CC BY
58
12. Vol'chik, V.V., Berezhnoj I.V. Gruppy interesov i kachestvo institutov. // Jekonomicheskij vestnik Rostovskogo gos. un-ta. - 2007. - Tom 5. - № 2. - S. 57-66.
13. Olson, M. Logika kollektivnyh dejstvij. Obshhestvennye blaga i teorija grupp. Per. s angl. // M : FJel, 1995. - 174 s.
14. Makrojekonomicheskie aspekty obespechenija sbalansirovannosti nacional'noj jekonomiki / A. I. Luchenok [i dr.]. - Minsk: Belaruskaja navuka, 2015. - 371 s.
15. Sivinceva, O.V. Instrumenty NPM v institucional'noj srede sovremennogo Kitaja // Ars administrandi. -Permskij gos. nac. issled. un-t, - 2013. - № 4. - S. 89-101.
16. Chzhan Chzhifjen. Jekonomicheskie reformy v Kitae: ih osobennosti, mehanizmy, faktory uspeha / Chzhan Chzhifjen //Vestnik Tambovskogo un-ta. Serija: Gumanitarnye nauki. Vypusk № 4. - 2003. - S. 104-118.
17. Leonov, M.V. Regulirovanie bankovskoj dejatel'nosti v Kitae // Izvestija Irkutskoj gosudarstvennoj jekonomicheskoj akademii: 2015. - Vyp. 3. - Tom 25. - S. 503-511.
18. Glavy kitajskih gospredprijatij vystupili za rasshirenie gossektora // RosBiznesKonsalting : http://www.rbc.ru/economics/09/11/2012/5703ff5e9a7947fcbd44259f.
19. China's economy: Strong, but for how long? // Economist : http://www.economist.com/blogs/ freeexchange/2016/07/taking-china-s-temperature.
20. Why China Is Laying Off Millions of Workers //Fortune: http://fortune.com/2016/03/01/china-layoff-workers/
ДАН1 ПРО АВТОРА
Лученок Олександр 1ванович, завщуючий вДдтом макроекономлчноТ i фЫансовоТ полiтики, д.е.н., професор ГНУ «1нститут економки НАН Бторуа»
220072, Республка Бторусь, м. Мшськ, вул. Сурганова 1, корп. 2 a-mail: [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Лученок Александр Иванович, заведующий отделом макроэкономической и финансовой политики, д.э.н., профессор
ГНУ «Институт экономики НАН Беларуси»
220072, Республика Беларусь, г. Минск, ул. Сурганова 1, корп. 2
e-mail: [email protected]
INFORMATION ABOUT THE AUTHOR
Luchenok Alexander, head of macroeconomic and financial policy department, D.Sc.,professor SSI «Institute of National Academy of Sciences of the economy» 220072, Republic of Belarus, Minsk, st. Surganova 1, Bldg. 2 e-mail: [email protected]
УДК 332.72
ОРЕНДН1 В1ДНОСИНИ ЯК 1НСТИТУЦ1ОНАЛЬНА СКЛАДОВА РИНКУ ЗЕМЕЛЬ С1ЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Непиталюк А.В.
Предметом досл'дження е теоретичн!' засади формування орендних в'дносин як важливоУ Нституцюнально)' складовоУ ринку земель сльськогосподарського призначення.
Метою досл'дження е уточнення категор'ального змюту орендних в'дносин як складовоУ ринку земель сльськогосподарського призначення, визначення сучасних проблем Ух реалiзацii' та можливостей застосування ¡'ноземного досв/'ду за умов укра'Унських господарських реалiй.
Методи досл 'дження. У робот/ автором застосовано сукупнють наукових метод 'т, у тому числi д'алектичний, системний, структурний, порiвняльний.
Результати роботи. Охарактеризовано сучасний етап формування земельного ринку УкраУш та основы проблеми, що перед ним постають. Уточнено сутнсть оренди землi та УУ мсце в систем/ ринкових в'дносин.
Галузь застосування результатiв роботи. Державна ресурсна полтика та методологiчний iнструментарiй УУ ефективно'У реалiзацiУ.
Висновки. Центральним елементом системи земельних в'дносин е ринок земель сльськогосподарського призначення. Ц землi становлять найцнншу частину нацюнальних земельних ресурсв, включен/ до системи забезпечення нацональноУ продовольчоУ безпеки, а Ух оборот вимагае особливого державного регулювання. Земельний ринок може бути визнаний частиною загальноУ системи земельних в 'дносин, регуляторами якоУ е множина прав власност'!, можливсть передач цих прав, конкуренц я, грошова оц нка, ц на земельних ресурс в тощо. Оренда земл мае служити
© Непиталюк А.В., 2017
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 32/1
177
ефективним eK0H0MÍ4HUM iHcmpyMeHmoM рацiоналiзацii' землекористування. В Укран в\дбулися 3Ha4Hi 3míhu в iнститутi земельноi оренди, що стосувалися спрощення процедур укладання договор'т. Проте вирiшенi далеко не всi проблемнi питання ринку землi. Перед учасниками земельного ринку постае питання довготривалого забезпечення ефективностi власноУ д'яльност'!, яке можливе на основi iмплементаци позитивного ¡'ноземного досв/'ду п/'д контролем державних iнституцш. Це мае в!дбуватися не через ix економ1чний диктат, а шляхом забезпечення справедливост1 у середовищi учасникв земельних в1дносин, що дють самостшно та з урахуванням власних iнтересiв.
Ключов'1 слова: земельн вдносини, ринок земп1, орендн в1дносини, оренда земл1, нацональна економ чна безпека.
АРЕНДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ КАК ИНСТИТУЦИОНАЛЬНАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ РЫНКА ЗЕМЕЛЬ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОГО НАЗНАЧЕНИЯ
Непиталюк А.В.
Предметом исследования являются теоретические основы формирования арендных отношений как важной институциональной составляющей рынка земель сельскохозяйственного назначения.
Целью исследования является уточнение категориального содержания арендных отношений как составляющей рынка земель сельскохозяйственного назначения, современных проблем их реализации и возможностей применения зарубежного опыта в условиях украинских хозяйственных реалий.
Методы исследования. В работе автором применена совокупность научных методов, в том числе диалектический, системный, структурный, сравнительный.
Результаты работы. Охарактеризованы современный этап формирования земельного рынка Украины и основные проблемы, которые возникают перед ним. Уточнена сущность аренды земли и ее место в системе рыночных отношений.
Область применения результатов работы. Государственная ресурсная политика и методологический инструментарий ее эффективной реализации.
Выводы. Центральным элементом системы земельных отношений является рынок земель сельскохозяйственного назначения. Эти земли составляют наиболее ценную часть национальных земельных ресурсов, включены в систему обеспечения национальной продовольственной безопасности, а их оборот требует особого государственного регулирования. Земельный рынок может быть дефинициирован как часть общей системы земельных отношений, регуляторами которой являются система прав собственности, возможность передачи этих прав, конкуренция, денежная оценка, цена земельных ресурсов и тому подобное. Аренда земли должна служить эффективным экономическим инструментом рационализации землепользования. В Украине произошли значительные изменения в институте земельной аренды, касающиеся упрощения процедур заключения договоров. Однако решены далеко не все проблемные вопросы рынка земли. Перед участниками земельного рынка возникает вопрос длительного обеспечения эффективности своей деятельности, которое возможно на основе имплементации позитивного зарубежного опыта под контролем государственных институтов. Это должно происходить не посредством их экономического диктата, а путем обеспечения справедливости в среде участников земельных отношений, действующих самостоятельно и с учетом собственных интересов.
Ключевые слова: земельные отношения, рынок земли, арендные отношения, аренда земли, национальная экономическая безопасность.
LEASE OF LAND AS INSTITUTIONAL COMPONENT OF AGRICULTURAL LAND MARKET
Nepytaliuk A.V.
The research subject is the theoretical formation principles of lease relations as an important institutional component of the agricultural land market.
The article purpose is the specification of the categorical content of lease relations as a part of the agricultural land market, identification of its current implementation issues and the application possibilities of the international experience in Ukrainian economic conditions.
The research methodology. In the investigation author has used the set of scientific methods, including dialectical, structural, systematic, comparable method.
Results. The current formation stage of the land market in Ukraine and the main problems that arise in this field are characterized. The essence of the leases of land and their place in the system of market relations are refined.
Scope of results. The state resource policy and the methodological tools of its effective implementation.
Conclusion. The central element of the land relations system is the agricultural land market. The agricultural lands are the most valuable part of the national land resources, these lands are included in the system of national food security, and their circulation requires some special regulation. The land market may be defined as a part of the land relations, the regulators of which are presented by the set of property rights, the ability to transfer those rights, the competition, the monetary valuation, the price of the land resources etc. The lease of land has to serve as an effective economic tool of land use rationalization. The significant changes in the institute of the lease of land in Ukraine have been concerned with the contracts facilitation. However, not all the
problems of the land market are solved. The land market participants are facing the question of ensuring of the long-term effectiveness of their own activities, which may be based on the implementation of positive foreign experience under the public institutions control. This shouldn't occur because of their economic dictate, but should be based on the justice ensuring among the participants of the land relations, acting independently and taking into account their own interests.
Keywords: land relations, land market lease, leases of land, national economic security.
Постановка проблеми. Неповне та неефективне залучення земельних ресурав до ринкового o6iry е фактором, що пригычуе розвиток нацональноТ економки, оскльки земля в^грае системотворчу роль в аграрному сектср, одночасно виступае i предметом, i знаряддям пращ служить базовим елементом будь-якого стьськогосподарського виробництва. Вд характеру та рiвня розвитку шституту земельноТ власност прямо залежить не лише ефективысть народного господарства, а й нацюнальна продовольча безпека та добробут сyспiльства.
В економiцi УкраТни склалася парадоксальна ситyацiя: земельний ринок фактично почав функцюнувати нав^ь за умов мораторiю на продаж земель стьськогосподарського призначення, зокрема через специфку реалiзацiТ орендних земельних вщносин та непрозорiсть iснyючих ринкових механiзмiв. За вiдсyтностi легально!' можливостi придбати дтянку аграрного призначення, господарюючi суб'екти (виходячи з логiчних та рацюнальних мiркyвань) вимyшенi шукати сyбститарнi форми реалiзацiТ своТх iнтересiв. Це отримало прояв, зокрема, в шститут довготривалоТ оренди земельних ресyрсiв. Проте, шституцюнальш аспекти земельноТ оренди в УкраТш мають свою специфiкy. Зокрема, особливо гострим е питання еколопчного та дбайливого використання орендованих земельних ресурав та недопущення руйнування юнуючих бiогеоценозiв, що в перспективi може загрожувати нацiональнiй безпецi УкраТни. Система орендних вщносин як реальний елемент ринку земель стьськогосподарського призначення та специфiчнi власницьк вщносини, що виникають у цш системi, е перспективним об'ектом дослщження.
Аналiз ocTaHHix дослiджень i публiкацiй. Цiлiснi та системнi наyковi уявлення про земельнi ресурси як фактор виробництва, що зберегли свое наукове значення до сьогодення, були сформован ще класиками пол^ичноТ економи: У. Петп, А. Смiтом, Д. Ркардо, Ж.-Б. Сеем, Дж. С. Мтлем, К. Марксом та шшими. Земельнi вiдносини цiкавили практично вах значимих економiстiв Х1Х-ХХ столiть, тому оригшальш судження щодо земельних ресурав та ринку, зокрема й системи орендних вщносин як своерщного прояву земельно-власницького шституту, у своТх працях вщобразили видатнi економiсти минулого: Л. Вальрас, К. Вксель, Дж. М. Кейнс, Дж. Б. Кларк, Ф. Лют, А. Маршалл, К. Менгер, Л. Мiзес, Ф. Найт, В. Ойкен, В. Парето, А. П^у, В. Репке, Дж. Робшсон, Ф. фон Хайек, Е. Чемберлш, Й. Шумпетер та шшк Осктьки дослщження вах названих наyковцiв стосувалися господарських систем, де iнститyт приватноТ власностi на засоби виробництва, в т. ч. на землю, розвивався еволюцшним шляхом, Тх науковий доробок потребуе адаптаци до украТнських господарських реалш. Для нашоТ держави характерною особливютю були, з одного боку, тривале вилучення земель з ринкового об^у та руйнування традици приватного землеволодшня, з iншого -перетворення шституту оренди земельних ресурав агропризначення на субститут вщносин кутвл^продажу стьськогосподарських дiлянок. Питання ж побудови в^чизняноТ концепцiТ рацiонального землекористування за умов ринку набуло актуальност зi здобуттям нашою державою незалежностi. Оцiнцi й використанню земельних ресyрсiв та формуванню ринку землi (в т. ч. i в контекстi орендних вщносин) в УкраТш присвячен працi В. Амбросова, Г. Башнянина, Ю. Бтика, П. Веденiчева, П. Гайдуцького, А. Даниленка, М. Калшчика, О. Кашенка, О. Крисального, М. Лавейкiна, М. Лендела, 1.Лукшова, В. Месель-Веселяка, I. Михасюка, Б. Пасхавера, С. ПлетенецькоТ, I. Розумного, П. Саблука, М. Ступеня, А. Третяка, М. Федорова, О. Царенка, О. Шпичака, А. Юрченка, В. Ярмоленка та шших.
Аналiз лiтератyри з питання практичного досвщу yчасникiв орендних операцiй щодо земель, особливостей функцюнування сiльського господарства за умов перманентного оновлення законодавчоТ бази свщчить, що проблема шституту оренди як субституту вщносин кутвл^продажу, економiчного iнстрyментy рацiонального землекористування не знайшла нi достатнього теоретичного обфунтування, нi ефективного практичного впровадження. Формування рацюнальноТ структури вiдносин власностi на землю стьськогосподарського призначення вимагае подальшого дослщження та вдосконалення рiзнорiдних шституцшних форм взаемодiТ ринкових агентiв, зокрема, щодо оптимiзацi! аграрних земельно-орендних вщносин на основi позитивного iноземного досвщу.
Предметом дослщження е теоретико-методолопчш засади у сферi формування системи орендних вщносин як невщ'емноТ складовоТ ринку земель стьськогосподарського призначення.
Метою стапч е уточнення економiчноТ сyтностi оренди земель як специфiчного прояву власницьких вщносин та обфунтування i'i значення у забезпеченш економiчного розвитку та економiчно! безпеки сyспiльства; пошук ефективних моделей iмплементацiТ iноземного досвiдy функцюнування ринку земель стьськогосподарського призначення в УкраМ
Методи дослщження. У робо^ застосовано сyкyпнiсть наукових методiв i пiдходiв, у тому числi дiалектичний, системний, структурний, порiвняльний, що дозволило реалiзyвати концептуальну еднiсть досл^цження.
Результати дослщження. На пiдставi аналiзy л^ературних джерел, норм вiтчизняного i св^ового земельного законодавства та з урахуванням досвщу реформування аграрного сектору УкраТни, земельш вщносини можна визначити як узгоджену систему соцiально-економiчних вщносин щодо володшня, користування, розпорядження, управлшня об'ективно обмеженими земельними ресурсами та Тх охорони на
державному, регiональному i локальному рiвнях, яка, в свою чергу, штегруеться до системи виробничих вщносин кожноТ iсторичноï епохи з урахуванням розвитку та специфки поеднання елеменпв продуктивних сил, характеризуючись певною економiчною ефективнiстю.
Вузловими поняттями системи земельних вщносин е державне управлшня земельними ресурсами, земельний ринок, цша земл^ iпотека, оренда землi, земельна рента, землеустрш тощо. На нашу думку, центральним елементом такоТ системи е ринок земель, в т. ч. його головний сегмент - ринок земель стьськогосподарського призначення, осктьки саме ц землi становлять найцiннiшу частину нацюнального фонду земельних ресурсiв, включен до системи забезпечення нацiональноï продовольчо!' безпеки, а ïx оборот вимагае особливого державного регулювання.
У свтовм практицi значна частина соцiально-економiчниx вщносин, пов'язаних з володЫням, користуванням та розпорядженням певним майном, реалiзуеться через ринок. Враховуючи вiтчизняну специфiку здмснення земельних вiдносин, до числа ринкових операцм iз землею, крiм класичного дуалiзму операцiй купiвлi-продажу (привласнення-вiдчуження), слщ включити правочини оренди, обмiну та застави, здмснюван пiд впливом взаемодп попиту i пропозицiï на основi ринкових цiн, яким притаманна волатильнють. В сучаснiй вiтчизнянiй економiчнiй лiтературi ринок земельних ресурсiв, який фактично iснуе та дiе, але формально перебувае на стадп формування та вимагае iнституцiоналiзацiï, е недостатньо вивченою системою. Серед укра'шських науковцiв навпъ немае концептуально!' едностi щодо визначення змюту, складу та онтологiчниx принцитв ринку земель сiльськогосподарського призначення. Бтьше того, частина укра'шських науковцiв трактуе вiльний ринковий оборот земель агропризначення як потенцмну загрозу нацiональнiй економiчнiй безпецi.
Виходячи з припущення про рацюнальнють поведiнки господарюючих суб'ектiв, ми вбачаемо бтьшу загрозу у вилученн земельних ресурсiв з господарського об^у, нiж в повноцiнному залученi земель агропризначення до ринкових процеав у якосп товару. Така ситуацiя призводить до втрати економiчниx вигод як фактичними власниками земельних ресурав, що з рiзниx причин не мають можливостi або бажання використовувати ïx для аграрного виробництва, так i господарюючими суб'ектами, якi прагнуть набути прав власносп на землю та використовувати ïï, але не мають такоТ можливостi через вiдсутнiсть нормативно-правового забезпечення, або ж змушен реалiзовувати своТ iнтереси напiвтiньовим способом.
Земельний ринок, на нашу думку, може бути визнаний частиною загальноТ системи земельних вщносин, регуляторами якоТ е множина прав власностi (володЫня, користування, розпорядження), можливiсть передачi цих прав (оренди, продажу, застави тощо), конкурен^я (втьний вибiр дiлянки, форм та методiв господарювання на нм), грошова оцiнка i цiна земельних ресурав (яка формуеться на основi попиту та пропозицп) тощо [1, С. 386].
Загалом, ринок земель стьськогосподарського призначення доцтьно розглядати у якосп складно!' системи економiчниx i правових вщносин, що виникають мiж державою, фiзичними та юридичними особами на пщст^ передачi землi у власнють, розпорядження чи користування в рамках норм чинного законодавства для реалiзацiï рацiональноï господарсько!' дiяльностi, спираючись на дю ефективно!' ринково!' Ыфраструктури.
Необxiднiсть iснування цивiлiзованиx форм ринкових вщносин з приводу кутвлнпродажу, оренди, тотеки та iншиx правочинiв стосовно земельних ресурав в УкраМ е об'ективною. Одна з причин - потреба нацюнально!' економки у формуванн сiльськогосподарськиx угiдь оптимальних розмiрiв, осктьки через вщсутнють в СРСР шституту приватного землеволодiння та специфiчний мехаызм набуття громадянами Укра!'ни прав власносп на землi агропризначення, земельний фонд нашо!' держави надмiрно парцельований. Також важливою причиною, що спонукае до iнституцiоналiзацiï земельних вiдносин, е той факт, що структура земельно!' власносп, яка сформувалася в Укра!ш впродовж останых 25 роюв, не дае змогу землевласникам та землекористувачам максимiзувати (а подекуди й просто реалiзувати) сво!' економiчнi вигоди.
Значна частина земельного фонду Украши, внаслiдок сприятливих агро^матичних умов, придатна для аграрного виробництва. Впродовж тривалого юторичного перюду еволюцiонували й форми господарювання на земл^ що, за умов рацюнального користування, потенцiйно мало призвести до буму аграрного виробництва, створення якюно!' та конкурентоздатноТ на свiтовиx ринках агропродукци, а отже, збагатити нацюнальну економiку та пiдвищити добробут сусптьства. Проте, неефективна структура власностi на землю призвела до того, що виробничий потен^ал УкраТни залишаться не повнютю реалiзованим. Парцеляцiя та, як наслщок, неоптимальний розмiр сiльськогосподарськиx угщь агропiдприемств призводить до погiршення фшансово-господарських результатiв ïx дiяльностi. Це обмежуе можливостi впровадження пiдприемствами результатiв НТП, внаслщок чого вiтчизняна продукцiя втрачае конкуренты переваги на свтових ринках, а за умов лiбералiзацiï зовнiшньоекономiчниx зносин - i на ринку внутр^ньому. Таким чином, стратегiчна мета щодо реального пщвищення конкурентоспроможностi в^чизняно!' агропродукцiï досяжна лише шляхом залучення земель до ринкового об^у i, як наслщок, оптимiзацiï розмiрiв земельних угщь стьськогосподарських пiдприемств.
Аналiзуючи розподт земель УкраТни (табл. 1), можна зазначити, що площа сiльськогосподарськиx угщь на шець 2015 року становила 42 726,4 тис. га (з них 32 541,3 тис. га - ртля), тобто 70,8 % загальноТ площi нашоТ держави. В структурi ж власностi переважали землi громадян (15 706,4 тис. га) та землi недержавних агропщприемств (19 809,9 тис. га), яю разом становили 83,1 % земельних угщь. Враховуючи той факт, що згщно даних Держстату на 1 листопада 2015 року 42 052 вп"чизняы пщприемства використовували в свош дiяльностi сiльськогосподарськi угiддя загальною площею 19 922,7 тис. га, слщ зазначити, що вони значно диференцювалися за обсягом використовуваних земель. Так 11 911 пщприемств (28,3 % вщ ïx загальноТ
кiлькостi) мали у своему володшн, користування розпорядженнi земельнi дтянки площею вiд 20 до 50 га. Загальна ктькють пiдприемств i3 земельними угiддями площею до 1 тис. га включно складала 37 126, тобто 88,3% вщ генеральноТ' сукупностi агропiдприемств УкраТни. Таким чином, пщприемства, що мали в розпорядженн сiльськогосподарськi угiддя площею понад 1 тис. га складали лише 11,7 % загального числа агропщприемств. Подiбна ситуа^я може бути охарактеризована як надмiрна парцеляцiя.
Таблиця 1. Загальна земельна площа та розподiл сшьськогосподарських упдь за землевласниками та землекористувачами у 2015 роцi (на кшець року; тис. га)_
Загальна земельна площа Yd сшьськогоспо-дарськ yгiддя З них
ршля сшожа^ пасовища
Усього земель 60 354,9 42 726,4 32 541,3 2 406,4 5 434,1
Землi агропщприемств i громадян 37 747,6 36 453,3 31 131,9 1 570,6 2 830,2
у тому чи^
землi агропiдприемств 21 450,8 20 746,9 19 476,1 404,4 664,3
з них
державних 1 118,1 937,0 773,9 33,2 95,4
недержавних 20 332,7 19 809,9 18 702,2 371,2 568,9
землi громадян 16 296,8 15 706,4 11 655,8 1 166,2 2 165,9
Землi користувачiв iншиx категорiй 22 607,3 6 273,1 1 409,4 835,8 2 603,9
Джерело: складено автором за даними Державно)' служби статистики УкраТни [2].
Проблема рацюнального землекористування тюно переплiтаеться та оргашчно пов'язана з iншою -необхщнютю запобiгання надмiрноï концентрацiï земель, контрольованих окремими фiзичними особами чи ïx групами. Цей процес може супроводжуватись негативними соцiально-полiтичними i економiчними явищами: скуповуванням земельних дiлянок з метою спекуляци', що призведе до збтьшення площ необроблюваних та незадiяниx у агровиробництвi угiдь тощо. Наукова полемка щодо переваг крупного господарства над дрiбним мае тривалу юторш, хоча немае сумнiвiв стосовно вищоТ' ефективностi ведення крупного виробництва. Проте шаблонний пiдxiд до цього питання може призвести до неолатифундизму.
Оптимiзацiя землекористування, як вже неодноразово зазначалося, вимагае залучення земель стьськогосподарського призначення до ринкового об^у. Ретельного вивчення вимагають i орендн земельнi вщносини. На сьогодшшнш день оренда як одна зi специфiчниx форм реалiзацiï права власностi та ефективного використання земель агропризначення надзвичайно важлива.
Для повного розумшня iнституцiонального змiсту оренди земель необхщне уточнення категорiального апарату. Типовi дефiнiцiï термiну «оренда землЬ, виявленi в рiзниx джерелах в xодi наукового дослiдження, представленi в табл. 2.
Таблиця 2. Трактування оренди землi в науковш лiтератyрi
Джерело Визначення
Андршчук В. Г. Оренда землi - це передача и власником у тимчасове (строкове) володшня та користування шшим фiзичним або юридичним особам за вщповщну плату, яку називають орендною [3].
Бернар И., Колли Ж. Оренда землi е договором, за яким власник поступаеться використанням дтянки фермеру-орендарю; фермер зобов'язуеться щороку виплачувати власнику заздалегщь обумовлену орендну плату, незалежно вщ результат господарювання [4].
Закон УкраТни «Про оренду землЬ вщ 6 жовтня 1998 р. № 161-14 ^i змшами та доповненнями). Оренда землi - це засноване на договорi строкове платне володшня i користування земельною дтянкою, необхiдною орендаревi для проведення пщприемницькоТ та iнших видiв дiяльностi [5].
1льницька Н. Оренда земель - це окрема форма використання земельноТ' дтянки, яка передбачае передачу 'ТТ' власником-орендодавцем (державою, громадянином чи юридичною особою УкраТни) у тимчасове строкове володшня та користування шшш особi-орендаревi за плату для здшснення переважно пщприемницькоТ чи шшо'Т дiяльностi з привласненням останшм одержано'' продукци i доходiв [6, С. 62].
Мочерний С. М. Оренда землi - тимчасове надання землi за плату кашталюту-орендарю або селяниновi, який не наймае робочо'Т сили [7].
Саблук П. Т. Оренда землi - господарська опера^я, яка передбачае надання орендодавцем землi у користування iншiй юридичнiй або фiзичнiй особi на визначений строк, за цтьовим призначенням та за орендну плату [8].
Джерело: складено автором.
Концептуальнi засади розкриття економiчноï сутностi оренди землi рiзняться, залежно вщ свiтогляду та системи економiчниx цiнностей авторiв визначень, традицiй та рiвня розвитку орендних вiдносин в кра!'ш тощо. У свiтовiй практик оренду землi iнколи ототожнюють з власне договором оренди, що регулюе вщносини мiж орендодавцем та орендарем. Проте, така деф^^я надмiрно формальна та не розкривае шституцюнального змюту дослiджуваниx вiдносин. Оренду землi також тлумачать як специфiчну платну господарську операцш визначеного строку, що вимагае дотриманням цтьового призначення земельних ресурав. З цивтьно-право!' та господарсько!' точки зору оренду земель можна вважати специфiчною формою ефективного використання земельно!' дтянки. Лакошчне та вiдносно несуперечливе визначення запропоновано в Закон Укра'ши «Про оренду землi», проте й воно потребуе уточнення, осктьки особливо вщзначити необхщно той факт, що оренда землi е невiд'емною складовою системи ринкових вщносин i мае служити ефективним економiчним шструментом рацiоналiзацiï землекористування.
Рацiональним землекористуванням пропонуемо вважати невиснажливе споживання природних благ, ïx бережливу експлуатацiю, охорону i вщтворення з урахуванням iснуючиx та майбутшх iнтересiв сталого суспiльного розвитку та забезпечення нацюнально!' економiчно!' безпеки. Рацюнальне землеробство необxiдно розглядати не лише з точки зору пщвищення ефективност виробництва сiльськогосподарсько!' продукци', але i регенераци' родючих фун™, рослинних ресурав, полтшення екологiчного стану навколишнього середовища тощо. Еколопчний змiст аграрного виробництва визначаеться характером взаемоди' природних чинниш та ресурсiв у вiдтворювальниx процесах та удосконаленн екосистеми в цтому, за якого об'еднання бiогеоценозу з рацюнальною сiльськогосподарською дiяльнiстю людини здшснюеться найбiльш розумно й ефективно. Цтком зрозумiло, що характер та результативнють аграрного виробництва прямо залежить вщ ступеня iнституцiоналiзацiï земельних власницьких вщносин, в тому числ^ вiдносин оренди. Суть штенсифкацп використання земель, а вщповщно i рацiонального землекористування, полягае в застосуванн сукупностi iнвестицiйниx i нешвестицшних факторiв, нацiлениx на пщвищення родючост фун™, ïx охорону, збтьшення масштабiв виробництва необxiдно!' суспiльству продукци', полiпшення !ï якостi (на основi чого формуеться як нацiональна стратепя продовольчоï безпеки, так i перспективна програма св^ово!' товарно!' експана'О, пщвищення продуктивност працi через мотивацiйнi мехашзми тощо. 1ншими словами ресурси повинш бути зорiентованi, перш за все, на полтшення якюних характеристик головного засобу агровиробництва - землк
Нормативно-правове регулювання орендних вщносин в нашш державi здiйснюеться у вiдповiдностi до вже згаданого Закону Укра'ши «Про оренду землЬ та Закону Укра'ши «Про особисте селянське господарство» [9]. В 2015 роц було прийнято Закон Укра'ши «Про внесення змш до деяких законодавчих ак^в Укра'ши щодо спрощення умов ведення бiзнесу (дерегуля^я)», що торкнувся й земельних вщносин [10]. Основна задача даного закону - гармошза^я нацюнальних правових норм iз европейськими зразками та спрощення ведення бiзнесу, в т. ч. й аграрного виробництва. Зокрема, цим законом було звужено перелк ютотних умов договору оренди землi та скасовано норму про обов'язковють додатш, якi ранiше становили невщ'емну частину зазначеного договору. Якщо рашше договiр оренди землi мав мютити одинадцять обов'язкових умов та п'ять додатш (план або схема земельно!' дтянки, акт визначення меж земельно!' дтянки в натурi (на мюцевосп), акт приймання-передачi об'екта оренди тощо), а вщсутнють хоча б одше!' ютотно!' умови договору чи додатку до нього могла слугувати пщставою для вщмови в державнiй реестраци договору або визнаннi його недшсним у судовому порядку, то iз набуттям чинностi названого закону сторони в обов'язковому порядку повинш погодити лише три базовi умови:
1) об'ект оренди (кадастровий номер, мюце розташування та розмiр земельно!' дтянки);
2) строк дм договору оренди;
3) орендну плату iз зазначенням ÏÏ розмiру, iндексацiï, способу та умов розрахунмв, строкiв, порядку ïï внесення i перегляду та вщповщальносл за iï несплату.
На нашу думку, суттева дерегуля^я орендних вщносин виправдана та рацюнальна. З одного боку, це мае зменшити ктькють позовiв щодо визнання укладених договорiв недiйсними з суто формальних причин, з шшого - забезпечити учасникам агроринку стабтьш умови планування та ведення бiзнесу. Варто вiдзначити й ^i змiни позитивного характеру, що вщбулися в господарськiй практицi. Так, до прийняття Закону Укра'ши «Про внесення змш до деяких законодавчих ак^в Укра'ши щодо спрощення умов ведення бiзнесу (дерегуля^я)» невизначеним залишалося питання можливосп використання земельних дтянок особистого селянського господарства юридичними особами, хоча подiбна практика iснувала. Вщтепер на законодавчому рiвнi громадяни отримали право передавати земельш дiлянки, призначеш для ведення особистого селянського господарства, у користування юридичним особам-резидентам Укра'ши. Юридичш ж особи можуть використовувати там дтянки для ведення товарного стьськогосподарського виробництва та фермерського господарства без змши цтьового призначення цих земельних дтянок.
Специфка аграрного виробництва полягае в тому, що факт пщписання акту приймання-передачi землi ще не означае реально!' здатносп орендаря вести товарне стьськогосподарське чи фермерське господарство на орендованш дтянцк Тому особливо важливо забезпечити просту, прозору та економiчно зрозумiлу процедуру набуття орендарем прав на земельну дтянку, з одного боку, та гарантувати штереси орендодавця, з шшого. Будь-яю вщносини щодо земл^ автоматично набувають загальносусптьного значення, а тому спрощення документального оформлення та дерегуля^я орендних вщносин з боку
державних iнституцiй, мае вщбуватися пiд наглядом державних iнституцiй, але не через диктат Тх пол^ико-економiчноï волi, а шляхом забезпечення справедливост у середовищi учасникiв земельних вщносин, що дшть самостiйно та з урахуванням власних штереав.
Особливо гостро стоТ'ть питання, яким чином спонукати орендарiв до свiдомого та вщповщального господарювання на орендованiй землк Незаперечно, одним з факторiв, що визначае характер та прогресивнють ведення господарства в такому разя е тривалють оренди. Ранiше Закон УкраТни «Про оренду землЬ встановлював, що строк оренди агарних упдь для ведення товарного стьськогосподарського виробництва визначався з урахуванням перюду ротаци' основноТ авозмши згiдно з проектами землеустрою. Фактично ж сторони мали право погодити строк мiж собою в межах граничного максимального (49 рош). Водночас, проекти авозмши розробили лише близько 2 % землекористувачiв. Виконання таких проек^в було вкрай непрактичним та дорогим, оскiльки земельнi масиви у користуванн постiйно змiнювались. Сторони могли домовлятися i укладати як довго-, так i короткостроковi договори оренди. Зрозумто, що укладення договорiв на короткий строк практично не стимулювало орендарiв дбати про родючють футчв, а подекуди й призводило до виснаження земельних ресурав. Це, в свою чергу, мало серйозн й тривалi наслщки не лише для конкретного господарства, а й для екологп та нацюнальноТ' економiчноï продовольчоТ безпеки загалом. В новм редакцiï закону скасовано обов'язковiсть проекпв сiвозмiни, натомiсть зафiксовано мiнiмальний семирiчний строк оренди земельних дiлянок стьськогосподарського призначення, переданих в оренду для ведення товарного стьськогосподарського виробництва, фермерського господарства та особистого селянського господарства.
Запровадження в УкраТш м^мального строку для договорiв оренди землi вщповщае практик краТ'н з високою ефективнютю аграрного виробництва. Не зважаючи на законодавче закртлення мiнiмального строку оренди, одна сторона договору оренди збер^ае право дострокового розiрвання договору, якщо шша сторона порушуе його умови, скориставшись загальними нормами цивiльного права. Наприклад, орендодавець може достроково розiрвати договiр, у випадку несплати орендарем належноТ плати. В будь якому раз^ вимоги щодо розiрвання договору мають бути економiчно та юридично обфунтованими.
Досвiд запровадження мiнiмального строку користування земельними дтянками, що мае забезпечити рацiональне використання земель, юнуе в багатьох европейських краТ'нах. Так, наприклад, у Франци', яка е одним з найбтьших агроекспортерiв у GC, встановлено дев'ятирiчний мiнiмальний строк оренди земельних дтянок сiльськогосподарського призначення. Водночас дiе принцип заохочення укладення договорiв i на тривалiший строк, зокрема, шляхом надання землевласникам державно!' допомоги, яка може досягати 8 000 евро, а також зменшення податкового навантаження, за рахунок зниження податковоТ ставки на дохщ, отриманий вщ оренди землк Мiнiмальний строк оренди також визначено в рядi краТ'н GC, зокрема, у Бельги - 9 рокiв, в 1спани - 5 рокiв, у Нидерландах - 6 рокiв тощо.
Слщ зазначити, що у Францiï налiчуеться близько 450 тис. аграрних господарств. Якщо рашше власники переважно самоспйно обробляли належнi Т'м земельнi дтянки, то сьогодн це робить лише кожен п'ятий. Понад 60 % земельного фонду краТ'ни фактично використовуеться орендарями. Оренда землi у Франци мае особливий статус i значення. Обидвi сторони орендних операцш отримують значн державы гаранти своТ' прав. Так, якщо орендар бажае придбати орендовану дтянку, то вш мае на це прюритетне право, навпъ у порiвняннi з родичами власника землк У Францiï також гарантовано спадковють прав орендаря. Заохочення ж землевласниш щодо передачi землi в довгострокову оренду здшснюеться, як вже зазначалося, переважно шляхом застосування податкових птьг. Керуючись «Деклара^ею прав людини», прийнятою ще в 1789 роц за часiв Велико!' французькоТ' буржуазно!' революцп, право власностi проголошуеться непорушним, тому шхто, за винятком тих випадюв, коли у цьому виникае очевидна громадська необхщнють, не може бути його позбавленй Право власносп у Францiï стосуеться всix титв майна: рухомого i нерухомого, в т. ч. й землк Ыяких законодавчих обмежень щодо власника немае, тобто повноцшними учасниками ринку можуть бути як резиденти, так i нерезиденти краТ'ни. Причому залучення останшх до ринку вiдбуваеться практично без будь-яких перешкод. Допускаеться лише перевiрка, чи законним шляхом отриман грошя якi планують витратити на придбання чи оренду майна у Франци. Разом з тим, мюцевим гравцям ринку, що фактично проживають на територи, де знаходиться земельний надт, вщдаеться прiоритет щодо реалiзацiï проекпв його розвитку. Основна вимога до будь-якого покупця - мати ресурси, достатш для ведення ефективного господарства. Звщси можна зробити висновок, що у Франци ринковий об^ та реалiзацiя орендних вiдносин щодо земель стьськогосподарського призначення фактично означае ринковий об^ прав займатися аграрним виробництвом [11, С. 19]. Така щеолопчна установка дозволяе пщвищувати ефективнють аграрного виробництва та забезпечувати як нацюнальну продовольчу безпеку, так i товарну експанаю на свпювих ринках.
На нашу думку, одна iз основних задач оптимiзацiï землекористування та землеволодшня в нашiй краïнi мае полягати в уникненш спекуляцiй iз землею, а також недопущенш руйнування юнуючих екосистем та агроландшафтiв. Це можливо за умов забезпечення сталостi, постшносп сiльськогосподарського використання земель, упередження роздроблення дтянок та структур, що здшснюють стьськогосподарське виробництво, оскiльки парцеляцiя земель може призвести до формування дрiбниx господарств, чия життездатнють за умов економiчноï невизначеностi е доволi низькою.
Висновки. Система земельних вщносин е невщ'емною частиною нацюнальноТ економш УкраТни. Центральним елементом такоТ системи е ринок земель, в т. ч. його головний сегмент - ринок земель стьськогосподарського призначення, осктьки саме ^ землi становлять найцiннiшу частину нацюнального фонду
земельних ресурсiв, включенi до системи забезпечення нацюнально!' продовольчо!' безпеки, а ïx оборот вимагае особливого державного регулювання. Земельний ринок може бути визнаний частиною загально!' системи земельних вщносин, регуляторами яко!' е множина прав власносп, можливiсть передачi цих прав, конкуренцiя, грошова оцшка i цiна земельних ресурсiв тощо. Вилучення земель стьськогосподарського призначення з ринкового об^у призводить до пошуюв субститарних форм реалiзацiï iнтересiв господарюючих суб'ек^в. Оренда землi е невщ'емною складовою системи ринкових вiдносин i мае виступати ефективним економiчним шструментом рацiоналiзацiï землекористування. Впродовж останнього часу в Укра'У вiдбулися суттевi змши в iнститутi земельно!' оренди, що стосувалися, в першу чергу, спрощення процедур укладання договорiв. Проте, виршен далеко не всi проблемнi питання. Перед учасниками земельного ринку постае потреба довготривалого забезпечення ефективносл власно!' дiяльностi, яке можливе на основi iмплементацi!' позитивного iноземного досвiду пщ наглядом та контролем державних шституцш, але не через ïx економiчний диктат, а шляхом забезпечення справедливости у середовищi учасникiв земельних вщносин, що дшть достатньо самостiйно та з урахуванням власних iнтересiв.
Список використаних джерел
1. Непиталюк А. В. Teopemu4Hi засади формування i перспективи ринку землi в Укран / А. В. Непиталюк // Глобал/зац/йн/ виклики розвитку нацональних економк - К. : КНТЕУ, 2016. - С. 380 - 390.
2. С льське, л сове та рибне господарство : С льське господарство УкраУни 2015 [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/zb/09/zb_agriculture_2015pdf.zip.
3. Андр'1йчук В. Г. Економка аграрних п1дприемств : П iдручник / В. Г. Андршчук. - 2 -ге вид., доп. i перероб. - К. : КНЕУ, 2002. - 624 с.
4. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь : Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология : В 2-х т. Т. 1 / И. Бернар, Ж. Колли // Пер. с фр. - М. : Междунар. отношения, 1997. - 784 с.
5. Закон УкраУни «Про оренду землi» вд 6 жовтня 1998 р. № 161-14 (3i змнами та доповненнями) [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/161-14.
6. 1льницька Н. Оренда земель як правова форма використання земель у сучасний перюд: поняття, особливост'1, юридична природа / Н. 1льницька // Право УкраУни. - 2000. - № 8. - С. 60 - 64.
7. Економiчна енциклопедiя : У 3-х т. Т. 2 / В 'дпов 'д. ред. С. В. Мочерний. - К. : Видавничий центр «Академ'я», 2001. - 848 с.
8. Фнансовий словник-довдник / М. Я. Дем'яненко, Ю. Я. Лузан, П. Т. Саблук, та н. ; За ред. П. Т. Саблука, М. Я. Дем'яненка. - К. : 1АЕ УААН, 2003. - 555 с.
9. Закон УкраУни «Про особисте селянське господарство» вд 15 травня 2003 року № 742-IV (з змнами та доповненнями) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/742-15.
10. Закон УкраУни «Про внесення зм/'н до деяких законодавчих акт'т УкраУни щодо спрощення умов ведення бзнесу (дерегуляця)» вд 12 лютого 2015 року № 191-VIII fei змнами та доповненнями) [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/191-19.
11.Квтка Г. У Франци нелегко бути власником. Держава суворо контролюе господар/в альгоспуг/дь / Г. Квтка // Землевпорядний всник. - 2013 - № 3. - С. 17 - 20.
References
1. Nepytaliuk A. V. Teoretychni zasady formuvannya i perspektyvy rynku zemli v Ukrayini // Hlobalizatsiyni vyklyky rozvytku natsional'nykh ekonomik - K. : KNTEU, 2016. - S. 380 - 390.
2. Sil's'ke, lisove ta rybne hospodarstvo : Sil's'ke hospodarstvo Ukrayiny 2015 : http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/zb/09/zb_agriculture_2015pdf.zip.
3. Andriychuk V. H. Ekonomika ahrarnykh pidpryyemstv : Pidruchnyk. - K. : KNEU, 2002. - 624 s.
4. Bernar I., Kolli Zh. Tolkovyiy ekonomicheskiy i finansovyiy slovar : Frantsuzskaya, russkaya, angliyskaya, nemetskaya, ispanskaya terminologiya. T.1. M. : Mezhdunar. otnosheniya, 1997. - 784 s.
5. Zakon Ukrayiny «Pro orendu zemli» vid 6 zhovtnya 1998 r. № 161-14 (zi zminamy ta dopovnennyamy) : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/161-14.
6. Il'nyts'ka N. Orenda zemel' yak pravova forma vykorystannya zemel' u suchasnyy period: ponyattya, osoblyvosti, yurydychna pryroda //Pravo Ukrayiny. - 2000. - № 8. - S. 60 - 64.
7. Ekonomichna entsyklopediya : U 3-kh t. T. 2 / Vidpovid. red. S.V. Mochernyy. - K. : Vydavnychyy tsentr «Akademiya», 2001. - 848 s.
8. Finansovyy slovnyk-dovidnyk /M. Ya. Dem»yanenko, Yu.Ya. Luzan, P.T. Sabluk, ta in. - K. : IAE UAAN, 2003. - 555 s.
9. Zakon Ukrayiny «Pro osobyste selyans'ke hospodarstvo» vid 15 travnya 2003 roku № 742-IV (zi zminamy ta dopovnennyamy) : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/742-15.
10.Zakon Ukrayiny «Pro vnesennya zmin do deyakykh zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo sproshchennya umov vedennya biznesu (derehulyatsiya)» vid 12 lyutoho 2015 roku № 191-VIII (zi zminamy ta dopovnennyamy) : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/191-19.
11.Kvitka H. U Frantsiyi nelehko buty vlasnykom. Derzhava suvoro kontrolyuye hospodariv sil'hospuhid' // Zemlevporyadnyy visnyk. - 2013 - № 3. - S. 17 - 20.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Непиталюк Антон Васильович викладач Вiнницького кооперативного шституту e-mail: a [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Непиталюк Антон Васильевич преподаватель Винницкого кооперативного института e-mail: a [email protected]
DATA ABOUT THE AUTHOR
Nepytaliuk Anton lecturer, Vinnytsia Cooperative Institute e-mail: a [email protected]
УДК 339.9.012.421
ЗОВН1ШНЬОТОРГОВЕЛЬН1 В1ДНОСИНИ М1Ж УКРА1НОЮ ТА еВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ В РАМКАХ СТВОРЕННЯ ЗОНИ В1ЛЬНО1 ТОРГ1ВЛ1
Рибакова Т.О.
Предметом досл'дження е теоретичн засади й практичн аспекти зовншньоторговельних в'дносин мiж Украиною та €С в рамках створення Зони вльноУmоргiвлi; метою роботи е висвтлення сучасного стану зовншньоторговельних вдносин мiж Украиною та €С в рамках створення Зони вльноУ торгi влi;
При проведеннi дослдження використано системно-структурний nidxid, метод логiчного аналзу, статистичний метод, метод графiчного анал'зу, метод аналогiй, методи спостереження i узагальнення, метод структурування;
Результати досл'дження полягають в тому, що на основi критичного аналзу зовншньоторговельних вдносин мiж Украиною та €С рамках створення Зони вльноУ торгiвлi на сучасному етап виявлено проблеми украУнських п1дприемств ключових галузей, що забезпечують украУнський експорт до €С, в умовах iмплементаци Угоди про асоцацю з €С.
Галуззю застосування результат'¡в е подальшi науков дослдження проблем i перспектив евро'ттеграцИ УкраУни та УУ входження до глобального економ1чного простору; навчальний процес, зокрема, пдготовка в1дпов1дних роздШв пдручниюв i навчальних посбникв з курсу «Свропейська ттегра^я УкраУни»;
Висновки: поглиблена та всеохоплююча Зона вльноУ торгiвлi (ПВЗВТ) надае УкраУш можливсть розвитку зовншньоУ торгiвлi з краУнами €С через в1дкриття ринкв та зменшення торговельних обмежень. На сьогодн €С е найбльшим торговельним партнером УкраУни: до краУн €С здшснюеться 37,3% украУнського товарного експорту, при чому ключову роль в торговельно-економ1чних в1дносинах з Свросоюзом в1д1грае експорт агропродукцУ. До моменту вступу в дю ПВЗВТ Свропейський Союз фактично забезпечив д1йсно сприятливi умови для ключових галузей украУнськоУ економки з високим експортним потенцалом на ринках краУн €С. Однак динамка зовншньоУ торгiвлi м''ж €С i УкраУною вд початку л1берал1зацп торгiвлi для УкраУни залишаеться негативною. Серед проблем втчизняних пдприемств, що не дозволяють в повнй м!рi скористатися можливостями, наданими асиметричною торговельною лiбералiзацiю в рамках ПВЗВТ, слд в1дзначити нев1дпов1дн1сть продукци i технологчних процесв европейським стандартам; в1дсутн1сть коштiв на модеризацт i впровадження европейських стандарт1в; надзвичайно висока конкуренця на ринках краУн €С. Пiдtрунтям до впровадження европейських норм i стандарт1в в УкраУн i мають бути лiбералiзацiя економки, полiпшення д лового кл мату, подолання корупц У, вдосконалення податковоУ системи, розвиток ф нансових нститут в, пдвищення конкурентоспроможност1 втчизняних п1дприемств на засадах iнновацiйного розвитку.
Ключовi слова: Свропейський Союз, евро1нтеграця, зона втьноУ торгiвлi, зовншня торгвля, експорт, iмпорт, Угода про асоцацю, лiбералiзацiя, квоти.
ВНЕШНЕТОРГОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ МЕЖДУ УКРАИНОЙ И ЕВРОПЕЙСКИМ СОЮЗОМ В РАМКАХ СОЗДАНИЯ ЗОНЫ СВОБОДНОЙ ТОРГОВЛИ
Рыбакова Т. А.
Предметом исследования являются теоретические основы и практические аспекты внешнеторговых отношений между Украиной и ЕС в рамках создания зоны свободной торговли; целью работы является освещение современного состояния внешнеторговых отношений между Украиной и ЕС в рамках создания зоны свободной торговли;
При проведении исследования использованы системно-структурный подход, метод логического анализа, статистический метод, метод графического анализа, метод аналогий, методы наблюдения и обобщения, метод структурирования;
© Рибакова Т.О., 2017
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 32/1
185
