CC BY
13
Тектоносфера
doi: https://doi.org/10.15407/gpimo2019.01.115
С.М. бсипович
ДУ «Науковий центр aep0K0CMi4HMX дослiджень 3eivmi 1нституту геологiчних наук НАН УкраТни», КиТв
АНТАРКТИДА - П1ВДЕННА ГЕОГРАФ1ЧНА ОБЛАСТЬ ЗЕМЛ1 ЯК ГЕОДИНАМ1ЧНИЙ ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ПЕРВИННО1 ПРОТОКОРИ ПЛАНЕТИ*
Показано, що континент Антарктида, де розмщуеться Швденний гео-графiчний полюс Землi, е геодинамiчним центром формування первинног прото-кори планети. Саме в твденну область планети був направлений викид тяжког мантшног речовини, яка i сформувала блоки-призми тдвищеног жорсткостi (БПЖ). Зараз вони розмщет в межах океатчних улоговин, окрагнних та внутрштх морiв, серединних масивiв континентiв.
Ключовi слова: Антарктида, геодинамiчний центр, океатчна земна кора, океа-ни, континенти, блоки-призми тдвищеног жорсткость
Вступ
У Х1Х ст. Ч. Лайель та Е. Реклю у сво!х роботах описали основш географiчнi гомологи поверхш планети. Практично вс вiдомi вчеш Х1Х та ХХ ст., розвиваючи геологш, вивчали географiчнi гомологи як на глобальному планетарному, так i локальному рiвнях, вважаючи, що пояснення 1х наблизить науку до розумшня того, як саме формувалася наша планета. У мiру накопичення да-них про будову шших космiчних тiл Сонячно! системи ^ перш за все, Мiсяця, почали робити досить успiшнi зiставлення структур-них рисункiв 1хньо1 поверхнi з земними. З'явились припущення, що iсторiя розвитку будь-якого космiчного тiла закодована в бу-довi його поверхш.
Пояснення географiчних гомологiй
Континент Антарктида розмщений дещо асиметрично вiдносно Швденного географiчного полюса нашо1 планети — змщений вiд нього в континентальну 11 частину. Нахил осi магштного поля до
* Статтю надруковано як дискусшну.
© с.м. есипович, 2019
ос обеpтaння склaдae ll°, однaк в центpi плaнети вони не пеpетинaються, a мaгнiтнa вюь нaближенa до океaнiчноï (тиxоокеaнськоï) чaстини плaнети.
Видiляють Сxiднy тa Зaxiднy Aнтapктидy згiдно з ïx pозмiщенням щодо Гpiнвiцького меpидiaнa [l0].
Cxwra Aнтapктидa пpедстaвленa кpистaлiчним мaсивом докембpiйського вiкy, склaденим зiм'ятими в сктадки тa метaмоpфiзовaними осaдовими поpодa-ми, як i вщповщш фоpмaцiï Пiвнiчноaмеpикaнського, Aфpикaнського, Бpa-зильського тa Aвстpaлiйського щитiв. Ha цьому мaсивi лежaть сyбгоpизон-тaльнi вiдклaди вiд paнньопaлеозойського до пеpмо-тpiaсового вiкy, тобто вш зaлишaвся в стaбiльномy жоpсткомy сгаш пpотягом остaннix 600 млн pp. [l0].
Зaxiднa Aнтapктидa, нaвпaки, являе собою зону геосинклiнaльного xapaкте-py, в якiй нaкопичyвaлись вiдклaди, почитаючи iз силypy до мiоценy впpодовж pядy оpогенiчниx циклiв. 3a дaними pоботи [l0], ця системa подiбнa до системи Aндiв, a тaкож остpiвнi дуги, якi вiддiляють Apipante вiд Тиxого океaнy. Якщо втодити з геологiчноï циклiчностi, то пщ вiдклaдaми силypy можуть бути нaшa-pyвaння i бiльш paннix геологiчниx епоx — оpдовикy, кембpiю тa венду — до вiкy 740 млн pp.
Отже, Aнтapктидa склaдaеться з двоx сyмiжниx тектонiчниx елемент1в, гео-логiчнa еволющя якиx бyлa piзною: стaбiльнa та сxодi тa нестaбiльнa нa зaxодi. Тaке pозмiщення в зaгaльниx p^ax подiбне до Пiвденноï Aмеpики, Aвстpaлiï тa Океaнiï — по суп молод! склaдчaстi споpyди циx стpyктypниx елементiв, пpоxо-дячи чеpез 3ax^y Aнтapктидy, фоpмyють пiвденнy чaстинy геотектошчно ax-тивного Тиxоокеaнського к1льця.
Фaктичнi дaнi пpо льодовиков1 пеpiоди, таведеш в pоботi [l0], свiдчaть, що облaстi поляpниx шaпок змiщенi вщ океaнiчноï (тиxоокеaнськоï) чaстини raa-нети в 61к континентгльно!" il чaстини. Склaдaеться вpaження, що Тиxий океaн сво'1'м гapячим поясом вiдштовxyе вщ себе облaстi льодового покpивy. 3aфiксо-вaнi обледенiння в оpдовикy, пеpмокapбонi тa четвеpтинномy пеpiодi тяж1ють до епоx стиснення гaлaктичниx цикл1в [2], коли шляxи виxодy нa повеpxню raa-нети енеpгiï зовн1шнього ядpa yсклaднюються. Встaновлено [l0], що в^одовж всього неогену, починaючи в1д його почaткy до четвеpтинного пеpiодy, клiмaт Aнтapктики тa Apктики був помipним. I xочa епоxa стиснення Aльпiйського циклу пеpшого поpядкy почaлaся 23,3 млн pp. тому, до чaсовоï познaчки 6,7 млн pp. стaдiï стиснення пеpемежовyвaлися з1 стaдiями pозшиpення [3], i т1льки шсля цiеï познaчки почадося aбсолютне стиснення зовшшньо!" оболонки плaнети, яке й пpизвело до появи льодовиx по^ив1в y четвеpтинномy пеpiодi.
Ha pисyнкax l, 2 тa 3, взятт з pоботи [4], покaзaно pозтaшyвaння нa по-веpxнi плaнети блокiв-пpизм пiдвищеноï жоpсткостi (БПЖ). Вони видшеш в ме-жax глибоководниx улоговин, окpaïнниx тa внyтpiшнix моpiв, сеpединниx мa-сив1в континентiв. Aнтapктидa — единий континент raa^ra, який повнютю оточений кiльцем глибоководниx улоговин, pозipвaниx по сут1 лише в межax An-тapктичного пiвостpовa, xpебтa Кеpгелен тa о-в1в Бaлленi. Сaме в цт мiсцяx по-чинaються стpyктypнi зони, як1, пpодовжyючись нa швшч, фоpмyють основн1 pиси континентiв y вигляд1 тpьоx л1н1й дpевнix ^ист^чн^ щит1в: A^ap^m-ний пiвостpiв — щити Швденно!" тa Швшчно!" Aмеpик; xpебет Кеpгелен — о-ви ^озе, плaто Aгyльяс, щити Aфpики тa Gвpопи; о-ви Бaлленi — A^ap^m^ п1дняття, щити Aвстpaлiï тa Aзiï.
116
ISSN 1999-7S66. Геoлoгiя i KopucHi Konaamu Свiтoвoгo oKeaHy. 2019. 1S, № 1
Рис. 1. Атлантичний океан. Тут 1 на рис. 2 1 3 цифрами позначеш бло-ки-призми тдвищено! жорсткосп
Ще в Х1Х ст. Е. Реклю [8] встановив основш географiчнi гомологи:
• переважну «континентальшсть» Швшчно1 пiвкулi та «океашчшсть» Швденно!, що вiдмiчалось ще Ч. Лайелем [5];
• трикутнiсть форм вах материкiв, якi звужуються на швдень, та протилеж-на трикутнiсть форм океашв, що звужуються на швшч;
• кiльце сушi навколо Швшчного Льодовитого океану та кiльце океану нав-коло континенту Антарктида.
В цш роботi ми розглядаемо тшьки континентальну частину планети i нама-гаемось пояснити географiчнi гомологи Е. Реклю. Для океашчно! частини планети приймаемо модель, в загальних рисах означену в робот! [4] — область Тихо-океанського кшьця зазнае постшного впливу певно! пресингуючо! сили, яка дiе з-за меж нашо1 Галактики, перемiщуючи Сонячну систему, а можливо, i всю Галактику, в бж сузiр'я Геркулеса. Очевидно, саме ця сила не дозволяе формуватись континентальним блокам земно1 кори в тихоокеанськiй частинi планети. А фор-муються вони в континентальнш частинi по трьох вищезазначених зонах, при-чому дуже обережно, поступово розширюючи сво1 трикутнi форми на швшч з широти приблизно 40 .
Для подальших роздумiв необхiдно навести думки двох класиыв укра1нсько1 геолог11', вiдображенi в роботах [1, 9]. В.Г. Бондарчук (1949) наголошував, що велетенська протяжнють симатично1 поверхнi океанiчного дна дозволяе розгля-дати симу як первинну, або космiчну поверхню планети.
Рис. 2. !ндшський океaн
Рис. 3. Тжий океaн
lis
ISSN 1999-7S66. Геoлoгiя i KopucHi Konaamu Свiтoвoгo oKeaHy. 2019. 1S, № 1
Оаль е похщним вiд сими, геолопчно бiльш пiзнiм утворенням та вторин-ним геологiчним рельефом Землi. О.1. Слензак (1960), дослiджуючи чарнокiти Приднiстров'я, показав, що гранiтизацiя е самостшним фiзико-хiмiчним проце-сом перетворення космiчноí' земно! кори (сими) в граштощш породи (сiаль). От-же, спочатку була сформована первинна протокора (космiчна), а вже потiм фор-мувалася вторинна, континентальна, в певних фiзико-хiмiчних умовах (перш за все, за пщвищених термобаричних значень). Саме тому сейсмiчною томог-рафiею [6] зафжсована «дзеркальшсть» западин та пiдняттiв поверхш ядра з континентами та океанами. Також розломна тектошка океашв та континентiв рiзко вiдмiнна [9, 10]. Це стосуеться тишв порушень, !х конф^урацп та протяжностi. Розломш зони континентiв практично не видшяються на океанiчному днi, а оке-анiчнi розломи в межах континент швидко затухають.
З даних роботи [4] про те, що первинна протокора планети зосереджена в межах глибоководних улоговин у БПЖ, яы особливо щшьно покривають саме швденну, океанiчну частину планети, випливае, що мюця для формування вто-ринно!, континентально! кори, в щiльнiй упаковщ ансамблiв БПЖ просто не бу-ло. А це означае, що геодинамiчна активнiсть планети Земля на стадп утворення первинно! протокори [4] була зосереджена переважно в швденнш частиш планети. Щiльно упакований панцир первинно! протокори безумовно був рухомим завдяки розвитку серед БПЖ рiзноманiтних мiжблокових зон у виглядi оке-анiчних хребтiв, острiвних дуг, ланцюжыв гайотiв. Вiн дозволяв на етапах роз-ширення планети жорстким блокам рухатися пiд силами ротацшно! динамiки — iз закруткою проти годинниково! стрiлки у Пiвнiчнiй швкуш та за годиннико-вою — у Швденнш, формуючи S-подiбнi структурш лши поверхнi планети (П. Фурмар'е вважав !х найдавнiшими структурними формами), а також просщати, утворюючи улоговини океашв на етапах стиснення.
Оскшьки панцир БПЖ 1ндшського океану доходив до 20 пн. ш., то зро-зумiло, чому термiчний екватор планети, згщно з дослiдженнями М. Шварцбаха [10], для всiх геотектошчних епох розмiщувався на пiвнiч вщ географiчного.
Напрямок викиду енергп у виглядi магнiтного потоку узгоджуеться з нап-рямком обертання Землi ^ завдяки силам шерцп та за правилом буравчика, спрямований на Швденний географiчний полюс. Тут вiдмiчаеться ефект пщви-щено! щiльностi енергп i саме тому створюються умови росту мшерально! речо-вини планети. Причому, основне зростання буде спостертатись в напрямку до поверхш на кшьцях ос обертання [7]. Таким чином, континент Антарктида росте i сьогодш, маючи найвищий рiвень стояння. Мшановський 6.6. (1991) доводить, що в мезозойсько-кайнозойськш юторп планети почався процес загально-го розширення лггосфери. При цьому в найшвденшшш частинi Землi, поблизу Антарктиди, процес розходження блок1в лiтосфери не компенсувався !х збли-женням, а це могло бути лише при розширенш або вае! планети, або лише и Пiвденного полюса, з розширенням на швшч субширотних рифтових пояав [6].
Висновки
Область Пiвденного полюса Землi може бути геодинамiчним центром формування первинно! протокори планети.
Необхщно допускати, що континент Антарктида, в результат викиду на по-верхню планети енергп зовнiшнього ядра, геодинамiчно активний i сьогоднi.
С.М. €сипович
Так як континент Антарктида нерозривно поеднуе в co6i геолопчш фор-мацп континентально! та океашчно! частин планети, вiн е проявом нелшшно! геодинамiки розвитку Землi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Бондарчук В.Г. Основы геоморфологии. Москва: Учпедгиз, 1949. 319 с.
2. Есипович С.М. История развития планеты Земля — пульсирующее расширение под действием космического прессинга. Одесса: Астропринт, 1998. 152 с.
3. Есипович С.М. Цикличность пульсирующего развития земной коры в ритмах расширения-сжатия для фанерозоя. Енергетика Земт, ii геолого-еколопчш прояви, науково-прак-тичне використання: Зб. наук. пр. К.: КНУТШ, 2006. С. 32—37.
4. бсипович С.М., Савченко В.П., Бондаренко А.Д. та ш. Формування структури земно! по-верхш вщ протокори до геоструктур i морфоструктур морського дна. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2011. № 4. С. 47—63.
5. Лайель Ч. Основные начала геологии. Т 1. Москва: Издание А.И. Глазунова, 1866.
6. Милановский Е.Е. Рифтогенез и его роль в тектоническом строении Земли и ее мезокай-нозойской геодинамике. Геотектоника. 1991. №1. С. 3—21.
7. Орищенко И.В. Методология самоподобия геологических сред. Киев: Логос, 2004. 183 с.
8. Реклю Э. Земля, описание жизни земного шара. Вып. 1. Санкт-Петербург: О.Н. Попова, 1898.
9. Слензак О. И. Чарнокиты Приднестровья и некоторые общие вопросы петрологии. Киев: Изд-во АН УССР, 1960. 212 с.
10. Фурмарье П. Проблемы дрейфа континентов. Москва: Мир, 1971. 256 с.
Стаття поступила 10.09.2018
С.М. Есипович
АНТАРКТИДА — ЮЖНАЯ ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ ОБЛАСТЬ ЗЕМЛИ КАК ГЕОДИНАМИЧЕСКИЙ ЦЕНТР ФОРМИРОВАНИЯ ПЕРВИЧНОЙ ПРОТОКОРЫ ПЛАНЕТЫ
Показано, что континент Антарктида, где находится Южный географический полюс Земли, является геодинамической центром формирования первичной протокоры планеты. Именно в южную область планеты, в соответствии с правилами буравчика относительно инерционных сил, был направлен выброс тяжелого мантийного вещества, который и формировал блоки-призмы повышенной жесткости (БПЖ). Сейчас они размещены в пределах океанических впадин, окраинных и внутренних морей, срединных массивов континентов.
Ключевые слова: Антарктида, геодинамический центр, океаническая земная кора, океаны, континенты, блоки-призмы повышенной жесткости.
S.M. Yesypovych
ANTARCTICA IS THE SOUTHERN GEOGRAPHICAL AREA OF THE EARTH
AS A GEODYNAMIC CENTER OF FORMATION OF THE PRIMARY CRUST OF THE PLANET
It is shown that the continent of Antarctica, where the South Geographical Pole of the Earth is located, is the geodynamic center of formation of the primary crust of the planet. It is in the southern region of the planet, in accordance with the rules of the driller with respect to inertial forces, that the heavy mantle substance emission was directed, which formed the blocks-prisms of increased rigidity. Now they are located within the limits of oceanic depressions, marginal and inland seas and middle massifs of continents.
Keywords: Antarctica, geodynamic center, oceanic crust, oceans, continents, prism blocks of increased dencity.
