеш у свiтовiй лiтературi та кiно i стануть каношчними для жанру екшену.
Список використано1 л1тератури
1. Анонс на оповiдання Ю. Шовкопляса «Нiж i серце» // Унiверсальний журнал. -1929. - № 4. - С. 86 ; Anons na opovidannya Yu. Shovkoplyasa «Nizh i serce» // Universalnyj zhurnal. - 1929. - № 4. - 6. - S. 86.
2. Забужко О. Хрошки вщ Фортшбраса. Вибрана есеютика 90-х / О. Забужко. -2-ге вид., випр. - Кшв : Факт, 2001. - 340 с. ; Zabuzhko O. Khroniky vid Fortinbrasa. Vybrana eseistyka 90-kh / O. Zabuzhko. - 2-he vyd., vypr. - Kyiv : Fakt, 2001. - 340 s.
3. Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки / В. Я. Пропп. -Ленинград : ЛГУ, 1986. - 365 с. ; Propp V. Ya. Istoricheskie korni volshebnoy skazki / V. Ya. Propp. - Leningrad : LGU, 1986. - 365 s.
4. Разумовский А. Пирл Уайт / А. Разумовский // Звезды немого кино : сб. / сост. В. Головской. - Москва : Искусство, 1968. - С. 114-132 ; Razumovskiy A. Pirl Uayt / A. Razumovskiy // Zvezdy nemogo kino : sb. / sost. V. Golovskoy. - Moskva : Iskusstvo, 1968. - S. 114-132.
5. Смолич Ю. 36ipKa вибраних TBopiB у 4-х т. / Ю. Смолич. - Харюв : Книгоспшка, 1930. - Т. 3 : Останнш Ейджевуд. Хома. - С. 5-217 ; Smolych Yu. Zbirka vybranykh tvoriv u 4-kh t. / Yu. Smolych. - Kharkiv : Knyhospilka, 1930. - T. 3 : Ostannii Eidzhevud. Khoma. - S. 5-217.
6. Смолич Ю. «Natur-mort» у художнш лiтературi / Ю. Смолич // ВАПЛ1ТЕ. -1927. - № 4. - С. 158-177 ; Smolych Yu. «Natur-mort» u khudozhnii literaturi / Yu. Smolych // VAPLITE. - 1927. - № 4. - S. 158-177.
7. Фшоненко С. Масова л^ература в Укрш'ш : дискурс / гендер / жанр : моногр. / С. Фшоненко. - Донецьк : Ландон-ХХ1, 2011. - 432 с. ; Filonenko S. Masova literatura v Ukraini : dyskurs / hender / zhanr : monohr. / S. Filonenko. - Donetsk : Landon-XXI, 2011. -432 s.
8. Cood Sandi Безпаспортний фшьм / Sandi Cood // Нова генеращя. - 1927. - № 2. -С. 44-47 ; Cood Sandi Bezpasportnyi film / Sandi Cood // Nova heneratsiia. - 1927. - № 2. -S. 44-47.
9. Edgewood station (New York) [Electronic resource]. - Mode of access : https://en.wikipedia.org/wiki/Edgewood_station_(New_York)
Стаття надшшла до редакцп 23.09.2019.
L. Kulakevych
ART FEATURES OF THE Y. SMOLYCH'S NOVEL «THE LAST EDGEWOOD» AS THE FIRST UKRAINIAN «ACTION»
The scientific development of the term «action» has been investigated and its clarified definition has been suggested in the article. The genre features of Y. Smolych's novel which allow to classify this work as the first Ukrainian action have been analyzed: the protagonist performs an important mission, his doings include, first of all, fleeing, chasing, hiding, searching and stealing; there is a strict time limit that forces the characters to be extremely active. Because of accentuation of the action plan, the protagonist's character is the most schematic and devoid of personality, which in general was a trait of both western and action, which developed primarily as genres of silent cinema, when scripts were created under specific actors. It has been emphasized that the Superman features are clearly showed in the protagonist's character - he drives a motorcycle, an airplane, speaks European languages, knows radio technologies and secret encryption, but in the novel, there is no mention of his physical strength, he does not enter into any fight. The fact that the novel describes exactly the moments of active action of the characters creates a sense of special time density of events, which is a traditional genre-defining trait of the action. The events of the novel resemble modern American movies: heroes seize cars, armed with browning and masked break into the recording studio in search of a microphone, later capture ATS and close the tied security guard in the restroom, etc. In accordance with the action's aesthetics, the development of events in the novel by Y. Smolych is constantly complicated, the hero has to overcome incredible obstacles, the cliffhanger is used repeatedly. It has been pointed out that via the novel «The Last Edgewood» Y. Smolych introduces into Ukrainian literature the new topos - the subway tunnels. It has been emphasized that in the peripeteia built by Y. Smolych (it is impossible to kill the enemy simply, but it can be overcome by finding his vulnerable place) the archetypal plot is viewed clearly, which is traced in the tale about Koshchiy the Immortal. It has been stated that taking into account the time of the creation of the novel (1925) and the evolution of action as a genre of cinema, Y. Smolych could not adhere to the genre's canon, because it had not existed yet, so the writer independently developed artistic techniques that are now considered canonical for the genre mentioned.
Key words: action, adventurous novel, the image of Superman, action's canon.
