CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 26 (65). № 4, ч. 2. 2013 г. С. 95-99.
УДК 811.161.2'373.45
АНГЛ1ЦИЗМИ У ФУНКЦП АВТОРСЬКОГО САМОВИРАЖЕННЯ (НА МАТЕР1АЛ1 РОМАНУ М. СОКОЛЯН «КОДЛО»)
Лапнська О. М.
Нацональна металургшна академ!я Укра/ни, м. Дн/пропетровськ
Стаття присвячена аиатзу аиглщизмш у функцй авторського самовираження в художньому текстi. Встановлено, що авторськi думки передають через думки головних герои. Англщизми використанi з метою опису шоземио! дiйсностi очима автора: 1) розповщь вiд першо! особи; 2) аигло-мовний епiграф як одним зi способiв передачi основно1 ще!, настрою твору; 3) роздiли, тдроздши роману англiйською мовою; 4) авторсью коментарi.
Ключовi слова: англщизми, фуикщя авторського самовираження, художнiй текст.
Постановка проблеми. Одшею з найсуттевших категорш у структур1 художнь-ого твору е образ автора. Художня лггература все бшьше виявляе особистий, ¡ндивщуальний характер творчосп, з'являються р1зноман1ти1 форми "вираження" автора в художньому твор^ що пов'язано з1 сприйняттям лтературного твору як д1алогу автора з читачем. Англщизми у функцй авторського самовираження найповшше реал1зуються в авторськш мовиш парти, яка представлена в коментарях i роздумах письменниюв. Мовш засоби, використаш в мов1 автора, слугують складниками його образу i виражають ставлення до дшсносп та подш. Варто вщзначити, що елементи авторського ставлення можна знайти в категор!ях оцшност1, але иайочевидиiше вони висвiтлеиi у власне авторськш мов1 й роздумах письменниюв.
В укра!нському мовозиавствi та лтературознавств! образ автора художнього тексту вивчали р!зноаспектно: у парадигмi сучасиих лшгвютичних дослiджеиь (Т. П. Вiльчинська), як смисловий центр лггературно-художнього твору (О. О. Матвеева), як естетичне поняття (О. П. Орлова) тощо [2, 4, 6]. 1ншомовну лексику в мов1 укра!нсько1 постмодершстсько! прози дослщжувала Н. В. Гудима [3]. Англщизми як зашб авторського самовираження ще не були об'ектом наукових розвщок. Актуальшсть обрано! теми зумовлена потребою в заповненш зазначено! лакуни.
Метою статп е аналiз англомовних запозичень у функцй авторського самовираження, яке реатзуеться в певному спосо61 передач! шформацп й уживаннi мовних засоб!в, де англомовна лексика служить для подання ставлення митщв пера до шоземщв, шших кра!н, шоземного способу життя в цшому.
Показовим щодо цьому е роман М. Соколян «Кодло», де автор розмiрковуе над життям у Великiй Британи, зокрема в Шотландп, над освггою, над св^осприйняттям британцiв, сприйняттям британсько! дшсност укра!нськими студентами. За допо-могою питомого слова письменниця не може досягти бажаного ефекту. У таких ви-падках вона в основному вживае запозичення для номшацп предметiв i явищ, яких немае в укра!нськш мов1 або коли укра!нсью лексеми мають шший вщтшок i не в змоз1 передати певний нюанс значения слова. Напр.: А от Рене Бамбул, наш спец гз мгстифгкацИ, особливог симпатИ в мене не викликав. Дарма, що веселий г
безпосередшй - цей дядько змушував думати про пурген, тдсипаний до чаю, голки в кр1сл1 й чорнило в сумщ. Це був такий суб 'ект, якого вв1члив1 британц називали б «practical joker». В нас це зазвичай означають такше (не так вв1чливо).
Practical joker (англ.) - жарпвник, людина, яка когось po3iipye, змушуючи ви-глядати по-дурному, безглуздо, щоб розсмшити шших. iMOBipHO, авторка не знайшла вдалий е^валент для бшьш точного позначення цього поняття й у зв'язку з цим залучае ресурси англшсько! мови. У наведеному уривку простежуемо ав-торську оцшку.
Пpимipом: «Окуляри були потpiбнi для захисту вiд слiпyчих промешв слави, скромно пояснював професор. Загалом поводився пан Табор весело i цинiчно, iнодi аж занадто. Наприклад, чого лише вартував його коронний ви^в "тримати читача за шздрГ'? I це ще дуже делшатний ваpiант. Виявляеться, тримати глядача... ну, там, за будь-що, можна за допомогою його ж власно! допитливосп, а також несподiванки та саспенсу. Допитливють у даному pазi означае схильшсть глядача формувати очiкyвання щодо наступного розгортання подiй - очшування, котpi ба-зуються на попередньому досвщ та культурних установках. Несподiванка - це обман глядацьких сподiвань, тодi як саспенс - це просто затримка перед шдтвердженням або спростуванням очiкyвань. Особливо меш подобаються хитpi прийоми для нагштання напруги: псевдокyльмiнацiя i псевдофiнал. Наприклад, ви вважаете, що герой вщдав Богу душу, пристосовуетесь до ще! думки, а тут виявляеться, що вш не вiддав, а лише позичив. Щц шумок, поки глядач радюно при-ходитиме до тями, ще багато чого можна провернути...» (М. Соколян).
Саспенс (вiд. англ. suspense) - стан невщомосп, тривоги, вщчуття, коли дуже хочеться дiзнатися про те, що мае статися; щкавють, напруга очiкyвання, яку вщчувае читач; очiкyвання, тривога, непевнiсть, напруга; тривога очшування. Щоб пояснити значення цього англшського слова читачевi проза!к залучае описовi ре-чення й наводить приклад.
Письменниця вживае варваризм саспенс, адже вш передае кшька ознак стану людини. Важко пщбрати укра!нський аналог до цього англщизму. До того ж, вико-ристання англшсько! лексеми саспенс - це економiя мовних засобiв. Щоб передати И значення в повнiй мipi, потpiбно вжити словосполучення чи навт речення, опи-совий зворот укра!нською мовою. Саме тому перевагу надають iншомовнiй лексемi.
У «Кодлi» щкавим е той факт, що авторсью думки передають через думки головно! герош. Белетрист починае роман iз подоpожi АнIлiею й Шотландiею головно! геро!ш, не називаючи !! iм'я до шютнадцято! стоpiнки. Власне свггосприйняття авторка твору виражае у думках i роздумах свое! геро!ш 1рми Коник, чие iм'я стае вщомим завдяки мовi пеpсонажiв. М. Соколян користуеться таким прийомом, коли голос автора наче вплгаеться у внутршнш монолог героя. В аналiзованомy твоpi pозповiдь ведеться вiд першо! особи, де головна геро!ня е герошею-оповщачем. Цей прийом потpiбен для описання внутршнього свiтy людини, зокрема геро!ш, для достовipностi, реальносп зображуваного [1, с. 53]. За допомогою ф^ури оповiдача вщбуваеться авторська гра, де автор носить маски власних пеpсонажiв. «У лтературному маскаpацi автор може вiльно, протягом одного ху-дожнього твору, змшювати стилiстичнi маски», - зауважуе О. I. Орлова [2, с. 38].
96
Одним 3Í cnoco6ÍB передачi основно! ще!, настрою твору е ешграф. Цей прийом М. Соколян обрала в поеднаннi з описом стану, думок головно! геро!ш для вира-ження власного бачення подiй. Авторка вважае, що !! геро!ня, заблукавши у пошу-ках школи, вщчувала те ж саме, що й головний герой Дж. К. Роулшг Гаррi Поттер:
Bin зупинив пращвника вокзалу, що проходив повз, але не наважився запитати про платформу дев'ять i три чвертi. Службовець тколи не чув про Хогвардс i, коли Гаррi не зми пояснити, де розташована ця школа, почав дратуватися, наче Гаррi зумисне прикидався дурником (Дж. К. Роултг).
Порiвняемо з описом думок геро!ш: Я пiдiбрала камтець i зi злiстю жбурнула його в пiнявi води затоки Сент-Ендрюз. Якийсь джентльмен в капелюс здивовано зиркнув на мене. Чого вирячився? 1ди собi, iди со6i, дядьку! Не бачиш - насолод-жуюся пейзажем. А валiзи? То що? Все свое ношу з собою. Косметичка там, несе-сер... Боже, як же я хочу спати, гсти хочу, в душ! Я ж уже третт день у дорозi. I головне, абсолютно невiдомо, що мет робити далi (М. Соколян).
Назва шотландського мюта Сент-Ендрюз, екзотизм джентльмен, англщизм не-сесер (вщ. англ. necessary - необхвдний) - ус щ лексеми використаш з метою передачi шоземно! дшсност очима автора. Ешграф ужитий авторкою для того, щоб краще донести до читача власне розумшня стану студентки, яка загубилася за кордоном i шяково почувалася шд здивованим поглядом «якогось джентльмена».
Назву навчального закладу в Сент-Ендрюзi М. Соколян завжди наводить англшською мовою: До втрового скла автобуса була причеплена табличка з написом «St. Andrews University. Human Science School»; Що ви очтуете вiд навчання в Human Science School?
Останне речення по кшька разiв зус^чаеться у кожному роздш твору в анкет випускника.
Присутшсть авторки помина i в опис ушверситету: Школа була розташована десь кiлометрiв за тридцять на твтч вiд Сент-Ендрюза, за його безмежними полями для гольфу, серед порослих рудим чагарником пагорбiв. Ii кампус складався з трьох сполученихмiж собою будiвель арого каменю... (М. Соколян).
Тобто автор усе знае. Автор-оповщач знае бшьше, шж автор-персонаж. Характеристику ушверситетського гуртожитку дае й автор-персонаж: Пан Бамбул провiв нас до одмег з будiвель, повiдомивши, що то е Residence Hall, такий со6í гурто-житок, тшими словами... Мен дттався номер 22, куди я попленталась, плекаючи мрт про належний спочинок i, може, навть - о невимовне щастя! - можливiсть прийняти душ; У нашому Residence На11було двi втальт, на першому i на другому поверс (М. Соколян).
Автор-оповщач, як бачимо, виявляе себе в ролi двох персонагав. Сподiвання автора на те, що геро!ня прийме душ простежуеться й у вставнш конструкций
Residence Hall (англ.) - студентський гуртожиток. Авторка використала слово-сполучення саме англшською мовою, щоб наголосити на англшськш дшсносп, ад-же цей студентський гуртожиток знаходиться в Шотландп, пояснивши його значен-ня в тексп.
Деяю роздши роману «Кодло» («Gossip's bridle», «Repentance») названо англшською мовою. Назву «Gossip's bridle» М. Соколян пояснюе за допомогою мо-
97
ви персонажв i в роздумах головно! геро!ш (вуздечка для балакучих), тобто неанг-ломовний читач зможе зрозум^и назву роздшу за допомогою мови пеpсонажiв i за змiстом: Лише набагато тзтше я згадала, що вже бачила «вуздечку»... Щкаво, чи то була та сама gossip's bridle? (М. Соколян). Письменниця вживае англщизм «bridle» у жшочому род^ узгоджуючи з ним означення, як з укра!нським словом вуздечка.
Назва п'ятого роздшу «Repentance» й назви проекпв також пояснюються автором у мовi персонаж1в: - Здаеться, мене змусили розкаятись. Як, ти казала, називаеться той проект? «Repentance», себто, «каяття»?; Цей проект спочатку мав назву «Fair Play», тобто «чесна гра», але по ходу дп ми виршили переймену-вати його в проект «Repentance». Цей проект здтснювався за тдтримки Мт1стерства оборони ВеликобританИ' та особистого сприйняття, так би мови-ти, представниюв правлячог династИ' ... (М. Соколян).
Для того, щоб передати нацюнальний колорит легенди, створено! в шотландському замку, проза!к вживае також абpевiатypи, пояснюючи !х англшською мовою знову ж таки в роздумах свое! геро!ш 1рми: AONLC. / Якусь мить я пригадувала, звщки ж меш знайома ця абpевiатypа. Нарешп, до мене дШшло. / Ancient Order of Noble Lords of Congregation. / Створене нашою хворою уявою таемне товариство.
Письменниця говорить про поняття «тргкстер» i «шахрай» за допомогою вщгуку кеpiвника на кватфшацшну роботу головно! геро!ш-студентки: Однак основна в1дмттсть м1ж ставленням до м1стиф1кацИ' в архагчм та модернi часи полягае в статус модифтатора: ратше право вводити в оману належало божествам чи етчним героям, тодi як сьогодт на це право претендуе перший лтший. Тому, власне, i було профатзовано поняття «тркстера», яке нит прикладаеться ледве що не до звичайного шахрая.
Тржстер (вщ англ. trickster) - ошуканець, спритник; особа, яка зловживае довipою; шахрай. Як бачимо, «трiкстер» - англшський аналог укра!нського слова шахрай. Але авторка художнього тексту pозpiзнюе поняття «тртстер» i «шахрай». На !! думку, англшська лексема мае благородшший вщтшок значення, шж укра!нська. Це видно з контексту - письменниця докладно пояснюе свое розумшня значення двох лексем. Англщизм ужито з метою швелювання негативного змюту лексеми (англшською вона звучить толерантшше) та вираження поваги до божеств й ешчних геро!в.
Висновки. Творча шдивщуальшсть автора художнього тексту, його свгговщчуття, розумшня навколишньо! дшсносп, ставлення до не!, !! оцшка - усе це позначаеться на добоpi мовних засобiв. Удаючись до англiцизмiв у художньому твоpi, автор припускае, що читач pозyмiе анIлiйськy мову.
Список л1тератури
1. Виноградов В. В. Проблема сказа в стилистике / В. В. Виноградов. Избр. труды // О языке художественной прозы. - М. : Наука, 1980. - С. 42-54.
2. Вшьчинська Т. П. Образ автора художнього тексту в парадигм! сучасних лшгвютичних дослщжень / Т. П. Вшьчинська : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sn-philolsocom.crimea.edu/arhiv/2013/uch_26_1fil/035_vilc.pdf
98
3. Гудима Н. В. Семантика та ститстичш функцй запозичень у MOBi укра1нсько1 постмодершстсько1 прози : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. фiлол. наук : спец. 10. 02. 01 «Укра1нська мова» / Н. В. Гудима. - Чершвщ, 2011. - 20 с.
4. Матвеева О. О. Художнш текст i антропоцентризм / О. О. Матвеева : [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/novitfilolog/11/131.pdf
5. Орлова Е. И. Образ автора в литературном произведении : [учеб. пособие] / Е. И. Орлова. - М., 2008. - 44 с.
6. Орлова О. Образ читача в структурi художнього тексту / О. Орлова : [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/fil_nauk/2011_2/Orlova.pdf
Лапинская О. Н. Англицизмы в функции авторского самовыражения (на материале романа М. Соколян «Кодло») / О. Н. Лапинская // Ученые записки Таврического национального университета имени В. I. Вернадського. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2013. - Т. 26 (65), № 4, ч. 2. - С. 95-99.
Статья посвящена анализу англицизмов в функции авторского самовыражения в художественном тексте. Установлено, что авторские мысли передают через мысли главных героев. Англицизмы использованы для описания иностранной действительности глазами автора: 1) рассказ от первого лица;
2) англоязычный эпиграф как один из способов отображения основной идеи, настроения произведения;
3) главы, разделы романа на английском языке; 4) авторские комментарии.
Ключевые слова: англицизмы, функция авторского самовыражения, художественный текст.
Lapinska O. M. Anglicisms in the author's self-expression function (in M. Sokolyan's novel «Kodlo») / O. M. Lapinska // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2013. - Vol. 26 (65), No 4, part 2. - P. 95-99.
The article deals with the analysis of Anglicisms in the author's self-expression function in the fiction. It is found out that the author's thoughts are transferred through the protagonists' thoughts. Anglicisms are used to describe the foreign reality with the author's eyes: 1) the narration is from the first person; 2) the English epigraph as one of the means of describing the main idea, the mood of the story; 3) the chapters, the parts of the novel is in English; 4) the author's remarks.
There are some reasons that affect the selection of the language means. They can be creative individuality of the author, her realizing of reality, its evaluation. As far as M. Sokolyan describes the British reality, the educational system at the Scottish University, the students' life in Scotland she uses Anglicisms in her novel. So such means can help the readers to understand the reality much better.
Key words: Anglicisms, author's self-expression function, fiction
Поступила в редакцию 13.10.2013 г.
99
