CC BY
23
УДК 55.092
С. Г. Половка
Уманський державний педагогичный утверситет iMeni Павла Тичини
ПАЛЕОНТОЛОГО-СТРАТИГРАФ1ЧНА ШКОЛА В УКРА1Н1 ТА II СУЧАСН1 НАПРАЦЮВАННЯ В ГАЛУЗ1 ГЕОЛОГ11 ОКЕАН1В I
МОР1В
(до 155^ччя eid дня народження академша УАНП. А. Тутковського)
У статт здшснено iсторичний 3pi3 основних наукових напрацювань фундатора палеонтолого-стратиграфiчноl школи в УкраШ академiка УАН П. А. Тутковського та його послвдовниюв, якi розбудовували та поширили и на дно акваторil Светового океану. Акцентуеться увага читача на наукових здобутках ще! школи в галузi геологи океанiв i морiв.
Ключовi слова: палеонтолого-стратиграфiчна школа, акваторш Свггового океану.
В статье осуществлен исторический срез основных научных наработок основателя палеонтолого-стратиграфической школы в Украине академика УАН П. А. Тутковского и его последователей, которые развивали и распространили ее на дно акватории Мирового океана. Акцентируется внимание читателя на научных достижениях этой школы в области геологии океанов и морей.
Ключевые слова: палеонтолого-стратиграфическая школа, акватория Мирового океана.
The article presents the historical section of the main scientific developments founder paleontological and stratigraphic school in Ukraine Academician ONE P. A. Tutkovsky and his followers, who developed and spread it on the bottom of the world's oceans. Call attention to the scientific achievements of the school in the field of geology of the oceans and seas.
Key words: paleontological and stratigraphic school, bottom of the world's oceans.
Вступ. 1снуе така наука бюграфютика. Вона займаеться розробкою наукових бюграфш широко вщомих науковш спшьнот вчених. Ниш придшяють значну увагу цьому питанню в науково-дослщному 1нститут Вщдшення шформатики НАН Украши Центр1 дослщжень науково-техшчного потенщалу та ютори науки ¡меш Г. М. Доброва НАН Украши. Зазначимо, що низка вщомих вчених в Укра!ш - академш НАН Украши С. Ф. Шнюков, доктори наук Д. С. Макаренко, С. А. Мороз, О. М. Маринич, В. I. Онопр1енко, В. С. Крисаченко та ш. прийшли до висновку, що потр1бно вивчати юторда науки. Для само! науки важливо, що зроблено, то для ютори науки мае значення, як це було зроблено.
Постановка проблеми. Петро Аполлонович Тутковський - постать добре вщома в геолого-географ1чн1й науковш спшьноть На нашу думку, юториками науки ще не повноцшно висв1тлена його наукова спадщина - палентолого-стратиграф1чна школа, яку вш заснував та И нишшнш розвиток у галуз1 морських геолопчних дослщжень в УРСР (Украши).
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Ниш низка л1тературних джерел [5 та ш.] презентуе нам науково-педагопчну спадщину П. А. Тутковського. Його творчють у р1зн1 часи дослщжували широка когорта вчених: М. Гуменюк, В. Калiнкiна, О. Каптаренко-Черноусова, К. Коваленко, Д. Макаренко, В. Онопрiенко, А. Синявський, С. Сороковська, I. 1ванова, Г. Коленко, М. Костриця, Г. Мокрицький, I. Падалка, В. Цицюра, В. Крисаченко та ш.
Постановка завдання. Науковий доробок у шзнання природи нашо! планети академшом УАН П. А. Тутковським безмежно широкий. Вш працював практично у Bcix галузях науки про Землю. Значна частина його наукових праць присвячена рiзним питанням геолопчно! i географiчноl областей знань. Ми подамо юторичний зрiз напрацювань дослщника в галузi палеонтологи та стратиграфи i покажемо як цей його доробок був поширений на геолопю океанiв i морiв.
Викладення основного матерiалу. Петро Аполлонович Тутковський -укра!нський академiк Укра1нсько1 Академи наук (УАН з 1919) та академш Бшорусько! Академи наук (з 1928 р.) землезнавець, вщомий вчений i дослiдник у галузi геологи та географи, дiйсний член Наукового товариства iменi Шевченка (з 1923 р.), перший директор Украшського науково-дослiдного шституту геологи (нинi 1нститут геологiчних наук (1ГН) НАН Укра!ни) (1926 - 1930), учень К. Феофiлактова.
Петро Аполлонович народився 1 березня 1858 р. в селi Липовщ (ниш Вшницька обл.) в родинi службовщв. Свою «базову» освiту вiн отримав у Житомирськш чоловiчiй пмнази, яку закшчив у 1877 р. iз срiбною медаллю. В цьому ж рощ П. А. ■г ш Тутковський поступае на природниче вщдшення
ф ¡з и ко - мате мат и ч но го факультету ушверситету Святого Володимира (ниш Кшвський нацюнальний ушверситет ¡меш Тараса Шевченка), де навчаеться до 1879 р., згодом продовжуе навчання та закшчуе цей ушверситет у 1882 р.
Науковий стушнь доктора географи здобув у Московському ушверситет (1911). З вересня 1913 р. розпочинае працювати приват-доцентом Кшвського ушверситету, згодом весною 1914 р. його призначають професором кафедри географи та етнографи. В 1917 р. вш засновуе при Кшвському унiверситетi Географiчний iнститут, який проюнував кiлька рокiв.
Петро Аполлонович значну частину сво!х друкованих наукових праць присвятив Укра1ш Академiк УАН В. I. Вернадський по праву називав П. А. Тутковського « .. ..кращим знавцем неоргашчно! природи Укра!ни», але на наш погляд, вчений досить добре знав i органiчну природу - викопну фауну, тобто бюлопчний св^ минулих геологiчних епох.
Палеонтолого-стратиграфiчну школу заснував перший директор Украшського науково-дослщного геологiчного iнституту (1926, ниш 1ГН НАН Укра!ни) акад. УАН П. А. Тутковський. З цих чашв започатковано комплексне палеонтолого-стратиграфiчне вивчення фанерозою Укра!ни [4-5 та ш.]. Розвивали та науково розбудовували палеонтолого-стратиграфiчну школу О. С. Вялов, В. Я. Дщковський, П. Ф. Гожик, В. М. Семененко, Б. Ф. Зернецький, М. М. 1вашк, Н. I. Дикань (Кочубей) та ш. Ця наукова школа поширилась на Львiвський державний унiверситет iм. 1вана Франка (нинi Львiвський нацiональний ушверситет iм. 1вана Франка). Здiйснимо юторичний зрiз основних вiх розвитку та наукового доробку украшських вчених у розбудову ще! школи.
У 80-х роках XIX ст. Павло Аполлонович Тутковський започаткував новий палеонтолопчний метод. Щд час вивчення тд мшроскоп гiрських порiд вiн, поряд з мшералами, звернув увагу на мшроскошчш черепашки форамiнiфер. Зазначимо, що мшроскошчш фаунiстичнi рештки до цього часу на теренах Роси не вивчались.
П. А. Тутковський самостшно накопичуе значний фактичний матерiал та розробляе методи мiкрофаунiстичних дослiджень i вперше публiкуе низку оригiнальних наукових праць iз цього питання. Наголосимо, що започаткована Павлом Аполлоновичем методика первинно! пiдготовки зразкiв, обробки мшрофауни була настiльки досконалою, що майже не вiдрiзняеться вiд сучасно!. Вченим охарактеризовано розподш форамiнiфер: 70 вищв - у юрi, 81 вид - у верхнш крейдi, 194 види - у палеогеш, 131 вид - у неогеш. Це дозволило П. А. Тутковському сформулювати мшрофаушстичну концепцiю, И критерiйнi ознаки були таю: «мшрофауна вiдкладiв рiзного геологiчного вiку чiтко вiдрiзняеться одна вщ одно!, загальнi риси мшрофауни кожного геологiчного ярусу мають характерш ознаки, самостiйнi, своерiднi i можуть слугувати критерiем для точного визначення геологiчного вiку. Для кожного ярусу мшрофауни чiтко пiдкреслюють рiзнi фаци». Вiн наголошуе на стратиграфiчному значенш форамiнiфер для детального розчленування розрiзiв мезо-кайнозою, що свiдчить на стшьки своечасною та доказовою була постановка наукових питань, а загальш положення дослiдника актуальнi i нинi [4-5].
У Х1Х ст. завдячуючи розвитку стратиграфiчних i палеонтологiчних методiв, дослщниками геолопчно! галузi була проведена значна робота по розчленуванню та щентифшацп верств осадочних порiд, в основному европейсько! частини земно! кулi. Наслщок цих робiт - складання стратиграфiчно! шкали, яка була затверджена на 11-й i VIII-й сесiях Мiжнародного геологiчного конгресу(1881 i 1900 рр.). В цiй шкалi, показано стратиграфiчнi одиницi рiзного рангу та вщповщш !м геохронологiчнi пiдроздiлi, якi показували час формування тiе! чи шшо! стратиграфiчно! одиницi. В подальшому, з появою нових фактичних матерiалiв, геохронолопчна та стратиграфiчна шкали уточнювались [15] i нинi уточнюються. До створення загально! стратиграфiчно! шкали «приклав руку» i наш спiввiтчизник - академш УАН Петро Аполлонович Тутковський.
Започаткування П. А. Тутковським мшропалеонтолопчного методу, втшення його в практику геолопчних робiт при вирiшеннi низки народногосподарських питань мало i мае неощнене значення. З друго! половини ХХ ст. мшропалеонтолопчш дослiдження стають прюритетними при картувальних, геологопошукових, розвiдувальних роботах, особливо в нафтогазоносних регiонах. В цей час створюються мшропалеонтолопчш лабораторп у виробничих i наукових установах УРСР. В подальшому для виршення фундаментальних i прикладних проблем стратиграфи укра!нськi дослiдники стали залучати низку груп мшрофосилш, а саме: остракоди, радюлярп, вапняковi водоростi, коколiтофориди, дiатоме!, дiноцисти, спори i пилок.
Мшропалеонтолопя - це практично нанотехнологiя в геологи з великою роздшьною здатшстю, що дозволяе як на макро-, так i на мiкрорiвнях виршувати теоретичнi та прикладнi задачi. Починаючи з методично! розробки мшропалеонтолопчно! концепци П. А. Тутковського - фундатора мшропалеонтолопчно! школи в Укра!ш, яка досить ефективно розвивалась в Киевi (1ГН) НАН Укра!ни), Львовi (Укра!нський державний геологорозвiдувальний iнститут, 1нститут геологи i геохiмi! горючих копалин НАН Укра!ни, Львiвський унiверситет), Днiпропетровському, Харювському та Одеському унiверситетах; в Полтавi («Полтавнафторозвiдка»), в Криму («Кримгеологiя») тощо. Дослiдники цих геологiчнi колективiв придшяли значну увагу питанням науково-виробничим потребам, а саме: бюстратиграфп, детальному розчленуванню розрiзiв;
фундаментальним дослщженням - вивчення фшогенй та систематики форамiнiфер (В. Я. Дщковський, Б. Ф. Зернецький та ш.), вивченню речовинного складу стшки черепашок (О. С. Вялов, В. Я. Дщковський, Н. В. Маслун та ш.). Особлива роль мшропалеонтологй у виршенш геостратиграфiчних, геохронолопчних, геоструктурних прогнозних задач у нафтогазовш геологи. Мiкропалеонтологи 1ГН НАН Украши займаються вирiшенням цих завдань в ушх нафтогазоносних провiнцiях Украши - Карпатськш, Днiпровсько-Донецькiй, Азово-Чорноморськiй).
1ГН НАН Украши е базовою установою Украшського палеонтологiчного товариства, Мiжвiдомчого стратиграфiчного комтету Украши. Цей iнститут НАН Украши е прикладом ефективного втшення напрацювань i розвитку мшропалеонтолопчно1 концепци П. А. Тутковського. Ниш щ дослщження проводяться в 1ГН НАН Украши у Вщдшенш палеонтологи та стратиграфй (до сiчня 2012 р. був керiвник чл.-кор. НАН Украши В. М. Семененко), до якого входять наступш вщдши: вiддiл палеонтологи та стратиграфп палеозойських вiдкладiв (заввiддiлом доктор геол.-мш. наук В. I. Полетаев), вщдш палеонтологи та стратиграфп мезозойських вiдкладiв (заввiддiлом доктор геол.-мiн. наук М. М. 1вашк), вiддiл палеонтологи та стратиграфп кайнозойських вiдкладiв (до шчня 2012 р. був заввщдшом доктор геол.-мiн. наук, чл.-кор. НАН Украши В. М. Семененко).
Вщдшення палеонтологи та стратиграфп 1ГН НАН Украши - найбшьший багато профшьний центр в Укра1ш, де працюють фахiвцi усiх напрямiв. З чашв П. А. Тутковського i до ниш проводяться дослщження з юторй розвитку органiчного свiту i вивчення та монографiчний опис груп викопно! фауни -форамiнiфер, радiолярiй, губок, коралiв, черевоногих, двостулкових та головоногих молюсюв, трилобiтiв, конодонтiв, острокод, моховаток, брахюподи, граптолiтiв, хiтiнозой фанерозою за традицшними i новими методиками, а також вивчаеться закономiрнiсть еволюцil оргашчного свiту (палеозой - антропоген) та И зв'язку з геолопчними подiями районiв; розробляються проблеми теорil флорогенезу, стратиграфй морських та континентальних утворень, палеоландшафтних, палеоекологiчних i палеогеографiчних реконструкцш. В цьому iнститутi закладено теоретичш основи розвитку органiчного свiту [15].
У 1ГН НАН Укра1ни розроблено методику вивчення бiогеохiмiчноl будови черепашок форамшфер i показано значення бiогеохiмil мiкрофосилiй на прикладi четвертинних вiдкладiв Iндiйського океану для систематики, палеонтологи, палеогеографн (М. М. Iванiк, Н. В. Маслун, С. О. Козак, В. П. Усенко). Придшяеться значна увага i методичним аспектам вивчення форамшфер, зокрема математичним методам (евристичне моделювання), спектрометричним дослщженням, застосуванню електронно1 мiкроскопil. Для вивчення внутрiшньоl будови нумуттид Б. Ф. Зернецький вперше застосував електронний мiкроскоп. Згодом дисертацшш дослiдження з мiкропалеонтологil розпочали виконуватися з застосуванням електронно1 мiкроскопil (Ю. В. Вернигорова та iн.), яка вже стала обов'язковою для дослщжень такого рiвня.
М. М. 1вашком започатковано новий напрям - бiостратиграфiя за спонгiофауною. Вченим на шдгрунп принципово нового методичного пiдходу до вивчення сшкул губок, з застосуванням евристичного моделювання, проаналiзовано проблеми систематики губок, створено паратаксономiчну класифiкацiю сшкул губок, що уможливило !х застосування для стратифшацп та мiжрегiональних кореляцш кременисто-теригенних вiдкладiв мезозою та кайнозою.
Розглядаючи становлення наукових напрямiв морських геолопчних дослiджень в УРСР (Укра!ш) розпочнемо iз того, що в зв'язку з новими завданнями, викликаними розвитком геологозйомочних та пошуково-розвщувальних робiт в УРСР, в середиш 50-х рокiв ХХ ст. в 1ГН АН УРСР органiзовано вщдш металогенi! (Я. М. Белевцев), мшералоги (Ю. Ю. Юрк), геологi! мезозойських вiдкладiв (О. К. Каптаренко - Черноусова) i геологi! кайнозойських вiдкладiв (Г. I. Молявко), лабораторiю палеоспорологи (А. М. 1щенко, з 1960 р. -В. Т. Сябряй); реоргашзовано вщдш геоморфологi! та четвертинно! геологi! - у вiддiл геотектошки i геоморфологi! (В. Г. Бондарчук), з геофiзичною лабораторiею та групою геологи антропогену; гiдрогеологi! - у вщдш гiдрогеологi! та iнженерно! геологи (А. С. Бабинець), з лабораторiею фiзико-механiчних властивостей гiрських порiд i гiдрогеологiчною станцiею «Феофанiя», структурно! геологи нафтових родовищ - у вщдш нафти i газу (В. Я. Клименко), а також при вщдш геохiмi! створено лабораторiю абсолютного вшу прських формацiй (С. С. Бурксер). Така реоргашзащя та створений потенщал широкого спектру геологiчних напрямiв i науковi досягнення в цих галузях знань, дали поштовх до вивчення дна Св^ового океану. Згодом теоретичш i прикладнi напрацювання переросли в напрями морсько! геологi! в УРСР (Укра!ш), якi засновано в АН УРСР (НАН Укра!ни) [15].
Наголосимо, що утвореш укра!нськими геологами науковi школи та напрями були поширеш на акваторi! Азово-Чорноморського басейну. Його розпочинають дослщжувати за такими науковими напрями: вивчення геолопчно! будови Азово-Чорноморського басейну (С. I. Субботш, В. Б. Соллогуб, А. В. Чекунов); розробки бiостратиграфiчно! шкали донних вiдкладiв Чорного та Азовського морiв (В. Я. Дiдковський та ш.); вивчення рудоносностi кiммерiйських вiдкладiв Азовського моря (С. Ф. Шнюков та ш.); картування сучасних iльменiт-цирконiевих розсипищ шельфово! смуги Чорного i Азовського морiв (В. Х. Геворк'ян та ш.).
З часу офiцiйного заснування морських геологiчних дослiджень в УРСР (Укра!ш) вивчення дна акваторi! Св^ового океану здiйснювалося за традицiйними науковими напрямами, якi розвиваються i ниш: 1) морсью бiостратиграфiчнi дослiдження - В. Я. Дщковський, В. М. Семененко, Б. Ф. Зернецький , М. М. Ьашк та ш.; 2) морсью седиментологiчнi та л^олопчш дослiдження - В. Х. Геворк'ян, В. I. Мельник, О. Ю. Митропольський, В. П. Усенко та ш.; 3) морська геоморфолопя - П. Ф. Гожик, В. I. Мельник та ш. [15].
За першим класичним напрямом у галузi геологи океашв i морiв у другш половинi 70-х рокiв ХХ ст. основна увага прищлялась вивченню бюстратиграфи донних вiдкладiв та екологи мiкрофауни мiлководних шельфових дiлянок трошчних, субтропiчних i бореальних зон Св^ового океану. Цi дослiдження направлено на з'ясування зонального та фащального розповсюдження фауни в океанi, виявлення характеру бiоценозiв i змiн в цих бюценозах у зв'язку iз змшою одного чи низки бiотичних або абютичних факторiв.
У 80-х роках ХХ ст. сшвроб^никами IГН АН УРСР були складеш кореляцiйнi схеми палеозою о. Зминий, розробленi новi стратиграфiчнi схеми мезозою шельфу Чорного моря та Причерномор'я. За Проектом № 25 Мiжнародно! програми «Стратиграфiчна кореляцiя Паратетису i Тетису» здшснено кореляцiю мiоцену - плiоцену з застосуванням ново! методики - видшення «датованих рiвнiв» за планктоном, ув'язаних iз палеомагнiтною радiохронологiчною шкалою. Крiм того, вперше зроблено пряме, ствставлення регiоярусiв мiоцену - плiоцену Евксинсько-Каспшського басейну, визначена !х часова протяжшсть. Доказано, що
межа мюцен - плюцен у схiднiй частинi Паратетису розмщувалась вище понтичних вiдкладiв (В. М. Семененко).
Особливо слщ наголосити, що палентолого-стратиграфiчнi дослiдження поширилась i на дно акваторп Свiтового океану ще до офiцiйного започаткування морсько1 геологи, як науки, завдячуючи дослiдникам Новоросшського (нинi Одеського) унiверситету. Вони першими описали глибоководш осадки i виявили в них стяжшня кальциту - др'юггу, визначили основнi пiдроздiли стратиграфй мезозою i нижньотретинних вiдкладiв Криму (М. I. Андрусов). На прикладi геолопчно1 будови Керченського пiвострову було з'ясовано основш риси стратиграфи i палеогеографа неогену для всiеl Чорноморсько1 областi. Особлива заслугу в цьому М. I. Андрусова, який у наукових працях надав вичерпну характеристику окремим стратиграфiчним горизонтам мiоцену й плюцену пiвдня Укра1ни. Цей дослщник всебiчно опрацював низку груп викопних молюскiв, як-от драйсен, кардид та ш., що мае винятково важливе значення для висвiтлення палеогеографiчних умов Чорноморсько1 i Каспшсько1 областей. Ц прикладнi здобутки в морi слугували для подальших теоретичних напрацювань: розробки ппотези бiогенного походження сiрководню (М. I. Андрусов i М. Д. Зелшський); висловлення припущення, що Керченська протока утворилась ерозшним шляхом (прориву вод) (М. I. Андрусов).
Одеською школою було закладено фундамент таким науковим напрямам дослщжень у галузi морсько1 геологи як палеонтолопя i стратиграфiя донних осадюв; лiтологiчний склад та умови !х накопичення i спiвставлення з континентальними вiдкладами; вивчення корисних копалин на дш моря та палеогеографiя утворення лиманiв, !х еволюцiя, можливе використання [11; 15]. В подальшому планомiрне вивчення морського дна спiльними зусиллями л^олопв, стратиграфiв, палеонтологiв, фахiвцiв в област iнженерноl геологи, пдрогеологи, геоимп, тектонiки дозволило детально дослiдити стратиграфда та лiтологiю плейстоцен-голоценових вiдкладiв шельфу швшчно-захщно1 частини Чорного моря (Л. Б. Розовський, I. Н. Сулiмов, В. М. Воскобойшков, О. М. Анастасьева, М. Ф. Ротар, Г. Я. Гончар, С. П. Ларченков, О. Д. Богуненко, О. П. Кравчук та ш.). На шельфi Чорного моря вперше були видшеш куяльницью, чаудинсью, древньоевксинсью шари, складена геолого-лiтологiчна карта верхньо1 частини шельфу, вщкрип родовища будiвельного пiску (Одеська, Тарнавська та ш. банки), вивчеш особливостi будови та властивостей морських голоценових вiдкладiв [11].
Значнi устхи в стратиграфil дна моря пов'язаш з малакологiчними дослiдженнями таких видатних вчених, як акад. АН УРСР В. Г. Бондарчук та О. С. Вялов, а також багатьох вщомих фахiвцiв. В 80-90-тих роках ХХ ст. продовжувалися палеонтолого-стратиграфiчнi роботи (О. В. Вялов, П. Ф. Гожик, С. А. Мороз, В. М. Семененко та ш.).
Вчеш ще1 науково1 школи вивчаючи четвертинш вiдклади пiвнiчно-схiдноl частини узбережжя Азовського моря здшснили першими опис фауни каспшського типу iз давньоевксинських вiдкладiв i дали детальну характеристику юторй геологiчного розвитку Понто-Каспiйського басейну в четвертинний час (В. Г. Бондарчук та ш.). Дослщники школи на обмеженому фактичному матерiалi (без даних бурiння) уперше зробили висновок, що формування сучасних акумулятивних утворень Азовського моря - барiв (кiс) та переситв розпочалося у карагатський час (В. Г. Бондарчук та ш.). Згодом !х висновки були вже шдтверджеш даними бурiння (в. М. Семененко, О. Г. Сщенко, 1979).
Львiвський вчений акад. АН УРСР Олег Степанович Вялов брав участь у Першш радянськш експедици в Антарктиду (1955-1956 рр.) з екскуршею в Австралiю. Олег Степанович першим серед дослщниюв СРСР описав геолопчну будову територi! станцi! «Мирный», «оазису Бангера» та iсторiю геолопчного розвитку цього материка.
Значене мюце у науковiй дiяльностi акад. АН УРСР О. С. Вялова займали палеонтолопчш дослiдження. Вiн описував тинтишд, черевоногих i двостулкових молюскiв, морських !жакiв, морських мiлiй, тентикулiти, опрацював класифiкацiю устриць i крiноiдей, розмежував клас форамшфер на три групи - з псевдох^иновою, вапняковою й кременистою стшками раковин. Значна низка наукових праць акад. АН УРСР О. С. Вялова присвячена новому напряму в палеонтологи - палеоiхнологi!. Його фундаментальна монографiчна праця «Слiди життедiяльностi викопних органiзмiв та !х палеонтологiчне значення» (1966), у якiй вiн подае ушкальну класифiкацiю всiх слiдiв життедiяльностi викопних органiзмiв, одержала всесвiтне визнання. Академш АН УРСР О. С. Вялов - фундатор i перший президент Укра!нського палеонтологiчного товариства, його iм'ям названо близько 70 викопних органiзмiв [4-5].
Iнший укра!нський вчений В. М. Семененко основним науковим напрямком обрав розв'язання проблем кореляци верхньонеогенових вiдкладiв Паратетису (низки басейшв, що утворилися уздовж гiрських хреб^в альпiйського орогенезу), Тетису (Середземномор'я) i Свiтового океану. В межах цих провшцш неогенова система не мае загального стратиграфiчного розчленування. Це е перешкодою у проведенш мiжрегiональних кореляцш.
З 1972 р. Володимир Миколайович працюе в складi робочо! групи по неогену Паратетису в рамках Мiжнародно! програми геологiчно! кореляцi!. Учений переглянув обсяг i меж регюярушв пiвдня Укра!ни (Схiдного Паратетису) в iнтервалi верхнiй мiоцен-плiоцен. При розчленуванш розрiзiв за фауною молюскiв ним була застосована нова для цього регюну методика видшення «датованих рiвнiв» за планктоном, пов'язаних iз радюхронолопчною шкалою, що виконуе роль маркера певного часу.
Кореляцшна схема верхнього мюцену-плюцену Паратетису, Середземномор'я та океашчних областей, розроблена В. М. Семененком, мае важливе теоретичне значення. Вона дае змогу визначити загальний напрям геодинамiчних подiй глобального масштабу в межах зазначеного штервалу часу, зокрема, «месинсько! кризи солоностi» i змiн клiмату та палеоокеанологiчно! обстановки, що корелюеться з нею. Розробки В. М. Семененка щодо встановлення ново! меж1 мiж мiоценом i плiоценом (тобто понтом i кiммерiем) мають велике геоiсторичне i геоеколопчне значення як прогноз змiни клiмату в майбутньому, бо саме з щею межею (близько 5 млн. роюв тому) пов'язано формування системи Середземне - Чорне - Каспшське моря в близьких до сучасно! пдромереж та формування своерiдних провшцш корисних копалин. Володимир Миколайович розробив також хроностратиграфiчну шкалу для морських верхньоплейстоценових вiдкладiв Азово-Чорноморського басейну, датував вш терас континентального схилу Чорного моря [15].
Усi щ роботи виконанi вперше i е значним внеском у нов^ню стратиграфда неогеново! системи. Матерiали з ще! проблеми викладенi в монографiчнiй робоп [16].
Вiдомi малакологи, якi займаються морськими геолопчними дослiдженнями (П. Ф. Гожик, Д. С. Макаренко, С. А. Мороз, В. М. Семененко та ш.) [7-10; 12-13; 16] неодноразово беруть участь у робот Мiжвiдомчих стратиграфiчних комтепв, у розробщ стратиграфiчних схем Сх1дноевропейсько1 платформи, регюнальних стратиграфiчних схем, плiдно працювали за мiжнародними проектами та програмами з творчими колективами фахiвцями, як ближнього так i дальнього зарубiжжя (В. М. Семененко, М. М. Ьашк та ш. 2000). В останш роки спостерiгаеться активiзацiя малакологiчних дослщжень, виходить низка монографiчних робiт, серед яких i монографiя «Стратиграфия и геологическое развитие Равнинного Крыма и Керченского полуострова в миоценовую эпоху» (Ю. Д. Степаняк, 2000) та ш.
Вагомий внесок зроблено украшськими мшропалеонтологами i стратиграфами у вивчення палеонтологи i стратиграфп океанiчних осадюв. З часу офiцiйного заснування геологи океашв i морiв в АН УРСР (1962 р.) морсью палеонтолого-стратиграфiчнi дослiдження, якi були започаткованi чл.-кор. АН УРСР В. Я. Дщковським, проводилися за матерiалами чисельних морських експедицш у Свiтовому океанi та внутршшх морях (П. Ф. Гожик, В. М. Семененко, Б. Ф. Зернецький, М. М. Ьанш, Д. С. Макаренко та ш). Здобутий фактичний матерiал iз рейсiв в акваторда Свiтового океану опрацьовували Н. В. Маслун, Ю. В. Вернпорова та iн. Проводяться палеонтолого-стратиграфiчнi дослщження в Приантарктичних морях (П. Ф. Гожик, М. М. !вашк, О. П. Ольштинська, Ю. В. Вернпорова та ш). Нинi морська мшропалеонтолопя розвиваеться i про це свщчать захист дисертацiй (Ю. В. Вернигорова, Г. О. Кравчук та ш).
Накопичення значного об'ему фактичного матерiалу та його опрацювання дае змогу украшським дослiдникам опублiкувати низку монографiчних робiт: «Геология шельфа УССР. Стратиграфия (шельф и побережье Черного моря» (Головний редактор Ю. В. Тесленко, 1984); «Ранньокрейдова фауна Рiвнинного Криму та Пiвнiчного Причорноморя» (Р. Й. Лещуха, 1987); «Стратиграфическая корреляция верхнего миоцена и плиоцена Восточного Паратетиса и Тетиса» (В. М. Семененко, 1987); «Верхнш еоцен, олпоцен, мюцен Субпаратетиса» (В. Ю. Зосимович, 1992); «Iсторiя бiосфери Землi» у двох томах (С. А. Мороз, 1996); «Палеогеновая спонгиофауна Восточно-Европейской платформы и сопредельных регионов» (М. М. Ьашк, 2003), «Пресноводные моллюски позднего кайнозоя Юго-Восточной Европы» (П. Ф. Гожик, 2006), «Стратиграфiя мезокайнозойських вiдкладiв швшчно-захщного шельфу Чорного моря» (П. Ф. Гожик, Н. В. Маслун, Л. М. Якушин, 2006) та ш. [1-2; 7-10; 12-13; 16 та ш].
Палеоботашчш дослщження в Укра1ш мають понад сторiчну юторда (А. В. Гуров, 1872). Значний внесок у розвиток палеоботашки, И теоретичних засад, методологи зробили професори О. П. Фюуненко та О. К. Щоголев.
О. П. Фюуненко вню значний доробок у теорда i методологiю стратиграфп, аналiз натурфшософсько1 проблеми часу в геологil, в бачення шляху детального розвитку стратиграфи фанерозою з врахуванням загальних закономiрностей еволюцil бiосу i земно1 кори.
О. К. Щоголев - оприлюднив змют та структуру нового синтетичного бiолого-геолого-географiчного наукового напряму в палеоботашщ -палеофiтогеоценологil. На вiдмiну вщ усiх iнших напрямiв класично1 палеоботашки, за головний об'ект дослщжень приймаеться поклад рослинних решток i пюля першого рiвня синтезу - ф^огеоценоз як структуризована еднiсть живого i косного. Особливе значення палеофiтогеоценологil в закладенш основ
перетворення стратиграфi! в науку - стротономда шляхом !! еколопзаци, геологiзацi! i втiлення ново! методологи. Згодом висунув гшотезу телеiзофiлi! голонасшневих рослин, яка стверджуе, що голонасшшсть е лише еволюцiйною стадiею розвитку рiзних неспорiднених типiв рослин (О. К. Щоголев).
Нинi прiоритетного розвитку в морських геолопчних дослiдженнях набувае альголопчний напрям, особливо такi ортостратиграфiчнi групи, як нанопланктон, дiатоме! та ш. Нанопланктон - одна з найважливших груп для вирiшення проблем бюзонуванням мезокайнозойських вiдкладiв, знайшла вщображення в фундаментальних наукових працях С. I. Шуменко. Дiатоме! - група надзвичайно важлива для створення бюзональних бiостратиграфiчних шкал теригенно-кременистих вiдкладiв кайнозою, представлена в Укра!нi та за !! межами працями О. П. Ольштинсько!. За !! участ створено комп'ютерний «Атлас викопних дiатомових водоростей кайнозою Укра!ни».
Нинi палеонтолого-стратиграфiчнi дослiдження вчених Укра!ни направленi на деталiзацiю стратиграфiчних схем на комплексному методичному тдгрунп. Розвиваеться i такий напрям тзнання еволюцi! бiосфери, як подiйно-динамiчна стратиграфiя.
Зусилля укра!нських дослщниюв спрямованi на створення: геохронологiчного календаря, в шзнанш етапiв розвитку бюсфери; iнтегрованих подiйно-стратиграфiчних моделей окремих структурно-тектошчних регiонiв та басейнiв сприятиме розшифровщ процесiв i явищ фанерозойсько! ютори, а вiдповiдно i розвитку вчення про Бюсферу; розроблено бiостратиграфiчну загальну дiатомову шкалу пiзньонеогенових та четвертинних вiдкладiв Чорноморського регiону (О. П. Ольштинська); створено комп'ютерний «Атлас викопних дiатомових водоростей кайнозою Укра!ни» i т. п. (С. П. Ольштинський).
Держава високо оцiнила досягнення вчених палентолого-стратиграфiчно! школи. Вперше в Укра!ш за пiдсумками конкурсу 2007 р. першу премда iменi П. А. Тутковського (засновано в 2007 р.) отримали Гожик П. Ф., катк М. М., Маслун Н. В. - за цикл наукових праць з палеонтологи та стратиграфи кайнозою (6 лютого 2008 р.) [15].
Висновки. Викладене дае шдставу зробити низку висновюв:
1. Палентолого-стратиграфiчна школа, яка започаткована акад. УАН П. А. Тутковським в УРСР (Укра!ш) з часу заснування i до ниш вирiзняеться сво!м iндивiдуалiзмом, актуальшстю та новизною.
2. Напрацювання П. А. Тутковського е новацшними та сучасних розбудовувачiв цiе! школи не поступаються св^овим аналогам, а часто випереджають !х.
3. Поширення палентолого-стратиграфiчно! школи в УРСР (Укра!нi) на дно акватори Свiтового океану дало змогу накопичити значний об'ем фактичного матерiалу, який дае шдставу по-новому поглянути на мюце i сутшсть та направленiсть геологiчних процесiв у розвитку Земль
Б1бл1ограф1чн1 посилання
1. Геворкьян В. Х. Геологические аспекты биологической продуктивности океана / В. Х. Геворкьян, Ю. Г. Чугунный, А. Л. Сорокин. - Мурманск: Кн. изд-во, 1990. - 192 с.
2. Геология шельфа УССР. Стратиграфия (шельфа и побережья Черного моря) / Т. В. Астахова, С. В. Горяк, Е. Я. Краева и др. - Киев: Наук. думка, 1984. -184 с.
3. Геолопя в Кшвському ушверситет / С. А. Вижва, П. I. Грищук, О. В. Зшченко та îh.; за ред. проф. В. I. Павлишина. - К.: Видавничо-полiграфiчний центр «Кшвський ушверситет», 2011. - С. 22 - 24.
4. Гожик П. Ф. До 30^ччя Украшського палеонтолопчного товариства // Зб. наук. пр. 1ГН НАН Украши. - 2007. - С. 17 - 25.
5. Гожик П. Ф. Петро Аполлонович Тутковський - фундатор мшропалеонтолопчно1 школи (до 150^ччя вщ дня народження) // Зб. наук. пр. 1ГН НАН Украши. - 2009. - С. 13 - 22.
6. Гожик П. Ф. Геолого-структурно-термоатмогеохiмiчне обгрунтування нафтогазоносносп Азово-Чорноморсько1 акваторп / П. Ф. Гожик, I. Д. Багрш, З. Я. Войцицький. - К.: Логос, 2010. - 419 с.
7. Гожик П. Ф. Стратиграфiя мезокайнозойських вiдкладiв твшчно-захщного шельфу Чорного моря / П. Ф. Гожик, Н. В. Маслун, Л. Ф. Плотткова. - К.: 1нститут геолопчних наук НАН Украши, 2006. - 171 с.
8. Демедюк Ю. Н. Позднечетвертичные донные осадки Босфоро -Анатолийской части Черного моря / Ю. Н. Демедюк, В. И. Мельник. - Киев: Наук. думка, 1990. - 108 с.
9. Дидковский В. Я. Закономерности распределения фораминифер в северной и тропической Атлантике / В. Я. Дидковский, Б. Ф. Зернецкий, М. М. Иваник. -Киев: Наук. думка, 1977. - 162 с.
10. 1вашк О. М. Геолого-геоморфолопчш дослщження схдноантарктичних морiв Швденного океану / О. М. 1ватк, П. Ф. Гожик. - Кт'в, Наук. думка, 2002. - 144 с.
11. Ларченков Е. П. Геология в Одесском университете (Очерки истории кафедры общей и морской геологи) / Е. П. Ларченков, О. П. Кравчук, А. О. Кравчук. - Одесса: Феникс, 2009. - 536 с.
12. Мороз С. А. Кайнозойские моря Донбасса. Стратиграфия и палеогеография нижнего палеогена и неогена / С. А. Мороз, Э. Б. Савронь. - Киев: Издательское объединение «Вища школа», 1975. - 200 с.
13. Мороз С. А. Геологическое строение Северного Черноморья / С. А. Мороз, И. Н. Сулимов, П. Ф. Гожик. - К.: Наук. думка, 1995. - 180 с.
14. Нариси з ютори геолопчних дослщжень у Кшвському ушверситет^ - К.: «Рада», 1999. - С. 41 - 47.
15. Половка С. Г. Сто морських геолопв Украши / Половка С. Г. - Кшв -Умань: <ЖзавЬ>, 2007. - 261 с.
16. Семененко В. Н. Стратиграфическая корреляция верхнего миоцена и плиоцена Восточного Паратетиса и Тетиса / В. Н. Семененко. - К.: Наук. думка, 1987. - 232 с.
Надшшла до редколегИ' 20.03.2013
