CC BY
10
Дискуссии
С.М. бсипович
ДУ «Науковий центр аерокоотних дослiджень ЗемлЬ 1нституту геолотних наук, Ки'Гв
Г1ПОТЕЗА - КОНЦЕПЦ1Я - ТЕОР1Я
Ппотезою вважаеться гтотетинний ланцюжок логтних подш ни процеав, як базуються хона б на одному науковому факт1. Посл1довно обростаюни фактами та теоретиннимирозрахунками вона може перерости в концепцт, а згодом — в теорт. Базуюнись лише на встановленому факт1 «спредингу» та використо-вуюни гтотетинний термт «субдукця» тектотка лтосферних плит зали-шаеться лише щкавою гтотезою, як, до рет, {р1зноматтний вплив Космосу, який може бути, але достов1рно не доведений.
Ключовi слова: гтотеза, концепция, теоря, геосинклталь, тектотка плит, ядро, мантя, хвильове поле.
В.1. Вернадський говорив: «Науку рухають не гшотези та теори, а емтричне узагальнення наукових фактав. I якщо нов1 факти не шдтверджують гшотезу чи теорда, останш повинш так видозмши-тись, щоб усе пояснити». А 1стинним знанням - е знання причин (Френс1с Бекон).
В.Ю. Хаш в книз1 «Майбутне геолог1чно1 науки» у 1985 рощ написав: «...потенщйно найб1льш вибухонебезпечними е прин-ципово нов1 вiдкриття, щодо яких можна передбачити т1льки одне - рано чи пзно 1х буде зроблено. Але що б не трапилося 1 як би радикально нова парадигма не вщр1знялася вщ плитотек-тон1чно1, одне меш уявляеться безсумнiвним - ця парадигма ш в якому раз1 не буде означати повернення до фжсизму 1 обов'язково включить основн1 елементи тектошки плит, зокрема 1хню кинематику. Можна допустити також, що ця парадигма буде враховува-ти зв'язки Земля-Космос, а також надасть надежного значення не тшьки мехатчним перем1щенням внутрiшньоi речовини, а й хгшчним перетворенням. А в щлому, це буде дещо куди складнь шим, а водночас ще приваблившим, нiж сучасний мобтзм».
Разом з дипломом ирничого iнженера-геофiзика в моему ба-гаж1 були двi книги з геологи - П. Фурмар'е «Проблеми дрейфа
© с.м. есипович, 2017
континенлв» та друге видання «Геотектон1ки» В.Ю. ХаГна. Студентський захват в1д красивоГ 1деГ дрейфу континент1в поступово згасав п1д впливом наукових фак-т1в, поданих в цих книгах. «Молодють океан1в» буц1м-то п1дтверджувалась нау-ковими фактами наявностi новоутворень океанiчноГ кори в областях серединно-океанiчних хребт1в та полосового магнiтного поля океан1в, але що мiститься на велетенських просторах абiсальних р1внин з хаотичним магнiтним полем - досте-менно не в1домо. Тим б1льше, що другий прошарок океанiчноГ кори, за В.Ю. ХаГ-ним, н1де не був розбурений, i в1к його може бути будь-який - в1д молодого до вiку перидотит1в (4600 млн. р.) остров1в Петра i Павла за М.В. Муратовим [32]. Проблема «молодост1 океан1в» та «старост1 континент1в» i на сьогодн1 залишаеть-ся в1дкритою, бо океатчна кора може виявитись значно стар1шою за кору конти-нент1в. Але якщо явище «спредингу» д1йсно кнуе, то п1дсув океатчноГ кори п1д континентальну, так звана «субдукц1я», е явище гшотетичне 1 не п1дтверджуеться жодними прямими фактами.
Будь-яка геотектошчна концепц1я насамперед повинна дати пояснення тим законом1рностям, яю спостер1гаються в ход1 розвитку земног кори: спрямовано-му процесу ГГ стабЫзацп, перюдичному посиленню 1 ослабленню процес1в текто-генезу, зв'язку складкоутворення з магматичною д1яльтстю, чергуванню таласо-кратичних 1 геократичних епох, процесам роздр1бнення платформ та утворення океан1чних западин.
А що ж е сьогодш, що пояснюе складну геодинам1ку планети, ГГ розвиток в час1 та простор1?
Одним з досягнень геологи в ХХ столггл стало вчення про геосинкл1нал1. Ро-звинуте у працях Дж. Холла, Д. Дена, Е. Ога, 1.В. Мушкетова, А.П. Карп1нського, А.Д. Архангельського, Н.С. Шатського, Л. Кобера, Г. Шт1лле, воно зробило 1 ро-бить значний вплив на формування основних положень геотектошки.
В 1964 рощ Г. Шт1лле вказував, що складчасткть 1 горотворення майже завжди розд1лет б1льшим або меншим пром1жком часу. Розрив у час1 м1ж загальною складчастктю, яка завершуе розвиток геосинкл1нал1 1 наступним епейрогенезом бувае неодинаковим за тривалктю в р1зних складчастих областях. Спочатку ство-рюеться складчаста структура, як основний елемент пр, а пот1м епейрогенетичш процеси перетворюють щ складчаст1 структури в ирсью споруди. Це узагальнене спостереження Г. Шт1лле дозволяе припустити, що закладення геосинклшалей, Гхне 1нтенсивне прогинання, нагромадження осадових пор1д, ефузивний магматизм 1 первинна складчасткть в1дбуваються в умовах розширення планети. А з епохами стиснення в1дпов1дно асоц1юеться замикання геосинкл1нальних про-гин1в, вторинна складчаст1сть, горотворення й 1нтрузивний магматизм.
Хоча теор1я геосинкл1налей добре пояснювала суть цикл1чност1 геолог1чних процес1в в1д накопичення осадово-ефузивного матер1алу до утворення ирських систем, застосування ГГ до древн1х (стар1ше протерозою) д1лянок земноГ кори щит1в та платформ призводило до суперечливих висновк1в. Циктчтсть геоло-ичних процес1в, започаткована в роботах Г. Шт1лле, С.М. Бубнова, Г.П. Леонова та М.Ф. Балуховського, суттево розширюючи методи геолоичного анал1зу 1 п1д-тверджуючи наявтсть пульсуючого мехатзму розвитку земноГ поверхш, не вста-новлювала чпку 1ерарх1ю цикл1в р1зних ранпв та жорстку фжсащю Гх у межах геохронолоичноГ шкали. Саме л1кв1дувавши щ вади з допомогою шкали ката-строф1чних вимирань [46] та будови нашоГ Галактики [14], вдалося обГрунтувати
нов1 геотектон1чн1 елементи в рамках теор1Г геосинкл1налей - так зван1 ослаблен1 м1жблоков1, або шовш рифтогенш зони (ШРЗ) 1 автономн блоки земноГ кори (АБЗК), розм1щен1 в зон мюгеосинклшал1, або зон опускань [15]. Стало зро-зум1ло, що саме вони реагують на пульсуючий механзм розвитку лггосфери пла-нети, 1 в Гхн1х межах зосереджена сучасна геодинам1чна активн1сть, як результат п1дйому активних компонент1в мант1Г.
Геодинам1чну шкалу циктчносто для фанерозою, жорстко заф1ксовану в межах геохронолог1чноГ шкали, розроблено автором та опубл1ковано в 2006 роц1. Вона дозволяе описувати 1стор1ю геолоичного розвитку планети 1 будь-якого ГГ регюну на основ1 глобальних геолоичних цикл1в (ГГЦ) та загальноГ геолого-геоф1зичноГ 1нформац1Г як у минулому, так 1 майбутньому. Це дозволило скласти геолог1чну 1стор1ю планети Земля в рамках ГГЦ та в1домоГ геолопчноГ 1сторп планети [22].
Зачатки континентов формувалися на докатархей-архейському етат в часовому 1нтервал1 4818-2554 млн. рок1в протягом п'яти ГГЦ. Але до цього вже була сформована первинна базальтова кора океан1в у вигляд1 ансамбл1в блоюв-призм п1двищеноГ жорсткосто (БПЖ) - часовий 1нтервал ГГ утворення можна припусти-ти в межах 7082-4818 млн. рок1в.
Перюд 2554-743 млн. рок1в — це чотири ГГЦ, яю в1дпов1дають ранньому, середньому, тзньому протерозою та епшротерозою. Перш1 три - розростання й цементац1я континент1в необерненими ровопод1бними прогинами субмери-дюнального простягання, яю закладалися пом1ж овоГдно-к1льцевою основою 1 ядрами тектоноконцентр1в (ТКЦ) [9], а четвертий - перех1дний, коли в означе-них прогинах все чпташе починають проявлятися елементи геосинклшального режиму розвитку земноГ кори.
Протерозойський 1 епшротерозойський етапи завершилися формуванням «айсберг1в» континентов 1з глибокими коршнями в мантп. На етапах розширен-ня планети в необернених синкл1нальних прогинах нагромаджувалися потужн1 вулкан1чн1 й осадов1 товщ1, яю на етапах стиснення зминалися у складки, п1дда-ючись все глибшому й повному регюнальному метаморф1зму, 1нтрузивному магматизму та процесам граттизацп.
Етап розвитку необернених прогишв можна назвати субгеосинклшальним, тобто синкл1нальн1 прогини утворювалися, в них осадово-вулканогенш породи в1дкладалися, зминалися у складки, проривалися 1нтруз1ями й п1ддавалися ме-таморф1зму, однак загальноГ 1нверс1Г геотектон1чного режиму ще не в1дбувалося. Хоча земна кора напочатку протерозою вже була крихка, щоб утворити трогов1 западини великоГ довжини, але недостатньо консол1дована для того, щоб в умо-вах стиснення утворити ирсью системи. Класичними необерненими структурами УкраГнського щита (УЩ) е Одесько-Ядл1вська, Кривор1зько-Кременчуцька та Ор1хово-Павлоградська субмеридюнальн зони.
П1д час фанерозою в1дбуваеться геосинкл1нально-островодужний процес розвитку земноГ кори в ритмах розширення-стиснення. Зг1дно [23] з неогену тривае епоха стиснення довгого циклу першого порядку, яка призводить до опускан-ня БПЖ в океан1чних улоговинах, окраГнних 1 внутр1шн1х морях, «серединних» масивах континентов. Опускаються також АБЗК у передирських та м1жлрських прогинах геосинклшальних областей. Загальне опускання БПЖ 1 АБЗК призводить до видавлювання «зворотною тягою» альпшських ирських систем 1 остр1в-них дуг. Цей процес буде активно тривати ще приблизно 30 млн. рок1в.
Кoнтинeнтaльнa зeмнa ropa cьoгoднi peaльнo yтвopюeтьcя, нacaмпepeд, y мe-жax Aльпiйcькo-Гiмaлaйcькoгo гeocинклiнaльнoгo пoяcy тa в зoнi aльпiйcькoï cклaдчacтocтi пepифepiï Тиxoгo oraa^ - caмe тут ф^ует^я cyqaœa ceйcмiчнa й вyлкaнiчнa aктивнicть. ^всть aктивнi глибoкoвoднi жoлoби в мeжax Kap^c^ кoгo i Пiвдeннoaнтильcькoгo бaceйнiв, xoчa й poзтaшoвaнi в мeжax Aтлaнтичнoгo oraa^, гeнeтичнo пoв'язaнi з кpaйoвим aктивним пoяcoм Тиxoгo oraa^.
Мexaнiзм фopмyвaння зoни Укpaïнcькиx Kapm^ як oднoгo з aнклaвiв плито-тeктoнiчниx peкoнcтpyкдiй, бyлo дocлiджeнo нaпoчaткy XXI cтoлiття. Bиявилocя, щo бшьшкть гeoлoгiв, якi вивчaли Кapпaтcький perio^ зa вcix чaciв дocить твepдo cтoяли нa пoзидiяx тeopiï гeocинклiнaлeй, a poзyмiння й пoяcнeння нaдcклaднo-гo мexaнiзмy фopмyвaння Кapпaтcькoï cиcтeми cтaвaлo oбГpyнтoвaнiшим paзoм з yдocкoнaлeнням caмoï тeopiï [39]. Caмe в ïxmx poбoтax Кapпaти з'являютьcя як cклaднa aльпiнoтипнa гeocинклiнaль iз внyтpiшньoю й зoвнiшньoю чacтинaми, пepeмiщeнa в бж cвoгo твepдoгo плaтфopмнoгo oбpaмлeння.
Bпepшe ГЛИ6ИННУ cтpyктypy Укpaïнcькиx Кapпaт oxapaктepизyвaв C.I. Cyббoтiн [43]. Bin УЯВЛЯВ iï як peгioнaльний пpoгин зeмнoï кopи, нaйглибшa чacтинa ятато тяжie дo Cкибoвoï зoни тa Bнyтpiшньoï зoни Пepeдкapпaтcькoгo ^ora^ I caмe в нaпpямкy нa cxi^ i пiвдeнний cxiд, yздoвж пpocтягaння Bнyтpiшнix Кapпaт ^o-xoдилa (го Г. Штiллe) мiгpaдiя пpoдeciв мaгмaтизмy aльпiйcькoгo ЦИКЛУ poзвиткy.
Мoжнa пoгoдитиcя з A.B. Чeк:yнoвим (1978), :o для пoяcнeння ocoбливocтeй cтpyктypи й icTOpii фopмyвaння Кapпaт нeмae нiякoï пoтpeби «зaштoвxyвaти» лiтocфepнi плити в acтeнocфepy, з якoï б то ж бyлo cтopoни. бдиний cepйoзний apгyмeнт плитoтeктoнicтiв - бyдoвa Cкибoвoï зoни - cпpocтoвyють дocлiджeння В.Г. Гyтepмaнa [12] i дaнi Ю.З. Кpyпcькoгo [26]. Пepший дoвiв, :o poзбiжнocтi мiж дeфopмaдiями гpaвiтaдiйнoгo cпoвзaння й бiчнoгo cтиcнeння нe мae в мeжax aлoxтoннoï тoвщi, i тшьки чacтинa ïï, з 6o^ блoкy, :o нacyвaeтьcя, мae пiдвищeнy дeфopмoвaнicть. Цieï пiдвищeнoï дeфopмoвaнocтi для aлoxтoнниx тoвщ Cm6o-вoй зoни Кapпaт, нa думку Ю.З. Kp^^^re, пoки :o нe виявлeнo. Caм жe Юpiй Зiнoвiйoвич у cвoïй мoнoгpaфiï пo Kapпaтcькoмy peгioнy вiдзнaчae, :o cьoгoднi нixтo чiткo ж вкaзye, дe caмe пpoxoдить зoнa cyбдyкдiï в Kapпaтax.
Cxiднi Kapmra як cклaдчacтa cиcтeмa poзвинyлиcя мiж пiвдeннo-зaxiдним виcтyпoм C6П i П^н^ким мacивoм. У poбoтi [16] oбГpyнтoвaнo гeoдинaмiчнy мoдeль бyдoви Cxiдниx KapmT Boнa cпиpaeтьcя пepш зa в^ нa глибинну бyдoвy зeмнoï кopи зa дaними гeoфiзики [40]. Baжливy poль вiдвeдeнo пepeдгipcькoмy пpoгинy, який i вiдoкpeмлюe cклaдчacтy oблacть вщ Ha eтaпax cтиcнeння
marara Пaнoнcький мacив, a тaкoж AБЗK, poз'eднaнi ШРЗ, пoчинaють «втягу-вaтиcя» у тoвщy лiтocфepи, видaвлюючи «звopoтнoю тягою» гipcькi мacиви. Ko^ ^erao для Укpaïнcькиx Kapпaт ключoвими гeoдинaмiчними eлeмeнтaми були 16 AБЗK, poзмiщeнi в зoнi пpaвoï мioгeocинклiнaлi, тому :o лiвa мioгeocинклiнaль (в oблacтi зчлeнyвaння Пaнoнcькoгo мacивy i Cxi^rn Kapпaт) зaлишaeтьcя na-cивнiшoю тa poзмiщeнa гипcoмeтpичнo вищe, a rip^rn пopoди, :o в^давлюю^-cя iз зoни eвгeocинклiнaлi, пiд дieю cm гpaвiтaдiï будуть cпoвзaти нa нижчу, a^ тивну пpaвy чacтинy.
Отж, гipcькi cиcтeми pocтyть в eroxn cтиcнeння плaнeти, кoли пoвepxнeвi пpoшapки мaнтiï втpaчaють cвoю виcoкoeнepгeтичнy cклaдoвy, змeншyючиcь в oбcязi, i дo дьoгo змyшeнa пpиcтocoвyвaтиcя зeмнa ropa в мeжax cвoïx reo-cинклiнaльниx пoяciв.
Ц1кавою е публ1кац1я П.Хеслера та 1н. [47] щодо Аляскшського землетрусу. Вони пишуть, що цунам1 генерують перем1щення океан1чного дна, однак деталь-ний механзм цього явища поза контекстом тектон1ки лггосферних плит (ТЛП) залишаеться незрозум1лим (!??). Землетрус 1964 року вперше (?) дав можливкть спостер1гати чпку картину вертикальних косейсм1чних перем1щень, котра включала два паралельних пояси, причому п1дняття - проходило переважно на ак-ваторп, а прос1дання - в прибережнш зон континенту. Щ пояси в даний час використовують як початков1 умови при моделюванн цунам1 в зонах субдукцп. Тектон1чне п1дняття п1д час землетрусу 1964 року додало нову сходинку до серп морських терас на остров1 М1длтон, Аляска. Повна сер1я, яка включае шкть схо-динок, дозволила просл1дкувати ктор1ю сильних землетрус1в за останн 4-5 тисяч рок1в. Повздовж зони субдукцп Каскад1я землетруси не заф1ксовано на протяз1 200 роюв письменноГ кторп, але Гх потенцшна можливкть кнуе. Про це св1дчить реконструйована 1стор1я землетрус1в за стратиграф1чними даними вивчення за-хоронених залишк1в занурених лк1в та болгг на опущених територ1ях в естуар1ях тихоокеанського узбережжя та морсью в1дклади турбщшв. За даними [47, рис. 1] субпаралельш пояси п1днять та опускань мають клюшкопод1бну форму, а в зон вигину, пом1ж ними 1 був епщентр Аляск1нського землетрусу. Як цей землетрус можна пояснити з позицш теорп геосинкл1налей? На мое переконання, в ц1й робот1 маемо класичний зразок розвитку молодоГ геосинклшальноГ системи м1ж континентом та океаном - зони опускань (Мюгео) та зони п1днять (Евгео), яка навпъ за розм1рами ототожнюеться з1 Сх1дними Карпатами (з зоною Вранча) чи Прським Кримом. Безумовно ця система, розм1щена на п1вноч1 Тихого океану, буде в1др1знятися в1д динам1ки под1бних систем на його заход1, сход1 та п1вдн1 1 в Альп1йсько-Г1малайському пояс1, однак внутр1шня будова (зг1дно модел1 форму-вання УкраГнських Карпат) буде под1бною. В зош опускань можуть бути вид1лен1 АБЗК, а Гх перем1щення 1 буде визначати геодинам1ку не т1льки зони опускань, але й зони п1днять. Це тдтверджуе й м1сце землетрусу - на стику двох АБЗК п1вн1чно-зах1дного та п1вн1чно-сх1дного сегмент1в зони опускань, де 1 повинно в1дбуватись «тертя» жорстких блок1в л1тосфери. I зрозум1ло, що в зон1 п1дняття землетрус1в бути не повинно. До чого тут, вибачайте, гшотетична зона «субдукцп», якщо геодинам1ка досл1джуваноГ област1 (минула, сучасна 1 майбутня) пояс-нюеться теор1ею геосинкл1налей.
Плитотектон1сти зазначають, що ц1ллю глобальних теч1й в мантй е забезпе-чення в1дводу тепла з надр планети. I при вар1апи ТЛП - гарячий матер1ал ви-носиться на поверхню та охолоджуеться, а пот1м повертаеться в мант1ю Земл1. Найважчим та важливим питанням для ТЛП е запуск механзму ГГ кнування, якщо в1н взагал1 1снуе. Ну дшсно, справедливо запитують геологи, чому на одних кордонах пом1ж океанчними та континентальними плитами (циркум-тихооке-анський пояс) зони субдукцй формуються, а на 1нших (Атлантичний регюн) вони в1дсутн1?
Сейсм1чною томограф1ею в низах мантп вид1лено похил1 низько- 1 високо-швидк1сн1 об'екти, як1 можуть бути шляхами руху високоенергетичноГ субстанцп (ВЕС) в1д п1дошви мантй до ГГ покр1вл1. Прихильники ТЛП називають Гх ап- 1 даунвеллшгами та штерпретують як рух перегр1того (висх1дного) 1 охолодженого (низх1дного) потоку речовини. 1снуе безл1ч структурних моделей розм1щення в мантй низько- 1 високошвидксних зон: перш1 трасують до областей СОХ 1 гаря-
чж oб'eктiв в oreamx, a дpyгi - дo мiфiчниx «oблacтeй cyбдyкцiï» - oпycкaння oкeaнiчниx плит п1д кoнтинeнт. У пpиндипi тaкe тpaктyвaння гeoфiзичнoï 1н-фopмaдiï мoжливe, aлe гeoдинaмiчнo мaлoймoвipнe. Щe в 1977 poцi A.B. Пeйвe в po6o^ взяв п1д cyмн1в мoжливicть тeплoвoï кoнвeкд1ï в мaнтiï. Звepтaння дocлiд-ник1в дo фaктopa тeмпepaтypи бaгaтo в чoмy пoяcнювaлocя пpипyщeнням щoдo лiн1йнocтi peoлoгiï мaнт1ï, у якш в'язкicть зaлeжaлa лишe в1д тeмпepaтypи. Зapaз з'являeтьcя вce б1льшe дocлiджeнь щoдo пoмилкoвocтi тaкoгo пpипyщeння - pe-oлoгiя peчoвини мaнт1йниx плюм1в cкopiшe нeл1н1йнa, i в'язкicть дyжe зaлeжить в1д нaпpyги [3G], :o oзнaчae мoжливicть cильнoгo знижeння в'язкocтi peчoвини бeз зм1ни тeмпepaтypи.
He дoвeдeнo ш тeopeтичнo, m пpaктичнo, :o в мaнт1ï icнyють ниcx1днi пoтoки peчoвини, як1 oпycкaютьcя дo гpaнидi мaнтiя-ядpo, кoнвeктивнi мoдyлi icнyють лишe г1пoтeтичнo. Яквд oблacтi п1дйoмy виcoкoeнepгeтичнoï (низькoшвидкic-roï) peчoвини мoжнa зв'язaти 1з зoнaми aпвeлл1нг1в, тo виcoкoшвидкicнi зoни дayнвeлл1нг1в мoжyть бути лишe «дpeвн1ми шляxaми виxoдy» виcoкoeнepгeтич-нoï peчoвини зoвнiшньoгo ядpa. Aлe якщo нe дoвeдeнo нaявнocтi ниcx1днoï г1л-ки oxoлoджeнoï peчoвини, тo нe icнye зaкpитиx кoнвeкд1йниx мoдyл1в у мeжax мaнт1ï. Щo ж peaльнo зaлишaeтьcя в1д г1пoтeтичнoï мoдeлi ТЛП? Bиcx1дний пoтiк BEC в1д гpaнидi «ma^^rora» ядpa, з яким cьoгoднi пoгoджyeтьcя пepeвaжнa б1льшicть дocл1дникiв вc1x нayкoвиx шкш. Brn п1днiмaeтьcя дo п1дoшви вepxньoï мaнт1ï тa пepeмiщyeтьcя в ïï тoвщi cyбвepтикaльнo тa cyбгopизoнтaльнo. Ц фaкт. Oтжe cпpeдинг icнye, aлe в якиx poзмipax?
Cepeдиннooкeaнiчнi xpeбти oкeaн1в виcoтoю 2-3 км мoгли виникнути в pe-зyльтaтi пpoцecy cepпeнтинiзaд1ï, пoв'язaнoгo з кoндeнтpaдieю у вузькш зoнi poзкoлy глибинниx готоюв флюïд1в. М.П. Ceмeнeнкo [41] ввaжae, :o п1д д1ею г1дpитизyючиx флюадв в1дбyвaeтьcя cepпeнтинiзaдiя пepидoтитoвoгo пpoшapкy лiтocфepи: м1нepaли yльтpaocнoвниx пop1д, у peзyльтaтi взaeмoд1ï з вoдoю, пpи тeмпepaтypi 35G-5GGoC пepexoдять у cepпeнтин, тaльк i зeлeнoкaм'янi пopoди з1 збiльшeнням oб'eмy нa 25%, a нaдлишoк зaлiзa йдe нa yтвopeння мaгнeтитy Oчe-виднo, caмe мaгнeтитoвa м1нepaлiзaдiя i фopмye 1нтeнcивнy пoзитивнy мaгнiт-ну aнoмaл1ю в зoнi poзкoлy Пpи дpaгyвaннi COX п1днiмaють caмe видoзм1нeнi yльтpaocнoвнi пopoди. A в oблacтяx aбicaльниx p1внин, як xapaктepизyютьcя xaoтичним cлaбoмaгнiтним пoлeм, poзмiщeнa пepвиннa пpoтoкopa «мicячнoï» cтaдiï poзвиткy marora. 3a poзpaxyнкaми, нaвeдeними B.B. Eзoм [55], для reo-лoгiчниx crpyra-yp Icлaнд1ï cyмapнe poзcoвyвaння cтiнoк pифтiв cтaнoвить близь-кo 25 км. ^и poзмipax ocтpoвa пpиблизнo 5GG км, нoвocтвopeнa oкeaнiчнa кopa зaймae пpиблизнo oднy двaддятy чacтинy röra тepитop1ï. Для oблacтi cмyгoвoгo мaгнiтнoгo пoля в 2GGG-3GGG км, тобто caмoгo COX i йoгo cxraie - нoвocтвope-нa кopa буде poзвинeнa нa тepитop1ï 1GG-15G км, i, го cyri, xapaктepизye т1льки зoни poзкoл1в. Caмe пo нт з мaнт1ï п1дн1мaeтьcя флюïдний гот1к, i, взaeмoд1ючи зa мoдeллю М.П. Ceмeнeнкa з yльтpaocнoвними пopoдaми, фopмye cepeдиннo-oкeaнiчнi xpeбти.
3a eлeктpичними тa швидкicними дaними [35] вид1ляють п1дoшвy вepxньoï мaнт1ï в 1нтepвaлi глибин 67G-84G км (poзд1л 1). Caмe нa диx глибинax зaфiкcoвa-нo i нaйглибшi зeмлeтpycи - близьго 7GG км. 3a дaними гpaвiтaд1йниx дocл1джeнь [13] у мeжax Aльп1йcькo-Г1мaлaйcькoгo пoяcy i Бpaзильcькoï угошвини вcтaнoв-лeнo aнoмaльний зв'язoк блoкiв зeмнoï кopи тa мaнт1ï дo глибини 67G км, a для
УкраГнського щита, за даними роботи [10] - до глибини 700 км. 1нтерпретац1я даних магнп,орозв1дки [7] визначае нижню кромку магнггоактивних т1л на гли-бин до 1000 км. В робот1 [15] сформульовано поняття «айсберг1в континент1в», 1 е п1дстави говорити не про коршня материк1в, а про Гх айсберги, зануреш у верхню мант1ю.
Чи можуть блоки лггосфери перем1щуватись у товщ1 верхньоГ мантп? Безумов-но, але не за гшотетичними схемами ТЛП, а п1д д1ею сил ротацшноГ динам1ки планети Земля в рамках пульсуючого розвитку ГГ в епохах розширення та стиснення [22].
Зг1дно з наведеними в робот1 П Фурмар'е розрахунками А. Хелма, заснова-ними на даних про еволющю небесних т1л, первинна щ1льшсть нашоГ планети дор1внювала 9,13 г / см3 проти нин1шньоГ 5,5 г / см3, а початковий рад1ус ста-новив 5430 км проти нин1шнього 6371 км. Таким чином, за час розвитку Земл1, який становить понад 5 млрд рок1в, щ1льн1сть зменшилася майже в два рази, а рад1ус зб1льшився на 940 км. За оцшками В.Л. Барсукова 1 В.С. Урусова [3], рад1ус Земл1 м1г зб1льшитися на 500-800 км, а Е.Л. Шена [51] - на 533 км. Причому В.Г. Козленко 1 Е.Л. Шен [24] вважають, що зб1льшення обсягу Земл1 в1дбува-лося за рахунок нарощування верхньоГ мантп, а обсяг первинноГ глобули прото-планетноГ речовини залишався незм1нним. С.С. Круглов (2001) вважае, що най-прийнятншими з його точки зору геотектон1чними концепц1ями е пульсацшш, з1 зм1ною рад1уса Земл1 на тл1 загального його скорочення. Можна погодитися, що найб1льш обГрунтованими з точки зору наявних геолопчних факт1в 1 ф1ло-софського принципу едност1 та боротьби протилежностей, е саме пульсацп у двох своГх р1зновидах - 1з загальним скороченням 1 розширенням рад1уса планети. Ло-ично припустити, що 1 сам рад1ус зм1нюеться хвилепод1бно, в р1зш пер1оди розвитку Земл1 як косм1чного т1ла. На цю загальну пульсац1ю, яка поки нев1дома, накладаються все коротш1 цикли - в1д глобального галактичного до четвертого порядку, в ритмах розширення-стиснення [18]. Те, що рад1ус планети змшюеть-ся, визнають 1 прихильники ТЛП, як1, однак, бачать головний недол1к у тому, що р1зн1 досл1дники дають велик1 розб1жност1 у змш рад1уса Земл1. Узагальнивши матер1али вищенаведених автор1в, отриман1 за конкретними геолоичними дани-ми р1зних моделей розвитку планети, можна стверджувати, що рад1ус ГГ в межах одного ГГЦ протягом 453 млн рок1в може пульсувати в1д ± 0,2 до ± 1,5%, або в1д ± 13 до ± 94 км. Конкретн1 величини зм1ни рад1уса планети, в ход1 ГГ ендогенного розвитку, будуть неоднаковими, в1д максимальних на початку до мтмальних у к1нц1 - коли водневий потенщал косм1чного т1ла буде вичерпано [22].
Плитотектон1сти погоджуються, що д1йсно в Атлантичному рег1он1 (на в1дм1ну в1д Тихоокеанського) не спостер1гаються зони субдукцй та приводять пор1вняння «схожих» (?) планет - Венери та Земл1 [45]. На Венер1 не функц1онуе ТЛП та в1д-сутне магн1тне поле, оск1льки воно генеруеться конвекцею в зовн1шньому ядр1 планети, яка (можливо?) недостатня для генерацп поля.
Необх1дно зазначити, що за даними багатор1чних спостережень вчених Колум-б1йського та 1лл1нойського ун1верситет1в США зовн1шне ядро обертаеться трохи швидше вс1еГ планети й робить один «зайвий» оберт приблизно за 1000 роюв. Саме 1з цим фактом необх1дно пов'язувати 1снування головного геомагнпного поля Земл1 (ГГПЗ). За В.В. Аксьоновим [1], у природ1 реал1зовано ст1йкий ме-хан1зм генерацп ГГПЗ, яке може змшювати свою напругу, але не полярн1сть, тому
щo cтeжить зa oбepтaнням плaнeти. reœpaTOp тaкoгo пoля poзм1щeний у подошв! плacтичнoгo зoвн1шньoгo ядpa, m глибиш 4934 км у мeжax пpoшapкy «F» пoтyжнicтю 3 км, дe мoжливa пoчaткoвa кoндeнcaдiя твepдoï peчoвини. Oднaк чepeз cильнi зoвн1шнi впливи в тoкoгeнepyючoмy пoтoдi мoжyть виникaти пeвнi тeч1ï, як1 ^^e^^yra дo poзфoкycyвaння пoлюc1в, пpи цьoмy ГГПЗ втpaтить cвoю дипoльнy cтpyктypy i cтaнe квaдpyпoльним, oкryпoльним i т.п. A цe, у cвoю чepгy, дoзвoлить пopoдaм вepxн1x пpoшapкiв зeмнoï кopи oдepжaти зaлишкoвy нaмaгнi-чeнicть у зaлeжнocтi нe в1д дипoльнoï cклaдoвoï, якa у цьoмy випaдкy зниклa, a в1дпoв1днo дo лoкaльниx piзнoнaпpaвлeниx пoлiв. У цьoмy й пoлягae, зa дaними Aкcьoнoвa B.B., явищe piзнoнaпpaвлeнoï зaлишкoвoï нaмaгнiчeнocтi 1нтpyзив-ниx i ocaдoвиx ropi^ у вepxн1x пpoшapкax зeмнoï ropa У poбoтi [2G] виcлoвлeнo пpипyщeння, щo icнye зв'язoк флyктyaд1й мaгнiтнoгo пoля з peжимaми poзвиткy Зeмлi - пo cyxi, вoни в^^зняют^я б1льшoю тa мeншoю динaмiчнoю pyxливicтю вepxньoï мaнт1ï, a дя pyxливicть oбyмoвлeнa мeншoю i б1льшoю «витpяcкoю» з нeï п1д чac «кaтacтpoф» кoмпoнeнт1в вoднeвиx cпoлyчeнь.
Oбcяг зoвнiшньoгo ядpa yвecь чac cкopoчyeтьcя, тому щo нaгopy п1дн1мaeтьcя пpoшapoк «F», a дoнизy oпycкaeтьcя п1дoшвa мaнтiï. Тaким чинoм, eнepгeтикa плaнeти, aбo ïï caмopoзвитoк, зocepeджeнi в пoтeнцiaлi ïï зoвн1шньoгo ядpa.
Koли пoчaлo дшти ГГПЗ? O.r. Copoxтiн [42] ввaжae, щo 37GG млн. pome тoмy. 3a мoдeллю B.B. Aкcьoнoвa, дe мoглo в1дбyтиcя пicля yтвopeння ocepeдкa твep-дoгo ядpa тa пpoшapкa «F». Aлe нeoбx1днo вpaxoвyвaти, щo дiaмeтp ocepeдкa pic пocтyпoвo, i, oчeвиднo, cилa ГГПЗ тaкoж пocтyпoвo зб1льшyвaлacя, cтвopюючи мaгнiтний щит maro™, здaтний збepiгaти ïï живу мaтepiю. Якщo бpaти дo ybam, щo Coнячнa cиcтeмa мoглa фopмyвaтиcя в1д пepифep1ï дo дeнтpy [19] i Coнцe e мoлoдoю зipкoю, тo Мepкyp1й тa Beнepa, ^a^mm нe мaючи влacнoгo мoмeнтy oбepтaння, мoжyть бути лишe зaлишкaми cтpyктypи ПpaCoндя. Любий лoгiчнo миcлячий нayкoвeдь нe мoжe нe пoгoдитиcь з peaльнicтю мoдeлi B.B. Aкcьoнoвa, oднaк пpeдcтaвники ТЛП дьoгo нe poзyмiють i кpyтять пoлюcaми як «циган Co^ дeм». A пaлeoмaгнiтнa mysa, мaючи кoлocaльний нayкoвий пoтeндiaл, ^a^m-нo йoгo нe викopиcтoвye.
Oтжe, ключoвим для poзyм1ння poзвиткy Зeмлi e пoяcнeння в1дм1ннocтeй у будев! Тиxooкeaнcькoгo тa Iндo-Aтлaнтичнoгo ïï ceraen™.
Cyтнicть диcимeтpii зa B.I. Bepнaдcьким [8], пoлягae в тoмy, щo п1д кoнтинeн-тaми зeмнa ropa пoбyдoвaнa зoвc1м 1нaкшe, н1ж п1д Тиxим oкeaнoм, дe близькo щ^дята ocepeдки «нaдзвичaйнo x1мiчнo ocнoвнoï бaзaльтoвoï мaгми» i дe тан-тинeнти у фaнepoзoï нe icнyвaли. M.C. Шaтcький [5G] зaзнaчaв, щo xprn звичaй-нoгo, нopмaльнoгo poзвиткy c^a^ac^x зoн (мaeтьcя нa yвaзi cepiя кaлeдoн1д, гepдин1д i aльп1д 1з ттам пpoдecy в гepдинcький чac), icнye 1ншa oблacть - thxo-oкeaнcькa, якa п1дкpecлюe диcимeтp1ю mare™. Цe пpoдec нaклaдeння нa «rop-мaльний» x1д фopмyвaння cклaдчacтиx зoн тиxooкeaнcькиx cклaдчacтocтeй з ïx-ньoю cпeдифiчнoю мeзoзoйcькoю мeтaлoгeнieю.
Ю.М. Пyщapoвcький, в poзвитoк 1дeй B.I. Bepнaдcькoгo i M.C. Шaтcькoгo, в1дмiчae, Тиxooкeaнcький ceгмeнт плaнeти являe coбoю дyжe дaвнe ^pyra-yp-нe yтвopeння. Тим caмим в1н дoпycкae piзнy бyдoвy двox чacтин плaнeти, ввaжaю-чи, щo дe мoжe бути пepвинним, п1дкpecлюючи пoчaткoвy нeoднop1днicть - ^и-нaймнi, вepxн1x oбoлoнoк Зeмлi (фaктичнo тeктoнocфepи). Цe apгyмeнтyeтьcя ж т1льки глoбaльнoю acимeтpieю Зeмлi, aлe i дeякиx нeбecниx т1л, зoкpeмa Мкядя,
Венери, Меркур1я та Марса. Вчений звертае увагу не т1льки на загальну нер1в-ном1рн1сть прояву енерг1Г тектоносфери, але й на непост1йн1сть енергетичних потоюв в окремих ГГ мкцях. У той же час головна асиметр1я тектоносфери Земл1 може бути пов'язана з в1дносною сталктю прояву п1двищеноГ ГГ енергп в Тихоо-кеанському сегмента.
Залишаеться в1дкритим питання - коли ж утворилася 5-под1бна структурна форма Тихого океану. П.Фурмар'е (1971) вважае, що 8-под1бш структурн1 еле-менти - найдавн1ш1 на Земл1. Точки зору, що Тихий океан утворився в докембр1Г, дотримуються Г. Шт1лле [54] 1 П.М. Кропоткш (1967).
Ц1каву спробу зктавлення великих форм географ1чних одиниць Земл1 з Гх гео-лопчною будовою зробив А.П. Карп1нський у 1888 рощ [22]. В1н незвично розта-шував карту свпу на площиш - коли материки зах1дноГ п1вкул1 залишаються у звичайн1й позицц, а 6враз1я з Африкою та Австрал1ею розмщуються вище них так, що тихоокеанське узбережжя витягуеться в едину, злегка хвилясту л1н1ю. В1д-значено под1бшсть форми вс1х материк1в: П1вн1чноГ та ШвденноГ Америк 1 кож-ноГ з них з 6враз1ею, яка об'еднана з Австрал1ею. Складчаста областа при такому розм1щенн1 континент1в утворюють вид единого стовбура уздовж л1вого Гх краю, з под1бними в1дгалуженнями на кожному континентальному масив1. Не т1льки складчаста областа, а й велик! давш платформи 1 западини займають в под1бних контурах материк1в певне мкце. В ц1лому зображуеться картина едноста прських пояс1в Земл1, де дом1нантою е Тихоокеанський пояс. В1д нього в геолоичному минулому на зах1д в1дходили г1лки, що досягали великих розм1р1в: Г1малаГ, КуньЛунь, Тянь-Шань, Алтай, Саяни-Становий хребет, а також дуги: П1вн1чноафри-канська, Тавро-Д1нарська 1 Малайська. Г1лки не можуть бути давн1ш1 стовбура 1, отже, Тихоокеанське дерево - найдавн1ший ороген на Земл1. А.П. Карпшський зазначав, що сам навряд чи зможе глибоко досл1дити цю геолог1чну гомолог1ю, але вважав ГГ дуже важливою. Дану споруду можна назвати «деревом Карпшсь-кого», 1, якщо нагнути його вл1во у вигляд1 к1льця, отримаемо океан1чну частину планети з Тихим океаном, обрамленим молодими деформац1ями г1рських пор1д, а вправо - континентальну ГГ частину. А якщо тепер, чисто гшотетично, щ два к1льця розм1стити паралельно, представивши Гх у вигляд1 цилшдра, то з'являеть-ся припущення, що по ос1 даного об'екта д1е якась пост1йна сила 1 мктиться вона явно за межами СонячноГ системи.
П1дтвердженням 1деГ «цил1ндра» можна вважати нин1шн1й стан двох к1лець «дерева Карп1нського» в динам1чних напругах поверхн1 земноГ кори. Пор1внян-ня сейсмотомограф1чних карт Тихоокеанського та 1ндо-Атлантичного сегмент1в [31] дозволяе констатувати дуже велику р1зницю в Гхн1й глибинн1й будов1. В обох сегментах виокремлюються велик! низькошвидюсш неоднор1дност1, 1дентиф1ко-ван1 з речовиною зниженоГ в'язкост1 1 п1двищеного енергетичного потенц1алу -тихоокеанська й африканська, але Гх масштаби й риси розвитку абсолютно р!зш. Найб1льш низькошвидк1сн1 ареали ф1ксують у нижн1й мантй, при цьому Тихоокеанська неоднор1дн1сть перевищуе за площею Африканську приблизно в 2,5 рази. У м!ру переходу до менш глибоких геосфер Африканська неоднор1дн1сть видозм1нюеться, так що на р1вн1 800 км вона ледь помпна. Тихоокеанська неод-нор1днiсть 1з зменшенням глибини видозмшюеться, в1д р1вня до р1вня набуваю-чи все б1льш розчленованоГ структури, але 1м1дж океану як цЫсного утворення при цьому не зникае - б1льше того, низькошвидпсш ареали нав1ть зб1льшуються
в poзмipax. Haйcтiйкiшe в чaci пoвoдитьcя низькoшвидкicний apeaл у п1вдeннiй röra чacтинi [35].
З вищeвиклaдeнoгo виxoдить, щo oбcяг низькoшвидкicнoï мaнт1ï TMXOTO oraa-ну нeмoв би poзплющyeтьcя дoвepxy. Cx1днoтиxooкeaнcький cпpeд1нгoвий xpeбeт тaкoж виглядae poзплющeним в пop1вняннi з1 cepeдинними Aтлaнтичним i Ы-дooкeaнcьким xpeбтaми. Ю.М. Пyщapoвcький в1дзнaчae i ïxню глибинну в1дм1н-нicть - ocтaннi пpocтeжyютьcя т1льки дo глибини 8GG км, a Cx1днoтиxooкeaнcькe тдняття - дo 17GG км. Дo глибини 18GG км пpocтeжyeтьcя Aнд1йcький cклaдчa-cтий пoяc П1вдeннoï Aмepики. Цeнтpaльнa oблacть Тиxooкeaнcькoï зaпaдини пpocтeжyeтьcя пpaктичнo дo caмoгo ядpa. Ha дyжe вeликi глибини oпycкaeтьcя i Циpкyмтиxooкeaнcький пoяc.
B Iндo-Aтлaнтичнoмy ceraem! чepeз вecь 1нтepвaл 8GG-275G км пpocтeжyeть-cя cмyгa згpyпoвaниx виcoкoшвидкicниx aнoмaл1й, щo в1дпoв1дaють 6вpaз1йcь-таму opoгeннo-cклaдчacтoмy пoяcy, який мoжнa пpeдcтaвити у вигляд1 вopoнки, щo пpocтягaeтьcя в1д Пбpaлтapy дo yзбepeжжя Trnora oкeaнy [22]. Пo cyxi, вoнa poзд1ляe кoнтинeнтaльнi блoки п1внiчнoгo i пiвдeннoгo pяд1в. Ocкiльки 6вpaз1й-^кий cклaдчacтий пoяc знaчнo шиpшe i пoтyжнiшe Пiвнiчнoaмepикaнcькoгo, тo нaпpoшyeтьcя пpипyщeння, щo вш фopмyвaвcя п1д пpecингoм дpeйфy нa зax1д, зг1днo cилaм 1нepд1ï виcoкoeнepгeтичнoï тиxooкeaнcькoï нeoднop1днocтi.
Шр мoжнa cкaзaти пpo xapaктep c^rn, щo дie пo oci «^уби»? Cxoжe, щo вoнa в1джимae виcoкoeнepгeтичнy кoмпoнeнтy зoвнiшньoгo ядpa в1д oкeaнiчнoï чacти-ни плaнeти в кoнтинeнтaльнy - д1ючи з пeвним зaxiдним дpeйфoм зaвдяки cилaм 1нepдiï, i фopмye «aйcбepги кoнтинeнт1в» 1з пoтyжними кopeнями в мaнт1ï. Ця cma нe пocт1йнa в чaci, i мaкcимyми ïï eнepг1ï cинxpoнiзoвaнi з чacтoтoю oбepтaн-ня Зeмлi - тобто, дe якicь xвилi (мoжливo «тeмнoï мaтep1ï») [17]. Acтpoнoмiчними cпocтepeжeннями вcтaнoвлeнo, щo Coнячнa cиcтeмa (C. c.) pyxaeтьcя пo гaлaк-тичнoмy шляxy з1 швидкicтю 24G км/c, i з1 швидкicтю 19 км/c ïï знocить якacь cилa в cTOpo^ cyзip'я Гepкyлeca [27]. I якщ дe xвилi «тeмнoï мaтep1ï», тo cвoeю пoздoвжньoю cклaдoвoю вoни знocять нe т1льки C. c., aлe i вcю Гaлaктикy, a rnorne-peчнa ïx cклaдoвa зaбeзпeчye oбepтaння cтaдioнapниx oб'eкт1в Bcecвiтy.
Дocлiдники з1 CnA виявили, щo нaвкoлo нaшoï плaнeти yтвopилacя нeв1дoмa мaтepiя, якa cвoeю пpиcyтнicтю нeгaтивнo впливae нa мacy нaшoï плaнeти. Зa ^o-вaми дoктopa Бeнa Xappica, дaнa eraoraraa фopмa мaтep1ï ж взaeмoдie m з1 звичaй-ними мaтep1ями, m з випpoм1нювaннями. Т)му в дaний чac вчeнi мoжyть cyдити пpo iï нaявнicть лишe зa нeпpямими дoкaзaми, пoв1дoмляe Eвpo3МI з пocилaнням нa dailytechinfo (15.G1.2G14). Пoдiбнi види тeмнoï мaтep1ï дaвнo в1дoмi у в1ддaлeниx глибинax Bcecвiтy, aлe гpyпi дocл1дникiв з Унiвepcитeтy Apл1нгтoнa (штaт Texac, CШA) вдaлocя впepшe в1дcтeжити пpиcyтнicть дaнoгo виду мaтep1ï нaвкoлo Зeмлi. Зaвдяки дocлiджeнню, якe тpивaлo кiлькa мicяд1в, вчeнi дoвeли, щo чepeз op^^r-нють «тeмнoï мaтep1ï» в opeoлi ma^ra Зeмля rap^^ro зм1нюe влacнy мacy. Гpyпa acтpoфiзик1в з Texacькoгo yнiвepcитeтy плaнye i нaдaлi пpoдoвжyвaти дocл1джeння в нaпpямкy вивчeння зaгaдкoвoï «тeмнoï мaтep1ï» в opeoлi Зeмлi.
Oднaк, якщo дieю г1пoтeтичниx xвиль мoжнa пoяcнити oбepтaння Зeмлi тa нин1шн1й cтaн двox кiлeдь «дepeвa Kap^K^^m», тo cклaднo пoяcнити ocнoвнi гeoгpaфiчнi гoмoлoгiï плaнeти, як1 щe у XIX cтoлiттi oпиcaв Е. PeE™ [36]:
- пepeвaжнy «кoнтинeнтaльнicть» П1внiчнoï п1вкул1 i «oкeaнiчнicть» П1вдeн-roï, щo в1дзнaчaлocя щe Ч. Лaйeлeм [28];
- трикутну форму вс1х материюв, як1 звужуються на швдень, i протилежну трикутн!сть форм океан1в, яю звужуються на п!вн!ч;
- к1льце суш навколо П1вн1чного Льодовитого океану i к1льце океану навколо континенту Антарктида.
Поль Фурмар'е наводить висловлювання Гарольда Джеффр1са (1963): «Який би не був ф1зичний стан Земл1 при ГГ виникненн1 як самост1йноГ планети, повинен був наступити момент, коли вона, мабуть, являла собою високотемпературне р1дке або в'язке кулясте т1ло».
I.I. Чебаненко [48], спираючись на роботи В.Г. Бондарчука, М.П. Семененка,
B.В. Б1лоусова, Н.В. Муратова та 1нших, висловлюе науково обГрунтовану думку геолог1в, що основною рушшною силою геолоичних процес1в на планет1 Земля е процес саморозвитку й самоеволюцп первинноГ косм1чноГ високоенергетич-ноГ речовини, зосередженоГ в ГГ серцевин1. Геоф1зичними досл1дженнями п1д-тверджено - пластичне зовн1шне ядро затиснуте в суперщ1льному каркас1 мантп. М.П. Семененко вважае, що ядро Земл1 е продуктом чисто водневоГ косм1чноГ речовини, яка складалася з 85% водню, i саме в ньому закладеш енергетичн1 дже-рела геох1м1чних i геолоичних процес1в та пост1йного, перюдично пульсуючого енергетичного розвантаження планети. Зараз маемо внутр1шне тверде зал1зош-келеве ядро (г1дриди й карб1ди метал1в), зовн1шне пластичне ядро (метало-во-днева сум1ш) 1 в основному кисневий каркас мант1Г, що за даними сейсм1чноГ томографп не витриманий за ф1зичними властивостями, насамперед, рад1ально.
C.1. Субот1н п1дтвердив думку Г. Джеффрка, що утворення в тт планети рад1аль-них геосфер з в1дм1нними ф1зичними властивостями можливо лише в тому ви-падку, якщо з самого початку вона була в досить пластичному рухливому сташ (газопод1бному або р1дкому).
На п1дстав1 вищевикладеного можна констатувати, що формування океан1ч-ноГ та континентальноГ частини планети високоенергетичною субстанцею ядра в1дбувалося з боку ГГ поденного полюса [22] за правилом буравчика 1нерц1йних сил, п1д пост1йним пресингом Космосу. Це пояснюе не т1льки географ1чн1 гомологи планети, але й ГГ нин1шню грушовидну форму. По суп, саме так i формува-лася складна нелшшна геодинам1ка розвитку планети. Ю.М. Пущаровський [35] визначив ГГ як спецальну дисципл1ну тектон1ки, яка вивчае особливост1 невпо-рядкованого прояву в час1 i простор1 окремих структуроутворюючих рух1в або Гх сукупностей у вс1й тектоносфер1, обумовлених динам1чною взаемод1ею р1зних внутр1шньопланетних або позапланетних фактор1в. СамоГ сут1 нел1н1йноГ геоди-нам1ки автор не висвплив.
По сут1, саме так формувалася складна геодинам1ка розвитку Земл1. Щ1льно упакований панцир первинноГ протокори планети, завдяки цикл1чному розвитку високоенергетичноГ субстанцй ядра в ритмах розширення-стиснення, у ц1лому, був рухливим. На етапах розширення м1ж жорсткими блоками розвивалися шов-н1 рифтогенн1 зони. Ансамбл1 БПЖ здобували певний ступ1нь свободи й могли обмежено перем1щуватися п1д д1ею р1внод1ючоГ двох сил - шерцп та скочування на екватор - провертаючись проти годинниковоГ стр1лки в п!вн!чн!й п!вкул! й за нею - у п1вденн1й. Оск1льки на етапах стиснення вих1д через ШРЗ накопиче-ноГ енергп у вигляд1 флюГдних поток1в в1дбуваеться част1ше, то БПЖ переважно прос1дають, зменшуючи обсяг планети й утворюючи улоговини океан1в, а в межах самих м1жблокових зон формуються рiзноманiтнi структури у вигляд1 океан1ч-
ню xpeбтiв, ocтpiвниx дуг, лaндюжкiв гаж™. Heoбx1днo пoвнicтю пoгoдитиcя з B.M. Шoлпo [54], щo ocнoвнi гeoгpaфiчнi гoмoлoг1ï Лaйeля, Peклю, ^prin^TO-ш, Фypмap'e виявилжя нaдзвичaйнo вaжливими для poзyм1ння icтop1ï poзвиткy плaнeти - цe як зaшифpoвaнa iнфopмaдiя rnpo фopмyвaння ïï нaдp.
Пicля фyндaмeнтaльниx poбiт Iнcтитyтy гeoфiзики 1м. C.I. Cyббoт1нa HAH Укpaïни зa ocтaнню чeтвepть XX cтoлiтrя, yкpaïнcькa гeoфiзикa пoчинae cтp1мкo «зaнypювaтиcь» у мaнтiю (як гoвopив К.Ф. Тяпкш - тaм н1xтo нe пpoвipить). I xoчa caмo пo co6í цe дoбpe - 6o poзвивaютьcя ф1зичш ocнoви cпocтepeжeння тa 1нтepпpeтaд1ï, aлe пoдaeтьcя peзyльтyючий мaтepiaл пepeвaжнo з тазидт ТЛП. B peзyльтaтi бaгaтющi дaнi пpo бyдoвy мaнтiï, як i дaнi пaлeoмaгнiтниx дocл1джeнь, пpaктичнo нe викopиcтoвyютьcя, oбcлyгoвyючи нeicнyючi в пpиpoдi г1пoтeтичнi yявлeння. Пoчaвши кpитикy з Чopнoмopcькoгo peгioнy, плитoтeктoнicти cмiливo пepeключилиcя нa дpeвнi кpaтoни, i ми вжe чyeмo, щo вивчaти бyдoвy УЩ мoжнa лишe зaдiявши гeoдинaмiкy «ПPA чoгocь тaм» зa йoгo мeжaми. ïx нe тypбye дpeв-н1й в1к (кaтapxeй-apxeйcький) mpi^ щитa i тe, щo тод1 icнyвaв oвoïднo-кiльдeвий eтaп poзвиткy плaнeти, a зeмнa кopa мaлa poзм'якшeний cтaн. I мacтитi aкaдeмi-ки пoчинaють cepйoзнo пoв'язyвaти пoвepxнeвi aнoмaлiï зeмнoï кopи (дo 5-6 км) з г1пoтeтичними кoнвeкд1йними мoдyлями в мaнт1ï.
Ю.Opoвeдький в Гeoфiзичнoмy жypнaлi №2, 2GG2 пишe, щo пкля cмepтi A.B. Чeкyнoвa бyдoвa Чopнoмop'я тa icтopiя йoгo poзвиткy бута п1ддaнa жopcткiй peвiзiï з гозици тeктoнiки плит (Гepacимoв, Юд1н, Hirim™, Kopoтaeв - 1994— 2GGG pp.). ^и дьoмy, peзyльтaти ГC3 ж oбгoвopювaлиcя тa нe кpитикyвaлиcя, бyлo б дoд1льнo пpи зaм1нi пapaдигми, вoни aпpiopi в1дмiтaлиcя як нeпoтpiбний aнaxpoнiзм. Poбoтy (Г1нтoв O^. тa 1н.) бyлo oпyблiкoвaнo у 2G14 poцi, i пpoф1ль 29 ГСЗ пpивeдeнo в oбpoбдi Бapaнoвoï (2GG8) тa Eгopoвoï (2G1G). ^й жe пpoф1ль був пepeoбpoблeний зa мeтoдoлoгieю пpoфecopa МГУ B.Б. П1йп у 1998 poдi, a в 2G11 p. вийшлa poбoтa [34] з пepeoбpoбки пpoф1л1в ГC3 в мeжax Чopнoгo мopя. A вжe чepeз piк нa ïx бaзi тa yявлeнняx A.B. Чeкyнoвa [49] тa 6.Ф. Шнюкoвa [52] oпyблiкoвaнo poбoтy aвтopa, дe чiткo пoкaзaнi блoки oкeaнiчнoï кopи в тому чжл1 й п1д Iндoлo-Kyбaнcьким пpoгинoм. B O.Б. Гiнтoвa виcoкий даугавий aвтopи-тeт, i в1н мae пpaвo нe знaти, a6o ж вpaxoвyвaти poзpoбки 1ншиx дocл1дникiв, aлe йoгo нe мoжyть нe д^вити peзyльтaти бyp1ння. A в Чopнoмopcькoмy peгioнi нe п1дтвepджeнo жoдниx г1пoтeтичниx yявлeнь ТЛП. Bci п'ять ra^orax пoшyкoвиx cвepдлoвин пpoбypeниx в мeжax Чopнoгo мopя, вapтicтю 61ля мiльяpдa дoлap1в виявилиcя пycтими, як i пepeд дим бypiння в мeжax Kacпiю. Дoд1льнo нaгaдa-ти, щвд дo в1дкpитrя нaфтoвиx poдoвищ Дaн тa Eкoфicк в дeнтpaльнoмy гpaбeнi П1внiчнoгo мopя, бyлo пpoбypeнo 24G «нeвдax» пo вc1й йoгo плoщi. Caм гpaбeн oминaли cтopoнoю, 6o з тазидт ТЛП в1н був «нeлoгiчний», a г1пoтeзa opгaнiч-rara пoxoджeння нaфти зaпepeчyвaлa нaявнicть кoлeктopiв пиcaльнoï кpeйди нa тaкиx глибинax.
П1дcyмoвyючи вищeвиклaдeнe, мoжнa кoнcтaтyвaти, нiякoгo кpyгoвo-poтy в м1ф1чнж кoнвeкд1йниx мoдyляx пepeгpiтoï мaнт1йнoï peчoвини нeмae, a знaчить нiякиx зтчнж пepeм1щeнь пo пoвepxнi плaнeти лiтocфepниx плит бути нe мoжe. Oбмeжeнo пepeм1щyвaтиcя п1д дieю poтaд1йнoï дигам^и, п1д чac eпox poзшиpeння-cтиcнeння, мoжyть т1льки блoки-пpизми п1двищeнoï жopcткocтi тa aвтoнoмнi блoки зeмнoï кopи.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Аксёнов В.В. О генерации Главного геомагнитного поля. Геофиз. жур. 2004. т. 26. №6,. С. 174- 178.
2. Балуховский Н. Ф. Геологические циклы. Киев: Наук. думка, 1966. 168 с.
3. Барсуков В. Л., Урусов В. С. Фазовые превращения в переходной зоне мантии и возможные изменения радиуса Земли. Геохимия. 1982. №12. С. 1729- 1743.
4. Белоусов В. В. Земная кора и верхняя мантия океанов. М.: Наука, 1968. 255с.
5. Бондарчук В. Г. Основы геоморфологии. Учпедгиз. М., 1949.
6. Бубнов С. Н. Основные проблемы геологии. Изд-во МГУ, 1960. 234 с.
7. Васильев Р. Т. и др. О мощности магнитоактивной толщи Земли. Нетрадиционные вопросы геологии. М.: Геолфак МГУ, 1998. С. 16-18.
8. Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. М.: Наука, 1965. 374 с.
9. Гинтов О. Б. Структуры континентальной земной коры на ранних этапах ее развития. Киев.: Наук. думка. 1978. 164 с.
10. Гинтов О. Б., Пашкевич И. К. Тектонофизический анализ и геодинамическая интерпретация трехмерной геофизической модели Украинского щита. Геофиз. журн. 2010. №2. С.3-28.
11. Гинтов О. Б., Егорова Т. П., Цветкова Т.А. и др. Геодинамические особенности зоны сочленения Евразийской плиты и Альпийско-гималайского пояса в пределах Украины и прилегающих територий. Геофиз. журн. 2014. №5. С.26- 63.
12. Гутерман В. Г. Сила тяжести и тектогенез. Природа. 1992. №9. С. 34- 43.
13. Дачев Х., Вольвовский И. С., Чекунов А. В. и др. Геофизические параметры литосферы южного сектора альпийского орогена. Киев: Наук. думка, 1996. 216 с.
14. Есипович С. М. История развития планеты Земля - пульсирующее расширение под действием космического прессинга. Одесса. Астропринт. 1998. 152 с.
15. Есипович С. М. Некоторые аспекты развития планеты Земля. Геодинамика. 2000. 1(3). С. 28- 38.
16. Есипович С. М. Цикличность геологических процессов в формировании земной коры (на примере нефтегазоносных регионов Украины). Дисе. докт. геол. наук., 2004. 298 с.
17. бсипович С. М., Симапн Б. М., Цемкало Л. Ф. Деяю уявлення про будову та розвиток сшральних галактик з точки зору наявност у Всесвт значних об'eмiв «Темно! матери». Наук. вкн. НГУ. 2005. №3. С. 36- 42.
18. Есипович С. М. Цикличность пульсирующего развития земной коры в ритмах расширения-сжатия для фанерозоя. Енергетика Земл^ ii геолого-еколопчш прояви, науково-практич-не використання. Зб. наук. пр., Ки!в.: КНУТШ, 2006. С. 32- 37.
19. бсипович С. М. Формування Сонячно! системи - уткально-випадкове явище чи зако-номiрний еволюцшний процес розвитку матери в час та просторь Наук. eim. НГУ. 2006. №7. С. 23- 28.
20. бсипович С. М., Савченко В. П., Бондаренко А. Д., Титаренко О. В., бсипович Н. I. Формування структури земно! поверхш вщ протокори до геотектур i морфоструктур морського дна. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана, 2011. №4. С.47 - 63 .
21. Есипович С. М. Зоны напряженного тектоно-динамического режима и перспективы не-фтегазоносности центральной и северной частей Черного моря. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана, 2012. №3. С.20- 35.
22. Есипович С.М. История планеты Земля - пульсирующее развитие под действием космического прессинга. К., 2015. 190 с. URL: http://www.researchgate.net/profile/Stanislav_Yesypovych/ publications.
23. Карпинский А. П. О правильности в очертании, распределении и строении континентов. Горн. журн. 1888, 1. С.252- 269.
24. Козленко В. Г., Шеен Э. Л. Расширение Земли: теоретическая конструкция и фактические данные. Геофиз. журн. 1992. 14. №2. С. 22- 29.
25. Круглов С. С. Проблемы тектоники и палеогеодинамики запада Украины. Львов: Изд. Львов. унив. 2001. 83 с.
26. ^уп^кий Ю. З. Гeoдинaмiчнi у^ви фopмyвaння i нaфroгaзoнocнicrь Kapпarcькoгo тa Bo-линo-Пoдiльcькoro peгioнiв Укpaïни. K^: УкpДГPI, 2GG1. 144 c.
27. Kyликoв K. A., Cидopeнкoв H. C. Плaнeтa Зeмля. M.: Hayra, 1977. 192 c.
28. Лaйeль Ч. Ocнoвныe нaчaлa гeoлoгии. CTO. 1866. 1.
29. Meлиxoв P. B., Пийп B. Б., KprnorneH K. B. Гeoлoгo-гeoфизичecкиe мarepиaлы гoвopят o пepcпeкrивe orкpыrия нoвoгo нeфтeгaзoнocнoгo paйoнa к югу or Kpbrna. Тeзu дonoвiдeй 5-ï Miжнapoднoïкoнфepeнцiï«Haфma-Гaз-Укpaïш-98». Тзм 1. Пoлraвa. 1998. C. 298- 299.
3G. Meляxoвидкий A. A. Peoлoгия вeщecrвa мaнrии Бaйкaльcкoй pифroвoй зoны no дaнным изyчeния мaнrийныx кceнoлиroв в 6aзaльrax. HeomeKmomêa u coвpeмeннaя гeoдuнaмuкa кoнmuнeнmoв u oкeaнoв. - M.: TEOC, 1996. C. 95- 97.
31. Mилaнoвcкий E. E. Pифroгeнeз и ero poль в reкroничecкoм crpoeнии Зeмли и ee мeзoкaй-нoзoйcкoй reoдинaмикe. FeomeKmomêa. 1991. №1. C. 3-21.
32. Myparoв M. B. Пpoиcxoждeниe мarepикoв и oкeaничecкиx втдин. M.: Hayкa. 1975. 176 c.
33. Пeйвe A. B. Гeoлoгия ceroдня и зaвrpa. Пpиpoдa. 1977. №6. C. 3-13.
34. Пийп B. Б., Epмaкoв A. П. Oкeaничecкaя кopa Чepнoмopcкoй вnaдины rno ceйcмичecким дaнным. Becmrn MocK. Ун-ma, Cep. 4. Гeoлoгuя. 2G11. №5. C. 61-68.
35. Пyщapoвcкий Ю. M. Избpaнныe тpyды. Teкroникa Зeмли. Toм 1,2. M.: Hayxa, 2GG5. 35G, 555 c.
36. Peклю Э. Зeмля, onиcaниe жизни зeмнoro oapa. CTO. 1898 г., Bыn. 1.
37. Pябeнкo B. A. O6 ocoбeннocтяx apxeйcкoй cклaдчarocrи УЩ. Пpoбл. ocaд. гeoл. дoкeмбpuя. Bbm.2. 1967. C. 189- 193.
38. Carorn Л. И. Гeoлoгичecкoe paзвиrиe Зeмли в дoкeмбpии. Л.: Heдpa, 1982. C. 2Ю.
39. Cвиpидeнкo B. Г. Hoвaя rлo6aльнaя reкroникa в npилoжeнии к Kapnaro-Пaннoнcкo-Ди-нapcкoмy perиoнy (кparкий oбзop). RomeKmomKa. 1978. №1. C. 94-Ю5.
4G. Coллory6 B. Б., Tyrepx A., Пpoceн Д. И., Чeкyнoв A.B. и дp. Crpoeниe зeмнoй кopы и вepx-нeй мaнтии Цeнтpaльнoй и Bocroчнoй Eвponы. Kиeв: Hayx. дyмкa, 1978. 272 c.
41. Ceмeнeнкo H. П. Гeoxимия cфep Зeмли. - Kиeв: Шук. дyмкa, 1987. 16Gc.
42. Copoxтин O. Г., Ушaкoв C. A. Paзвитиe Зeмли: Учe6ник. Пoд peд. aкaд. PAH B. A. Caдoвни-чero. M.: Изд-вo ЫГУ, 2GG2. 56G c.
43. Cy66orин C. И. Bornpocbi rpaвимeтpии. Иccлeдoвaния зeмнoй кopы и мaнrии. Teopия тек-roreнeзa. Из6p. Тpуды. K.: Hay^ дyмкa, 1979. 475 c.
44. Фypмapьe П. Пpoблeмы дpeйфa кoнrинeнroв. M.: «Mиp», 1971. 256 c.
45. Xaзaн Я.Ы. Teкroникa плит: «зa» и ««a». ^фю. жуpн. 2G14. №5. C.17G-173.
46. Xapлeнд У. Б. , Aмcтpoнг P. Л. , Ko^ A. B. , Kpaйд Л. E. , Шмит A. Г. , Шмит Д. Г . Шк&га reoлorичecкoro вpeмeни. M.: M^p. 1985. 139c.
47. Xecлep П, Лeйт У, Boлд Д, Фил^н Дж, Boльф K, Эnnлerэйr Д. ^orpecc в reoфизикe, та-чaвшийcя c Beликoro Aляcкинcкoro зeмлerpяceния 1964 гoдa. Гюфю. жуpн. 2G14. Зб. №5. C. 165- 169.
48. Чeбaнeнкo И. И. Яeляercя ли poтaциoннaя динaмикa Зeмли rлaвным иcroчникoм (rnpm^ нoй, движyщeй cилoй) reoлorичecкиx npoдeccoв нa nлaнere Зeмля? Feoл. жуpн. 2G11. №1. C.128-131.
49. Чeкyнoв A.B. Kpым в cиcтeмe paзлoмoв Чepнoмopcкoro perиoнa.Äom. Aкaдeмuuтук YCCP. CepuM Б. 199G. №3. C. 2G-24.
5G. Шarcкий H. C. Teкroничecкaя зaкoнoмepнocть pacnpeдeлeния эндoreнныx pyдныx мecro-poждeний. Избp. mp. M.: Hayкa. 1965. 3. C. 191-2GG.
51. Шeн Э. Л. Pacшиpeниe Зeмли в евязи c фopмиpoвaниeм ee глoбaльнoй crpyкrypы. Пpo6лe-мы pacшиpeния и nyльcaдии Зeмли. M.: Hayкa. 1984. C. 18G-185.
52. Шнюкoв E. Ф., Пacынкoв A. A., Kiem^^o C. A. и дp. Гaзoвыe фaкeлы нa днe Чepнoro мopя. Kиeв: Гнoзic. 1999. 134 c.
53. Шoлno B. H. Cтpyктypa Зeмли: ynopядoчeннocrь или 6ecnopядoк? M.: Hayra. 1986. 157 c.
54. Штиллe Г Из6paнныe тpyды. M.: ЫИЕ 1964. 6Ю c.
55. Эз B. B. Crpyкrypa Иcлaндии и cnpeдинr oкeaничecкoro днa. RomeKmomKa. 1984. №3. C. Ш-111.
Огаття нaдiйшлa 15.G1.2G17
С.М. Есипович
ГИПОТЕЗА - КОНЦЕПЦИЯ - ТЕОРИЯ
Гипотезой считается гипотетическая цепочка логических событий или процессов, которые базируются хотя бы на одном научном факте. Последовательно наполняясь фактами и теоретическими расчетами, она может перерасти в концепцию, а затем в теорию. Базируясь только на установленном факте «спрединга» и используя гипотетическое понятие «субдукции», тектоника литосферных плит остается только интересной гипотезой, как, впрочем, и разнообразное влияние Космоса, которое может быть, но достоверно не доказано.
Ключевые слова: гипотеза, концепция, теория, геосинклиналь, тектоника плит, ядро, мантия, волновое поле.
S. M. Esipovich
HYPOTHESIS-CONCEPT-THEORY
Hypothesis considered hypothetical logical chain of events or processes, which are based on at least one scientific fact. Consistently filled with facts and theoretical calculations, it can develop into a concept, and then to the theory. Based only on the established fact «spreading» and using a hypothetical concept of «subduction» Plate tectonics is only an interesting hypothesis, as well, a diverse influence of the Cosmos, which can be, but not reliably proven.
Key words: hypothesis, concept, theory, geosyncline, plate tectonics, core, mantle, wave-field.
